Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Колектив авторів (РОЗДІЛ XX ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ) #22

РОЗДІЛ XX ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Підрозділ 1. Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб

1. Податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов’язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

У даному положенні законодавець врегульовує питання щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, що був нарахований, проте не сплачений платником податку в період до набрання чинності Податкового кодексу України, тобто до 1 січня 2011 р. (п. 1 розділу XIX цього Кодексу). Порядок сплати податку на доходи фізичних осіб до 1 січня 2011 року відбувався відповідно до ст. 8 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб». У вказаному нормативно-правовому акті зазначено, що податковий агент (див. коментар до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, ст. 18 цього Кодексу) повинен сплатити податок до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу (п. 164.1, ст. 164 цього Кодексу). Якщо оподатковуваний дохід був нарахований, але не виплачений платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого зараховуваного доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у не грошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

У випадку не сплати податковим агентом податку на доходи фізичних осіб у встановлені вище строки, податкові зобов’язання по даному податку, при набранні чинності даного Кодексу, набувають статусу податкового боргу (пп. 14.1.175, п. 14.1, ст. 14 цього Кодексу) за узгодженим податковим зобов’язанням (пп. 14.1.156, п. 14.1, ст. 14 цього Кодексу). Податковий агент повинен відобразити даний податковий борг у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу (див. коментар до ст. 34), протягом якого набирає чинності цей Кодекс. У зв’язку з порушенням законодавчо встановлених термінів щодо сплати податку з доходів фізичних осіб при стягненні боргу до податкового агента застосовуються ряд заходів відповідальності, які передбачені в главі 8 даного Кодексу.

2. Інвестиційний збиток, отриманий платником податку на доходи фізичних осіб на 1 січня року набрання чинності цим Кодексом, враховується при обчисленні інвестиційного прибутку, отриманого за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на організованому ринку цінних паперів, починаючи з результатів за такий рік у частині збитків, понесених внаслідок продажу інвестиційних активів через професійних торговців цінними паперами. Обов’язок документального підтвердження розміру зазначених збитків покладається на платника податку.

Дане положення врегульовує питання обчислення інвестиційного прибутку, позитивної різниці між доходами (див. коментар до пп. 170.2.2, п. 170.2, ст. 170 цього Кодексу), отриманими платником податку за операціями з цінними паперами (див. ст. 3 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок») та деривативами (див. коментар до пп. 14.1.45, п. 14.1, ст. 14 цього Кодексу), з моменту набрання чинності Податкового кодексу України, тобто з 1 січня 2011 р. (п. 1 розділу XIX цього Кодексу).

Законодавець зазначає, що інвестиційний збиток, отриманий платником податку на доходи фізичних осіб (див. коментар до пп. 170.2.3, п. 170.2, ст.170 цього Кодексу) на 1 січня 2011 року враховується при визначенні інвестиційного прибутку, який одержано від здійснення операцій з цінними паперами чи деривативами, що перебувають на організованому ринку цінних паперів (див. ст. 2 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок»). Відображається отриманий інвестиційний збиток у загальному фінансовому результаті за відповідний рік, у частині збитків, понесених внаслідок продажу інвестиційних активів (див. коментар до пп. 170.2.7, п. 170.2, ст. 170 цього Кодексу) через професійних торговців цінних паперів: господарських товариств, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банків (ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок»). Платник податку в обов’язковому порядку підтверджує розмір відображеного ним у звітності збитку належною документацією.

3. Не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб кошти, що сплачені за роботи та/або послуги, виконані та надані на території України або за її межами у період підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, зокрема (але не виключно) у вигляді заробітної плати, відшкодування видатків та добових таким особам (крім резидентів України незалежно від їх участі у проведенні зазначеного чемпіонату):

(Абзац перший пункту 3 підрозділу 1 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3292-VI від 21.04.2011)

— представникам або посадовим особам асоціацій — членів УЄФА;

— членам делегацій, що беруть участь у чемпіонаті, у тому числі членам команд, які здобули право на участь у чемпіонаті;

— фізичним особам, акредитованим УЄФА.

Дохід інших нерезидентів, отриманий у період підготовки та проведення чемпіонату із джерел походження з України, підлягає оподаткуванню на загальних підставах з урахуванням положень міжнародних договорів України про усунення подвійного оподаткування доходів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

(Абзац п’ятий пункту 3 підрозділу 1 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3292-VI від 21.04.2011)

Дане положення врегульовує питання сплати податку на доходи фізичних осіб окремими фізичними особами у період підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» від 19.04.2007 № 962-У періодом підготовки та проведення чемпіонату вважається проміжок часу, що починається з 1 січня 2008 р. і закінчується через два тижні після його проведення. Згідно з коментованим положенням на вище зазначений період не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб окремі види доходів фізичних осіб, зокрема кошти, що сплачені за роботи та/або послуги, виконані та надані на території України або за її межами у вигляді заробітної плати, відшкодування видатків та добових таким особам тощо.

Положення даного пункту застосовуються виключно до нерезидентів (іноземців, осіб без громадянства, громадян України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України), що безпосередньо беруть участь у чемпіонаті, забезпечують його організацію, здійснюють контроль за його проведенням тощо. Такими особами є: представники або посадові особи футбольних асоціацій, які є членами УЄФА (Союзу Європейських футбольних асоціацій), зокрема голови футбольних асоціацій відповідних країн, їх заступники та інші уповноважені відповідними футбольними асоціаціями особи, які мають усі необхідні підтверджувальні документи, що визначають їх статус; члени делегацій, які беруть участь у чемпіонаті, у тому числі члени команд, які здобули право на участь у чемпіонаті, зокрема футболісти команд, які є учасниками фінальної частини чемпіонату, тренерський та інший обслуговуючий персонал збірних та інші особи, які входять до делегацій відповідних збірних і мають підтверджувальні документи, що визначають їх статус; фізичні особи, акредитовані УЄФА, зокрема судді, залучені до обслуговування чемпіонату, представники засобів масової інформації, комерційні партнери та їх працівники або будь-які інші особи, акредитовані УЄФА у зв’язку з проведенням чемпіонату.

Доходи осіб, залучених до організації та проведення чемпіонату, що підпадають під вищезазначені категорії, але є резидентами України, оподатковуються на загальних підставах за ставками, що визначені ст. 167 Кодексу.

У період підготовки та проведення чемпіонату будь-які доходи, отримані нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, що визначені у пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підлягають оподаткуванню на загальних підставах з урахуванням положень міжнародних договорів України про усунення подвійного оподаткування доходів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування щодо повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України закріплені в ст. 103 Кодексу.

4. Не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб кошти, що відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління, виплачуються в період дії цього Закону фізичним особам згідно з договорами довірчого управління, укладеними з учасниками фондів банківського управління, та договорами пенсійних вкладів, укладеними в період проведення такого експерименту (за винятком випадків, коли кошти знімаються такими фізичними особами з порушенням умов відповідно пенсійного вкладу або фонду банківського управління).

(Абзац перший пункту 4 підрозділу 1 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011)

Встановити, що на період дії закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління, не підлягають оподаткуванню цим податком (не відображаються в його річній податковій декларації) та не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку в межах норм, встановлених цим Кодексом, такі доходи:

(Абзац другий пункту 4 підрозділу 1 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011)

доходи, що були нараховані платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору та згодом перераховані на його пенсійний вклад або на його рахунок учасника фонду банківського управління, відкритий відповідно до закону, як під час їх нарахування, так і під час їх перерахування на такий вклад або такий рахунок;

кошти, що нараховуються та вносяться особою, яка не є платником податку, або її працедавцем (третьою особою) на користь платника податку на пенсійний вклад або рахунок учасника фонду банківського управління такого платника податку;

кошти, перераховані фізичною особою до власного пенсійного вкладу чи на власний рахунок у фонді банківського управління або до пенсійного вкладу чи на рахунок у фонді банківського управління членів сім’ї такої фізичної особи першого ступеня споріднення;

доходи, нараховані платнику податку за договором пенсійного вкладу або за договором довірчого управління, укладеного з уповноваженим банком відповідно до закону.

(Абзац сьомий пункту 4 підрозділу 1 розділу XX виключено на підставі Закону України № 3609-VI від 07.07.2011)

Предметом регулювання коментованого положення є особливості оподаткування податком на доходи фізичних осіб коштів, що виплачуються фізичним особам відповідно до умов договору пенсійних вкладів або договору довірчого управління, укладеного з учасниками фондів банківського управління (ФБУ). Не підлягають оподаткуванню податком із доходів фізичних осіб кошти, що виплачуються відповідно до укладених у період проведення такого експерименту цивільно-правових угод: договорів довірчого управління та договорів пенсійних вкладів, що укладені з учасниками фондів банківського управління.

Фондом банківського управління є грошові кошти учасників такого фонду, що передані у довірче управління уповноваженому банку та об’єднані ним.

Договором довірчого управління є цивільно-правова угода, за якою учасник ФБУ передає банку — управителю ФБУ кошти у довірче управління в порядку, визначеному законодавством, а банк — управитель ФБУ здійснює управління ними на умовах, визначених Правилами ФБУ, від свого імені, в інтересах та за рахунок учасника ФБУ.

Договором пенсійного вкладу є цивільно-правова угода, що укладена між учасником пенсійного фонду банківського управління та уповноваженим банком і засвідчує право учасника пенсійного фонду банківського управління на визначених договором умовах отримати з рахунка цього учасника фонду банківського управління додаткові пенсійні виплати.

У випадку дострокового розірвання договору, або дострокового зняття коштів вкладником з пенсійного рахунку, або порушення інших умов вищезазначених цивільно-правових угод, доходи оподатковуються на загальних підставах, за ставками, що визначені ст. 167 даного Кодексу.

Не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (не відображаються у річній податковій декларації) та не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку такі доходи:

— доходи, нараховані платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору та згодом перераховані на його пенсійний вклад або на його рахунок учасника ФБУ (рахунок у системі обліку ФБУ, відкритий банком — управителем ФБУ для обліку коштів вигодонабувача ФБУ). Відповідно до пп. 14.1.161 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу пенсійним вкладом є кошти, внесені на пенсійний депозитний рахунок, відкритий у банківській установі згідно з договором пенсійного вкладу відповідно до законодавства;

— кошти, нараховані та внесені на користь платника податку, юридичною, або фізичною особою, що не є платником податку, або її працедавцем на пенсійний вклад або на рахунок учасника ФБУ такого платника податку;

— кошти, перераховані фізичною особою на власний пенсійний депозитний рахунок, відкритий у банківській установі згідно з договором пенсійного вкладу, чи на власний рахунок у ФБУ або до пенсійного вкладу чи на рахунок у ФБУ членів сім’ї такої фізичної особи першого ступеня споріднення. Відповідно до пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення;

— доходи, нараховані платнику податку за договором пенсійного вкладу або за договором довірчого управління, укладеного з комерційним банком, з яким укладено угоду про надання відповідних повноважень.

5. Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

5. Пункт 5 підрозділу 1 «Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб» розділу XX «Перехідні положення» Кодексу визначає розмір неоподатковуваного мінімуму, що застосовується у різних чинних законах України.

Враховуючи практику застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, неоподатковуваний мінімум — це частина доходу (заробітку), що повністю звільняється від стягнення податку. Розмір неоподатковуваного мінімуму становить тверду суму, яка вираховується з отриманого доходу (заробітку) і не підлягає оподаткуванню. Неоподатковуваний мінімум застосовується як нормативна одиниця при розрахунку штрафних санкцій за порушення норм адміністративного законодавства (зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення) та кримінального законодавства (Кримінального кодексу України), а також при кваліфікації адміністративних правопорушень (проступків) та злочинів.

Посилання на неоподатковуваний мінімум, крім норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, містять положення близько трьохсот законів України. Виходячи зі змісту цього пункту, дія його не поширюється на підзаконні та інші правові акти, які містять посилання на неоподатковуваний мінімум.

Для застосування у нормах цього кола законів, у тому числі Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення у частині призначення штрафних санкцій за вчинені правопорушення, неоподатковуваний мінімум визначається у розмірі 17 гривень.

При кваліфікації адміністративних правопорушень (проступків) та злочинів з метою встановлення суми завданої матеріальної шкоди (в основі розрахунку якої передбачено неоподатковуваний мінімум) як обов’язкової ознаки об’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення чи злочину неоподатковуваний мінімум визначається у розмірі податкової соціальної пільги для відповідного року.

У такому разі сума податкової соціальної пільги для відповідного року встановлюється виключно у розмірі, визначеному підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Кодексу (цією статтею передбачено й інші види податкової соціальної пільги). Податкова соціальна пільга для відповідного року дорівнює 100 відсоткам (до 2015 року — 50 відсоткам) розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Порядок визначення прожиткового мінімуму передбачається Законом України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (із змінами й доповненнями), який закладає правову основу для встановлення і затвердження прожиткового мінімуму та врахування його при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Розмір прожиткового мінімуму встановлюється законом із питань затвердження прожиткового мінімуму на відповідний рік або законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розмір неоподатковуваного мінімуму, посилання на який містяться у положеннях підзаконних та інших правових актах, не потребує окремого (іншого) визначення, оскільки посилання на неоподатковуваний мінімум у цих актах здійснюється, як правило, з врахуванням відповідної норми того чи іншого закону.

6. Оподаткування доходів платника податку, нарахованих за наслідками податкових періодів до 1 січня 2011 року, здійснюється за ставками та згідно з нормами, що діяли до 1 січня 2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

(Підрозділ 1 розділу XX доповнено пунктом 6 згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011)

Дане положення роз’яснює питання щодо оподаткування доходів платника податку, нарахованих за наслідками податкових періодів (календарний рік, календарне півріччя, календарний квартал, календарний місяць) до 1 січня 2011 року.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Даний принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи[429].

Таким чином, після набрання чинності даного Кодексу оподаткування доходів платника податку здійснюється за ставками та згідно з нормами, що діяли до 1 січня 2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Підрозділ 2. Особливості справляння податку на додану вартість

1. Тимчасово, до 1 січня 2015 року, сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м’ясо та м’ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м’ясо-кісткове борошно), у повному обсязі спрямовується до спеціального фонду державного бюджету. Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Тимчасово, до 1 січня 2019 року, звільняються від сплати податку на додану вартість операції з:

а) постачання техніки, обладнання, устаткування, визначених статтею 7 Закону країни «Про альтернативні види палива», на території України;

б) імпорту за кодами УКТ ЗЕД, визначеними статтею 7 Закону України «Про альтернативні види палива», техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих і будівництва нових підприємств з виробництва біопалива і для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою споживання біопалива, якщо такі товари не виробляються та не мають аналогів в Україні, а також технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, що працюють на біопаливі, якщо такі товари не виробляються в Україні.

Порядок ввезення зазначених техніки, обладнання, устаткування, технічних та транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в день ввезення таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов’язання, та за період із дня ввезення таких товарів до дня збільшення податкових зобов’язань.

3. Протягом дії міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), але не пізніше 1 січня 2015 року, звільняються від сплати податку на додану вартість операції з:

а) постачання у митному режимі імпорту товарів, визначених у пункті «я» частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (у редакції Закону України від 19 травня 2009 року № 1342-VI), у межах граничних обсягів, встановлених Кабінетом Міністрів України, за умови цільового використання таких товарів у виробництві космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), резидентами — суб’єктами космічної діяльності, які отримали ліцензію на право здійснення такої діяльності та беруть участь у реалізації таких міжнародних договорів. Перелік таких резидентів — суб’єктів космічної діяльності встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі космічної діяльності.

У разі порушення цільового використання товарів або перевищення граничних обсягів їх імпорту, встановлених Кабінетом Міністрів України, відповідний суб’єкт космічної діяльності, який фактично скористався правом на податкову пільгу, вважається таким, що умисно ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються штрафні (фінансові) санкції відповідно до вимог чинного законодавства;

б) постачання на митній території України результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються платниками податку за рахунок кредитних коштів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України для фінансування ратифікованого Верховною Радою України Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара, на користь резидентів — суб’єктів космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у реалізації цього Договору. З метою застосування цієї пільги Кабінет Міністрів України встановлює порядок ведення реєстру зазначених науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

У разі порушення умов звільнення від оподаткування результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, а саме при їх поставці для цілей, не передбачених зазначеним Договором, платник податку, що фактично скористався правом на податкову пільгу, вважається таким, що умисно ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються штрафні (фінансові) санкції відповідно до вимог закону.

4. Тимчасово, до 1 січня 2016 року, суб’єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», звільняються від сплати податку на додану вартість по операціях з:

ввезення (пересилання) на митну територію України під митним режимом імпорту (реімпорту) товарів, крім підакцизних, що використовуються для потреб літакобудівної промисловості, якщо такі товари є звільненими від оподаткування ввізним митом згідно із пунктом «р» частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»;

постачання на митній території України результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості.

У разі порушення вимог, встановлених цим підрозділом, до платників податку — суб’єктів літакобудування застосовуються норми розділу II цього Кодексу.

5. Тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та постачання послуг суб'єктами підприємницької діяльності — резидентами України, які одночасно здійснюють видавничу діяльність, діяльність з виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу і картону. При цьому дохід такого суб’єкта підприємницької діяльності, отриманий від видавничої діяльності, діяльності з виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу і картону, має становити не менше 100 відсотків від загальної суми його доходу за перший звітний (податковий) період з часу створення такого суб’єкта підприємницької діяльності або не менше 50 відсотків від загальної суми його доходу за попередній звітний (податковий) рік.

6. Тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та постачання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або постачання паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, а також операції з постачання книжкової продукції, виробленої в Україні, крім реклами, послуг з розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру.

7. Тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість:

операції з ввезення товарів, визначених пунктом «о» частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», для використання у власній виробничій діяльності;

операції з постачання товарів, визначених пунктом «о» частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», переробникам, видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.

