47 Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,


48 і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймає; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.


49 І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.


50 І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.


51 І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,


52 і післав посланцї перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.


53 І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.


54 Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?


55 Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.


56 Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.


57 Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.


58 І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнїзда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити.


59 Рече ж до другого: Йди слїдом за мною. Він же каже: Господи, дозволь менї пійти перш поховати батька мого.


60 Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерцїв, ти ж іди, проповідуй царство Боже.


61 Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм.


62 Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.



Вiд Луки 10

1 Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.


2 Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.


3 Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.


4 Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.


5 У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;


6 і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.


7 У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.


8 І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,


9 і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.


10 У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:


11 І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.


12 Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.


13 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.


14 Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам.


15 І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.


16 Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.


17 І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.


18 Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.


19 Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме.


20 Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся; втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.


21 Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.


22 Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.


23 І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:


24 глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли баятити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.


25 І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?


26 Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?


27 Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.


28 Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.


29 Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?


30 Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Ерихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.


31 Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.


32 Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.


33 Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,


34 і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;


35 а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.


36 Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?


37 Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.


38 Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.


39 А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.


40 Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.


41 Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,


42 одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.



Вiд Луки 11

1 І сталось, як Він молив ся на одному місцї, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх.


2 Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї.


3 Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.


4 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.


5 І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хлїби,


6 бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним;


7 а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і дїти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі:


8 глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба.


9 І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам.


10 Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.


11 У которого ж з вас, батьків, просити ме син хлїба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому?


12 Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона?


13 Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, як же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?


14 І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ.


15 Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяє біси.


16 Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба.


17 Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе роздїлившись, пустїє; і господа - проти господи, падає.


18 Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, як устоїть царство його? Бо кажете, що Вельзевулом виганяю біси.


19 Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх? Тим суддями вашими вони будуть.


20 Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже.


21 Коли ж сильний, в'оружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його.


22 Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужає його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздає здобич його.


23 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає.


24 Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов.


25 І прийшовши знайде її виметену й прибрану.


26 Тодї йде та бере сїм инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого.


27 Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси.


28 Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його.


29 Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка.


30 Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому:


31 Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землї послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут.


32 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповідї Йониній; а ось більший Йони тут.


33 Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив.


34 Сьвітло тїлу око; коли ж оце око твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне.


35 Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява.


36 Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи нїякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе.


37 Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сїв за столом.


38 Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом.


39 Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства.


40 Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив.


41 Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде.


42 Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, да й того не залишати.


43 Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах.


44 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають.


45 Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й нас обижаєш.


46 Він же рече: І вам, законникам, горе! що накладуєте людям тягарі, котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів.


47 Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх.


48 Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби.


49 Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть,


50 щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта, кодлу сьому,


51 від крові Авеля аж до крові Захарії, що полїг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся кодлу сьому.


52 Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили.


53 Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі,


54 чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.



Вiд Луки 12

1 Тим часом, як зібралась тьма народу, так що топтало одно одного, почав глаголати ученикам своїм: Перш усього остерегайтесь квасу Фарисейського, чи то лицемірства.


2 Нїчого бо нема закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.


3 Тим, що ви потемки промовили, повидну чути муть; і що на ухо казали ви в коморах, проповідувати меть ся на домах.


4 Глаголю ж вам, другам моїм: Не лякайтесь тих, що вбивають тїло, а потім не можуть більш нїчого заподїяти.


5 Я ж покажу вам, кого лякатись: Лякайтесь того, хто, вбивши, власть має вкинути в пекло. Так, глаголю вам, того лякайтесь.


6 Хиба пятеро горобцїв не продають за два шаги? й один же з них не забутий перед Богом.


7 Тільки ж і волоссє на голові вашій усе полїчене. Не лякайте ся ж оце: ви многих горобцїв дорожчі.


8 Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене перед людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими.


9 Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь перед ангелами Божими.


10 І всякий, хто скаже слово на Сина чоловічого, простить ся йому; хто ж на сьвятого Духа хулив, не простить ся.


11 Коли ж приведуть вас у школи, та до урядів, та до властей, не дбайте про те, як або чим боронити метесь, або що казати мете:


12 бо сьвятий Дух учити ме вас тієї години, що треба говорити.


13 Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб подїлив ся зо мною наслїддєм.


14 Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами?


15 Рече ж до них: Остерегайтесь і бережітесь зажерливостї; бо не в тім комусь життє його, щоб надто мати з достатків своїх.


16 Сказав же приповість до них, глаголючи: В одного багатого чоловіка вродила добре земля;


17 і думає він сам собі, говорячи: Що менї робити, що не маю куди звезти овощі мої?


18 І каже: От що зроблю: Розберу клунї мої та більші побудую, і звезу туди всї плоди мої і добро моє.


