Біблія

29 А побіч Манассіїних дїтей: Бет-Сан і залежні від його міста; Танаах і залежні від його міста; Мегиддо й залежні від його міста; Дор і залежні від його міста. e="+ них жили сини Йосифа, Ізрайлевого сина.

30 Сини Ассерові: Імна, Ішва, Ішвій та Берія, та сестра їх Сераха.

31 Сини Берієві: Гебер та Малкієль. Він батько Бирзаїтів.

32 Від Гебера народився Яфлет, Шомер та Хотам, та Шуя, їх сестра.

33 Сини Яфлетові: Пасах, Бимгал та Ашват. Це сини Яфлетові.

34 Сини Шемерові: Ахі, Рохга, Іхубба та Арам.

35 Сини в Гелема, його брата: Зофах, Імна, Шелеш та Амал.

36 Сини Зофахові: Суах, Харнефер, Шуал, Берій, Імра,

37 Безер, Год, Шамма, Шилша, Ітран, та Беера.

38 Сини в Етера: Ефунні, Фиспа та Ара.

39 Сини в Улли: Арах, Ханниїл та Ризія.

40 Усї цї Ассерові сини, голови в родах, люде вибрані, хоробрі, головні начальники. Записано їх в родовідних списах військових, для війни, по перелїку двайцять шість тисяч чоловіка.

1-а Паралипоменон 8

1 Від Бенямина народився Бела, найстарший в його, другий Ашбель, третий Ахрай,

2 Четвертий Нох а пятий Раф.

3 У Белї були сини: Аддар, Гера, Авіуд,

4 Авишуя, Нааман, Ахоах,

5 Гера, Шефуфан та Хурам.

6 А це сини Егудові, що були головами в родах, що жили в Геві, а переселились у Манахат:

7 Нааман, Ахія та Гера, той що перевів їх; від його народився Узза та Ахихуд.

8 Від Шегараїма народились дїти в землї Моабійській після того, як відправив від себе Хушиму та Баару, своїх жінок.

9 І народились у його від Хадеші, його жінки, Йовав, Зивія, Меша, Малхам,

10 Еуз, Шахія та Мирма: Оце його сини, голови над родинами.

11 Від Хушими народився в його Авитув та Елпаал.

12 Сини Елпаалові: Евер, Мишам та Шемер, що збудував Оно та Лод і залежні від його міста,

13 Та Берія й Шема. Вони були головами над родинами осадників в Аялонї. Вони вигнали осадників із Гета.

14 Ахіо, Шашак, Іремот,

15 Зевадія, Арад, Едер,

16 Михаїл, Ішфа та Йоха-Беріїні сини.

17 Зевадія, Мешуллам, Хизкій, Хевер,

18 Ішмерай, Ізлія та Йовав, - сини Елпаалові.

19 Яким, Зихрій, Завдій,

20 Елїєнай, Зилтай, Елиїл,

21 Адаїя, Бераїя та Шимрат, - сини Шимеєві.

22 Ішпан, Евер, Еліїл,

23 Авдон, Зихрій, Ханан,

24 Хананїя, Елам, Антотія,

25 Іфдія та Фенуїл, - сини Шашакові.

26 Шамшерай, Шехарія, Аталїя,

27 Ярешія, Елїя, та Зихрій, - сини Ерохамові.

28 Це голови поколїнь, в своїх родах найголовнїйші. Вони жили в Ерусалимі.

29 В Габаонї жили: Абигабаон (Еїл), батько Габаонїїв, - його жінка на ймення Мааха,

30 І син його перворідень Авдон, за ним Зур, Кис, Ваал, Надав, (Нер),

31 Гедор, Ахіо, Зехер та Миклот.

32 Від Миклода народивсь Шимей. І вони жили побіч братів своїх в Ерусалимі, вкупі з своїми братами.

33 Від Нера народивсь Кис; від Киса народивсь Саул; від Саула народивсь Йонатан, Мелхисуй, Авинадаб та Ешбаал.

34 Син Йонатанів Мериббаал; від Мериббаала народився Миха.

35 Сини Михині: Питон, Мелег Таарея та Ахаз.

36 Від Ахаза народивсь Йоядда; від Йоядди народивсь Алемет, Азмавет та Замбрій; від Замбрія народивсь Моза;

37 Від Мози народивсь Биней. Рефія, син його; Елияса, син його; Азел, син його.

38 В Азела шість синів, а оце ймення їх: Азрикам, Бохру, Ісмаїл, Шеарія, Обадія та Ханан; усї вони Азелові сини.

39 С ини в Ешека, його брата: Улам, перворідень його; другий Еуш, третій Елифелет.

40 Сини Уламові були люде хоробрі, стреляючі з лука, та мали багато синів і внуків: сто пятьдесять. Усї вони від Беняминових синів.

1-а Паралипоменон 9

1 Так були перелїчені по своїх родах усї Ізрайлитяне, й оце вони записані в книги царів Ізраїлських. А Юдеї за свої проступки переведені в Вавилон.

2 Ті, що перші жили на своїх державах, по містах Ізраїлських, були Ізрайлитяни, сьвященники, левіти та нетинеї.

3 В Ерусалимі жили декотрі з потомків Юдиних, та деякі з потомків Беняминових, та з потомків Ефраїмових та Манассіїних:

4 Утай, син Амміудів, сина Омріїного, сина Імрієвого, сина Ванїєвого, - з синів Перезових, Юдиного сина;

5 З синів Шилона - Асаїя, перворідень і сини його;

6 З синів Зари - Еуїл та їх брати, шістсот девятьдесять;

7 Із синів Беняминових - Саллу, син Мешулламів, сина Годавіїного, сина Гассенуїного;

8 Та Івнїя, син Ерохамів, та Ела, син Уззія, Михрієвого сина, та Мешуллам, син Шефатіїв, сина Рагуїлового, сина Івнїїного,

9 І брати їх по родах їх: девятьсот пятьдесять шість, - усї сї були головами над родами в своїх поколїннях.

10 А з сьвященників: Едаїя, Йоарив, Яхин,

11 І Азарія, син Хелкіїн, сина Мешулламового, сина Садокового, сина Мерайотового, сина Ахитувового, передовий сьвященник в домі Божому;

12 І Адаїя, син Ерохамів, сина Пашхурового, сина Малхіїного; та Маасай, син Адієла, сина Яхзерового, сина Мешулламового, сина Мешиллемитового, сина Іммерового;

13 І брати їх, голови над родами своїми: тисяча сїмсот шістьдесять, - люде пильні в дїлї служення в домі Божому.

14 А з левітів: Шемая, син Хашува, сина Азрикамового, сина Хашавіїного, - синів Мераріїних;

15 І Вакбакар, Хереш, Галал і Маттанїя, син Міхін, сина Зихрієвого, сина Асафового;

16 І Обадія, син Шемаїїн, сина Галалового, сина Ідитунового; й Берехія, син Асин, Елканиного сина, що жив у селах Нетофатських.

17 А воротарі: Шаллум, Аккуб, Талмон та Ахиман та брати їх; Шаллум був головний.

18 І досї цї воротарі при воротях царських, що на схід сонця, держать (за чергою) сторожу з синів Левіїних.

19 Шаллум, син Корея, сина Евіясафового, сина Кореєвого, й брати його з його роду, Кореї, в дїлї своєї служби були сторожами при порогах сьвятинї, а батьки їх стерегли ввіходу в стан Господнїй.

20 Пинеес Елеазаренко був вперід старшим над ними, і Господь був з ним.

21 Захарія Мешелемієнко був воротарем при дверях храму соборнього.

22 Усїх їх вибраних воротарями при порогах, було двістї дванайцять. Вони були записані в спис по своїх оселях. Їх настановив Давид та Самуїл-пророк задля їх вірностї.

23 І вони й їх сини були на сторожі при брамах дому Господнього по пермінах своїх.

24 По чотирьох боках були воротарі: на схід, на захід, на північ і на південь.

25 А брати їх жили в своїх оселях, приходячи до них від часу до часу на сїм день.

26 Цї чотири начальні левіти мали собі повірених всїх воротарів; вони були пристановлені до житлів і до скарбівниць дому Божого.

27 Вони й ночі проводили навкруги дому Божого, бо до їх належало сторогуваннє, й вони мали що-ранку одмикати двері.

28 Декотрі зпоміж їх були пристановляні до службового посуду, так що з перелїчкою приймали його, й з перелїчкою видавали його.

29 Декотрим зпоміж їх були поручені инші прибори й усе, що на сьвяту потріб: лїпше борошно, та вино, та олива, й ладан і пахощі.

30 А деякі зпоміж синів сьвященницьких робили миро з запашнього коріння.

31 Матафії з левітів, - він перворідень Селлума Кореєнка, - було повірене те, що смажилось на сковородах.

32 Декотрим з їх братів, із Кегатових синів, було поручено приладжуваннє хлїбів показних, щоб приготовляти їх на кожну суботу.

33 А сьпівцї, головні в левітських поколїннях, були в кімнатах храму, й свобідні від (иншої) служби, бо вони в день і в ночі мали свого дїла пильнувати.

34 Це голови поколїнь левітських, в своїх родах головні. Вони жили в Ерусалимі:

35 В Габаонї жили: батько Габаонїїв, Еїл, - його жінка на ймя Мааха,

36 І син його перворідень Авдон, за ним Зур, Кис, Ваал, Нер, Надав,

37 Гедор, Ахіо, Захарія та Миклот.

38 Від Миклота народивсь Шимеам. І вони жили побіч братів своїх в Ерусалимі, вкупі з братами своїми.

39 Від Нера народивсь Кис; від Киса народивсь Саул; від Саула народивсь Йонатан, Мелхисуй, Абинадаб та Ешбаал.

40 Син в Йонатана Мериббаал; від Мериббаала народивсь Миха.

41 Сини Михині: Питон, Мелех, Тарей (та Ахаз).

42 Від Ахаза народивсь Яера; від Яери народились Алемет, Азмавет і Замбрій; від Замбрія народивсь Моза.

43 Від Мози народивсь Бинея; Рефаїя, його син; Елеаса, його син; Азел, його син.

44 У Азела шість синів, оце вони на імення: Азрикам, Бохру, Ісмаїл, Шеарія, Обадія та Ханан. Це сини Азелові.

1-а Паралипоменон 10

1 Филистії воювались з Ізраїлем, і втїкали Ізрайлитяне перед Филистіями, й падали побиті на горі Гебуї.

2 І погнались Филистії за Саулом та синами його, й вбили Филистії Йонатана й Абинадаба та Мелхисуя, Саулових синів.

3 Битва проти Саула збілшалась, і стріли влучали в його, так що він був поранений стрілами.

4 І сказав Саул до свого зброєноші: Витягни свого меча й заколи мене ним, щоб не прийшли оті необрізані та не знущались з мене. Але зброєноша не згодивсь, бо він дуже злякавсь. Тодї Саул взяв меча й настромився на його.

5 Його зброєноша, побачивши, що Саул помер, настромився й сам на меч і вмер.

6 І помер Саул, і три сини його, й ввесь дім його вимер разом із ним.

7 Як же вглядїли Ізрайлитяне, котрі були в долинї, що всї втїкають і що Саул та сини його погибли, то й покинули свої міста й порозбігались, а Филистії прийшли й поселились в їх.

8 Другого дня прийшли Филистії обдирати побитих, і знайшли Саула та синів його, що полягли на Гелбуйській горі,

9 І роздягли його, й стяли йому голову його та й (забрали) зброю його, і послали по краю Филистійському, щоб сповістити про це ідолів своїх і народ.

10 І зложили зброю його й божницї своїх богів, а голову його настромили при домі Дагоновому.

11 І перечув ввесь Явис Галаадський про усе, що вдїяли Филистії з Саулом.

12 І рушили всї дужі люде, взяли Саулове тїло й тїла синів його, та й принесли їх у Явис, і поховали їх костї під дубом в Явисї, й постили сїм день.

13 Так помер Саул за свою беззаконність, що вчинив перед Господом, за те, що не послухав слова Господнього та ще й вдався до чарівницї з запитаннєм,

14 А не шукав Господа. За те він і погубив його, а царство віддав Давидові Ессеєнкові.

1-а Паралипоменон 11

1 І зібрались усї Ізрайлитяне до Давида в Гебронї й промовили: Оце ми кість твоя й тїло твоє;

2 І вчора й позавчора, коли ще Саул був царем, ти виводив Ізраїля в поле й приводив до дому, й Господь Бог сказав тобі: Ти будеш пасти народ мій Ізраїля, й будеш князем над народом моїм Ізраїлем.

3 І прийшли всї старшини Ізрайлеві до царя в Геброн, і постановив з ними Давид умову в Гебронї перед лицем Господнїм, і помазали вони Давида царем над Ізраїлем, по Господньому слову (переказаному) через Самуїла.

4 І пійшов Давид і ввесь Ізраїль у Ерусалим, се б то в Евус, бо там були Евусії осадниками тої сторони.

5 І сказали осадники Евуса Давидові: Не доступиш ти сюди! Але Давид узяв таки твердиню Сион: - се місто Давидове.

6 І сказав Давид: Хто поперед усїх розібє Евусіїв, той буде головою й гетьманом. І ввійшов поперед усїх Йоаб, син Саруїн, і став головою.

7 Давид жив у тій твердинї, тим то й назвали її Давидовим містом.

8 І забудував він місто навкруги, починаючи від долини Милло, й всї примежні місця, а Йоаб поновив остальне місто.

9 І вбивавсь Давид в силу все більше та більше, й Господь Саваот був із ним.

10 Оце головні силачі в Давида, що сильно встоювали за ним в його царстві, вкупі з усїм Ізраїлем, щоб поставити його царем, по слову Господньому, над Ізраїлем;

11 І отсе лїк лицарів, що були в Давида: Езваал, Ахаманин син, головний між трийцятьма; він підняв свій спис на триста чоловіка й повбивав їх в одну мить.

12 По йому Елеазар, син Дода Ахового, з трьох лицарів;

13 Він був із Давидом в Фасдамимі, куди Филистії зібрались були на війну. Там частка поля була засїяна ячменем, а народ втїкав від Филистіїв;

14 Але вони стали серед поля, стерегти його й розбили Филистіїв. І дав Господь велику побіду.

15 Троє цїх силачів із трийцятьох передових прийшли на скелю 'д Давидові до печери Одоламської, як Филистійський табір розложився був в долинї Рафаїмів.

16 Давид був тодї в утвердженому місцї, а Филистійська залога стояла в Бетлеємі.

17 І схотїлось Давидові дуже пити, й каже він: Хто дав би менї пити води з Бетлеємської криницї, що коло воріт?

18 Тодї цї троє прорвались кріз Филистійський стан і черпнули води з Бетлеємської криницї, що коло воріт, і взяли й принесли Давидові. Але Давид не схотїв її пити й вилив її в жертву на славу Господеві;

19 І сказав: Борони мене, Боже, щоб я це зробив! Чи стану ж я пити кров цїх сьмільчаків, що важили життєм своїм. Бо з небезпечністю власного життя вони це принесли. Та й не схотїв її пити. От що вчинили отті три невміраки!

20 І Абесса, брат Йоабів, був найвизначнїйший між трьома. Він убив своїм списом триста чоловіка, й був славним між тими трьома.

21 Між сими трьома був він знатнїйший і був їх отаманом; але тим трьом не був рівня.

22 Банея, син Йодая, чоловіка сьміливого, великий дїлами, з Казеїла: він побив двох синів Ариїла, з Моабу; раз, як упав снїг, убив він лева, зійшовши в яму;

23 Він же вбив Египтїя, чоловіка на пять локот ростом; в Египтїя був у руцї спис, як навій ткацький, а він приступив до його з палицею, й, вирвавши спис з руки в Египтїя, вбив його таки його списом.

24 От що чинив Банея Йодаєнко; й був він славний між тими трьома невміраками.