У разі нецільового використання зазначених товарів платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту таких товарів, а також сплатити пеню відповідно до закону.

8. На період до 1 січня 2015 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі — комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі — комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному органі державної податкової служби, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

При порушенні вимог цього пункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов’язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Кодексом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Податкова звітність таких підприємств та організацій надається у порядку, встановленому законодавством.

9. До 1 вересня 2012 року податок на додану вартість не справляється під час увезення на митну територію України предметів під митним режимом імпорту (реімпорту), які звільняються від оподаткування ввізним митом згідно з нормами пункту «щ-2» статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф».

При порушенні цільового використання таких предметів або при їх відчуженні на митній території України за будь-яку компенсацію до платників податків застосовуються штрафні (фінансові) санкції відповідно до вимог закону.

10. Встановити, що за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року — 17 відсотків.

11. Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість — продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень — з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень — з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень — з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень — з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов’язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

12. Тимчасово, до 1 січня 2016 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання національних фільмів, визначених Законом України «Прокінематографію», виробниками, демонстраторами та розповсюджувачами національних фільмів, а також постачання робіт та послуг з виробництва, у тому числі тиражування, національних фільмів та іноземних фільмів, дубльованих, озвучених, субтитрованих державною мовою на території України, а також постачання робіт та послуг з дублювання, озвучення та/або субтитрування державною мовою іноземних фільмів на території України.

13. Тимчасово, до 1 січня 2016 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з демонстрування, розповсюдження та/або публічного сповіщення національних фільмів та іноземних фільмів, дубльованих, озвучених та/або субтитрованих державною мовою на території України, демонстраторами, розповсюджувачами та/або організаціями мовлення (публічними сповіщувачами).

14. При від’ємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованого в порядку, передбаченому в пункті 200.1 статті 200 цього Кодексу, по підприємствах суднобудування і літакобудування відшкодування з бюджету здійснюється у податковому періоді, наступному за звітним періодом, у якому виникло від’ємне сальдо податку в порядку і строки, передбачені статтею 200 цього Кодексу.

15. Тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001–1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами — виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств — виробників.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

16. У період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2013 року включно операції з постачання необроблених шкур та чиненої шкіри без подальшої обробки (товарні позиції 4101–4103, 4301), у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

У разі вивезення в митному режимі експорту таких товарів нульова ставка не застосовується.

17. Виключено.

Пункт 18 підрозділу 2 розділу XX виключено на підставі Закону України № 3609-VI від 07.07.2011.

19. Операції з постачання УЄФА квитків та послуг, що є невід’ємною частиною квитка, тимчасово, до 1 вересня 2012 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

20. На період дії процедури списання заборгованості згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» для учасників списання заборгованості, визначених цим Законом, що є платниками податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу, податок на додану вартість попередньо віднесений до складу податкового кредиту та податкових зобов’язань, не підлягає коригуванню і не змінює склад податкових зобов’язань та податкового кредиту звітного податкового періоду платників податку.

21. Для осіб, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і зареєстровані платниками податку на додану вартість, операції з постачання товарів/послуг, які були оплачені у вигляді авансів (передоплати) у період перебування таких платників податку на додану вартість на спрощеній системі оподаткування і оподатковані єдиним податком, не оподатковуються податком на додану вартість.

22. Тимчасово з 1 липня 2011 року до 31 грудня 2012 року операції з постачання природного газу за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (без урахування вартості послуг з його транспортування, розподілу і постачання), ввезеного на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (крім операцій з постачання такого газу для населення, установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету і місцевих бюджетів, підприємств теплоенергетики для виробництва теплової енергії для населення, та інших споживачів, що не є платниками цього податку) оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

23. Тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00).

Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

24. Норма абзацу першого пункту 188.1 статті 188 цього Кодексу, згідно з якою до бази оподаткування податком на додану вартість не включаються суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв’язку, застосовується з дня набрання чинності цим Кодексом».

(Із змінами внесеними Законом України від 04.11.2011 р., № 4014-VI, що набирає чинності з 01.01.2012 р.)

1. З метою формування конкурентоспроможного вітчизняного сільського господарства і рибальства та підтримки власного виробництва продукції стаття 209 «Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства» розділу V цього Кодексу визначає умови застосування пільгових режимів оподаткування податком на додану вартість цього виду економічної діяльності.

Основною перевагою цієї статті є те, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — для інших виробничих цілей.

Вказані суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у Порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» такий режим оподаткування застосовується лише до 31 грудня 2017 року включно.

З 1 січня 2018 року дія статті 209 «Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства» розділу V цього Кодексу втрачає свою чинність, а діяльність у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства здійснюється у загальному порядку, передбаченому розділом V «Податок на додану вартість» цього Кодексу.

2. З метою забезпечення екологічних та організаційних засад виробництва (видобутку) і використання альтернативних видів палива та стимулювання збільшення частки їх використання до 20 відсотків від загального обсягу споживання палива до 2020 року відповідно до статті 7 «Технічні засоби, що працюють на альтернативних видах палива та порядок підтвердження здатності технічного засобу працювати на альтернативних видах палива» Закону України «Про альтернативні види палива» (1319-14),) та пункту 2 абзацу 1 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу до 1 січня 2019 року звільняються від сплати податку на додану вартість операції з постачання техніки, обладнання та устаткування, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 8402, 8403, 8404, 8405, 8406, 8416, 8417, 8419, 8422, 40 00, 8423 20 00 00, 8423 30 00 00, 8423 90 00 00, 8514.

Цим пунктом абзацем 2 цього Кодексу звільняється також імпорт техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих і будівництва нових підприємств із виробництва біопалив і для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів із метою споживання біопалив, якщо такі товари не виробляються та не мають аналогів в Україні, а також технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, що працюють на біопаливі, якщо такі товари не виробляються в Україні і які класифікуються за кодами, визначеними статтею 7 Закону України «Про альтернативні види палива».

Пунктом 2 абзацем 4 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу встановлюється відповідальність за порушення вимог щодо цільового використання товарів, зазначених у пункті 2 абзаців 2, 3 цього розділу. Відповідно до цього у разі порушення таких вимог платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в день ввезення таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов’язання, та за період із дня ввезення таких товарів до дня збільшення податкових зобов’язань.

Термін дії норм, зазначених пунктом 2 цього розділу, обмежується 1 січня 2019 року, тобто з 2 січня 2019 року норма пункту 2 абзаців 1, 2, 3, 4 втрачає чинність, а постачання техніки, обладнання, устаткування та імпорт за кодами УКТ ЗЕД техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих і будівництва нових підприємств із виробництва біопалив і для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів із метою споживання біопалив, якщо такі товари не виробляються та не мають аналогів в Україні, а також технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, що працюють на біопаливі і які не виробляються в Україні, здійснюється в загальному порядку відповідно до цього Кодексу.

3. Преференції для розвитку космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), забезпечуються дією пункту 3 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу. Відповідно до цієї норми протягом дії міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, але не пізніше 1 січня 2015 року, тобто до 31 грудня включно, звільняються від сплати податку на додану вартість операції з:

а) постачання у митному режимі імпорту товарів, визначених у пункті «я» частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (у редакції Закону України від 19 травня 2009 року № 1342-VI). Перелік цих товарів визначається пунктом «я» цього закону та класифікується за такими кодами Української товарної номенклатури зовнішньоекономічної (УКТ ЗЕД): 281810, 2830200000, 2837, 2901, 2903, 2921, 2929, 2931009590, 29339020, 320720, 3208, 3209, 3214, 3403, 3506, 3602000000, 360300, 3604, 3701, 3703, 3707, 3810, 381400, 3901, 390300, 3906, 3907, 3908900000, 3909, 3911, 3917, 3919, 3920, 3921, 3926, 4002, 4005, 4008, 4016, 4017001100, 4823400000, 4901, 4906000000, 5208, 5407, 5607, 5903, 5906, 5911909000, 681510, 6902, 7002, 7007119000, 7019, 7202, 7211, 7214, 7215, 7217, 7219, 7220, 7222, 722300, 7224–7226, 7228, 7229, 7304, 7407, 7409–7411, 741300, 7505, 7506, 7508, 7601, 7604–7608, 7616, 8101, 8102, 8104, 8105, 8108, 8112, 8307, 8412, 8414, 8421, 8471, 8473, 8479, 8482, 8483309000, 8501, 8504, 8506, 8507, 8517, 8524, 8526, 8529, 8532, 8533, 8536–8538, 8540–8544, 8547, 8803, 9014, 9015, 902300, 9026, 9027, 9030–9033, 9306901000.

Граничні обсяги цих товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України за умови цільового використання таких товарів у виробництві космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), резидентами — суб’єктами космічної діяльності, які отримали ліцензію на право здійснення такої діяльності та беруть участь у реалізації таких міжнародних договорів.

Перелік таких резидентів — суб’єктів космічної діяльності встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі космічної діяльності.

За порушення цільового використання товарів або перевищення граничних обсягів їх імпорту, встановлених Кабінетом Міністрів України, відповідний суб’єкт космічної діяльності, який фактично скористався правом на податкову пільгу, визначеною цим Кодексом, вважається таким, що умисно ухиляється від оподаткування і до нього застосовуються штрафні (фінансові) санкції відповідно до вимог чинного законодавства;

б) згідно з Договором між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара поставки на митній території України результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються платниками податку на додану вартість за рахунок кредитних коштів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України для фінансування ратифікованого Верховною Радою України цього Договору на користь резидентів — суб’єктів космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у реалізації такого Договору, Кабінетом Міністрів України встановлюється Порядок ведення реєстру зазначених науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт із метою застосування пільги, яка визначена пунктом 3 б підпунктом 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу. Цей Порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2009 року № 1170.

У разі порушення умов звільнення від оподаткування, результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, а саме при їх поставці для цілей, не передбачених зазначеним Договором та цим Кодексом, платник податку, що фактично скористався правом на податкову пільгу, вважається таким, що умисно ухиляється від оподаткування, до нього застосовуються штрафні (фінансові санкції) відповідно до вимог чинного законодавства.

4. Суб’єкти літакобудування, що визначені статтею 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», які здійснюють ввезення (пересилання) на митну територію України під митним режимом імпорту (реімпорту), згідно з нормами статті 188 глави 29 та статті 190 глави 30 Митного кодексу України, товарів, крім підакцизних, що використовуються для потреб літакобудівної промисловості, і якщо такі товари звільняються від оподаткування ввізним митом, згідно із нормами пункту «р» статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»; звільняються від сплати податку на додану вартість до 1 січня 2016 року відповідно до пункту 4 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Ця норма цього Кодексу застосовується також до суб’єктів, які здійснюють операції щодо поставки на митну територію України результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості.

При порушенні вимог, у встановлених пунктом 4 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, до платників податку — суб’єктів літакобудування застосовуються норми розділу II цього Кодексу.

5. Відповідно до пункту 5 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу тимчасово звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та постачання послуг суб’єктами підприємницької діяльності — резидентами України, які одночасно здійснюють видавничу діяльність, діяльність із виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу і картону. При цьому валовий дохід такого суб’єкта підприємницької діяльності, отриманий від видавничої діяльності, діяльності з виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу і картону, має становити не менше 100 відсотків від загальної суми його валового доходу за перший звітний (податковий) період із часу створення такого суб’єкта підприємницької діяльності або не менше 50 відсотків від загальної суми його валового доходу за попередній звітний (податковий) рік.

Термін дії цього пункту законодавцем встановлено до 1 січня 2015 року. Це означає, що норма пункту 6 розділу XX «Прикінцеві положення» цього Кодексу буде діяти до 31 грудня 2014 року включно, а 1 січня 2015 року такі операції будуть оподатковуватися у зальному порядку відповідно до чинного законодавства.

6. З метою подальшого ефективного розвитку цієї галузі пунктом 6 підпункту 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу тимчасово встановлюються преференції щодо оподаткування операції з виконання робіт та поставки послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або поставки паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, а також операції з поставки книжкової продукції, виробленої в Україні, крім послуг реклами, розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру.

Такі преференції законодавцем встановлені строком до 1 січня 2015 року.

Це означає, що норма цього пункту цього Кодексу буде діяти до 31 грудня 2014 року включно, а 1 січня 2015 року такі операції будуть оподатковуватися у зальному порядку відповідно до чинного законодавства.

7. Відповідно до абзацу першого пункту 7 підпункту 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (№ 3609-VI від 07.07.2011) тимчасово звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів, визначених пунктом «о» частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» для використання у власній виробничій діяльності, а також операції з постачання цих товарів переробникам, видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.

Нормою Закону України «Про Єдиний митний тариф» в частині першій статті 19 пункту «о» встановлено перелік товарів, які не виробляються в Україні і ввозяться на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні. До таких товарів, згідно з цим законом та Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, належать товари за кодами: (УКТ ЗЕД). Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі нецільового використання зазначених товарів платник податку на додану вартість відповідно до дії цього Кодексу зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту таких товарів, а також сплатити пеню відповідно до законодавства України.

Строк дії цієї норми визначений законодавцем до 1 січня 2015 року, тобто ця норма діє до 31 грудня 2014 року включно. З 1 січня 2015 року оподаткування таких операцій здійснюється у загальному порядку, визначеному цим Кодексом.

8. Відповідно до абзацу першого пункту 8 підпункту 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (№ 3609-VI від 07.07.2011) до цього Кодексу, за нульовою ставкою податку на додану вартість оподатковуються операції з постачання товарів (крім підакцизних товарів та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей та розважальних ігор та послуг із постачання підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі — комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі — комітента) без передання права власності на такі товари. Дані преференції встановлені цією нормою цього Кодексу на строк до 1 січня 2015 року, тобто ця норма діє до 31 грудня 2014 року включно. З 1 січня 2015 року такі операції оподатковуються у загальному порядку відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до цієї норми такі товари безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Відповідно з цією нормою безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, унаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, що використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни виготовлених товарів.

Ця норма встановлює також право таких підприємств та організацій інвалідів на застосовування цієї пільги за умови наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Цією нормою встановлюється також і відповідальність щодо порушення таких вимог. Так, при порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, яка має право на податкову пільгу, а податкові зобов’язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Кодексом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Податкова звітність таких підприємств та організацій надається в порядку, встановленому згідно з чинним законодавством.

9. Відповідно до пункту 9 підпункту 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу до 1 вересня 2012 року податок на додану вартість не справляється під час ввезення на митну територію України предметів під митним режимом імпорту (реімпорту), які звільняються від оподаткуванням ввізним митом згідно з нормами пункту «щ-2» частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф». Згідно із цим Законом перелік та обсяги таких предметів із визначенням їх кодів відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності затверджуються Кабінетом Міністрів України.

10. З метою зниження податкового навантаження на вітчизняних суб’єктів господарювання зменшення зловживань в адмініструванні податку на додану вартість та наближення норм українського податкового законодавства до європейських стандартів пунктом 10 підпункту 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу визначаються такі умови зниження ставки податку на додану вартість: за податковими зобов’язаннями, що виникли, з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року — 17 відсотків.

11. Одинадцятим пунктом підпункту 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділом XX «Перехідні положення» цього Кодексу визначаються нові процедури Реєстрації податкових накладних платниками податку — продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних. Так, податкова накладна, у якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Така норма визначена законодавцем в абзаці шостому цього пункту підрозділу 2 розділу XX в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України».

Якщо сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень, то така податкова накладна має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 1 січня 2012 року, тобто до 31 грудня 2011 року включно; понад 100 тисяч гривень — до 1 липня 2011 року; понад 500 тисяч гривень — до 1 квітня 2011 року; понад 1 мільйон гривень — до 1 січня 2011 року, тобто до 31 грудня 2010 року включно.

Відповідно до цього пункту цього Кодексу до платників податку, для яких на дату виписки накладної цим пунктом не запроваджено обов’язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого-девятого пункту 201.10 статті 201 розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 14.1.60 цього Кодексу Єдиний реєстр податкових накладних — це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним податковим органом в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість-продавцями електронними документами.

12. Пунктом 12 підпункту 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу запроваджуються пільгові умови щодо операцій із постачання національних фільмів, визначених Законом України «Про кінематографію», виробниками, демонстраторами та розповсюджувачами національних фільмів, а також постачання робіт та послуг із виробництва, у т. ч. тиражування, національних фільмів та іноземних фільмів, дубльованих, озвучених, субтитрованих державною мовою на території України, а також постачання робіт та послуг з дублювання, озвучення та/або субтитрування державною мовою іноземних фільмів на території України. Відповідно до цього тимчасово, до 1 січня 2016 року, такі операції звільняються від сплати податку на додану вартість, тобто ця норма діє до 31 грудня 2015 року включно. З 1 січня 2016 року такі операції оподатковуються в загальному порядку, визначеному цим Кодексом.

13. З метою поліпшення постачання послуг із демонстрування, розповсюдження та/або публічного сповіщення національних фільмів та іноземних фільмів, дубльованих, озвучених та/або субтитрованих державною мовою на території України, демонстраторами, розповсюджувачами та/або організаціями мовлення (публічними сповіщувачами) пунктом 13 підпункту 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» запроваджуються нові пільгові умови щодо таких операцій. Відповідно до цієї норми такі операції звільняються від сплати податку на додану вартість до 1 січня 2016 року, тобто ця норма діє до 31 грудня 2015 року включно. З 1 січня 2016 року такі операції оподатковуються в загальному порядку, визначеному цим Кодексом.

14. Відповідно до пункту 200.1 цього Кодексу для підприємств суднобудування і літакобудування сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 14 підпункту 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу при від’ємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованого в порядку, передбаченому в пункті 200.1 статті 200 цього Кодексу, відшкодування з бюджету здійснюється у податковому періоді, наступному за звітним періодом, у якому виникло від'ємне сальдо податку, в порядку і строки, визначені статтею 200 «Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків» цього Кодексу.