19 І скажу душі моїй: Душе, маєш багацько добра, зложеного на лїта многі; спочивай, їж, пий, весели ся.


20 Рече ж йому Бог: Безумний, сієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде?


21 Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатїє.


22 Рече ж до учеників своїх: Тим глаголю вам: Не журіть ся душею вашою, що їсти мете, анї тїлом, чим з'одягнетесь.


23 Душа більша їжі, а тїло одежі.


24 Погляньте на круки: що не сїють і не жнуть; у них нї комори, нї клунї, а Бог годує їх; як же більше луччі ви птаства?


25 Хто ж з вас, журившись, може прибавити до зросту свого один локіть?


26 Коли ж ви й найменьшого не можете, то чого про инше журитесь?


27 Погляньте на лилії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; глаголю ж вам, що й Соломон у всїй славі своїй не з'одягав ся, як одна з сих.


28 Коли ж траву, що сьогоднї на полї, а завтра буде в піч укинута, Бог так з'одягає; то як більше вас, маловіри?


29 І ви не шукайте що вам їсти, або що пити, й не несїтесь (високо);


30 того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього.


31 Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам.


32 Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство.


33 Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодїй не приступає, анї міль не їсть.


34 Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде.


35 Нехай будуть поясницї ваші підперезані, і сьвітильники позасьвічувані,


36 і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весїлля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому.


37 Блаженні слуги ті, котрих, прийшовши пан, знайде їх пильнуючих: істино глаголю вам, що підпережеть ся та й посадовить їх за стіл, і, приступивши, послугувати ме їм.


38 І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде так, блаженні слуги ті.


39 Се ж знайте, що, коли б знав господар, о которій годинї злодїй прийде, пильнував би, й не дав би підкопати господи своєї.


40 Тим і ви будьте готові; бо, котрої години не думаєте, Син чоловічий прийде.


41 Каже ж Йому Петр: Господи, чи до нас приповість сю глаголеш, чи до всїх?


42 Рече ж Господь: Хто єсть вірний і розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч?


43 Блажен слуга той, котрого, пан прийшовши, знайде, що робить так.


44 По правдї глаголю вам, що над усїм достатком своїм поставить його.


45 Коли ж слуга той скаже в серцї своїм: Барить ся пан мій прийти, та й зачне бити рабів і рабинь, їсти, та пити, та впиватись,


46 прийде пан того слуги дня, котрого не сподїваєть ся, і години, котрої не знає, та й відлучить його, й долю його з невірними положить.


47 Той же слуга, що знав волю пана свого, та й не приготовив ся, анї зробив по волї його, буде битий много.


48 Хто ж, не знавши, зробив достойне биття, буде битий мало. Від усякого бо, кому дано багато, багато вимагати меть ся від него; а кому прибавлено багато, більш спитаєть ся від него.


49 Огонь прийшов я кинути на землю; і чого хочу? - тільки щоб запалав уже.


50 Хрещеннєм же маю хреститись, і як менї важко, доки се скінчить ся!


51 Чи думаєте, що впокій прийшов я дати на землї? Нї, глаголю вам, а роздїленнє:


52 буде бо від нинї пятеро в одній хатї роздїлених, троє проти двох, і двоє проти трох.


53 Стане батько різно проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.


54 Рече ж і до народу: Як побачите хмару, що виступає від заходу, зараз кажете: Ливень буде, й буває так.


55 А як вітер полуденний віє, кажете, що спека буде, й буває.


56 Лицеміри, лице землї і неба вмієте пізнавати, часу ж сього як не розпізнаєте?


57 Чом же й про себе не судите право?


58 Як бо йдеш із противником твоїм перед князя, то вдорозї дбай, щоб збутись його; щоб не потяг тебе до суддї, а суддя не передав тебе слузї, а слуга не вкинув тебе в темницю.


59 Глаголю тобі, не вийдеш звідтіля, доки й останнього мідяка не віддаси.



Вiд Луки 13

1 Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейцїв, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх.


2 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішнїщі від усїх Галилейцїв були, що так постраждали?


3 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, усї так само погинете.


4 Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила їх, думаєте, що сї були більші довжники, над усїх людей що живуть в Єрусалимі?


5 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всї так само погинете.


6 Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов.


7 Рече ж до винаря: Ось три роки приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її: на що й землю займає?


8 Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм;


9 чей зродить овощ; коли ж нї, тодї зрубаєш її.


10 Навчав же в одній школї по суботам.


11 І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була згорблена, й не могла зовсїм випростатись.


12 Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.


13 І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.


14 Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: Є шість днїв, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.


15 Відказав тодї йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязує вола свого або осла від ясел, та веде поїти?


16 Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач, вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?


17 І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всї люде радувались усїм славним, що сталось від Него?


18 Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його?


19 Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.


