Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є

Дороговказ № 1.Розвиток автентичності: не зважайте на думку інших

Часто люди роблять спробу жити навспак: вони намагаються мати більше речей або заробити більше грошей, аби робити більше того, що їм хотілося би, і таким чином стати щасливішими. Насправді все відбувається навпаки. Насамперед вам потрібно стати собою, а потім робити те, що потрібно, аби отримати те, чого прагнете.

Марґарет Янґ

До початку дослідження я завжди думала, що люди бувають або автентичними, або фальшивими. Автентичність, тобто щирість, була для мене лише якістю, яка у тебе або є, або немає. Гадаю, що більшість із нас використовує цей термін саме так: «Вона дуже щира особистість!» Але коли я занурилася в дослідження і почала працювати над собою, зрозуміла, що, як і багато інших жаданих якостей, щирість — це не вроджена риса, яка або є, або відсутня. Це результат практики — свідомий вибір способу життя.

Автентичність — це сукупність рішень, які нам доводиться приймати щодня. Йдеться про вибір відкритися і залишатися собою. Це рішення має бути чесним. Рішення показати своє справжнє «Я».

Існують люди, які свідомо розвивають автентичність, а є люди, які цього не роблять; дехто з нас іноді поводиться щиро, а інколи — ні. Повірте мені, хоч я чимало знаю про автентичність і наполегливо працюю над її розвитком у собі, якщо мене переповнюють сумніви або сором, я можу зрадити своє «Я» і стати такою, якою хочете мене бачити ви.

Думка про те, що ми можемо обрати автентичність, сповнює більшість із нас надією і зневірою водночас. Ми відчуваємо надію, тому що цінуємо справжність. Чимало з нас тягнється до душевних, простих, чесних людей, прагнучи стати такими ж. Ми відчуваємо зневіру, тому що, навіть не замислюючись, більшість із нас знає, що залишатися собою в суспільстві, яке диктує нам усе — від того, скільки ми повинні важити, до того, як має виглядати наш будинок — це величезне випробування.

Враховуючи складність поставленого завдання — залишатися собою у суспільстві, яке хоче, щоб ви «підлаштовувалися» і «догоджали», я вирішила використати свою працю, щоб сформулювати визначення автентичності, котре стане наріжним каменем дослідження.

Як виглядає анатомія автентичності? Із сукупності яких частин складається наше справжнє «Я»? Ось що у мене вийшло:

Автентичність — це щоденна практика не думати про те, якими нас хочуть бачити інші, і сприйняття себе такими, які ми є.

Вибір автентичності означає:

• наважитися на недосконалість, встановлення особистих кордонів і дозволити собі бути вразливим;

• виховувати у собі співчуття, яке будується на переконанні, що всі ми зіткані із сильних сторін та недоліків;

• плекати зв’язки з іншими людьми і близькість із ними, що з’являється, якщо ми віримо у власну самодостатність.

Автентичність вимагає життя і любові за покликом серця — навіть якщо це складно, навіть коли ми змагаємося із соромом і страхом неповноцінності, й особливо тоді, коли радість так переповнює нас, що ми боїмося дозволити собі радіти.

Свідомо практикуючи автентичність під час душевного сум’яття, ми впускаємо у своє життя благодать, радість і почуття вдячності.

Ви зауважите, що чимало тем із десяти дороговказів переплітаються між собою. Вони повторюватимуться у цій книзі. Усі дороговкази взаємопов’язані і споріднені один з одним. Моя мета — розповісти про кожну з цих тем окремо і про всі разом. Я хочу, аби ми довідалися, куди веде кожен із дороговказів осібно та як вони переплітаються у житті. У цій книжці ми розтлумачимо для себе такий термін, як «перфекціонізм», аби зрозуміти, чому він такий важливий, та що найчастіше заважає нам жити щиросердним життям.

Залишатися собою — це нелегкий вибір. Едвард Естлін Каммінґс писав: «Бути не кимось іншим, а собою, у світі, який докладає всіх зусиль, вдень і вночі, аби змусити вас бути ким завгодно, тільки не собою, означає брати участь у найважчій битві, на яку лише здатна людина, і ніколи не припиняти боротися». Битва «за себе справжнього» — це одна з найсміливіших битв, у якій нам доводиться брати участь.

Коли ми вирішуємо стати чесними із собою, люди довкола нас силкуються втямити, як і чому ми змінюємося. Наші подружжя і діти можуть відчувати страх і невпевненість, зауваживши ці зміни в нас. Друзі і родичі можуть занепокоїтися, як наше рішення бути щирими відіб’ється на них і на наших із ними стосунках. Дехто надихнеться нашим новим життям; інші можуть зауважити, що ми занадто змінилися — можливо, віддаляючись від них або, наче в дзеркалі, показавши їм їхні недоліки.

Гадаю, статус-кво у стосунках порушує не так наше рішення бути собою, як наша зухвалість залишатися собою. Більшість із нас відчуває сором, коли нас починають вважати самозакоханими або егоїстичними. Ми не хочемо, щоб нашу щирість вважали виявом самолюбства або нарцисизму. Я почувалася так, наче мене проганяли крізь стрій злих демонів. Їхні голоси лунали голосно і безжально:

• «А що, якщо тільки я вважаю себе самодостатньою, а інші ні?»

• «А що, якщо я дозволю всім побачити мою недосконалість, а побачене нікому не сподобається?»

• « А що, якщо моїм друзям / родині / співробітникам більше подобалася я ідеальна… Знаєте, ота жінка, яка дбала про все і кожного?»