15. Відповідно до пункту 15 підрозділу 2 розділу XX в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (№ 3609-VI від 07.07.2011) пункт 15 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» встановлена тимчасова норма щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на митній території України зернових культур окремих товарних груп. Так, тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001–1008 (згідно з УКТ ЗЕД) та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 (згідно з УКТ ЗЕД), крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами — виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств — виробників;

16. Відповідно до пункту 16 підпункту 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання необроблених шкур та чиненої шкіри без подальшої обробки (товарні позиції 4101–4103, 4301), у тому числі операції з імпорту таких товарів. Термін дії цієї норми встановлено на період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2013 року включно.

З 1 січня 2014 року такі операції оподатковуються на загальних засадах відповідно до норм цього Кодексу.

Цей же пункт встановлює, що нульова ставка не застосовується до операцій з постачання необроблених шкур та чиненої шкіри без подальшої обробки (товарні позиції 4101–4103, 4301), у тому числі операції з імпорту таких товарів, якщо здійснюється вивезення в митному режимі експорту таких товарів. Відповідно до цього такі операції оподатковуються в порядку, встановленого цим Кодексом.

Умови митного режиму експорту встановлюються статтею 195 «Умови переміщення товарів у режимі експорту» Митного кодексу України. Відповідно до статті 194 «Поняття митного режиму» Митного кодексу України експорт — це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі території України для вільного обігу без зобов’язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами території України.

17. Виключено.

18. Пункт 18 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (від 07.07.2011 № 3609-VI).

19. Підрозділ 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 19 згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (від 07.07.2011 № 3609-VI). Введена норма закону визначає, що операції з постачання УЄФА квитків та послуг, що є невід’ємною частиною квитка, тимчасово, до 1 вересня 2012 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Ця норма даного Кодексу втрачає свою чинність з 2 вересня 2012 року.

Цим же пунктом абзацом 2 звільняються від оподаткування податком на додану вартість товари (крім підакцизних), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають технічним характеристикам світового рівня та вимогам міжнародних організацій цивільної авіації, що ввозяться на митну територію України під митним режимом імпорту з метою їх використання для будівництва та оснащення аеропортів, які є об’єктами фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за такими кодами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД): 7326 90 98 90, 8405 10 00 00, 8414 40 90 00, 8428 33 00 00, 8428 90 95 00, 8429 19 00 00, 8429 20 00 00, 8429 51 99 00, 8430 20 00 00, 8504 40 90 00, 8530 80 00 00, 8704 22 91 00, 8704 23 91 00, 8705 30 00 90, 8705 90 90 90, 8709 19 90 00, 8716 80 00 00, 9015 80 11 00, 9024 80 99 00, 9405 40 10 00, 9405 99 00 90.

Строк введеної норми також обмежений 1 вересня 2012 року. Обсяги та порядок ввезення таких товарів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення цільового використання зазначених товарів або їх відчуження на митній території України застосовуються норми статті 123 Податкового кодексу України.

20. Підрозділ 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 20, норма якого діє до 31 грудня 2011 року. Даний пункт внесено згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України») від 07.07.2011 № 3609-VI.

Відповідно внесеної норми на період дії процедури списання заборгованості згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», для учасників списання заборгованості, визначених цим Законом, що є платниками податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу, податок на додану вартість, попередньо віднесений до складу податкового кредиту та податкових зобов’язань, не підлягає коригуванню і не змінює склад податкових зобов’язань та податкового кредиту звітного податкового періоду платників податку.

21. До підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» внесено пункт 21 згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (від 07.07.2011 № 3609-VI).

Введена норма стосується осіб, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Дана норма регулює оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, які були оплачені такими особами у вигляді авансів (передоплати) у період перебування таких платників податку на додану вартість на спрощеній системі оподаткування і оподатковувалися єдиним податком. Відповідно до цієї норми дані операції таких платників податків особи не оподатковуються податком на додану вартість.

22. У підрозділ 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» внесено пункт 22 згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (від 07.07.2011 № 3609-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення зміни до розділу XX Податкового кодексу України щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість від 20.09.2011 № 3741-VI).

Відповідно до внесеної норми операції з постачання природного газу за кодом, згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (без урахування вартості послуг з його транспортування, розподілу і постачання), ввезеного на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (крім операцій з постачання такого газу для населення, установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету і місцевих бюджетів, підприємств теплоенергетики для виробництва теплової енергії для населення, та інших споживачів, що не є платниками цього податку), оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Законодавцем така норма введена тимчасово — з 1 липня по 31 грудня 2012 року, а після закінчення строку дії цієї норми такі операції будуть оподатковуватися цим податком на засадах, визначених законодавством.

Пункт 23 підрозділ 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» внесено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (від 07.07.2011 № 3609-VI).

Відповідно до введеного пункту тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00).

Даним пунктом також передбачено звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті.

24. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» (від 04.11.2011 № 4014) підрозділ 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділ XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 24.

Цей пункт внесено у зв’язку із набранням чинності з 1 січня 2012 року спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Відповідно до п. 8 цього Закону внесено поправки до абзацу першого пункту 188.1 статті 188 «Порядок визначення бази оподаткування у разі постачання товарів/послуг» розділу V цього Кодексу.

Згідно з внесеними змінами у цей пункт, до бази оподаткування податком на додану вартість не включаються суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв’язку. Зміни щодо абзацу першого пункту 188.1 статті 188 застосовуються з дня набрання чинності цим Кодексом.

Підрозділ 3. Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, платниками податку — підприємствами суднобудівної промисловості

1. Вітчизняні підприємства суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005) при ввезенні у митному режимі імпорту на митну територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, для використання у господарській діяльності, за умови оформлення митної декларації, можуть за власним бажанням видавати митному органу (а митний орган зобов'язаний прийняти) податковий вексель на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену у такій митній декларації. Перелік устаткування, обладнання та комплектуючих, що ввозяться вітчизняними підприємствами суднобудівної промисловості та не виробляються в Україні, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Для забезпечення виконання норм цього підрозділу податковий вексель не підлягає підтвердженню банком шляхом авалю.

Податковий вексель є податковим звітним документом і підлягає обліку та зберіганню за правилами і в строки, що встановлені для первинних бухгалтерських документів.

Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця як платника податку.

3. Податковий вексель видається на суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, нарахованого за митною декларацією.

Сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість за однією митною декларацією не може бути частково оплачена векселем, а частково — коштами. Вексель видається на повну суму податкового зобов’язання окремо за кожною митною декларацією.

Датою видачі векселя є дата подання митної декларації для митного оформлення.

4. Податковий вексель складається у трьох примірниках із зазначенням суми податку в національній валюті виключно на вексельному бланку, що купується у банку, з урахуванням таких особливостей:

перший примірник податкового векселя — оригінал вексельного бланка, придбаного платником в установі банку;

другий і третій примірники податкового векселя — ксерокопії оригіналу вексельного бланка (неоформленого першого примірника), які мають однаковий із першим примірником номер вексельного бланка;

усі необхідні записи в кожному примірнику податкового векселя виконуються окремо, ксерокопіюванню не підлягають, повинні бути тотожними (крім порядкового номера примірника).

У митному органі, який здійснює митне оформлення ввезених на митну територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, залишається другий примірник векселя. Перший примірник векселя надсилається (передається) цим митним органом не пізніше ніж на третій день від дати надання векселя органу державної податкової служби, в якому особа зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Третій примірник векселя залишається у платника податку, який його видав.

5. Строк погашення векселя настає на дату виникнення податкових зобов’язань по постачанню збудованого судна, для будівництва якого були ввезені устаткування, обладнання та комплектуючі, із застосуванням вексельної форми розрахунків з податку на додану вартість.

Погашення податкового векселя здійснюється виключно шляхом перерахування коштів до Державного бюджету України.

Не дозволяється часткове погашення податкового векселя.

Обов’язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються.

6. У разі нецільового використання зазначених у пункті 1 цього підрозділу устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, платник податку зобов’язаний погасити податковий вексель у податковому періоді, на який припадає їх нецільове використання, а також сплатити пеню відповідно до цього Кодексу.

У разі несвоєчасного погашення податкового векселя до платника податку, який видав податковий вексель, застосовуються штрафні санкції у розмірі 1 відсотка суми податку на додану вартість, зазначеної у податковому векселі, за кожен день порушення строку, включаючи день погашення, але не більш як 50 відсотків суми векселя.

7. За умови дотримання вимог щодо формування сум податку на додану вартість, які можуть бути віднесені до податкового кредиту, платник податку має право віднести до податкового кредиту звітного (податкового) періоду суму податку на додану вартість за погашеними у такому звітному (податковому) періоді податковими векселями.

8. До податкової декларації з податку на додану вартість платник податку на додану вартість додає перелік та копії податкових векселів, виданих протягом звітного (податкового) періоду, за який подається декларація.

9. Облік податкових векселів здійснюється митними органами та органами державної податкової служби.

Облік податкових векселів митними органами ведеться в порядку, встановленому центральним митним органом.

Облік податкових векселів органами державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку, яким видано податковий вексель, ведеться у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Контроль за погашенням податкових векселів здійснюють органи державної податкової служби на підставі даних, отриманих від митних органів, податкових декларацій та платіжних документів, що підтверджують сплату сум податку за погашеними векселями.

(Підрозділ 3 розділу XX в редакції Закону України № 3609-VI від 07.07.2011)

1. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (від 07.07.2011 № 3609-VI) підрозділом 3 розділом XX «Перехідні положення» визначив особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, платниками податку — підприємствами суднобудівної промисловості.

Перелік вітчизняних підприємств суднобудівної промисловості, які потребують державної підтримки з боку держави, класифікуються за такими кодами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД): клас 35.11 група КВЕД ДК 009:2005 визначені Законом України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» (від 18.11.1999 р. № 1242-XIV із змінами та доповненнями).

Пунктом 1 підрозділу 3 розділу XX «Перехідні положення» визначені умови ввезення та режим подання митної декларації такими платниками податку на митну територію України товарів, що не виробляються підприємствами на території України та ввозяться вітчизняними підприємствами для використання у господарській діяльності у митному режимі імпорту.

Так, вітчизняні підприємства суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005) при ввезенні у митному режимі імпорту на митну територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, для використання у господарській діяльності, за умови оформлення митної декларації, можуть за власним бажанням видавати митному органу (а митний орган зобов’язаний прийняти) податковий вексель на суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначену у такій митній декларації.

Перелік устаткування, обладнання та комплектуючих, що ввозяться вітчизняними підприємствами суднобудівної промисловості та не виробляються в Україні, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України») від 07.07.2011 № 3609-VI пунктом 2 підрозділу 3 розділу XX «Перехідні положення» першим абзацем встановив, що для забезпечення виконання норм цього підрозділу щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, платниками податку — підприємствами суднобудівної промисловості податковий вексель не підлягає підтвердженню банком шляхом авалю.

Цією ж нормою абзацем другим визначено, що податковий вексель є податковим звітним документом і підлягає обліку та зберіганню за правилами і в строки, що встановлені для первинних бухгалтерських документів.

Третій абзац даного документа встановив, що векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця як платника податку.

3. У третьому пункті підрозділу 3 розділу XX «Перехідні положення» згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (від 07.07.2011 № 3609-VI) законодавцем встановлено умови видачі та оплати податкового векселя.

Так, податковий вексель видається на суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, нарахованого за митною декларацією. При цьому сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість за однією митною декларацією не може бути частково оплачена векселем, а частково — коштами. Вексель видається тільки на повну суму податкового зобов’язання окремо за кожною митною декларацією. Датою видачі векселя є дата подання митної декларації для митного оформлення.

4. Відповідно до абзацу 3 пункту 10 частини II Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України» від 01.10. 1997 р. № 1104 (із змінами та доповненнями) пунктом 4 підрозділом 3 цього Кодексу, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (від 07.07.2011 № 3609-VI), встановлюються вимоги щодо процедури оформлення податкового векселя. Згідно із цим, податковий вексель складається у трьох примірниках із зазначенням суми податку в національній валюті виключно на вексельному бланку, що купується у банку, з урахуванням таких особливостей:

— перший примірник податкового векселя — це оригінал вексельного бланка, придбаного платником в установі банку;

— другий і третій примірники податкового векселя — ксерокопії оригіналу вексельного бланка (неоформленого першого примірника), які мають однаковий із першим примірником номер вексельного бланка;

— усі необхідні записи в кожному примірнику податкового векселя (у тому числі про забезпечення його шляхом авалю) виконуються окремо, ксерокопіюванню не підлягають, повинні бути тотожними (крім порядкового номера примірника).

Цією нормою також зазначається, що у митному органі, який здійснює митне оформлення ввезених на митну територію України товарів, залишається другий примірник векселя. Перший примірник векселя надсилається (передається) цим митним органом не пізніше ніж на третій день від дати надання векселя органу державної податкової служби, в якому особа зареєстрована як платник податку на додану вартість. Третій примірник векселя залишається у платника податку, який його видав.

5. У 5 пункті підрозділу 3 розділу XX «Перехідні положення», згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (від 07.07.2011 № 3609-VI), визначені строки та умови погашення податкового векселя.

Так, строк погашення векселя настає на дату виникнення податкових зобов’язань по постачанню збудованого судна, для будівництва якого були ввезені устаткування, обладнання та комплектуючі, із застосуванням вексельної форми розрахунків з податку на додану вартість.

Погашення податкового векселя здійснюється виключно шляхом перерахування коштів до Державного бюджету України. Часткове погашення податкового векселя не дозволяється.

6. Пункт 6 підрозділ 3 розділу XX «Перехідні положення» відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (від 07.07.201 № 3609-VI) встановлює умови щодо використання та погашення податкового векселя.

Так, у разі нецільового використання зазначених у пункті 1 цього підрозділу устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, платник податку зобов’язаний погасити податковий вексель у податковому періоді, на який припадає їх нецільове використання, а також сплатити пеню відповідно до цього Кодексу.

У разі несвоєчасного погашення податкового векселя до платника податку, який видав податковий вексель, застосовуються штрафні санкції у розмірі 1 відсотка суми податку на додану вартість, зазначеної у податковому векселі, за кожен день порушення строку, включаючи день погашення, але не більше ніж 50 відсотків суми векселя.

7. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (від 07.07.2011 № 3609-VI) та пункту 7 підрозділу 3 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу за умови дотримання вимог щодо формування сум податку на додану вартість, які можуть бути віднесені до податкового кредиту, платник податку має право віднести до податкового кредиту звітного (податкового) періоду суму податку на додану вартість за погашеними у такому звітному (податковому) періоді податковими векселями.

8. Пункт 8 підрозділу 3 розділу 3 «Перехідні положення» цього Кодексу відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (від 07.07.2011 № 3609-VI) визначає процедуру подання податкової декларації платником податку, у якого здійснювалася оплата податковими векселями. Відповідно до цієї норми, до податкової декларації платник податку на додану вартість додає перелік та копії податкових векселів, виданих і погашених протягом звітного (податкового) періоду, за який подається декларація.

9. Цим пунктом підрозділом 3 розділу XX «Перехідні положення» згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України» (від 07.07.2011 № 3609-VI) та частиною VI пунктами 21–23 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України» від 01.10. 1997 р. № 1104 (із змінами та доповненнями) встановлюються умови та процедури обліку та контролю податкових векселів органами податкової та митної служби України. У Відповідно до зазначених норм облік податкових векселів здійснюється митними органами та органами державної податкової служби. При цьому порядок обліку податкових векселів у визначених цією нормою органах різний. Так, облік податкових векселів митними органами ведеться в порядку, встановленому центральним митним органом. Облік податкових векселів органами державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку, яким видано податковий вексель, ведеться в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Підрозділ 4. Особливості справляння податку на прибуток підприємств

1. Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», публікується до 1 квітня 2011 року та набуває чинності з 1 січня 2013 року. Суб’єкти господарювання — платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податкових різниць починаючи зі звітних періодів 2013 року.

(Абзац другий пункту 1 підрозділу 4 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу)

У разі повернення авансів (інших платежів), отриманих до набрання чинності розділом III цього Кодексу та врахованих у складі валових доходів, на суму такого повернення відбувається коригування доходу звітного податкового періоду, в якому такі аванси (інші платежі) були повернуті у порядку, передбаченому цим Кодексом. Для авансів, отриманих в іноземній валюті, таке коригування відбувається за офіційним валютним курсом гривні до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення такого повернення.

(Пункт 1 підрозділу 4 розділу XX доповнено абзацом третім згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу)

У разі повернення авансів (інших платежів), виданих до набрання чинності розділом III цього Кодексу та врахованих у складі валових витрат, на суму такого повернення відбувається коригування витрат звітного податкового періоду, в якому такі аванси (інші платежі) були повернуті у порядку, передбаченому цим Кодексом.

(Пункт 1 підрозділу 4 розділу XX доповнено абзацом четвертим згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу).

У разі відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) після набрання чинності розділом III цього Кодексу в рахунок авансів, отриманих до такої дати, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та здійснені після дати набрання чинності цим Кодексом, за умови, що вони не були включені до складу валових витрат, визнаються витратами на дату відвантаження таких товарів (виконання робіт, надання послуг).

(Пункт 1 підрозділу 4 розділу XX доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу).

2. З дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий — четвертий квартали 2011 року.

3. Пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого — четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

4. Операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом III цього Кодексу, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

5. Норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв’язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом III цього Кодексу. З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку:

порядок урегулювання сумнівної заборгованості, щодо якої заходи із стягнення розпочато до набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Платник податку — продавець зобов’язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву і у разі, якщо протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) суд не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позову (заяви) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

На суму додаткового податкового зобов’язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов’язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення витрат, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов’язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства починаючи з дати укладення такої мирової угоди.