20 І знов рече: Кому уподоблю царство Боже?


21 Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.


22 І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму.


23 Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них:


24 Силкуйтесь увійти тїсними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.


25 І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;


26 тодї станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.


27 І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.


28 Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всїх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.


29 І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:


30 І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останнї.


31 Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити.


32 І рече їм: Ідїть та скажіть лисицї тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогоднї й завтра, а третього дня скінчаю ся.


33 Тільки ж мушу сьогоднї і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.


34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотїли.


35 Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.



Вiд Луки 14

1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.


2 І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.


3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?


4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.


5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?


6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.


7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:


8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,


9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.


10 Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.


11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.


12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.


13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;


14 то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.


15 Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.


16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;


17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.


18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.


19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.


20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.


21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.


22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.


23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна булвиа господа моя.


24 Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.


25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:


26 Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.


27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.


28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?


29 щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:


30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.


31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.


32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.


33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.


34 Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?


35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.



Вiд Луки 15

1 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.


2 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними.


3 Сказав же до них приповість сю, глаголючи:


4 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?


5 А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи.


6 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.


7 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.


8 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?


9 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.


10 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.


11 Рече ж: Один чоловік мав два сини,


12 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток.


13 І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.


14 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.


15 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.


16 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.


17 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.


18 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небfont й перед тобою,


19 і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.


20 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.


21 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.


22 Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;


23 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:


24 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.


25 Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.


26 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.


27 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.


28 Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.


29 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;


30 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.


31 Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє;


32 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.



Вiд Луки 16

1 Промовив же і до >


2 І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником.


3 Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.


4 Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої.


5 І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?


6 Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.


7 Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.


8 І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм.


9 І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.


10 Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.


11 Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?


12 І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?


13 Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.


14 Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.


15 І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми, Бог же знає серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.


16 Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобуває його.


17 Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.


18 Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.


19 Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив що-дня пишно.


20 Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,


21 і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.


22 Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його.


23 І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його.


24 І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.


25 Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся.


26 Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотїли перейти звідсїля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.


27 Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:


28 маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.


29 Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.


30 Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.


31 Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.



Вiд Луки 17

1 Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!


2 Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.


3 Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому.


4 І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.


5 І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.


6 Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б шовковинї оцїй: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.


7 Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?


8 А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?


9 Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?


10 Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нїкчемні; бо, що повинні зробити, зробили.


11 І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галилеї,


12 і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.


13 І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.


14 І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.


15 Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,


16 і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.


17 Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?


18 Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?


19 І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.


20 Як же спитали Його Фарисеї, коли прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,


21 анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.


22 Рече ж до учеників: Прийдуть днї, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого видїти, та й не побачите.


23 І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдїть і не ганяйтесь.


24 Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.


25 Перше ж мусить Він багато терпіти, й відцураєть ся Його рід сей.


26 І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сина чоловічого.


27 Їли, пили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усїх.


28 Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,


29 которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сїркою з неба та й вигубило всїх.


30 Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.


31 Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.


32 Спогадайте Лотову жінку.


33 Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.


34 Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.


35 Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.


36 Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.


37 І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло, там збирати муть ся орли.



Вiд Луки 18

1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,


2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.


3 Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.


4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,


5 то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.


6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!


7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?


8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?


9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:


10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.


11 Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.


12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.


13 А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.


14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.


15 Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.


16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.


17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.


18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.


19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.


20 Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.


21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.


22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.


23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.


24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!


25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.


26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?


27 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.


28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.


29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,


30 та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.


31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.


32 Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,


33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.


34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.


35 Стало ся ж, як наближав ся до Ерихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;


36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.


37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.


38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.


39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.


40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,


41 глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.


42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.


43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.



Вiд Луки 19

1 І вийшовши проходив через Ерихон.


2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.


3 І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.


4 І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.


5 І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.


6 І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.


7 І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.


8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.


9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:


10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.


11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.


12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.


13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та eigh сказав до них: Орудуйте, поки прийду.


14 Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.


15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.


16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.


17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.


18 І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.


19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.


20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:


21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.


22 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;


23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.


24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.


25 (І казали йому: Пане, має десять мин.)


26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.


27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.


28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.


29 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з ученав ків своїх,


30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.


31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.


32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.


33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?


34 Вони ж сказали: Господеві його треба.


35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.


36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.


37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,


38 говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!


39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.


40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.


41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,


42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.


43 Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.


44 І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.


45 І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,


46 глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.


47 І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.


48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.



Вiд Луки 20

1 І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,


2 і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?


3 Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:


4 Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?


5 Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?


6 Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.


7 І відказали, що не знають, звідкіля.


8 А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.


9 Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.


10 І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.


11 І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.


12 І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.


13 Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю ЩЁина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.


14 Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.


15 І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?


16 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!


17 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?


18 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.


19 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.


20 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.


21 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.


22 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?


