Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.

Стаття 180. Платники податку

180.1. Для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб’єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа — управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

(Абзац другий підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI (3609-17) від 07.07.2011)

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України) (92–15), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

180.2. Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

180.3. Особи, зазначені у пункті 180.2 цієї статті, мають права, виконують обов’язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податку.

180.4. Положення цієї статті не поширюються на осіб нерезидентів, які надають послуги з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі, відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні (996_004) та Угоди про грант (Проекту ядерної безпеки Чорнобильської AEC) між Європейським банком реконструкції та розвитку як Розпорядником коштів, наданих згідно з Грантом з Рахунка ядерної безпеки, Урядом України та Чорнобильською атомною електростанцією.

(Статтю 180 доповнено пунктом 180.4 згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011)

180.1. Даний пункт окреслює платників податку на додану вартість, як і в Законі України «Про податок на додану вартість», платниками податку визнано осіб, що провадять господарську діяльність та добровільно реєструються як платники ПДВ; зареєстровані або підлягають обов’язковій реєстрації як платники цього податку; ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню.

Водночас цим пунктом розширено перелік осіб, що є платниками ПДВ, порівняно із Законом України «Про податок на додану вартість». До переліку платників ПДВ додатково внесено особу-управителя майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість відносно господарських операцій, пов’язаних із використанням майна, отриманого в управління за договорами управління майном. Уточнено, що норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до Закону.

Крім осіб, що провадять операції з постачання конфіскованого майна, платниками ПДВ додатково визнано осіб, що провадять операції з постачання знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави.

До платників ПДВ вперше віднесено особу, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, а також особу, яка використовує, в тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/ або всупереч умовам чи цілям її надання, а також будь-яку іншу особу, що використовує податкову пільгу, яку для неї не призначено.

180.2.-180.3. Цими пунктами визначено осіб, відповідальних за нарахування та сплату податку до бюджету у разі отримання ними послуг від нерезидентів, не зареєстрованих як платники податку.

180.4. Відповідно до норми цього пункту вказано особи на яких не поширюється положення статті, а саме нерезиденти, які надають послуги з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, адже фінансування вказаних робіт здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі.

Стаття 181. Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку

181.1. У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

181.2. Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку.

Спеціальна реєстрація платників ПДВ в Україні запроваджена з 1997 р., вона має на меті удосконалити адміністрування податку та полегшення контролю за його сплатою. У Податковому кодексі України вперше вимоги щодо реєстрації осіб як платників ПДВ викладені в окремій статті й детально регламентовані.

181.1. Залишився без змін обсяг оподатковуваних операцій, щодо досягнення якого будь-яка особа — суб’єкт підприємницької діяльності зобов’язана зареєструватися як платник податку на додану вартість. Це 300 000 грн (без урахування податку на додану вартість). Така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання). На відміну від аналогічної норми Закону України «Про податок на додану вартість» цим пунктом передбачено, що платник єдиного податку не може бути зареєстрований платником ПДВ (згідно з Кодексом сплачувати єдиний податок можуть лише фізичні особи — суб’єкти малого підприємництва, для яких ставка оподаткування встановлена у фіксованій сумі).

Особи, які ведуть окремий облік операцій за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи або операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном (управитель майна), розглядаються Кодексом як окремі платники податку. Законом до окремого платника податку прирівнювалася лише особа, яка вела окремий облік операцій за договором про спільну діяльність.

181.2. У цьому пункті, як і у попередньому законодавств як окремі платники податку Кодексом визнаються особи, які імпортують товари на митну територію України або ж отримують послуги від нерезидентів на митній території України. При цьому, зважаючи на те, що у цих випадках об’єктом оподаткування є операції з придбання, а не з постачання товарів (послуг), обсяг таких операцій у будь-якому розмірі сам по собі не є підставою для реєстрації таких осіб, як платників податку на додану вартість. Водночас особи, які імпортують товари на митну територію України, декларують такі операції шляхом подання вантажної митної декларації, а для послуг, отриманих неплатниками від нерезидента, такого декларування Законом не передбачалося (тільки сплата податку до бюджету). З прийняттям Кодексу для осіб, незареєстрованих як платники податку на додану вартість, встановлюється обов’язок декларування податкових зобов’язань з операції з отримання послуг від нерезидентів на митній території України за окремою формою розрахунку у вигляді додатка до декларації.

Отже, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

— особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

— особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб’єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 розділу V Кодексу.

Стаття 182. Добровільна реєстрація платників податку

182.1. Якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми та обсяги постачання товарів/ послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою. Особа, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300 000 гривень та яка не є платником податку відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу, може добровільно зареєструватися незалежно від наявності здійснених нею оподатковуваних операцій та обсягу постачання товарів/послуг іншим платникам податку.

(Пункт 182.1 статті 182 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 3609-VI (3609-17) від 07.07.2011)

182.1. З набранням чинності Кодексом змінюються умови добровільної реєстрації платниками ПДВ тих осіб, які не підлягають обов’язковій реєстрації. Зокрема, встановлено, що якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу, не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми та обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою. Встановлене обмеження, руйнує цілий ряд схем мінімізації оподаткування та ухилення від сплати податку за участі таких платників.

Стаття 183. Порядок реєстрації платників податку

183.1. Будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

183.2. У разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

183.3. У разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

(Пункт 183.3 статті 183 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

183.4. У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до підпункту «г» підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.2 цієї статті.

(Пункт 183.4 статті 183 в редакції Закону № 4014-VI від 04.11.2011, що набирає чинності з 01.01.2012 р.)

183.5. Особи, зазначені у пунктах 183.3 та 183.4 цієї статті (у разі добровільної реєстрації), можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних. При цьому реєстрація осіб, зазначених у пункті 183.4 цієї статті, здійснюється не раніше дати зміни системи оподаткування.

(Пункт 183.5 статті 183 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

183.6. У разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.

183.7. Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи — платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

(Пункт 183.7 статті 183 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

183.8. Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

183.9. У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов’язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, орган державної податкової служби зобов’язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.

183.10. Будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

(Пункт 183.10 статті 183 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

183.11. Оригінал свідоцтва про реєстрацію платника податку повинен зберігатися таким платником, а копії свідоцтва, достовірність яких засвідчена органом державної податкової служби, розміщуватися в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його філіях (відділеннях), представництвах.

183.12. Центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку.

183.13. Для інформування платників податку центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на своєму веб-сайті:

183.13.1. дані з реєстру платників податку із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера свідоцтва про реєстрацію платника податку, дати початку його дії;

183.13.2. інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду, а саме про анульовані свідоцтва про реєстрацію платника податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

183.14. Форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання реєстрації, свідоцтва про реєстрацію, а також положення про реєстрацію платників податку затверджуються центральним органом державної податкової служби.

183.15. У разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

183.16. Якщо відповідно до законодавства визначено строк, на який утворено особу, або строк, після якого змінюються дані у свідоцтві про реєстрацію платника податку, зазначене свідоцтво видається тільки на такий строк.

183.17. Особа, утворена в результаті реорганізації платника податку (крім особи, утвореної шляхом перетворення), реєструється платником податку як інша новоутворена особа в порядку, визначеному цим Кодексом, у тому числі у разі, коли до такої особи перейшли обов’язки із сплати податку у зв’язку з розподілом податкових зобов’язань чи податкового боргу.

183.18. Особі, що реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.

183.1. У цьому пункті зазначено, що будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до податкового органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ. Така заява подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником юридичної особи — платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до податкового органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Реєстраційну заяву обов’язково має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають заповненню. У заяві про реєстрацію платника ПДВ указується спосіб отримання свідоцтва про таку реєстрацію — поштою або безпосередньо в податковому органі.

Якщо особа обрала спосіб отримання свідоцтва поштою, то оплату вартості поштових послуг щодо відправлення свідоцтва така особа має здійснити до отримання свідоцтва шляхом подання до податкового органу поштових марок на суму, що відповідає вартості послуг поштового зв’язку з пересилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

183.2. Цим пунктом зазначено, що у разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше десятого числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсяг оподатковуваних операцій, який передбачає таку реєстрацію. Законом України «Про податок на додану вартість» були встановлені інші терміни для подання заяви при обов’язковій реєстрації платника податку: 1) для осіб, обсяг оподатковуваних операцій яких вимагав обов’язкової реєстрації як платника податку, — не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість); 2) для осіб, які підлягали обов’язковій реєстрації платником податку відповідно до здійснюваних ними операцій, зокрема послуг залізничного транспорту, послуг використання комп’ютерних мереж, реалізації конфіскованого майна, — не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій.

Будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ, вважається платником ПДВ з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 розділу V Кодексу, без права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником ПДВ.

Ці положення попереднього законодавства були переглянуті з метою спрощення адміністрування податку і запобігання використанню схем оптимізації податкових платежів і ухилення від оподаткування.

183.3. У цьому пункті, як і у попередньому законодавстві, зазначено, що у разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку. Особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування переходить у власність держави, також подає заяву у встановлений термін.

183.4. Цим пунктом передбачено, що особи, які переходять на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування обліку і звітності і при цьому обсяг їх оподатковуваних операцій перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов’язані подати реєстраційну заяву не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка провадить оподатковувані операції і не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими ніж 300 000 гривень, а обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання, та особа, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300 000 гривень, може добровільно зареєструватися не залежно від наявності здійснених нею оподатковуваних операцій та обсягу постачання товарів/послуг іншим платникам податку і подати реєстраційну заяву не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку.

У разі зміни платником ставки єдиного податку, що застосовує ставку в розмірі 5 відсотків і постачає послуги (роботи) платникам податку на додану вартість, при цьому обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень, подає реєстраційну заяву не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, у якому вперше досягнуто вказаний обсяг.

Зазначена норма Кодексу забезпечить уникнення колізій при тлумаченні податкового законодавства.

183.5. У цьому пункті, на відміну від Закону України «Про податок на додану вартість», зазначено, що особи, які подають реєстраційну заяву, можуть вказати у ній запланований день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку.

Якщо протягом строку від подання реєстраційної заяви до бажаного дня реєстрації у особи виникнуть обставини або операції, за яких реєстрація платником ПДВ є обов’язковою згідно з пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу, така особа зобов’язана подати повторну реєстраційну заяву у строки, визначені пунктом 183.2 статті 183 розділу V Кодексу. У цьому випадку реєстрація платника ПДВ з бажаного дня реєстрації анулюється та проводиться реєстрація платника ПДВ у загальному порядку згідно з цим Положенням.

Юридична особа, яка переходить із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування або із загальної системи оподаткування на спрощену систему оподаткування зі сплатою податку на додану вартість, може вказати бажаний день реєстрації, яким є перший день звітного періоду (кварталу), з якого здійснюється такий перехід, за умови подання реєстраційної заяви не пізніше ніж за 15 календарних днів до такого переходу.

Якщо особа, яка переходить на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи оподаткування, подала до податкового органу реєстраційну заяву без зазначення бажаного дня реєстрації й останній день строку у 10 робочих днів від дня отримання реєстраційної заяви передує даті переходу такої особи на загальну систему оподаткування, то датою реєстрації такої особи платником ПДВ визначається перший день переходу такої особи на загальну систему оподаткування.

Якщо особа вказала у реєстраційній заяві бажаний день реєстрації та такий день визначений згідно з цим пунктом, то дата реєстрації такої особи відповідає бажаному дню реєстрації, вказаному у реєстраційній заяві. Якщо визначення бажаного дня реєстрації не відповідає цьому пункту, то датою реєстрації такої особи платником ПДВ є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Особи, зазначені у пункті 183.4 цієї статті (у разі добровільної реєстрації), можуть навести у заяві запланований день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних. При цьому реєстрація осіб, здійснюється не раніше дати зміни системи оподаткування.

Така норма Кодексу спрямована на досягнення фіскального компромісу між державою і платниками податків.

183.6. У цьому пункті встановлено, коли наступає останній день строку подання реєстраційної заяви, якщо такий день припадає на вихідний, святковий або неробочий день. Зазначена норма не була прописана в Законі України «Про податок на додану вартість».

183.7. У цьому пункті, на відміну від Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено порядок подання заяви для реєстрації платника, який раніше був прописаний у наказі ДПС.

183.8. Цей пункт визначає підстави для відмови в реєстрації заяви платника податку на додану вартість.

При реєстрації платника ПДВ обов’язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку — юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб. Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру. З метою перевірки достовірності даних про заявника податковий орган може звернутись до державного реєстратора за отриманням витягу з Єдиного державного реєстру.

Якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов’язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані (крім розділу 15 такої заяви), її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, то протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Податковий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 розділу V Кодексу.

183.9. У цьому пункті Кодексу зазначено, що орган державної податкової служби зобов’язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про його реєстрацію як платника податку не пізніше наступного робочого дня після запланованого дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом десяти робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо у заяві не зазначено запланованого дня реєстрації чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку. Якщо у заяві особи вказано, що вона має намір зареєструватися платником податку після десятиденного строку, встановленого для видачі свідоцтва, орган державної служби зобов’язаний видати або відправити поштою таке свідоцтво не пізніше запланованого дня реєстрації. Бланк

Свідоцтва виготовляється на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки.

Свідоцтво видається (направляється) платнику ПДВ у такому порядку:

Якщо особа обрала спосіб отримання Свідоцтва поштою, воно надсилається за місцезнаходженням (місцем проживання) платника ПДВ, указаним у Свідоцтві, з повідомленням про вручення за рахунок одержувача.

У податковому органі Свідоцтво може одержати сам платник ПДВ — фізична особа або відповідальна особа платника ПДВ — юридичної особи, вказана у реєстраційній заяві, чи будь-яка особа за наявності належним чином оформленої довіреності від платника ПДВ (далі — Представник платника). Особа, яка отримує Свідоцтво, має пред’явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу.

Відомості про отримання Свідоцтва платником ПДВ чи Представником платника вказуються у корінці Свідоцтва. До корінця Свідоцтва долучаються довіреність у разі одержання Свідоцтва особою за довіреністю або повідомлення про вручення — у разі направлення поштою Свідоцтва платнику ПДВ.

Якщо особа обрала спосіб отримання Свідоцтва безпосередньо в податковому органі та протягом 10 робочих днів від дня надходження до податкового органу заяви про реєстрацію не отримала Свідоцтво з будь-яких причин, податковий орган у другій половині останнього календарного дня строку у 10 робочих днів направляє за місцезнаходженням (місцем проживання) платника ПДВ Свідоцтво поштовим відправленням з післяплатою за рахунок одержувача.

Якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику ПДВ Свідоцтво у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, відмовою прийняти таке Свідоцтво, відсутністю за місцезнаходженням (місцем проживання) платника ПДВ, то працівник того структурного підрозділу, яким надсилалось Свідоцтво, на підставі інформації структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або на підставі іншої інформації оформляє довідку, у якій вказує причину, що призвела до неможливості вручення Свідоцтва. Така довідка разом із Свідоцтвом зберігається у реєстраційній частині облікової справи платника податків. У цьому разі платник ПДВ чи Представник платника може отримати Свідоцтво в податковому органі у будь-який час до дати анулювання реєстрації згідно зі статтею 184 цього Кодексу. При цьому податковий орган здійснює заходи щодо встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника ПДВ згідно з Порядком обліку.

У Свідоцтві найменування (прізвище, ім’я, по батькові) та місцезнаходження (місце проживання) платника ПДВ вказуються повністю, усі поля Свідоцтва заповнюються способом комп’ютерного друку та виконуються українською мовою прописними літерами. Оригінал Свідоцтва повинен зберігатися платником.

183.10. У цьому пункті зазначено, що за наявності підстав для обов’язкової реєстрації платника він вважається платником, незалежно від того, чи була подана реєстраційна заява. До моменту реєстрації платник не має права на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Норма є уточнюючою щодо реєстрації платників, які з отриманням свідоцтва про реєстрацію мають право формувати не лише власний податковий кредит, а й податковий кредит своїм контрагентам за рахунок виписки податкових накладних при постачанні товарів/послуг.

Датою реєстрації особи платником ПДВ, яка вноситься до Реєстру та зазначається у Свідоцтві, є дата, що відповідає даті здійснення запису в Реєстрі про таку реєстрацію або бажаному дню реєстрації. При визначенні дати реєстрації особи, яка повторно реєструється платником ПДВ, не враховуються періоди попередніх реєстрацій, які були анульовані. Датою податкової реєстрації такого платника ПДВ є дата його нової реєстрації, незалежно від строку, що пройшов від дня анулювання попередньої податкової реєстрації такої особи до дня подання заяви про повторну податкову реєстрацію. Під час реєстрації датою початку дії Свідоцтва, яка зазначається у Свідоцтві, є дата податкової реєстрації.

183.11. Цим пунктом, як і у Законі України «Про податок на додану вартість», передбачено, що оригінал свідоцтва про реєстрацію платника податку повинен зберігатися платником, а засвідчені органом податкової служби копії свідоцтва — розміщуватися у доступних для огляду місцях у приміщенні платника та в усіх його відокремлених підрозділах.

Для засвідчення копій Свідоцтва платник ПДВ подає до податкового органу заяву про засвідчення копій Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за формою № 2-РК, додає відповідну кількість копій Свідоцтва та при поданні заяви пред’являє оригінал Свідоцтва. Податковий орган може відмовити у засвідченні копій Свідоцтва, якщо дані про платника ПДВ, що вказуються у Свідоцтві, змінилися, не відповідають даним Реєстру або якщо Свідоцтво підлягає заміні згідно з цим Кодексом.

Засвідчені копії Свідоцтва видаються платнику ПДВ або Представнику податковим органом протягом трьох робочих днів від дня отримання відповідної заяви за умови пред’явлення оригіналу Свідоцтва. Податковим органом на кожній копії Свідоцтва у лівій верхній частині робиться спеціальний запис «Копія (підлягає поверненню до податкового органу)». У нижній частині копії Свідоцтва мають міститися найменування податкового органу, дата засвідчення копії Свідоцтва, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи податкового органу, яка засвідчує копію Свідоцтва, підпис цієї особи, скріплений печаткою податкового органу. Усі засвідчені копії Свідоцтва підлягають поверненню до податкових органів у разі анулювання реєстрації, заміни Свідоцтва чи втрати Свідоцтва одночасно з поверненням Свідоцтва або поданням відповідної заяви платником ПДВ.

Засвідчені копії Свідоцтва, що зіпсовані, зношені або перестали використовуватись, можуть бути повернені платником ПДВ до податкового органу у будь-який час разом із супровідним листом. У разі втрати засвідчених копій Свідоцтва платник ПДВ письмово повідомляє податковий орган про втрату таких копій та надає пояснення за підписом платника ПДВ (для фізичних осіб) або керівника платника ПДВ (для юридичних осіб).

Інформація щодо кількості засвідчених та виданих податковим органом копій Свідоцтва, повернених та втрачених засвідчених копій Свідоцтва вноситься до районного рівня Реєстру. Реєстраційні заяви з будь-якими позначками, заяви про видачу засвідчених копій Свідоцтва, документи, додані до таких заяв, корінець Свідоцтва, повідомлення і пояснення щодо Свідоцтва чи його засвідчених копій та інші документи щодо реєстрації платника ПДВ зберігаються в обліковій справі (реєстраційній частині) такого платника податків.

Зазначена норма спрямована на запобігання порушенням податкового законодавства.

183.12. У цьому пункті Кодексу зазначено, що реєстр платників податку ведеться центральним органом державної податкової служби.

Реєстр — це автоматизований банк даних, створений для забезпечення: реєстрації та єдиного обліку платників ПДВ; єдиних принципів ідентифікації платників ПДВ; контролю за справлянням податку на додану вартість; організації суцільного й вибіркового аналізу. Складовою частиною Реєстру є реєстр суб’єктів спеціального режиму оподаткування.

У Реєстр включаються такі види даних:

ідентифікаційні — індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва платника ПДВ, код ЄДРПОУ, податковий номер, який надають податкові органи, реєстраційний номер облікової картки платника податків, а

також найменування — для юридичних осіб та прізвище, ім’я, по батькові — для фізичних осіб — підприємців;

довідкові — дані про місцезнаходження (місце проживання), телефони платника ПДВ, прізвища, імена, по батькові та реєстраційні номери облікових карток платника податків керівника і головного бухгалтера юридичної особи — платника ПДВ;

реєстраційні — дані про реєстрацію, перереєстрацію, анулювання свідоцтв та анулювання реєстрації платників ПДВ, виключення із Реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування, зміни режимів оподаткування податком на додану вартість;

класифікаційні — дані про види діяльності суб’єкта спеціального режиму оподаткування;

кількісні — дані щодо загальних сум оподатковуваних операцій та вартості поставлених товарів, які вказуються у реєстраційних заявах;

інші дані, передбачені формами документів, встановленими цим Положенням.

Формування та ведення Реєстру здійснює центральний орган державної податкової служби. Дані Реєстру передаються до податкових органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Київ та Севастополь (далі — регіональні податкові органи), а також податкових органів у районах, містах, районах у містах, міжрайонних, об’єднаних та спеціалізованих податкових органів (далі — районні податкові органи).

Податкові органи забезпечують достовірність даних про платників податків у Реєстрі, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

З числа обов’язків щодо ведення Реєстру центральний орган державної податкової служби здійснює: розробку організаційних та методологічних принципів ведення Реєстру; організацію реєстрації платників ПДВ; присвоєння платникам ПДВ індивідуального податкового номера; формування номерів свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ; розробку технології та програмно-технічних засобів ведення Реєстру; виконання функцій адміністратора бази даних Реєстру (накопичення, аналіз даних, що надходять з регіональних податкових органів, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо); автоматизоване ведення бази Реєстру; розробку нормативних документів на створення, ведення та користування даними Реєстру; оприлюднення даних з Реєстру.

Регіональні податкові органи здійснюють: виконання функцій адміністратора бази даних регіонального рівня (накопичення, аналіз даних, що надходять з місцевих податкових органів, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо); забезпечення організації реєстрації та облік платників ПДВ, що перебувають на їх території; передавання змін і доповнень до Реєстру до центрального органу державної податкової служби та підпорядкованих районних податкових органів.

Районні податкові органи здійснюють: приймання заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам; обробку даних заяв та документів щодо реєстрації, перереєстрації, анулювання свідоцтв та анулювання реєстрації платників ПДВ, виключення із реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування; формування файлів для передання до регіональних податкових органів; приймання файлів з регіональних баз з присвоєними індивідуальними податковими номерами та номерами свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ; видачу, заміну свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ та засвідчення їх копій; виконання функцій адміністратора бази даних районного рівня (накопичення, аналіз даних, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо); моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру; формування бази даних платників ПДВ районного рівня.

Використання даних Реєстру державними органами здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Дані з Реєстру про видані та анульовані свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ передаються центральним органом державної податкової служби до Державної митної служби України, яка доводить таку інформацію до відома митних органів та іншим державним органам згідно з договором про взаємодію (інформаційне співробітництво).

183.13. Відповідно до пункту для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади, але не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця, оприлюднює на веб-сайті центрального органу державної податкової служби (www.sta.gov.ua):

дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника ПДВ, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера та дати початку дії свідоцтва про реєстрацію;

інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника ПДВ або з ініціативи податкових органів чи за рішенням суду, а саме: про анульовані свідоцтва платників ПДВ із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат, причин та підстав для анулювання свідоцтв.

Додатково до таких даних з Реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування оприлюднюються дані про дату реєстрації суб’єктом спеціального режиму оподаткування, дату виключення із такого Реєстру, а також дату, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах.

Якщо реєстрацію особи як платника ПДВ було анульовано та відомості із Реєстру про таке анулювання були оприлюднені відповідно до цього Положення, то право доступу до таких відомостей є забезпеченим та інформація про таке анулювання вважається доведеною до відома заінтересованих осіб.

Якщо за ініціативою податкового органу анульовано реєстрацію особи як платника ПДВ або виключено особу з Реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування, то право доступу цієї особи до таких відомостей є забезпеченим та інформація про таке анулювання є доведеною до її відома з дати отримання такою особою відповідного рішення про анулювання. Якщо відомості про таке анулювання були оприлюднені відповідно до цього Кодексу раніше, ніж особа отримала відповідне рішення про анулювання, то право доступу цієї особи до таких відомостей є забезпеченим та інформація про таке анулювання вважається доведеною до її відома з дати такого оприлюднення.

У цьому пункті деталізовано порядок оприлюднення інформації про платників податку, а саме дані з реєстру платників із зазначенням реквізитів. Зазначена норма спрямована на запобігання порушення податкового законодавства, внесення прозорості у партнерські відносини при заключенні договорів купівлі-продажу.

183.14. У цьому пункті, як і у попередньому законодавстві, зазначено, що форми документів, необхідних для реєстрації платника податку і анулювання такої реєстрації, затверджуються центральним органом державної податкової служби. Ця норма необхідна для забезпечення належного обліку платників податку.

183.15. У цьому пункті зазначено, що зняття платника податку з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація та заміна свідоцтв про таку реєстрацію проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого номера свідоцтва і визначення дати початку його дії та дати анулювання.

Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника ПДВ є анульованою з дати анулювання свідоцтва про таку реєстрацію та виключення цього платника ПДВ з Реєстру.

Для реєстрації платником ПДВ особа повинна перебувати на обліку в податковому органі за місцезнаходженням або місцем проживання відповідно до Порядку обліку.

183.16. У цьому пункті передбачено, що видача свідоцтва про реєстрацію платника податку здійснюється на строк, який відповідає строку, на який утворено особу відповідно до законодавства. У таких випадках у лівій верхній частині Свідоцтва та на корінці Свідоцтва вчиняються однакові спеціальні записи «Свідоцтво дійсне до» і зазначається дата закінчення строку, на який утворено особу, або строк, після якого змінюються дані у Свідоцтві. Якщо до/після закінчення зазначеного строку у порядку, визначеному законодавством, такий строк продовжується, Свідоцтво із зазначеним терміном дії підлягає заміні у такому самому порядку, як і при перереєстрації.

Норма є уточнюючою і спрямована не тільки на запобігання правової колізії, а і на упередження порушення податкового законодавства.

183.17. У цьому пункті зазначено, що особа, утворена в результаті реорганізації платника податку (крім особи, утвореної шляхом перетворення), реєструється платником податку як інша новоутворена особа в порядку, визначеному цим Кодексом.

Якщо датою державної реєстрації юридичної особи, утвореної в результаті перетворення, є дата завершення перетворення та така юридична особа протягом 10 календарних днів, наступних за датою завершення перетворення, одночасно подає податковому органу заяви про реєстрацію її платником ПДВ та про анулювання такої реєстрації особи, припиненої шляхом перетворення, то у цьому випадку датами реєстрації платником ПДВ новоутвореної юридичної особи та анулювання такої реєстрації припиненої юридичної особи є дата внесення до Реєстру відповідних записів.

Якщо датою державної реєстрації юридичної особи, утвореної в результаті перетворення, є дата державної реєстрації платника ПДВ — юридичної особи, припиненої в результаті перетворення, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи і даними Єдиного державного реєстру, то реєстрація платником ПДВ новоутвореної юридичної особи проводиться за процедурами перереєстрації.