Якщо в майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити витрати на суму оскаржуваної заборгованості;

у разі якщо платник податку оскаржує рішення суду в порядку, встановленому законом, збільшення доходу, передбачене цим пунктом, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судом;

платник податку — покупець зобов’язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією;

б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом «а» цього пункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповіді на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені законом.

Строки, визначені абзацом «б» цього пункту, застосовуються незалежно від того, розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене в цьому підпункті збільшення доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами «а» чи «б» цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкових зобов’язань як покупця, так і продавця у зв’язку з таким визнанням.

6. Для визначення переліку об’єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об’єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Норми цього підпункту поширюються також на платників податку у разі їх переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну.

До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об’єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Строк корисного використання об’єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.

Первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об’єктів до такої дати.

7. Дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування. Витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у разі якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Для платників податку на прибуток, що перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на загальній системі оподаткування до складу витрат включається собівартість таких товарів, робіт, послуг, що склалася в період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, пропорційно сумі визнаних доходів.

Комісійні доходи (витрати) та інші платежі, пов’язані із створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), які були включені до об’єкта оподаткування у звітних податкових періодах до набрання чинності розділом III цього Кодексу, не враховуються при визначенні доходів і витрат відповідно до цього Кодексу.

8. За результатами діяльності до 31 грудня 2012 року страховики, які отримують доходи від провадження страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», а також від діяльності, що не пов’язана із страхуванням, обчислюють та сплачують податок на прибуток таким чином:

протягом звітного податкового року страховики щокварталу сплачують податок за ставкою 3 відсотки суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками — резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами;

за результатами звітного року страховики розраховують розмір податку на прибуток, що обчислюється від оподатковуваного прибутку у порядку, встановленому статтею 156 та підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу, але не сплачують його.

На період дії порядку оподаткування доходів від страхової діяльності, передбаченого цим пунктом, доходи страховика від іншої діяльності, не пов’язаної із страховою діяльністю, а також доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшені на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (у межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом договорами перестрахування, оподатковуються в порядку, строки і за правилами, передбаченими цим Кодексом, за ставкою, визначеною відповідно до пункту 151.1 статті 151 цього Кодексу.

(Пункт 8 підрозділу 4 розділу XX доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 4057-VI від 17.11.2011)

9. Відображення в обліку з податку на прибуток підприємств операцій лізингу за договорами оренди житла з викупом, що укладені після набрання чинності розділом III цього Кодексу, але не пізніше 31 грудня 2020 року, здійснюється в такому порядку:

підприємство-орендодавець збільшує суму доходів на суму нарахованого фізичній особі орендного платежу (з урахуванням частини орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди);

підприємство-орендодавець збільшує суму витрат звітного періоду на частину собівартості об’єкта оренди, яка так відноситься до загальної собівартості цього об’єкта, як сума нарахованого у цьому періоді фізичній особі орендного платежу (у частині орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди) до загальної суми орендних платежів (у частині орендних платежів, що надаються в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди), що будуть нараховані за весь період оренди;

передача житла фізичній особі в оренду з викупом не змінює податкових зобов’язань підприємства-орендодавця;

передача житла у власність фізичній особі після закінчення строку дії договору оренди житла з викупом або достроково за умови повної сплати орендних платежів (з урахуванням частини орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди) не змінює податкових зобов’язань підприємства-орендодавця.

10. Встановити ставку податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно — 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно — 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно — 19 відсотків;

з 1 січня 2014 року — 16 відсотків.

11. До прийняття змін до законодавства про пенсійну реформу (впровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування) платник податку має право включити до витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму внесків на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внесків, визначених абзацом другим пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, загальний обсяг яких не перевищує 15 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

12. Абзац третій пункту 137.9 статті 137 цього Кодексу застосовується до 1 січня 2014 року.

13. Тимчасово до 1 січня 2014 року датою збільшення доходів підприємств житлово-комунального господарства від надання житлово-комунальних послуг є дата надходження коштів від споживача на банківський рахунок або в касу платника податку, крім випадків, якщо таке надходження відбувається у рахунок погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу.

При цьому підприємства житлово-комунального господарства у складі собівартості реалізації житлово-комунальних послуг визнають витрати на придбання товарів, робіт, послуг у сумі фактично сплачених за них коштів, крім випадків якщо така сплата відбувається в рахунок погашення заборгованості за такі роботи, послуги, придбані до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі — запасів), придбаних до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, а сплачених після цієї дати, визнаються в складі витрат у сумі фактично сплачених за них коштів.

Цей пункт не поширюється на платників податку — ліцензіатів з постачання електричної та/або теплової енергії.

(Пункт 13 підрозділу 4 розділу XX в редакції Закону України № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу)

14. У 2011 році норматив для основних засобів, визначений у підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, встановлюється в розмірі 1000 гривень.

15. Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування:

прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива;

прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива;

прибуток виробників техніки, обладнання, устаткування, визначених статтею 7 Закону України «Про альтернативні види палива» для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, які споживають біологічні види палива, одержаний від продажу зазначеної техніки, обладнання та устаткування, що були вироблені на території України.

16. Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий ними від господарської діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ, що здійснюється відповідно до Закону України «Про газ (метан) вугільних родовищ»

17. Тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування:

а) прибуток суб’єкта господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг (група 55 КВЕД ДК 009:2005) у готелях категорій «п’ять зірок», «чотири зірки» і «три зірки», у тому числі новозбудованих чи реконструйованих або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд (за умови, що дохід від реалізації послуг з розміщення шляхом надання номера для тимчасового проживання складає не менше 75 відсотків сукупного доходу такого суб’єкта господарської діяльності за відповідний податковий (звітний) період, у якому застосовується пільга);

(Підпункт «а» пункту 17 підрозділу 4 розділу XX в редакції Закону України № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу)

б) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості (група 17 — група 19 КВЕД ДК 009:2005), крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині.

При цьому на перехідний період до 1 січня 2012 року для підприємств легкої промисловості, які на час набрання чинності положеннями цього Кодексу мають укладені договори на виробництво продукції на давальницькій сировині, термін виконання яких закінчується протягом встановленого періоду, дозволяється застосовувати положення зазначеного пункту;

в) прибуток підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005) від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії;

г) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств суднобудівної (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005) промисловості;

ґ) прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності (підклас 35.30.0 клас 35.30 група 35.3 розділ 35 КВЕД ДК 009:2005), а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (підклас 73.10.2 клас 73.10 група 73.1 розділ 73 КВЕД ДК 009:2005), які виконуються для потреб літакобудівної промисловості;

д) прибуток підприємств машинобудування для агропромислового комплексу (клас 29.31 і 29.32 групи 29.3 розділу 29 КВЕД ДК 009:2005).

18. Тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру.

19. Тимчасово, до 1 січня 2016 року, не включаються до доходів суми коштів або вартість майна, отримані суб’єктами кінематографії (виробниками фільмів) та/або суб’єктами мультиплікації (виробники мультиплікаційних фільмів) і спрямовані на виробництво національних фільмів.

20. Протягом строку дії міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), але не пізніше 1 січня 2015 року, податковий період, за який визначаються податкові зобов’язання з податку на прибуток, дорівнює одному звітному календарному року для резидентів — суб’єктів космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у виконанні таких договорів (угод).

Якщо зазначені договори визнаються сторонами повністю виконаними до настання 1 січня 2015 року, то останній податковий період (у тому числі для визначення норм амортизаційних відрахувань) розраховується з початку календарного року до закінчення звітного кварталу такого року, на який припадає таке повне виконання договорів.

Платники податку, які підпадають під дію цього пункту і при цьому здійснюють види діяльності інші, ніж космічна, ведуть окремий податковий облік за такими та іншими видами діяльності за загальними правилами та у порядку, визначеному пунктом 152.11 статті 152 цього Кодексу.

(Абзац третій пункту 20 підрозділу 4 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу)

21. Підпункти 15–19 цього підрозділу застосовуються з урахуванням такого:

суми коштів, що вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами — платниками податку на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов’язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними;

з метою оподаткування суми вивільнених від оподаткування коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат;

порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України;

у разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до цього Кодексу.

22. Установити, що у період проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні не підлягає оподаткуванню дохід (прибуток), отриманий УЄФА за результатами діяльності в Україні, у тому числі винагорода від продажу комерційних прав.

При визначенні прибутку для оподаткування не включаються до складу доходів суми коштів, отриманих у період підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, визначений Законом України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні», від державного підприємства «Фінансування інфраструктурах проектів» на безповоротній або поворотній основі юридичними особами, відповідальними за виконання завдань і заходів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, відповідно до Порядку використання запозичених коштів для виконання цієї програми, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та суми процентів, умовно нарахованих на суму отриманих коштів, визначених у цьому пункті.

(Пункт 22 підрозділу 4 розділу XX доповнено абзацом згідно із Законом України № 3675-VI від 08.07.2011)

Окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування, здійснюється відповідно до пункту 152.11 статті 152 цього Кодексу.

(Пункт 22 підрозділу 4 розділу XX доповнено абзацом згідно із Законом України № 3675-VI від 08.07.2011)

Тимчасово, на період дії державних гарантій за зобов’язаннями державного підприємства «Фінансування інфраструктурах проектів», не включається при визначенні об’єкта оподаткування позитивне (від'ємне) значення курсових різниць від перерахунку коштів, запозичених цим підприємством під державні гарантії для виконання Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, відповідно до Порядку використання запозичених коштів для виконання цієї програми, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

(Пункт 22 підрозділу 4 розділу XX доповнено абзацом згідно із Законом № 3675-VI від 08.07.2011).

(Підрозділ 4 розділу XX доповнено пунктом 22 згідно із Законом України № 3292-VI від 21.04.2011)

23. Норми статей 135, 159, 192 та пункту 5 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України не поширюються на заборгованість, до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».

(Підрозділ 4 розділу XX доповнено пунктом згідно із Законом України № 3320-VI від 12.05.2011 — зміна діє до 31 грудня 2011 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу)

24. До складу витрат платника податку включаються суми коштів, внесені платниками податку на рахунки учасників фондів банківського управління або за договорами пенсійних вкладів, відкритих відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків доходу такого платника податку за звітний період.

(Підрозділ 4 розділу XX доповнено пунктом 24 згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу)

25. Витрати на сплату процентів, які відповідали вимогам підпункту 5.5.1 пункту 5.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями підпункту 5.5.2 цього пункту до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із урахуванням обмежень, передбачених статтею 141 цього Кодексу.

Сума перевищення авансового внеску з податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого платником до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу у зв’язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», над сумою податкових зобов’язань з цього податку такого платника, що утворилася станом на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, враховується в майбутніх податкових періодах відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу.

(Підрозділ 4 розділу XX доповнено пунктом 25 згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу)

26. Балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі — запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції станом на кінець звітного податкового періоду, що передував даті набрання чинності розділом III цього Кодексу, визнається витратами в порядку, передбаченому розділом III цього Кодексу.

(Підрозділ 4 розділу XX доповнено пунктом 26 згідно із Законом України № 3609-У від 07.07.2011 — застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III цього Кодексу)

Набуття чинності Податковим кодексом України передбачає необхідність у здійсненні належного комплексу юридично-технічних дій, пов’язаних із забезпеченням реалізації його положень у контексті правового регулювання податкових відносин, які виникли до набуття ним юридичної сили. З іншого боку, окремі норми Податкового кодексу передбачають доцільність поетапного та гнучкого підходу до процесу введення їх у дію з метою дотримання балансу інтересів держави та платників податків. З урахуванням викладеного і було розроблено норми підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення», який визначає особливості справляння податку на прибуток підприємств.

Пункт 1 підрозділу 4 розділу XX встановлює загальне правило, що передбачає застосування положень щодо податку на прибуток підприємств, об’єднаних у розділі III Податкового кодексу, під час розрахунків із бюджетом лише стосовно доходів і витрат, що отримані та проведені з 01.04.2011 р. Звідси відповідні норми ПК України стають нормативними орієнтирами для учасників податкових відносин із приводу сплати податку на прибуток підприємств лише стосовно доходів і витрат, які отримані ними та проведені після 01.04.2011 р. Такий підхід законодавця обумовлений змістом ст. 57 Конституції України, яка встановлює заборону на зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі, що є загальновизнаним принципом права.

У цьому самому пункті передбачається і те, що методика обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що публікується до 1 квітня 2011 року та набуває чинності з 1 січня 2013 року. Посилання на згаданий Закон обумовлено необхідністю розмежування повноважень із затверджень відповідних порядків між Міністерством фінансів України та Національним банком України. На виконання вимог ПК України Міністерством фінансів України наказом від 25.01.11 р. затверджено Положення бухгалтерського обліку «Податкові різниці», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про податкові різниці та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно із Законом від 07.07.11 р. № 3609-VI до чинної редакції п. 1 підрозділу 4 розділу XX ПК України було додано три нові абзаци, якими запроваджено порядок обліку авансів, товарів та інших активів, що обліковуються на балансі станом на 01.04.2011 р., та операції з якими здійснюються після 01.04.2011 р. Такі зміни, зокрема, дали можливість включати до витрат продавця видатки, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), аванс за які було отримано до 01.04.2011 р., а також коректувати доходи / видатки при поверненні авансів, отриманих / перерахованих до 01.04.2011 р.

У п. 152.9 ПК України зазначено, що в загальному випадку використовуються такі податкові періоди: квартал, півріччя, три квартали, рік. Проте розділ III ПК України набрав чинності лише з 01.04.2011 р. З урахуванням викладеного, як виняток у 2011 р., законодавець передбачив, що платники податку на прибуток підприємств складають декларацію з податку на прибуток наростаючим підсумком та подають за такі звітні податкові періоди: II квартал, II і III квартали та ІІ-IV квартали 2011 р. Відповідні положення закріплені у п. 2 підрозділу 4 розділу XX.

Пункт 150.1 ст. 150 ПК України, присвячений порядку врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів, не може бути застосований для регулювання аналогічних податкових правовідносин до 01.02.2011 р., оскільки положення розділу III ПК України набувають чинності лише з 01.04.2011 р. З метою уникнення невизначеності податкового законодавства законодавець у п. 3 підрозділу 4 розділу XX ПК України визначив порядок урахування від’ємного значення об’єкта оподаткування, отриманого за підсумками першого кварталу 2011 р. шляхом встановлення обов’язку його врахування у витратах наступних календарних кварталів 2011 р. аж до повного погашення такого від’ємного значення. При цьому варто особливо відмітити те, що підлягає включенню до витрат другого кварталу 2011 р. лише від'ємне значення, яке виникло за результатом розрахунку об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 р., без урахування від’ємного значення попередніх років[430].

У п. 4 підрозділу 4 розділу XX визначається порядок відображення в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств цінних паперів та деривативів, придбаних до набрання чинності ПК України, за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів. Варто зазначити, що під поняттям «дериватив» у контексті ПК України розуміється стандартний документ, що засвідчує право та (або) зобов’язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах (пп. 14.1.45 п. 1 ст. 14 розділу І «Загальні положення»). На відміну від деривативу, встановлення змістовного наповнення поняття «цінні папери» передбачає необхідність у зверненні до ст. 3 Закону України від 23.06.2006 р. № 3480-IV «Про цінні папери та фондову біржу» та ч. 1 ст. 194 Цивільного кодексу України. Обидві норми узгоджені за змістом і визначають цінні папери як документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що передбачені у цих документах, іншим особам.

У п. 5 підрозділу 4 розділу XX ПК України визначається порядок правового регулювання та відображення в обліку продавця та покупця заборгованості, яка виникла у зв’язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт та наданих послуг. Законодавець передбачає виключення такої заборгованості зі сфери дії п. 159.1 ст. 159 розділу ІІІ ПК України у випадку, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до 01.04.2011 р. Зокрема, передбачається відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості в порядку, визначеному п. 5 підрозділу 4 розділу XX ПК України аж до моменту повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною. Варто додати, що по суті положення згаданого п. 5 повторюють норми пп. 12.1.2, 12.1.3 та 12.1.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», який втратив чинність з 01.04.2011 р. Поняття безнадійної заборгованості розкрите у п. 14.1.11 ст. 14 розділу І ПК України.

Наступний п. 6 підрозділу 4 розділу XX встановлює порядок нарахування амортизації основних засобів, інших необоротних і нематеріальних активів з моменту набуття чинності розділом ІІІ ПК України, тобто з 01.04.2011 р. Визначення амортизації наведене у пп. 14.1.3 п. 1 ст. 14 розділу І ПК України, а основних засобів — в п. 14.1.138 п. 1 ст. 14 розділу І ПК України.

Передбачається, що такому нарахуванню передує отримання даних інвентаризації об’єктів основних засобів, інших необоротних активів та нематеріальних активів за групами відповідно до п. 145.1 ст. 145 розділу ІІІ ПК України, проведеної за станом на 01.04.2011 р. При цьому згаданий пункт ст. 145 ПК України містить не лише класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів, але й мінімально допустимі строки їх амортизації[431]. Тобто платники податків повинні провести інвентаризацію на вказану дату, що дозволить визначити перелік об’єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за новими групами з метою нарахування амортизації після набуття чинності розділом III ПК України. Проведення інвентаризації необхідне для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, оскільки під час її проведення перевіряються і документально підтверджуються наявність, стан і оцінка активів та зобов’язань (п. 1 ст. 10 Закону від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Норми цього пункту поширюються також на платників податку в разі їх переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну.

Тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті порівняння загальної вартості всіх груп основних засобів за даними бухгалтерського та податкового обліку, амортизується як окремий об’єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом 3 років. Вона відображається в графах 3 та 4 рядку Т1 Таблиці 1 «Інформація щодо нарахованої амортизації» додатка AM до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за формою, затвердженою наказом ДПА України від 28.02.2011 № 114, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 р. за № 397/19135. Окремо додамо, що поняття прямолінійного методу розкрите в п. 145.1.5 ст. 145 розділу III ПК України. Такий порядок використовується лише у випадку, якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на 01.04.2011 р. У протилежному випадку відповідна різниця амортизується на загальних підставах[432]. Також у цьому ж пункті ПК України законодавчо обмежено збільшення первісної вартості основних засобів на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом III ПК України в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об’єктів до такої дати.

З метою надання методичної допомоги стосовно проведених операцій з нарахування амортизаційних відрахувань у рамках дії ПК України ДПС України додатково пояснила, що для об’єктів основних засобів, що обліковуються станом на 01.04.11 р., обмеження термінів корисного використання згідно з п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України діє щодо загального терміну корисного використання. У разі нарахування амортизації основних засобів із застосуванням прямолінійного методу — сума амортизації визначається діленням вартості, яка підлягає амортизації за результатами інвентаризації, проведеної станом на 01.04.11 р., на строк корисного використання об’єкта основних засобів (арифметична різниця між загальним строком корисного використання об’єкта основних засобів, визначеного наказом по підприємству з урахуванням вимог п.145.1 ст.145 ПК України, та строком, протягом якого об’єкт знаходився в експлуатації станом на 01.04.11 р.). Необхідно також враховувати, що не підлягає амортизації вартість основних засобів виробничого призначення, отриманих безоплатно та за рахунок бюджетного фінансування (капітальні трансферти), оскільки у вартості об’єктів, безоплатно отриманих або наданих за рахунок бюджетного фінансування, відсутні витрати (пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України), крім випадків, передбачених п.144.1 ст. 144 ПК України[433].

Основний зміст п. 7 підрозділу 4 розділу XX спрямовано на запобігання визначенню доходів (витрат) з урахуванням товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після 01.04.2011 р., у тій частині їх вартості, яка була оплачена до зазначеної дати у вигляді авансів (передоплати), у т. ч. у період перебування на спрощеній системі оподаткування. Витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих (наданих) після 1 квітня 2011 року у частині їх вартості, оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати у разі, якщо такі аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування. Для платників податку на прибуток, що перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на загальній системі оподаткування до складу витрат включається собівартість таких товарів, робіт, послуг, що склалася в період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, пропорційно сумі визнаних доходів. У цьому самому пункті окремо врегульовано питання про комісійні доходи (витрати) та інші платежі, пов’язані зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), які були включені до об’єкта оподаткування у звітних періодах до 01.04.2011 р.

Пункт 8 підрозділу 4 розділу XX визначає порядок обчислення і сплати податку на прибуток підприємств страховиками за результатами діяльності до 31.12.2011 р. від провадження страхової діяльності та діяльності, не пов’язаної зі страхуванням. Під страхуванням у такому випадку розуміється вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, визначених договором про страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»). Відповідно, страховиками є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю згідно із Законом України від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування», а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (ст. 2 згаданого Закону України «Про страхування»).

Варто звернути увагу, що протягом звітного податкового року податок на прибуток у розмірі 3 % страховики мають сплачувати від своїх страхових доходів без зменшення їх на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. Під страховими платежами (страховими внесками, страховими преміями), згідно зі ст. 10 згаданого Закону України «Про страхування», розуміється плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику відповідно до договору страхування. У даному випадку фактично буде діяти подвійне оподаткування доходів страховиків на суму, яка нараховується перестраховикам. Також вони зобов’язані за результатами звітного року розрахувати розмір податку на прибуток відповідно до вимог ПК України, але страховики не сплачують його. На виконання вимог п. 8 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України було розроблено та затверджено форму Податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика (наказ ДПА України від 21.02.2011 № 97[434]).

Виняток із загального порядку оподаткування доходів від страхової діяльності передбачений для доходів від діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення». Такі доходи оподатковуються в порядку, передбаченому п. 156.2 ст. 156 розділу III Податкового кодексу.

Також передбачено, що на період дії порядку оподаткування доходів від страхової діяльності, передбаченого п. 8 підрозділу 4 розділу XX ПК України, доходи страховика від іншої діяльності, не пов’язаної із страховою діяльністю, а також доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшені на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (у межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом договорами перестрахування, оподатковуються в загальному порядку, тобто в строки і за правилами, передбаченими відповідним розділом ПК України, за ставкою, визначеною відповідно до п. 151.1 ст. 151 ПК України.

У п. 9 підрозділу 4 розділу XX ПК України визначені особливості відображення в обліку з податку на прибуток підприємств операцій лізингу за договорами оренди житла з викупом, що укладені після 01.04.2011 р., але не пізніше 31.12.2020 р. Можливість укладення договорів оренди житла з викупом вперше була зазначена у ст. 5 Закону України від 25.12.2008 р. № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» з метою стабілізації виробництва та забезпечення реалізації житлових прав громадян, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей. Саме ж визначення поняття «оренда житла з викупом» міститься в пп. «ґ» п. 14.1.97 ст. 14 ПК України. Зазначені особливості відображення в обліку операцій лізингу за договорами оренди житла з викупом зводяться до наступного: 1) підприємство-орендодавець збільшує суму доходів на суму нарахованого фізичній особі орендного платежу (з урахуванням частини орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди); 2) підприємство-орендодавець збільшує суму витрат звітного періоду на частину собівартості об’єкта оренди, яка так відноситься до загальної собівартості цього об’єкта, як сума нарахованого у цьому періоді фізичній особі орендного платежу (у частині орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди) до загальної суми орендних платежів (у частині орендних платежів, що надаються в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди), що будуть нараховані за весь період оренди; 3) передача житла фізичній особі в оренду з викупом не змінює податкових зобов’язань підприємства-орендодавця; 4) передача житла у власність фізичній особі після закінчення строку дії договору оренди житла з викупом або достроково за умови повної сплати орендних платежів (з урахуванням частини орендного платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди) не змінює податкових зобов’язань підприємства-орендодавця.

Прагнення збалансувати інтереси держави та платників податків на прибуток підприємств зумовило доцільність поетапного переходу до передбаченої п. 1 ст. 151 розділу ІИ ПК України загальної ставки в 16 відсотків. На перехідний період встановлені такі ставки податку на прибуток:

— з 1 квітня 2011 р. по 31 грудня 2011 р. включно — 23 відсотки;

— з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. включно — 21 відсоток;

— з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. включно — 19 відсотків;

— з 1 січня 2014 р. — 16 відсотків.

Пункт 11 підрозділу 4 розділу XX ПК України передбачає порядок віднесення до витрат сум внесків на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників, а також деяких інших внесків, передбачених у законодавстві, зокрема в абзаці другому п. 142.2 ст. 142 ПК України. Загальний обсяг таких внесків не перевищує 15 відсотків заробітної плати, нарахованої відповідній найманій особі протягом податкового року, на який припадають певні податкові періоди. Зазначений пункт діє в перехідний період до прийняття змін до законодавства про пенсійну реформу (впровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування).

У п. 12 підрозділу 4 розділу XX законодавець передбачив, що метод нарахувань процентів (комісійних) за кредитом (депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або списання заборгованості, яка визнана безнадійною. Такий захід має тимчасовий характер — до 01.01.2014 р.

Особливості у визначенні доходів мають і підприємства житлово-комунального господарства, що передбачено у п. 13 підрозділу 4 розділу XX ПК України. Зокрема, до 1 січня 2014 року датою збільшення доходів підприємств житлово-комунального господарства (далі — ЖКГ) від надання житлово-комунальних послуг є дата надходження коштів від споживача на банківський рахунок або в касу платника податку, крім випадків, якщо таке надходження відбувається у рахунок погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані до дати набрання чинності розділом III ПК України. При цьому підприємства ЖКГ у складі собівартості реалізації житлово-комунальних послуг визнають витрати на придбання товарів, робіт, послуг у сумі фактично сплачених за них коштів, крім випадків, якщо така сплата відбувається в рахунок погашення заборгованості за такі роботи, послуги, придбані до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу. Балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів, придбаних до дати набрання чинності розділом III цього ПК України, а сплачених після цієї дати, визнаються в складі витрат у сумі фактичної сплачених за них коштів. Варто зауважити, що дію п. 13 не поширено на платників податків — ліцензіатів з постачанням електричної та/або теплової енергії.

Варто звернути увагу на те, що передбачений п. 13 підрозділу 4 розділу XX особливий порядок відображення доходів підприємств житлово-комунального господарства стосується не всіх доходів, отримуваних ними, а лише тих, які отримуються ними від надання житлово-комунальних послуг. Перелік таких послуг міститься в ст. 13 Закону України від 24.06.2004 р. № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги». Усі інші доходи підприємств житлово-комунальних господарств відображаються в загальному порядку, передбаченому розділом III ПК України. Законодавець істотно доповнив існуючу редакцію п. 13 підрозділу 4 порівняно з початковою, яка існувала на момент прийняття ПК України та введення його в дію. Насамперед було запроваджено виключення, яке передбачало, що дія абзацу першого згаданого пункту не поширюється на випадки надходження коштів у рахунок погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані до 01.04.2011 р. Аналогічне обмеження було накладено і на порядок відображення витрат згідно з абзацем другим п. 13. У тому ж абзаці видалили також і вказівку на те, що решта витрат визнається відповідно до норм розділу III ПК України, яка породжувала невизначеність щодо змісту поняття «решта витрат». Окремо законодавець передбачив, що балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів, придбаних до 01.04.2011 р., а сплачених після цієї дати, визнаються у складі витрат у сумі фактичної сплачених за них коштів.

Наступний п. 14 підрозділу 4 розділу XX встановлює норматив для основних засобів, визначений у пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України, у розмірі 1 000 гривень.

Ключовими принципами вітчизняного податкового законодавства є принципи загальності оподаткування та рівності всіх платників перед законом. У своїй сукупності відображені у ст. 4 розділу I ПК України відповідні положення передбачають необхідність у створенні недискримінаційних та єдиних правил оподаткування, які б застосовувалися до всіх платників податків однаково. Разом з тим, вимога ефективної реалізації державної політики щодо підтримки розвитку перспективних секторів народногосподарського комплексу вимагає використання механізму звільнення від оподаткування.

Пунктом 15 підрозділу 4 передбачено до 01.01.2020 р. звільнення від оподаткування прибутку для: 1) виробників біопалива від продажу біопалива; 2) підприємств, отриманого від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива; 3) виробників техніки, обладнання, устаткування, визначених ст. 7 Закону України від 14.01.2000 р. № 1391-XIV «Про альтернативні види палива» для виготовлення та реконструкції технічних та транспортних засобів, у т. ч. самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, що споживають біологічні види палива, якщо відповідний прибуток одержаний від продажу зазначеної техніки, обладнання та устаткування, що були вироблені на території України.

У контексті наведеного вище пункту 15 під біологічними видами палива (біопаливом) розуміється тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлюваної сировини (біомаси), яке може використовуватися як паливо або як компонент інших видів палива (ст. 1 Закону України «Про альтернативні види палива»). Прибуток виробників біологічного палива, отриманого від його продажу, звільняється від оподаткування лише у випадку наявності свідоцтва про належність палива до альтернативного відповідно до ст. 6 згаданого Закону, яке видається уповноваженим органом виконавчої влади в порядку, визначеному Постановою КМ України від 05.10.2004 р. № 1307 «Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного».

Законодавець в окремій ст. 7 того ж Закону пояснює, що категорія «техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою споживання біопалив» включає товари, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД (Закон від 05.04.2001 № 2371-ІІІ «Про митний тариф України») 8402, 8403, 8404, 8405, 8406, 8416, 8417, 8419, 8422 40 00, 8423 20 00 00, 8423 30 00 00, 8423 81, 8423 82, 8423 89 00 00, 8423 90 00 00, 8514. У цій самій статті визначено, що до технічних та транспортних засобів, у т. ч. самохідних машин, що працюють на біопаливі, належать товари, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 8701, 8702, 8704, 8705, 8709.

Аналогічний підхід використаний і у випадку звільнення від оподаткування прибутку підприємств, отриманого ними від господарської діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ відповідно до Закону України від 21.05.2009 р. № 1392-VI «Про газ (метан) вугільних родовищ» (п. 16 підрозділу 4 розділу XX ПК України). Така податкова пільга є тимчасовою і застосовується протягом 10 років, починаючи з 01.01.2011 р. Вона передбачена у ст. 11 згаданого Закону.

Поняття «видобування газу (метану) вугільних родовищ» поширюється на господарську діяльність, яка охоплює комплекс технічних заходів, спрямованих на вилучення газу (метану) вугільних родовищ з вугільних пластів, вміщуючих порід та підземних порожнин діючих шахт і тих, що готуються до експлуатації, та вугільних родовищ, промислова розробка яких не здійснювалася, незалежно від їх подальшого використання, а також відпрацьованих вугільних родовищ, якщо вилучений газ (метан) призначається для подальшого використання як матеріальний та/або енергетичний ресурс.

Під поняттям «використання газу (метану) вугільних родовищ» розуміється господарська діяльність щодо виробництва електричної, теплової та/ або інших видів енергії у разі, якщо газ (метан) вугільних родовищ є основним енергоносієм, а також при використанні газу (метану) вугільних родовищ як основної технологічної сировини.

Пункт 17 підрозділу 4 розділу XX ПК України також передбачає звільнення від оподаткування прибутку суб’єктів господарювання у визначених секторах народногосподарського комплексу протягом 10 років, починаючи з 01.01.2011 р. Зокрема, таке звільнення поширюється на:

а) прибуток платників податків, що надають готельні послуги (група 55 КВЕД ДК 009:2005) у готелях визначених категорій (три/чотири/п'ять зірок), зокрема тих, що належать до категорії новозбудованих чи реконструйованих, або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд. Законодавець встановив додаткове обмеження щодо кола суб’єктів, які можуть використовувати відповідну пільгу: дохід від реалізації послуг з розміщення шляхом надання номера для тимчасового проживання має складати не менше 75 відсотків сукупного доходу такого суб’єкта господарської діяльності за відповідний податковий (звітний) період, у якому застосовується пільга. Додамо, що пільгою може скористатися не лише власник, але й орендар об’єкта туристичної інфраструктури, проте лише у разі наявності у нього як у юридичної особи свідоцтва про присвоєння категорії відповідному об’єкту туристичної інфраструктури відповідно до ст. 19 Закону від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР «Про туризм». Якщо платник податку (орендар або власник готелю) фактично здійснював готельні послуги, то витрати по сертифікації готельних послуг відносяться до витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за умови використання таких послуг у господарській діяльності та за наявності відповідних підтверджуючих документів. Також законодавець передбачив, що прибуток, отриманий суб’єктом господарської діяльності від інших видів послуг, аніж готельні, оподатковується податком на прибуток підприємств на загальних підставах.

У платників податку також може виникати закономірне питання щодо того, яким чином використовувати передбачене підпунктом «а» п. 17 підрозділу 4 звільнення від оподаткування, якщо одна частина готелю має категорію «три зірки», а інша — «дві зірки», оскільки зазначений підпункт поширює свою дію лише на готелі, що мають категорію «три зірки». Виходячи з буквального тлумачення згаданого підпункту прибуток, отриманий суб’єктом господарської діяльності від надання готельних послуг у готелях інших категорій, аніж перелічені в підпункті «а» п. 17 підрозділу 4, оподатковується податком на прибуток підприємств на загальних підставах. При цьому, відповідно до вимог п. 152.11 ст. 152 ПК України, суб’єкт господарювання повинен вести облік доходу (прибутку) від надання готельних послуг (група 55 КВЕД ДК 009:2005), що звільняється від оподаткування, окремо від обліку доходу (прибутку) від надання готельних послуг, який не звільняється від оподаткування;

б) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості (група 17 — група 19 КВЕД ДК 009:2005), за винятком тих із них, які працюють на давальницькій сировині. Згідно з Класифікацією видів економічної діяльності, затвердженої наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005 р. № 375, зазначені групи містять у собі: 1) група 17 — підприємства, які займаються підготовкою та прядінням текстильних волокон, ткацьким виробництвом, виробництвом нетканих матеріалів, кінцевим оздобленням текстильних виробів, включно з одягом, виготовленим третіми особами, виготовленням готових виробів з текстилю (наприклад, постільної, столової білизни, ковдр, килимів, мотузок тощо), за винятком готового одягу, а також виробництвом трикотажного полотна, панчішно-шкарпеткових виробів та виробів з трикотажу типу светрів, джемперів, пуловерів, жилетів; 2) група 18 — підприємства, які займаються виробництвом (серійним та індивідуальним) усіх видів одягу зі шкіри, тканин, трикотажного полотна тощо (верхнього і спіднього одягу для жінок і чоловіків, дітей, робочого одягу, одягу для відпочинку тощо) та аксесуарів, а також виробництво хутра і виробів з нього; 3) група 19 — підприємства, які займаються підготовленням шкури до дублення, дубленням шкури з природною лицьовою поверхнею, оздобленням шкіри, виробництвом замші, пергаменту, лакованої, металізованої та інших видів шкіри, виробництво взуттєвих, лимарно-сідельних, одягово-галантерейних та технічних шкір; виробництво композиційної шкіри.

При цьому законодавець передбачив, що підприємства легкої промисловості відповідних груп можуть застосовувати відповідні положення до 1 січня 2012 р., якщо вони мають укладені договори на виробництво продукції на давальницькій сировині, що, у свою чергу, повинні бути виконані у встановленому періоді.