23 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?


24 Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.


25 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.


26 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.


27 Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,


28 говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.


29 Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.


30 І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.


31 І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.


32 Опісля ж усїх умерла й жінка.


33 Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.


34 І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:


35 которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:


36 бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.


37 А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.


38 Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.


39 Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.


40 І більш не сьміли питати Його нї про що.


41 Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?


42 А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,


43 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.


44 Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?


45 Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:


46 Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгаman", та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;


47 що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.



Вiд Луки 21

1 Поглянувши ж побачив, як кидали дари свої в скарбону заможні.


2 Побачив же й одну вдовицю вбогу, що кидала туди дві лепти.


3 І рече: Правдиво глаголю вам, що вдовиця вбога ся більш усїх укинула:


4 всї бо ті з достатку свого кидали у дари Божі, ся ж з недостатку свого увесь прожиток свій, що мала, вкинула.


5 І як деякі говорили про церкву, що каміннєм красним та посьвятами украшена, рече:


6 Із сього, що бачите, прийдуть днї, в котрі не зоставить ся камінь на каменї, щоб не зруйновано.


7 Питали ж Його, кажучи: Учителю, коли ж се буде? й що за ознака, коли се має стати ся?


8 Він же рече: Гледїть, щоб не були зведені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдїть же за ними.


9 Як же почуєте про войни та ворохобнї, не полохайтесь; мусить бо перш се статись; тільки ж не зараз конець.


10 Тодї рече їм: Устане нарід на нарід і царство на царство,


11 і трус великий по місцях, і голоднеча, й помір буде, й страхи, й ознаки з неба великі будуть.


12 Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого.


13 І станеть ся воно вам на сьвідкуваннє.


14 Постановіть же в серцях ваших наперед, не готовитись відказувати:


15 я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші.


16 Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв: і вбивати муть деяких з вас.


17 І будете ненавиджені від усїх задля імя мого.


18 Та й волосина з голови вашої не загине.


19 У терпінню вашому осягнїть душі ваші.


20 Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тодї знайте, що наближило ся спустїннє його.


21 Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в серединї в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него.


22 Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане.


23 Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землї, і гнїв на народї сьому.


24 І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всїх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган.


25 І будуть ознаки на сонцї, й місяцї, й зорях, а на землї переполох народів у заколотї; як зареве море та филї.


26 І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на вселенну: сили бо небесні захитають ся.


27 І тодї побачять Сина чоловічого, йдучого на хмарі з силою і славою великою.


28 Як же зачне се дїятись, випростуйтесь і підіймайте голови ваші; бо наближилось викупленнє ваше.


29 І сказав приповість їм: Бачте смоківницю і всякі дерева:


30 Як розпукують ся вже, бачивши самі розумієте, що вже близько лїто.


31 Так і ви, коли побачите, як се станеть ся, знайте, що близько царство Боже.


32 Істино глаголю вам: Ще не перейде рід сей, доки все станеть ся.


33 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.


34 Остерегайте ся ж, щоб часом не обтягчились ваші серця прожорством, та пянством, та журбою життя сього, й щоб несподївано на вас не настиг день той.


35 Бо, як сїтка, впаде на всїх, що живуть на лицї всієї землї.


36 Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим.


37 Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною.


38 Усї ж люде сходились рано до Него в церкву слухати Його.



Вiд Луки 22

1 Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.


2 І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.


3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.


4 І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.


5 І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.


6 І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.


7 Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.


8 І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.


9 Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?


10 Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.


11 І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?


12 І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.


13 Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.


14 І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.


15 І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:


16 глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.


17 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:


18 глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.


19 І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.


20 Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.


21 Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.


22 Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!


23 І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.


24 Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.


25 Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.


26 Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.


27 Хто бо більший: хто за столом, чи хт мо послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.


28 Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.


29 І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,


30 щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.


31 Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;


32 я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.


33 Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.


34 Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.


35 І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.


36 Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.


37 Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.


38 Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.


39 І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.


40 Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.


41 А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,


42 глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.


43 Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.


44 І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.


45 І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,


46 і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.


47 Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.


48 Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?


49 Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?


50 І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.


51 І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.


52 Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?


53 Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.


54 Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.


55 Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.


56 Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.


57 Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.


58 А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.


59 І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.


60 Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.


61 І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.


62 І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.


63 А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.


64 І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.


65 І иншого багато, хуливши, казали на Него.


66 А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:


67 Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;


68 коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.


69 Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.


70 І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.


71 Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.



Вiд Луки 23

1 І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.


2 І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.


3 Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.


4 Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.


5 Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.


6 Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,


7 і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.


8 Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.


9 Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.


10 Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.


11 Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.


12 Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.


13 Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,


14 каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;


15 та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.


16 То, покаравши, відпущу Його.


17 (Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)


18 Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,


19 котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.


20 Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.


21 Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!


22 Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.


23 Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.