25 Між трийцятьма був він у почестї, але тим трьом не був рівня; його поставив Давид найблизшим виконувателем своїх приказів.

26 А значнїйші зміж воїнів: Асаїл, брат Йоабів, Елханан Доденко з Бетлеєму;

27 Самма з Хороду; Херец із Палту;

28 Іра Ікешенко з Текої; Ебіезер із Анатоа;

29 Сивхай з Хушату; Ілай із Ахоху;

30 Магарай з Нетофу; Хелед Бааненко з Нетофу;

31 Іттай Рибаєнко з Гиви Беняминової; Банея з Пирату:

32 Хурай з Нагале-Гаашу; Абієл з Арби;

33 Азмавет із Бархуму; Еліахба з Саалбону;

34 Сини Гашема з Гизонита: Йонатан, син Шаге, Гарарій;

35 Ахіям Сараренко з Гарару: Елифал, Урин син;

36 Хефер з Махери; Ахія з Пелону;

37 Гезро, Кармелїй; Наарай-Езбієнко;

38 Йоїл, Натанів брат; Мивхар, син Гагріїв;

39 Зелек Аммонїй; Нахарай з Бероту, зброєноша Йоабів Саруєнків;

40 Іра з Ітрі; Гареб із Ітрі;

41 Урія Гетїй; Завад, син Алхаїв;

42 Адина, син Шизин, Рубенїй, голова в Рубенїїв; і під ним було трийцять;

43 Канаан, син Маахин, Йосафат Митнинїй;

44 Уззія з Астероту; Шама та Еієл, сини Хотама з Ароеру;

45 Едіаєл, Шимріїв син, та Йоха, його брат, із Тизії;

46 Елїєл з Махавима, і Ерибай та Йошабія, сини Елнаамові, та Ітма Моабій;

47 Елїєл, Обед та Ясієл з Мозабії.

1-а Паралипоменон 12

1 І цї так само прийшли до Давида в Секелаг, коли ще він ховався від Саула, Кисового сина, а були вони мужні й була поміч із них у битві.

2 Узброєні були сагайдаком, правою й лївою рукою кидали каміннє й стріляли стрілами з лука, - з одноплемінників Саулових, із Беняминїїв:

3 Визначнїйший Ахієзер, по йому Йоас, сини Шемаїні з Гиви; Езієл та Фелет, Азмаветові сини; Бераха та Егу з Анатоту;

4 Ішмая Габаонїй, найдужчий зпоміж трийцяти й провідник трийцятьох; Еремія, Яхазиїл, Йоханан та Йозабад із Гедери;

5 Елузай, Еримот, Беалїя, Шемарія, Сафатія Харитїй,

6 Елкана, Ішшіяху, Азариїл, Йоезер та Йошавам, Кореї;

7 І Йоела й Завадія, Ерохамові сини з Гедору.

8 А й з Гадїїв перейшли до Давида в неприступне місце в пустинї люде мужні та войовничі, узброєні щитом та списом, видом із лиця як леви, а прудкі, як серни на горах.

9 Перший Езер, другий Обадія, третій Елїяб,

10 Четвертий Мишманна, пятий Еремія,

11 Шестий Атай, сьомий Елиєл,

12 Осьмий Йоханан, девятий Елзавад,

13 Десятий Еремія, одинайцятий Махбанай.

14 Вони з синів Гадових - гетьмани в війську: менчий над сотнею, а більший над тисячою.

15 Вони то переплили через Йордань першого місяця, коли він саме розливаєтся з своїх берегів, і порозганяли усїх, що жили по долинах на схід і захід сонця.

16 Прийшли так само й з синів Беняминових та Юдиних в твердиню до Давида.

17 Давид вийшов їм назустріч і промовив до їх: Коли ви з миром прийшли до мене, щоб менї допомагати, то нехай буде моє серце одно з вашим серцем, а коли на те, щоб підступом видати мене ворогам моїм, - бо нема неправедностї в руках моїх, - то нехай Бог батьків наших бачить і судить.

18 І ввійшов дух ув Амасая, що передував між трийцятьма, й він промовив: Ми твої, Давиде, й з тобою, сину Ессеїв; мир тобі й мир твоїм помічникам; тобі бо допомагає Бог твій. Тодї прийняв їх Давид і поставив їх на чолї війська.

19 І з поколїння Манассіїного попереходили декотрі до Давида, тодї як він ійшов з Филистіями на війну проти Саула, але не помагав їм, бо Филистійські князї, порадившись, відправили його, кажучи: Як він пристане до свого пана Саула, то це буде на наше безголовє.

20 А як він вертався в Секелаг, тодї пристали до його з Манассіїв: Аднах, Йозавад, Едіяєл, Михаїл, Йозавад, Елигу та Зилльтай, тисячники в Манассіїв.

21 І помагали вони Давидові проти ватаг, бо всї вони були хоробрі лицарі й стали (опісля) гетьманами в війську.

22 Так день-у-день приходили до Давида на поміч йому, аж його військо стало великим, як військо Боже.

23 Оце число начальників військових, що прийшли були до Давида в Геброн, щоб оддати йому Саулове царство, по слову Господньому:

24 Синів Юдиних, носячих щит та спис, було шість тисяч вісїмсот готових до війни;

25 З синів Симеонових, завзятих у війнї лицарів, було сїм тисяч ще й сто;

26 З синів Левіїних чотири тисячі шістьсот;

27 І Йодай, князь із роду Аронового, а з ним три тисячі сїмсот;

28 І Садок, молодик сьміливий, і з роду його двайцять два князї;

29 З синів Беняминових, племінників Саулових, три тисячі, - але ще багато з їх держалось Саулового дому;

30 З синів Ефраїмових двайцять тисяч вісїмсот сьміливих лицарів, людей славних у родах своїх;

31 З половини Манассіїного поколїння вісїмнайцять тисяч, що були покликані поіменно, щоб прийшли поставити Давида царем;

32 З синів Іссахарових прибули люде розумні, котрі давали пораду, що коли випадало дїman"ти Ізраїлеві, - їх було двістї начальників, а всї брати їх слухали слів їх;

33 З поколїння Зебулонового готових до бою, узброєних усякою військовою зброєю, пятьдесять тисяч, однодумних в тому, щоб слухати приказу.

34 З поколїння Нефталїєвого тисяч начальників, а з ними трийцять сїм тисяч з щитами та списами;

35 З поколїння Данового готових до війни двайцять вісїм тисяч шістьсот;

36 Від Ассера, військових, узброєних до бою, сорок тисяч;

37 Ізза Йорданї, від поколїння Рубенового, Гадового, й половини Манассіїного поколїння сто двайцять тисяч, з усякою військовою збруєю.

38 Усї цї мужі, устроєні, прийшли в Геброн з щирим сердцем, щоб поставити Давида царем над усїм Ізраїлем. Та й усї Ізрайлитяне були однодушні, щоб поставити Давида царем.

39 І перебули там у Давида три днї, їли й пили, бо брати їх наготували всього для їх;

40 Та й ті, що були примежні до їх, аж до поколїння Іссахарового, Зебулонового та Нефталїєвого, привозили усю харч на ослах та верблюдах, і мулах та волах: борошно (муку), фиги та родзинки, й вино, й оливу, й силу товару та овець, бо була радість ув Ізраїлї.

1-а Паралипоменон 13

1 І держав раду Давид з тисячниками, сотниками й з усїма воєводами,

2 І промовив до всього збору Ізраїлського: Коли вам завгодно, й коли на те буде воля Господа, Бога нашого, пошлїм по всїх усюдах до прочих наших братів по цїлїй землї Ізраїлській, а разом із ними до сьвященників і левітів, в міста та оселї їх, щоб вони зібрались до нас,

3 І візьмемо до себе скриню Бога нашого, бо за часів Саула ми не звертали вваги на неї.

4 І сказала вся громада: Нехай буде так! бо цї с

5 І зібрав Давид усїх Ізрайлитян від Египецького Сихор-потока до ввіходу в Емат, щоб перенести скриню Божу з Киріятяриму.

6 І пійшов Давид і ввесь Ізраїль до Киріятяриму, що в Юдеї, щоб перенести звідтіль скриню Господа, сидячого на херувимах, де його імя взивали.

7 І повезли ковчег Божий на новому возї з Абинадабового дому, а Оза та Ахіа провожали воза.

8 А Давид та всї Ізрайлитяне грали перед Богом з усієї сили з сьпівами, на цитрах і псалтирях, і бубнах, і цимбалах, та трубах.

9 Як дійшли до Хидонового току, простяг Оза свою руку, щоб придержати скриню, бо воли нахилили її.

10 Але Господь розгнївався на Озу й вмертвив його за те, що він простяг свою руку до ковчега, і він умер тут таки перед лицем Божим.

11 І засмутився Давид, що Господь убив Озу, й назвав те місце Убиттє Ози; так воно зветься й до сього часу.

12 І злякався Давид Бога в той день, і промовив: Як же ж то менї внести до себе скриню Божу?

13 І не повіз Давид скринї до себе, до Давидового міста, а завернув її до дому Обедедома Гетїя.

14 І зіставала скриня Божа в Обед-Едомовій господї три місяцї, й Господь благословив Обедедомовий дїм і все, що в його було.

1-а Паралипоменон 14

1 І послав Гирам, царь Тирський, посли до Давида, й кедрової деревини, й мурарів та теслїв, щоб збудували йому дїм.

2 Як примітив Давид, що Господь утвердив його царем в Ізраїлї, та що високо підвисшив його царство задля народу свого Ізраїля,

3 Тодї узяв собі Давид ще більше жінок в Ерусалимі, й народилось Давидові ще більш синів та дочзук.

4 І оце імення тих, що народились йому в Ерусалимі: Самус, Собаб, Натан, Соломон;

5 Ебеар, Елисуа, Елфалет,

6 Ногах, Нафек, Яфія,

7 І Елисама, Беелїада, і Елифалет.

8 І перечули Филистії, що Давида помазали царем над усїм Ізраїлем, і двинули всї Филистії шукати Давида. Давид же, перечувши про це, пійшов проти них.

9 Як же прийшли Филистії, й розложились по долинї Рефаїмів,

10 Запитав Давид у Бога, мовляючи: Чи йти менї на Филистіїв і чи віддаси їх в мої руки? І рече до його Господь: Ійди, а я віддам їх у твої руки.

11 І двинули вони під Баал-Перазим, і побив їх там Давид, і промовив Давид: Порозносив Бог моїх ворогів моєю рукою, як розтїкаються води. Через це й дали назву тому місцеві: Баал-Перазим (Долина розносу.)

12 І покинули вони там своїх богів, а Давид дав приказ, і попалили їх на огнї.

13 І знов прийшли Филистії й розтаборились по долинї.

14 І ще запитав Давид у Бога, й сказав йому Бог: Не йди просто на їх, одхились узбіч од їх і йди на їх від сторони грушевих дерев;

15 І як почуєш шелест, наче хто йде по вершках дерев, тодї розпочинай битву, бо вийшов Бог поперед тебе, щоб розбити стан Филистійський.

16 І вчинив Давид, як звелїв йому Бог, і побив Филистійське військо від Габаону до Газеру.

17 І пронеслось імя Давидове по усїх краях, і Господь зробив його страшним для всїх народів.

1-а Паралипоменон 15

1 І побудував він собі доми в містї Давидовому, й приладив місце для скринї Божої, й построїв для fontеї намет.

2 Тодї сказав Давид: Нїхто не повинен носити Божої скринї, окрім левітів, бо їх вибрав Господь на те, щоб носити ковчег Божий й йому служити до віку.

3 І зібрав Давид усїх Ізрайлитян у Ерусалим, щоб внести ковчег Господнїй на його місце, що його приладив для його.

4 І скликав Давид Ааронових синів та левітів:

5 Із синів Кагатових, Уриїла, начальника, та його братів, - сто двайцять чоловіка;

6 З синів Мераріїних, Асаїю, начальника, та його братів, - двістї двайцять чоловіка;

7 З синів Герсонових, Йоїля, начальника, та його братів, - сто трийцять чоловіка;

8 З синів Елисафанових, Шемаю, начальника, та його братів, - двістї;

9 З синів Хевронових, Елїела, начальника, та його братів, - вісїмдесять;

10 З синів Уззиїлових, Аминадаба, начальника, та братів його, - сто двайцять.

11 І покликав Давид сьвященників: Садока та Абіятара, й левітів: Уриїла, Асаїю, Йоїля, Шемаїю, Елїєла та Аминадаба,

12 І сказав їм: Ви голови в родах левітських, осьвятїте себе з братами вашими, й перенесете скриню Господа, Бога Ізрайлевого, на місце, що я приладив для його.

13 Бо передше, як вас не було, то Господь, Бог наш, покарав нас за те, що ми не шукали його, як слїд.

14 І осьвятились сьвященники й левіти задля того, щоб нести скриню Господа, Бога Ізрайлевого,

15 І несли сини Левіїні ковчег Божий на плечах на жертках, як звелїв Мойсей по слову Господньому.

16 І звелїв Давид левітським начальникам приставити своїх братів, грачів на приборах музичних, на псалтирes Nх та цитрах та кимвалах, щоб роздавався голос радощів.

17 І поставили (такими) левітами Емана, сина Йоїлевого, зпоміж братів його: Асафа, Берехіїного сина; а з синів Мараріїних, братів їх: Етана, Кушаіїного сина;

18 А з ними братів їх другорядних: Захарію, Бена, Яазиїла, Шемирамота, Ехиїла, Уннїя, Елїава, Банею, Маасея, Маттатію, Елифлеуя, Микнея й Обед-Едома та Еїєла, воротарів.

19 Еман, Асаф та Етан грали голосно на мідяних кимвалах,

20 А Захарія, Азиїл, Шемирамот, Ехиїл, Уннїй, Елїав, Массея та Банея - на псалтирях, тонким голосом.

21 А Маттатія, Елифелуй, Микней, Обед-Едом, Еїєл та Азазія - на цитрах, щоб зачинати.

22 А Хенанїя, старшина над левітами, був вчительом сьпіву, бо він був тямущий в тому.

23 Берехія та Елкана були дверниками коло ковчега.

24 Шеванїя, Йосафат, Натанаїл, Амасай, Захарія, Банея та Елїєзер, сьвященники, трубили в труби перед Божою скринею. Обед-Едом та Ехія були дверниками коло скринї.

25 Отак Давид та Ізраїлські старшини та тисячники пійшли переносити скриню завіту Господнього з дому Обед-Едомового з радощами.

26 І як Бог допоміг левітам, що несли скриню завіту Господнього, тодї зарізали на жертву сїм назимків і сїм баранів.

27 Давид був одягнутий в висонову одежу, так само й усї левіти, що несли скриню, й сьпівцї, й Хананїя, старшина над музиками й сьпівцями. На Давидї ж був ще лняний ефод.

28 Так нїс увесь Ізраїль скриню завіту Господнього з викликуваннєм при гуку рога й труб та кимвалів, граючи на псалтирях і цитрах.

29 Коли скриня Господнього зявіту входила в місто Давидове, Мелхола, Саулова дочка, дивилась у вікно, а побачивши, що царь Давид скаче й грає, зганила його в свойму серцї.

1-а Паралипоменон 16

1 І принесли Божу скриню, й поставили її посеред намету, котрий спорудив для неї Давид, і принесли Богу жертви всепалення й жертви мирні.

2 А коли Давид скінчив жертви всепалення й жертви мирні, тодї поблагословив народ іменем Господа.

3 І роздав кожному з Ізрайлитян по одному хлїбові й по кусневи мяса й по кухлеві вина,

4 І поставив на службу перед скринею Господньою кількох левітів, щоб прославляли, дякували й величали Господа, Бога Ізрайлевого, -

5 Асафа - головою, другим по йому Захарію, Еієла, Шемирамота, Ехиїла, Маттатію, Елїава та Банею, Обед-Едома та Еїеля з псалтирями та цитрами, й Асафа, щоб грав на кимвалах;

6 А Банею та Озиїла, сьвященників, щоб по всячасно трубили перед скринею завіту Божого.