На практиці у платників податків може також виникати питання щодо того, чи є прибутком, отриманим від основної діяльності підприємства легкої промисловості (групи 17–19 КВЕД ДК 009:2005), прибуток, отриманий платником податку від продажу продукції власного виробництва, якщо виробництво такої продукції відноситься до видів діяльності, зазначених у групах 17–19 КВЕД ДК 009:2005, а торгівля нею відповідає видам діяльності, зазначеним у групах 51–52 КВЕД ДК 009:2005. У цьому контексті варто враховувати, що визначення поняття «виробництво (виготовлення)» міститься у ст. 1 Закону України від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» зі змінами та доповненнями, зокрема, це діяльність, пов’язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва. З урахуванням викладеного, якщо виробництво продукції, що відповідно до КВЕД ДК 009:2005 належить до груп 17–19, є основним видом діяльності платника податку, то прибуток, отриманий від реалізації такої продукції власного виробництва, є прибутком від основної діяльності підприємства легкої промисловості;

в) прибуток підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005) від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії. Під останніми розуміють енергію з відновлювальних джерел, які не є видобувними, зокрема вітрову, сонячну, аеротермальну, гідротермальну енергію та енергію океану, гідроелектроенергію, енергію біомас та відходів, а також біогаз та газ, отриманий з використанням очисних споруд (ст. 2 Директиви ЄС від 23.04.2009 р. 2009/28/ЕС з підтримки застосування енергії з відновлювальних джерел);

г) прибуток підприємств, отриманий від основної діяльності суднобудівної (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005) промисловості. До таких підприємств суднобудівної промисловості належать ті з них, які займаються будуванням транспортних, військових, пасажирських, промислових, вантажних суден, включно з танкерами, поромами тощо, а також будуванням суден на повітряних подушках, плавучих та заглибних бурових платформ, інших плавучих конструкцій та об’єктів (плавучих доків, понтонів, дебаркадерів тощо). До зазначеної категорії також входять підприємства, які здійснюють ремонт, перебудування (модернізацію та реконструкцію) та обладнання суден;

ґ) прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності (підклас 35.30.0 класу 35.30 групи 35.3 розділ КВЕД ДК 009:2005), а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (підклас 73.10.2 клас 73.10 група 73.1 розділ 73 КВЕД ДК 009:2005), які виконуються для потреб літакобудівної промисловості. Варто додати, що відповідна пільга розповсюджується, зокрема, і на відокремлені підрозділи підприємств літакобудування, якщо на підставі затвердженого положення на такий відокремлений підрозділ покладено функції юридичної особи щодо здійснення основного виду діяльності юридичної особи, прибуток якої звільняється від оподаткування згідно з пп. «ґ» п.17 підрозділу 4 розділу XX ПК України;

д) прибуток підприємств машинобудування для агропромислового комплексу (клас 29.3 та клас 29.53 групи 29 КВЕД ДК 009:2005).

У тексті п. 17 підрозділу 4 згадується також поняття «основна діяльність», зокрема, у підпунктах «б», «г», «ґ», значення якого не розкрите в ПК України. Відповідно до п. 3.1 Державного класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД), затвердженого наказом Державного комітету України, прийнятим наказом Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 р. № 375, основний вид економічної діяльності — це вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). При цьому вибір показника для визначення основного виду діяльності, як правило, не впливає на результат. Якщо на рівні підкласу понад 50 % валової доданої вартості виробляється даним видом діяльності, то класифікація одиниці визначається цим видом діяльності. Валова додана вартість — це вартість валової виробленої продукції за відрахуванням вартості витрат на сировину та матеріали, а також інших витрат проміжного споживання. Тому якщо підприємство займається декількома видами діяльності, основною діяльністю в такій ситуації є діяльність, за якою вартість валової виробленої продукції без урахування вартості витрат на сировину та матеріали та інших витрат проміжного споживання становить понад 50 %.

У п. 18 підрозділу 4 визначено, що на строк до 01.01.2015 р. надається пільга видавництвам, видавничим організаціям, підприємствам поліграфії у формі звільнення від оподаткування прибутку, отриманого ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім виготовлення продукції еротичного характеру. Під «книжковою продукцією» у контексті п. 18 підрозділу 4 ПК України згідно зі ст. 1 Закону від 06.03.2003 р. № 601-IV «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні» розуміють сукупність книжкових видань, випущених видавцем (видавцями) або призначених до випуску, а книжковими виданнями є видання, особливістю матеріальної структури якого є скріплення аркушів у корінці з обкладинкою чи оправою.

До продукції еротичного характеру, згідно із Законом від 20.11.2003 р. № 1296-IV «Про захист суспільної моралі», відносять будь-які матеріальні об’єкти, предмети, друковану, аудіо-, відеопродукцію, у тому числі рекламу, повідомлення та матеріали, продукцію засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, що містять інформацію еротичного характеру, мають на меті досягнення естетичного ефекту, зорієнтовані на доросле населення і не збуджують в аудиторії нижчих інстинктів, не є образливими. Звідси випливає, що прибуток від виготовлення книжкової продукції, яка належить до категорії продукції еротичного характеру, оподатковується в загальному порядку.

Коло суб’єктів, які можуть використати звільнення від оподаткування, передбачене п. 18 підрозділу 4 розділу XX, обмежене лише видавництвами, видавничими організаціями та підприємствами поліграфії. При цьому розповсюджувачі книжкової продукції, незважаючи на те, що вони також належать до суб’єктів видавничої справи, згідно зі ст. 10 Закону України від 05.06.1997 р. № 318/97 «Про видавничу справу», права на звільнення від оподаткування не мають. Відповідно до ст. 12 згаданого Закону з метою обліку суб’єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, положення про який затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1998 р. № 1540.

Окремо передбачене і тимчасове (до 01.01.2016 р.) звільнення сум коштів або вартості майна, отриманих суб’єктами кінематографії (виробниками фільмів) та/або суб’єктами мультиплікації (виробники мультиплікаційних фільмів) і спрямованих на виробництво національних фільмів (п. 19 підрозділу 4 розділу XX). Під останніми, згідно із Законом України від 13.01.1998 р. № 9/98-ВР «Про кінематографію», розуміють створені суб’єктами кінематографії України фільми, виробництво яких здійснено в Україні та авторське право чи право власності на які повністю або часткового належить суб’єктам кінематографії України, а також основна (базова) версія мовної частини звукового рядку яких створена українською мовою. Право на звільнення від оподаткування мають лише виробники національних фільмів, а не інші суб’єкти кінематографії, такі як дистрибютори національних фільмів, кінокопіювальні підприємства, фонди фільмів, архіви кінодокументів та ін.

Потреба у розвитку космічної діяльності України зумовила запровадження у п. 20 підрозділу 4 розділу XX правила про те, що на період дії чинних міжнародних договорів України, які пройшли процедуру ратифікації, але не пізніше 01.01.2015 р., податковий період, за який визначаються податкові зобов’язання з податку на прибуток, дорівнює одному звітному календарному року. Таке правило застосовується лише до резидентів — суб’єктів економічної діяльності, які мають необхідну ліцензію та беруть участь у виконанні таких договорів. Цим самим пунктом врегульовуються і питання оподаткування зазначених суб’єктів космічної діяльності у випадку виконання відповідних договорів, якщо вони визнаються сторонами повністю виконаними до 01.01.2015 р. Під суб’єктами космічної діяльності розуміють підприємства, установи та організації, у тому числі міжнародні та іноземні, які здійснюють космічну діяльність (ст. 1 Закону від 15.11.1996 р. № 502/96-ВР «Про космічну діяльність»). У випадку здійснення відповідними суб’єктами космічної діяльності заходів у сферах інших, аніж космічна, для них встановлюється обов’язок ведення окремого податкового обліку за такими видами діяльності за загальними правилами та у порядку, визначеному п. 152.11 ст. 152 ПК України.

У процесі застосування п. 20 підрозділу 4 необхідно враховувати, що підприємства космічної галузі повинні подати за І кв. 2011 р. річну декларацію з податку на прибуток за ставкою 25 відсотків, дотримуючись базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному року — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а саме 01.04.2011 по 30.05.2011 включно. А річну декларацію з податку на прибуток за ставкою 23 відсотки підприємства космічної галузі повинні подати за другий — четвертий квартали 2011 р., дотримуючись базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному року, відповідно до пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Кодексу[435].

Використання коштів, вивільнених у результаті застосування пільг, передбачених пунктами 15–19 підрозділу 4, не є довільним і повинно мати цільове призначення. Основи порядку використання відповідних фінансових ресурсів та санкції за його порушення чітко виписані у п. 21 підрозділу 4 розділу XX ПК України, який передбачає, що суми коштів, які вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами — платниками податку, на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов’язаних з основною діяльністю такого платника та/або повернення кредитів, використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними. Детальний порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів відповідно до пунктів 15, 17–19 встановлюється Постановою КМ України від 28.02.2011 р. № 299 «Про затвердження Порядку використання коштів, вивільнених від оподаткування у зв’язку з наданням відповідно до пунктів 15, 17–19 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пільг з податку на прибуток підприємств»[436]. Для коштів, вивільнених від оподаткування, згідно з п. 16 підрозділу 4, порядок цільового використання виписаний в Постанові КМ України від 21.07.2010 р. № 600 «Про затвердження Порядку цільового використання коштів, отриманих від провадження діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ і вивільнених у зв’язку з наданням пільги з податку на прибуток підприємств»[437]. Порушення платником податків вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів тягне за собою обов’язок збільшити податкові зобов’язання з податку на прибуток за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до ПК України.

Проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу в Україні обумовило доцільність створення пільгових умов в оподаткуванні з метою більш повної реалізації інвестиційного потенціалу вітчизняної економіки. З цією метою Податковий кодекс України Законом України від 21.04.2011 р. № 3292-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування УЄФА» було доповнено новим п. 22 підрозділу 4 розділу XX, що було розроблено з метою реалізації Гарантії 11 «Звільнення від оподаткування та підтримка податкових органів», наданої Україною в рамках підготовки до участі в тендері УЄФА на право проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу. Насамперед передбачено, що у період проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу не підлягає оподаткуванню податком на прибуток дохід (прибуток), отриманий УЄФА за результатами діяльності в Україні, в т. ч. винагорода від продажу комерційних прав. Встановлення часових рамок проведення чемпіонату Європи 2012 р. здійснено в ст. 1 Закону України від 19.04.2007 р. № 962-V «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні»: період проведення чемпіонату — строк від двох тижнів до початку проведення чемпіонату до двох тижнів після його проведення. Сам же перелік доходів (прибутків), які звільняються від оподаткування, визначається відповідно до положень розділу III ПК України. При цьому тлумачення терміна «комерційні права» в контексті визначення звільненого від оподаткування доходу здійснено у вищезгаданому Законі України від 19.04.2007 р. № 962-V (ст. 1) — це права та правомочності, що пов’язані з організацією чемпіонату, включаючи права на рекламу, маркетинг, продаж, ліцензування, комерційну концесію, спонсорство, представницькі заходи, публікації, програми телебачення.

Окремим абзацем п. 22 підрозділу 4 розділу XX ПК України визначається і порядок визначення прибутку юридичних осіб, які отримують кошти від державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» і які є відповідальними за виконання завдань і заходів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. (затверджена Постановою КМ України від 14.04.2010 р. № 357). Аналогічний порядок поширюється і на порядок оподаткування сум процентів, умовно нарахованих на відповідну суму отриманих коштів. Дане положення застосовується до подібних доходів платників податку, отриманих в період з 01.01.2008 р. до дати, з якої залишаються два тижні до початку проведення чемпіонату. У цьому контексті варто зауважити, що відповідна норма не може мати зворотної сили у часі відповідно до ст. 58 Конституції України, а тому поширює свою дію лише на доходи, отримані з 04.08.2011 р., тобто з дати набуття чинності Закону від 08.07.2011 р. № 3675-VI. При цьому варто зауважити, що отримані відповідними платниками податків кошти повинні використовуватись відповідно до Порядку використання запозичених у 2010 р. коштів для виконання Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу, затвердженого Постановою КМ України від 27.10.2010 р. № 990. Облік доходу, який звільняється від оподаткування, здійснюється відповідно до п. 152.11 ст. 152 ПК України.

Передбачено також, що тимчасово, на період дії державних гарантій за зобов’язаннями державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», не включається при визначенні об’єкта оподаткування позитивне (від’ємне) значення курсових різниць від перерахунку коштів, запозичених цим підприємством під державні гарантії для виконання Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу, відповідно до Порядку використання запозичених у 2010 р. коштів для виконання Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу, затвердженого Постановою КМ України від 27.10.2010 р. № 990.

У п. 23 підрозділу 4 розділу XX ПК України забороняється поширювати на заборгованість, до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом України від 12.05.2011 № 3319-VI «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», дію ст. ст. 135, 159, 192 та п. 5 підрозділу 4 розділу XX ПК України. Таке списання поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об’єднаною енергетичною системою України, суб’єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок». Зазначені суб’єкти господарювання реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 01.01.2011 р. і не сплачена на 04.06.2011 р. Порядок такого списання заборгованості затверджений Постановою КМ України від 08.08.2011 р. № 894. Однак таке списання саме по собі призведе до значних додаткових податкових нарахувань, а тому з метою їх запобігання законодавець і включив до підрозділу 4 розділу XX ПК України п. 23, що свідчить про його прагнення забезпечення комплексного розв’язання проблеми заборгованості між підприємствами паливно-енергетичної галузі.

Законодавець визнав також доцільним перенесення положення про порядок врахування сум коштів, внесених платниками податків на рахунки учасників фондів банківського управління або за договорами пенсійних вкладів, у складі витрат з підрозділу 1 розділу XX ПК України до п. 24 підрозділу 4 розділу XX. При цьому варто зауважити, що хоча в тексті самої норми не визначено конкретного закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління, незважаючи на існуючу прив’язку до нього, все ж ним є Закон України від 20.04.2011 р. № 1674-ІІІ «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд». Підтвердженням цьому є преамбула відповідного Закону, в якій чітко вказано на те, що саме його положеннями визначено порядок створення та функціонування фондів банківського управління. Відповідне положення застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з 01.04.2011 р.

У контексті п. 24 підрозділу 4 розділу XX необхідно встановити зміст понять «учасник фонду банківського управління» та «договори пенсійних вкладів». Перше зі згаданих понять включає в себе фізичних осіб, з якими уповноважений банк уклав договір про довірче управління коштами, а під другим поняттям розуміють цивільно-правові угоди між учасниками пенсійного фонду банківського управління та уповноваженим банком, яка засвідчує право учасника пенсійного фонду банківського управління на визначених договором умовах отримати з рахунка цього учасника фонду банківського управління додаткові пенсійні виплати (ст. 1 Закону України від 20.04.2011 р. № 1674-ІІІ).

Розмір сум коштів, які можуть бути віднесені до складу витрат платника податку у випадку здійснення внесків на рахунки учасників фондів банківського управління або за договорами пенсійних вкладів, обмежено 10-ма відсотками доходу відповідного платника податку за звітний період.

У п. 25 підрозділу 4 розділу XX ПК України вирішено проблему перенесення на результати майбутніх податкових періодів витрат на сплату процентів, які не були віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями пп. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/ 94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», який втратив чинність з 01.04.2011 р. Законодавець передбачив, що витрати на сплату таких процентів, які відповідали вимогам пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 згаданого Закону, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із урахуванням обмежень, передбачених ст. 141 ПК України. Остання визначає особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов’язаннями. За такого підходу перенесенню підлягають лише ті витрати на сплату процентів в минулих періодах, які узгоджуються зі змістом ст. 141 ПК України, що пов’язано, зокрема, з більш вузьким тлумаченням у згаданій статті витрат, пов’язаних з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями.

Окремо передбачено і те, що сума перевищення авансового внеску з податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого платником до 01.04.2011 р. у зв’язку із нарахуванням дивідендів, над сумою податкових зобов’язань з цього податку такого платника, що утворилася станом на 01.04.2011 р., враховується в майбутніх податкових періодах відповідно до п. 153.3 ст. 153 ПК України.

Останній п. 26 підрозділу 4 розділу XX ПК України присвячено особливостям визнання балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві станом на кінець звітного податкового періоду, що передував 01.04.2011 р. як витрат.

Підрозділ 5. Особливості застосування ставок акцизного податку та екологічного податку

(Назва підрозділу 5 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011)

На спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду (коди згідно з УКТ ЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00), застосовуються такі ставки акцизного податку:

20 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту — з дня набрання чинності цим Кодексом до 31 грудня 2011 року;

27 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту — з 1 січня 2012 року до 1 січня 2013 року;

з 1 січня 2013 року застосовується ставка акцизного податку, визначена підпунктом 215.3.1 статті 215 цього Кодексу.

Під спиртовими дистилятами потрібно розуміти (абз. 26 ст. 1 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів») дистиляти, що отримані шляхом перегонки вторинних сировинних ресурсів виноградного виноробства, який є сировиною для виробництва спирту етилового ректифікованого виноградного.

Відповідно до абз. 7 ст. 1 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» під спиртними (алкогольними) напоями потрібно розуміти продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які відносять до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04 (вина виноградні, включаючи вина кріплені; сусло виноградне, крім оцету харчового та його замінників, одержаних з оцтової кислоти), 22 05 (вермут та інше вино виноградне, з доданням рослинних або ароматичних екстрактів), 22 06 (зброджені напої (наприклад, сидр, перрі (грушевий напій), напій медовий), а також суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями), 22 08 (спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту 80 об. % або більше; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт).

УКТ ЗЕД — Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності. Ведення УКТ ЗЕД передбачено главою 53 Митного кодексу України й складається на основі Г армонізованої системи опису та кодування товарів (від 14 червня 1983 року). Відповідно до абз. 2 ст. 311 Митного кодексу України в УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Так, відповідно до УКТ ЗЕД під кодами 2208 20 12 00, 2208 20 62 00 слід розуміти коньяк (Cognac).