24 Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.


25 Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.


26 І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.


27 Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.


28 І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.


29 Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.


30 Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.


31 Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?


32 Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.


33 І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.


34 Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.


35 І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.


36 Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,


37 і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.


38 Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.


39 Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!


40 Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?


41 Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.


42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.


43 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.


44 Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.


45 І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.


46 І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.


47 Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.


48 І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.


49 Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.


50 І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,


51 (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;


52 сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.


53 І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.


54 І був день пятниця, а субота сьвітала.


55 Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.


56 І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.



Вiд Луки 24

1 Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.


2 Знайшли ж камінь відкочений від гробу.


3 І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.


4 І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.


5 Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?


6 Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,


7 глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.


8 І згадали слова Його,


9 і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.


10 Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.


11 І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.


12 Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.


13 І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.


14 І розмовляли вони між собою пѿро все те, що стало ся.


15 І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.


16 Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.


17 Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?


18 Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?


19 І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,


20 як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.


21 Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;


22 тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,


23 і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.


24 І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.


25 І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!


26 Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?


27 І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.


28 І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.


29 Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.


30 І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.


31 Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.


32 І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?


33 І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,


34 як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.


35 І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.


36 Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.


37 Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.


38 І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?


39 Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.


40 І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.


41 Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?


42 Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).


43 І взявши, їв перед ними.


44 Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.


45 Тодї розкрив їм розум розуміти писання,


46 і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;


47 і пропоазвідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.


48 Ви ж сьвідки сього.


49 І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.


50 І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.


51 І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.


52 Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;


53 і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.





Вiд Iвана 1

1 У починї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово.


2 Воно було в починї у Бога.


3 Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся.


4 У Йому життє було: й життє було сьвітлом людям.


5 І сьвітло у темряві сьвітить, і темрява Його не обняла.


6 Був чоловік посланий від Бога, ймя йому Йоан.


7 Сей прийшов на сьвідкуваннє, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него.


8 Не був він сьвітло, а щоб сьвідкувати про сьвітло.


9 Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт.


10 На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав.


11 У своє прийшов, і свої не прийняли Його.


12 Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його:


13 що не від крові, нї від хотїння тїлесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся.


14 І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди.


15 Йоан сьвідкує про Него, й покликував, глаголючи: Се той, про кого казав я: За мною грядущий поперед мене був; бо перш мене був.


16 І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать.


17 Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся.


18 Бога нїхто не бачив нїколи; єдинородний Син, що в лонї Отця, той вияснив.


19 І се сьвідченнє Йоанове, як післали Жиди з Єрусалиму священиків та левитів, щоб спитали Його: Хто ти єси?


20 І визнав, і не відпер ся; а визнав: Що я не Христос.


21 І питали його: Що ж? Ілия єси ти? І рече: Нї. Пророк єси ти? І відказав: Нї.


22 Казали ж йому: Хто ж єси? щоб нам одповідь дати тим, що післали нас. Що кажеш про себе?


23 Рече: Я голос покликуючого в пустинї: Випростайте дорогу Господню, як глаголав Ісаїя пророк.


24 А послані були з Фарисеїв.


25 І питали вони його, й казали йому: Чого ж хрестиш, коли ти не Христос, нї Ілия, нї пророк.


26 Відказав їм Йоан, глаголючи: Я хрещу вас водою; серед вас же стоїть, котрого ви не знаєте:


27 се за мною Грядущий, що поперед мене був; котрому я недостоєн розвязати ременя обувя Його.


28 Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив.


29 Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи сьвіта.


30 Се Той, про кого я казав: За мною гряде муж, що поперед мене був, бо перше мене був.


31 І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою.


32 І сьвідкував Йоан, глаголючи: Що бачив я Духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над Ним.


33 І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим.


34 І бачив я, і сьвідкував, що се Син Божий.


35 Назавтра знов стояв Йоан і два з учеників його;


36 і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий.


37 І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом.


38 І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш?


39 Рече їм: Ідїть і подивіть ся. Пійшли вони, та й бачили, де пробуває, і перебули в Него день той; було ж коло десятої години.


40 Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра.


41 Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос).


42 І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр).


43 Назавтра хотїв Ісус вийти в Галилею, і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною.


44 Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого п та Петрового.


45 Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету.


46 І каже Натанаїл до него: З Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись!


47 Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справдї Ізраїлитянин, що в йому підступу нема.


48 Каже Йому Натанаїл: Звідкіля мене знаєш? Озвавсь Ісус і рече йому: Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе.


49 Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв.


50 Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш.


51 І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нинї бачити мете небо відкрите, а ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого.



Вiд Iвана 2

1 А третього дня було весїллє в Канї Галилейській; і була мати Ісусова там;


2 запрошено ж і Ісуса, й учеників Його на весїллє.