7 Того дня дав Давид перший раз псалом у прославу Господа через Асафа та братів (товаришів) його:

8 Славіте Господа, проповідуйте імя його, оповіщайте народам про дїла його;

9 Сьпівайте йому, вигравайте йому; оповідайте про всї чуда його;

10 Хвалїтеся сьвятим іменем його; нехай радїє серце тих, що шукають Господа;

11 Питайте про Господа та силу його, шукайте по всяк час лиця його;

12 Згадуйте про чуда, що він творив, про чуда й про суди з уст його;

13 Ви, насїння Ізрайлеве, слуги його, сини Яковові, вибрані його!

14 Він Господь, Бог наш; суди його по всьому сьвітї.

15 Згадуйте вічно завіт його, що заповідаавѲ він на тисячу родів,

16 Те, що заповідав Авраамові, і в чому клявся Ізаакові,

17 І що постановив Яковові за закон, і Ізраїлеві в завіт вічний,

18 Кажучи: Тобі дам землю Канаанську в наслїдню державу.

19 Їх було тодї не багато, вони були незначущі й чуженицї в нїй;

20 І переходили від народу до народу, й з одного царства до другого народу;

21 Та він не дозволив нїкому робити їм кривду й карав за них царів:

22 Не доторкайтесь до помазанників моїх, і пророкам моїм не чинїте лиха.

23 Сьпівайте Господеві, всї краї, сповіщайте щоденно про спасеннє його.

24 Оповіщайте поганам про славу його, усїм народам про чуда його;

25 Бо великий Господь і достойний хвали, страшнїйший від усїх богів.

26 Бо всї боги поганські нїчо, а Господь сотворив небеса.

27 Пишнота й величність перед лицем його, сила й веселість на місцї його.

28 Приносїть Господеві, народи, приносїть Господеві славу й почесть;

29 Віддавайте Господеві славу іменнї його. Візьміть дар, ійдїть перед лице його, поклонїтесь Господеві в красотї сьвятинї його.

30 Бійся його, вся земле, бо він оснував землю, вона не порушиться.

31 Радїйте небеса, веселись земле! нехай скажуть погани: Господь царює:

32 Нехай зашумить море, й що в йому, нехай радїє поле й усе, що на ньому.

33 Радїйте вкупі, всї дерева в лїсї, перед лицем Господа, бо він ійде судити землю.

34 Славіте Господа, бо його милость віковічна.

35 І скажіть: Поможи нам, Боже, спасителю наш! збери нас і захисти нас від народів, щоб ми славили сьвяте імя твоє й хвалились славою твоєю!

36 Хвала Господеві, Богу Ізрайлевому, від віку й до віку! І сказав увесь народ: амінь! аллилуя!

37 Давид зіставив там, перед скринею завіту Господнього, Асафа та братів його, щоб вони служили перед скринею по всяк час, день-у-день.

38 І Обед-Едома й братів його, - шістьдесять і вісїм чоловіка, а Обед-Едома Ідитуненка та Хосу - воротарями,

39 А Садока, сьвященника, та братів його сьвященників зоставив перед пробутком Господнїм, що був (передом) на висотї в Габаонї,

40 Задля того, щоб вони приносили всепалення Господеві на жертівнику всепалення - завсїди вранцї і ввечері, та задля усього того, що написано в законї Господа, як він заповідав Ізраїлеві;

41 А з ними Емана та Ідитуна й других вибраних, кожного поіменно, щоб славили Господа, бо милость його віковічня.

42 Зпоміж їх Еман та Ідитун славили Бога, граючи на трубах, кимвалах та всяких музичних приборах, а синів Ідитунових поставив сторожами при воротях.

43 І пійшов увесь народ, кожний у свою домівку; вернувся й Давид, щоб поблагословити дім свій.

1-а Паралипоменон 17

1 Коли Давид жив в своєму домі, то раз якось сказав Давид до Натана пророка: Оце я живу в кедровому домі, а скриня Господнього завіту під наметом.

2 І сказав Натан до Давида: Все, що в тебе на серцї, роби, бо при тобі Бог.

3 Але тієї ж таки ночі було слово Боже до Натана:

4 Пійди й скажи мойму слузї Давидові: Так говорить Господь: Не ти збудуєш менї дім на пробуток,

5 Бо я не жив в домі від того дня, як вивів синів Ізрайлевих, і до цього дня, а де була скриня, там був і пробуток мій.

6 Куди нї ходив я з усїм Ізраїлем, чи сказав же я хоч слово котрому небудь із суддїв Ізрайлевих, що їм приказував пасти мій народ: Чом ви не збудуєте менї кедрового дому?

7 От і тепер скажи слузї мойму Давидові: Так говорить Господь Саваот: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був князем народу мого Ізраїля;

8 І бував з тобою скрізь, куди ти їх водив, і вигубляв усїх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і вчинив твоє імення, як імення великих на землї;

9 І приладив я місце про народ мій - Ізраїля, й насаджу його, й буде він спокійно жити на свойму місцї, й не будуть його трівожити, й безбожники не будуть більше тїснити його, як передше,

10 За тих часів, коли я настановив суддїв над народом моїм Ізраїлем; і я впокорю всїх ворогів твоїх; і сповіщаю тебе, що Господь збудує дім тобі.

11 А як сповниться твій час, і ти одійдеш до батьків твоїх, тодї я поставлю насїннє твоє після тебе, що буде з синів твоїх, і зміцню його на царстві.

12 Він збудує дом менї, а я утверджу престол його на віки.

13 Я буду йому отцем, а він буде менї сином, - і милостї моєї не відойму від його, як одняв від того, що був навперід тебе.

14 Я посаджу його в мойму домі й в мойму царстві по віки, а престол його тревати ме по віки.

15 Усї цї слова й все видиво переказав Натан докладно Давидові.

16 І пійшов царь Давид і став перед Господом, і промовив: Хто я, Господи Боже, й що таке мій дом, що ти так високо піднїс мене?

17 А й те ще за мало видалось в очах твоїх, Боже; ти сповіщаєш про дім слуги твого на далеку будущину, й споглядаєш на мене, Господи Боже, як на чоловіка великого!

18 Що ж ще більше може додати перед тобою Давид, щоб ти ще більш прославив слугу твого? О, ти знаєш слугу твого!

19 Господи! для слуги твого чиниш ти по серцї твойму все це велике, щоб виявити всяку велич.

20 Господи! Нема рівного тобі, й нема Бога, окрім тебе, по всьому тому, що ми чули своїми ушима.

21 І де є в сьвітї такий народ, як твій народ Ізраїль, сей єдиний народ на землї, задля котрого приходив Бог, щоб придбати його собі в народ, і прославити своє імя через велике й страшне дїло - через прогнання поган зперед лиця народу твого, що його визволив єси з Египту.

22 Ти вчинив народ твій Ізраїля своїм власним народом по віки, й ти, Господи, став йому Богом.

23 А тепер, Господи, слово, що ти сказав про твого слугу й про дом його, справди по віки, й вчини, як сказав єси.

24 І нехай звеличиться імя твоє по всї вічні часи, щоб говорили: Господь Саваот, Бог Ізрайлїв, - він є Богом над Ізраїлем! і дім слуги твого Давида нехай стоїть твердо перед лицем твоїм.

25 Задля того, що ти Боже мій, виявив слузї твойму, що збудуєш дом йому, набрав слуга твій відваги, молитись оце перед тобою.

26 Оце ж, Господи, ти Бог, і ти сказав про слугу твого таке добро!

27 Почни ж благословляти дом слуги твого, щоб він повік стояв перед лицем твоїм. Бо коли ти, Господи, поблагословиш, то буде він благословен по віки!

1-а Паралипоменон 18

1 Після сього побив Давид Филистіїв і підневолив їх, і взяв Гет та залежні від його міста з рук Филистіїв.

2 До того побив Моабіїв, і стали Моабії невольниками Давидовими, платячи йому данину.

3 Дальше побив Давид Адраазера, царя Собського, в Ематї, як він саме був у дорозї, утвердити свою власть при ріцї Евфратї.

4 І забрав в його Давид тисячу возів, сїм тисяч кінноти й двайцять тисяч піхоти, і поламав Давид усї вози, зіставивши з їх тільки сто.

5 Дамаські Сирийцї прийшли були на поміч Адраазерові, цареві Собському, але Давид побив двайцять дві тисячі Сирийцїв.

6 І поставив Давид в Дамаській Сириї військо оборонне, і стали Сирийцї Давидовими підданими, платячи йому дань. І допомагав Господь Давидові скрізь, куди він було нї обернеться.

7 І забрав Давид золоті щити, що були в слуг Адраазерових, і принїс їх в Ерусалим.

8 А з Тивхати, та з Куна, міст Адраазерових, взяв Давид дуже багато мідї. З неї поробив Соломон мідяне море й стовпи й мідяний посуд.

9 І почув Той, царь Емату, що Давид побив усе військо Адраазера, Собського царя,

10 І послав Йорама, сина свого, до царя Давида, поздоровити його й подякувати за те, що він воював з Адраазером і побив його, - бо Той воювався з Адраазером - і (принїс з собою) посуд золотий, срібний та мідяний;

11 І присьвятив се царь Давид Господеві вкупі з сріблом та золотом, що забрав у всїх народів: в Ідумеїв, Моабіїв, Аммонїїв, Филистіїв та в Амаликіїв.

12 Абесса ж Саруєнко побив Ідуміїв в Соляній долинї - вісїмнайцять тисяч;

13 І поставив в Ідумеї військо оборонне й стали всї Ідумії Давидовими підданими. Господь допомагав Давидові скрізь, куди він повертався.

14 І царював Давид над усїм Ізраїлем, і чинив суд і справедливість всему народові свойму.

15 Йоаб Саруєнко гетьманував над військом, Йосафат же Ахилуденко списував дїї;

16 А Садок, Ахитубів син, та Ахимелех, син Абіятарів, були сьвященниками, а Суса писарем;

17 А Банея Йодаєнко був над хелетеями та фелетеями, Давидові ж сини - першими дворянами.

1-а Паралипоменон 19

1 Після сього помер Наас, царь Аммонїйський, а замість його став царем його син.

2 І подумав Давид: Покажу я спожалїннє Аннонові Наасенкові, бо його батько був ласкавий до мене. І послав Давид посланцїв потїшити його по батькові його. І прибули Давидові слуги в Аммонїйський край до Аннона, щоб потїшити його.

3 Але Аммонїйські князї сказали Аннонові: Невже ж ти думаєш, що Давид так поважав твого батька, що послав до тебе потїшителїв? Чи ж не задля того прийшли його слуги до тебе, щоб розвідатись та роздивитись по землї, а опісля спустошити її?

4 І взяв Аннон Давидових урядників, і пообголював їх, і попідтинав їм одежу до половини по клуби, та й пустив їх.

5 І пійшли вони. Як же дійшла чутка до Давида про сих людей, послав він їм на зустріч, - бо їх дуже знеславили, - й сказав царь: Загайтесь у Ерихонї, доки повідростають ваші бороди, аж тодї вертайтесь.

6 Коли ж спізнали Аммонїї, що стали ненавидними Давидові, то послав Аннон та Аммонїї тисячу талантів срібла, щоб найняти собі вози та їздецїв із Сириї Мезопотамської, і з Сириї Маахової та з Соби.

7 І найняли собі трийцять і дві тисячі возів, і царя Мааха з його народом, котрі прийшли й стали станом перед Медевою. Та й Аммонїї позбірались із своїх міст і виступили на війну.

8 Як почув про се Давид, то послав Йоаба з усїм військом із найхоробрійших.

9 І виступили Аммонїї й впорядкувались до битви при міській брамі, а царі, що прийшли, окроме на полі.

10 Вбачаючи Йоаб, що йому грозить битва й зпереду й ззаду, зробив собі вибірку з усїх вибранцїв Ізрайлевих, і поставив їх лавами проти Сирийцїв.

11 А останок народу передав під привід братові свойму Абессї, щоб стали лавами проти Аммонїїв.

12 І сказав він: Як Сирийцї почнуть перемогати мене, то ти поможеш менї, а коли Аммонїї переважати муть тебе, то я поможу тобі.

13 Будь мужний, й стіймо твердо за наш народ і за міста Бога нашого, а Господь учинить, що йому до вподоби.

14 От і двинув Йоаб і люде, що були з ним, щоб ударити на Сирийцїв, і втекли вони перед ним.

15 Як постерегли Аммонїї, що Сирийцї втікають, побігли й вони перед Абессою, його братом, і втекли в місто. І прийшов Йоаб у Ерусалим.

16 Як Сирийцї побачили, що вони Ізрайлитянами побитї, так послали посланцїв, і привели Сирийцїв, що були по той бік ріки, а Совах, гетьман Адраазерів, проводив їм.

17 Як дано про се знати Давидові, зібрав він усїх Ізрайлитян, перейшов через Йордань, а дійшовши до їх, поставив військо проти їх. І почав Давид битву з Сирийцями, й вони бились із ним.

18 Та повтїкали Сирийцї перед Ізрайлитянами, й розбив Давид у прах у Сирийцїв сїм тисяч возів, і сорок тисяч піхоти, ба й гетьмана Собаха вбив.

19 Як побачили Адраазерові помічники, що їх Ізраїль побив, то й постановили з Давидом мир, та й піддались йому. І не хотїли Сирийцї помагати більше Аммонїям.

1-а Паралипоменон 20

1 У другому роцї, під той час, коли царі виступають у поход, вивів Йоаб військо й почав пустошити Аммонїйський край, і прийшов і обляг Раббу. А Давид зістався в Ерусалимі. Йоаб же, завоювавши Раббу, зруйнував її.

2 І взяв Давид вінець із голови царя їх, а важив він один талант золота, й дорогі каменї були на йому; і вложили його Давидові на голову; та й дуже багато здобитку винїс він із міста.

3 А людей, що були в йому, виводив і вбивав їх пилами, залїзними булавами та сокирами. Те саме зробив Давид і з усїма Аммонїйськими містами. І вернувся Давид і ввесь народ у Ерусалим.

4 Потім почалась війна з Филистіями в Газері. В той час Савохай з Хушата - побив Сафа, одного з нащадків Рефаїмових. І вони вгамувались.

5 І знов була війна з Филистіями. Тодї Елханам, Яїрів син, побив Лахмія, брата Голіятового, Гетїя, що в його ратище списа було, як навій у ткачів.

6 Була ще битва в Гетї. Там був один високий ростом чоловік, що в його було по шість палцїв, усїх двайцять чотири. І він так само був із потомків Рефаїмових.

7 Він підіймав Ізраїля на сьміх, але Йонатан, син Шими, Давидового брата, побив його.

8 Це були ті, що породились від Рефаїмів в Гетї, й погибли від руки Давидової та від руки слуг його.

1-а Паралипоменон 21

1 І піднявся сатана на Ізраїля, і підвів Давида вчинити перелїк Ізрайлитян.

2 І сказав Давид Йоабові та старшинам над народом: Ійдїть, перелїчіть Ізрайлитян від Бирсабії до Дана, й подайте менї, щоб я знав їм лїк.

3 І сказав Йоаб: Нехай Господь примножить свій народ в сто разів над те, скільки його тепер. Чи не всї ж вони, мій царю добродїю, слуги мого добродїя? Нащо ж вимагає сього мій добродїй? Чому ця провина має впасти на Ізраїля?

4 Та цареве слово перемогло Йоаба. І пійшов Йоаб і обійшов усього Ізраїля, і прийшов у Ерусалим.

5 І подав Йоаб Давидові спис перелїченого народу, й було всїх Ізрайлитян тисяча тисяч, і сто тисяч чоловіків добуваючих меча, а Юдеїв - чотириста сїмдесять тисяч, добуваючих меча.