Перереєстрація платника ПДВ проводиться та Свідоцтво підлягає заміні у разі виникнення змін у даних платника ПДВ, які стосуються коду ЄДРПОУ податкового номера, який надається податковими органами, найменування (прізвища, імені, по батькові) та/або місцезнаходження (місця проживання) платника ПДВ, і якщо зміни не пов’язані із припиненням платника ПДВ.

У разі зміни платником ПДВ місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого податкового органу зняття такого платника з обліку в одному податковому органі і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Для заміни Свідоцтва платник ПДВ зобов’язаний у двадцятиденний строк після виникнення змін подати до податкового органу, в якому перебуває на обліку, додаткову реєстраційну заяву з позначкою «Перереєстрація». До такої заяви мають бути додані Свідоцтво та всі засвідчені копії Свідоцтва. Податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого в такому самому порядку, як і при реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є останній день строку у 10 робочих днів від дня отримання додаткової реєстраційної заяви з позначкою «Перереєстрація». На бажання та згідно із заявою платника ПДВ датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва може бути встановлений день до закінчення строку у 10 робочих днів від дня отримання додаткової реєстраційної заяви з позначкою «Перереєстрація». При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

У період перереєстрації до початку дії нового Свідоцтва платник ПДВ використовує реквізити старого Свідоцтва. За потреби податковий орган повертає платнику ПДВ на цей період старе Свідоцтво та необхідну кількість засвідчених копій старого Свідоцтва із спеціальними записами про термін дії.

Свідоцтво дійсне до «дата, що відповідає останньому дню строку у 10 робочих днів від дня отримання додаткової реєстраційної заяви», запис зроблено «дата».

Запис у Свідоцтві та всіх засвідчених копіях Свідоцтва засвідчується підписом керівника (заступника керівника) податкового органу та печаткою.

Перереєстрація платника ПДВ у зв’язку із зміною місцезнаходження (місця проживання), яка відповідно до Порядку обліку передбачає зняття з обліку платника ПДВ в одному податковому органі і взяття на облік в іншому, здійснюється із урахуванням таких особливостей:

— у податковому органі за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) на підставі заяви, поданої до такого органу, проводиться перереєстрація платника ПДВ. При цьому нове Свідоцтво видається із зазначенням терміну дії, який відповідає даті закінчення 30 днів, наступних за днем, до якого перебуватиме на обліку платник ПДВ в податковому органі за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання). Термін дії Свідоцтва вказується на Свідоцтві та корінці Свідоцтва. Перереєстрація не є обов’язковою, якщо строк перебування на обліку платника ПДВ у податковому органі за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) не перевищуватиме одного місяця після реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) згідно із законодавством;

— у двадцятиденний строк після взяття на облік у податковому органі за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платник ПДВ зобов’язаний подати до цього податкового органу додаткову реєстраційну заяву з позначкою «Зміна місцезнаходження».

Перереєстрація платника ПДВ у зв’язку із включенням/невключенням до Реєстру великих платників податків та переведенням на обслуговування до/з спеціалізованого органу державної податкової служби щодо обслуговування великих платників податків здійснюється у такому порядку:

— у разі включення платника ПДВ до Реєстру великих платників податків у податковому органі за попереднім місцем обліку здійснюються процедури зняття з обліку, а в спеціалізованому податковому органі — процедури взяття на облік. У разі невключення платника ПДВ до Реєстру великих платників податків у спеціалізованому податковому органі здійснюються процедури зняття з обліку, а в податковому органі за попереднім місцем обліку — процедури взяття на облік.

— повідомлення про включення/невключення платника податків до Реєстру великих платників податків направляється податковим органом платнику ПДВ згідно з Порядком обліку.

Платник ПДВ у двадцятиденний строк від дня отримання повідомлення про включення/невключення платника податків до Реєстру великих платників податків зобов’язаний подати заяву до спеціалізованого податкового органу або податкового органу за попереднім місцем обліку відповідно.

У разі проведення процедур зняття з обліку/взяття на облік платника ПДВ податковий орган, який знімає з обліку платника ПДВ, надає інформацію про кількість засвідчених копій Свідоцтва податковому органу, який здійснює взяття на облік платника ПДВ.

Замість зіпсованого, зношеного або втраченого Свідоцтва видається нове Свідоцтво. Для отримання нового Свідоцтва у разі псування чи зношення платник ПДВ подає до податкового органу, в якому перебуває на обліку, додаткову реєстраційну заяву з позначкою «Перереєстрація у зв’язку із псуванням Свідоцтва», Свідоцтво, усі засвідчені копії Свідоцтва. Для отримання нового Свідоцтва при втраті платник ПДВ подає до податкового органу, в якому перебуває на обліку, додаткову реєстраційну заяву з позначкою «Перереєстрація у зв’язку з утратою Свідоцтва», усі засвідчені копії Свідоцтва, пояснення за підписом платника ПДВ (для фізичних осіб) або керівника платника ПДВ (для юридичних осіб) щодо втрати Свідоцтва. Податковий орган вносить відповідний запис до Реєстру, видає нове Свідоцтво (за новим номером) у такому самому порядку, як і при реєстрації. При цьому не змінюється дата реєстрації платником ПДВ. Датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є останній день строку у 10 робочих днів від дня отримання реєстраційної заяви з позначкою «Перереєстрація у зв’язку із псуванням (утратою) Свідоцтва». Якщо про втрату Свідоцтва платник ПДВ повідомляє податковий орган одночасно з поданням заяви про анулювання реєстрації, то: нове Свідоцтво не видається у разі задоволення заяви про анулювання реєстрації; видається нове Свідоцтво замість утраченого у разі відмови в анулюванні реєстрації.

Перереєстрація платника ПДВ та заміна Свідоцтва не є обов’язковими у зв’язку із зміною форми Свідоцтва. Якщо код ЄДРПОУ, податковий номер, який надають податкові органи, найменування (прізвище, ім’я, по батькові) та місцезнаходження (місце проживання) платника ПДВ не змінилися, видане податковим органом Свідоцтво за старою формою залишається чинним та не підлягає обов’язковій заміні до виникнення змін у даних платника ПДВ, що вказуються у Свідоцтві. При цьому датою реєстрації платником ПДВ вважається дата видачі, зазначена у Свідоцтві за старою формою, а датою початку дії Свідоцтва є дата видачі, зазначена у такому Свідоцтві. На бажання та згідно із заявою платника ПДВ Свідоцтво за старою формою може бути замінене на Свідоцтво за новою формою у такому самому порядку, як і при перереєстрації.

Перереєстрація платника ПДВ не є обов’язковою у зв’язку із зміною найменування чи статусу податкового органу, який видав Свідоцтво, а також у випадках ліквідації чи реорганізації такого органу (злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення), при яких здійснюється зняття з обліку платника ПДВ в одному податковому органі та взяття на облік в іншому.

Якщо дані платника ПДВ не змінилися, видане таким податковим органом Свідоцтво залишається чинним та не підлягає обов’язковій заміні до виникнення змін у даних платника ПДВ. На бажання та згідно із заявою платника ПДВ Свідоцтво може бути замінене у такому самому порядку, як і при перереєстрації.

Зазначена норма спрямована на запобігання порушенням податкового законодавства.

183.18. Цим пунктом Кодексу передбачено, що при реєстрації платнику податку присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку. Індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником ПДВ до моменту анулювання реєстрації платника ПДВ. Використання індивідуального податкового номера, наданого при реєстрації, є обов’язковим при оформленні й користуванні всіма видами документів, які пов’язані з розрахунками при придбанні товарів, обліком, звітністю про податок на додану вартість, оформленні податкового кредиту.

Індивідуальний податковий номер становить:

— для юридичних осіб — 12-розрядний числовий код такої структури: 7 знаків включають перші 7 знаків коду за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі — код ЄДРПОУ) без контрольного числа, 8-й та 9-й знаки — код області за системою кодування, прийнятою в органах державної податкової служби (далі — податкові органи), 10-й та 11-й знаки — код адміністративного району за системою кодування, прийнятою в податкових органах, 12-й знак — контрольний розряд, алгоритм формування якого встановлює центральний орган державної податкової служби України;

— для фізичних осіб — 10-значний реєстраційний номер облікової картки платника податків;

— для фізичних осіб — підприємців, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку у паспорті, стосовно яких замість реєстраційного номера облікової картки платника податків до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — Єдиний державний реєстр) і свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця внесено серію та номер паспорта, індивідуальний податковий номер становить 10-значний номер, що включає номер паспорта;

— для осіб, відповідальних за нарахування та сплату податку на додану вартість до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи, управителів майна за договорами управління майном, інвесторів відповідно до угод про розподіл продукції, — 9-значний податковий номер, який надають податкові органи згідно з порядком обліку платників податків і зборів, визначеним центральним органом державної податкової служби відповідно до пункту 63.10 статті 63 розділу II Кодексу (далі — Порядок обліку). Такі особи у реєстраційній заяві проставляють зазначений податковий номер, який повинен відповідати індивідуальному податковому номеру;

— для осіб, відповідальних за утримання та внесення податку на додану вартість до бюджету під час виконання декількох договорів про спільну діяльність або договорів управління майном, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ видається на кожний із зазначених договорів;

— для представництв нерезидентів в Україні індивідуальний податковий номер формується у такому самому порядку, як і для юридичних осіб;

— для представництв нерезидентів в Україні, які були зареєстровані платниками ПДВ до 1 червня 2006 року і не мають коду ЄДРПОУ, індивідуальним податковим номером є 9-значний податковий номер, який надають податкові органи. Перереєстрація таких представництв нерезидентів як платників ПДВ, а також заміна їм відповідних свідоцтв здійснюються після включення таких відокремлених підрозділів до ЄДРПОУ!

З метою надходження ПДВ до бюджету повним обсягом необхідно забезпечити належний облік платників податку. Зазначене буде досягнуто також завдяки цій нормі.

Стаття 184. Анулювання реєстрації платника податку

184.1. Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо:

а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов’язань у випадках, визначених цим розділом;

б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов’язань із податку у випадках, визначених цим розділом;

в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;

г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту;

ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними;

д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута;

е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб’єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;

є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;

ж) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;

з) закінчився строк дії свідоцтва про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість;

и) обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

184.2. Анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» — «и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку

184.3. Орган державної податкової служби анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті.

184.4. У разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації орган державної податкової служби протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника податку про анулювання реєстрації подає такому платникові податку вмотивовану письмову відмову в анулюванні реєстрації з поясненнями із зазначеного питання.

184.5. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

184.6. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

184.7. Якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов’язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов’язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

(Пункт 184.7 статті 184 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

184.8. У разі якщо на дату подання заяви про анулювання реєстрації платник податку має податкові зобов’язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності сплачується до державного бюджету. Анулювання реєстрації особи як платника податку відбувається у день, що настає за днем проведення розрахунків із бюджетом за податковими зобов’язаннями останнього податкового періоду.

184.9. У разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

184.10. Про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобов’язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

184.1. У цьому пункті більш детально, порівняно з попереднім законодавством, прописано підстави анулювання реєстрації платника податку, що повинно слугувати покращанню його адміністрування. До таких підстав додатково включено:

— винесення ухвали господарським судом про ліквідацію юридичної особи-банкрута;

— анулювання (скасування, визнання недійсною) податкової реєстрації особи за рішенням суду;

— закінчення строку дії свідоцтва про реєстрацію особи як платника ПДВ;

— фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;

— обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні дванадцять календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків від загального обсягу постачання.

184.2. Згідно з пунктом анулювання реєстрації за ініціативою відповідного податкового органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б»-«и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу. Податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до

Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є:

— заява про припинення платника ПДВ, будь-яке інше повідомлення платника ПДВ, уповноваженого ним органу чи особи щодо прийняття рішення про припинення платника ПДВ за власним бажанням, відомості з Єдиного державного реєстру про внесення запису про рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності, перебування юридичної особи в процесі припинення чи фізичної особи — підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності та для юридичних осіб — затверджений ліквідаційний або передавальний баланс (підстава — підпункт «б» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

Якщо в заяві про анулювання реєстрації не зазначені обов’язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису такої заяви від особи, яка прийняла рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ, то в десятиденний строк від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про анулювання реєстрації (із зазначенням підстав неприйняття попередньої);

— свідоцтво або корінець Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва — фізичною особою та юридичною особою, яка обрала ставку єдиного податку 10 відсотків (підстава — підпункт «в» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу);

— Акт або довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава — підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та за кожною декларацією (податковим розрахунком) — податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту, звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку);

— судове рішення, повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо визнання недійсними установчих документів (підстава — підпункт «і» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу);

— ухвала суду про ліквідацію юридичної особи — банкрута, повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру про внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення банкрута (підстава — підпункт «д» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу);

— судове рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, що не пов’язане з банкрутством, повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру про внесення запису щодо такого рішення (підстава — підпункт «е» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу);

— судове рішення про анулювання (скасування, визнання недійсною) податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава — підпункт «е» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу);

— судове рішення, повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо скасування державної реєстрації платника ПДВ (підстава — підпункт «е» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу);

- інформація органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи — підприємця (підстава — підпункт «є» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу);

— судове рішення про оголошення фізичної особи — підприємця померлою, про визнання фізичної особи — підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи — підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, інформація органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо такого рішення (підстава — підпункт «є» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу);

— повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи — підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (підстава — підпункт «ж» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу);

— Свідоцтво або корінець Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава — підпункт «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу);

— документ, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника ПДВ, укладено договір про спільну діяльність, договір управління майном, угоду про розподіл продукції (підстава — підпункт «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу);

— акт (довідка) документальної чи камеральної перевірки або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи, зареєстрованої добровільно, за 12 послідовних податкових місяців, який свідчить про те, що обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання (підстава — підпункт «и» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та за кожною декларацією (податковим розрахунком) — податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги поставок звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку), обсяги постачання товарів/послуг та їх відсоток платникам ПДВ;

- інші підтвердні документи (відомості) у випадках, передбачених Кодексом.

За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) податковий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи — платника ПДВ незалежно від здійснення податковим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов’язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства. Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження податкового органу, та підписується керівником податкового органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов’язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ, номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі. Один примірник рішення зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків. Документи чи копії документів, на підставі яких податковий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника рішення.

Якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, платник податку зобов’язаний повернути податковому органу Свідоцтво та всі засвідчені копії Свідоцтва разом із супровідним листом протягом 20 календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання.

184.3. У пункті прописано, що рішення про анулювання реєстрації за заявою платника ПДВ приймається податковим органом протягом 10 календарних днів. Податковий орган анулює реєстрацію особи як платника ПДВ, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, та за умови проведення розрахунків із бюджетом за податковими зобов’язаннями останнього податкового періоду для випадків, визначених підпунктами «а», «б».

За наявності підстав податковий орган здійснює анулювання реєстрації платника ПДВ на дату:

подання заяви або підписання рішення про анулювання реєстрації, якщо не визначені граничний термін дії Свідоцтва або дата втрати особою статусу платника ПДВ, або коли є підстави для анулювання до закінчення терміну дії Свідоцтва;

закінчення терміну дії Свідоцтва, за день до втрати особою статусу платника ПДВ, прийняття рішення чи події в інших випадках.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу може бути оскаржене, відповідно до чинного законодавства, у разі надходження скарги від особи, реєстрацію якої анульовано за ініціативою податкового органу, така скарга розглядається у строки та порядку, визначені Законом України «Про звернення громадян». Підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Кодекс, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов’язки.

Наприклад, пунктом 337.3 статті 337 розділу XVIII Кодексу передбачено особливості анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість — інвестора. Так, відповідно до вказаної норми, якщо інвестор (його постійне представництво), який є платником податку на додану вартість, подає податковому органу декларацію (податковий розрахунок) з податку на додану вартість, яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок/придбання протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість не відбувається.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.83 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу, під терміном «інвестор» у даному випадку розуміється юридична або фізична особа, яка має відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надрами, що підтверджено документами, виданими згідно із законами (процедурами) країни інвестора, та здійснює пошук, розвідку та видобування вуглеводневої сировини відповідно до угоди про розподіл продукції.

184.4. У разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ або якщо особа відповідає критеріям, згідно з якими реєстрація платником ПДВ є обов’язковою, податковим органом протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника податку про анулювання реєстрації надається письмове пояснення (відмова в анулюванні реєстрації) та повертається Свідоцтво разом із засвідченими копіями Свідоцтва під розписку платника ПДВ (Представника платника) або направляється поштовим відправленням з післяплатою за рахунок такого платника ПДВ.

У разі якщо платником податку, яким подано заяву про анулювання реєстрації у випадках, визначених підпунктами «а», «б» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, не проведено розрахунків із бюджетом за податковими зобов’язаннями останнього податкового періоду, податковий орган протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника податку про анулювання реєстрації звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про анулювання реєстрації після проведення розрахунків із бюджетом.

У разі якщо на дату подання заяви про анулювання реєстрації платник податку має податкові зобов’язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності сплачується до державного бюджету. Анулювання реєстрації особи як платника податку відбувається у день, що настає за днем проведення розрахунків із бюджетом за податковими зобов’язаннями останнього податкового періоду.

184.5-184.6. Пунктами визначено позбавлення права на податковий кредит з моменту анулювання реєстрації. Встановлено порядок визначення останнього звітного (податкового) періоду, а саме це період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

184.7-184.9. Пунктом уточнено порядок визначення суми податку, який був включений до податкового кредиту в останньому звітному періоді.

Відповідно до пункту 184.7 статті 184 розділу V Кодексу платник податку за наслідками останнього звітного періоду зобов’язаний визнати умовне постачання товарів та необоротних активів, які залишаються на обліку та при придбанні яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту, та нарахувати податкові зобов’язання, виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів.

При цьому у разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за рішенням платника умовний продаж визначається платником у податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду на дату подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість.

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу умовне постачання товарів та необоротних активів відображається у податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду (з першого дня такого останнього звітного періоду по день анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість включно).

Зазначені норми щодо нарахування умовного постачання не стосуються лише випадків реорганізації платника податку на додану вартість шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

184.10. Протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається податковим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи, вказаним у Свідоцтві, або за наявності відомостей про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) такої особи — за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику ПДВ, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податку чи Представнику платника.

Якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податку примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, відмовою прийняти таке рішення, незнаходженням за місцезнаходженням (місцем проживання) платника податку, то працівник того структурного підрозділу, яким надсилалось таке рішення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або на підставі іншої інформації оформляє відповідну довідку, у якій вказує причину, що призвела до неможливості вручення примірника рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Зазначена довідка разом з примірником рішення про анулювання реєстрації, що не був вручений, долучається до облікової справи (реєстраційної частини) цього платника. Примірник рішення, що не був вручений, може бути переданий під розписку самому платнику податку чи Представнику платника в разі письмового або усного звернення до податкового органу, де зберігається облікова справа платника податків.

Стаття 185. Визначення об’єкта оподаткування

185.1. Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі — імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі — експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35–37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35–37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

185.1. Стаття 185 Кодексу практично відповідає пункту 3.1 статті 3 Закону, водночас має ряд уточнень, необхідність яких була викликана перш за все практикою застосування саме Закону. При цьому об’єкт оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається залежно від місця їх постачання, яке визначається за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу.

Визначення об’єкта оподаткування у цій статті включає в себе сім типів операцій: постачання товарів, місце постачання яких знаходиться на митній території України; постачання послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів із митної території України; постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони; постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень.

У п. 185.1 до операцій з експорту з метою оподаткування прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), що перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони.

Важливе значення для правильного визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має визначення термінів «постачання товарів» і «постачання послуг», наведене у ст. 14 Кодексу. При цьому їх визначення більш деталізовано порівняно із Законом та в цілому відповідає вимогам Директиви Ради 2006/112/ЄС (ст. 14–15, 24–27).

Згідно з пп. 14.1.193 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання товарів — будь-яка передача права на розпорядження товарами як власником, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, що охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

У статтях 26 і 27 Директиви Ради 2006/112/ЄС з метою адекватного визначення постачання послуг наголошується на тому, що постачанням послуг за винагороду вважаються також:

а) використання платником податку товарів, що входять до складу його ділових активів, у приватних цілях або у приватних цілях його працівників, або, загалом, їх використання в інших цілях, ніж цілі підприємницької діяльності, якщо ПДВ на такі товари повністю або частково підлягав віднесенню на зменшення податкового зобов’язання;

в) постачання послуг, здійснене безоплатно платником податку для власного приватного користування або приватного користування його працівниками, або, загалом, в інших цілях, ніж цілі підприємницької діяльності.

Крім того, встановлюється, що для запобігання викривлення конкуренції держави-члени можуть вважати постачанням послуг за винагороду постачання платником податку послуги в цілях власної підприємницької діяльності, якщо ПДВ на таку послугу не підлягав би віднесенню на зменшення податкового зобов’язання повним обсягом, коли б її постачав інший платник податку.

Стаття 186. Місце постачання товарів та послуг

186.1. Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

186.1.1. Якщо постачання товарів здійснюється для споживання на борту морських та повітряних суден або у поїздах на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, місцем постачання вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу.

Ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами митної території України між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу.

Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу — перший пункт посадки пасажирів у межах митної території України, у разі потреби — після зупинки за межами митної території України.

Пункт прибуття транспортного засобу на митній території України — останній пункт на митній території України для посадки/висадки пасажирів на митній території України.

186.2. Місцем постачання послуг є:

186.2.1. місце фактичного постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, а саме:

а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

в) послуг, пов’язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов’язані з рухомим майном;

186.2.2. фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов’язані з нерухомим майном:

а) послуг агентств нерухомості;

б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт;

в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується;

186.2.3. місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.

186.3. Місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:

а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об’єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

б) рекламні послуги;

в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем;

(Підпункт «в» пункту 186.3 статті 186 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця;

ґ) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів;

д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов’язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв’язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;

е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;

є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті;

ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

186.4. Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

186.1. Оскільки ПДВ в Україні справляється за принципом країни призначення, тобто є податком на внутрішнє споживання, важливе значення для його ефективного адміністрування має визначення місця постачання товарів і послуг.

Визначення місця постачання товарів у цій статті відповідає його визначенню в пункті 6.4 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (за винятком визначення місця постачання товарів у разі продажу нерухомого майна, яке вилучено зі статті) та цілком узгоджується з відповідними нормами Директиви Ради 2006/112/ЄС (ст. 31–32, 36–37).

186.2-186.4. На відміну від пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» у цих пунктах:

місцем постачання послуг визначено місце реєстрації постачальника. У Законі, крім того, визначено місце постачання послуг, що надаються нерезидентами;

визначено місце постачання послуг, пов’язаних із рухомим майном і встановлено їх перелік;

уточнено місце постачання, яким визнано місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання (в Законі — місце постійної адреси або постійного проживання) та розширено перелік послуг, для яких визначено таке місце постачання. До цього переліку додатково включено: надання персоналу, телекомунікаційні послуги, послуги радіомовлення та телевізійного мовлення, транспортно-експедиторські послуги, надання посередницьких послуг від свого імені, але за рахунок іншої особи. Водночас з переліку послуг надання в оренду (лізинг) рухомого майна, на які поширюється зазначене визначення місця постачання послуг, вилучено послуги надання в оренду (лізинг) транспортних засобів та банківських сейфів, тоді як у Законі останні включалися до переліку таких послуг; надання обов’язку утримуватися від проведення окремих видів діяльності частково або повністю, надання послуг фізичними особами, які перебувають у відносинах трудового найму з постачальником, на користь іншої особи;

вилучено визначення місця постачання послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об’єктів.

Таким чином, місцем постачання платником податку перерахованих у цьому пункті послуг визначається місце реєстрації як суб’єкта господарювання (місце постійного чи переважного проживання) особи, що є їх замовником (покупцем). Якщо замовником таких послуг є нерезидент України, який не має в Україні постійного представництва, місце постачання таких послуг знаходитиметься поза межами митної території України, і обсяг таких послуг не включатиметься до об’єкта оподаткування на підставі підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу. Якщо постачання таких послуг здійснюється на замовлення резидента України нерезидентом, або ж платником податку — резидентом, місцем постачання таких послуг буде митна територія України, і обсяг таких послуг підлягатиме оподаткуванню згідно з правилами, визначеними відповідними статтями розділу V Кодексу.

Відповідно до підпункту 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об’єктом оподаткування операції з постачання послуг, визначених у підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V цього Кодексу.

У підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу визначені такі види послуг: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем.

Підпунктом «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу також визначено не види діяльності платників податку, а перелік послуг, стосовно яких встановлено окремі правила визначення місця постачання послуг, і які крім того, згідно з підпунктом 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, а також те, що згідно з Кодексом платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 розділу V Кодексу), платники податку повинні самостійно визначати і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом. При цьому, зважаючи на те, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХIII «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон № 996), з урахуванням змін і доповнень), при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку: превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996). Також слід враховувати умови, вказані в договорі про надання тієї чи іншої послуги, наявність у платника податку — виконавця послуги працівників відповідних кваліфікацій, відповідних основних фондів, дозволів, ліцензій тощо, та результати виконання послуг (акти, висновки, звіти чи інші документи, які відображають результат їх виконання).

Так, наприклад, консультаційна послуга може надаватись виключно з тих питань, які стосуються основної діяльності платника податку, яким надається консультація, а представник платника податку, який надає консультацію повинен мати відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень, про що має бути вказана відповідна інформація в консультаційному висновку, а до інженерних послуг може бути віднесена лише певна частина інжинірингових послуг, що можуть надаватися виключно спеціалістами, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень інженера.

Що стосується інжинірингових послуг, то відповідно до підпункту 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 розділу II Кодексу інжиніринг — надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об’єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об’єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов’язаних із такими послугами (роботами).

Таким чином, перелік інжинірингових послуг обмежено переліком, визначеним підпунктом 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 розділу II Кодексу, незалежно від наявності більш широких визначень цього терміну іншими юридично-правовими актами, а тому з метою застосування норм розділу V Кодексу до інжинірингових послуг можуть бути віднесені лише:

— в галузі будівництва: надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об’єктів;

— стосовно об’єктів техніки і технології: розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання таких об’єктів;

— під час здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт — надання консультацій та авторський нагляд. При цьому самі монтажні та пусконалагоджувальні роботи, згідно з підпунктом 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 розділу II Кодексу, під визначення терміну «інжиніринг» не підпадають.

У цілому визначення місця постачання послуг, встановлене цією статтею, узгоджується з відповідними положеннями Директиви Ради 2006/112/ ЄС (ст. 47, 52, 56).

Стаття 187. Дата виникнення податкових зобов’язань

187.1. Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

187.2. У разі постачання товарів або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов’язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки. Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

187.3. У разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків, датою збільшення податкових зобов’язань у частині таких відсотків вважається дата їх нарахування згідно з умовами відповідного договору.

187.4. У разі якщо постачання товарів/послуг через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників національної валюти, датою збільшення податкових зобов’язань вважається дата постачання таких жетонів, карток або інших замінників національної валюти.

187.5. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов’язань вважається дата, що засвідчує факт постачання платником податку товарів/послуг покупцю, оформлена податковою накладною, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

187.6. Датою виникнення податкових зобов’язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об’єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

187.7. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.