3 І, як не ставало вина, каже мати Ісусова до Него: Вина не мають.


4 Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя.


5 Каже Його мати слугам: Що вам скаже, робіть.


6 Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три.


7 Рече їм Ісус: Поналивайте водники водою. І поналивали їх аж по верх.


8 І рече їм: Черпайте тепер, та й несїть до старости. І понесли.


9 Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста,


10 і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досї.


11 Сей почин ознак зробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його.


12 Після сього пійшов у Капернаум, Він і мати Його, й брати Його, й ученики Його; і там пробували небагато днїв.


13 А була близько пасха у Жидів, і пійшов у Єрусалим Ісус,


14 і знайшов у церкві продаючих воли, й вівцї, і голуби, й міняльників сидячих.


15 І, зробивши джгута з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівцї й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав;


16 а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсїля; не робіть дому Отця мого домом торговим.


17 Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого з'їла мене.


18 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Що за знак покажеш нам, що се робиш?


19 Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три днї підніму вам її.


20 Казали тодї Жиди: Сорок і шість років будовано церкву сю, а Ти в три днї піднімеш її?


21 Він же глаголав про церкву тїла свого.


22 Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус.


23 Як же був у Єрусалимі у пасху на сьвята, многі увірували в імя Його, побачивши чудеса Його, що робив.


24 Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх:


25 бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку.



Вiд Iвана 3

1 Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський.


2 Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним.


3 Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого.


4 Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись?


5 Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже.


6 Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух.


7 Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш.


8 Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа.


9 Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись:


10 Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш?


11 Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкуємо; а сьвідкування нашого не приймаєте.


12 Коли про земне глаголав вам, і не віруєте, - як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?


13 І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі.


14 І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустинї, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,


15 щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічнє.


16 Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє.


17 Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.


18 Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.


19 Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки.


20 Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла, щоб не зганено вчинків його.


21 Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки, бо в Бозї роблені.


22 Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив.


23 Хрестив же й Йоан у Єнонї поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились.


24 Ще бо не вкинуто в темницю Йоана.


25 Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очищеннє.


26 І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него.


27 Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нїчого, коли не буде дано йому з неба.


28 Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним.


29 Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась.


30 Той мусить рости, я ж малїти.


31 Хто звиш гряде, той над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма.


32 І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає.


33 Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий.


34 Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа.


35 Отець любить Сина, і все дав у руки Йому.


36 Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнїв Божий пробуває на йому.



Вiд Iвана 4

1 Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,


2 (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)


3 то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.


4 Треба ж було Йому проходити через Самарию.


5 Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.


6 Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.


7 Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.


8 Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.


9 Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.


10 Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.


11 Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?


12 Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.


13 Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;


14 хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.


15 Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.


16 Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.


17 Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;


18 пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.


19 Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.


20 Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.


21 Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.


22 Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів.


23 Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.


24 Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.


25 Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.


26 Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.


27 І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?


28 Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:


29 Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?


30 Вийшли ж з города, й прийшли до Него.


31 Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.


32 Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.


33 Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?


34 Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.


35 Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.


36 І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.


37 Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.


38 Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.


39 З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.


40 Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.


41 І багато більше увірувало за слово Його.


42 А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.


43 Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.


44 Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.


45 Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.


46 Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.


47 Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.


48 Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.


49 Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.


50 Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.


51 Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.


52 Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.


53 Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.


54 Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.



Вiд Iвана 5

1 Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.


2 У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.


3 В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.


4 Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.


5 Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.


6 Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?


7 Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.


8 Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!


9 І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.


10 І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.


11 Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.


12 Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?


13 Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.


14 Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.


15 Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.


16 За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.


17 Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.


18 За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.


19 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.


20 Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.


21 Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.


22 Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,


23 щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.


24 Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.


25 Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.


26 Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,


27 і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.


28 Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,


29 і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.


30 Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.


31 Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.


32 Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.


33 Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.


34 Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.


35 Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.


36 Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: крдїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.


37 І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;


38 і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.


39 Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.


40 Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.


41 Чести від людей не приймаю.


42 Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.


43 Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.


44 Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?


45 Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.


46 Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.


47 Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?



Вiд Iвана 6

1 Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.


2 І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.


3 Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.


4 Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.


5 Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?


6 Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.


7 Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.


8 Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:


9 Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?


10 Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.


11 Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.


12 Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.


13 Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.


14 Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.


15 Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.


16 Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,


17 і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.


18 А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.


19 Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.


20 Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.


21 Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.


22 Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,


23 инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;


24 побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.


25 І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?


26 Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.


27 Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.


28 Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?


29 Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.


30 Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?


31 Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.


32 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.


33 Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.


34 Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.


35 Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.


36 Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.


37 Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.


38 Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.


39 Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.


40 Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.


41 Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;


42 і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?


43 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.


44 Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.


45 Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.


46 Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.


47 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.


48 Я хлїб життя.


49 Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.


50 Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.


51 Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.


52 Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?


53 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.


54 Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.


55 Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.


56 Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.


57 Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.


58 Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.


59 Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.


60 Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?


61 Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?