6 А левітів та Беняминїїв він не полїчив між ними, через те, що слово царське було Йоабові противне.

7 І не до вподоби було в Божих очах се дїло, й він покарав Ізраїля.

8 Тодї промовив Давид до Бога: Тяжко согрішив я, що зробив се, та тепер прости провину слузї твоєму, бо я вчинив річ нерозумну.

9 І сказав Господь до Гада, Давидового віщуна, мовляючи:

10 Ійди й скажи Давидові: Так говорить Господь: Три речи ставлю перед тобою; вибірай собі одну з їх, і я нашлю її на тебе.

11 І прийшов Гад до Давида, і сказав йому: Так говорить Господь: вибірай собі:

12 Або три роки голод, або три місяцї вганяти муть за тобою твої супротивники, й меч ворогів твоїх досягати ме тебе; або три днї меч Господень і пошесть в краю, й ангел Господнїй вбиваючий по всїх гряницях ув Ізраїлї. То ж роздивись, що менї відповісти Пославшому мене з сим словом.

13 І промовив Давид до Гада: Дуже менї важко, але лїпше менї впасти в руки Господнї, милосердє бо його велике; аби тільки не попастись менї в руки людські.

14 І наслав Господь морову пошесть на Ізраїля, і вмерло Ізрайлитян сїмдесять тисяч людей.

15 І послав Бог ангела в Ерусалим, щоб вигубляти його. Так як він почав вигубляти, побачив се Господь і зжалївся над нуждою, і сказав ангелові-губителевї: Годї! тепер опусти твою руку! Ангел же Господень стояв саме над током в Евузія Орни.

16 І підвів Давид свої очи, й вглядїв ангела Господнього, стоячого між землею та небом з голим мечем в руцї, простягнутим на Ерусалим; і впав Давид і старшини, покриті веретищами, на свої лиця.

17 І промовив Давид до Бога: Чи се ж не я звелїв перелїчувати народ? Я согрішив і вчинив зло, а що ж зробили оцї овечки? Господи, Боже мій! нехай спаде рука твоя на мене й на дом отця мого, а не на народ твій, щоб погубити його.

18 І звелїв ангел Господень Гадові, щоб сказав Давидові: Нехай прийде Давид та поставить жертовник Господеві на тоцї в Орни, Евузія.

19 І пійшов Давид, по слову Гадовому, що він говорив в ймя Господнє.

20 Орна ж, глянувши горі, побачив - а з ним і чотири сини його - ангела, й вони поховались. Орна молотив саме тодї пшеницю.

21 І прийшов Давид до Орни. Орна, поглянувши і вглядївши Давида, вийшов з току, й поклонився Давидові лицем до землї.

22 І сказав Давид до Орни: Дай менї місце під током, я збудую на ньому жертівник Господеві; яка цїна йому, за таку віддай його, щоб перестала пагуба в народї.

23 І сказав Орна Давидові: Бери собі; роби, мій добродїю й царю, що хочеш; от я даю й воли на всепаленнє, й молотїльню знадобу на дрова, й пшеницю на принос; усе це даю дармо.

24 І сказав Давид: Нї, я хочу купити в тебе за готові гроші; бо не буду я приносити твоєї власностї Господеві, й не буду приности всепалення з дарованого.

25 І дав Давид Орнї за те місце шістьсот секлів золота.

26 І построїв там Давид жертівник Господеві, й принїс всепаленнє й жертви мирні; і взивав до Господа, й він вислухав його та й послав огонь із неба на жертівник всепалення.

27 І рече Господь до ангела: Вложи меч твій в його піхву.

28 Зараз таки, як побачив Давид, що Господь вислухав його на тоцї Орни Евузія, поспішив принести там жертву.

29 Скриня ж Господня, що її построїв був Мойсей в пустинї, і жертівник всепалення були під той час на горі в Габаонї.

30 І не міг Давид пійти туди, щоб шукати (ласки у) Бога, бо був переляканий мечем ангела Господнього.

1-а Паралипоменон 22

1 І сказав Давид: Оце (місце на) храм Господа Бога, й се жертівник на всепаленнє Ізраїлеві.

2 І звелїв Давид зібрати захожих людей, що пробували в землї Ізраїлській і поставив каменарів до лупання й тесання каміння на будову дому Божого.

3 І багато залїза на цьвяхи до дверей брам, і до споювання наготував Давид, і багато мідї, що й не зважити її.

4 І кедрини безлїч, бо Сидонцї й Тирійцї приставляли Давидові силу кедрової деревини.

5 І сказав Давид: Мій син Соломон ще молодий, і малосилен, а храм, що його треба збудувати для Господа, повинен бути величавий, на славу й красу всїм краям; оце ж почну я приготовляти для його. І багато наготував Давид перед смертю своєю.

6 І покликав Соломона, сина свого, й заповів йому, збудувати храм Господу, Богу Ізрайлевому.

7 І сказав Давид Соломонові: Сину мій! у мене була думка збудувати дом іменню Господа, Бога мого,

8 Але до мене дійшло слово Господнє, й сказано менї: Ти пролив багато крові й вів великі війни; тобі не належить будувати дому іменню мойму, ти бо пролив багато крові на землю перед лицем моїм.

9 От від тебе народиться син: він буде людина тиха; я дам йому спокій від усїх ворогів його навкруги; через те буде він зватись Соломон. І дам мир та спокій Ізраїлеві за часів його.

10 Він збудує дом іменню мойму, й буде він менї сином, а я буду йому отцем, і зміцню престол царсу Ђва його над Ізраїлем по віки.

11 А тепер, сину мій, нехай буде Господь при тобі, й нехай щаститься тобі, щоб ти збудував дом Господу Богу твойму, як він говорив про тебе.

12 Нехай дасть тобі Господь розвагу й розум, щоб міг ти правити Ізраїлем, і стерегти закон Господа, Бога твого.

13 Тодї ти й будеш щасливий, коли намагати мешся певнити прикази й закони, що Господь заповідав Мойсейові про Ізраїля. Будь сьміливий і мужний, не бійся й не трівожся.

14 Бач, я при нестатностї моїй наготував про дом Господень сто тисяч талантів золота та тисячу тисяч талантів срібла, а мідї й залїза, що й ваги їм нема, так їх багато; й деревнї й каміння я також наготував, а ти придбай ще більше.

15 У тебе безлїч робітників: камянотесів, різбярів та теслїв, і всяких спосібних до всякої роботи.

16 Із золота, срібла й мідї та залїза, що їм і лїку нема; починай і роби; Господь буде з тобою.

17 І заповів Давид ще й усїм князям Ізрайлевим допомагати його синові Соломонові:

18 Чи ж не з вами Господь, Бог наш, що дав вам спокій з усїх боків; він бо віддав менї в руки осадників землї, й впокорив краї Господеві й народові його.

19 Склонїте ж серце ваше й душу вашу, щоб шукати Господа, Бога вашого. Станьте й збудуйте сьвятиню Господеві Богу, щоб перенести скриню завіту Господнього та сьвящений посуд Божий в дом, що має збудуватись іменню Господньому.

1-а Паралипоменон 23

1 Коли Давид постарівся й нажився доволї, то настановив царем над Ізраїлем сина свого Соломона.

2 І зібрав усїх Ізраїлських князїв і сьвященників, і левітів.

3 І полїчено левітів від трийцяти років й старійших, і було їх лїком, голова в голову, трийцять і вісїм тисяч чоловіка.

4 З їх приставлено до послуги в домі Господньому двайцять чотири тисячі, а за писарів та суддїв шість тисяч;

5 Також чотири тисячі придверників, та чотирі тисячі прославляючих Господа на музичних приборах, що їх поробив задля прослави.

6 І Давид завів для їх чергу по синах Левіїних - Герзонові, Кагатові та Мерарієві.

7 З Герзонїїв: Лаєдан та Шимей.

8 Сини Лаєданові: перший Ехиїл, Зетам та Йоїль, троє.

9 Сини Шимеєві: Шеломит, Хазиїл та Гаран, троє. Вони голови в поколїннях Лаєданових.

10 Та ще сини Шимеєві: Яхат, Зиза, Еуш та Берія. Це сини Шимеєві, четверо.

11 Яхат був головним, Зиза другим; Еуш та Берія мали небагато дїтей, і через те були вони полїчені разом із батьковим домом.

12 Сини Кагатові: Амрам, Ізгар, Хеврон та Озиїл, четверо.

13 Сини Амрамові: Аарон та Мойсей. Аарон був одлучений до служби в частї пресьвятій (Сьвятая Сьвятих), сам він і сини його, по віки, щоб палити кадило перед лицем Господнїм, щоб його хвалити й благословити іменем його по віки.

14 А Мойсей, чоловік Божий, та сини його записані в поколїннї Левіїному.

15 Сини Мойсейові: Герзон та Елиезер.

16 Сини Герзонові: перший був Шевуїл.

17 Сини в Елиезера були: перший Рехавія. І не було в Елиезера других синів; а в Рехавії було дуже багато синів.

18 Сини Ізгарові: перший Шеломит.

19 Сини Хевронові: перший Ерія, а другий Амарія, третій Яхазиїл а четвертий Екамам.

20 Сини Озиїлові: перший Миха, а другий Ішшія.

21 Сини Мерарині: Махлі та Муші. Сини Махлїєві: Елеазар за Кис.

22 І помер Елеазар, і не було в його синів, а тільки дочки; й побрали їх за себе сини Кисові, їх брати.

23 Сини Мушієві: Махлі, Едер та Іремот, троє.

24 Оце сини Левіїні, по домах батьків їх, голови родин, що були полїчені поіменно голова в голову, та що робили дїло служби в домі Господньому, від двайцяти років й висше.

25 Бо Давид сказав: Господь, Бог Ізрайлїв, дав спокій своєму народові й осадив його в Ерусалимі по віки;

26 І левітам не треба носити намет та всякий посуд до служби в йому.

27 Через це по останньому приказу Давидовому полїчено левітів від двайцяти років і висше,

28 Щоб вони були при синах Аронових до служби в домі Господньому, в дворі й в прилежних будинках, до наглядання за чистотою в цїлій сьвятинї та до всякої роботи службової при домі Божому;

29 (А сьвященники) до нагляду за хлїбом показним і пшеничною мукою на хлїбні жертви, та коржами, й сковородами, й печивом, і за всякою мірою та вагою.

30 (А левіти) щоб ставали що-ранку дякувати й славити Господа, а так само що-вечора

31 При приношеннях Господеві жертов всепалення що суботи, й на новому місяцї, й в празники по їх числу, як про їх написано, - непереривно перед лицем Господнїм,

32 І щоб стерегли скриню сьвідчення та сьвятиню й синів Аронових, своїх братів, при службах в домі Господньому.

1-а Паралипоменон 24

1 А оце порядок синів Ааронових: сини Ааронові: Надаб, Абіуд (Абігуй), Елбоѵазар та Ітамар.

2 Надаб та Абіуд померли переднїйше за свого батька, а синів у їх не було. Через те були сьвященниками Елеазар та Ітамар.

3 І Давид впорядкував їх так: Садока з синів Елеазарових, і Ахимелеха з синів Ітамарових, по черзї на їх службу.

4 І виявилось, що між синами Елеазаровими більше видатнїйших голов над родинами, нїж між синами Ітамаровими. І він впорядкував їх так: з Елеазарових синів шістьнайцять старшин над родинами, а з Ітамарових синів - вісїм.

5 А впорядковував він їх жеребами, бо головними в сьвятинї й князями Божими були й потомки Елеазарові й потомки Ітамарові;

6 А записував їх Шемаїя, син Натанаїлів, писар ізміж левітів, при цареві та старшинах і при сьвященникові Садокові та Ахимелехові, синові Абіятаровому, та при головах родин сьвященницьких і левітських: брали же жеребом одну родину Елеазаренків, потім брали одну з Ітамаренків.

7 І випав перший жереб Егоярибові, другий Едаїї,

8 Третій Харимові, четвертий Сеоримові,

9 Пятий Малхієві, шестий Міяминові,

10 Семий Гаккозові, восьмий Авії,

11 Девятий Ешуєві, десятий Шеханїї,

12 Одинайцятий Елїяшибові, дванайцятий Якимові,

13 Тринайцятий Хушаєві, чотирнайцятий Ешебабові,

14 Пятнайцятий Билзї, шіснайцятий Імерові,

15 Сїмнайцятий Хезирові, вісїмнайцятий Гатизезові,

16 Девятнайцятий Петахії, двайцятий Езекіїлеві,

17 Двайцять перший Яхинові, двайцять другий Гамулові,

18 Двайцять третій Делаїї, двайцять четвертий Маазії,

19 Це порядок їх при їх службі, як їм приходити до дому Господнього по постанові від Аарона, предка їх, як заповідав йому Господь, Бог Ізрайлїв.

20 А порядок про инчих синів Левіїних: із синів Амрамових: Шуваїл; із синів Шуваїлових: Едія;

21 Від Рехавії: з синів Рехавіїних був перший Ішшія:

22 Від Ізгара: Шеломот; із синів Шеломотових: Яхав;

23 А сього син: перший Ерія, другий Амарія, третій Яхазиїл, четвертий Екамам.

24 З синів Озиїлових: Миха; з синів Михиних: Шамир.

25 Брат Михин Ішшія: з синів Ішшіїних: Захарія.

26 Сини Мераріїні: Махлі та Муші; з синів Яазіїних: Бено.

27 З синів Мераріїних у Яазії: Бено та Шогам, і Заккур, та Іврі.

28 У Махлїя - Елеазар; у сього синів не було.

29 У Киса: з синів Кисових: Ерахмиїл;

30 Сини Мушія: Махлі, Едер та Еримот. Оце сини левітів по поколїннях їх.

31 Кидали й про їх жереб разом з їх братами, синами Аароновими, перед лицем Давида й Садока та Ахимелеха, й перед головами родин сьвященничих та левітських, про старшого врівнї з меншим його братом.

1-а Паралипоменон 25

1 І віддїлив Давид та військові начальники синів Асафових, Еманових та Ідитунових на службу, щоб вони сповіщали (хвалу Божу) на цитрах, псалтирях та кимвалах, - по числу свойму у своїй службі;

2 Із синів Асафових: Заккур, Йосиф, Нетанїя та Ашарела, сини Асафові під рукою в Асафа, що грав по царському наказу.

3 Від Ідитуна сини Ідитунові: Гедалїя, Зері, Ісаїя, Семей, Хашавія та Маттатія, - шестеро під рукою свого батька Ідитуна, що грав на цитрі на славу й хвалу Господеві.

4 Від Емана, сини Еманові: Буккія, Маттанїя, Озиїл, Шевуїл, і Еримот, Хананїя, Ханані, Елията, Гіддалті, Ромамті-Езер, Йошбекаша, Маллоті, Готир та Махазіот.

5 Усї це сини Емана, віщуна царського в словах Божих, щоб звеличувати силу його. І дав Бог Еманові чотирнайцять синів і три дочки.

6 Усї вони під проводом свого батька сьпівали в домі Господньому, з кимвалами, псалтирями та цитрами в службі в домі Божому по наказу царя, або Асафа, Ідитуна та Емана.

7 І було їх разом із їх братами, вивченими сьпіваками перед Господом, тямущими в сьому, - двістї вісїмдесять і вісїм.

8 І тягли вони жереб про службову чергу, менчий врівнї з більшим, вчителї врівнї з учениками.