187.8. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

187.9. Датою виникнення податкових зобов’язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) — це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

187.10. Платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості (далі — ЖЕКи), визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

(Абзац перший пункту 187.10 статті 187 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов’язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Для цілей цього пункту послугами, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, вважаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водо- і теплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок.

187.11. Попередня (авансова) оплата вартості товарів, що експортуються чи імпортуються, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов’язань платника податку, такого експортера або імпортера.

187. Дата виникнення податкових зобов’язань у цій статті, як і в Законі України «Про податок на додану вартість», визначається за правилом першої події. Крім загального правила, і в Законі, і у статті Податкового кодексу України визначено особливості встановлення дати виникнення податкових зобов’язань при здійсненні певних операцій, зокрема:

постачання товарів або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата;

постачання товарів/послуг через торговельні автомати з використанням жетонів, карток або інших замінників національної валюти;

постачання товарів/послуг з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних або інших чеків;

операцій фінансової оренди (лізингу);

постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів;

ввезення товарів на митну територію України;

виконанні довгострокових договорів (контрактів).

Водночас у цій статті:

— встановлено дату визначення податкових зобов’язань у разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків;

— змінено дату виникнення податкових зобов’язань виконавця довгострокових договорів (контрактів). У пункті 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було встановлено, що цією датою є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту. Згідно з п. 187.9 ст. 187 Податкового кодексу України, — це дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами);

— надано право визначати дату виникнення податкових зобов’язань за касовим методом у разі, коли платники податку постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку.

Стаття 188. Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг

188.1. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв’язку).

(Абзац перший пункту 188.1 статті 188 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 та № 4014-VI від 04.11.2011, що набирає чинності з 01.01.2012 р.)

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов’язаній з постачальником особі, суб’єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

(Абзац п’ятий пункту 188.1 статті 188 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об’єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

188.1. Цим пунктом встановлено порядок визначення бази оподаткування податком на додану вартість при постачанні товарів/послуг. База оподаткування є головною складовою всієї системи ПДВ. Її заниження є одним із поширених способів мінімізації податкових зобов’язань. Тому удосконалення порядку визначення бази оподаткування є центральною проблемою правового регулювання справляння ПДВ.

Для операцій постачання товарів/послуг, що здійснюються на митній території України, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків і зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв’язку).

У цілому визначення бази оподаткування податком на додану вартість відповідає вимогам статей 72–78 Директиви Ради 2006/112/ЄС. Водночас при визначенні бази оподаткування Директивою не встановлюється ніяких винятків для акцизного податку з окремих підакцизних товарів. Так, у пп. (а) ст. 78 Директиви зазначається, що до бази оподаткування включаються податки, мита, збори та обов’язкові платежі за винятком самого ПДВ, а у ст. 84 наголошується на необхідності вживати державами-членами заходи для забезпечення того, щоб акцизний податок, який необхідно сплатити або був сплачений, включався до складу бази оподаткування згідно з підпунктом (а) першої частини статті 78. Пп. (b) ст. 78 Директиви також встановлюється, що до бази оподаткування ПДВ включаються побічні витрати, на кшталт витрат на сплату комісійних, пакування, перевезення та страхування, за які постачальник виставляє замовникові рахунок.

Відмінність між нормами Закону і Кодексу полягає в тому, що згідно із Законом частина правила «…не нижче звичайних цін» застосовувалася лише тоді, коли різниця між звичайною ціною і договірною (контрактною) вартістю перевищувала 20 % (звичайна ціна на товари (послуги) перевищувала на 20 % договірну (контрактну) вартість). Кодексом же передбачено, що звичайна ціна буде базою оподаткування в будь-якому випадку, якщо договірна (контрактна) вартість буде меншою за звичайну ціну, незважаючи на розмір такої різниці. Порядок визначення звичайних цін продовжує регламентуватися пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до набрання чинності статтею 39 Кодексу (до 1 січня 2013 року). Це визначено розділом XX Кодексу «Перехідні положення».

Для товарів, ввезених на митну територію України, база оподаткування визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів з урахуванням акцизного податку та ввізного мита. Основним методом визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, є її визначення за ціною договору (контракту). Крім того, застосовуються такі методи: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний метод (див. статтю 266 Митного кодексу України).

Цим пунктом встановлено особливості визначення бази оподаткування у разі, коли постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), у разі постачання необоротних активів, а також постачання товарів за договорами фінансового лізингу. У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов’язаній з постачальником особі, суб’єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

За звичайну ціну при постачанні товарів, ввезених на митну територію України, база їх оподаткування визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості таких товарів, але не нижче їх митної вартості (третій абзац пункту 188.1 статті 188 Кодексу). Окремо в Кодексі вказано, що при визначенні бази оподаткування товарів (послуг) до бази оподаткування не включаються кошти (товари чи послуги), які отримуються платниками у вигляді компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету. Ця норма не є новою, Законом передбачалося, що отримання таких компенсацій не є об’єктом оподаткування (підпункт 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону), але якщо порівнювати ці дві норми, то правило, визначене Кодексом, є таким, що більш коректно враховує особливість цих господарських операцій.

Стаття 189. Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках

189.1. У разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг — не нижче цін придбання.

(Пункт 189.1 статті 189 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

189.2. Вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.

189.3. У разі якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність з постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих як платники податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.

У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому цим розділом.

Датою збільшення податкових зобов’язань платника податку є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 цього Кодексу.

При цьому ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається:

для фізичної особи виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого засобу, розрахованої суб’єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону;

для платників податку виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Для цілей цього розділу:

вживаними товарами вважаються товари, що були в користуванні не менше року, а також транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу.

Новими транспортними засобами вважаються:

а) наземний транспортний засіб — той, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства та при цьому має загальний наземний пробіг до 6 000 кілометрів;

б) судно — те, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства та при цьому пройшло не більше 100 годин після першого введення його в експлуатацію;

в) літальний апарат — той, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства та при цьому його налітаний час до такої реєстрації не перевищує 40 годин після першого введення в експлуатацію. Налітаним вважається час, який розраховується від блок-часу зльоту літального апарата до блок-часу його приземлення;

однорідними товарами вважаються товари у значенні, визначеному розділом I цього Кодексу.

189.4. Базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов’язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/ послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Зазначений порядок дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту застосовується також на операції з примусового продажу арештованого майна органами юстиції.

189.5. У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу, які були повернуті лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку у зв’язку з невиконанням умов такого договору, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів.

У разі постачання вживаних товарів, повернутих лізингоодержувачем не зареєстрованим як платник податку у зв’язку з невиконанням умов договору фінансового лізингу, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів.

(Пункт 189.5 статті 189 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

При цьому ціна продажу визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 цього Кодексу, а ціна придбання визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, що несплачені за такий об’єкт лізингу на дату такого повернення.

189.6. Норми пунктів 189.3-189.5 цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або з ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів.

189.7. У разі якщо платник податку здійснює операції з постачання товарів/послуг, які є об’єктом оподаткування згідно із статтею 185 цього Кодексу, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, або інших боргових інструментів (далі — вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, встановленому пунктом 188.1 статті 188 цього Кодексу, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями — така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

189.8. На номінал векселя, у тому числі без урахування дисконтів або з урахуванням процентів, податкові зобов’язання не нараховуються.

189.9. У разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

(Пункт 189.9 статті 189 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

189.10. У разі якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника, на такі операції не нараховуються податкові зобов’язання.

189.11. У разі умовного постачання товарів базою оподаткування є звичайна ціна відповідних товарів чи необоротних активів.

189.12. У випадках, коли платник податку здійснює операції з постачання особам, які не зареєстровані як платники податку, сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, раніше придбаних (заготовлених) таким платником податку у фізичних осіб, які не є платниками цього податку, об’єктом оподаткування є торгова націнка (надбавка), встановлена таким платником податку.

189.1. Для унеможливлення зменшення податкових зобов’язань, цим пунктом встановлено правову норму щодо визначення бази оподаткування ПДВ для операцій, що виходять за межі господарських операцій з постачання товарів/послуг, визначених у статті 188. База оподаткування визначається, виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг — не нижче цін придбання, для таких операцій: постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів.

189.2. За усталеною практикою вартість зворотної (заставної) тари не включається до бази оподаткування ПДВ. Ця норма відповідає вимогам ст. 92 Директиви Ради 2006/112/ЄС. Згідно з цією статтею стосовно витрат на пакувальний матеріал, який підлягає поверненню, держава-член може вжити один із таких заходів: а) виключити їх зі складу бази оподаткування та вжити заходів, необхідних для забезпечення коригування зазначеної суми в разі неповернення пакувального матеріалу; б) включити їх до складу бази оподаткування та вжити заходів, необхідних для забезпечення коригування зазначеної суми в разі повернення пакувального матеріалу.

189.3. Пунктом встановлено правила оподаткування вживаних товарів, що були в користуванні не менше року. До вживаних товарів також віднесено транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу.

Базою оподаткування є:

— комісійна винагорода — у разі коли платник ПДВ провадить підприємницьку діяльність з постачання вживаних товарів, придбаних в осіб, не зареєстрованих платниками податку; або

— позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання вживаних товарів — у разі коли платник ПДВ здійснює діяльність з постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, в межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари.

При цьому ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається: для фізичної особи, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче ніж оціночна вартість такого засобу, розрахована суб’єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до законодавства; для платників ПДВ, виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайні ціни. Встановлені обмеження спрямовані на створення умов, що унеможливлюють заниження бази оподаткування.

Норми цього пункту не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або із ввезення на митну територію України товарів у межах договорів фінансового лізингу.

189.4. Для товарів/послуг, що передаються/отримуються в межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління базою оподаткування є вартість постачання цих товарів, визначена у загальному порядку. Дата збільшення податкових зобов’язань та податкового кредиту визначається на загальних підставах, навіть за відсутності переходу права власності на такі товари/послуги.

Норми цього пункту не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або із ввезення на митну територію України товарів у межах договорів фінансового лізингу.

189.5. Цим пунктом визначено базу оподаткування за умови невиконання договору фінансового лізингу, коли лізингоодержувач, не зареєстрований як платник ПДВ, повернув товари, отримані за договором фінансового лізингу. У такому випадку базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів. У разі постачання вживаних товарів, повернутих лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку, у зв’язку з невиконанням умов договору фінансового лізингу, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів.

189.6. Норми пунктів 189.3-189.5 цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або з ввезення на митну територію України товарів у межах договорів фінансового лізингу.

189.7. Якщо платник ПДВ здійснює операції з постачання товарів/послуг з використанням боргових зобов’язань (далі — вексель) покупця, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків і зборів (крім ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених із них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При визначенні бази оподаткування не враховуються дисконти або інші знижки з номіналу такого векселя. За процентними векселями базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або тих, що повинні бути нараховані на суму такого векселя. Таким чином, законодавець створює умови, які унеможливлюють зменшення бази оподаткування при здійсненні платником ПДВ операцій з постачання товарів/послуг із використанням боргових зобов’язань покупця.

189.8. Об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів/ послуг, а не використання інструментів розрахунку за цими операціями. Саме тому на такі інструменти податкові зобов’язання не нараховуються.

189.9. Податкові зобов’язання платника ПДВ виникають, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Виникнення податкових зобов’язань за такими операціями пояснюється необхідністю попередження їх використання для ухилення від сплати податку.

Якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів в інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, то податкові зобов’язання не виникають, оскільки за економічним змістом такі операції не є операціями з постачання товарів.

189.10. У разі якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника, на такі операції не нараховуються податкові зобов’язання.

189.11. У разі умовного постачання товарів базою оподаткування є звичайна ціна відповідних товарів чи необоротних активів.

Стаття 190. Порядок визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України

190.1. Базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

При визначенні бази оподаткування перерахунок іноземної валюти в національну валюту здійснюється за офіційним курсом національної валюти до цієї валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення, а в разі нарахування суми податкового зобов’язання митним органом у випадках, коли митна декларація не подавалася, — на день визначення податкового зобов’язання.

190.2. Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов’язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Ст. 190 встановлює загальні принципи визначення бази оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України, та послуг, що поставляються нерезидентами на митній території України. У разі ввезення товарів на митну територію України оподаткування здійснюється залежно від митного режиму (митні режими імпорту, реімпорту, тимчасового ввезення, митного складу, знищення або зруйнування, магазину безмитної торгівлі, транзиту, відмови на користь держави тощо). Порядок оподаткування операцій при переміщенні товарів через митний кордон України встановлено статтею 206 Кодексу (див. коментар до статті 206 розділу V Кодексу).

Відповідно до статті 5 Митного кодексу України, територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України. Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон та меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України (ст. 6 Митного кодексу України).

190.1. Згідно із загальним порядком визначення бази оподаткування ПДВ, який встановлено ст. 188 Кодексу, при ввезенні товарів на митну територію України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не менша від митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України (ст. 259–273), з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком ПДВ, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом. Такий порядок визначення бази оподаткування ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України відповідає вимогам статті 86 Директиви Ради 2006/112/ЄС.

190.2. Постачанням послуг є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Базою оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами на митній території України, є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства.

Стаття 191. Особливості визначення бази оподаткування для готової продукції, виготовленої з використанням давальницької сировини нерезидента, у разі її постачання на митній території України

191.1. База оподаткування при митному оформленні давальницької сировини або готової продукції, отриманої українським виконавцем як оплата за постачання послуг з переробки, визначається з урахуванням положень статті 190 цього Кодексу.

191.2. База оподаткування в разі постачання на митній території України готової продукції, отриманої як оплата за постачання послуг з переробки, визначається згідно із статтею 188 цього Кодексу.

Операції з давальницькою сировиною нерезидента регулюються Митним кодексом України, Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», іншими нормативно-правовими актами. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менше 20 відсотків загальної вартості готової продукції (див. коментар до пп. 14.1.135 ст. 14 розділу I Кодексу).

Давальницька сировина нерезидента розміщується у митному режимі переробки на митній території України. Норми і правила такого режиму встановлені у главі 38 Митного кодексу України. Згідно із митним режимом переробки, ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Митні органи здійснюють контроль за обов’язковим обсягом виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів на митній території України. Дані про обов’язковий обсяг виходу продуктів переробки зазначаються в договорі (контракті) на переробку товарів на митній території України. Умови реалізації продуктів переробки визначені статтею 236 Митного кодексу України. Якщо умовами переробки на митній території України товарів, що походять з інших країн, передбачено проведення розрахунків частиною продуктів їх переробки, такі продукти повинні бути оформлені як ввезені на митну територію України в режимі імпорту зі справлянням усіх належних податків і зборів та застосуванням відповідних заходів нетарифного регулювання відповідно до законодавства.

191.1. Базою оподаткування при митному оформленні давальницької сировини або готової продукції, отриманої українським виконавцем в оплату за постачання послуг із переробки, є договірна (контрактна) вартість, але не менша від митної вартості цих товарів, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів/послуг згідно із законодавством.

191.2. Розрахунки за переробку давальницької сировини нерезидента можуть проводитися в грошовій формі, частиною давальницької сировини або готової продукції. Розрахунки за переробку давальницької сировини, яка відноситься до 1-24 груп згідно з УКТ ЗЕД, провадяться виключно у грошовій формі. Якщо розрахунок здійснено у вигляді готової продукції, отриманої в оплату за постачання послуг з переробки, то у виконавця виникають податкові зобов’язання щодо сплати ПДВ. База оподаткування готової продукції, отриманої виконавцем в оплату за постачання послуг з переробки давальницької сировини нерезидента, у разі постачання на митній території України визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості такої готової продукції, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків і зборів (крім ПДВ). На митній території України заборонена реалізація готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, яка відноситься до 1-24 груп згідно з УКТ ЗЕД, у т. ч. продукції, отриманої як розрахунки за переробку давальницької сировини.

Стаття 192. Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту)

192.1. Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

(Пункт 192.1 статті 192 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

192.1.1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку — постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/ послуг.

192.1.2. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку — постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

192.2. Норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов’язань платника податку — постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов’язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

192.3. Результат перерахунку податкових зобов’язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Ст. 192 встановлює певні особливості визначення бази оподаткування ПДВ за умови будь-якої зміни компенсації вартості товарів/послуг, що відбулася вже після їх постачання. До таких умов віднесено, зокрема, наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг. Порядок коригування суми податкових зобов’язань та податкового кредиту у разі зміни компенсації вартості товарів/ послуг, що відбулася вже після їх постачання, встановлений цією статтею, відповідає порядку, визначеному п. 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

192.1. Згідно з пунктом цієї статті, якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника ПДВ — постачальника, то постачальник, відповідно, зменшує суму податкових зобов’язань за наслідками податкового періоду, протягом якого було проведено такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку. Отримувач, відповідно, зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він зареєстрований як платник ПДВ на дату проведення коригування, а також формував податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів (послуг).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника ПДВ — постачальника, то постачальник, відповідно, збільшує суму податкових зобов’язань за наслідками податкового періоду, протягом якого було проведено такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку. Отримувач, відповідно, збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він зареєстрований як платник ПДВ на дату проведення перерахунку, та за умови дотримання правил щодо формування податкового кредиту, встановлених ст. 198 розділу V Кодексу.

192.2. Відповідно до даного пункту зменшення суми податкових зобов’язань платника ПДВ — постачальника при зміні компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, в тому числі при перегляді цін, пов’язаних із гарантійними замінами товарів або низькоякісних товарів, відповідно, до закону або договору.

Стаття 193. Розміри ставок податку

193.1. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків.

193.1. Цією статтею збережено дві ставки податку, що свідчить про відмову використовувати в Україні знижені ставки, як це відбувається в більшості європейських країн. Така відмова дозволяє уникнути ускладнення адміністрування податку та загострення проблем із його відшкодуванням.

Порівняно з попереднім законодавством передбачено зниження основної ставки податку з 20 до 17 % з 1 січня 2014 року. Встановлена ставка відповідає вимогам ст. 197 Директиви Ради 2006/112/ЄС, згідно з якими з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2010 року стандартна (основна) ставка податку у країнах-членах ЄС не може бути меншою від 15 %.

Стаття 194. Операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою

194.1. Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об’єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

194.1.1. Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

194.1. Цією статтею визначено, які операції оподатковуються за основною ставкою податку, та встановлено, що податок на додану вартість додається до ціни товарів/ послуг.

Стаття 195. Операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою

195.1. За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

195.1.1. експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства;

195.1.2. постачання товарів:

а) для заправки або забезпечення морських суден, що:

використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, промислової, риболовецької або іншої господарської діяльності, що провадиться за межами територіальних вод України;

використовуються для рятування або подання допомоги в нейтральних або територіальних водах інших країн;

входять до складу Військово-Морських Сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;

б) для заправки або забезпечення повітряних суден, що: виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;

входять до складу Повітряних Сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування;

в) для заправки (дозаправки) та забезпечення космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі;

г) для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством;

ґ) постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі (безмитних магазинах)), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Постачання товарів/послуг магазинами безмитної торгівлі (безмитними магазинами) може здійснюватися виключно фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України, або фізичним особам, які переміщуються транспортними засобами, що належать резидентам та знаходяться поза митними кордонами України. Порядок контролю за дотриманням норм цього підпункту встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порушення норм цього підпункту тягне за собою відповідальність, встановлену Законом.

Товари, придбані у безмитних магазинах без сплати податку на додану вартість, у разі зворотного ввезення таких товарів на митну територію України підлягають оподаткуванню у порядку, передбаченому для оподаткування операцій з імпорту;

195.1.3. постачання таких послуг:

а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом;

б) послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів — монтаж, збирання, монтування та налагодження, у результаті чого створюються інші товари, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об’єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об’єкта;

в) послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси.

До послуг з обслуговування повітряних суден, які виконують міжнародні рейси, відносяться послуги, які комплексно необхідні та безпосередньо пов’язані з виконанням міжнародного рейсу, а саме:

обслуговування повітряних суден та пасажирів в аеропорту (посадка-зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, наднормативна стоянка повітряного судна);

послуги з наземного обслуговування повітряних суден та пасажирів в аеропортах;

оренда аеропортових приміщень у частині використання для обслуговування міжнародних рейсів (офіси, стійки реєстрації та інші службові приміщення, які орендуються авіаперевізниками, що виконують міжнародні рейси);

послуги персоналу з обслуговування повітряних суден.

195.2. У разі якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України відповідно до положення цього розділу, до операцій з експорту таких товарів (супутніх послуг) застосовується нульова ставка.

Особливістю оподаткування операцій із постачання товарів/послуг за нульовою ставкою є те, що таке оподаткування дає право платникам податку, що здійснюють ці операції, на бюджетне відшкодування суми податку, сплаченої в ціні придбаних матеріальних ресурсів і віднесеної до податкового кредиту. Директивою Ради 2006/112/ЄС нульову ставку податку не передбачено. Однак щодо частини операцій, звільнених від оподаткування, передбачено право відносити на зменшення податкового зобов’язання ПДВ, сплачений на попередніх етапах, отже, передбачено право на бюджетне відшкодування. Таке звільнення з відшкодуванням є аналогом нульової ставки ПДВ.

195.1. Операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, включають у себе три види операцій: операції з експорту товарів (супутніх послуг); операції з постачання товарів для заправки або забезпечення морських і повітряних суден, що виконують міжнародні рейси, перевезення пасажирів і вантажів, риболовецьку та іншу господарську діяльність, що провадиться за межами територіальних вод України, космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників землі, для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, розташованими на території України в зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі); постачання послуг, зокрема міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів усіма видами транспорту в обох напрямах (за межі митної території України та із-за меж митної території України), послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси. Усі ці операції у країнах ЄС звільняються від оподаткування з відшкодуванням.

195.2. На відміну від попереднього законодавства, яким встановлювалося, що нульова ставка не застосовувалася при експорті товарів (супутніх послуг), якщо товари звільнялися від оподаткування, цим пунктом передбачено застосування до операцій з експорту таких товарів нульової ставки податку.

Стаття 196. Операції, що не є об’єктом оподаткування

196.1. Не є об’єктом оподаткування операції з:

196.1.1. випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені

в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

(Абзац перший підпункту 196.1.1 пункту 196.1 статті 196 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

Норми цього підпункту не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських та іменних чеків, цінних паперів, розрахункових та платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток, а також ювілейних і пам’ятних монет, які реалізуються для нумізматичних цілей та інших товарів/послуг, за які стягується окрема плата у вигляді фіксованої суми або відсотка;

196.1.2. передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

(Абзац перший підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в концесію або лізинг (оренду) концесієдавцю або лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг;

(Абзац другий підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу;

(Абзац третій підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

передачі майна в заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або в забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, повернення такого

майна із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України;

грошових виплат основної суми консолідованого іпотечного боргу та процентів, нарахованих на неї, об’єднання та/або купівлі (продажу) консолідованого іпотечного боргу, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу, або поверненням (зворотним викупом) такого консолідованого іпотечного боргу відповідно до закону резидентом або на його користь;

196.1.3. надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів;

надання послуг із загальнообов’язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування), недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів та рахунків учасників фондів банківського управління, адміністрування недержавних пенсійних фондів;

196.1.4. обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей, базою оподаткування яких є продажна вартість; випуску, обігу та погашення лотерейних білетів державних грошових лотерей, інших документів, що засвідчують право участі в державних грошових лотереях; виплати грошових виграшів (призів) і грошових винагород; постачання негашених поштових марок України, конвертів або листівок з негашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, конвертів чи листівок для філателістичних потреб, базою оподаткування яких є продажна вартість;

196.1.5. надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з Державною податковою службою України;

(Абзац перший підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи;

196.1.6. виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов’язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі);

виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом;

надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/ або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати (у тому числі комісійні) фондовим або валютним біржам чи позабіржовим фондовим системам або їх членам у зв’язку з організацією та торгівлею цінними паперами ліцензованими торговцями цінними паперами, а також деривативами та валютними цінностями;

196.1.7. реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.

При здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг);

196.1.8. постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти;

196.1.9. надання банками (фінансовими установами) послуг у межах управління фондами банківського управління, фондами операцій з нерухомістю, фондами фінансування будівництва (в тому числі за перерахування коштів на фінансування будівництва із фонду фінансування будівництва), за здійснення платежів за іпотечними сертифікатами відповідно до законодавства;

196.1.10. оплати третейського збору та відшкодування інших витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом відповідно до закону;

196.1.11. надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень;

196.1.12. вивезення товарів за межі митного кордону України у митному режимі тимчасового вивезення згідно з положеннями глави 34 Митного кодексу України або у митному режимі переробки згідно з положеннями глави 39 Митного кодексу України, у тому числі об’єктів оперативного лізингу або транспортних засобів з метою їх ремонту;

196.1.13. постачання товарів (супутніх послуг) на митну територію України у митному режимі відмови на користь держави згідно з положеннями глави 41 Митного кодексу України. Подальше постачання таких товарів (супутніх послуг) на митній території України або за її межі оподатковується за відповідними ставками податку, визначеними у статті 193 цього Кодексу.

(Підпункт 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 виключено на підставі Закону № 3387-VI від 19.05.2011)

Відповідно до українського законодавства операції, що не оподатковуються податком на додану вартість, можна поділити на два види: операції, які не оподатковуються, оскільки не є об’єктом оподаткування, та операції, що звільняються від оподаткування. Стаття 196 визначає перелік операцій, що не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Правові норми статті 196 в основному відтворюють положення попереднього податкового законодавства (пункт 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»). Водночас вона містить нові правові норми.

Порівняно з попереднім податковим законодавством з переліку операцій, що не є об’єктом оподаткування, вилучено операції з:

— імпорту майна як технічної або благодійної (гуманітарної) допомоги згідно з нормами міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України або відповідно до Закону. З дати набрання чинності Кодексом такі операції звільнено від оподаткування (п. 197.10 ст. 197 V розділу Кодексу);

— оплати вартості державних платних послуг, що надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов’язковість отримання (надання) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, видачу ліцензії, сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо. Вказані операції віднесено до звільнених від оподаткування операцій (пп. 197.1.18 п. 197.1 ст. 197 розділу V Кодексу);

— поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвіла) іншому платнику податку;

— безоплатної передачі у державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об’єктів усіх форм власності, що перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника, якщо такі операції здійснюються за рішеннями Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятими у межах їх повноважень. Такі операції віднесено до звільнених від оподаткування операцій (пп.197.1.16 п.197.1 ст.197 розділу V Кодексу).

196.1.1. Цим підпунктом до операцій, що не є об’єктом оподаткування, віднесено операції з цінними паперами, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

196.1.2. До операцій, що не є об’єктом оподаткування, підпунктом віднесено операції передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також лізинг (оренду), заставу (іпотеку), а також повернення майна із схову його власнику, а також майна, попередньо переданого в концесію або лізинг (оренду) концесієдавцю або лізингодавцю (орендодавцю). Виняток становлять операції передачі майна у фінансовий лізинг. До операцій, що не є об’єктом оподаткування у межах договору фінансового лізингу, включено лише операції нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу. При цьому Кодекс скасовує обмеження щодо суми нарахованих і сплачених процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу, яка дозволяє відносити такі операції до тих, що не є об’єктом оподаткування.