Інколи, коли ми відкидаємо систему, вона відкидає нас. Може статися все що завгодно — від закочування очей і перешіптування до зіпсутих стосунків із близькими людьми і почуття ізольованості. Наша щирість може наштовхнутися на жорстку і ганебну реакцію. Досліджуючи щирість і сором, я виявила, що відвертість у висловлюванні думок часто викликає почуття сорому у жінок. Ось як учасники дослідження описали свою боротьбу за те, щоб залишатися собою:

• Не викликай у людей почуття дискомфорту, але будь чесним.

• Не засмучуй і не ображай нікого, але говори те, що думаєш.

• Справляй враження інформованої й освіченої людини, але не всезнайка.

• Не говори нічого непопулярного або провокаційного, але не бійся не погоджуватися з думкою більшості.

Я також виявила, що чоловікам і жінкам доводиться непереливки, коли їхні думки, почуття і переконання конфліктують із гендерними стереотипами. Наприклад, дослідження якостей, які ми асоціюємо з жіночністю, показує, що жінці насамперед потрібно бути стрункою, милою і скромною[19]. Це означає, що, якщо жінки не хочуть ризикувати, їм потрібно залишатися такими непомітними, тихими і привабливими, наскільки це можливо.

Розглядаючи якості, які пов’язують із мужністю, дослідники назвали найважливішими для чоловіків такі риси: контроль над емоціями, кар’єризм, контроль над жінками, гонитва за статусом[20]. Це означає, що, бажаючи уникнути ризику, чоловіки повинні відмовитися від емоцій, почати заробляти і відкинути близькі стосунки.

Річ у тім, що… автентичність — не завжди безпечний вибір. Іноді, вирішивши насамперед бути собою, навіть якщо це не всім сподобається, ви ризикуєте. Бо це означає вихід із зони комфорту. І, повірте мені як людині, яка не раз це робила: мандруючи незнайомою територією, дуже легко заблукати.

Легко нападати і критикувати людину, яка ризикує — озвучує непопулярні думки або ділиться зі світом своїм творінням чи намагається зробити щось нове, що в неї ще недостатньо добре виходить. Жорстокість — дешева, легка, низька і нестямна. Вона також боягузлива. Особливо коли ви ображаєте і критикуєте анонімно — на жаль, сучасні технології дозволяють це.

Намагаючись бути щирим і сміливим, важливо пам’ятати, що жорстокість завжди завдає болю, навіть якщо критика необґрунтована. Коли ми йдемо проти течії і демонструємо світові себе і свої творіння, деякі люди відчувають загрозу і намагаються вдарити нас у найуразливіше місце — зовнішність, почуття і навіть наші методи виховання дітей.

Проблема полягає в тому, що, якщо нам байдуже до думки інших і ми не сприйнятливі до болю, нам також важко вибудовувати близькі стосунки з людьми. Сміливість — це відкритість, а не імунітет до критики. Вразливість — це той ризик, на який ми повинні піти, якщо хочемо мати душевні стосунки з іншими.

Якщо ви схожі на мене, автентичність здається вам лячним вибором: у тому, щоб показати світові своє справжнє «Я», криється ризик. Але я переконана, що приховувати себе і своє обдарування від світу ще ризикованіше. Наші невисловлені думки, переконання і досягнення нікуди не зникають. Вони гноять нас зсередини, з’їдають нашу самоповагу. Гадаю, ми повинні народжуватися з попереджувальним знаком, подібним на ті, що розміщують на сигаретних пачках: «Увага! Якщо зраджуєте собі заради власної безпеки, вам загрожують стан тривожності, депресія, ожиріння, алкогольна залежність, напади люті й осудження, відраза і безпричинна печаль».

Не варто жертвувати своєю особистістю через страх перед думкою людей. Так, наше рішення бути собою може заподіяти біль нашому оточенню, але, врешті-решт, бути собою — це найкращий дарунок, який ми можемо зробити людям, котрих любимо. Коли я припиняю бути такою, якою мене хочуть бачити інші, у мене з’являється більше часу, уваги, любові і ніжності на важливих для мене людей. Можливо, моє прагнення бути собою нелегко позначається на Стівові та дітях — переважно тому, що вимагає багато часу, енергії та сил. Але насправді Стів, Еллен і Чарлі ведуть ту саму боротьбу. Усі ми це робимо.

Аналізуйте. Щоразу опиняючись у вразливій ситуації, я холоднокровно аналізую свої наміри, повторюючи собі: «Не задкуй. Не надимай щік. Відстоюй свої переконання». Гадаю, у вірності своїм переконанням є щось глибоко духовне. Проказування цієї короткої мантри допомагає пам’ятати про те, щоб не применшувати своє «Я» заради комфорту інших людей і не вдягати броні заради того, щоб захистити себе.

Керуйтеся натхненням. Мене надихають люди, які діляться своїми досягненнями і думками зі світом. Сміливість заразлива. Моя подруга Кетрін Сентер стверджує: «Ви повинні бути сміливими, щоб інші теж могли виявляти сміливість»[21].

Творіть і дійте. Потрапляючи в ситуацію, в якій я почуваю себе вразливою, я ставлю собі за мету насамперед залишатися собою. Якщо мені це вдається, я ніколи про те не шкодую. Мені може бути боляче, але соромно буває дуже рідко. Коли ж я ставлю мету догодити комусь або отримати схвалення, а це не вдається, мені стає соромно: «Я недостатньо хороша». Якщо я прагну залишитися собою, а комусь це не подобається, мене це не зачіпає. Якщо ж моя мета — сподобатися, а я не подобаюся, у мене проблеми. Я розвиваюся, зробивши автентичність пріоритетною.

А як АКТивуєте себе ви?