9 І випав перший жереб Асафові, для Йосифа; другий Гедалїї з його братами та його синами; їх було дванайцять,

10 Третій - Заккурові з його синами та його братами; їх - дванайцять;

11 Четвертий - Ізрієві з його синами та його братами; їх - дванайцять;

12 Пятий Нетанїї з його синами та його братами; їх - дванайцять;

13 Шестий Буккії з його синами та його братами; їх - дванайцять,

14 Семий Есарелї з його синами та його братами; їх - дванайцять;

15 Осьмий Ісаїї з його синами та його братами; їх - дванайцять;

16 Девятий Маттанїї з його синами та його братами; їх - дванайцять;

17 Десятий Шимеєві з його синами та його братами; їх - дванайцять;

18 Одинайцятий Азариїлові з його синами та його братами; їх - дванайцять;

19 Дванайцятий Хашавії з його синами та його братами; їх - дванайцять;

20 Тринайцятий Шуваїлові з його синами та з його братами; їх - дванайцять;

21 Чотирнайцятий Маттатії з його синами та з його братами; їх - дванайцять;

22 Пятнайцятий Еримофові з його синами та його братами; їх - дванайцять;

23 Шіснайцятий Хананїї з його синами та його братами; їх - дванайцять;

24 Сїмнайцятий Йошбекаші з його синами та його братами; їх - дванайцять;

25 Вісїмнайцятий Хананї з його синами та його братами; їх - дванайцять;

26 Девятнайцятий Маллотїєві з його синами та його братами; їх - дванайцять;

27 Двайцятий Елиятї з його синами та його братами; їх - дванайцять;

28 Двайцять перший Готирові з його синами та з його братами; їх - дванайцять;

29 Двайцять другий Гиддалтїєві з його синами та його братами; їх - дванайцять;

30 Двайцять третій Махазіотові з його синами та його братами; їх - дванайцять;

31 Двайцять четвертий Ромамтї-Езерові з його синами та його братами; їх - дванайцять.

1-а Паралипоменон 26

1 Оце порядок воротарів: з Кореїв: Мешелемія Кореєнко, з потомків Асафових,

2 Сини Мешелеміїні: перворідень Захарія, другий Едияїл, третій Зебадїя, четвертий Ятниїл,

3 Пятий Елам, шестий Егоханан, семий Елїегознай.

4 Сини Обед-Едомові: перворідень Шемаїя, другий Егозавад, третий Йоах, четвертий Сахар, пятий Натанаїл,

5 Шестий Аммиїл, семий Іссахар, восьмий Пеультай, через те що Бог благословив його.

6 Від його сина Шемаїї народились так само сини, що були начальниками в свойму родові, бо вони були мужі сильні.

7 Сини Шемаїні: Отні, Рефаїл, Обед та Елзавад, брати його, люде дужі, Елїя, Семахія (та Еваком).

8 Усї вони з дїтей Обед-Едомових; вони й сини їх, і брати їх були люде пильні й до служби спосібні; їх було в Обед-Едома шістьдесять і два.

9 У Мешелемії було синів та братів, людей спосібних, вісїмнайцять.

10 У Хоси, з синів Мераріїних, сини: Шимрі найвидатнїйший, - хоч він не був перворіднем, та батько поставив його головним;

11 Другий Хелкія, третій Тевалїя, четвертий Захарія; усїх синів та братів в Хоси було тринайцять.

12 Оце порядок воротарів по головах родин, здібних до служби вкупі з їх братами, щоб служити в домі Господньому.

13 І кинули вони жереби, як малий, так і великий, по родинах своїх на кожну браму.

14 І випав жереб від сходу на Шелемія. А на Захарію, його сина, розумного порадника, кинули жереб, і випав йому жереб на північ;

15 Обед-Едомові - на південь, а синам його - при коморах.

16 Шупимові та Хосї - на захід, коло брами Шаллехет, де шлях йде вгору та де сторожа проти сторожі.

17 На схід по шість левітів, на північ по чотири, на південь по чотири, а коло комор по два.

18 На захід коло притвора при шляху по чотири, а коло самого притвора по два.

19 Це порядок воротарів з синів Кореєвих та синів Мераріїних.

20 А левіти, брати їх, доглядали скарбів дому Божого та скарбниць із сьвященними річами.

21 Сини Лаєдана Герсоненка - від Лаєдана, голови родини, від Лаєдана Герсонового: Ехієл.

22 Сини Ехієлові: Зетам та брат його Йоїль доглядали скарбів Божого дому,

23 Вкупі з потомками Амрамовими, Ізгаровими, Хевроновими та Озиїловими.

24 Шевуїл, син Гирсона Мойсеєнка, був головним доглядачем скарбниць.

25 У його брата Елиезера - син Рехавія; в його син Ісаїя; в його син Йорам; в його син Зихрій, а в сього син Шеломит.

26 Шеломит та брати його доглядали скарбниць із присьвяченим добром, що поприсьвячував царь Давид і голови родин, і тисячники, й сотники та воєводи.

27 З завойовань та з здобичі поприсьвячували на направу дому Господнього.

28 Усе, що присьвятив пророк Самуїл, і Саул Кисенко, й Абенір Ниренко, й Йоаб Саруєнко, все присьвячене було в руках в Шеломита та братів його.

29 З Ізгарового роду: Хенанїя та сини його були настановлені на службу знадвірню в Ізрайлитян, за писарів та суддїв.

30 З Хевронового роду: Хашавія та брати його, люде відважні - тисяча сїмсот - мали догляд над Ізраїлем по цей бік Йорданї на захід, у всїляких справах Господнїх і по службі царській.

31 У Хевронїїв був Ерія головою в їх родах та поколїннях. Сорокового року Давидового царювання їх полїчено, й знайшлись між ними люде мужні в Язері Галаадському.

32 І брати його, люде здібні - дві тисячі сїмсот - були головами родин. Їх настановив царь Давид над поколїннєм Рубеновим і Гадовим та половиною поколїння Манассіїного, у всїх справах Божих та справах царських.

1-а Паралипоменон 27

1 Оце сини Ізрайлеві по числу їх, голови в родах, тисячники й сотники, й урядники, що по їх віддїлах служили цареві в усїх справах, приходячи й відходячи що-місяця, на всї місяцї в роцї. В кожному віддїлї було їх по двайцять і чотири тисячі.

2 Над першим віддїлом першого місяця був Яшовам Завдиїленко; в його віддїлї було двайцять і чотири тисячі;

3 Він був з синів Перезових, голова над усїма військовими начальниками на перший місяць.

4 Над віддїлом другого місяця був Додай Ахохій; в його віддїлї був і князь Миклот; та й в його віддїлї було двайцять і чотири тисячі.

5 Третій головний воєвода на третій місяць, Банея Йодаєнко, син сьвященника; й в його віддїлї було двайцять і чотири тисячі:

6 Сей Банея - це один із трийцяти лицарів і голова над трийцятьма, а в його віддїлї був Аммизабад, син його.

7 Четвертий, на четвертий місяць, був Асаїл, Йоабів брат, а по йому Забадія, син його; і в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.

8 Пятий, на пятий місяць, князь Шамгут Ізрахитїй; та й в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.

9 Шестий, на шестий місяць, Іра Іккешенко, із Текоя, й в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.

10 Семий, на семий місяць, Хелец, Пелонїй, з синів Ефраїмових; і в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.

11 Восьмий, на восьмий місяць, Совохай, з Хушату, з роду Зариного; й в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.

12 Девятий, на девятий місяць, Абієзер із Анатоту, з синів Беняминових; і в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.

13 Десятий, на десятий місяць, Магарай з Нетофату, з роду Зариного; й в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.

14 Одинайцятий, на одинайцятий місяць, Банея з Пиратону, з синів Ефраїмових; й в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.

15 Дванайцятий, на дванайцятий місяць, Хелдай з Нетофату, з потомків Готониїлових; і в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.

16 А над поколїннями Ізрайлевими, в Рубенїїв був головним начальником Елїєзер Зихрієнко; в Симеона - Сафатія Маахієнко;

17 У Левії Хашавія Кемуїленко; в Аарона - Садок;

18 У Юди - Елїаб, з Давидових братів; ув Іссахара - Омрі, син Михаїлів;

19 У Зебулона - Ішмаїя Обадієнко; в Нефталїя - Еримот Азриїленко;

20 У синів Ефраїмових - Осія Азазієнко; в половини поколїння Манассіїного - Йоїль Федаїєнко;

21 У половинї поколїння Манассіїного в Галаадї - Іддо Захарієнко; в Бенямина - Яасиїл Абениренко;

22 У Дана - Азариїл Ерохаменко. Це князї над поколїннями Ізрайлевими.

23 Давид не перелїчував тих, що їм було понизше двайцяти років, бо Господь сказав, що розмножить Ізраїля наче зорі небесні.

24 Йоаб Саруєнко почав було робити перелїк, та не скінчив. І був через те гнїв Божий на Ізраїля, й не ввійшов той перелїк у лїтопись царя Давида.

25 Над царськими скарбами був Азмавет Адиїленко, а над запасами в полі, в містах, та в селах, і в замках - Йонатан Уззієнко;

26 Над хлїборобами, що робили на полях, - Езрій, Хелубенко;

27 Над виноградниками - Шимей з Рами, а над пивницями в виноградниках - Забдїй з Шефама;

28 Над садами маслинними та смоковничними по долинї - Баал-Ханан із Гедеру, а над запасами оливи - Йоас;

29 Над товаром, що пасся в Шаронї, - Шитрай з Шарону, а над волами в долинах - Шафат Адлаєнко;

30 Над верблюдами - Обил Ізмаїлїй, а над ослицями - Ехдїя з Мерониту;

31 Над вівцями - Язиз із Агароту. Усї цї були управителями майна у царя Давида.

32 Йонатан, дядько Давидів, був дорадником, - чоловік мудрий й вчений - а Ехиїл Хахмонїєнко був при царевих дїтях;

33 Ахитофель був так само дорадником у царя; Хусій з Архиту - другом царя;

34 А по Ахитофелові - Йодай, син Банеїн, та Абіятар, а Йоаб був гетьманом у царя. ГОЛОВ А

28 І зібрав Давид у Ерусалимі всїх князїв Ізраїлських, старшин у поколїннях, начальників над віддїлами, що служили цареві, й тисячників і сотників, і управителїв усього майна й наставників над царевими чередами, та своїх синів разом із скопцями, й воєводів та всїх хоробрих мужів.

2 І став царь Давид на ноги свої й промовив: Послухайте мене, браття мої й народе мій! Було в мене на думцї збудувати дім спокою для скринї завіту Господнього й підніжок під ноги Бога нашого. Я ж і наготував, що треба до будовання.

3 Але Бог сказав менї: Не будуй дому для імення мого, бо ти людина войовнича і проливав кров.

4 Одначе ж Господь, Бог Ізрайлїв, вибрав мене з усього дому панотця мого, щоб бути менї царем над Ізраїлем по вік; він бо вибрав Юду князем, а в Юдиному домі - дім панотця мого, а зпоміж синів панотця мого сподобив настановити мене царем над усїм Ізраїлем,

5 А зпоміж усїх моїх синів, - бо багато синів дав менї Господь, - вибрав він Соломона, сина мого, седїти на престолї царства Господнього, над Ізраїлем.

6 І сказав він менї: Соломон, син твій, збудує дом менї й двори мої, бо я вибрав його собі за сина, а я буду йому отцем,

7 І втверджу царство його на віки, наколи він буде кріпко держатись заповідей моїх та постанов моїх, як до сього дня.

8 А тепер я перед усїм Ізраїлем, збором Господнїм, і вслух Бога нашого говорю: Держіть й хоронїть усї заповідї Господа, Бога вашого, щоб володїти вам сією доброю землею, й зіставити її послї себе в спадщину своїм дїтям на віки.

9 І ти, Соломоне, сину мій, знай Бога - отця твого, й служи йому щирим серцем і всією душею, бо Господь вивідує всї серця й знає усї ворушення думок. Коли шукати меш його, то знайдеш його, а коли покинеш його, то й він відкине тебе на завсїди.

10 Гляди ж: коли Господь вибрав тебе, щоб збудував дом сьвятинний, то будь постійний й роби.

11 І віддав Давид Соломонові, синові своєму, начерк притвора й храму, й домів його, й комор його, й горниць його, й внутрішнїх комнат його, й місця на скриню завіту,

12 І начерк усього, що був обдумав, дворів дому Господнього й всїх комнат навкруги, скарбниць дому Божого й скарбниць того, що було присьвячене,

13 І (порядок) віддїлів сьвященничих та левітських та всякої службової справи в дому Господньому, й (опис) усього посуду до служби в домі Господнїм:

14 Золотих річей з поданнєм ваги кожної службової посудини, й всїх срібних виробів із поданнєм ваги всякого посуду службового.

15 І дав золота на сьвічники та на золоті лямпи їх, визначивши вагу кожного сьвічника та лампи його, і срібла на срібні сьвічники, визначивши вагу кожного сьвічника й лямпи його, вважаючи на службове призначення кожного сьвічника,

16 І золота на столи під хлїби показні, на кожний золотий стіл, і срібла на столи срібні,

17 І на вилка, й чаші, й кропильницї щирозолоті, й на золоті блюда з визначеннєм ваги кожного блюда; й на срібні блюда з визначеннєм ваги кожного блюда,

18 І на жертівник до палення кадила з литого золота з визначеннєм ваги, й начерк колесницї з золотими херувимами, розпростираючими крила, щоб окривали скриню завіту Господнього.

19 Усе це показано менї списане рукою Господа, - (сказав Давид) - щоб навчити мене всієї роботи сеї будівлї.

20 І сказав Давид до свого сина Соломона: Будь постійний та сьміливий, і ставай до дїла; не бійсь і не лякайся, бо Господь Бог, Бог мій, при тобі; він не одступить від тебе й не покине тебе, доки не довершиш усієї роботи для дому Господнього.

21 Дивись, оце тут віддїли сьвященників та левітів до всякої служби при домі Божому. Маєш до всякого дїла людей щирих, спосібних до всякої роботи; так начальники як і ввесь народ готові на всї твої прикази.

1-а Паралипоменон 28

1 І сказав царь Давид до всього збору: Соломон, син мій, що його одного вибрав Бог, ще молодий і малосилий, а дїло се велике, бо се будинок не для людини, а для Господа Бога.

2 Що було в мене сили, наготував я для дому Бога мого: золота на золотий посуд, і срібла на срібний, і мідї на мідяний, і залїза на залїзний, і дерева на деревяний; каменї ониксові, рубіни вставні, камінцї дорогі й різноцьвітні та велику силу мармуру;

3 До того - по моїй щиростї до дому Бога мого - є ще в мене власний скарб золота й срібла, й се я даю на дом Бога мого, окрім того всього, що я приготовив для сьвятого дому:

4 Три тисячі талантів золота, золота Офирського, та сїм тисяч талантів щирого срібла на обкладки стїн в домах,

5 Щоб було золоте, що повинно бути золотим, а срібне, що має бути срібним, і на всякі вироби рук штукарських. А тепер може ще чия ласка, пожертвувати сьогоднї для Господа?

6 І почали жертвувати старшини в родинах, і начальники над поколїннями Ізрайлевими, й тисячники та сотники, й управителї майна царського.

7 І дали на будову дому Божого пять тисяч талантів і десять тисяч драхм золота, а срібла десять тисяч талантів, мідї же вісїмнайцять тисяч талантів, а залїза сто тисяч талантів.

8 І в кого знайшлись діяменти, ті віддавали й їх до скарбівнї дому Господнього, на руки Ехієля Герсоненка.

9 І радий був народ, що вони розщедрились, бо вони жертвували Господеві від щирого серця, а й царь Давид так само радїв вельми.

10 І благословив Давид Господа перед усією громадою, й промовив Давид: Славен єси, Господи, Боже Ізраїля, отця нашого по віки вічні!

11 Твоя, Господи, величність, і сила, й слава, й побіда, й пишнота, й все, що на небі й на землї, твоє; твоє, Господи, царство, й ти висший над усе, яко Владика.

12 І багацтво й слава від лиця твого, й ти володїєш над усїм, і в твоїй руцї сила й могучість, і твоя власть, зробити кожного великим і дужим.

13 І тепер, Боже наш, ми славимо тебе й хвалимо величне імя твоє.

