ГАСПИД І МАРГАРИТА

БІГ

Я майже біжу дачною вуличкою, мов крізь стрій і свист шпіцрутенів. Поряд хекає і гупотить старою чорно-рябою коровою (от чортисько невгамовний!) невидимий простими смертними Гаспид, але курява за ним здіймається цілком видима і така густа, нібито ми біжимо не асфальтом, а степовою дорогою. Я стишую ходу, і вдячна тварина набирає приємні обриси приємного моєму єству вождя приємної партії право–центристського ухилу з приємно-національним ПІПом (прізвище, ім'я, по батькові) Богдана Франковича Українського, знаного серед колишніх стукачів і ґебістів як майор Отто Брех. І продовжує мої думки таким тоном, ніби ми не женемо алюром у хмарі пилу, а виступаємо співдоповідачами на міжнародній конференції з питань українського національного відродження, що проходить десь у братніх Канаді чи США.

– Але пора відродження, радісної ейфорії виявилась короткою, як сон, або як весела дружна весна, що перейшла небавом у понуру літню засуху. В духовний затяжний, задушливий мор. На арену життя виповзали з тіні великі гроші і дрібні душі. Серед них і перелякана ще змінами партійна і комсомольська номенклатура, яка під шумок пробудженого плебсу прихопила спритно партійно-комсомольські гроші, не цураючись і людських заощаджень.

Розбагатівши за одну ніч, нові герої зачали активно виконувати закон Президента «Про приватизацію». Кому не вистачало готівки, ті розбирали на кредити банки.

– Ось вона вся тут, нова знать, всі ці комсомольсько-олігархічні принци і принцеси, яких ні совість не мучить, ні чорти не деруть! – З пафосом вигукує майор Отто Брех, сірич Гаспид, описуючи десницею у повітрі досконалий еліпс.

–Бездарно і надто поверхово!.. – Кажу зневажливо: вражий покидьок, він таки зведе мене з розуму. – Хоча зачекай, тварюко, і відповідай, за що це мене розплата жде? Може, за те, що не гасала з тим ошалілим плебсом, що знай втішався свободою і незалежністю, дефілював вулицями під синьо-жовтими знаменами, не відаючи, що вже голий-голісінький, до нитки обібраний вчорашніми вождями і вождиками? А торувала доріжечку до Парламенту? Звісно, Миколі… Я ж тоді не мала за плечима ані партії (з комуністичної тихо вислизнула, ніби й не була), ні зелених діаспори, як деякі, щоб щедро віддячувати виборцям… Я просто знала, що мушу мати чоловіка і має бути він не нижче чином, як міністр, мушу жити в престижному районі столиці, мати дачку і тачку, наймитів… Одно слово, панувати, як було і задумано бабаю Арехтою з благословення Самого. Чим же ж я провинилась перед Князем? Чим не вгодила?

На якийсь мент Гаспид шлангується. Видно, вже й сам Диявол не відає, на що здався був весь цей колот з референдумами, роз'єднаннями та відродженнями? Схоже, розігнав Князь свою «Імперію зла» (читай СРСР) лиш тому, що йому остобісіли комуністи, які почали було грати в святенників, праведників та «перестройщиків»? Або ж Князя скучняк у пеклі дістав від вселенського гріхопадіння та планетарного сатанинства, і захотілося злегка розважитись і подискутувати з Богом на вічні теми людської роздвоєності та дворушництва?.. Сам затіяв, наколобродив з воїнством своїм чорним, а прості смертні винні. А тепер – ще й розплачуйся. За що?!