62 Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?


63 Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.


64 Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.


65 І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.


66 Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.


67 Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?


68 Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,


69 і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.


70 Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.


71 Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.



Вiд Iвана 7

1 І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотїв бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити.


2 Було ж близько Жидівське сьвято кучок.


3 Казали ж до Него брати Його: Зійди звідсїля, та й іди в Юдею, щоб і ученики Твої видїли дїла Твої, що робиш.


4 Нїхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові.


5 Бо й брати Його не вірували в Него.


6 Рече тодї їм Ісус: Пора моя ще не прийшла; ваша ж пора всякого часу готова.


7 Не може сьвіт ненавидїти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що дїла його лихі.


8 Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась.


9 Се сказавши їм, зіставсь у Галилеї.


10 Як же пійшли брати Його, тодї й Він пійшов на сьвято, не явно, а якби потай.


11 Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він?


12 І було багато говірки про Него в народї: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Нї, а зводить народ.


13 Та нїхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.


14 Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав.


15 І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись?


16 Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене.


17 ЀиКоли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголю.


18 Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому.


19 Хиба не Мойсей дав вам закон? а нїхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити?


20 Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе?


21 Відказав Ісус і рече їм: Одно дїло зробив я, і всї дивуєтесь.


22 Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка.


23 Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу?


24 Не судїть по виду, а праведний суд судїть.


25 Казали тодї деякі з Єрусалимцїв: Чи не се Той, що шукають убити Його?


26 І ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справдї не взнали князї, що Він справдї Христос?


27 Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же як прийде, нїхто не знати ме, звідкіля Він.


28 Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте.


29 Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав.


30 Шукали тодї, щоб схопити Його, та нїхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його.


31 Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив?


32 Почули Фарисеї, що народ поговорював таке про Него, й післали Фарисеї та архиєреї слуги, щоб схопили Його.


33 Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене.


34 Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти.


35 Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян?


36 Що се за слово, що каже: Шукати мете мене, та й не знайдете? і: Де я, ви не можете прийти?


37 В останнїй же великий день сьвята став Ісус, та й покликнув, глаголючи: Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє.


38 Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть.


39 Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся.


40 Многі ж з народу, почувши се слово, сказали: Се справдї пророк,


41 инші казали: Чи з Галилеї ж Христу приходити?


42 Чи не глаголе ж писаннє, що з насїння Давидового й з Витлеєма села, де був Давид, Христос прийде?


43 Тодї повстало роздїленнє в народї через Него.


44 Деякі ж з них хотїли схопити Його; тільки ж нїхто не зняв на Него рук.


45 Прийшли тодї слуги до архиєреїв та Фарисеїв, і казали їм вони: Чом не привели Його?


46 Відказали слуги: Нїколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік.


47 Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено?


48 Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв?


49 А сей народ, що не знає закону, проv> <лятий.


50 Каже Никодим до них, котрий приходив у ночі до Него, бувши один з них:


51 Чи закон наш судить чоловіка, коли не вислухає його перше й не знає, що робить?


52 Озвались вони й казали йому: Чи й ти з Галилеї єси? Пошукай і подивись, що пророк з Галилеї не встає.


53 І пійшов кожен до дому свого.



Вiд Iвана 8

1 Ісус же пійшов на гору Оливну.


2 Вранцї ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сївши навчав їх.


3 Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посерединї,


4 кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.


5 В законї ж Мойсей нам звелїв таких каменувати; Ти ж що кажеш?


6 Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувати Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землї.


7 Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.


8 І, знов, схилившись до долу, писав по землї.


9 Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останнїх; і зоставсь один Ісус та жінка, стоячи посерединї.


10 Піднявши ся ж Ісус і нїкого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? нїхто тебе не осудив?


11 Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.


12 Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.


13 Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченнє Твоє неправдиве.


14 Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду.


15 Ви по тїлу судите; я не суджу нїкого.


16 Коли ж я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець.


17 І в законї ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.


18 Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.


19 Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, нї Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.


20 Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і нїхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.


21 Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти.


22 Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?


23 І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.


24 Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.


25 Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глаголю вам.


26 Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.


27 Не розуміли, що про Отця їм глаголе.


28 Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.


29 І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому.


30 Як се Він промовляв, многі увірували в Него.


31 Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справдї ви ученики мої будете,


32 і зрозумієте правду, й правда визволить вас.


33 Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї нїколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?


34 Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.


35 Невільник же не пробуває в дому до віку, Син пробуває до віку.


36 Коли ж Син визволить вас, справдї вільними будете.


37 Знаю, що ви насїннє Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.


38 Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.


39 Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.


40 Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.


41 Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.


42 Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.


43 Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.


44 Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину, й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.


45 А що я правду глаголю, не віруєте менї.


46 Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї?


47 Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.


48 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи не добре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?


49 Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.


50 Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.