14 Бо хто я й хто народ мій, що ми спромоглись, так як оце, жертвувати? Але від тебе все, й з твоєї руки все, що ми віддали тобі;

15 Ми бо чужинцї й приходнї перед тобою, як і всї батьки наші; неначе тїнь життє наше на землї, й нїчого нема тревалого.

16 Господи, Боже наш! усї оцї достатки, що ми наготували для збудування дому тобі, твоєму іменню сьвятому, воно з твоєї руки, й все твоє.

17 Знаю, Боже мій, що ти вивідуєш серце й любиш щирість серця; я від щирого серця мого пожертвував усе це, а тепер бачу, що й народ твій, що тут знаходиться, радо жертвує тобі.

18 Господи, Боже Авраама, Ізаака й Ізраїля, батьків наших! удержуй до віку сесю добру волю в серцї народу твого, й направляй серце їх до тебе.

19 А Соломонові, мойму синові, дай серце щире, щоб хоронив твої заповідї, твої обявлення та постанови твої, та щоб здїйснив усе це й построїв будинок, що для його я все приготував.

20 І промовив Давид до всієї громади: Славіте Господа, Бога нашого! - І славив увесь збір Господа, Бога отцїв своїх, і припав та поклонився Господеві й цареві.

21 І принесли Господеві жертви; а другого дня принесли всепаленнє Господеві: тисячу назимків, тисячу баранів, тисячу ягнят із їх ливними жертвами, й безлїч жертов від усього Ізраїля.

22 І їли й пили перед Господом того дня з великими радощами; й окликали вдруге царем Соломона, сина Давидового, й помазали його перед Господом на верховного князя, а Садока на первосьвященника.

23 І засїв Соломон на престолї Господньому, яко царь, замість Давида, отця свого, й щастилось йому, й ввесь Ізраїль корився йому.

24 І вся старшина й всї можні, як і всї сини царя Давида покорились цареві Соломонові.

25 І звеличив Господь Соломона перед очима усього Ізраїля, й дав йому славу царства, якої не мав переднїйше нї один царь в Ізраїлї.

26 Оттак Давид, син Ессеїв, царював над усїм Ізраїлем.

27 Часу царювання його над Ізраїлем було сорок років: в Гебронї царював він сїм років, а в Ерусалимі царював трийцять і три роки.

28 І помер в добрій старостї, нажившись на сьвітї в багацтві й славі; й зацарював Соломон, його син, замість його.

29 Дїї царя Давида, переднїйші й послїдні, записані в записках віщого Самуїла, й в записках пророка Натана, й в записках віщого Гада;

30 А так само й все його царюваннє, й хоробрість його, й пригоди, що зайшли були з ним і з Ізраїлем і з усїма царствами в краях.

2-а Паралипоменон 1

1 І утвердився Соломон, син Давидів, у своєму царстві; й Господь, Бог його, був при йому, й піднїс його високо.

2 І звелїв Соломон зібратись усьому Ізраїлеві: тисячникам, і сотникам, і суддям, і всїй старшинї по всьому Ізраїлї - головам у поколїннях.

3 І пійшли Соломон і ввесь збір із ним на гору, що в Габаонї, бо там був Божий намет соборний, що його Мойсей, слуга Божий, построїв в пустинї.

4 Скриню ж Божу перенїс був Давид з Киріятяриму на місце, яке наготував для неї Давид, збудувавши для неї намет в Ерусалимі.

5 А мідяний жертівник, що зробив Безалеїл Урієнко Оровенків, зіставався там, перед наметом Господнїм, і Соломон з громадою приступили до його.

6 І там перед лицем Господа, на мідяному жертівнику, що перед соборнїм наметом, принїс Соломон тисячу жертов цїлопалених.

7 Тієї ночі зявився Бог Соломонові й сказав йому: Проси, щоб я дав тобі.

8 І сказав Соломон до Бога: Ти показав Давидові, панотцеві мойму, велику ласку, мене ж настановив царем замість його.

9 Нехай же, Господи Боже, справдиться твоє слово до Давида, панотця мого; бо коли ти настановив мене царем над народом таким великим лїчбою, як земляний порох,

10 То тепер дай менї мудрість і знаннє, щоб я міг виходити й входити перед сим народом, бо хто може правити сим народом твоїм великим?

11 І сказав Бог Соломонові: За те, що в тебе се було на думцї, й ти не просив багацтва, маєтків і слави та душ твоїх ворогів, анї не просив довгого віку, а просив собі мудростї й знання, щоб правити моїм народом, що над ним поставив я тебе царем,

12 Буде тобі дана премудрість і знаннє, а багацтва, достатки й славу дам я тобі такі, яких не було в царів переднїйш за тебе й не буде після тебе.

13 І прийшов Соломон із гори, що в Габаонї, від намету соборного в Ерусалим, і царював в Ізраїлї.

14 І набрав Соломон колесниць і верховцїв; і було в його тисяча чотириста колесниць і двайцять тисяч верховцїв; а порозміщував він їх по колесничнїх містах та при цареві в Ерусалимі.

15 І зробив царь срібло та золото в Ерусалимі в рівній цїнї з простим камїннєм, а кедри задля їх множества в одній цїнї з сикоморами, що на низинах.

16 Конї для Соломона приводили з Египту та з Куви; царські купцї з Куви доставляли їх за готові гроші.

17 Кожну колесницю приставляли з Египту за шістьсот секлів срібла, а коня - за сто пятьдесять. Так само приставляли вони своїми руками для всїх царів Геттїйських і царів Арамейських.

2-а Паралипоменон 2

1 І постановив Соломон збудувати дом іменню Господньому й дім царський задля себе.

2 І одлїчив Соломон сїмдесять тисяч двигарів і вісїмдесять тисяч камянолупів у горах, а наглядачів за ними три тисячі шістьсот.

3 І послав Соломон до Тирського царя Гирама сказати: Як чинив ти для мого панотця Давида, й посилав для його кедри на будову дому, де він жив, (так зроби й для мене.)

4 Оце я будую дім іменню Господа, Бога мого, який буде присьвячений йому на те, щоб там запалювати перед ним пахуще кадило, складати повсячасно хлїби показні та приносити всепалення вранцї й ввечорі, що суботи, й що нового місяця, й в сю Гвята Господа, Бога нашого, як се назавсїди приказано Ізраїлеві.

5 А дім, що я будую, великий, бо великий і Бог наш, більший від усїх богів.

6 Та й хто спромігся б збудувати дім йому, коли небо й небеса небес не помістять його? І хто я, щоб міг збудувати дім йому? Хиба тільки для палення кадила перед лицем його.

7 Так оце пришли менї чоловіка, тямущого робити вироби з золота, й з срібла, й з мідї, й з залїза, й з пурпурового, червоного та жовтого шовку, й вміючого вирізувати різьби разом із художниками, які є в мене в Юдеї та в Ерусалимі, що їх замовив Давид, панотець мій.

8 І пришли менї кедрової деревнї, й кипарису й соснини з Ливану, бо я знаю, що твої слуги вміють рубати дерева Ливанські. І оце мої слуги пійдуть із твоїми слугами,

9 Щоб наготувати менї силу деревнї, бо дім, що я будую, великий та чудовий.

10 А оце для рубачів, твоїх слуг, що рубають дерева, я даю на харч: пшеницї двайцять тисяч корцїв, та ячменю двайцять тисяч корцїв, та вина двайцять тисяч ведер, та оливи двайцять тисяч мір.

11 І відповів Гирам, царь Тирський, листом, що його прислав до Соломона: Через те, що Господь любить свій народ, настановив він тебе царем над ним.

12 А дальше казав Гирам: Слава Господеві, Богові Ізрайлевому, сотворившому небо й землю, та давшому цареві Давидові мудрого сина, що має тямку, розум і розвагу, й задумав будувати дом Господеві й дім царський для себе.

13 Так оце я посилаю тобі мужа розумного й тямущого, Гирам-Абія,

14 Сина однієї жінки з дочок Данових, - а батько його Тириєць, - уміючого виробляти з золота й з срібла, з мідї, з залїза, з каміння й з дерева, з пурпурового та жовтого шовку, й з виссону та з багряницї, й вирізувати усяково, й робити мистецьки, що йому буде доручено, вкупі з художниками твоїми й з ху>

15 А пшеницю й ячмінь, оливу й вино, що про їх ти говорив, мій добродїю, пошли твоїм слугам;

16 А ми нарубаємо дерев на Ливанї, скільки тобі потрібно, й приставимо їх в плотях морем до Яфи, а ти перевезеш їх у Ерусалим.

17 І перелїчив Соломон усїх чужинцїв в краю Ізрайлевому після перелїку їх, що зробив Давид, батько його, й знайшлось їх сто пятьдесять і три тисячі шістьсот.

18 І зробив він ізміж них сїмдесять тисяч двигарів і вісїмдесять тисяч камянолупів на горах, а три тисячі шістьсот приставників, щоб принукували народ до роботи.

2-а Паралипоменон 3

1 І почав Соломон будувати дом Господнїй в Ерусалимі на горі Моріа, що була вказана Давидові, його батькові, на місцї, що зготував Давид на току Орни Евузія.

2 А почав він будувати другого дня другого місяця, четвертого року свого царювання.

3 А ось основа, що заложив Соломон, щоб ставити дом Божий: довжина його на шістьдесять локот переднїйшої міри*, а ширина на двайцять локот.

4 А притвор, що на передї, в довжину як храм завширшки - на двайцять локот, а заввишки сто двайцять. Обложив же його всерединї щирим золотом.

5 А дім головний оббив кипарисовим деревом і обложив його лїпшим золотом, та повироблював по йому пальми й ланцюжки.

6 І обклав дом дорогими камінцями задля прикраси; а золото було Парваїмське золото.

7 І пообкладав дім, сволоки, пороги, й стїни його, (і вікна), й двері його золотом, та повирізував на стїнах херувимів.

8 І построїв Сьвяте Сьвятих: довжина його після ширини храму на двайцять локот, та й ширина його на двайцять локот; а обклав його лїпшим золотом на шістьсот талантів.

9 В цьвяхах було в кожному ваги до пятьдесяти секлів золота. Та й горішні комнати обклав золотом.

10 І зробив в Сьвятому Сьвятих два херувими різьбярської роботи, й обклав золотом.

11 Крила в херувимів були двайцять локот завдовжки. Одно крило в пять локот торкалось об стїну дому, а друге крило, так само в пять локот, черкалось об крило другого херувима;

12 І крило другого херувима, в пять локот, так само доторкалось стїни дому, а друге крило на пять локот сходилось з крилом другого херувима.

13 К рила сих херувимів були розпростерті на двайцять локот; і стояли вони на ногах своїх, лицями своїми до храму.

14 І зробив завісу з жовтої, пурпурової та багряної тканини й з виссона, й з'образив на нїй херувимів.

15 І зробив перед храмом два стовпи заввишки по трийцять пять локот, і главень поверх кожного пять локот.

16 І зробив ланцюжки, як у сьвятинї, і поклав на верх стовпів, і виробив сто гранатових яблок і почепляв на ланцюжках.

17 І поставив стовпи перед храмом, один з правого боку, другий з лївого, й назвав правобічнього Яхин, а лївобічнього Боаз.

2-а Паралипоменон 4

1 І зробив мідяний жертівник: двайцять локот завдовжки, й двайцять локот завширшки, а десять локот заввишки.

2 І зробив море вилите, - від краю його до краю його десять локот, - навкруги кругле, заввишки на пять локот; а шнурок на трийцять локот обіймав його навкруги;

3 І вилиті подоби волів стояли під ним навкруги з усїх боків; на десять локот обступали море навкруги два ряди волів, вилитих суцїльно з ним.

4 Стояло воно на дванайцятьох волах; три глядїли 'д півночі, а три глядїли на захід, і три глядїли на південь, а три глядїли 'д сходові, - а море на їх зверхи; а задами були вони обернені всередину під його.

5 Завтовшки було воно на долоню; а краї його вироблені, як краї чаші, були схожі на розцвилу лелїю. В його входилось трохи не три тисячі ведер.

6 І зробив десять умивальниць, і поставив пять по правий бік, а пять по лївий, щоб полоскати в їх; - наготоване до всепалення полоскали в їх, а море для сьвященників, щоб вони обмивались у йому.

7 І зробив десять золотих сьвічників, як повинно бути, й поставив в храмі пять по правий бік, а пять по лївий.

8 І зробив десять столів, і поставив в храмі, пять по правий бік, а пять по лївий, і зробив сто золотих чаш.

9 І зробив двір сьвященицький, і двір великий, і ворота в двір, а ворота й завіси до їх оббив міддю.

10 Море поставив по правому боцї на південний схід.

11 І поробив Гирам миски й лопатки, й чаші, (і кадильницї й ввесь жертовний посуд). І доконав Гирам всю роботу, що її робив для царя Соломона в дом Божий:

12 Два стовпи й дві опояски з вінцїв по верхах стовпів, і дві сїтки до прикривання обох опоясок із вінцїв, що зверхи на стовпах.

13 І чотириста гранатових яблок до двох сїток, по два ряди гранатових яблок до кожної сїтки, для прикривання двох опоясок вінцїв, що на стовпах.

14 І підніжки поробив він, і вмивальницї поробив на підніжках;

15 Одно море та дванайцять волів під ним,

16 І миски, й лопатки, й вилки, й ввесь прилад їх поробив Гирам-Абій для царя Соломона в дом Господень із лискучої мідї.

17 В околицї Йорданї виливав їх царь в глинковатій землї, між Сокхотом і Зередою.

18 І наробив Соломон усього сього посуду велику силу, так що й ваги мідї не знали.

19 І поробив Соломон усяку річ до Божого дому, й золотий жертівник, і столи, що на них хлїби показні,

20 І сьвічники й лямпи їх із щирого золота, щоб засьвічувати їх, як потрібно було, перед Сьвятим Сьвятих;

21 І цьвіти до лямп, і щипцї були золоті, усе з щирого золота,

22 І ножі, й кропильницї, й чаші, й лодки з золота найчистїйшого, й двері храму, - двері його в серединї в Сьвяте Сьвятих, і двері храму в сьвятиню - все з золота.

2-а Паралипоменон 5

1 І скінчилась уся робота, що її робив Соломон для дому Господнього. І принїс Соломон присьвячене Давидом, його батьком, і срібло й золото, й усякий посуд, і передав у скарбівнї дому Божого.

2 Тодї зібрав Соломон старшини Ізрайлеві і всї голови в поколїннях, начальників над поколїннями синів Ізрайлевих, в Ерусалим, щоб перенести скриню завіту Господнього з Давидового міста, се б то з Сиону.

3 І зібрались до царя усї Ізрайлитяне на сьвято, сьомого місяця.

4 І як прийшли всї старшини Ізрайлеві, взяли левіти скриню.

5 І понесли скриню й намет соборний й ввесь сьвящений посуд, що в наметї, - а несли їх сьвященники та левіти.

6 А царь Соломон і ввесь збір Ізрайлїв, що зібрався до його перед скринею, приносили жертви з овець та волів, яких нїхто не міг перелїчити та означити, так їх було багато.

7 І принесли сьвященники скриню завіту Господнього на її місце, в вістильницю храму - в Сьвяте Сьвятих, під крила херувимів.

8 А херувими простягали крила над місцем скринї, і прикривали херувими скриню й носила її зверху.

9 Жертки же були такі довгі, що голови жерток скринї було видно перед вістильницею, але вони не виходили аж надвір, і там вони по сей день.

10 У ковчезї ж не було нїчого окрім двох таблиць, що їх вложив був Мойсей на Горебі, як Господь учинив завіт із синами Ізрайлевими після їх виходу з Египту.