Згідно з коментованим положенням з дня набрання чинності цим Кодексом до 31 грудня 2011 року величина акцизного податку на наведені вище спиртовмісні речовини має становити 20 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту; з 1 січня 2012 року до 1 січня 2013 року величина акцизного податку має становити 27 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту; з січня 2013 року застосовується ставка акцизного податку, визначена підпунктом 215.3.1 статті 215 цього Кодексу, яка становить 42,12 гривень. Розрахунок об’єму чистого 100-відсоткового спирту у загальному об’ємі спиртовмісної продукції розраховується шляхом множення масової частки спирту у відповідній продукції на загальний її об’єм.

2. За податковими зобов’язаннями з екологічного податку, що виникли:

з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 цього Кодексу;

з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно ставки податку становлять 75 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245, 246 цього Кодексу;

з 1 січня 2014 року ставки податку становлять 100 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 цього Кодексу.

2. З метою стимулювання у платників податків зменшення викидів забруднюючих речовин, що матиме наслідком зменшення рівня податкового навантаження відповідно до вимог ПК України, та надання розумного періоду часу для проведення відповідної модернізації у п. 2 підрозділу 5 розділу XX передбачене поетапне збільшення ставок екологічного податку. Так, у 2011–2012 рр. ставки податку становлять лише 50 % від тих, які встановлені у ст. ст. 243, 244, 245 та 246 ПК України; у 2013 р. — 75 %; з 1 січня 2014 р. — 100 %.

3. Тимчасово, до 31 серпня 2011 року, встановити ставки акцизного податку на такі товари:

(Абзац перший пункту 3 підрозділу 5 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011)

Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД	Опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД	Ставки акцизного податку у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції)	одиниці виміру	ставка
2710 11 25 00	інші спеціальні бензини	евро за 1000 кілограмів	132	Бензини моторні:	бензини моторні з вмістом свинцю 0,013 г/л або менше:
2710 11 41 11 2710 11 41 31 2710 11 41 91 2710 11 45 11 2710 11 49 11	із вмістом не менш як 5 мас. % біоетанолу або не менш як 5 мас. % етил-трет-бутилового етеру або їх суміші:	евро за	132
		1000 кілограмів
2710 11 41 19 2710 11 41 39 2710 11 41 99 2710 11 45 99 2710 11 49 99	інші бензини	євро за	132
		1000 кілограмів
2710 11 51 00 2710 11 59 00	з вмістом свинцю більш як 0,013 г/л	євро за	132
		1000 кілограмів
2710 11 90 00	Інші легкі дистиляти	євро за	132	Важкі дистиляти (газойлі) із вмістом сірки:
		1000 кілограмів
2710 19 31 40 2710 19 35 40 2710 19 49 00	більш як 0,2 мас. %	євро за	60
		1000 кілограмів
2710 19 31 30 2710 19 35 30 2710 19 41 30 2710 19 45 00	більш як 0,035 мас. %, але не більш як 0,2 мас. %	євро за	39
		1000 кілограмів
2710 19 31 20 2710 19 35 20 2710 19 41 20	більш як 0,005 мас.%, але не більш як 0,035 мас.%	євро за	32
		1000 кілограмів
2710 19 31 10 2710 19 35 10 2710 19 41 10	не більш як 0,005 мас. %	євро за	22
		1000 кілограмів

(Підрозділ 5 розділу. XX доповнено пунктом 3 згідно із Законом України № 3221-VI від 07.04.2011)

3. Підрозділ 5 згідно із Законом від 07.04.2011 р. № 3221-VI доповнений новим пунктом 3, який діє до 31.08.2011 р. та який встановлює зменшені ставки акцизного податку на легкі та важкі дистиляти. Необхідно обов’язково враховувати, що відповідна норма діє лише в період до 31.08.2011 р.

Підрозділ 6. Особливості справляння земельного податку

1. Протягом дії ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів (угод) України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), але не пізніше 1 січня 2015 року, резиденти — суб’єкти космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у реалізації таких договорів (угод), за земельні ділянки виробничого призначення згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України, звільняються від сплати земельного податку.

2. До 1 січня 2016 року звільняються від сплати земельного податку суб’єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», земельні ділянки яких безпосередньо використовуються для цілей виробництва кінцевої продукції, а саме: літальних апаратів, їх корпусів, двигунів, включаючи місця, призначені для їх зберігання (склади, ангари, місця для відстоювання), посадково-злітні смуги, а також місця, в яких розташовані пункти заправки (дозаправки) моторних літальних апаратів та контролю над польотами.

3. До 1 січня 2016 року звільняються від сплати земельного податку суб’єкти кінематографії (виробники національних фільмів), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, за земельні ділянки, що використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів.

4. До 1 січня 2016 року від сплати земельного податку звільняються суб’єкти суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005).

Підрозділ 6 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачає ряд звільнень від сплати земельного податку.

Пункт 1 таку пільгу надає резидентам — суб’єктам космічної діяльності, які володіють необхідною ліцензією на право її здійснення та беруть участь у реалізації чинних міжнародних договорів України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки. Така пільга має строковий характер і надається до 1 січня 2015 року.

Під суб’єктами космічної діяльності в загальному розуміють підприємства, установи та організації, у тому числі міжнародні та іноземні, які здійснюють космічну діяльність (ст. 1 Закону України від 15.11.1996 р. № 502/96-ВР «Про космічну діяльність»). Однак ПК України поширює дію відповідної податкової пільги лише на суб’єктів космічної діяльності — резидентів, перелік яких затверджується КМ України. З 01.01.2011 р. КМ України надав відповідне звільнення від сплати земельного податку таким суб’єктам господарювання: Державне підприємство «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів», ВАТ «Азовзагальмаш», ВАТ «Чернігівський завод радіоприладів», Державне підприємство «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова», Павлоградський механічний завод державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова», Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал», Державне науково-виробниче підприємство «Об’єднання Комунар», ВАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань», Державне підприємство «Виробниче об’єднання «Київ-прилад», Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування», Державне підприємство «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод», ПАТ «ЕЛМІЗ», Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС Лтд, Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-ПЛАНТ Лтд, Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА», ВАТ «Київський радіозавод»[438].

Закон України «Про космічну діяльність» до космічної техніки відносить матеріальні предмети штучного походження, що проектуються, виготовляються та експлуатуються як у космічному просторі (космічний сегмент, космічна інфраструктура), так і на поверхні Землі (наземний сегмент, наземна інфраструктура) з метою дослідження та використання космічного простору. Однак у ПК України аналогічне поняття тлумачиться звужено; в його зміст включаються лише агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем.

Особливістю застосування відповідного звільнення зі сплати земельного податку є те, що законодавець обмежив сферу його застосування виключно земельними ділянками виробничого призначення. За всі інші земельні ділянки, які передані суб’єктам космічної діяльності у власність або надані у користування сплачується земельний податок за ставками та у порядку, встановленому розділом ХІІІ ПК України.

У п. 2 підрозділу 6 розділу ХХ ПК України звільнення від сплати земельного податку надається також суб’єктам літакобудування, що підпадають під дію норм ст. 2 Закону України від 12.07.2001 р. № 2660-ІІІ «Про розвиток літакобудівної промисловості». Застосування відповідної пільги обмежується земельними ділянками, які безпосередньо використовуються для виробництва кінцевої продукції, а також її зберігання, посадково-злітними смугами, а також місцями розташування пунктів заправки (дозаправки) моторних літальних апаратів та контролю за польотами. Відповідно до згаданої статті Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості» до суб’єктів літакобудування належать юридичні особи — резиденти України, які здійснюють діяльність у галузі літакобудівної промисловості та, згідно із Законом, мають відповідні ліцензії, а також відповідні сертифікати на право розробки або виробництва, або ремонту, або переобладнання, або модифікації, або технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів та відповідають хоча б двом з таких критеріїв:

а) здійснюють розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів;

б) виконують державне або оборонне замовлення на розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів;

в) забезпечують виконання Україною міжнародних зобов’язань з реалізації міжнародних контрактів з розробки авіаційної техніки та авіаційних двигунів, постачання авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництва авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонту авіаційної техніки та авіаційних двигунів.

Перелік суб’єктів літакобудування, щодо яких запроваджено заходи державної підтримки, в т. ч. і звільнення від сплати земельного податку, формує Міністерство промислової політики та затверджує КМ України. Такий Перелік затверджено постановою КМ України від 09.06.2010 р. № 405[439]. Разом з тим, необхідно враховувати, що не всі суб’єкти літакобудування, згідно з Переліком, мають право на звільнення від сплати земельного податку, а лише ті з них, земельні ділянки яких безпосередньо використовуються для цілей виробництва кінцевої продукції, а саме: літальних апаратів, їх корпусів, двигунів, включаючи місця, призначені для їх зберігання (склади, ангари, місця для відстоювання), посадково-злітні смуги, а також місця, в яких розташовані пункти заправки (дозаправки) моторних літальних апаратів та контролю над польотами. Суб'єкти літакобудування, які включені до зазначеного Переліку, але здійснюють лише діяльність з ремонту, переобладнання, модифікації, модернізації авіаційної техніки та авіаційних двигунів і не виготовляють кінцеву продукцію, не звільняються від сплати земельного податку згідно з п. 2 підрозділу 6 розділу XX ПК України[440].

Звільнення від сплати земельного податку для суб’єктів літакобудівної промисловості має тимчасовий характер і застосовується лише до 01.01.2016 року.

Пункт 3 підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» ПК України надає також тимчасове (до 01.01.2016 року) звільнення від сплати земельного податку суб’єктам кінематографії стосовно земельних ділянок, що використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів. Під суб’єктом кінематографії розуміється фізична або юридична особа, яка займається будь-яким видом професійної діяльності у галузі кінематографії (ст. 3 Закону України від 13.01.1998 р. № 9/98-ВР «Про кінематографію»), проте відповідний підпункт ПК України обмежує їх лише, з одного боку, виробниками національних фільмів, а з іншого — перелік таких суб’єктів затверджується КМ України.

У цьому контексті насамперед потребує уточнення поняття «національний фільм». Українське законодавство висуває вичерпну кількість вимог до фільмів, які відносяться до категорії «національних». По-перше, такі фільми створені суб’єктами кінематографії України, по-друге, їх виробництво здійснено в Україні, по-третє, авторське право чи право власності на них повністю або частково належить суб’єктам кінематографії України, по-четверте, основна (базова) версія мовної частини їх звукового ряду створена українською мовою.

КМ України, згідно з п. 3 підрозділу 6 розділу XX ПК України, дозволив надання звільнення зі сплати земельного податку виключно таким суб’єктам як Державне підприємство «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», Державне підприємство «Національний центр Олександра Довженка», Державне підприємство «Національна кінематика України», ЗАТ «Одеська кіностудія», Державне підприємство «Українська студія хронікально-документальних фільмів», Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм»[441]. Усі інші суб’єкти кінематографії обкладаються земельним податком у загальному порядку, встановленому розділом XIII ПК України.

Не менш важливим є і те, що звільнення від сплати земельного податку поширюється лише на ті землі, які використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів. На всі інші земельні ділянки, які не залучені у процес виробництва національних фільмів, поширюється загальний режим оподаткування земельним податком.

Згідно з пунктом 4 підрозділу 6 розділу XX Податкового кодексу України визначалось, що до 1 січня 2016 року від сплати земельного податку звільняються суб’єкти суднобудівної промисловості, визначені відповідно до статті 1 Закону України від 18.11.1999 р. № 1242-ХIV «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні».

Водночас стаття 1 Закону України № 1242, згідно з пунктом 23 розділу 1 Закону України від 23.10.2010 р. № 2856-VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та інших законодавчих актів України», який набрав чинності з 1 січня 2011 року, виключена.

Таким чином, пункт 4 підрозділу 6 розділу XX Податкового кодексу України містить посилання на статтю 1 Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні», яка втратила чинність, а отже законодавчі підстави для застосування пільгового оподаткування земельним податком суб’єктів суднобудівної промисловості відсутні.

Законом України № 3609 змінена редакція пункту 4 підрозділу 6 розділу XX Кодексу, згідно з якою до 1 січня 2016 року від сплати земельного податку звільняються суб’єкти суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005), за вказаним класом «будування та ремонт суден» визначено, які види економічної діяльності цей підклас включає, а які не включає.

Підрозділ 7. Особливості порядку повернення торгових патентів

1. Торгові патенти, видані згідно з вимогами Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності цим Кодексом, підлягають поверненню до органів державної податкової служби за місцем їх придбання у тримісячний строк (але не пізніше закінчення строку їх дії).

2. Суб’єкти господарювання несуть відповідальність за дотримання порядку використання торгових патентів, виданих відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», та за дотримання строку сплати за них, передбачену главою 11 розділу II цього Кодексу.

1. До моменту набрання Податковим кодексом України чинності, торгові патенти придбавалися суб’єктами господарювання у порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі — Закон про патентування). Закон про патентування на підставі пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу втратив свою дію із дати набрання цим Кодексом чинності, тобто з 1 січня 2011 року (див. пункт 2 розділу XIX Кодексу).

Поверненню підлягали придбані у такому порядку торгові патенти, строк дії яких не закінчився на момент набрання Кодексом чинності (тобто на 1 січня 2011 року) незалежно від перебігу цього строку (чи виданий 4 роки назад, чи — 1 день). Строк дії торгового патенту визначається законодавством окремо для кожного виду цих патентів.

Торгові патенти як видавалися, так і видаються, органами державної податкової служби України з визначеним, у межах максимально дозволених часових проміжках, строком їх дії, який залежить від виду підприємницької діяльності:

— 60 календарних місяців — на здійснення операцій із надання послуг у сфері грального бізнесу;

— 36 календарних місяців — на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями;

— 12 календарних місяців — на здійснення торговельної діяльності, крім короткотермінового торгового патенту, та діяльності з надання побутових послуг;

— від 1 до 15 днів — короткотерміновий торговий патент на здійснення торговельної діяльності.

Строк дії торгового патенту, що видається суб’єктам господарювання у порядку та на умовах, передбачених статтею 267 «Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності» розділу XII Кодексу, встановлюється пунктом 267.7 статті 267 розділу XII Кодексу.

Термін дії торгового патенту, як обов’язковий реквізит, вказується у кожному торговому патенті, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби (підпункт 267.4.9 пункту 267.4 статті 267 розділу XII Кодексу).

Такі торгові патенти, які придбані суб’єктами господарювання у порядку та на умовах, встановлених Законом про патентування, повинні бути повернутими у тримісячний строк, тобто протягом трьох місяців з моменту набрання Кодексом чинності та не пізніше відповідного числа третього місяця (тобто 31 березня 2011 року).

У разі коли закінчення тримісячного строку повернення припадає на місяць, в якому немає відповідного числа, то цей строк закінчується останнього дня третього місяця. Якщо останній день третього місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то днем закінчення тримісячного строку є перший за ним робочий день (стаття 254 Цивільного кодексу України).

Ці торгові патенти можуть бути повернуті до органів державної податкової служби до закінчення їх робочого дня чи до терміну, визначеного у встановленому порядку правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи або прийому чи іншим режимним документом (стаття 255 Цивільного кодексу України).

За умови повернення торгового патенту, строк дії якого не закінчився, у тримісячний строк до органу державної податкової служби, що його видав, за аналогією підпункту 267.7.5 пункту 267.7 статті 267 розділу XII Кодексу суб’єкту господарювання компенсується (повертається) надмірно сплачена сума збору (плати за торговий патент).

У разі якщо строк дії торгового патенту закінчується у межах перших трьох місяців з моменту набрання Кодексом чинності, то торговий патент повертається не пізніше дня закінчення строку його дії та не підлягає компенсації.

Торгові патенти повертаються за місцем їх придбання, тобто за місцем їх видання органами державної податкової служби. Місце придбання торгових патентів визначається (абзац перший частини третьої статті 2 Закону України про патентування):

— за місцезнаходженням суб’єктів підприємницької діяльності або місцезнаходження їх структурних (відокремлених) підрозділів;

— за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг — для суб’єктів підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі);

— за місцем реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності — для суб’єктів, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу.

2. Відповідно до пункту 2 підрозділу 7 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу суб’єкти господарювання несуть відповідальність за дотримання порядку використання торгових патентів, виданих відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», та за дотримання строку сплати за них, передбачену главою 11 розділу II Кодексу.

Поняття суб’єкта господарювання визначено у статті 55 Господарського кодексу України. Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єктами господарювання є:

— господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

— громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарські організації як суб’єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

У коментованому пункті до суб’єктів господарювання відносяться юридичні особи, їх відокремлені підрозділи та фізичні особи — підприємці, які у встановленому пунктом 267.4 статті 267 Кодексу порядку отримують торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

— торговельну діяльність у пунктах продажу товарів;

— діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

— торгівлю валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

— діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Торгові патенти, які видані згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та можуть діяти до 31 березня 2011 року включно, використовуються з 1 січня 2011 року у порядку, встановленому пунктом 267.6 статті 267 цього Кодексу. Сплата за ці торгові патенти здійснюється у визначені строки (підпункт 267.5.2 пунктом 267.5 статті 267) та порядку (підпункт 267.5.1 пунктом 267.5 статті 267).

В описаному випадку застосовуються вказані норми Податкового кодексу України (хоча торгові патенти й видалися відповідно до Закону про патентування), оскільки Закон про патентування втратив чинність на підставі пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу з моменту набрання ним чинності.

У пункті 2 підрозділу 7 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу законодавець передбачає, що за часткове чи повною мірою недотримання (тобто порушення) порядку використання торгових патентів та строку сплати за них настає відповідальність, встановлена статтею 125 глави 11 розділу II Кодексу.