51 Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.


52 Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік.


53 Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш?


54 Відказав Ісус: Коли я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.


55 І не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.


56 Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.


57 Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?


58 Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.


59 Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і пійшов так мимо.



Вiд Iвана 9

1 І, йдучи мимо, побачив чоловіка, слї- пого зроду.


2 І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся.


3 Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому.


4 Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити.


5 Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові.


6 Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі слїпому,


7 і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий.


8 Сусїди ж, що видїли його перше, що був слїпий, казали: Чи се не той, що сидїв та просив?


9 Инші казали: Що се той; а другі: Що похожий на него. Він же каже: Що се я.


10 Сказали тодї йому: Як відкрились твої очі?


11 Відказав він, і каже: Чоловік, званий Ісус, зробив грязиво, й помазав мої очі, і рече менї: Іди до Силоамської купелї та вмий ся. Пійшовши ж і вмившись, прозрів я.


12 Сказали тодї йому: Де Він? Каже: Не знаю.


13 Приводять його до Фарисеїв, колись слїпого.


14 Була ж субота, як грязиво зробив Ісус, і відкрив його очі.


15 Знов же питали його Фарисеї, як прозрів. Він же казав їм: Грязиво положив на очі мої, а я вмивсь, та й бачу.


16 Казали тодї деякі з Фарисеїв: Сев? < чоловік не від Бога, бо суботи не хоронить. Инші казали: Як може чоловік грішний такі ознаки робити? І була незгода між ними.


17 Кажуть слїпому знов: Ти що кажеш про Него, що відкрив твої очі? Він же сказав: Що Він пророк.


18 Не увірували ж Жиди про него, що слїпим був і прозрів, аж доки покликали родителїв самого прозрівшого.


19 І питали їх, кажучи: Чи се син ваш, про котрого ви кажете, що слїпим родив ся? як же тепер бачить?


20 Відказали їм родителї його, й казали: Знаємо, що син наш, і що слїпим родив ся;


21 як же тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо. Він зріст має, його спитайте; сам про себе нехай говорить.


22 Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи.


23 Тим родителї його казали: Що зріст має, його питайте.


24 Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний.


25 Озвав ся ж той, і сказав: Чи грішний, не знаю; одно знаю, що, слїпим бувши, тепер бачу.


26 Сказали ж йому знов: Що зробив тобі? як одкрив очі твої?


27 Відказав їм: Я сказав вам уже, й ви чули. Чого знов хочете чути? Хиба й ви хочете Його учениками бути?


28 Налаяли його тодї, і казали: Ти ученик Його, ми ж Мойсейові ученики.


29 Ми знаємо, що Мойсейові глаголав Бог; Сього ж не знаємо, звідкіля Він.


30 Озвавсь чоловік, і каже їм: Тим воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а відкрив очі мої.


31 Ми ж знаємо, що грішників Бог не Ѿ глухає; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухає.


32 Од віку не чувано, щоб одкрив хто очі зроду слїпому.


33 Коли б Сей не був від Бога, не міг би робити нїчого.


34 Озвались і казали йому: У гріхах ти родивсь увесь, і ти навчаєш нас? Та й вигнали його геть.


35 Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого?


36 Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него?


37 Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він.


38 Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому.


39 І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились.


40 І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі?


41 Рече їм Ісус: Коли б слїпі були, не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаєть ся.



Вiд Iвана 10

1 Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.


2 Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.


3 Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.


4 І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.


5 За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.


6 Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.


7 Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.


8 Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.


9 Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.


10 Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.


11 Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.


12 Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.


13 Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.


14 Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.


15 Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.


16 І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.


17 За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.


18 Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.


19 Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.


20 Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?


21 Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?


22 Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.


23 І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.


24 Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.


25 Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.


26 Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.


27 Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.


28 І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.


29 Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.


30 Я і Отець одно.


31 Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.


32 Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?


33 Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.


34 Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?


35 Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, -


36 то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?


37 Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.


38 Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.


39 Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,


40 та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.


41 І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.


42 І увірували там многі в Него.



Вiд Iвана 11

1 Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.


2 Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.


3 Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.


4 Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.


5 Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.


6 Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.


7 Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.


8 Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!


9 Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.

ТЕЛЕГРАМ

Канал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками

Книжный Вестник

Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)

Поиск книг

Свежие любовные романы в удобных форматах

Любовные романы

О психологии, саморазвитии и личностном росте

Саморазвитие

Детективы и триллеры, все новинки

Детективы

Фантастика и фэнтези, все новинки

Фантастика

Отборные классические книги

Классика
ВКОНТАКТЕ

Цитаты, афоризмы, стихи, книжные подборки, обсуждения и многое другое

Книжный Вестник
БИБЛИОТЕКИ

Библиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории

Любовные романы

Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров

Фантастика

Самые популярные книги в формате фб2

Топ фб2 книги