Відповідно до абзацу 3 пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначена сума не повинна була перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об’єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу.

Нова норма Кодексу сприяє розвитку операцій фінансового лізингу в Україні та відповідає вимогам Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 про спільну систему податку на додану вартість.

196.1.3. Не є об’єктом оподаткування також операції з надання послуг зі страхування, співстрахування або перестрахування, а також надання послуг із загальнообов’язкового соціального та пенсійного страхування, недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів. Статтею 135 Директиви Ради 2006/112/ЄС операції страхування та перестрахування, включаючи пов’язані з ними послуги, що надаються страховими брокерами та страховими агентами, віднесені до операцій, звільнених від оподаткування.

З урахуванням зростання масштабів недержавного пенсійного забезпечення та з метою покращання адміністрування недержавних пенсійних фондів до операцій, що не є об’єктом оподаткування, у Кодексі додано операції з обслуговування рахунків учасників фондів банківського управління, адміністрування недержавних пенсійних фондів.

Фонд банківського управління — це кошти учасників фондів банківського управління та інші активи, що перебувають у довірчому управлінні уповноваженого банку. Відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» фонди банківського управління поряд із недержавними пенсійними фондами, страховими організаціями та банками уповноважені здійснювати недержавне пенсійне забезпечення.

Згідно з пп. 3.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість», зазначені операції не відносилися до таких, що не є об’єктом оподаткування, оскільки вони на той час не набули поширення.

196.1.4. Цим підпунктом до операцій, що не є об’єктом оподаткування, включено операції з обігу валютних цінностей, банківських металів, банкнот, монет, випуску, обігу та погашення лотерейних білетів державних грошових лотерей, виплати грошових виграшів і грошових винагород, постачання негашених поштових марок, конвертів, листівок. При цьому, крім випуску, обігу та погашення білетів державних лотерей, до операцій, що не є об’єктом оподаткування, включено положення «інших документів, що засвідчують право участі у державних лотереях».

На відміну від пп. 3.2.4. Закону України «Про податок на додану вартість» з переліку операцій, що не є об’єктом оподаткування, вилучено прийняття ставок, у тому числі шляхом обміну коштів на жетони чи інші замінники гривні, призначені для використання у гральних автоматах та іншому гральному устаткуванні. Законодавець врахував, що гральний бізнес заборонений в Україні відповідно до ст. 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» (набрав чинності 25.06.2009 р.). Згідно з ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону під гральним бізнесом розуміється діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерских конторах і в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку.

Операції, аналогічні зазначеним у пп. 196.1.4, а саме пов’язані з валютою, банкнотами й монетами, що використовуються як законний засіб платежу, за винятком предметів колекціонування, а також парі, лотереї та інші форми грального бізнесу на умовах та з урахуванням обмежень, установлених кожною державою-членом, відповідно до ст. 135 Директиви Ради 2006/112/ЄС, не оподатковуються і в країнах ЄС.

196.1.5. Цим підпунктом до операцій, що не є об’єктом оподаткування, згідно з вимогами ст. 135 Директиви Ради 2006/112/ЄС (за винятком того, що у зазначеній Директиві такі операції належать до звільнених від оподаткування), включено операції, пов’язані з договорами позики, депозиту, вкладу, управління коштами та цінними паперами, торгівлі борговими зобов’язаннями тощо. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування, що не є об’єктом оподаткування, визначається Національним банком України за погодженням з Державною податковою службою України.

196.1.6. Зазначеним підпунктом до операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, віднесено операції, пов’язані з виплатами у грошовій формі, зокрема заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, а також дивідендів, роялті, або у вигляді цінних паперів, що здійснюються емітентом, та надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями.

196.1.7. Цим підпунктом встановлено, що операції щодо реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об’єктом оподаткування ПДВ. Раніше такої правової норми не існувало. Органи державної податкової служби до операцій щодо реорганізації юридичних осіб застосовували норми пп. 3.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначав правовий режим поставок за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвіла) іншому платнику податку. Така практика правозастосування зумовлювала певні непорозуміння між органами державної податкової служби і платниками ПДВ. Кодекс ліквідував прогалину у законодавстві, встановивши чітку норму щодо оподаткування операцій щодо реорганізації юридичних осіб.

196.1.8. Згідно з цим підпунктом встановлено, що не є об’єктом оподаткування операції з постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти.

196.1.9. У цьому підпункті віднесено до переліку операцій, що не є об’єктом оподаткування, операції з надання банками послуг у межах управління фондами банківського управління, фондами операцій з нерухомістю та фондами управляння будівництва.

196.1.10. Цим підпунктом встановлено, що операції з оплати третейського збору та відшкодування інших витрат, пов’язаних із вирішенням спору третейським судом, відповідно до Закону, не є об’єктом оподаткування.

196.1.11. Кодексом зазначені операції віднесено до таких, що не є об’єктом оподаткування. Відповідно до усталеної міжнародної практики операції з надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їх багажу, вантажів чи міжнародних відправлень, звільняються від оподаткування.

196.1.12. Згідно з цим підпунктом не є об’єктом оподаткування операції з вивезення товарів за межі митного кордону України у митному режимі тимчасового вивезення або у митному режимі переробки.

Відповідно до положень глави 34 Митного кодексу України тимчасове вивезення — митний режим, відповідно до якого товари можуть вивозитися за межі митної території України з обов’язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Переробка за межами митної території України, згідно з положеннями глави 39 Митного кодексу України, — митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україну. Строк переробки товарів за межами митної території України встановлюється митним органом під час видачі дозволу підприємству-резиденту, виходячи з тривалості процесу переробки товарів, але, як правило, не може бути більшим, ніж 90 днів.

196.1.13. Цим підпунктом до операцій, що не є об’єктом оподаткування, включено постачання товарів (супутніх послуг) на митну територію України у митному режимі відмови на користь держави.

Згідно з положеннями глави 41 Митного кодексу України відмова на користь держави — митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

Стаття 197. Операції, звільнені від оподаткування

197.1. Звільняються від оподаткування операції з:

197.1.1. постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

197.1.2. постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках. До таких послуг належать послуги з:

а) виховання та навчання дітей, які постачаються дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури (гра на музичних інструментах, хореографія, образотворче мистецтво, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп’ютерного навчання);

б) утримання, виховання та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах як у межах обсягу, установленого навчальними планами і програмами, так і понад зазначений обсяг;

в) усіх видів освітньої діяльності, які постачаються загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІІ ступенів;

г) усіх видів освітньої діяльності, які постачаються професійно-технічними навчальними закладами;

ґ) усіх видів освітньої діяльності, які постачаються вищими навчальними закладами І-IV рівнів акредитації, у тому числі для здобуття іншої вищої та післядипломної освіти;

д) навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів;

е) повторного вивчення відрахованими студентами (курсантами) окремих дисциплін і курсів з подальшим складенням іспитів;

є) навчання аспірантів і докторантів;

ж) приймання кандидатських іспитів;

з) надання наукових консультацій для осіб, які підвищують кваліфікацію самостійно;

и) довузівської підготовки;

і) проведення лекцій з питань науки і техніки, культури та мистецтва, фізичної культури і спорту, правових знань, туризму і краєзнавства;

ї) надання консультацій для учнів, вихованців, студентів, курсантів понад обсяги, встановлені навчальними планами і програмами, для аспірантів, докторантів;

й) організації літніх мовних курсів, шкіл, семінарів; групових та індивідуальних занять фізичною культурою та спортом на стадіонах, у спортивних залах і плавальних басейнах, на тенісних кортах для дітей, учнів і студентів;

197.1.3. постачання:

а) технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), послуги з їх ремонту та доставки; товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення, визначених законодавством України за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

б) комплектуючих і напівфабрикатів для виготовлення технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

в) легкових автомобілів для інвалідів уповноваженому органу виконавчої влади з їх оплатою за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та коштів фондів загальнообов’язкового державного страхування, а також операції з їх безоплатної передачі інвалідам;

197.1.4. постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню (незалежно від способу доставки) на всіх етапах доставки до кінцевого споживача;

197.1.5. постачання послуг з охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім таких послуг:

а) надання косметологічної допомоги, крім тієї, що надається за медичними показаннями;

б) масаж для зміцнення здоров’я дорослого населення, корекції осанки тощо;

в) проведення профілактичних медичних оглядів із підготовкою висновку про стан здоров’я на прохання громадян;

г) проведення гігієнічної експертизи проектних матеріалів та попередніх проектних пропозицій, у тому числі щодо розміщення об’єкта, а також нормативної документації на нові технології виробництва продукції та нові види продукції за заявкою замовника, гігієнічна оцінка зразків нових видів продукції;

ґ) надання консультаційної допомоги з питань проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи;

д) обстеження за заявкою замовника об’єктів, що будуються, реконструюються або функціонують, з метою їх відповідності санітарному законодавству;

е) проведення за заявкою замовника токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних, фізіологічних та інших обстежень з метою визначення безпеки продукції для здоров’я людини;

є) видача суб’єктам господарювання дозволів на виробництво, використання, транспортування, зберігання, реалізацію, захоронення, знищення, утилізацію продукції і речовин вітчизняного та імпортного виробництва, що потенційно небезпечні для здоров’я людини;

ж) надання юридичним і фізичним особам консультаційної допомоги з питань застосування законодавства про охорону здоров’я, в тому числі щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

з) проведення медичного огляду осіб для видачі:

дозволу на право отримання та носіння зброї громадянам, крім військовослужбовців і посадових осіб, носіння зброї якими передбачено законодавством;

відповідних документів на виїзд громадян за кордон за викликом родичів, що проживають у зарубіжних країнах, оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у службові відрядження (крім державних службовців, робота яких пов’язана з такими виїздами і які мають відповідні медичні документи);

посвідчення водія транспортного засобу;

и) медичне обслуговування з’їздів, конференцій, симпозіумів, фестивалів, нарад, змагань тощо;

і) медичне обслуговування громадян за їх бажанням у медичних закладах із поліпшеним сервісним обслуговуванням;

ї) організація медичного контролю осіб, які займаються фізичною культурою і спортом в оздоровчих закладах;

й) проведення профілактичних щеплень громадянам, які від’їжджають за кордон за викликом, для оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у туристичні подорожі (крім тих, що від’їжджають на лікування та в службові відрядження);

к) складення за заявками замовників санітарних паспортів радіотехнічних об’єктів та проведення досліджень для їх підтвердження;

л) проведення за заявками замовників державної санітарно-гігієнічної експертизи з акредитації та атестації підприємств, установ, організацій на право проведення токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних та інших досліджень;

м) визначення за заявками замовника шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, технологічного та трудового процесів, проведення досліджень для розробки засобів і заходів щодо усунення або зменшення їх небезпечної дії;

н) навчання за заявками замовників на робочих місцях фахівців підприємств, установ, організацій в установах санітарно-епідеміологічної служби, державних науково-дослідних інститутах гігієнічного та епідеміологічного профілю, а також фахівців підприємств, установ, організацій, проведення санітарно-гігієнічних та бактеріологічних досліджень;

о) надання за заявками замовників послуг з організації роботи відомчих санітарних лабораторій, оснащення їх медичною технікою (обладнанням, апаратурою, приладами); навчання на місці фахівців таких лабораторій методики проведення санітарно-гігієнічних досліджень;

197.1.6. постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів;

197.1.7. постачання послуг з:

а) утримання дітей у дошкільних навчально-виховних закладах, школах-інтернатах;

б) утримання осіб у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинках-інтернатах, пансіонатах для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатах, реабілітаційних установах, територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

в) харчування та облаштування на нічліг та надання інших соціальних послуг бездомним громадянам у центрах обліку, закладах соціального захисту для бездомних громадян, а також особам, звільненим з місць позбавлення волі, у центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

г) харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах та громадян у закладах охорони здоров’я. Порядок надання таких послуг затверджується Кабінетом Міністрів України;

(Підпункт «г» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

ґ) харчування, забезпечення майном, комунально-побутовими та іншими послугами, що надаються особам, які утримуються в установах пенітенціарної системи, а саме:

харчування, у тому числі приготування їжі;

забезпечення одягом, білизною, взуттям та постільними речами;

користування кімнатами тривалих побачень;

послуги поштового та телефонно-телеграфного зв’язку;

постачання продуктів харчування і предметів першої необхідності;

ремонт взуття та одягу;

додаткове медичне обслуговування;

банно-пральні послуги;

прокат кіно- та відеофільмів, культурно-освітні заходи;

д) харчування, забезпечення майном, комунально-побутовими та іншими соціальними послугами за рахунок державних коштів, що надаються особам, які утримуються в реабілітаційних установах, територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг), установах, підприємствах, організаціях всеукраїнських громадських організацій інвалідів та їх спілок, які займаються реабілітацією, оздоровленням та фізкультурно-спортивною діяльністю, центрах обліку та закладах соціального захисту для бездомних громадян, центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, санаторіях для ветеранів та інвалідів, будинках-інтернатах для громадян похилого віку, інвалідів та дітей-інвалідів, психоневрологічних та спеціалізованих будинках-інтернатах, пансіонатах для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатах;

197.1.8. постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Ця норма не поширюється на операції з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат);

197.1.9. постачання релігійними організаціями культових послуг та предметів культового призначення за переліком, а саме:

а) культові послуги: хрещення, укладення церковного шлюбу, похорони, молебень, панахида, освячення (помешкань, автомобілів тощо), обрізання, перше причастя, бар-міцво (повноліття);

б) предмети культового призначення: свічки, ікони (образи), хрести (натільні, погребальні, вівтарні, требні, водосвятні, ієрейські, з прикрасами тощо), вервиці, покривала (вівтарні, погребальні тощо), медальйони з релігійною символікою, вугілля кадильне, ладан, лампадне масло, миро, лампади, кадила, підсвічники (семисвічники, трисвічники пасхальні тощо), плащаниці, облачення священнослужителів (ризи, підризники, воздухи, орлиці, стихарі, скуфії, митри, камілавки тощо), вінці, граматки, приладдя для хрещення (хрестильна скринька), дароносиці, дарохранильниці (реліквіарії), купелі, печатки для просфор, кропила, копія, стрючці, чаші (потирі), блюдця, звіздиці, лжиці, ковшики, дискоси, поплавки, дзвони, органи, фісгармонії, прохідні молитви, пояс «живий в помощі», мезузи, талеси, тфіліни (філактерії), скульптурні зображення святих, хоругви, фани, маца, проскури, облатки, богослужбова література;

197.1.10. постачання послуг з поховання та постачання ритуальних товарів державними та комунальними службами, а саме:

а) виклик агента ритуальної служби для оформлення замовлення на організацію та проведення поховання;

б) оформлення медичної довідки про причини смерті;

в) доставка замовникові ритуальних атрибутів для організації поховання;

г) навантаження, розвантаження та перенесення ритуальних атрибутів;

ґ) транспортні послуги, що надаються у процесі організації поховання;

д) продаж стандартної труни;

е) продаж контейнера для перевезення оцинкованої труни; запаювання оцинкованої труни;

є) утримання тіл померлих у холодильних камерах понад норму перебування (після смерті у лікувальному закладі, а також тих, що померли вдома чи інших місцях);

ж) послуги з підготовки тіла покійного до поховання або кремації (послуги перукаря та косметолога, обмивання, бальзамування, укладання в труну);

з) копання могили;

и) перенесення труни з тілом покійного (додому, до квартири в багатоповерховому будинку, до моргу; з дому, квартири, моргу тощо до місця поховання);

і) музичний супровід обряду поховання;

ї) проведення громадянської панахиди;

й) послуги організатора обряду поховання;

к) виготовлення та встановлення металевої намогильної таблички, хреста, надголовника або тимчасового пам’ятного знака;

л) продаж стандартних похоронних вінків і траурних стрічок для них;

м) організація відправлення труни з тілом покійного чи урни з прахом покійного за кордон;

н) у разі проведення підпоховання в могилу послуги з демонтажу елементів існуючого надгробка (пам’ятника) та їх установка;

о) написання тексту на траурній стрічці;

п) кремація;

р) продаж урни;

с) продаж кубка для урни;

т) поховання урни з прахом у могилу, у колумбарії, розвіювання праху;

197.1.11. звільнення, зазначені у підпункті 197.1.10 цього пункту, не поширюються на операції з постачання послуг з поховання та кремації трупів тварин і пов’язану з цим діяльність;

197.1.12. безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності.

Безкоштовна передача рухомого складу між підприємствами в межах залізниці проводиться за поданням начальника залізниці на основі рішення Укрзалізниці, а в межах Укрзалізниці — згідно з наказом її генерального директора. Безкоштовна передача рухомого складу оформляється актом приймання-передачі відповідно до законодавства.

Безкоштовна передача здійснюється в разі:

виробничої потреби у зв’язку з єдиним технологічним процесом;

розподілу рухомого складу у зв’язку з реструктуризацією галузі та ліквідацією окремих підрозділів.

У разі якщо на дату проведення операцій з безоплатної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності податкові зобов’язання не виникають. При цьому залізниці або підприємства залізничного транспорту, які безоплатно передають рухомий склад, коригування сум податкового кредиту не провадять;

(Абзац шостий підпункту 197.1.12 пункту 197.1 статті 197 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

197.1.13. безоплатної приватизації житлового фонду, включаючи місця загального користування у багатоквартирних будинках та прибудинкових територій, присадибних земельних ділянок відповідно до законодавства, а також постачання послуг, отримання яких згідно із законодавством є обов’язковою передумовою приватизації житла, прибудинкових територій багатоквартирних будинків, присадибних земельних ділянок;

безоплатної передачі працівникам радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, що приватизуються, та прирівняним до них особам частки державного майна (акцій) відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». Перелік підприємств, які підлягають приватизації, визначається Кабінетом Міністрів України;

197.1.14. постачання житла (об’єктів житлового фонду), крім їх першого постачання.

У цьому підпункті перше постачання житла (об’єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об’єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об’єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об’єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв’язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об’єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд);

197.1.15. надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб’єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійництво та благодійні організації.

Під безоплатним постачанням слід розуміти постачання товарів/послуг благодійним організаціям та набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації. У разі недотримання умов, визначених цим підпунктом, такі операції оподатковуються на загальних підставах.

На товари, які надходять як благодійна допомога від вітчизняних благодійників за основними напрямами, визначеними статтею 4 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації», поширюються правила маркування.

Маркування проводиться шляхом нанесення напису «Благодійна допомога. Продаж заборонено» на етикетку, ярлик або безпосередньо на зовнішню або внутрішню упаковку товару. Під час маркування товарів благодійної допомоги може використовуватися символіка благодійної організації та благодійника.

Товари маркуються таким чином, щоб під час огляду упаковки або безпосередньо товарів напис було видно повністю і чітко.

Товари благодійної допомоги маркуються благодійниками, які надають таку допомогу.

Контроль за виконанням правил маркування здійснюють місцеві органи виконавчої влади та органи державної податкової служби.

Благодійна допомога може надаватися у вигляді товарів, робіт, послуг, призначених для використання юридичними особами — її набувачами з метою провадження діяльності за напрямами, передбаченими статтею 4 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації».

Після отримання від благодійника пропозиції щодо надання благодійної допомоги у вигляді товарів, її видів, розмірів тощо юридична особа — набувач благодійної допомоги:

визначає з урахуванням рекомендацій відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування коло осіб, яким вона надаватиметься;

повідомляє благодійника про намір прийняти запропоновану благодійну допомогу.

Юридичні особи — набувачі благодійної допомоги ведуть бухгалтерський та оперативний облік надходження, зберігання, розподілу та використання благодійної допомоги у вигляді товарів, робіт, послуг, а також звітність за встановленою центральним органом виконавчої влади в галузі статистики формою, яку надсилають органам державної податкової служби.

Для бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з благодійною допомогою, юридичні особи — набувачі благодійної допомоги користуються планом рахунків та інструкцією, що діють в Україні.

Юридичні особи — набувачі благодійної допомоги самостійно визначають порядок аналітичного обліку операцій, пов’язаних з благодійною допомогою, відкривають відповідні рахунки.

Юридичні особи — набувачі благодійної допомоги у своїй річній фінансовій звітності відображають:

у бухгалтерському балансі — окремо кошти (товари, роботи, послуги), отримані як благодійна допомога;

у звіті про прибутки та збитки — окремо вартісну величину отриманої благодійної допомоги.

У додатку (коментарі) до річного звіту робляться необхідні пояснення щодо зазначених показників діяльності, пов’язаної з благодійною допомогою.

Контроль за отриманням, зберіганням, розподілом благодійної допомоги у вигляді товарів, робіт, послуг здійснюють місцеві органи виконавчої влади, а за їх цільовим використанням — місцеві органи виконавчої влади та органи державної податкової служби.

Отримані з метою надання благодійної допомоги марковані товари, які поставляються за кошти чи інші види компенсації, та/або виручка, отримана за таке постачання, підлягають вилученню в недобросовісного продавця і конфіскуються в дохід держави в установленому порядку.

Не підлягають звільненню від оподаткування операції з надання благодійної допомоги у вигляді зазначених у розділі VI цього Кодексу підакцизних товарів, цінних паперів (крім наданих ендавментів, зазначених у розділі IV цього Кодексу), нематеріальних активів і товарів/ послуг, призначених для використання в господарській діяльності;

197.1.16. безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об’єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень.

Норми цього підпункту поширюються також на операції з безоплатної передачі об’єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень та за рішенням юридичних осіб, у разі передачі основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, незалежно від того, чи є суб’єкти операції платниками податку;

(Абзац другий підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

197.1.17. безоплатного постачання товарів/послуг власного виробництва підсобними господарствами і лікувально-виробничими трудовими майстернями (цехами, дільницями) будинків-інтернатів, територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг), центрів реінтеграції бездомних громадян, центрів соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, спеціалізованих лікарень, лікувально-профілактичних закладів особливого типу та диспансерів за умови, що така передача здійснюється для задоволення власних потреб зазначених закладів;

197.1.18. постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також іншими особами, уповноваженими такими органами або законодавством надавати зазначені послуги, обов’язковість отримання (надання) яких установлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, видачу ліцензії, сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо;

197.1.19. надання послуг з реєстрації актів громадянського стану державними органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію згідно із законодавством;

197.1.20. постачання бібліотеками, які перебувають у державній або комунальній власності або у власності всеукраїнських громадських організацій інвалідів, платних послуг з комплектування реєстраційно-облікових документів (квитків, формулярів), користування рідкісними, цінними довідниками, книгами (у тому числі нічним абонементом), тематичного добору літератури за запитом споживача та надання тематичних, адресно-бібліографічних та фактографічних довідок;

197.1.21. постачання (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних часток (паїв), крім тих, що розміщені під об’єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень абзацу першого підпункту 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо така орендна плата повністю зараховується до відповідних бюджетів;

197.1.22. оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт особою, яка безпосередньо отримує такі кошти з рахунка Державного казначейства України;

197.1.23. безкоштовної передачі приладів, обладнання, матеріалів, крім підакцизних, науковим установам та науковим організаціям, вищим навчальним закладам ІІІ-IV рівнів акредитації, внесеним до Державного реєстру наукових організацій, яким надається підтримка держави;

197.1.24. постачання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров’я та надання матеріальної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва та послуг з обробки землі багатодітним сім’ям, ветеранам праці і війни, реабілітованим громадянам, інвалідам, одиноким особам похилого віку, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та школам, дошкільним закладам, інтернатам, закладам охорони здоров’я;

197.1.25. постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України.

(Підпункт 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

197.1.26. передачі конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), у розпорядження державних установ або організацій, уповноважених здійснювати їх збереження або постачання згідно із законодавством, а також операції з безоплатної передачі зазначеного в цьому пункті майна у випадках, визначених законодавством, у володіння і користування державних органів, установ (організацій), які утримуються за рахунок бюджетних коштів, а також закладів, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей.

Операції з подальшого постачання зазначених товарів оподатковуються на загальних підставах;

197.1.27. постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

197.1.28. постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

197.2. Звільняються від оподаткування операції з постачання та ввезення на митну територію України товарів/послуг, передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання особами з числа дипломатичного персоналу цих дипломатичних місій та членами їх сімей, що проживають разом з такими особами. Порядок звільнення від оподаткування та перелік операцій, що підлягають звільненню від оподаткування, встановлюються Кабінетом Міністрів України виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави.

У разі подальшого постачання (продажу) на митній території України транспортних засобів, що були ввезені із звільненням від оподаткування відповідно до норм цього підпункту, податок сплачується особою, зазначеною у третьому абзаці підпункту 3 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу не пізніше дня такого постачання.

197.3. Звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України товарів морського промислу (риба, ссавці, мушлі, ракоподібні, водні рослини тощо в охолодженому, солоному, мороженому, консервованому вигляді, перероблені на борошно або іншу продукцію), видобутих (виловлених, вироблених) суднами, зареєстрованими у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України. Операції з подальшого постачання зазначених товарів юридичними особами — судновласниками або фрахтувальниками оподатковуються в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

197.4. Звільнення від оподаткування товарів, передбачене пунктом

197.1 цієї статті, поширюється на операції із ввезення на митну територію України.

197.5. Звільнення від оподаткування, передбачене пунктом 197.1 цієї статті, не поширюється на операції з підакцизними товарами, зазначеними в розділі VI цього Кодексу.

197.6. Звільняються від оподаткування операції з постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями, які засновані громадськими організаціями інвалідів, де кількість інвалідів, які мають у таких організаціях основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат з оплати праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств.

(Абзац перший пункту 197.6 статті 197 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, у результаті якого сума витрат з переробки (обробка, інші види перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів/послуг, які використовуються при виготовлені таких товарів/послуг, становить не менш як 8 відсотків ціни постачання таких виготовлених товарів/послуг.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати зазначену пільгу за наявності реєстрації у відповідному органі державної податкової служби, яка здійснюється на підставі рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів і відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

У разі порушення вимог цього підпункту платником податку орган державної податкової служби скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов’язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за результатами якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Кодексом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Податкова звітність таких підприємств та організацій подається в порядку, встановленому законодавством.

197.7. Звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України культурних цінностей за кодами згідно з УКТ ЗЕД 9701 10 00 00, 9701 90 00 00, 9702 00 00 00, 9703 00 00 00, 9704 00 00 00, 9705 00 00 00, 9706 00 00 00, виготовлених 50 і більше років тому.

197.8. Звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов’язаних із таким перевезенням (переміщенням).

(Пункт 197.9 статті 197 виключено на підставі Закону № 3387-VI від 19.05.2011)

197.9. Звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

(До статті 197 включено пункт 197.9 згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 — застосовується з першого числа звітного (податкового) місяця, у якому набирає чинності Закон № 3609-VI від 07.07.2011)

197.10. Звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, які здійснюють внутрішні, міжнародні та транзитні польоти в районах польотної інформації зони відповідальності України. Порядок документального оформлення, виписки податкових накладних та відображення цих операцій у податковій звітності визначається Кабінетом Міністрів України.

197.11. Звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України майна як міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також як гуманітарної допомоги, наданої згідно з нормами Закону України «Про гуманітарну допомогу».

197.12. Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб’єктами підприємницької діяльності — приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення.

197.13. Звільняються від оподаткування операції банків з продажу (передачі) або придбання зобов’язань за депозитами (вкладами).