11 Як сьвященники вийшли з сьвятинї, (бо всї сьвященники, бувші там, осьвятились, не вважаючи на віддїли);

12 І левіти сьпівцї, - всї вони, се б то Асаф, Еман, Ідитун і сини їх та брати їх, убрані в виссон, із кимвалами, з псалтирями й цитрами, стояли від східнього боку жертівника, а з ними сто двайцять сьвященників, трубивших у труби;

13 І коли всї як один трубили й сьпівали, видаючи неначе один голос на хвалу й славу Господа, та як загремів гук труб і кимвалів і музичних приборів на хвалу Господеві: бо він благий і віковічня милость його! тодї дом, дом Господнїй сповнився облаком,

14 І не змогли сьвященники стояти на службі задля хмари, бо слава Господня сповнила дом Божий.

2-а Паралипоменон 6

1 Тодї промовив Соломон: Господь обіцяв, що буде жити в облацї,

2 Я ж збудував дом на пробуток йому, щоб там пробував по віки.

3 І повернувся царь своїм лицем і поблагословив увесь збір Ізраїлський - (бо ввесь збір Ізраїлський стояв), -

4 І сказав: Нехай буде слава Господеві, Богові Ізрайлевому, котрий, що вирік устами своїми Давидові, панотцеві мойму, здїйснив тепер своєю рукою! А сказав він:

5 Від того часу, як я вивів народ мій з землї Египецької, не обрав я міста нї в одному зпоміж поколїнь Ізрайлевих до збудування дому, де пробувало б імя моє, й не вибрав чоловіка, що управляв би народом моїм Ізраїлем,

6 А вибрав я Ерусалим, щоб там пробувало імення моє, й вибрав Давида, щоб був над народом моїм Ізраїлем.

7 І було на думцї в Давида, панотця мого, збудувати дім іменню Господа, Бога Ізрайлевого,

8 Але Господь сказав Давидові, панотцеві мойму: В тебе на думцї збудувати храм іменню мойму, та й добре, що це в тебе на думцї,

9 Але не ти збудуєш храм, а твій син, що вийде з чересел твоїх, - він збудує храм іменню мойму.

10 І здїйснив Господь слово своє, що вирік: Я став на місце Давида, панотця мого, й засїв на престолї Ізрайлевому, як вирік Господь, і збудував дом іменню Господа, Бога Ізрайлевого.

11 І зложив я там скриню, що в їй завіт Господнїй, вчинений ним з синами Ізрайлевими.

12 І став Соломон перед жертівником Господнїм поперед усієї громади Ізраїлської, й зняв руки свої, -

13 Бо Соломон зробив був мідяний амвон, завдовжки пять локот, і завширшки пять локот, а заввишки три ліктї, й поставив його серед двора - , й став на йому, й припав на колїна поперед усієї громади Ізраїлської, і зняв свої руки до неба,

14 І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! Нема Бога, рівного тобі нї на небі нї на землї. Ти додержуєш заповіт і ласку до слуг твоїх, що обертаються до тебе усїм серцем своїм:

15 Ти подав слузї твойму Давидові, панотцеві мойму, що ти казав йому; що вирік ти устами твоїми, те справдив єси сьогоднї рукою твоєю.

16 І тепер, Господи, Боже Ізрайлїв! сповни слузї твойму Давидові, панотцеві мойму, те, що сказав єси йому, говорючи: не переведеться в тебе перед лицем моїм седячий на престолї Ізрайлевому, як тільки сини твої стерегти муть доріг своїх, ходячи по законові мойму так, як ти ходив передо мною.

17 Тепер же, Господи, Боже Ізрайлїв! нехай здїйсниться слово твоє, що вирік єси слузї твойму Давидові.

18 Та чи ж справдї Богові жити з людьми на землї? Коли небо й небо небес не помістять тебе, то тим менше сей храм, що я збудував.

19 Але зглянься на молитву й благаннє слуги твого, Господи Боже мій! почуй взиваннє й мольбу, якою слуга твій молиться перед тобою.

20 Нехай очі твої споглядають на храм сей в день і в ночі, на місце, де ти обіцяв положити імення твоє, щоб вислуховувати молитву, якою раб твій буде молитись на сьому місцї.

21 Вислуховуй благаннє слуги твого й народу твого Ізраїля, коли вони будуть молитись на сьому місцї; вислуховуй в місцї пробутку твого, в небі, почуй і помилуй!

22 Коли хто согрішить проти ближнього свого, й наложать на його присягу, щоб поклявся, і присяга буде відбуватись перед жертівником твоїм в сьому храмі,

23 Тодї ти почуй з неба і вчини суд над слугами твоїми; покарай винного, обернувши провину його на голову його, й виправдай безвинного, віддавши йому по правдї його.

24 Коли народ твій Ізраїль буде побитий ворогом за те, що согрішив перед тобою, відтак же вони обернуться і взнають імення твоє, та будуть просити й молитись перед тобою в сьому храмі,

25 Тодї ти почуй з неба, й прости гріх народові твойму Ізраїлеві, й верни їх у землю, що дав єси їм і батькам їх.

26 Як замкнеться небо і не буде дощу за те, що вони согрішили перед тобою, а відтак молитись муть на сьому місцї й взнають імення твоє, й навернуться від гріха свого, бо ти впокорив їх, -

27 Тодї почуй з неба й прости гріх слугам твоїм і народові твойму Ізраїлеві, напутивши їх на добру путь, якою їм ходити, й пошли дощ на землю твою, що дав єси народові твойму в наслїдню державу.

28 Коли буде голод у землї, чи буде пошесть, чи буде суша, чи ржа, сарана або черви, чи тїснити муть його вороги його в землї займанщини його, або буде яка нужда чи хороба яка, -

29 То всяку молитву, всяке благаннє від якої небудь людини або від усього народу твого Ізраїля, коли вони почують кожний своє горе й нужду свою, й простягнуть руки свої до храму сього,

30 Ти почуй з неба, з місця пробування твого, й прости, й відплати кожному по всїх поступках його, так як ти взнаєш серце його, бо ти один знаєш серце синів людських, -

31 Щоб вони боялись тебе й ходили дорогами твоїми по всї днї, доки живуть на землї, що дав єси батькам нашим.

32 Навіть і чужинець, що не з твого народу Ізраїля, - коли б він прийшов із далекої сторони ради імення твого великого й руки твої потужної, та простягнутої правицї твоєї, - коли б він прийшов і молився перед храмом сим,

33 То почуй його з неба, з місця пробутку твого, й вчини все, про що буде покликати до тебе чужоземець, щоб усї народи на землї взнали імя твоє, й щоб боялись тебе, як народ твій Ізраїль, та щоб дознались, що дім сей, що його збудував я, твоїм називається іменем.

34 Коли виступить народ твій на війну проти ворогів своїх тим шляхом, яким ти пошлеш його, й буде молитись до тебе, обернувшись проти сього міста, що ти вибрав, і проти храму, що я збудував іменню твойму,

35 Тодї почуй з неба молитву їх і благаннє їх, і подай, чого їм треба.

36 Коли ж вони согрішать перед тобою, - бо нема людини, щоб не грішила, - а ти розгнїваєшся на їх, і віддаси їх ворогові, й заберуть їх у полон та одведуть їх чи то в далеку чи близьку сторону,

37 І коли вони в землї, де будуть в полонї, схаменуться й навернуться, й будуть молитись до тебе в землї неволї своєї, кажучи: Ми согрішили, вчинили беззаконність, ми винуваті,

38 І обернуться до тебе всїм серцем своїм і всією душею своєю в землї свого полону, куди зайнято їх в неволю, та коли молити муться, вернувшись в сторону землї своєї, що дав єси батькам їх, і 'д містові, що ти вибрав, і до храму, що я збудував іменні твойму, -

39 Тодї почуй з неба, з місця пробутку твого, молитву їх і благання, й вчини, чого їм треба, та прости народові твойму, в чому він согрішив перед тобою.

40 Боже мій! нехай будуть очі твої отворені й уші твої вважливі на молитву в сьому місцї.

41 А тепер, Господи Боже, стань на місцї спокою твого, ти й скриня сили твоєї. Сьвященники твої, Господи Боже, нехай з'одягнуться в спасеннє, а сьвяті твої нехай насолоджуються добрами.

42 Господи Боже! не одверни лиця від помазанника твого, помяни ласку до Давида, слуги твого!

2-а Паралипоменон 7

1 Як скінчив Соломон молитву, спав з неба огонь і поглинув всепаленнє й жертви, й слава Господня сповнила храм.

2 І не могли сьвященники ввійти в дім Господнїй, бо слава Господня сповнила храмину Господню.

3 І всї сини Ізрайлеві, вглядївши, як зійшов огонь і слава Господня на дім, припали лицем до землї, на поміст, і поклонились, і славили Господа, бо він благий, бо віковічня милость його.

4 А царь і ввесь народ стали приносити жертви перед лицем Господа.

5 І принїс Соломон в жертву двайцять дві тисячі волів і сто двайцять тисяч овець: так осьвятили дім Божий царь і ввесь народ.

6 Сьвященники ж стояли на службі своїй, а левіти з музичними прирядами (до пісень) Господа, що їх поробив царь Давид до прослави Господа - , бо вічна милость його, як то й Давид славив ними - , а Ѵ сьвященники трубили перед ним, і ввесь Ізраїль стояв.

7 Осьвятив Соломон і часть двора в серединї, що перед домом Господнїм, бо принїс там всепалення і товщ жертов мирних; на мідяному бо жертівнику, що зробив Соломон, не могли поміститись всепалення і хлїбні приноси і товщ.

8 І справив Соломон того часу семиденний празник, і ввесь Ізраїль з ним - громада дуже велика, що зійшлася від гряницї Емату до ріки Египецької;

9 А восьмого дня зробили посьвятні збори, бо посьвяченнє жертівника справляли сїм день, і празник сїм день.

10 А двайцять третього дня сьомого місяця відпустив царь народ до їх наметів, радий та веселий серцем за все добро, яке вчинив Господь Давидові та Соломонові, та Ізраїлеві, народові свойму.

11 І скінчив Соломон дім Господень і дім царський; і все, що бажав Соломон в свойму серцї, зробити в Господньому домі і в свойму домі, зробив гаразд.

12 І з'явився Господь Соломонові в ночі, і рече до його: Вислухав я молитву твою, і обрав собі се місце за дім жертвоприносин.

13 Коли я замкну небо й не буде дощу, і коли звелю саранї пожерати край, або нашлю пошесть на народ мій,

14 І впокориться народ мій, що зветься іменням моїм, і будуть молитись і шукати лиця мого, й навернуться з поганих стежок своїх, то я почую з неба й прощу гріх їх, і вигою землю їх.

15 Тепер будуть очі мої отворені й уші мої вважливі до молитви на місцї сьому.

16 І тепер вибрав я й осьвятив дім сей, щоб імя моє було там по вік; і очі мої й серце моє будуть там по всї часи.

17 І як ти ходити меш перед лицем моїм, як ходив батько твій Давид, і чинити меш усе те, що я заповів тобі, й держати меш постанови мої й закони мої,

18 То утверджу престол царства твого, як обіцяв Давидові, батькові твоєму, словами: Не переведеться в тебе володїючий Ізраїлем.

19 А коли ви одступите й покинете постанови мої й заповідї мої, що я дав вам, і пійдете, та почнете служити иншим богам і кланятись їм,

20 Так викореню Ізраїля з лиця землї моєї, що її дав вам, і сей храм, що я посьвятив іменню мойму, відкину від лиця мого, й вчиню його приповісткою й сьміховищем між усїма народами.

21 І храму сього величезного кожний переходячий попри його жахати меться й казати: Завіщо заподїяв Господь таке сїй землї й сьому храмові?

22 І відказувати муть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із землї Египецької, й прилїпились до инчих богів, кланялись їм, і служили їм, - за те він наслав на їх усе се лихо.

2-а Паралипоменон 8

1 Як уплило двайцять років після того, що Соломон построїв дом Господень і свій дім,

2 Забудував Соломон і міста, які (оддав) Соломонові Гирам, і оселив в їх синів Ізрайлевих.

3 І пійшов Соломон на Емат-Сува й взяв його.

4 І збудував він Тадмор в пустинї, і всї міста про запаси, які позакладав в Ематї.

5 Він забудував і Беторон Вижній та Беторон Нижній, міста утверджені, з мурами, брамами та засовами,

6 І Балаат і всї міста про запаси, що були в Соломона, й усї міста про колесницї, і міста для кінноти, й усе, що хотїв Соломон збудувати в Ерусалимі й на Ливанї, і по всїй землї панування свого.

7 Увесь же народ, що зіставсь від Геттїїв, та Аморіїв, та Ферезіїв, та Гевіїв, та Евузіїв, що були не з синів Ізрайлевих, -

8 Дїтей їх, що полишались після їх в землї, а котрих сини Ізрайлеві не вигубили, - поробив Соломон чиншовиками до сього часу.

9 А синів Ізрайлевих не робив Соломон крепаками до своїх робіт, вони були людьми військовими та начальниками прибічників його та наказними над його колесницями й кіннотою його.

10 І було в царя Соломона головних приставів над народом двістї пятьдесять.

11 А Фараонову дочку перевів Соломон з Давидового міста в дім, що його збудував для неї, бо казав: Неповинна жінка жити в мене в домі Давида, царя Ізрайлевого, бо він сьвятий, через те що в його ввійшла скриня Господня.

12 Тодї почав Соломон приносити всепалення Господеві на жертівнику Господньому, що його построїв перед притвором,

13 Щоб по постанові приносити кожного дня всепалення, як заповів Мойсей, що суботи і на молодику, й на сьвятки, - три рази на рік: в сьвято опрісночнє й в сьвято тижнїв, і в сьвято кучок.

14 І встановив він - як се розпорядив Давид, отець його, - черги про сьвященників у службах їх, і про левітів у стражах їх, щоб вони славили і служили при сьвященниках по постанові на щодень; і про воротарів черги їх до кожної брами; бо такий був заповіт Давида, чоловіка Божого.

15 І не відступили від приказів царських дотично сьвященників та левітів в нїчому, анї в пильнуваннї скарбів.

16 Так було впорядковане все дїло Соломонове від часу закладин дому Господнього аж до цїлковитого окінчення дому Господнього.

17 Тодї пійшов Соломон у Езіон-Гебер і в Елат, що при березї моря, в землї Ідумейській.

18 І прислав йому Гирам через слуг своїх кораблї та підданих собі мореходів, що з морем обізнані, й поплили вони з Соломоновими слугами в Офир, і достали звідтіль чотириста пятьдесять талантів золота, й привезли цареві Соломонові.

2-а Паралипоменон 9

1 Як перечула цариця Сабська про славу Соломонову, прибула вона, вивідати Соломона загадками, до Ерусалиму з великим багацтвом, з верблюдами, що везли пахощі та премного золота й дорогоцїнного каміння. І прибувши до Соломона, розмовляла з ним про все, що було в неї на серцї.

2 І відповідав їй Соломон на все, про що вона питала, й не знайшлось нїчого невідомого в Соломона, чого б він їй не вияснив.

3 І побачила цариця Сабська мудрість Соломонову й дім, що він збудував,

4 І страви до столу його, й житла дворян його, й заняттє слуг його й одежу їх, і пивничників його та одежу на їх, і хідник, через який він ходив в дім Господень, і вона не стямилась;

5 І промовила до царя: Щира правда те, що я чула в землї моїй про дїла твої та про мудрість твою,

6 Та я не йняла віри переказам про їх, доки не прийшла й не побачила на свої очі. І оце менї й половини не сказано про твою велику мудрість: у тебе сього більше, нїж ійде чутка, що я чула.

7 Щасливі люде твої, й щасливі сї слуги твої, що по всяк час стоять перед тобою, та слухають мудростї твоєї.

8 Нехай буде слава Господеві, Богові твойму, що зволив посадити тебе на престол свій за царя в Господа, Бога твого. Се тому, що Бог твій полюбив Ізраїля, і хотїв зміцнити його на віки, настановив він тебе царем над ним, щоб чинив суд та правду.

9 І подарувала вона цареві сто й двайцять талантів золота й велику силу пахощів та дорогого каміння; й не бувало таких пахощів, які подарувала цариця Сабська цареві Соломонові.

