Чужа гра

Вересневий день удався сонячним. Перед церквою чекали своєї черги ще дві пари молодят разом із гостями. Усі вони дедалі частіше зітхали, поглядаючи на годинники. У натовпі вирізнялися роззяви, відверто кримінальні типи, переодягнені правоохоронці.

З вікна будинку навпроти працівники УБОЗу Чорнополя знімали це дійство на відеокамеру. Майор Петро Максимів, помітивши, що молодята та гості вийшли з храму, припав до вічка камери, і наспівуючи мелодію з «Хрещеного батька», повідомив колег:

— У них за оператора режисер каналу «П’ять». Коли буде монтувати фільм, заїдемо на телебачення і зробимо копію.

Старший лейтенант Мирослав Дудник і капітан Микола Земляк готували перекуску і знехотя підтягували мелодію. Максимів поставив на стіл літрову пляшку «Распутіна». Земляк з огидою пересмикнув плечима.

— Конфіскат з ґуральні нареченого, — пояснив майор.

— На весіллі не будуть пити таке пійло, — скривився Дудник.

Колеги сіли за стіл. На вулиці, вітаючи молодят, засигналили автомобілі. Майор підняв чарку і прокоментував:

— Хоч не салютують з автоматів…

— А могли б, — усміхнувся Земляк, демонструючи криві зуби.

— Коли кримінальний авторитет «Анджей» одружується з донькою, заступника голови облдержадміністрації… — пробурмотів Дудник.

— Бог парує, — вирішив Максимів. — Анджей не помилився у виборі, як і пан Гуцул.

Міліціонери дружно зітхнули. Максимів визирнув у вікно.

— Зведене угруповання братків і облдержадміністрації розсілося по машинах і поїхало в «Калину», — в'їдливо повідомив.

— Колись я там повечеряв, — пригадав Земляк, — залишив зарплату за два місяці…

— То що, панове менти, — провівши поглядом весільний кортеж, посміхнувся Максимів, — час випити за їхнє здоров'я?..