197.14. Звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України природного газу за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00.

197.15. Звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

197.16. Звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України:

197.16.1. устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії, енергозберігаючого обладнання і матеріалів, засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, обладнання та матеріалів для виробництва альтернативних видів палива або для виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії;

197.16.2. матеріалів, устаткування, комплектуючих, що використовуються для виробництва:

197.16.2.1. устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії;

197.16.2.2. матеріалів, сировини, устаткування та комплектуючих, які будуть використовуватися у виробництві альтернативних видів палива або виробництві енергії з відновлюваних джерел енергії;

197.16.2.3. енергозберігаючого обладнання і матеріалів, виробів, експлуатація яких забезпечує економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;

197.16.2.4. засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів.

Операції із ввезення на митну територію України зазначених у цьому пункті товарів звільняються від оподаткування, якщо ці товари застосовуються платником податку для власного виробництва та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні.

Перелік таких товарів із зазначенням кодів УКТ ЗЕД встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання таких товарів платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена із зазначених операцій у момент ввезення таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи із 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день сплати податкового зобов’язання, та за період з дня ввезення таких товарів до дня збільшення податкового зобов’язання.

197.17. На період проведення військових навчань на території України, які проводяться в рамках програми «Партнерство заради миру», звільняються від оподаткування операції з поставки на митній території України пально-мастильних матеріалів, що придбаваються нерезидентами для передання учасникам спільних з підрозділами Збройних Сил України військових навчань.

Порядок, перелік підприємств та обсяги поставки пально-мастильних матеріалів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

197.18. Звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України племінних чистопородних тварин, племінних (генетичних) ресурсів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 0101 10 10 00, 0102 10 10 00, 0102 10 30 00, 0103 10 00 00, 0104 10 10 00, 0511 10 00 00, 0511 99 85 10, що здійснюються суб’єктами спеціального режиму оподаткування, встановленого статтею 209 цього Кодексу. Операції з подальшої поставки зазначених племінних чистопородних тварин або племінних (генетичних) ресурсів оподатковуються у загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

(Пункт 197.18 статті 197 в редакції Закону № 4014-VI від 04.11.2011, що набирає чинності з 01.01.2012 р.)

Ст. 197 визначає вичерпний перелік господарських операцій, звільнених від оподаткування, а також дає детальну характеристику таких операцій та вимоги до їх здійснення.

Максимально глибока деталізація опису операцій, звільнених від оподаткування, спрямована на покращання адміністрування ПДВ та перекриття шляхів ухилення від сплати податку за базовою ставкою. Зазначений детальний опис господарських операцій надає багатьом нормам цієї статті характер норм прямої дії у правозастосуванні (без відсилки до нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України).

Звільнення від оподаткування товарів, передбачене пунктом 197.1 цієї статті, поширюється на операції із ввезення на митну територію України. Таке звільнення від оподаткування не поширюється на операції з підакцизними товарами, зазначеними у розділі VI Кодексу.

Підкреслимо, що відповідно до підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» встановлено правовий режим тимчасового звільнення від оподаткування ПДВ для суворо обмеженого кола операцій у визначених галузях економіки (див. коментар до підрозділу 2 розділу XX стосовно тимчасових податкових пільг з ПДВ). Тимчасові пільги з ПДВ не розглядаються, оскільки вони є предметом коментарю до підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Порівняно з попереднім податковим законодавством до переліку операцій, звільнених від оподаткування, додано операції з:

постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів;

постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України інвалідів, дітей-інвалідів;

безоплатної передачі у державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об’єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень. Норми цього підпункту поширюються також на операції з безоплатної передачі об’єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень, незалежно від того, чи є суб’єкти операції платниками податку;

безоплатного постачання товарів/послуг власного виробництва підсобними господарствами і лікувально-виробничими трудовими майстернями (цехами, дільницями) будинків-інтернатів, територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг), центрів реінтеграції бездомних громадян, центрів соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, спеціалізованих лікарень, лікувально-профілактичних закладів особливого типу та диспансерів за умови, що така передача здійснюється для задоволення власних потреб зазначених закладів;

постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також іншими особами, уповноваженими такими органами або законодавством надавати зазначені послуги, обов’язковість отримання (надання) яких установлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, видачу ліцензії, сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо;

операції із ввезення на митну територію України культурних цінностей за кодами згідно з УКТ ЗЕД 9701 10 00 00, 9701 90 00 00, 9702 00 00 00, 9703 00 00 00, 9704 00 00 00, 9705 00 00 00, 9706 00 00 00. Цим підпунктом Кодексу скасовано обмеження, яке було встановлене попереднім законодавством стосовно того, що зазначені культурні цінності повинні ввозитися з метою їх подальшої передачі музеям, галереям, виставковим центрам, архівам, установам культури або освіти, що знаходяться у державній або комунальній власності. Знято обмеження стосовно звільнення від оподаткування імпорту культурних цінностей, що відповідають зазначеним кодам УКТ ЗЕД, які дозволено ввозити також для приватних колекцій;

операції із ввезення на митну територію України майна як міжнародної технічної допомоги, що надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також як гуманітарної допомоги, наданої згідно з нормами Закону України «Про гуманітарну допомогу». Оскільки зазначені операції мають додану вартість і повинні оподатковуватися, їх було вилучено з переліку операцій, що не є об’єктом оподаткування, як це було передбачено Законом України «Про ПДВ», і віднесено до звільнених операцій, враховуючи зростання обсягів міжнародної технічної допомоги Україні та ролі такої допомоги в підготовці і проведенні економічних реформ;

оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Дія цієї пільги спрямована на створення сприятливих фінансово-економічних умов для будівництва доступного житла за державні кошти для громадян України;

на період проведення військових навчань на території України, які проводяться у межах програми «Партнерство заради миру», звільняються від оподаткування операції з поставки на митній території України пально-мастильних матеріалів, що придбаваються нерезидентами для передання учасникам спільних з підрозділами Збройних Сил України військових навчань.

Операції, звільнені від оподаткування, у ст. 197 розбиті на дві групи: операції постачання товарів і послуг на території України та операції постачання і ввезення товарів/послуг на територію України.

197.1.1. Цим підпунктом передбачено звільнення, метою якого є підтримка сімей з дітьми. У багатьох європейських країнах така підтримка надається шляхом оподаткування товарів для дітей за зниженою ставкою ПДВ. Директивою Ради 2006/112/ЄС аналогічне звільнення не передбачено.

197.1.2. Звільнення від оподаткування освітніх послуг є стандартною пільгою, що надається в більшості країн з метою стимулювання набуття освіти та підвищення її рівня. Звільнення від оподаткування навчання дітей та молоді, навчання у школах або вищих навчальних закладах, професійного навчання або професійної перепідготовки, включаючи поставку послуг і товарів, тісно з ними пов’язаними органами, що регулюються публічним правом, які ставлять собі таке навчання за мету, або іншими організаціями, визнаними відповідними державами-членами як такі, що мають подібні цілі, а також приватної навчальної діяльності учителів у сфері шкільної та вищої освіти передбачене ст. 132 Директиви Ради 2006/112/ЄС.

197.1.3. Метою цього звільнення є державна підтримка реабілітації інвалідів. Ефект від такої підтримки посилено завдяки звільненню від оподаткування не лише технічних та інших засобів реабілітації, а також товарів спеціального призначення для інвалідів, а й комплектуючих і напівфабрикатів для їх виготовлення. У разі оподаткування останніх за стандартною ставкою ПДВ, сплачений у ціні їх придбання, відносився б на витрати технічних засобів реабілітації та товарів спеціального призначення для інвалідів, підвищуючи їх ціну.

У країнах ЄС, згідно з Директивою Ради 2006/112/ЄС, медичне обладнання, допоміжні та інші пристрої, зазвичай призначені для компенсації або лікування інвалідності, призначені винятково для особистого користування інвалідами, включаючи ремонт таких товарів, та поставка дитячих сидінь для автомобілів можуть оподатковуватися за зниженими ставками.

197.1.5. Звільнення медичних послуг від оподаткування є стандартною пільгою, що надається в більшості країн. Така пільга передбачена ст. 132 Директиви Ради 2006/112/ЄС, в якій зазначається, що держави-члени звільняють від оподаткування лікарняне й медичне лікування та тісно пов’язану з ним діяльність, що ведеться органами, які регулюються публічним правом, лікарнями, лікувальними або діагностичними центрами й іншими визнаними закладами подібного характеру. Крім того, у додатку III Директиви передбачено можливість оподаткування послуг медичної та стоматологічної допомоги за зниженими ставками.

197.1.6. З метою посилення соціального захисту інвалідів до господарських операцій, звільнених від оподаткування, включено постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України інвалідів, дітей-інвалідів.

197.1.7. Звільнення надається з метою державної підтримки сімей з дітьми та інших категорій громадян, про які йдеться у цьому підпункті. При цьому пільга, аналогічна звільненню від оподаткування окремих видів послуг, вказаних у цьому підпункті, передбачена й ст. 132 Директиви Ради 2006/112/ЄС, в якій ідеться про звільнення від оподаткування поставки послуг і товарів, тісно пов’язаних із соціальним забезпеченням та роботою з соціального захисту, включаючи ті, що надаються будинками для людей похилого віку, органами, що регулюються публічним правом або іншими органами, визнаними державою-членом як такі, що працюють в інтересах соціального добробуту.

Харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах здійснюється за місцем виховання, навчання або на підприємствах громадського харчування, з якими засновником (власником) відповідного навчального закладу укладено договір.

Від обкладення податком на додану вартість звільняються операції з надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах у межах затверджених норм харчування в грамах, а для тих учнів, для яких не встановлено норми харчування в грамах, — у межах визначеної грошової норми.

У дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах харчування окремих категорій дітей, учнів здійснюється згідно з нормами харчування в грамах за бюджетні кошти (у групах продовженого дня загальноосвітніх навчальних закладів та у дошкільних навчальних закладах — частково) відповідно до норм харчування, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року № 258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ЗП України, 1992 р., № 10, ст. 236), від 13 жовтня 1993 року № 859 «Про організацію діяльності спеціальних навчально-виховних закладів для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання» (ЗП України, 1994 р., № 3, ст. 57), від 27 грудня 2001 року № 1752 «Про норми харчування для осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу», від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації», від 22 листопада 2004 року № 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах».

У загальноосвітніх навчальних закладах денної форми навчання за рахунок бюджетних коштів здійснюється харчування учнів:

яким згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» гарантується пільгове харчування;

1-4 класів;

з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

з малозабезпечених сімей, що отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям».

За рішенням педагогічної ради навчальний заклад може звільнити від плати за харчування вихованців груп продовженого дня (у відсотках чисельності групи за списком):

10 — повним обсягом;

15 — на половину вартості.

Загальноосвітній навчальний заклад може прийняти рішення про звільнення повним обсягом від плати за харчування не більш ніж 25 відсотків чисельності групи за списком учнів, які проживають у пришкільних інтернатах.

Харчування інших учнів здійснюється за власні кошти.

У професійно-технічних навчальних закладах організація харчування здійснюється, виходячи з кількості необхідних поживних речовин і калорійності продуктів, що забезпечується шляхом регулювання об’єму готових страв або раціону відповідно до віку учнів та профілю навчання.

Примірне двотижневе меню складається з урахуванням особливостей харчування населення відповідного регіону та норм харчування в грамах. Щоденне меню складається, виходячи з наявності продуктів згідно з приблизним меню.

Установлюються такі режими харчування:

чотириразовий (сніданок, обід, полуденок, вечеря) — для вихованців шкіл-інтернатів, спеціальних шкіл;

одноразовий (сніданок) — для учнів загальноосвітніх навчальних закладів денної форми навчання з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, учнів з малозабезпечених сімей, учнів 1–4 класів;

триразовий (сніданок, обід, вечеря) — для учнів, які проживають у пришкільних інтернатах;

дворазовий (сніданок, обід) — для учнів, яким згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» гарантується пільгове харчування;

триразовий (сніданок, обід, вечеря) — для учнів професійно-технічних навчальних закладів з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, що потребують особливих умов виховання, дітей з малозабезпечених сімей та тих, що проживають у відриві від батьків, одноразовий (обід) — для учнів, які проживають у сім’ях, за винятком перелічених вище.

При цьому у групах продовженого дня встановлюються такі режими харчування:

дворазовий (обід, полуденок) — для учнів 1–4 класів;

одноразовий (обід) — для учнів 5–7 класів, дворазовий (обід, полуденок) — у разі тривалого перебування в навчальному закладі.

Режим харчування учнів, що проживають у сім’ях і харчуються за власні кошти, визначається керівником відповідного навчального закладу та медичним працівником, який перебуває в штаті такого закладу або закладу охорони здоров’я, що здійснює медичне обслуговування навчального закладу відповідно до заяви учнів чи їх батьків, з урахуванням функціональних можливостей їдальні.

Для організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах денної форми навчання, для яких не встановлюються норми харчування в грамах, застосовуються грошові норми.

Розмір денної грошової норми на одну особу визначається з урахуванням потреби у раціональному харчуванні та санітарно-гігієнічних вимог, але не більш ніж 2 відсотки установленого прожиткового мінімуму для дітей віком від шести до 18 років у розрахунку на місяць. При цьому вартість сніданку не може перевищувати 25 відсотків, обіду — 40, полуденка — 10, вечері — 25 відсотків зазначеної грошової норми.

Харчування дітей у дошкільних навчальних закладах здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2002 року № 1243 «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів».

197.1.8. Надання податкових пільг при оподаткуванні операцій із перевезення пасажирів є поширеною у багатьох країнах практикою. В Україні ця пільга традиційно надається у формі звільнення операцій із перевезення пасажирів від оподаткування. Директивою Ради 2006/112/ЄС передбачено можливість їх оподаткування за пільговою ставкою.

197.1.9-197.1.11. Звільнення від оподаткування постачання релігійними організаціями культових послуг, предметів культового призначення та послуг із поховання передбачено статтею 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Кодексом поширено це звільнення також на операції з постачання ритуальних товарів. Крім того, детально регламентовано перелік послуг та товарів, постачання яких звільняється від оподаткування, тоді як раніше їх перелік встановлювався Кабінетом Міністрів України.

197.1.12. У цьому підпункті встановлено не лише право звільняти від оподаткування операції з безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності, але й порядок такої передачі, який раніше встановлювався Кабінетом Міністрів України.

197.1.14. Звільнення від оподаткування операцій з постачання житла, крім їх першого постачання, є загальноприйнятою практикою та передбачене ст. 135 Директиви Ради 2006/112/ЄС.

197.1.15. Підпунктом передбачено звільнення операцій з постачання благодійної допомоги від оподаткування, а також встановлено правила маркування товарів, які надходять як благодійна допомога, необхідність ведення юридичними особами — набувачами благодійної допомоги, бухгалтерського та оперативного обліку надходження, зберігання, розподілу та використання благодійної допомоги, а також звітності, що спрямовано на запобігання нецільового використання зазначеної пільги.

197.1.16. Згідно з попереднім законодавством з податку на додану вартість, зазначені у цьому підпункті операції відносилися до таких, що не є об’єктом оподаткування.

197.1.17. Податкову пільгу поширено на нові установи соціального захисту, зазначені у цьому підпункті. Застосування пільги з ПДВ сприятиме покращанню умов утримання соціально незахищених верств населення.

197.1.20. Звільнення від оподаткування постачання бібліотеками платних послуг спрямоване на їх здешевлення з метою стимулювання придбання цих послуг як таких, що відповідають суспільним інтересам. Директивою Ради 2006/112/ЄС передбачено можливість оподаткування послуг постачання бібліотеками книжок, газет і періодичних видань, крім матеріалів, повністю або переважно призначених для реклами, за зниженими ставками.

197.1.21. Встановлене цим підпунктом звільнення є досить поширеним. Звільнення поставки незабудованої землі, що не є поставкою земель забудови, передбачено також ст. 135 Директиви Ради 2006/112/ЄС.

197.1.22-197.1.23. Встановлені цими підпунктами звільнення спрямовані на підтримку науки й освіти.

197.1.27. Встановлена цим підпунктом пільга широко використовується в міжнародній практиці. Директивою Ради 2006/112/ЄС передбачено оподаткування фармацевтичної продукції такого виду, що зазвичай використовується для охорони здоров’я, профілактики захворювань і для лікування в медичних і ветеринарних цілях, включаючи продукцію, призначену для контрацепції та санітарного захисту, за зниженими ставками.

197.1.28. Ця пільга була відсутня у попередньому законодавстві.

197.2. Звільнення, встановлені цим пунктом, є загальноприйнятою практикою. Вони передбачені дипломатичними та консульськими домовленостями і застосовуються, виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави.

Для врахування принципу взаємності стосовно кожної окремої держави МЗС щороку до 20 січня повідомляє ДПС про особливості звільнення від сплати податку на додану вартість закордонних дипломатичних установ України, їх працівників та членів сімей таких працівників із зазначенням асортименту, кількості та вартості товарів і послуг, щодо яких встановлено обмеження. У разі відкриття нової дипломатичної місії на території України МЗС невідкладно надсилає ДПС відповідне повідомлення. У разі відсутності звільнення від обкладення податком на додану вартість закордонної дипломатичної установи України в іншій державі або відсутності такої установи в іншій державі дія цього пункту не поширюється на дипломатичні місії такої держави, акредитовані в Україні.

Обсяг пільг, що надаються представництвам міжнародних організацій, зокрема їх регіональним відділенням, визначається відповідним міжнародним договором України. У разі відкриття нового представництва міжнародної організації або його регіонального відділення на території України МЗС надсилає ДПС відповідне повідомлення разом з інформацією про пільги, передбачені міжнародним договором України.

Глава дипломатичного представництва, особи з числа дипломатичного персоналу такого представництва, адміністративно-технічні працівники дипломатичного представництва іноземної держави та обслуговуючий персонал такого представництва, консульські посадові особи, працівники обслуговуючого персоналу консульської установи, а також члени їх сімей, які проживають разом з ними (за умови, що вони не є громадянами України та не проживають в Україні постійно), можуть ввозити в Україну товари, призначені для особистого користування, у тому числі предмети початкового облаштування, та вивозити з України товари, призначені для особистого користування, із звільненням від сплати податку на додану вартість.

Звільнення від обкладення податком на додану вартість у разі постачання товарів і послуг на митну територію України здійснюється шляхом щомісячного відшкодування сум податку на додану вартість, фактично сплачених у складі вартості дипломатичними місіями, особами з числа дипломатичного персоналу та членами їх сімей під час придбання таких товарів і послуг на митній території України, за винятком операцій, які звільняються від обкладення податком на додану вартість, а саме операції, пов’язані з:

будівництвом, ремонтом та реконструкцією будинків і приміщень для розміщення дипломатичних представництв, консульських установ та представництв міжнародних організацій, у тому числі резиденції керівників дипломатичних місій;

придбанням чи орендою службових, житлових і нежитлових приміщень для потреб дипломатичних представництв, установ та представництв міжнародних організацій, якщо контракти (договори) укладено від імені дипломатичної місії або держави, яка її направила. При цьому звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій з оренди службових приміщень дипломатичних місій та житлових приміщень керівників дипломатичних представництв і консульських установ здійснюється без додержання принципу взаємності.

Відшкодування сум податку на додану вартість здійснюється лише за наявності:

товарних чеків — у разі придбання товарів за готівку;

податкових накладних — у разі придбання товарів за безготівковим рахунком;

податкової накладної та документів, що засвідчують факт надання послуг, — у разі оплати послуг.

Відшкодування сум податку на додану вартість щодо товарів і послуг, придбаних дипломатичними місіями для власних потреб, здійснюється з урахуванням принципу взаємності та встановлених обмежень стосовно відповідної закордонної дипломатичної установи України. Відшкодування сум податку на додану вартість здійснюється лише у разі, коли вартість разової покупки придбаних товарів (наданих послуг) становить не менш ніж 400 гривень, що підтверджується відповідними документами (незалежно від обмеження, встановленого в іншій державі).

За операціями з надання дипломатичним місіям, особам з числа дипломатичного персоналу та членам їх сімей послуг зв’язку, комунальних послуг (постачання електроенергії, води, газу, опалення) суми податку на додану вартість відшкодовуються без обмеження вартості таких послуг.

Сплата податку особою, зазначеною в абзаці третьому підпункту 3 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, здійснюється в митному органі за місцем знаходження такої особи на депозитний рахунок, відкритий митним органом у ГДКС у м. Київ, в установленому Держмитслужбою порядку.

Для отримання відшкодування сум податку на додану вартість дипломатичні місії звертаються з письмовою заявою до органу державної податкової служби за місцезнаходженням. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, що настає за місяцем, в якому були придбані товари (надані послуги). У разі коли до заяви додаються документи, які свідчать про придбання товарів (надання послуг) у попередні періоди, ДПС надсилає відповідний запит до МЗС, який подає інформацію щодо врахування принципу взаємності стосовно кожної окремої держави. До заяви додаються підтверджуючі документи, а саме товарний чек, податкова накладна тощо.

Протягом 30 календарних днів з дати надходження заяви, орган державної податкової служби проводить перевірку поданих документів, а також переліку та вартості товарів і послуг, на які встановлені обмеження, на підставі товарних чеків, податкових накладних, транспортних квитків та готельних рахунків. У разі відсутності зауважень до поданих документів орган державної податкової служби приймає рішення про відшкодування зазначеної суми. Орган державної податкової служби зобов’язаний підготувати та подати у п’ятиденний строк після закінчення перевірки висновок щодо відшкодування територіальному органові Державної казначейської служби.

Територіальні органи Державної казначейської служби здійснюють бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби за місцезнаходженням дипломатичної місії шляхом перерахування відповідних грошових сум на банківський рахунок дипломатичної місії протягом періоду, передбаченого пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України.

197.3. Звільнення, встановлене цим пунктом, є загальноприйнятою практикою. Воно передбачене також ст. 143 Директиви Ради 2006/112/ЄС.

197.6. Пільга, передбачена цим пунктом, спрямована на підтримку підприємств та організацій, заснованих громадськими організаціями інвалідів.

197.14. Звільнення від оподаткування операції із ввезення на митну територію України природного газу не суперечить нормам Директиви Ради 2006/112/ЄС. Можливість такого звільнення передбачена ст. 143 Директиви.

197.15. Державна підтримка будівництва доступного житла є поширеною практикою. В Україні така підтримка надається шляхом звільнення від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва цього житла. Директивою Ради 2006/112/ЄС передбачена можливість оподаткування надання, будівництва, ремонту та перебудови житла в межах соціальної політики за зниженими ставками.

Механізм будівництва доступного житла визначається Законом України від 25.12.2008 р. № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», із змінами і доповненнями, в якому визначено, що доступне житло — це збудовані і ті, що будуються за державної підтримки житлові будинки (комплекси) та квартири (пункт 1 статті 4 Закону № 800-VI), а також встановлено перелік умов, які мають бути дотримані при будівництві доступного житла, та яким має відповідати житло, що відноситься до категорії доступного житла, а саме:

— адресність фінансування: державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 % вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту в уповноваженому банку громадянам, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства (пункт 2 статті 4 Закону № 800);

— джерело фінансування: державна підтримка будівництва (придбання) доступного житла здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів (пункт 7 статті 4 Закону № 800);

— обсяги державної підтримки: державна підтримка надається з розрахунку не більш ніж 21 квадратний метр на одну особу та додатково 10,5 квадратних метра загальної площі житла на сім’ю. Решту вартості житла

сплачує громадянин, який уклав договір про будівництво (придбання) доступного житла, за власні кошти (пункт 3 статті 4 Закону № 800); державна підтримка для будівництва (придбання) доступного житла надається сім’ям та одиноким громадянам лише один раз. Право на отримання такої підтримки вважається використаним з моменту отримання громадянином такого житла у власність (пункт 6 статті 4 Закону № 800);

— технічні умови: доступне житло має відповідати архітектурно-планувальним і технічним вимогам, що встановлюються державними будівельними нормами з обов’язковим урахуванням вимог до енергозбереження (пункт 9 статті 4 Закону № 800);

— здійснення контролю: контроль за будівництвом та прийняттям в експлуатацію об’єктів доступного житла покладається на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську і Севастопольську міські державні адміністрації та центральний орган виконавчої влади з питань будівництва та архітектури (пункт 8 статті 4 Закону № 800).

Крім того, Законом № 800 передбачено ряд умов для створення умов для здешевлення вартості будівництва доступного житла (пункт 11 статті 4 Закону № 800), які передбачають виконання таких умов:

— окремі умови для виділення земельних ділянок під будівництво: надання органами місцевого самоврядування в користування забудовнику земельної ділянки під будівництво доступного житла без проведення аукціону з установленням річного розміру плати за користування земельними ділянками на рівні розміру плати за землю, що встановлюється Податковим кодексом України;

— встановлення строку для початку будівництва: проектні та будівельно-монтажні роботи на таких земельних ділянках повинні розпочатися не пізніше ніж за три роки з дня надання земельної ділянки. У разі недотримання цього строку земельна ділянка повертається у власність органам місцевого самоврядування;

— зменшення обов’язкових платежів: звільнення будівництва житла від пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів;

— технічні умови: визначення архітектурно-планувальних та технічних норм і вимог до доступного житла; використання економічних і теплоефективних проектів житлових будинків масового застосування на основі проектів повторного використання; використання місцевої сировини, матеріалів і виробів вітчизняного виробництва;

— здешевлення іпотечних житлових кредитів шляхом здійснення рефінансування уповноважених банків Національним банком України або Державною іпотечною установою під заставу облігацій, емітованих такою установою під державну гарантію;

— зменшення податкового навантаження на громадян через поширення механізму податкового кредиту на видатки, понесені ними для будівництва (придбання) доступного житла;

- інноваційні технології: залучення до виконання робіт технопарків, технополісів та зон інвестиційно-інноваційного розвитку, створених у регіонах; застосування раціональних конструктивних та інженерних рішень, запровадження енергоефективних інноваційних технологій, у тому числі нанотехнологій.

Порядок надання державної підтримки для забезпечення громадян доступним житлом затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 р. № 140 «Про затвердження Порядку надання державної підтримки для забезпечення громадян доступним житлом», а Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 р. № 1249 затверджено Державну цільову соціально-економічну програму будівництва (придбання) доступного житла на 2010–2017 роки.

Отже, застосовувати податкову пільгу щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла, встановлену цим підпунктом, мають право лише ті суб’єкти господарювання — платники податку на додану вартість, які є забудовниками та визначені виконавцями регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла у відповідному регіоні (вказані у паспорті такої програми) і безпосередньо здійснюють будівельно-монтажні роботи. При цьому земельні ділянки, на яких здійснюється таке будівництво, мають бути включені до відповідного переліку, а саме будівництво має відповідати всім перерахованим вище вимогам щодо фінансування, технічних та інших умов, визначених як Законом № 800, так і відповідними нормативно-правовими актами, розробленими на виконання цього Закону.

Інші суб’єкти господарювання — платники податку на додану вартість, які виконують роботи для забезпечення будівництва доступного житла за договорами субпідряду з виконавцями регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла, права на використання пільги з оподаткування не мають та надають послуги виконавцям з нарахуванням податку на додану вартість за повною ставкою за загальновстановленими правилами.