Підрозділ 8. Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку

1. Встановити, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий — двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13–92 «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей:

1) платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

а) податок на прибуток підприємств;

б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — підприємців);

в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;

г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

ґ) плата за користування надрами;

д) збір за спеціальне використання води;

е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2) нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюються суб’єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого — двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13–92 «Про прибутковий податок з громадян», у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;

3) єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 30–31, ст. 195) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється;

4) зарахування до бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року;

5) повернення сум єдиного податку та фіксованого податку, які були сплачені до 1 січня 2011 року помилково або надміру, а також зарахування сум погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюються у встановленому порядку з урахуванням цього підрозділу;

6) у разі повернення авансів (інших платежів), отриманих в період перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування, з яких був сплачений єдиний податок, на суму такого повернення відбувається коригування суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у відповідності з коригуванням суми єдиного податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.

(Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI)

На підставі Закону України від 4 листопада 2011 року № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» з 1 січня 2012 року вступає в дію Глава 1 Розділу XIV Податкового кодексу України, яка визначає особливий порядок оподаткування суб’єктів господарювання, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, порядок обліку та звітності таких суб’єктів господарювання.

Підрозділ 9. Особливості повернення сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також місцевих податків і зборів

1. Повернення сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також місцевих податків і зборів, які були сплачені до 1 січня 2011 року помилково або надміру, зарахування до бюджетів таких податків і зборів, які сплачуються у першому кварталі 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, та сум, які сплачуються у рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюються у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.

2. Фізичні особи, які є власниками транспортних засобів, що відповідно до законодавства підлягають технічному огляду один раз на два роки, при проходженні у 2011 році такого технічного огляду або знятті транспортних засобів з обліку зобов’язані пред'являти органам, що здійснюють зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату за 2010 рік податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за ставками, які діяли до 1 січня 2011 року, а фізичні особи, які були звільнені у 2010 році від його сплати, — документ, що дає право на користування такими пільгами. У разі неподання таких документів технічний огляд транспортних засобів та зняття їх з обліку не провадяться.

Зазначений підрозділ 9 розділу XX ПК України регулює правовідносини, що виникають у перехідний період у сфері оподаткування. Ним визначаються: 1) порядок повернення сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також місцевих податків і зборів, які були сплачені помилково або надміру до 01.01.2011 р.; 2) порядок зарахування до бюджетів таких податків і зборів, які сплачуються у першому кварталі 2011 р. за останній звітний (податковий) період 2010 р.; 3) порядок зарахування до бюджетів сум, які сплачуються у рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31.12.2010 р.; 4) вимоги до сплати податку з власників транспортних засобів особами, що підлягають технічному огляду один раз на два роки.

Передбачається, що повернення помилково або надміру сплачених до 01.01.2011 р. сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також місцевих податків і зборів, зарахування до бюджетів таких податків і зборів, які сплачуються у першому кварталі 2011 р. за останній звітний (податковий) період 2010 р., та сум, які сплачуються у рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31.12.2010 р., здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 01.01.2011 р., тобто до набуття чинності ПК України. Звідси випливає, що відповідні правовідносини будуть регулюватись тими нормами податкового законодавства, які діяли до зазначеної дати. Однак при цьому варто зауважити, що власне повернення сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у випадку сплати його під час проходження технічного огляду не лише за 2010 р., але й за 2011 р., здійснюється у порядку, передбаченому ст. 43 ПК України, яка врегульовує питання умов повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань. Таке тлумачення було запропоноване Комітетом ВР України з питань фінансів, банківської справи, податкової та митної політики і підтримане на практиці ДПС України[442].

Окремо варто додати, що механізм компенсації втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів для фізичних осіб, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об’ємом циліндрів двигуна до 2 500 куб. см чи одного мотоцикла з об’ємом циліндрів двигуна до 750 куб. см або одного човна моторного чи катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м, підпадає під дію п. 4 розділу XIX ПК України та має бути додатково розроблений і запроваджений КМ України.

Далі у п. 2 встановлюється обов’язок пред’явлення органам, що здійснюють зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжного доручення про сплату за 2010 р. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Такий обов’язок покладається на платників податків — фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, що підлягають технічному огляду один раз на два роки згідно із законодавством і які проходять такий технічний огляд або здійснюють зняття транспортного засобу з обліку в 2011 році. Якщо відповідні платники податків мали пільги у вигляді звільнення від сплати відповідного податку у 2010 році, то вони повинні надавати документ, який підтверджує право на користування такими пільгами. У разі неподання таких документів технічний огляд транспортних засобів та зняття їх з обліку не провадяться. Особливу увагу варто звернути на те, що в інших випадках податок з власників транспортних засобів не сплачується з 01.01.2011 р. у зв’язку з його відміною[443].

Підрозділ 10. Інші перехідні положення

1. Встановити, що погашення простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

1. Прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/ фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позиками/ фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993–1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості за встановленою згідно з додатком 1 формою[444].

Сума заборгованості боржника визначається Міністерством фінансів України або банком, який на підставі агентського договору або за дорученням державних органів, згідно із законодавством, від свого імені надав боржникам кредити, веде облік погашення заборгованості та здійснює її обслуговування, на підставі договору або інших передбачених законодавством підстав, відповідно до яких боржник отримав кредит з урахуванням інформації Державного казначейства України про надходження платежів у рахунок погашення цієї заборгованості.

Органи ДПС України та органи державної виконавчої служби є органами стягнення заборгованості суб’єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету), а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії[445].

Для відшкодування зазначених сум і стягнення заборгованості перед відповідними бюджетами з наданих суб’єктам господарювання бюджетних позичок, отриманих у порядку рекредитування, а також плати за користування цими позичками, застосовується механізм стягнення не внесених вчасно податків і неподаткових платежів, зокрема погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників. Строк, у межах якого держава (Автономна Республіка Крим чи територіальна громада міста) може звернутися до суду з вимогою про погашення такої заборгованості суб’єкта господарювання, не обмежується[446].

2. Збори (плата, внески), не встановлені цим Кодексом як загальнодержавні або місцеві, але встановлені законодавчими актами України як обов’язкові платежі до набрання чинності цим Кодексом, справляються за правилами, встановленими цими законодавчими актами України, до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюватимуть справляння відповідних зборів (плати, внесків).

2. У цій статті зазначено, що збори (плата, внески), не встановлені цим Кодексом як загальнодержавні або місцеві, але встановлені законодавчими актами України як обов’язкові платежі до набрання чинності цим Кодексом, справляються за правилами, визначеними цими законодавчими актами України

Незалежно від цього Кодексу відповідні законодавчі акти України здійснюють механізм реалізації податкового адміністрування та визначають обов’язки і відповідальність платників.

Законодавцем встановлено, що вони є чинними до набрання чинності закону про адміністративні послуги або інших законів України, що регулюватимуть справляння відповідних зборів (плати, внесків).

2–1. Підлягають списанню:

податковий борг станом на 1 січня 2011 року Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (крім податкового боргу з податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих періодах) та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», суб’єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед бюджетом (у тому числі податковий борг, який виник у зв’язку із порушеннями податкового, валютного та митного законодавства), а також грошові зобов’язання, які виникнуть у зв’язку із застосуванням механізму списання відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»;

реструктуризовані суми податків та зборів на умовах, визначених Законом України від 23 червня 2005 року № 2711-IV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», підприємствам — виробникам електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, а також грошові зобов’язання, які виникнуть у зв’язку із застосуванням механізму списання відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»;

податковий борг суб’єктів господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, перед бюджетом, який виник внаслідок визначення податковими органами податкового зобов’язання суб’єкта господарювання через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії), що відносяться до періодів до 1 січня 2011 року;

визначені контролюючими органами станом на 1 січня 2011 року неузгоджені грошові зобов’язання та пені Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (крім зобов’язань з податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих періодах) та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», АТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок», за якими тривають процедури адміністративного або судового оскарження;

визначені контролюючими органами неузгоджені грошові зобов’язання та пені суб’єктів господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії), що відносяться до періодів до 1 січня 2011 року та за якими тривають процедури адміністративного або судового оскарження;

розстрочені Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» податкові зобов’язання (з урахуванням процентів, нарахованих на такі розстрочені суми) з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Суми, списані відповідно до положень цього пункту та Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», не включаються до валових доходів та валових витрат учасників процедури списання.

Відповідні рішення про списання зазначених сум приймаються контролюючими органами в межах їх компетенції у порядку, передбаченому для списання безнадійного податкового боргу, протягом десяти робочих днів з дня подання заяви платника податків. У разі відмови контролюючим органом у списанні згідно з цим пунктом платники податків можуть оскаржити такі дії в порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу.

Згідно з положеннями цього пункту списанню підлягають суми, що залишаються несплаченими станом на перше число місяця, у якому набрав чинності Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».

На списані відповідно до положень цього пункту суми не нараховуються штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом.

1. Коментований пункт зазначає, що ПК України розділ XX «Перехідні положення» підрозділ 10 доповнено пунктом 2–1, доповнення були внесені Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», який діє від 8 липня 2011 року до 31 грудня 2011 року № 3682-VI. Прийняття даного Закону обумовлене складним фінансовим станом, в якому через державне регулювання цін та тарифів перебувають теплопостачальні підприємства та суб’єкти господарювання, що провадять діяльність, пов’язану з постачанням природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, а також Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яка внаслідок вкрай низького рівня розрахунків споживачів за природний газ була позбавлена джерел для своєчасних та повним обсягом розрахунків з бюджетом за податками, зборами, обов’язковими платежами, виконуючи нараховані податкові зобов’язання, у тому числі за рахунок залучення кредитних коштів.

Значний рівень заборгованості постійно ставить Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні компанії ДК «Газ країни», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», а також ДАТ «Чорноморнафтогаз» під загрозу відключення від газопостачання, і як наслідок може дестабілізувати проходження опалювального сезону, посилити соціальну напругу, порушити права громадян України.

З року в рік заборгованість теплопостачальних підприємств та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність, пов’язану з постачанням природного газу, накопичується, проте джерела для її погашення відсутні.

З метою покращання платіжного балансу зазначених підприємств, підвищення рівня їх поточних розрахунків за спожитий природний газ ПК України розділом XX «Перехідні положення», підрозділом 10, пунктом 21 визначено списати їх заборгованість, що виникла станом на 1 січня 2010 року та нараховані пені і штрафні санкції станом на 1 січня 2011 р.

3. Встановити, що в разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.

3. Дана норма встановлює, що правила справляння податків, зборів регулюється цим Кодексом.

Ураховуючи порядок набрання чинності та принцип дії закону в часі, законодавчі акти, у яких передбачено інші правила справляння податків і зборів, що регулюються Кодексом, повинні вважатися такими, що втратили чинність.

4. Встановити, що до 1 січня 2015 року справляється збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства відповідно до Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»

4. Платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво. Виробники алкогольних напоїв та пива є платниками збору лише за умови реалізації ними цієї продукції в роздрібній торгівлі безпосередньо споживачам. У разі постачання такої продукції суб’єктам оптової та роздрібної торгівлі власного виробництва вони не є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. У разі реалізації алкогольних напоїв та пива за договорами комісії (консигнації) платниками збору є суб’єкти підприємницької діяльності (крім виробників-комітентів у разі здійснення ними оптової торгівлі алкогольних напоїв та пива), які отримують на свій рахунок кошти або інші види компенсації за продаж цієї продукції (т. 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»).

Об'єктом оподаткування збором є виручка — товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі (т. 2 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»). Ставка збору становить один відсоток від об’єкта оподаткування (т. 3 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»).

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства платники, які визначені у ст. 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», сплачують на спеціальний рахунок Державного казначейства України щомісяця у строки, визначені Законом для місячного звітного періоду. Нараховані суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства залишаються на спеціальному рахунку Державного казначейства України. Головним розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади, який здійснює державну політику у сфері виноградарства, садівництва і хмелярства. Суми збору розподіляються та використовуються таким чином: вісімдесят п'ять відсотків — на розвиток виноградарства і садівництва, п’ятнадцять відсотків — на розвиток хмелярства (ст. 4 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»).

Передбачено, що збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства справлятиметься до 1 січня 2015 року.

5. У зв’язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

5. ПК України, передбачено, що штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію. Відповідно до т. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України).

Нормативний акт — це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово (роз’яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики ви рішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»). Пунктом 1 параграфу 45 розділу 5 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов. Відповідно до статті 4 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та норм Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 № 778 (далі — Положення), ДНА України є центральним податковим органом. Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Положення ДНА України, відповідно до покладених на неї завдань, видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти з питань оподаткування. ДПА України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази та розпорядження (пункт 7 Положення). Враховуючи зазначене, штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення постанов Кабінету Міністрів України, наказів та розпоряджень ДПА України, положень, прямо передбачених ПК України, у сфері справляння податків і зборів починають застосовуватись до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію[447].

6. Не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому — четвертому календарних кварталах 2011 року.

6. ПК України зазначає, що у 2011 році за наслідками діяльності у другому — четвертому календарних кварталах (див. коментар ст. 34 розділу I) до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, яка складається із сукупності податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, і справляються у порядку, встановленому цим Кодексом, фінансові санкції передбачені главою 11 розділу II ПК України за порушення податкового законодавства не застосовуються.

7. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З 1 липня 2011 року закінчився термін дії коментованого пункту, а саме: штрафних санкцій в розмірі не більше 1 гривні, які були встановлені з 1 січня по 30 червня 2011 року.

З 1 липня 2011 року вступає в дію ст. 119 ПК України, згідно з якою за неподання або порушення порядку подання платником податків інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків, передбаченого цим Кодексом, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 85 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень.

8. У випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 1 розділу XIX ПК України ст. 39 розділу І набирає чинності з 1 січня 2013 року, а пп. 2 п. 2 цього ж розділу XIX передбачає, що п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не втрачає своєї чинності до 1 січня 2013 р. У системному взаємозв’язку з цими положеннями і перебуває п. 8 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення», який вказує, що до вступу в дію ст. 39 розділу І ПК України використання категорії «звичайна ціна» у податкових відносинах регулюється п. 1.20 ст. 1 згаданого Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

9. Тимчасово, до розробки та впровадження в дію автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» відповідно до пункту 49.17 статті 49 цього Кодексу, діє Порядок з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011.

Положення цього пункту покликані на удосконалення електронного документообігу Центральним органом виконавчої влади, процедури подання електронної звітності засобами телекомунікаційного зв’язку до міністерств, відомств інших центральних органів державної влади та фондів загальнообов’язкового державного страхування, шляхом розробки автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» (див. коментар пункту 49.17 статті 49).

Автоматизована (інформаційна) системи — це організаційно-технічна система, яка має відповідний сертифікат (атестат) захищеності та складається із комплексу засобів електронно-обчислювальної техніки і зв’язку для обробки й передачі даних, методів та алгоритмів обробки у вигляді відповідного програмного забезпечення, інформації яка обробляється, персоналу і користувачів системи.

3 моменту впровадження в дію автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» втрачає чинність Порядок з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011.

10. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Коментований пункт встановлює умови дії підзаконних актів з питань оподаткування, видані Кабінетом Міністрів України, Державною податковою службою України та іншими міністерствами і відомствами до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 1 січня 2011 року, а також пріоритетність норм над іншими нормативно-правовими актами.

Вважається, що кодифікований акт (прийнятий у вигляді закону) має певний пріоритет стосовно інших нормативно-правових актів, у тому числі й законів, які регулюють відносини у відповідній сфері. Тобто якщо норми Кодексу суперечать нормам якогось нормативно-правового акта, прийнятого раніше, то застосовуються положення Кодексу, а нормативно-правовий акт, і навіть закон, підлягає змінам відповідно до нового (у даному випадку — податкового) законодавства.

Якщо положення зазначених вище підзаконних нормативно-правових актів суперечать положенням цього Кодексу, то вони не можуть застосовуватися, оскільки вищу юридичну силу мають норми Кодексу як будь-якого закону.

Ці нормативно-правові акти застосовуються тільки в частині, що не суперечить Кодексу, та діють до моменту видання нових нормативно-правових актів з відповідних питань на виконання положень Кодексу.

11. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

(Підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 11 згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011)

11. Штрафні (фінансові) санкції, що являють собою плату (фіксована сума та/або відсотки), що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства, а також за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовуються у порядку та у розмірах, передбачених даним Кодексом та іншими нормативно-правовими актами, чинними на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних санкцій. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за наслідками перевірок, які проводяться контролюючими органами. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства, що нараховані за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

12. Норми статті 69 цього Кодексу не застосовуються до зберігачів цінних паперів в період відкриття рахунків в цінних паперах при проведенні дематеріалізації цінних паперів відповідно до законодавства. Зобов’язання, передбачені в статті 69, мають бути виконані зберігачем по закінченню визначеного законодавством періоду дематеріалізації цінних паперів при зверненні фізичної особи, зазначеної у цій статті, щодо відкриття для неї таких рахунків та при відкритті нових рахунків.

(Підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 12 згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011)

12. Положення ст. 69 даного Кодексу, що закріплюють особливості процедури відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах, не застосовуються до зберігачів цінних паперів в період відкриття рахунків в цінних паперах при їх переведенні у бездокументарну форму (здійснення зберігачем облікового запису, який є підтвердженням права власності на цінний папір) відповідно до законодавства.

Зберігачами цінних паперів можуть бути банки, торговці цінними паперами або реєстратори, які мають ліцензію на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах.

Таким чином, даною нормою закріплюється положення щодо виключення обов’язку зберігачів повідомляти податкові органи про відкриті рахунки у процесі дематеріалізації.

Зобов’язання, передбачені в ст. 69, мають бути виконані зберігачем після закінчення визначеного законодавством періоду дематеріалізації цінних паперів при зверненні фізичної особи — підприємця та особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність щодо відкриття для неї таких рахунків та при відкритті нових рахунків.