10 А слуги Гирамові й слуги Соломонові, що привезли золото з Офира, привезли й червоного дерева та благородного каміння.

11 І поробив царь з сього червоного дерева східцї до дому Господнього і до доелу царського, і цитри та псалтирі для сьпівцїв. І не видано було нїчого такого переднїйше в землї Юдейській.

12 Царь же Соломон дав царицї Сабській усе, чого вона забажала і чого вона просила, окрім подібних річей, які вона привезла цареві. І вибралась вона назад у землю свою, вона й прислуга її.

13 Ваги в золотї, що приходило до Соломона що року, було шістьсот шістьдесять шість талантів золота;

14 Окрім того, приносили посланцї та купцї, та й всї царі Арабські й намісники земські приносили золото та срібло Соломонові.

15 І зробив царь Соломон двістї великих щитів із кованого золота, - по шістьсот секлів кованого золота пішло на кожний щит, -

16 І триста щитів меньших з кованого золота, - по триста секлів золота пішло на кожний щит; і помістив їх царь в домі з Ливанського дерева.

17 І зробив царь великий престол із слонової костї, й обтягнув його щирим золотом.

18 І шість східцїв до престола й золотий підніжок, прироблений до престола, й поруччя по обидва боки сїдалища, а два леви, стояли коло поруччя,

19 Дванайцять же левчуків стояло там на шести ступенях по обидва боки. Не було такого (престола) нї в одному царстві.

20 І ввесь пивний посуд у царя Соломона був із золота, та й усе знаряддє в будинку з деревнї Ливанської були з добірнього золота; срібло за часів Соломонових вважалось нї защо,

21 Бо цареві кораблї ходили в Тарсис із слугами Гирамовими, й що три роки вертались кораблї з Тарсиса, й привозили золото й срібло, слонову кість і малпи й пави.

22 І переважив Соломон усїх царів на землї заможностю і мудростю.

23 І всї царі на землї бажали бачити Соломона, щоб послухати мудростї його, що вeighожив йому Бог у серце.

24 І кожний з їх приносив у дарі посуд срібний, і посуд золотий, і вбрання, зброю й пахощі, конї й мули, що року.

25 І було в Соломона чотири тисячі стаєн на конї й вози, й дванайцять тисяч їздецїв, а порозміщував він їх по колесничнїх містах і при цареві - в Ерусалимі;

26 І панував він над усїма царями, від ріки Евфрату до землї Филистійської й до гряниць Египту.

27 І зробив царь в Ерусалимі срібло в рівній цїнї з простим каміннєм, а кедри задля їх множества в однаковій цїнї що й сикомори по низинах.

28 Конї приводили Соломонові з Египту й з усїх країв.

29 Прочі дїї Соломонові, як перші так і останні, записані в лїтописях пророка Натана і в пророкуваннях Ахії з Силому та в видїннях віщого Йоїля про Еробоама, сина Набатового.

30 А царював Соломон в Ерусалимі над усїм Ізраїлем сорок років.

31 І спочив Соломон із батьками своїми, й поховали його в містї Давида, батька його. І зацарював Робоам, син його, замість його.

2-а Паралипоменон 10

1 І пійшов Робоам у Сихему, бо в Сихемі зійшлись усї Ізрайлитяни, щоб окликнути його царем.

2 Як зачув про це Еробоам Набатенко, що був в Египтї, втїкши туди від царя Соломона, то вернувсь Еробоам із Египту.

3 І послали, й покликали його, й прийшов Еробоам і ввесь Ізраїль, і казали Робоамові так:

4 Панотець твій наложив на нас важке ярмо, але ти полегши важку роботу батька твого й важенне ярмо, що він наложив на нас, а ми служити мемо тобі.

5 І відказав він їм: Через три днї прийдїть знов до мене. І розійшовсь народ.

6 І радився царь Робоам із старшинами, що стояли перед лицем Соломона, батька його, за життя його, й промовив: Як ви порадите, відповісти народові сьому?

7 Вони сказали йому: Коли ти (сьогоднї) будеш добрий до сього народу й догодиш їм, і говорити меш з ним ласково, то вони будуть тобі слугами по всяк час.

8 Але він змаловажив раду старшин, яку вони давали йому, й став радитись із людьми молодими, що зросли вкупі з ним, й стояли перед лицем його;

9 І промовив до їх: Як ви порадите менї відповісти народові сьому, казавшому менї так: Полегши ярмо, яке наложив на нас твій батько?

10 І говорили з ним молоді люде, що зросли вкупі з ним, і сказали: Так скажи народові, говорившому тобі: Твій батько наложив на нас тяжке ярмо, а ти полегши нам - оттак скажи їм: Мій мізинець товщий за клуба батька мого.

11 Батько мій наложив на вас важке ярмо, а я збільшу ваше ярмо; мій батько карав вас бичами, а я бити му скорпіонами.

12 І прийшов Еробоам і ввесь народ до Робоама третього дня, як звелїв царь, сказавши: Прийдїть до мене знов через три днї.

13 Тодї дав їм царь жорстку відповідь, бо знехтував царь Робоам раду старших, і говорив їм, як пораяли молоді, так:

14 Панотець мій наложив на вас важке ярмо, а я його збільшу: панотець мій карав вас бичами, а я бити му вас скорпіонами.

15 І не послухав царь народу, бо так призначено було від Бога, щоб справдити Господеві слово своє, що вирік він через Ахію з Силому Еробоамові, синові Набатовому.

16 Як побачив увесь Ізраїль, що царь його не слухає, то й відповів народ цареві, кажучи: Яка нам частка в Давидї? Нема нам спілки з сином Ессеєвим; Ізраїлю, до дому! Теперечки знай свій дім, Давиде. - І розійшлись усї Ізрайлитяне по домівках своїх.

17 Тільки над синами Ізрайлевими, що жили в містах Юдиних, зістався царем Робоам.

18 Як же послав царь Робоам Адонирама, начальника над поборами податків, то сини Ізрайлеві закидали його каміннєм, і він умер. А царь Робоам вскочив на колесницю, щоб втїкти до Ерусалиму.

19 Так відпали Ізрайлитяне від дому Давидового по сей день.

2-а Паралипоменон 11

1 Прибувши Робоам в Ерусалим, скликав із дому Юдиного та Беняминового сто вісїмдесять тисяч добірнїх воінів, щоб воюватись з Ізраїлем і вернути царство Робоамові.

2 Та було слово Господнє до Самея, чоловіка Божого, й сказано:

3 Скажи Робоамові Соломоненкові, цареві Юдейському й всьому Ізраїлеві з поколїнь Юдиного й Беняминового:

4 Так говорить Господь: Не йдїть і не починайте війни з вашими братами; вертайтесь кожний до дому свого, бо се сталось від мене. Вони послухали слів Господнїх і повертались з походу проти Еробоама.

5 Робоам жив в Ерусалимі; він обвів міста в Юдеї мурами.

6 Він укріпив Бетлеєм і Етам, і Текою,

7 І Бетзур, і Сохо, і Одоллам,

8 І Гет, і Марешу, й Зиф,

9 І Адораїм, і Лахис, і Азек,

10 І Зору, й Аялон, і Геброн, що були в поколїннї Юдиному та Беняминовому.

11 І зміцнив він сї твердинї, й понастановляв у їх начальників і построїв комори на хлїб та олїї та вина.

12 І построїв в кожному містї доми на щити та списи, й зробив їх дуже міцними. І зістались при йому Юда та Бенямин.

13 І зібрались до його сьвященники та левіти, які були по всїй землї Ізраїлській, з усїх кінцїв,

14 Бо покидали левіти свої городські передмістя і свої посїлостї, і поприходили в Юдею та в Ерусалим, бо Еробоам і сини його відставили їх від сьвященницької служби Господеві.

15 Та понастановляв у себе жерцїв і до висот, і до козлів, і до телцїв, які повиробляв.

16 А слїдком за ними приходили в Ерусалим із усїх поколїнь Ізрайлевих такі, що справили серце своє, щоб шукати Господа, Бога Ізрайлевого, щоб тут приносити жертви Господеві, Богові батьків своїх.

17 І зміцнили вони царство Юдине і піддержували Робоама Соломоненка три роки, бо ходили дорогою Давидовою та Соломоновою тільки три роки.

18 І взяв собі Робоам за жінку Махалату Еримотівну, Давидового сина, і Абихаїлю, дочку Елїяба, сина Ессеєвого;

19 І породила вона йому синів: Еуса й Шемарію, й Загама.

20 Після неї взяв він Мааху Абессаломівну, а вона породила йому Абію, й Аттая й Зизу, й Шеломита.

21 І любив Робоам Мааху Абессаломівну більш усїх жінок та наліжниць своїх, - він бо мав вісїмнайцять жінок і шістьдесять наліжниць, і народилось йому двайцять вісїм синів та шістьдесять дочок.

22 І поставив Робоам Абію, сина Маашиного, головою й князем над його братами, бо хотїв зробити його царем.

23 І був запопадній, і розіслав усїх синів своїх по всїх країнах Юдиних та Беняминових у всї утверджені міста, й давав їм достатнє удержаннє й познаходив богато жінок.

2-а Паралипоменон 12

1 Як у Робоама царство зміцнилось, і він став потужним, тодї покинув він закон Господнїй, а з ним і ввесь Ізраїль.

2 Пятого року царювання Робоамового пійшов Сусаким, царь Египецький, на Ерусалим, - бо вони відвернулись від Господа, -

3 З тисячою й двомастами колесниць та з шістьдесятьма тисячами кінноти; й не було лїку народові, що прийшов з ним із Египту, Ливійцям, Сукхитам та Етопіям,

4 І позабірав утверджені міста в Юдеї, і прийшов під Ерусалим.

5 Тодї прийшов пророк Самей до Робоама й до князїв Юдейських, що зібрались були в Ерусалимі, спасаючись перед Сусакимом, й сказав до їх: Так говорить Господь: Ви покинули мене, за те покидаю й я вас (віддаючи) в руки Сусакимові.

6 І впокорились князї Ізрайлеві і царь, і сказали: Справедливий Господь!

7 Як побачив Господь, що вони смирились, тодї прийшло слово Господнє до Семея, й сказано: Вони впокорились; не вигублю їх і незабаром дам їм пільгу; не пролиєсь гнїв мій на Ерусалим через руку Сусакимову;

8 Одначе вони будуть слугами йому, щоб спізнали, що то значить служити менї, а служити царствам земнїм.

9 І прийшов Сусаким, царь Египецький, в Ерусалим і забрав скарби з храму Господнього й скарби з царської палати; усе позабирав він, забрав і золоті щити, що поробив був Соломон.

10 І поробив царь Робоам замість їх щити мідяні, й віддав їх до рук начальникам прибічників, що стерегли ввіходу в царську палату.

11 Коли йшов царь до дому Господнього, приходили прибічники й несли їх, а потім відносили їх знов у палату, що для прибічників.

12 І як він посмирнїшав, тодї відвернувся від його гнїв Господа, й не занапастив його цїлковито; до того ж і в Юдеї було таки дещо доброго.

13 І утвердився царь Робоам в Ерусалимі і царював. Сорок і один рік було Робоамові, як почав царювати, а сїмнайцять років правив у Ерусалимі, в містї, що зпоміж усїх поколїнь Ізрайлевих вибрав Господ fac, щоб там пробувало імення його. Мати його звалась Наама, Аммонїйка.

14 І чинив він погане, бо не приспособив серця свого до того, щоб шукати Господа.

15 Дїї Робоамові, перші й останнї, списані в записах пророка Самея та віщого Адди при родоводах. І була війна між Робоамом і Еробоамом по всяк час.

16 І спочив Робоам із батьками своїми, й поховали його в містї Давидовому. І став царем Абія, син його, замість його.

2-а Паралипоменон 13

1 Вісїмнайцятого року царювання Еробоамового став Абія царем над Юдою:

2 А царював він три роки в Ерусалимі; мати його звалась Михаїя, Уриїлівна, з Гиви. І була війна між Абією а Еробоамом.

3 І вивів Абія на війну військо з людей хоробрих, - чотириста тисяч мужів добірних, а Еробоам виступив проти його на війну з вісїмсот тисячами так само вибраних і хоробрих.

4 І став Абія на версї гори Земараїмської, одній з гір Ефраїмових, і промовив: Слухайте мене, Еробоаме й усї Ізрайлитяне!

5 Хиба ви не знаєте, що Господь, Бог Ізрайлїв, дав царство Давидові над Ізраїлем навіки, йому й синам його, по заповіту солї (вічному)?

6 Але піднявся Еробоам Набатенко, слуга Соломона, сина Давидового, і зворохобивсь проти пана свого.

7 І скупились кругом його люде пусті, люде роспустні, і перемогли Робоама, сина Соломонового; а Робоам був молодий та слабкий на серце, й не встояв проти їх.

8 Та й тепер ви гадаєте встояти проти царства Господнього, що в руцї синів Давидових, через те що вас дуже много та що у вас золоті телята, які Еробоам поробив вам за богів.

9 Чи не ви ж повиганяли сьвященників Господнїх, синів Ааронових, і левітів, і понастановлялаї в себе сьвященників, які в народів инчих країв? Кожний, хто приходить для свого висьвящення з телям та з сьомма баранами, стає сьвященником тих, що не є богами.

10 У нас же Господь, Бог наш; ми не покидали його, й Господеві служать сьвященники, сини Ааронові, й левіти, кожний в своїй службі.

11 І палять вони Господеві всепалення що-ранку і що-вечора, й запашне кадило, й кладуть рядами хлїби на чистому столї й засьвічують золотий сьвічник і лямпи його, щоб горіли що-вечора, бо ми держимо постанову Господа, Бога нашого, а ви покинули його.

12 І оце нам проводить Бог, і сьвященники його, і труби голосні, щоб греміти проти вас. Сини Ізрайлеві! не воюйте проти Господа, Бога батьків наших, бо не мати мете хісна.

13 Тим часом Еробоам послав ватагу на засїдку позад їх, так що сам був поперед Юдеїв, а засїдка позад їх.

14 І озирнулись Юдеї, аж се їм битва зпереду й ззаду; й покликнули вони до Господа, а сьвященники затрубили в труби.

15 І кликнули Юдеї. І як всї Юдеї зняли оклик, побив Бог Еробоама і всїх Ізрайлитян перед лицем Абії та Юди.

16 І повтїкали сини Ізрайлеві від Юдеїв, і віддав їх Бог у руки їм.

17 І вчинили між ними Абія й народ його побій великий, і впало вбитих у Ізраїля пятьсот тисяч людей добірнїх.

18 І впокорились тодї сини Ізрайлеві, а сини Юдині стали сильними, бо покладались на Господа, Бога батьків своїх.

19 І гнавсь Абія за Еробоамом, і забрав у його міста: Бетель із залежнїми від його містами, й Ешану та залежні від неї міста, й Ефрон із залежнїми від його містами.

20 І не прийшов вже в силу Еробоам за часів Абії. І побив його Господь, і він помер.

21 Абія ж убив ся в силу, й взяв собі чотирнman"йцять жінок, і народилось йому двайцять два сини та шістнайцять дочок.

22 Прочі подїї Абієві і його вчинки й слова записані в оповіданнї пророка Адди.

2-а Паралипоменон 14

1 І впокоївся Абія з батьками своїми і поховали його в городї Давидовому. І став царем Аса, син його, замість його. За часів його був спокій в краю десять років.

2 І чинив Аса, що було добре й до вподоби Господеві, Богові його:

3 Він повикидав жертовники богів чужих і висоти, й порозбивав ідолів і повирубував їх сьвяті дуброви;

4 І звелїв Юдеям глядати Господа, Бога батьків своїх і держати закон та заповідї.

5 І позносив він по всїх містах Юдиних висоти та з'ображеня сонця. І тихо було за його в царстві.