197.16. Пільги, встановлені цим пунктом, спрямовані на стимулювання енергозбереження та використання альтернативних видів палива.

Стаття 198. Податковий кредит

198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

(Абзаци перший та другий пункту 198.2 статті 198 замінено одним абзацом згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України — дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями,

що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

(Абзац четвертий пункту 198.2 статті 198 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.4. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника

198.5. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

(Пункт 198.5 статті 198 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

(Абзац перший пункту 198.6 статті 198 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

(Абзац другий пункту 198.6 статті 198 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Податковий кредит — це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду. Ця стаття визначає підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту, дату виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, а також суми сплаченого (нарахованого) податку, які відносяться до податкового кредиту, та суми, що не входять до складу податкового кредиту.

198.1. Норми цього пункту відтворюють попереднє законодавство в частині переліку господарських операцій, здійснення яких дає право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Починаючи з 1 січня 2013 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає за фактом виникнення податкового зобов’язання у разі здійснення операцій, зазначених у пункті 198.1 (див. ч. 22 п. 9 розділу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу).

При застосуванні норми, позначеної літерою «в», потрібно враховувати, що у Кодексі подано визначення місця постачання послуг, яке базується на принципі місця фактичного здійснення постачання послуг і застосування основної ставки ПДВ у разі, коли такі операції здійснюються на митній території України.

198.2. Пункт визначає дату виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

— дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг;

— дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В основу визначення дати виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту покладено принцип фактичного завершення господарської операції постачання товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) ПДВ за податковими зобов’язаннями, а для операцій з постачання послуг — дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

198.3. Цей пункт визначає базу для обчислення суми податкового кредиту звітного періоду та його склад. Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 розділу I Кодексу. При застосуванні цієї норми необхідно врахувати, що згідно з абзацем третім розділу XIX Кодексу «Прикінцеві положення» ст. 39 набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Податковий кредит складається із сум ПДВ, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду за основною ставкою або за нульовою ставкою у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Отже, основною умовою віднесення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв’язку з придбанням товарів, послуг та основних фондів, до податкового кредиту, є їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

198.4. Пунктом встановлено, що при здійсненні господарських операцій, які не є об’єктом оподаткування або звільнені від оподаткування, сплачені (нараховані) суми ПДВ не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Відповідно до абзацу 3 пп. 139.1.6 податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, що входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об’єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, не віднесену на зменшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

198.5. Цим пунктом регулюється оподаткування подальшого використання товарів/послуг і основних виробничих засобів в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільнені від оподаткування. У разі якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/ послугами, вони вважаються проданими за їх звичайною ціною.

198.6. Цей пункт визначає підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту. Пункт містить також дві норми, яких раніше не було у податковому законодавстві. Ці норми спрямовані на покращання умов ведення бізнесу в Україні в частині віднесення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту.

1. У разі коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом дванадцяти місяців з дати виписки податкової накладної.

2. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом шестидесяти календарних днів з дати списання коштів із банківського рахунку платника податку.

Якщо заставлене майно переходить у власність банківських установ з метою його наступного продажу на дату оприбуткування такого об’єкта за наявності податкової накладної або її замінників, банківська установа має право на податковий кредит. Податкова накладна видається платником податку (боржником), який передає майно у власність банку (кредитору) на вимогу останнього та є підставою для нарахування податкового кредиту. При здійсненні операції з постачання оприбуткованого об’єкта у банку (кредитора) виникають податкові зобов’язання з ПДВ на загальних підставах, обчислені, виходячи з повної вартості його продажу.

Стаття 199. Пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту

199.1. У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

199.2. Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

199.3. Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання придбаних товарів/послуг між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями подається до органу державної податкової служби одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

199.4. Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання.

199.5. Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

(Пункт 199.5 статті 199 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

199.6. Правила цієї статті не застосовуються та податковий кредит не зменшується в разі:

проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу;

постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій.

Необхідність у пропорційному віднесенні сум податку на зменшення податкового зобов’язання виникає тоді, коли придбані платником податку товари і послуги використовуються в операціях, за якими ПДВ підлягає віднесенню до податкового кредиту, а також в операціях, за якими ПДВ не може відноситися до податкового кредиту.

Уперше у податковому законодавстві з’явилася окрема стаття, що детально регламентує умови пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту. У Законі України «Про податок на додану вартість» цьому питанню був присвячений підпункт 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, який регулював правовідносини на досить загальному рівні. Набутий досвід і напрацювання ДНА дозволили прописати детальний механізм пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, включаючи розрахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями. Норми статті 199 враховують суперечності між платниками податку та органами ДПС, що виникали під час застосування відповідної норми попереднього законодавства.

199.1. Цим підпунктом встановлено, що до податкового кредиту відноситься лише частка сплаченого (нарахованого) ПДВ, що дорівнює частці використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Такий підхід відповідає принципам отримання права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

199.2. У разі якщо платник податку здійснює протягом податкового (звітного) періоду оподатковувані та неоподатковувані господарські операції, частка використання сплаченого (нарахованого) ПДВ між такими операціями визначається як відношення обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій протягом попереднього календарного року. Отримана в результаті такого розрахунку величина застосовується протягом поточного календарного року.

199.3. У разі якщо неоподатковувані господарські операції почали здійснюватися лише у звітному періоді поточного року, розрахунок частки використання придбаних товарів/послуг між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями проводиться на основі фактичних даних першого звітного (податкового) періоду. Такий самий порядок встановлено для новостворених платників ПДВ. Розрахунок подається до органу ДПС разом із податковою декларацією звітного (податкового) періоду.

199.4. Пунктом встановлено, що для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за підсумками календарного року необхідно провести перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних господарських операцій.

199.5. Коригування сум ПДВ, які відносяться до податкового кредиту, проводиться із застосуванням частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями та відображається у податковій декларації за останній податковий період року.

199.6. Загальний порядок пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту не застосовується та податковий кредит не зменшується у разі проведення операцій з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб, оскільки зазначені операції не є об’єктом оподаткування.

Стаття 200. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

200.2. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

200.3. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу — зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

200.4. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України — сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

(Підпункт «а» пункту 200.4 статті 200 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

200.5. Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

200.6. Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов’язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

200.7. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

200.8. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

200.9. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

200.10. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

200.11. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

200.12. Орган державної податкової служби зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

200.13. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

200.14. Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов’язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з’ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

200.15. У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов’язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п’яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

200.16. У разі якщо платник податку експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку — експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування за ставкою, визначеною підпунктом «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, та не включається до митної вартості товарів, які експортуються.

200.17. Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

200.18. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

200.18.1. Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.

200.18.2. Орган Державного казначейства України надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

200.18.3. Посадові особи органів державної податкової служби та органів Державного казначейства України в разі порушення визначених у пункті 200.18 цієї статті термінів відшкодування несуть відповідальність відповідно до закону.

200.19. Право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям:

200.19.1. не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

200.19.2. юридичні особи та фізичні особи — підприємці включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців і до цього реєстру стосовно них не внесено записів про:

а) відсутність підтвердження відомостей;

б) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);

в) прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця;

г) визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи;

ґ) припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця;

200.19.3. здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом — протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів));

(Підпункт 200.19.3 пункту 200.19 статті 200 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

200.19.4. загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов’язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, що виникла протягом трьох попередніх звітних періодів (кварталу), не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування;

(Підпункт 200.19.4 пункту 200.19 статті 200 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

200.19.5. у яких середня заробітна плата не менше ніж у два з половиною рази перевищує мінімальний встановлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом IV цього Кодексу;

200.19.6. мають один з наступних критеріїв:

а) або чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з такими платниками податку, перевищує 20 осіб у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом IV цього Кодексу;

б) або має основні фонди для ведення задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;

в) або рівень визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом III цього Кодексу;

200.19.7. не мають податкового боргу.

200.20. Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом державної податкової служби. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності;

200.21. У разі невідповідності за висновком органу державної податкової служби платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку орган державної податкової служби зобов’язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.

Якщо орган державної податкової служби у встановлений термін не надіслав платнику податку зазначеного повідомлення, вважається, що такий платник відповідає критеріям для одержання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

200.22. Починаючи з 1 січня 2014 року камеральна перевірка податкової звітності платників податку, які мають позитивну податкову історію, проводиться протягом п’яти календарних днів з дня подання податкової декларації.

Платники податку, які протягом попередніх 36 послідовних місяців відповідають критеріям, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, вважаються такими, що мають позитивну податкову історію.

200.23. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Ст. 200. Нарахування суми ПДВ, що підлягає перерахуванню до Державного бюджету, та відшкодування з бюджету сплаченого податку є центральною складовою адміністрування цього податку. Несвоєчасне або неповним обсягом відшкодування ПДВ вимиває обігові кошти платників податку і необґрунтовано підвищує рівень податкового навантаження на платників. Стаття 200 містить в основному податкові норми попереднього законодавства. Принципово новими є норми щодо автоматичного бюджетного відшкодування, повернення ПДВ нерезиденту, який надає послуги на митній території України, посилення податкового контролю за відшкодуванням ПДВ при вивезенні товарів за межі митної території України та деякі інші. Поновлено норму щодо нарахування пені на суму простроченої бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ. Коментар зосереджено на нових нормах щодо перерахування ПДВ до бюджету та повернення податку його платнику з державного бюджету.

200.1. Пунктом встановлено основоположний принцип розрахунку суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, який діяв і за попереднім законодавством.

200.4. Зазначений пункт фактично відповідає нормі попереднього законодавства, що передбачає бюджетне відшкодування в наступному податковому періоді (після звітного податкового періоду, в якому утворилося від’ємне значення) частини від’ємного значення ПДВ, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг і включення залишку (несплачений ПДВ) від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Ця норма не суперечить ст. 183 Директиви Ради 2006/112/ЄС, в якій зазначається: якщо за певний податковий період сума, віднесена на зменшення податкового зобов’язання, перевищує суму ПДВ, яку необхідно сплатити, то держави-члени можуть на підставі встановлених ними умов або здійснити відшкодування, або перенести надлишок на наступний період. Більше того, зазначається, що держави-члени можуть відмовитися від відшкодування або перенесення надлишку на майбутній період, якщо сума надлишку є незначною.

Пп. (а) п. 200.4 вперше врегульовано питання бюджетного відшкодування у разі отримання від нерезидента послуг на митній території України. У такому випадку підлягає поверненню сума податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

200.5. Збережено норми попереднього законодавства стосовно того, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Зазначена заборона на відшкодування ПДВ була запроваджена з метою попередження неправомірного формування податкового кредиту зазначеною категорією платників податку, що, в свою чергу, сприяло покращанню адміністрування та збереженню державного ресурсу на відшкодування ПДВ.

200.6. Цим пунктом підтверджено право платника податку зараховувати належну йому суму бюджетного відшкодування повним обсягом або її частину у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів з цього податку.

200.7. Зазначеним пунктом передбачено, що платник податку, який має право на бюджетне відшкодування та прийняв рішення щодо його повернення, зазначає про таке рішення у податковій декларації та у заяві, що подається разом із декларацією до органу податкової служби.

200.8. Пунктом передбачено разом із декларацією з ПДВ подання до органів державної податкової служби оригіналів митних декларацій (примірників декларанта) для підтвердження операцій з експорту.

Зауважимо, що раніше вимагалося подання оригіналів лише п’яти основних аркушів вантажних митних декларацій. На сьогодні посилено контроль з боку Держмитслужби України за правильністю визначення декларантом митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України (див. накази Держмитслужби від 29.01.2010 р. № 58 та від 19.10.2010 р. № 1242). Зазначимо, що з набуттям чинності Кодексу до податкової декларації не потрібно додавати копії погашених податкових векселів (податкових розписок).

200.11. Відповідно до цього пункту перелік достатніх підстав, що надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а не центральним органом державної податкової служби, а саме:

1. Порушення справи про банкрутство, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стосовно платника податку на додану вартість (далі — платник) та/ або його постачальників.

2. Наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців записів (стосовно платника та/або його постачальників) про:

1) відсутність підтвердження відомостей, внесених до зазначеного Реєстру;

2) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);

3) прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця;

4) визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи;

5) припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, стосовно яких відсутні рішення або відомості, які є підставою для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця.

3. Існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов’язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки.

4. Відсутність даних у податковій звітності платника про здійснення протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) (для платників податку з квартальним звітним періодом — протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів) операцій з постачання товарів/послуг, до яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість, або наявність даних про те, що обсяг таких операцій становить менш ніж 40 відсотків загального обсягу постачання.

5. Невідповідність платника жодному з таких критеріїв:

1) у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом IV цього Кодексу, чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником, перевищує 20 осіб та середня

заробітна плата усіх працівників не менше ніж у 2,5 раза перевищує мінімальний установлений законодавством рівень;

2) має основні фонди для провадження задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;

3) рівень визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом III цього Кодексу.

6. Відсутність протягом попередніх 24 послідовних звітних податкових періодів (місяців) (для платників податку з квартальним звітним періодом — протягом попередніх восьми послідовних звітних періодів) документальних планових перевірок.

7. Наявність документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового законодавства відповідно до пункту 78.1 статті 78 розділу II цього Кодексу.

200.12. Цим пунктом встановлено термін — п’ять днів, протягом якого орган ДПС після закінчення перевірки платника ПДВ зобов’язаний подати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

200.13. Згідно з цим пунктом після отримання позитивного висновку органу ДПС орган Державного казначейства протягом п’яти операційних днів перераховує суму належного бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок платника ПДВ.

200.14. Якщо за результатами камеральної або позапланової виїзної перевірки орган ДПС виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації платника ПДВ, то орган ДПС:

— у разі заниження заявленої платником суми бюджетного відшкодування порівняно із сумою, визначеною органом ДПС за результатами перевірок, надсилає платнику ПДВ податкове повідомлення. У такому випадку вважається, що платник ПДВ добровільно відмовляється від отримання встановленої суми заниження та враховує її у зменшення податкових зобов’язань у наступних податкових періодах;

— у разі перевищення суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом ДПС за результатами перевірок, надсилає платнику ПДВ податкове повідомлення. У повідомленні зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

200.15. У разі адміністративного або судового оскарження орган ДПС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника ПДВ або ухвали суду про порушення справи зобов’язаний повідомити орган Державного казначейства. Після цього орган Державного казначейства тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного судового рішення.

Після закінчення судових процедур орган держаної податкової служби протягом п’яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подає органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

200.16. У разі якщо платник ПДВ експортує товари (супутні) послуги, отримані від іншого платника податку на умовах, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) до експортера, право на бюджетне відшкодування має власник зазначених товарів (супутніх послуг). Комісійна винагорода, отримана платником податку — експортером, включається до бази оподаткування за основною ставкою ПДВ та не включається до митної вартості товарів, що експортуються.

200.17. Єдиним джерелом сплати бюджетного відшкодування є доходи Державного бюджету, оскільки цей загальнодержавний податок цілком надходить до Державного бюджету. Частина друга цього пункту відтворює правову норму попереднього законодавства з ПДВ та спрямована на забезпечення своєчасного бюджетного відшкодування ПДВ.

200.18. Пункт містить нову податкову норму щодо автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ. Визначення автоматичного бюджетного відшкодування від’ємного значення ПДВ подано в абзаці 2 п.п. 14.1.18 (див. коментар до цього підпункту).

Порядок автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ відрізняється від звичайного лише терміном проведення перевірки на правомірність заявлених до відшкодування сум ПДВ, а саме: камеральна перевірка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, відповідно до вимог, визначених статтею 76 глави 5–3 розділу II Кодексу (див. коментар до ст. 76), та не передбачає проведення невиїзної документальної перевірки за умови, якщо платник податку відповідає критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Також підпунктами до цього пункту (200.18.1-200.18.3) скорочені терміни (протягом 3-х днів) надання висновку органом ДПС та перерахування коштів на рахунок платника органом ДКУ за порушення термінів відшкодування зазначені органи несуть відповідальність відповідно до законодавства.

200.19. Цим пунктом встановлено критерії, яким повинні відповідати платники, що мають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ. Застосування цих критеріїв забезпечує автоматичне бюджетне відшкодування лише сумлінним платникам податків. Критерії оцінки платника, відповідність яким надає такому платнику податку право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум ПДВ, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.

Дані, на підставі яких формуються критерії, та порядок їх обрахунку:

1) платники податку, які не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Для формування зазначеного критерію використовують відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, відомості, внесені до Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб, сформовані на підставі судових рішень та оголошень про банкрутство;

2) платники податку, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, стосовно яких у реєстрі відсутні записи про:

відсутність підтвердження відомостей;

відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);

прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця;

визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи;

припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація

припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Для формування зазначеного критерію використовують відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»;

3) платники податку, які здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом — протягом попередніх чотирьох послідовних звітних податкових періодів).

Для формування зазначеного критерію використовують дані податкових декларацій платника з ПДВ (як декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, так і декларації з ПДВ підприємств, що застосовують спеціальні режими оподаткування) за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців)/попередні 4 послідовні звітні податкові періоди (квартали) та уточнюючих розрахунків з ПДВ (як до декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, так і до декларації з ПДВ підприємств, що застосовують спеціальні режими оподаткування) у зв’язку з самостійним виправленням помилок таких звітних періодів.

Не використовують дані декларації з ПДВ з позначкою «до відома».

Коефіцієнт обсягу поставок (Коп) визначається як співвідношення обсягу поставок (без ПДВ) за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою, за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців)/ попередні 4 послідовні звітні податкові періоди (квартали) до загального обсягу оподатковуваних поставок (без ПДВ) за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців)/попередні 4 послідовні звітні податкові періоди (квартали) за формулою: ,

де ОП 0 % — сума обсягу поставок (без ПДВ) за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою, за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців)/попередні 4 послідовні звітні податкові періоди (квартали); ОП — сума обсягу поставок (без ПДВ) за операціями, що оподатковуються за основною ставкою, за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців)/попередні 4 послідовні звітні податкові періоди (квартали).

Показник (Коп) не повинен бути менш ніж 40 відсотків;

4) загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов’язаннями його контрагентів, у частині постачання таких товарів/ послуг, за даними податкових накладних, що виникла протягом трьох попередніх звітних періодів (кварталу) не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.

Для формування зазначеного критерію використовуються дані, відображені платником податку в додатках до податкової декларації з ПДВ звітного періоду: Розшифровці податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ.

Коефіцієнт розбіжностей (Кр) визначається як співвідношення загальної суми розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов’язаннями його контрагентів, у частині постачання таких товарів/послуг, до суми ПДВ, задекларованої платником до відшкодування у поточному звітному періоді, за формулою:

де СзсР — розбіжність між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов’язаннями контрагентів у частині постачання таких товарів/послуг на перше число місяця другого за звітним періодом; Сбв — сума ПДВ, задекларована платником до відшкодування у поточному звітному періоді.

Показник (Кр) не повинен бути більш ніж 10 відсотків суми податку, задекларованої платником до відшкодування;

5) платники податку, у яких середня заробітна плата працівників не менше ніж у два з половиною рази перевищує мінімальний встановлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів).

Для формування зазначеного критерію використовуються дані податкового розрахунку платника податків форми 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» окремо за кожним із останніх 4 послідовних звітних податкових періодів (кварталів), за якими пройшов граничний термін подання податкової звітності.

Порядок розрахунку для кожного із таких звітних податкових періодів (кварталів):

— для розрахунку коефіцієнта співвідношення розміру середньої заробітної плати працівника до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України (Кзп), використовуються відомості форми 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» щодо загальної суми виплаченого за відповідний період доходу працівникам у вигляді заробітної плати та кількості працівників, які отримували такі доходи;

— визначається середній розмір заробітної плати працівника (СЗ) за формулою за кожним окремим звітним податковим періодом (кварталом) за формулою:

де ЗД — загальна сума виплаченого протягом відповідного звітного періоду (кварталу) доходу працівникам у вигляді заробітної плати; КП — кількість працівників, яким виплачувались протягом відповідного звітного періоду (кварталу) доходи у вигляді заробітної плати; 3 — кількість місяців у звітному податковому періоді (кварталі);

— визначається коефіцієнт співвідношення розміру середньої заробітної плати працівника до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України (Кзп), окремо за кожним з останніх 4-х послідовних звітних податкових періодів (кварталів), щодо яких пройшов граничний термін подання податкової звітності, за формулою:

де МЗ — розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом про Державний бюджет України для останнього місяця відповідного звітного періоду (кварталу).

Зазначений коефіцієнт за кожним з останніх 4-х послідовних звітних податкових періодів (кварталів) повинен бути не менш ніж 2,5;

6) мають один з таких критеріїв:

— або чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з такими платниками податку (ЧПк), перевищує 20 осіб у кожному з останніх 4-х звітних податкових періодів (кварталів).

Для формування цього критерію використовуються відомості податкового розрахунку платника податків форми 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» щодо кількості працівників, які отримували доходи у вигляді заробітної плати (за винятком осіб, які були прийняті/звільнені у звітному періоді (кварталі), окремо за кожним з останніх 4-х послідовних звітних податкових періодів (кварталів), за якими пройшов граничний термін подання податкової звітності;

— або платник податку має основні фонди (починаючи зі звітності за II квартал 2011 року — основні засоби) для ведення задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 послідовних календарних місяців.

Для формування цього критерію використовуються дані податкової звітності з податку на прибуток підприємств за останній звітний податковий період, щодо якого пройшов граничний термін подання, а саме: сукупна балансова вартість основних фондів (починаючи зі звітності за II квартал 2011 року — основних засобів) на початок розрахункового періоду.

Сукупна балансова вартість основних фондів (починаючи зі звітності за II квартал 2011 року — основних засобів) повинна бути більшою, ніж загальна сума ПДВ, задекларована платником до відшкодування за попередні 12 послідовних календарних місяців сумарно;

— або рівень визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх 4-х звітних податкових періодів (кварталів).

Для формування цього критерію використовуються дані податкової звітності з податку на прибуток підприємств; розрахунок проводиться окремо за кожним з останніх 4-х послідовних звітних податкових періодів (кварталів), щодо яких пройшов граничний термін подання податкової звітності.

Коефіцієнт податку на прибуток (Кпп) визначається як співвідношення нарахованої суми податку на прибуток до скоригованого доходу платника, що декларує до відшкодування, та розраховується за формулою:

де СнПП — нарахована сума податку на прибуток платника, що декларує до відшкодування; СДпл — скоригований дохід платника, що декларує до відшкодування.

Коефіцієнт податку на прибуток галузевий (Кпп г) визначається як співвідношення сумарного нарахованого податку на прибуток підприємств даної галузі до їх сумарного скоригованого доходу та розраховується за формулою:

де СнПП г — сума сумарного нарахованого податку на прибуток по платниках даної галузі; СДпл г — сумарний скоригований дохід платників відповідної галузі.

Групування за галузями проводиться по 4 знаках виду діяльності за КВЕД.

Показник (Кпп) має бути вищим, ніж показник (Кпп г);

7) платники, які не мають податкового боргу.

Для формування цього критерію (ПБ) використовуються зведені показники загальної суми податкового боргу платників податків до бюджетів усіх рівнів (із врахуванням суми боргу по основному платежу, пені, по штрафних (фінансових) санкціях) на перше число місяця, другого за звітним періодом.

200.20. Критерії, затверджені Кодексом, повинні визначатися на підставі звітності, яка подається платником податку до органів ДПС, конкретний перелік такої звітності та порядок її зіставлення визначатиметься наказом ДНА України. Передбачається, що такий порядок буде проводитися в автоматизованому режимі, без втручання людського фактора протягом п’ятнадцяти календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

За результатами проведення автоматизованої звірки відповідності даних платника критеріям на автоматичне відшкодування центральний орган державної податкової служби не пізніше 15-го календарного дня після граничного терміну подачі звітності формує два переліки платників податку: перелік платників податку, що відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ; перелік платників податку, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ.

Зазначені переліки не пізніше 15-го календарного дня після граничного терміну подачі звітності доводяться до відома та використання в роботі до органів державної податкової служби.

200.21. Зазначений пункт передбачає випадки, коли платник податку не відповідає критеріям і не має права на бюджетне відшкодування та пов’язані з цим дії платників податку й органів ДПС.

У такому разі органи державної податкової служби зобов’язані протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано.

Платник податку в разі незгоди з таким рішенням органу ДПС може оскаржити це рішення у встановленому порядку.

При цьому необхідно зазначити, що платник не втрачає права відшкодування ПДВ з бюджету, що надається у звичайному порядку. Платник податку також має право на автоматичне відшкодування, якщо орган ДПС у встановлений термін не надіслав платнику податку повідомлення про те, що такий платник не відповідає критеріям для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

200.22. Уперше законодавством визначено дефініцію — платники податку, які мають позитивну податкову історію. Зазначена категорія платників, яка протягом попередніх 36 послідовних місяців буде відповідати критеріям, затвердженим Кабінетом Міністрів України, буде мати право на більш прискорені терміни відшкодування, а саме камеральна перевірка буде проводиться протягом п’яти календарних днів з дня подання податкової декларації, протягом трьох днів буде надаватися висновок органом ДПС та протягом трьох днів органом ДКУ будуть перераховуватися кошти на рахунок платника.

Такий порядок починає діяти з 1 січня 2014 року.

Скорочення термінів камеральної перевірки податкової звітності платників податку, що мають позитивну податкову історію, створює сприятливі умови для повернення ПДВ з бюджету зазначеним платникам. Тим самим органи ДПС створюють сприятливі умови для відшкодування ПДВ платникам, які мають позитивну податкову історію. Одночасно заохочуються всі платники податку до своєчасного і повного перерахування ПДВ до Державного бюджету.

200.23. З метою посилення відповідальності органів ДПС за своєчасне відшкодування ПДВ з Державного бюджету поновлено норму щодо нарахування пені на суму простроченої заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ. Розмір такої пені становить 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Стаття 201. Податкова накладна

201.1. Платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов’язкові реквізити:

(Абзац перший пункту 201.1 статті 201 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 та № 4014-VI від 04.11.2011 р., що набирає чинності з 01.01.2012 р.)

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, — продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи — продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, — покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

(Пункт 201.1 статті 201 доповнено підпунктом «і» згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

201.2. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

201.3. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

201.4. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

201.5. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

201.6. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов’язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

201.7. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/ послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов’язань.

201.8. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

201.9. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

(Пункт 201.9 статті 201 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

201.10. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

(Пункт 201.10 статті 201 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/ послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/ послуг.

(Абзац одинадцятий пункту 201.10 статті 201 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку за такою операцією.

201.11. Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

(Абзац третій підпункту «б» пункту 201.11 статті 201 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

201.12. У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов’язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

201.13. Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб’єкти господарювання, що ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

201.14. Платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об’єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

201.15. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку — продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період — квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Орган державної податкової служби розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програму ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує її безкоштовне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) як шляхом надання доступу до копіювання такої програми, як через Інтернет, так і шляхом запису на магнітні носії інформації платника за його запитом.

Податкова накладна є важливим елементом податкового обліку ПДВ. Стаття 201 регулює норми щодо порядку заповнення податкових накладних та ведення Єдиного реєстру податкових накладних. Під Єдиним реєстром розуміється реєстр відомостей щодо податкових накладних і розрахунків коригування, який ведеться центральним органом державної податкової служби в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість — продавцями, електронними документами (див. коментар до пп. 14.1.60 ст. 14 розділу I Кодексу). Відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем податкових накладних, в Єдиному реєстрі податкових накладних та порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

201.1. З дати набрання чинності Кодексу у податковій накладній необхідно обов’язково зазначати, крім інших уже передбачених попереднім законодавством складових, вид цивільно-правового договору. Поняття та види договору визначені у ст. 626 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договори, що базуються на волевиявленні однієї особи, називаються односторонніми (наприклад, заповіт, відмова від прийняття спадщини, видача довіреності на вчинення певних дій тощо). Договори, в яких виявлено волю двох осіб, є двосторонніми (наприклад, договір купівлі-продажу, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, підряду, оренди, міни, комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління тощо). Кодексом встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657). Договори, в яких бере участь більше двох осіб, називаються багатосторонніми (наприклад, договір про сумісну діяльність із спорудження житла, будівництва шляхів, шкіл тощо). Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З метою додаткового контролю визначається також код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

201.4. Податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у день виникнення податкових зобов’язань. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою «X»). Оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після такої реєстрації. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (виділяється поміткою «X»). Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Копія податкової накладної залишається у продавця товарів/послуг як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податку.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/ послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

201.5. Цим пунктом встановлено, що для операцій, які оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто при одночасному постачанні одному покупцю як оподатковуваних товарів/послуг, так і таких, що звільнені від оподаткування, продавець складає окремі податкові накладні.

Зазначене не поширюється на операцію з постачання товарів/послуг, до якої одночасно застосовується як нульова ставка, так і ставка 20 відсотків. У такому разі складається одна податкова накладна, у якій заповнюються відповідні графи.

201.6. До існуючої у законодавстві норми, що податкова накладна є податковим документом, додано регулятивну норму — податкова накладна одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Необхідно зазначити, що реєстри виданих та отриманих податкових накладних подаються платниками податку разом із декларацією за відповідний звітний період до органів ДПС в електронному вигляді з метою виявлення розбіжностей з даними контрагентів, про що орган ДПС зобов’язаний повідомити платника податку.

Платник податку протягом 10 днів з моменту отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов’язання без застосування штрафних санкцій.

Це посилює відповідальність як продавців, так і покупців щодо належного ведення податкового обліку.

201.7. Цим пунктом встановлюється порядок заповнення податкової накладної, зокрема стосовно поставки товару/послуги (повне або часткове), форма податкової накладної та порядок її заповнення встановлюються ДПС України.

Податкова накладна виписується за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була виписана на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, у яких форма встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, які містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (із визначенням фіскального та податкового номера постачальника).

У разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв’язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (1 раз на п’ять днів; 1 раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов’язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супроводжувальних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку — продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

У разі якщо база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін і перевищує суму постачання товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну, продавець виписує дві податкові накладні: одну — на суму, виходячи з фактичної ціни постачання, другу — на суму перевищення звичайної ціни над фактичною. У податковій накладній, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, робиться позначка (01 — Виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною). Така податкова накладна покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Такий порядок виписки податкових накладних застосовується і в разі, якщо база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін, збільшених на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя. При цьому до податкової накладної, виписаної на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, включається і сума вказаних процентів.

У разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань, відповідно до статті 192 розділу V Кодексу, постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної. Розрахунок коригування складається у двох примірниках. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця.

Якщо розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка, відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий розрахунок надається покупцю тільки після його реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У випадку якщо розрахунок коригування складається на суму податку на додану вартість, яка перевищує суму, передбачену пунктом 11 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України, такий розрахунок підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних лише після реєстрації в ньому накладної, до якої виписується цей розрахунок.

Розрахунки коригування як покупцем, так і продавцем зберігаються у порядку, аналогічному порядку збереження податкових накладних. На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту, відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту), з обов’язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від’ємним чи позитивним значенням). На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

Розрахунок коригування складається виключно продавцем — особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної, особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, особою-управителем майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном, та покупцем — отримувачем послуги, наданої йому нерезидентом, місце постачання якої розташоване на митній території України, з обов’язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов’язань та одночасним відображенням у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних з від’ємним чи позитивним значенням. Номер розрахунку коригування присвоюється відповідно до його номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

201.8. Згідно з цим пунктом право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ. Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/ послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий числовий номер, про що письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Під час виконання договорів про спільну діяльність податкова накладна виписується особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету. Облік результатів спільної діяльності ведеться такою особою у загальновстановленому порядку окремо від обліку господарських результатів такої особи.

При здійсненні господарських операцій, пов’язаних із використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном, податкова накладна виписується особою-управителем майна, яка веде окремий облік з податку на додану вартість таких господарських операцій та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

У разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна виписується зареєстрованим на території України платником податку — покупцем (отримувачем).

Суб’єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку на додану вартість або передбачає його нарахування за іншими ставками, ніж визначені підпунктом «а» пункту 193.1 статті 193 розділу V з урахуванням положень пункту 10 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, утрачають право на складання податкової накладної.

Порядковий номер податкової накладної присвоюється відповідно до її номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного числового номера і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику порядкового номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику — числовий номер філії чи структурного підрозділу.

Платники податку на додану вартість складають окремі податкові накладні за видами діяльності, що передбачають спеціальний режим оподаткування, та зазначають у порядковому номері накладної після дробу перед номером філії чи структурного підрозділу код відповідної діяльності:

2 — сільськогосподарські підприємства, які застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства відповідно до статті 209 Кодексу;

3 — сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 Кодексу, але які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах;

4 — переробні підприємства усіх форм власності, які згідно з пунктом 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м’ясо та м’ясопродукти, іншу продукцію переробних тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м’ясо-кісткове борошно), повним обсягом спрямовують суми податку на додану вартість до спеціального фонду державного бюджету.

201.9. Пункт містить нову правову норму: податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

201.10. Пункт зобов’язує платника податку — продавця товарів/послуг, надати покупцю на його вимогу податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим — електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим — електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

За відсутності у продавця посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим — електронний цифровий підпис керівника; другим — електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Продавець, що є фізичною особою — підприємцем, накладає електронний цифровий підпис у такому порядку: першим — електронний цифровий підпис фізичної особи — підприємця; другим — електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим — електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим — електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Після накладення електронного цифрового підпису продавець здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх Державній податковій службі засобами телекомунікаційного зв’язку з урахуванням вимог законів України «Про електронний цифровий підпис» та «Про електронні документи та електронний документообіг». Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у продавця.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування.

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі. Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок;

2) відсутність у Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі. Якщо протягом операційного дня продавцеві не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Якщо продавець надіслав Державній податковій службі кілька примірників однієї податкової накладної та/або розрахунку коригування, то зареєстрованою (зареєстрованим) вважається та податкова накладна та/або розрахунок коригування, щодо яких прийнято рішення про внесення до бази даних і надійшла квитанція, що підтверджує факт їх прийняття.

З метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв’язку Державній податковій службі. На запит покупця стосовно надання інформації, що міститься у Реєстрі, видається:

про податкову накладну та/або розрахунок коригування — витяг з Реєстру;

про податкову накладну, до якої на дату надходження такого запиту зареєстровано розрахунок коригування, — витяг, що містить відомості про податкову накладну та відповідний розрахунок коригування;

про розрахунок коригування до податкової накладної — витяг, що містить відомості про податкову накладну та відповідний розрахунок коригування.

Запит щодо надання відомостей про податкові накладні та/або розрахунки коригування з Реєстру складається у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. На запит накладаються електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку. Запит покупця в електронній формі підлягає шифруванню та надсилається Державній податковій службі засобами телекомунікаційного зв’язку. Примірник запиту в електронній формі зберігається у покупця.

Державна податкова служба після надходження від покупця запиту в електронній формі проводить його розшифрування, перевіряє електронний цифровий підпис, визначає відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою. Державна податкова служба здійснює пошук зазначеної у запиті податкової накладної та/або розрахунку коригування та складає витяг з Реєстру, у якому наводяться відомості щодо податкової накладної та розрахунку коригування. Зазначений витяг надсилається покупцеві не пізніше операційного дня, що настає за днем надходження запиту. На зазначений витяг накладається електронний підпис Державної податкової служби, який після шифрування надсилається на електронну адресу, зазначену в запиті покупця.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем податкових накладних, в Єдиному реєстрі податкових накладних та порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

Факт розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних дає право органам ДПС на позапланову виїзну перевірку.

Водночас, незважаючи на фіскальну спрямованість цього пункту, передбачено також випадки, коли продавець відмовляється надати податкову накладну або якщо такий продавець порушує порядок її заповнення та порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у такому випадку покупець має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою (з доданням копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/ послуг) на такого продавця, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Орган ДПС у разі надходження такої заяви із скаргою проводить позапланову виїзну перевірку зазначеного продавця для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку за такою операцією.

Підкреслимо, що відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу «Перехідні положення» встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку — продавцями, в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників податку на додану вартість, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень — з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень — з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень — з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень — з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. При цьому податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Платники податку на додану вартість складають окремі Реєстри за такими видами діяльності:

сільськогосподарські підприємства, які застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства відповідно до статті 209 розділу V Кодексу;

сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 Кодексу, але які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах (згідно з пунктом 209.18 статті 209 Кодексу);

переробні підприємства усіх форм власності, які згідно з пунктом 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м’ясо та м’ясопродукти, іншу продукцію переробних тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м’ясо-кісткове борошно), повним обсягом спрямовують суми податку на додану вартість до спеціального фонду державного бюджету.

Платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період — квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Реєстри можуть подаватися:

за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби; на електронних носіях. У Реєстрі окремо обліковуються операції:

з постачання товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об’єктом оподаткування;

з придбання товарів/послуг з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об’єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку або для постачання послуг за межами митної території України чи послуг, місце постачання яких визначається за межами митної території України.

201.11. Цим пунктом встановлено підстави для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, без податкової накладної.

Статтею передбачено, що реєстратор розрахункових операцій повинен забезпечувати друкування касового чеку, який містить відомості про загальну суму податку за кожною позицією (групою товарів, послуг). Реєстратор розрахункових операцій повинен забезпечувати обчислення сум податку на додану вартість не менш ніж за чотирма позиціями, у тому числі розмежовуючи ставки оподаткування та операції, звільнені від оподаткування, та такі, що не є об’єктом оподаткування. Зазначеною нормою передбачається розподіл товарів (послуг) за позиціями відносно податкових груп. Тобто касовий апарат повинен забезпечувати друкування та видачу касового чека, який, крім обов’язкових реквізитів, містить відомості про:

вартість одиниці товару або наданої послуги з урахуванням податку на додану вартість (за оподатковуваними операціями);

вартість одиниці товару або наданої послуги без урахування податку на додану вартість (за звільненими від оподаткування операціями та тими, що не є об’єктом оподаткування);

код ставки податку на додану вартість за одиницею товару або наданою послугою;

загальну суму податку за кожною позицією (групою товарів, послуг);

загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем, з урахуванням податку на додану вартість.

Якщо алгоритмом роботи реєстратора розрахункових операцій передбачено окремий облік і накопичення у фіскальній пам’яті сум коштів, які виплачуються покупцям, касовий чек реєстрації операції повернення повинен додатково містити відомості про вартість товарів (з урахуванням податку на додану вартість), позицію, за якою обчислюється сума податку, в тому числі розмежовуючи ставки оподаткування та операції, звільнені від оподаткування, та такі, що не є об’єктом оподаткування, за кожну одиницю поверненого товару (неотриманою послугою), а також загальну суму коштів, які виплачуються покупцеві.

За операціями, не пов’язаними з поверненням товару, касовий чек реєстрації операції виплати коштів повинен додатково містити відомості про суму коштів з кожної операції виплати, а також загальну суму коштів, які виплачуються отримувачеві коштів. У касовому чеку суми, які повертаються покупцеві (які виплачуються отримувачеві коштів), повинні мати відповідну назву або позначатися знаком «мінус».

Вихідними даними для обчислення сум податку є:

у межах касового чека — сукупна вартість кожного товару (наданої послуги) окремо за позицією (групою товарів, послуг);

за підсумками роботи протягом дня — сукупна вартість реалізованих протягом дня товарів (наданих послуг) окремо за кожною позицією (групою товарів, послуг);

за підсумками роботи за період — сукупна вартість реалізованих за період товарів (наданих послуг) окремо за кожною позицією (групою товарів, послуг).

Обчислення сум податку на додану вартість у межах касового чека за підсумками роботи протягом дня або за підсумками роботи за період здійснюється за формулою:

сума податку на додану вартість = C х N: (100 + N),

де C — сукупна вартість (з урахуванням податку на додану вартість) товарів (наданих послуг) конкретної позиції відповідно у межах касового чека за підсумками роботи протягом дня або за підсумками роботи за період; N — ставка податку на додану вартість у відсотках.

Результат розрахунку сум податку на додану вартість округлюється з точністю до 1 копійки та друкується у чеку. Під час округлення сум податку на додану вартість і вартості одиниці товару (послуги) повинні використовуватися правила округлення чисел з точністю до 1 копійки (наприклад, суми до 0,499 копійки округлюються до 0 копійок, а суми від 0,5 до 0,999 копійки — до 1 копійки).

Реєстратор розрахункових операцій повинен забезпечувати окреме накопичення, внесення та зберігання у фіскальній пам’яті сумарних денних оборотів з реалізації товарів (надання послуг) за кожною із ставок податку на додану вартість та операцією, звільненою від оподаткування чи такою, що не є об’єктом оподаткування.

Загальна сума готівки, сплачувана покупцем за придбані товари (надані послуги), обчислюється як сума сукупної вартості товарів (наданих послуг) за всіма відповідними позиціями. Загальна сума податку на додану вартість за підсумками роботи протягом дня дорівнює сумам податку на додану вартість за кожною із ставок, відображених у касових чеках, а за період — за всі робочі дні в межах зазначеного періоду.

201.12. Цим пунктом вперше врегульовано правову підставу для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України. Для зазначених операцій документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов’язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Зазначеним пунктом також передбачено, що митна декларація, оформлена відповідно до законодавства, є документом, що засвідчує право платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, у разі ввезення товарів на митну територію України.

201.13. Цим пунктом передбачено, що у разі ввезення фізичними особами — не суб’єктами господарювання товарів на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної. Зазначена норма забезпечує спрощення адміністрування податку.

201.14-201.15. У цих пунктах, як і у попередньому законодавстві, зазначено, що платники податку зобов’язані вести окремий облік оподатковуваних податком операцій, а також операцій, які не є об’єктом оподаткування та звільнені від оподаткування згідно із законодавством. Результати обліку відображаються у податкових деклараціях. Платник податку веде реєстри отриманих і виданих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки, загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку — продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Платники податку щомісяця у передбачені для місячної звітності терміни подають органу державної податкової служби в електронному вигляді копії записів у реєстрах виданих і отриманих податкових накладних за такий період. Зазначена вимога також стосується платників податку, для яких цим розділом передбачена квартальна звітність, такі платники податку, незважаючи на квартальну звітність, повинні щомісяця подавати копії записів у реєстрах виданих і отриманих податкових накладних.

Орган державної податкової служби розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програму ведення обліку записів у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує її безкоштовне розповсюдження (разом із змінами та доповненнями).

Ці положення необхідні для забезпечення ефективного контролю за правильністю нарахування податку (запобігання порушенням податкового законодавства).

Стаття 202. Звітні (податкові) періоди

202.1. Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

202.2. Платники податку, які відповідно до підпункту «б» пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року, а також платники податку, які сплачують єдиний податок, можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

(Абзац перший пункту 202.2 статті 202 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4014-VI від 04.11.2011, що набирає чинності з 01.01.2012 р.)

У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду платник податку втрачає право на застосування нульової ставки податку на прибуток, передбачений підпунктом «б» пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу, такий платник податку зобов’язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

У разі якщо платник податку, який застосовував спрощену систему оподаткування, переходить на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, такий платник податку зобов’язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з першого місяця переходу на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

(Абзац третій пункту 202.1 статті 202 в редакції Закону № 4014-VI від 04.11.2011, що набирає чинності з 01.01.2012 р.)

202.1. Кодексом встановлено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць. В окремих досить обмежених випадках звітний (податковий) період може становити календарний квартал (див. коментар до п. 202.2). Звітний (податковий) період розпочинається від дня реєстрації особи як платника ПДВ. У разі якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж перший день календарного місяця, останній звітний (податковий) період розпочинається з першого дня такого календарного місяця та закінчується днем анулювання свідоцтва платника ПДВ.

202.2. Цим пунктом надано право платникам податку, які відповідають певним вимогам, обирати квартальний податковий період. На період з 1 січня 2011 року до 1 січня 2016 року можуть вибрати квартальний податковий період лише ті платники ПДВ, які відповідно до підпункту «б» пункту 154.6 статті 154 розділу III Кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток протягом зазначеного періоду (застосування нульової ставки податку на прибуток є чинним протягом 01.01.2011 — 01.01.2016 рр.) та платники податку, які сплачують єдиний податок. До таких платників віднесено тих платників, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано у сумі, що не перевищує три мільйони гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала двадцяти осіб. У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду платник податку втрачає право на застосування нульової ставки податку на прибуток, передбачений підпунктом «б» пункту 154.6 статті 154 розділу III Кодексу, такий платник податку зобов’язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Якщо платник податку застосовував спрощену систему оподаткування і переходить на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, він зобов’язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з першого місяця переходу на сплату інших податків і зборів, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

Стаття 203. Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом

203.1. Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

203.2. Платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

203. Стаття містить порядок надання податкової накладної та строки проведення розрахунків з бюджетом. Відповідно до пункту 49.18 статті 49 та пункту 203.1 статті 203 цього Кодексу для подання податкової декларації з податку на додану вартість встановлені такі строки:

якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному кварталу, декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Пунктом 49.20 статті 49 Кодексу визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до пункту 201.15 статті 201 Кодексу платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період — квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Відповідно до підрозділу 8 розділу XX Кодексу з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Кодексу оподаткування суб’єктів малого підприємництва здійснюється відповідно до Указу Президента України від 03.07.98 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» усім платникам єдиного податку, у тому числі й тим, які одночасно є платниками податку на додану вартість, встановлено квартальний податковий період подання звітності, у тому числі і з податку на додану вартість. При цьому не передбачено такого податкового періоду як місяць. Враховуючи вищевказане, платники податку на додану вартість, які є суб’єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та є платниками єдиного податку за ставкою 6 відсотків, подають податкові декларації щоквартально. Заява про застосування квартального податкового періоду такими платниками не подається; з моменту переходу на загальну систему оподаткування застосовується місячний податковий період.

Для новозареєстрованих платників податку, незалежно від того, добровільною чи обов’язковою була їх реєстрація, можливості застосування квартального податкового періоду Кодексом не передбачено.

Таким чином, право на щоквартальне подання податкової звітності з податку на додану вартість зберігається лише за платниками єдиного податку, які сплачують єдиний податок за ставкою 6 відсотків і є зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Усі інші платники податку на додану вартість подають податкову звітність з податку на додану вартість щомісячно.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 розділу II Кодексу платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 розділу II Кодексу визначено, що у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

При цьому Кодекс, на відміну від Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі — Закон 2181), не передбачає перенесення строку сплати податкового (грошового) зобов’язання у разі, коли останній день сплати такого зобов’язання припадає на вихідний або святковий день.

Таким чином, у випадку визначення податкового (грошового) зобов’язання органом ДПС граничним днем сплати буде десятий календарний день, що настає за днем отримання платником відповідного податкового повідомлення рішення та/або за днем узгодження податкового (грошового) зобов’язання, а у випадку самостійного визначення податкового зобов’язання у податковій декларації (звітній/новій звітній) — десятий календарний день, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання такої податкової декларації.

Пунктом 203.2 статті 203 розділ V Кодексу визначено, що платник податку на додану вартість зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Враховуючи вищевикладене, останнім днем сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість, самостійно визначених платником у податковій декларації з податку на додану вартість буде тридцятий календарний день, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (для платників, які подають звітність щомісячно), та п’ятдесятий календарний день, що настає за останнім днем звітного (податкового) кварталу (для платників, які подають звітність щоквартально).

Стаття 204. Порядок оподаткування ввезення на митну територію України давальницької сировини іноземним замовником та вивезення виробленої з неї готової продукції

204.1. При ввезенні давальницької сировини на митну територію України іноземним замовником відповідно до митного режиму переробки на митній території України повне умовне звільнення від оподаткування застосовується у разі надання на суму податкового зобов’язання простого авальованого векселя органу державної податкової служби з відстроченням платежу на строк переробки давальницької сировини, що не перевищує максимального строку, встановленого законодавством України, яке регулює проведення операцій з давальницькою сировиною.

Порядок видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) авальованих векселів визначається відповідно до Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

204.2. При вивезенні з митної території України готової продукції, що вироблена з давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником на митну територію України з урахуванням вимог Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», податок на додану вартість не справляється.

Ст. 204 регулює застосування повного умовного звільнення від сплати нарахованого податкового зобов’язання з ПДВ при ввезенні давальницької сировини на митну територію України іноземним замовником у разі розміщення товарів у митному режимі переробки. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менше ніж 20 відсотків загальної вартості готової продукції (див. коментар до пп. 14.1.135 ст. 14 розділу 1 Кодексу). Повне умовне звільнення від оподаткування застосовується у разі надання українським виконавцем на суму податкового зобов’язання з ПДВ простого авальованого векселя органу ДПС з відстроченням платежу на строк переробки давальницької сировини. Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» строк відстрочення платежу не може бути більше 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації. Зауважимо, що норми цього Закону не поширюються на товари, які підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ЗЕД (сільськогосподарські товари) згідно із Законом України «Про Митний тариф України».

Відповідно до п. 12 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» порядок видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов’язання), що видається суб’єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, встановлено Наказом ДПА від 25.02.2002 р. № 83. Податковий вексель є податковим звітним документом і підлягає обліку та зберіганню за правилами і в строки, встановлені для первинних бухгалтерських документів.

Стаття 205. Порядок оподаткування вивезення з митної території України давальницької сировини українського замовника та ввезення виготовленої з неї готової продукції

205.1. Давальницька сировина, що вивозиться з митної території України українським замовником, за умови дотримання всіх вимог митного режиму переробки за межами митної території України податком не обкладається.

205.2. Готова продукція, вироблена з давальницької сировини українського замовника, яка ввозиться на митну територію України, обкладається податком у порядку, встановленому для операцій з ввезення товарів на митну територію України.

205.3. У разі повернення в Україну валютної виручки від постачання готової продукції за межами митної території України податок, сплачений за поставлені послуги, придбані матеріали, паливо, нематеріальні активи, відшкодовується українському замовнику в порядку, встановленому для експортних операцій.

Ст. 205. Давальницька сировина, що вивозиться з митної території України українським замовником, за умови дотримання всіх вимог митного режиму переробки за межами митної території України податком на додану вартість не обкладається. Згідно з п. 1 ст. 5 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» давальницька сировина, що не обкладається вивізним (експортним) митом, податками та зборами, вивозиться з митної території України на підставі подання українським замовником митному органові письмового зобов’язання щодо повернення в Україну готової продукції, виробленої з цієї сировини (або повернення в Україну коштів від реалізації готової продукції за межами України, крім тієї готової продукції, що виготовлена з давальницької сировини та має заборону на експорт), не пізніше ніж через 90 календарних днів з моменту оформлення вивізної вантажної митної декларації.

Готова продукція, вироблена з давальницької сировини українського замовника, що ввозиться на митну територію України, обкладається ПДВ у порядку, встановленому для операцій із ввезення товарів на митну територію України (див. пп. 206.2.6 п. 206.2 ст. 206 розділу V Кодексу).

У разі повернення в Україну валютної виручки від постачання готової продукції за межами митної території України податок, сплачений за поставлені послуги, придбані матеріали, паливо, нематеріальні активи, відшкодовується українському замовнику в порядку, встановленому для експортних операцій.

Стаття 206. Особливості оподаткування операцій при переміщенні товарів через митний кордон України

206.1. При ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

206.2. У разі ввезення товарів на митну територію України залежно від митного режиму, у який розміщуються ці товари, оподаткування здійснюється у такому порядку:

206.2.1. у митних режимах імпорту та реімпорту податок сплачується у повному обсязі (крім товарів, що звільняються від оподаткування при ввезенні на митну територію України відповідно до статті 197 цього Кодексу);

206.2.2. у митних режимах транзиту та відмови на користь держави податок не сплачується;

206.2.3. у митних режимах митного складу, знищення або руйнування, магазину безмитної торгівлі застосовується повне умовне звільнення від оподаткування;

206.2.4. у митних режимах тимчасового ввезення (вивезення) застосовується умовне звільнення від оподаткування, а саме:

а) повне умовне звільнення застосовується у разі:

тимчасового ввезення на митну територію України та подальшого вивезення товарів відповідно до Митного кодексу України та додатків Б.1-Б.9, С, Б до Конвенції про тимчасове ввезення);

тимчасового ввезення на митну територію України та подальшого вивезення повітряних суден, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу;

тимчасового вивезення товарів з митної території України та їх подальшого ввезення до закінчення строку тимчасового вивезення;

б) часткове умовне звільнення застосовується в разі тимчасового ввезення товарів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог статті 4 додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (крім підакцизних та визначених підпунктом «а» цього підпункту), на митну територію України з метою виробництва чи виконання робіт.

За кожний повний або неповний місяць заявленого строку перебування зазначених товарів на митній території України сплачується 3 відсотки суми податку, який підлягав би сплаті в разі випуску товарів у вільний обіг відповідно до митного режиму імпорту. Сплачені суми податку включаються до складу сум податку, що відносяться до податкового кредиту періоду, в якому було сплачено податок.

У такому ж порядку сплачується податок у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до Митного кодексу України.

Без сплати податку здійснюється продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів після закінчення трирічного періоду їх перебування на митній території України та сплати податку в попередні періоди такого перебування.

Загальна сума податку, яка підлягає сплаті в разі часткового звільнення від оподаткування товарів, не повинна перевищувати суми, яка підлягала б сплаті, якби товари було випущено у вільний обіг у митному режимі імпорту станом на дату, коли на них було поширено дію режиму тимчасового ввезення.

Сума податку, сплачена на підставі часткового звільнення від оподаткування товарів, які тимчасово ввозилися на митну територію України для використання з метою виробництва чи виконання робіт, у разі розміщення цих товарів в інші митні режими поверненню не підлягає.

У разі припинення дії режиму тимчасового ввезення з частковим звільненням від оподаткування товарів та випуску їх у вільний обіг або передачі ввезених за цим режимом товарів у користування іншій особі податок сплачується в обсязі, передбаченому законодавством для ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми вже сплаченого на підставі часткового звільнення від оподаткування товарів податку. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов’язань, що підлягали б сплаті, коли б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов’язань відповідно до розділу II цього Кодексу;

206.2.5. У разі розміщення товарів у митному режимі переробки на митній території України податок не підлягає сплаті.

При цьому повне умовне звільнення надається за умови надання на суму податкового зобов’язання простого авальованого векселя та за умови вивезення продуктів переробки з митної території України у визначений строк.

(Абзац другий підпункту 206.2.5 пункту 206.2 статті 206 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

У разі якщо платник податку не подає простого авальованого векселя, податкове зобов’язання сплачується на загальних підставах.

(Абзац третій підпункту 206.2.5 пункту 206.2 статті 206 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

Випуск, обіг та погашення простих векселів здійснюються у порядку, визначеному законодавством, яке регулює здійснення операцій з давальницькою сировиною.

206.2.6. Під час ввезення на митну територію України продуктів переробки товарів, що вивозилися у митному режимі переробки за межами митної території України, податок сплачується у порядку, встановленому для митного режиму імпорту, за винятком операцій з ввезення в Україну продуктів переробки товарів, що вивозилися за її межі з метою ремонту в митному режимі переробки за межами митної території України, які не підлягають оподаткуванню.

206.3. У разі порушення умов митних режимів, під час розміщення в які надано повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов’язана сплати

ти суму податкового зобов’язання, на яку було надане умовне звільнення. При цьому з дня надання умовного звільнення від оподаткування на суму податкового зобов’язання нараховується пеня відповідно до розділу II цього Кодексу.

206.4. У разі ввезення на митну територію України фізичними особами особистих речей, товарів та транспортних засобів порядок стягнення податку, що підлягає сплаті в разі переміщення товарів через митний кордон України, а також інші умови, не передбачені цим Кодексом, на яких товари підлягають звільненню від оподаткування, визначаються законом.

206.5. У разі подальшого вивезення товарів з магазинів безмитної торгівлі за межі митної території України податок не справляється (у тому числі за нульовою ставкою).

Постачання товарів магазинами безмитної торгівлі без нарахування податку може здійснюватися виключно юридичним особам, які обслуговують пасажирів міжнародних рейсів після проходження ними паспортного та митного контролю.

(Абзац другий пункту 206.5 статті 206 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

У разі вивезення з магазинів безмитної торгівлі або митних ліцензійних складів товарів, що перебувають у митних режимах магазину безмитної торгівлі або митного складу, для вільного обігу на митній території України (крім переміщення до інших магазинів безмитної торгівлі або митних складів), оподаткування здійснюється у порядку, передбаченому для операцій з ввезення товарів на митну територію України.

У разі виявлення митним органом нестачі товарів у магазині безмитної торгівлі або на митному ліцензійному складі, нараховується податок згідно з пунктом 190.1 статті 190 цього Кодексу. Відповідальність за перерахування податку до бюджету несе власник магазину безмитної торгівлі або власник митного ліцензійного складу.

206.6. У разі надання фінансових гарантій, встановлених митним законодавством при переміщенні товарів через митний кордон України, податок обчислюється відповідно до законодавства і за офіційним курсом національної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день оформлення таких гарантій, як при випуску товарів для вільного обігу у митному режимі імпорту.

206.1. Відповідно до абзацу 1 п. 190.1 ст. 190 розділу V Кодексу базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша від митної вартості цих товарів, визначеної, відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком ПДВ. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата оформлення митної декларації для митного оформлення.

При ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації, безпосередньо на єдиний казначейський рахунок. Виняток становлять операції, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування або платник надає податковий вексель.

206.2. При застосуванні норм цього пункту рекомендуємо уважно ознайомитися з відповідними главами Митного кодексу України, в яких визначено особливості позначених митних режимів.

Залежно від митного режиму, у який розміщуються ввезені на митну територію України товари, оподаткування здійснюється у такому порядку:

— у митних режимах імпорту та реімпорту ПДВ сплачується повним обсягом (крім товарів, що звільняються від оподаткування при ввезенні на митну територію України відповідно до ст. 197 розділу V Кодексу);

— у митних режимах транзиту та відмови на користь держави ПДВ не сплачується;

— у митних режимах митного складу, знищення або руйнування, магазину безмитної торгівлі застосовується повне умовне звільнення від ПДВ;

— у митних режимах тимчасового ввезення (вивезення) застосовується повне або часткове умовне звільнення від оподаткування. За кожний повний або неповний місяць заявленого строку перебування зазначених товарів на митній території України сплачується 3 відсотки суми податку, який підлягав би сплаті у разі випуску товарів у вільний обіг відповідно до митного режиму імпорту. Сплачені суми податку включаються до складу сум податку, що відносяться до податкового кредиту періоду, в якому було сплачено податок;

— у разі розміщення товарів у митному режимі переробки на митній території України податок не підлягає сплаті. При цьому повне умовне звільнення надається за умови надання на суму податкового зобов’язання простого авальованого векселя та за умови вивезення продуктів переробки з митної території України у визначений строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації;

— під час ввезення на митну територію України продуктів переробки товарів, що вивозилися у митному режимі переробки за межами митної території України, податок сплачується у порядку, встановленому для митного режиму імпорту, за винятком операцій з ввезення в Україну продуктів переробки товарів, що вивозилися за її межі з метою ремонту в митному режимі переробки за межами митної території України, які не підлягають оподаткуванню.

206.3. Під час розміщення товарів у митних режимах митного складу, тимчасового ввезення, переробки на митній території України, знищення або руйнування, магазину безмитної торгівлі надається умовне звільнення від оподаткування. У разі порушення умов митних режимів особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов’язана сплатити суму податкового зобов’язання, на яку було надане умовне звільнення та пеню у розмірі, визначеному Кодексом.

206.4. Порядок стягнення податку, що підлягає сплаті або звільненню від сплати в разі переміщення товарів через митний кордон України визначається митним законодавством.

Порядок ввезення на митну територію України особистих речей, товарів і транспортних засобів встановлено Законом України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України» від 13.09.2001 р. № 2681-ІІІ. Згідно з абзацем 1 статті 4 цього Закону товари, що безпосередньо ввозяться громадянами в супроводжуваному багажі будь-якими видами транспорту на митну територію України, пересилаються в несупроводжуваному багажі, сумарна митна вартість яких не перевищує 1 000 євро та загальна вага яких не перевищує 100 кг, підлягають обов’язковому письмовому декларуванню митним органам у порядку, передбаченому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за ставкою в розмірі 20 відсотків від митної вартості, податком на додану вартість та в установлених законодавством випадках акцизним та іншими зборами.

Транспортні засоби за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та окремі номерні вузли до них, що безпосередньо ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України або надходять на адреси громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного використання, незалежно від їх вартості, підлягають обов’язковому письмовому декларуванню митним органам у порядку, встановленому для громадян, та оподатковуються ввізним митом, податком на додану вартість і в установлених законодавством України випадках акцизним та іншими зборами (абз. 1 ст. 5 Закону).

При ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування, зокрема, такі товари:

1) товари, сумарна митна вартість яких не перевищує 200 євро, а загальна вага не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами у супроводжуваному багажі (за умови усного декларування), пересилаються в несупроводжуваному багажі та надходять на адресу громадян у міжнародних поштових відправленнях; 2) горілчані вироби в кількості 1 л, вино — 2 л, пиво — 5 л, тютюнові вироби — 200 цигарок (або 200 г цих виробів), які ввозяться в особистому багажі громадянами; 3) товари, що тимчасово ввозяться на митну територію України під зобов’язання про їх зворотне вивезення; 4) товари, що належать громадянам-нерезидентам і переміщуються транзитом через митну територію України; 5) товари, що належать громадянам-резидентам і переміщуються транзитом у транзитних зонах міжнародних аеропортів; 6) товари та транспортні засоби, що належать особам, які користуються на території України митними пільгами відповідно до статей 59–63, 65–67 Митного кодексу України; 7) транспортні засоби в кількості однієї одиниці по кожній товарній позиції та товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами і входять до складу спадщини за законом, відкритої за межами України на користь резидента, у разі підтвердження її складу органами, що вчиняють нотаріальні дії у країні її відкриття. Зазначене підтвердження легалізується у відповідній закордонній дипломатичній (консульській) установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (п. 1–7, ст. 7 Закону).

206.5. Відповідно до міжнародної практики магазини безмитної торгівлі використовують пільговий режим оподаткування. При цьому постачання товарів магазинами безмитної торгівлі без нарахування податку може здійснюватися виключно юридичним особам, які обслуговують пасажирів міжнародних рейсів після проходження ними паспортного та митного контролю.

У загальному порядку здійснюється оподаткування у разі вивезення з магазинів безмитної торгівлі або митних ліцензійних складів товарів, що перебувають у митних режимах магазину безмитної торгівлі або митного складу, для вільного обігу на митній території України (крім переміщення до інших магазинів безмитної торгівлі або митних складів).

У разі виявлення митним органом нестачі товарів у магазині безмитної торгівлі або на митному ліцензійному складі, нараховується податок згідно з пунктом 190.1 статті 190 цього розділу. Відповідальність за перерахування податку до бюджету несе власник магазину безмитної торгівлі або власник митного ліцензійного складу.

206.6. Надання фінансових гарантій запроваджено як запобіжний захід з метою дотриманнями перевізниками умов, шляхів і напрямів транзиту, а також для забезпечення внесення передбачених законодавством обов’язкових платежів у разі порушення перевізником взятих ним зобов’язань щодо доставки товарів до митниці призначення. Сума фінансових гарантій відповідає розміру всіх обов’язкових платежів, визначених для цих товарів законодавством, тобто акцизного збору, мита, ПДВ, митних та інших зборів.

У разі переміщення товарів транзитом через територію України митним органам надаються види фінансових гарантій відповідно до митного законодавства.

Стаття 207. Порядок оподаткування туроператорської та турагентської діяльності

207.1. Цією статтею встановлюються особливості оподаткування туристичного продукту (туристичної послуги), що надаються туристичним оператором та туристичним агентом відповідно до законодавства. Туристичний продукт, як комплекс туристичних послуг, з метою оподаткування розглядається як єдина послуга.

207.2. Базою оподаткування в разі проведення операцій з постачання туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) на території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).

207.3. Базою оподаткування в разі проведення операцій з постачання на території України туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) за межами території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).

207.4. Базою оподаткування туристичного оператора, який здійснює посередницьку діяльність на території України з укладання договорів на туристичне обслуговування з іноземними суб’єктами туристичної діяльності, є винагорода, яка нараховується (виплачується) йому таким іноземним суб’єктом туристичної діяльності, в тому числі шляхом надання права самостійно утримувати належну такому туроператору суму винагороди із коштів, сплачених замовником (споживачем) туристичних послуг.

207.5. Базою оподаткування для операцій, які здійснюються туристичним агентом, є комісійна винагорода, яка нараховується (виплачується) туристичним оператором, іншими постачальниками послуг на користь такого туристичного агента, у тому числі за рахунок коштів, отриманих останнім від споживача туристичного продукту (туристичної послуги).

207.6. Суми податку, що відповідно до статті 139 цього Кодексу включаються до витрат, не враховуються при визначенні бази оподаткування в цілях цієї статті.

207.7. Ставка податку, визначена у підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього розділу, застосовується до бази оподаткування, визначеної згідно з пунктами 207.2-207.5 цієї статті.

(Стаття 207 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

Відповідно до вимог угод ГАТТ/СОТ, стаття 207 встановлює однаковий режим надання туристичних послуг та їх оподаткування для резидентів і нерезидентів. Скасовано норму попереднього законодавства стосовно того, що поставка туристичного продукту, туристичних послуг з місцем їх надання як на митній території, так і за межами митної території України може здійснюватися виключно резидентом.

207.1. Згідно з цим пунктом особою, відповідальною за сплату ПДВ з надання туристичних послуг, є особа, яка діє від свого власного імені та не є агентом іншої особи.

207.2. Цим пунктом визначено об’єкт оподаткування ПДВ. З метою оподаткування зазначений перелік туристичних послуг розглядається як єдина туристична послуга.

207.3. Основною особою, яка надає комплекс туристичних послуг, визнано туристичного оператора. Чітке визначення туристичного оператора як платника ПДВ створює умови для належного справляння податку.

207.4. Оскільки туристичний агент є платником ПДВ, цим пунктом дано його визначення. Подано перелік операцій, що здійснює туристичний агент за умовами цивільно-правового договору, укладеного з туристичним оператором. Такі операції є об’єктом оподаткування ПДВ.

207.5. Цим пунктом впроваджено маржинальне оподаткування за операціями з постачання туристичних послуг туристичним оператором або туристичним агентом. Такий порядок оподаткування операцій з постачання туристичних послуг діє у розвинених країнах світу. Базою оподаткування є вартість такої послуги (без урахування податку), що дорівнює сумі винагороди (маржі) такого туристичного оператора (агента), а для туристичних агентів — вартість туристичного ваучера (путівки), придбаного у туристичного оператора, крім туристичних агентів, які діють у цій операції як посередники. При цьому виникає право на податковий кредит з ПДВ.

207.6. Визначено базу оподаткування при проведенні операцій з постачання на території України туристичним оператором (агентом) туристичної послуги (туристичного ваучера (путівки), призначеної для її споживання (отримання) за межами території України. Базою оподаткування є винагорода, а саме різниця між вартістю поставлених послуг (туристичного ваучера (путівки) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором (агентом) внаслідок придбання (створення) таких туристичних послуг.

207.7. Згідно з цим пунктом операції з надання туристичних послуг оподатковуються в Україні за основною ставкою ПДВ. Відповідно до п. 10 підрозділу 2 розділу XX Кодексу «Перехідні положення», установлено, за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно, ставка податку становить 20 %; з 1 січня 2014 року — 17 %.

Стаття 208. Оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України

208.1. Цією статтею встановлюються правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій юридичній особі-резиденту.

208.2. Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг — платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг — платника податку.

208.3. Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов’язань декларації за відповідний звітний період.

208.4. Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не виписується. Форма розрахунку податкових зобов’язань такого отримувача послуг у вигляді додатку до декларації з цього податку, затверджується у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

208.5. Отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

208.6. Положення цієї статті не поширюються на постачання особою — нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі, відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні та Угоди про грант (Проекту ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку як Розпорядником коштів, наданих згідно з Грантом з Рахунка ядерної безпеки, Урядом України та Чорнобильською атомною електростанцією.

(Статтю 208 доповнено пунктом 208.6 згідно із Законом № 609-VI від 07.07.2011)

208.1. У Кодексі уточнено місце постачання послуг. Стаття 208 встановлює правила оподаткування постачання послуг нерезидентом, якого не зареєстровано платником ПДВ, особі, яку зареєстровано платником податку, чи будь-якій іншій особі-резиденту. Місце постачання послуг розташоване на митній території України.

Дія норм цієї статті поширюється на тих осіб-нерезидентів, яких не зареєстровано платниками ПДВ. Отже, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, зареєстровані як платники ПДВ, не підпадають під дію правил оподаткування згідно зі ст. 208.

208.2. Згідно з п. 190.2 ст. 190 розділу V Кодексу, базою оподаткування для послуг, що постачаються нерезидентами на митній території України, є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків і зборів, за винятком ПДВ. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов’язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування ПДВ. Датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Отримувач послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою.

208.3. У разі отримання платником ПДВ послуг від нерезидента сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов’язань декларації за відповідний період.

208.4. У разі якщо послуги від нерезидента отримані неплатником ПДВ, податкова накладна не виписується, а отримувач таких послуг декларує податкові зобов’язання у розрахунку за формою, затвердженою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

208.5. На отримувача послуг від нерезидента поширюються загальні правила щодо сплати ПДВ, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за податкові правопорушення. При виникненні податкового боргу настає майнова та фінансові відповідальність платника податку. Застосування права податкової застави на майно боржника розглядається лише як забезпечувальне право і воно не може бути перешкодою для виконання боржником своїх зобов’язань. Кодексом передбачено, що у разі якщо в податковій заставі перебувають лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податку може відчужувати таке майно без погодження з органом ДПС за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження спрямовуватимуться повним обсягом на виплату заробітної плати та/або погашення податкового боргу.

208.6. У цьому пункті уточнено надання послуг нерезидентом, а саме постачання особою — нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі, відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні та Угоди про грант (Проекту ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку як Розпорядником коштів, наданих згідно з Грантом з Рахунка ядерної безпеки, Урядом України та Чорнобильською атомною електростанцією.

Стаття 209. Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства

209.1. Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі — сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

209.2. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

209.3. Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

(Пункт 209.3 статті 209 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

209.4. При вивезенні сільськогосподарських товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство — виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

209.5. Платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

209.6. Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб’єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

209.7. Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку — суб’єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/ послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку — їх виробником.

(Пункт 209.7 статті 209 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

209.8. Норми цієї статті не поширюються на виробників підакцизних товарів, крім підприємств первинного виноробства, які поставляють виноматеріали (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30).

209.9. Сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому цим розділом.

209.10. Для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб’єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному органі державної податкової служби з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

209.11. Якщо суб’єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов’язане визначити податкове зобов’язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Якщо суб’єкти спеціального режиму оподаткування не можуть самостійно покрити збитки, що виникли внаслідок дії обставин непереборної сили, такі суб’єкти мають право продовжити строк застосування спеціального режиму оподаткування без дотримання розміру питомої ваги, встановленої цим пунктом.

Це правило не застосовується, якщо ризики втрати товарів (запасів) були належно застраховані. У такому випадку суми одержаних страхових виплат враховуються при визначенні питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальному обсязі постачання за відповідний звітний період.

Рішення про наявність обставин непереборної сили, перелік суб’єктів, що постраждали внаслідок таких обставин, та терміни застосування спеціального режиму оподаткування без дотримання розміру питомої ваги, встановленої цим пунктом, визначаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами.

Норми цього пункту починають застосовуватися після закінчення терміну, визначеного Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами.

209.12. Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню в разі, якщо:

а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб’єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах;

б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником податку на загальних підставах;

в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації;

г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з податку протягом останніх 12 послідовних звітних податкових періодів.

У таких випадках сільськогосподарське підприємство зобов’язане повернути органу державної податкової служби свідоцтво про реєстрацію як суб’єкта спеціального режиму оподаткування.

209.13. Сільськогосподарське підприємство — суб’єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством — суб’єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

209.14. Сільськогосподарське підприємство — суб’єкт спеціального режиму оподаткування здійснює оподаткування операцій з продажу (постачання) сільськогосподарської продукції за ставкою, визначеною підпунктом «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу.

У разі експорту сільськогосподарської продукції застосовується ставка податку, визначена підпунктом «б» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу.

209.15. Для цілей цієї статті застосовуються такі терміни:

209.15.1. виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД);

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД);

знищення бур’яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь; розділ м’яса для товарної кондиції;

209.15.2. діяльність у сфері сільського господарства:

а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

в) надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг);

(Підпункт «в» підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

209.15.3. діяльність у сфері лісового господарства (лісництва):

а) залісення, вирощування і догляд за деревами або чагарниками чи вирубування дерев та/або чагарників;

б) збирання дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробка та консервація;

209.15.4. діяльність у сфері рибальства:

а) розведення та/або виловлення прісноводної (лиманної) риби чи інших прісноводних (лиманних) (05.02.0, 05.01.0 КВЕД));

б) розведення та виловлення морської або океанічної риби або безхребетних (05.02.0, 05.01.0 КВЕД);

в) розведення та виловлювання мушель, устриць, ракоподібних, жаб, дикорослих водоростей;

г) обробка та/або консервація риби або інших прісноводних чи морських безхребетних, мушель, устриць, ракоподібних, жаб, дикорослих водоростей;

209.15.5. виробництво продукції на давальницьких умовах із сировини, яка вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, — це операція з постачання сільськогосподарської сировини замовником (власником) — суб’єктом спецрежиму виробникові (переробникові) та прийняття останнім для переробки (обробки, збагачення чи використання) на готову продукцію на виробничих потужностях такого виробника (переробника) за відповідну плату без отримання права власності на таку продукцію.

209.16. Обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (05.01.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД).

209.17. Дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на:

209.17.1. вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД):

вирощування зернових культур на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння;

вирощування бобових культур, які підлягатимуть сушінню, лущінню на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння;

вирощування картоплі для продовольчого споживання, технічних цілей, на насіння;

вирощування фабричного цукрового буряку;

вирощування тютюну і махорки, первинне оброблення листя (збирання, сушіння, сортування тощо), вирощування розсади;

вирощування насіння та плодів олійних культур (арахісу, сої, соняшнику, кользи, рапсу, рижію тощо) для продовольчого споживання, технічних цілей, а також на насіння;

вирощування однорічних і багаторічних трав на зелений корм, випас, сіно, сінаж і силос;

вирощування кормових коренеплодів (буряку, брукви, турнепсу тощо);

вирощування баштанних кормових культур;

вирощування зернових і зернобобових, а також їх сумішей на зелений корм, випас, сіно, сінаж, силос;

одержування насіння цукрового буряку та насіння кормових культур (включаючи трави);

вирощування та первинне оброблення (замочування) прядивних культур;

вирощування ефіроолійних культур;

вирощування лікарських однорічних і багаторічних трав’янистих, напівчагарникових, ліано- та деревоподібних культур;

вирощування садивного матеріалу ефіроолійних та лікарських культур;

вирощування коренеплодів і бульбоплодів з високим вмістом крохмалю або інуліну (топінамбуру, батату тощо); вирощування шишок хмелю, цикорію;

209.17.2. овочівництво; декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників (01.12.0 КВЕД):

вирощування овочевих та баштанних культур для продовольчого споживання: помідорів, огірків, капусти, столової моркви та буряків, кабачків, баклажанів, динь, кавунів, бобових, які не підлягатимуть лущінню, салатів, цибулі, цукрової кукурудзи та інших;

вирощування зелені: кропу, петрушки, салату, шпинату тощо; вирощування овочевої розсади, насіння овочевих культур; вирощування міцелію та грибів, збирання лісових грибів; вирощування квітів, насіння, розсади, квіткових цибулин, бульб тощо;

вирощування садивного матеріалу плодово-ягідних і горіхоплідних культур та винограду;

209.17.3. вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів (01.13.0 КВЕД):

вирощування фруктів: яблук, слив тощо; вирощування ягід: суниці, малини, смородини тощо; вирощування винограду;

вирощування горіхів (горіхів волоських, мигдалю, фісташок, фундука тощо);

вирощування культур для виробництва прянощів (листя, квітів, насіння, плодів);

вирощування садивного матеріалу рослин для виробництва прянощів;

перероблення фруктів, ягід і винограду на вино в межах господарства, що їх вирощує;

209.17.4. розведення великої рогатої худоби (01.21.0 КВЕД):

відтворювання поголів’я великої рогатої худоби; вирощування великої рогатої худоби; одержання сирого молока корів, буйволиць, ячих;

одержання сперми бугаїв;

209.17.5. розведення овець, кіз, коней (01.22.0 КВЕД):

відтворювання поголів’я овець, кіз, коней, мулів, віслюків; вирощування овець, кіз, коней, мулів, віслюків;

одержання сирого овечого і козячого молока;

одержання сирого кобилячого молока;

одержання овечої вовни;

одержання козячої вовни та козячого пуху;

одержання волос тварин;

одержання сперми баранів, козлів, жеребців;

209.17.6. розведення свиней (01.23.0 КВЕД):

відтворювання поголів’я свиней;

вирощування свиней; одержання сперми кнурів;

209.17.7. розведення птиці (01.24.0 КВЕД):

відтворювання поголів’я свійської птиці (курей, гусей, індиків, цесарок, перепілок, страусів тощо);

вирощування свійської птиці; одержання яєць;

209.17.8. розведення інших тварин (01.25.0 КВЕД):

розведення тварин на фермах;

розведення кролів, одержання продукції кролівництва (шкурки); розведення бджіл, одержання меду, воску тощо; розведення хутрових звірів, одержання хутрової сировини; розведення водоплавних тварин (нутрій, ондатр тощо); розведення шовкопряда, одержання коконів шовкопряда; вирощування каліфорнійського червоного черв’яка та інших вермікультур;

одержання біогумусу;

розведення інших тварин (верблюдів, оленів, лабораторних тварин тощо);

одержання іншої продукції тварин; одержання сирої шкури свиней;

209.17.9. змішане сільське господарство (01.30.0 КВЕД);

209.17.10. лісівництво та лісозаготівлі (02.01.1 КВЕД):

вирощування будівельного лісу: посадка, підсадка саджанців, охорона лісу та лісосік;

вирощування молодого порослевого лісу та балансової деревини; вирощування лісосадивних матеріалів; вирощування різдвяних ялинок;

лісозаготівлі, рубання лісу та виробництво ділової деревини (колод, стовпів, жердин), одержання паливної деревини;

вирубування (дерев) лісу з метою приведення земель у придатність для сільськогосподарського виробництва;

вирощування рослинних матеріалів для плетіння;

209.17.11. одержання продукції лісового господарства (02.01.2 КВЕД):

збирання лісових продуктів (жолудів, каштанів, моху тощо); збирання соків (березового, кленового тощо); збирання живиці, природних смол;

збирання насіння дерев і чагарників для лісонасаджень; збирання корка, шелаку, камеді, бальзамів, дикорослих луб’яних рослин;

209.17.12. рибництво (05.02.0 КВЕД):

морське і прісноводне рибництво;

209.17.13. надання послуг у рибальстві, рибництві:

послуги, пов’язані з рибальством (05.01.0 КВЕД);

надання послуг, пов’язаних з діяльністю риборозплідників та рибних ферм, обстеження стану водоймищ (05.02.0 КВЕД);

209.17.14. надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0 КВЕД):

надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі: передпосівна підготовка полів і насіння сільськогосподарських культур; посів і садіння сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у тому числі з повітря; обрізання плодових дерев та винограду; пересаджування рису, розсаджування буряку;

надання послуг із збирання врожаю та підготовка продукції до первинної реалізації: очищення, різання, сортування, сушіння, дезінфекція, покривання воском, полірування, пакування, лущення, замочування, охолодження чи пакування навалом, у тому числі з фасуванням у безкисневому середовищі; захист рослин від хвороб і шкідників; агрохімічне обслуговування;

надання послуг із використанням сільськогосподарської техніки за участю обслуговуючого персоналу;

експлуатація зрошувальних і осушувальних систем; насадження та облаштування ландшафту для захисту від шуму, вітру, ерозії, видимості та засліплення;

облаштування і догляд ландшафту з метою захисту навколишнього природного середовища (відновлення природного стану, рекультивація, меліорація земель, створення зон затримки вологи, відстійників дощової води тощо);

209.17.15. надання послуг у тваринництві (01.42.0 КВЕД):

надання послуг у тваринництві за винагороду або на договірній основі:

утримання тварин та послуги з догляду за свійською худобою і птицею;

послуги з обстеження стану стада, перегону та випасу худоби, очищення та дезінфекції тваринницьких приміщень тощо;

послуги із стимулювання розведення худоби і птиці та забезпечення зростання їх продуктивності; штучне запліднення тварин; стриження овець;

209.17.16. надання послуг у лісовому господарстві (02.02.0 КВЕД):

послуги з лісівництва (таксація, оцінка промислового використання лісу, посадка саджанців, залісення та лісовідновлення тощо); захист лісу від пожеж; боротьба із шкідниками та хворобами лісу;

послуги з лісозаготівлі (транспортування необробленої деревини в межах лісу);

209.17.17. обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (05.01.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД).

209.18. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 цього Кодексу, але не обрали спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, передбаченого статтею 209 цього Кодексу, і на загальних підставах вважаються платником податку на додану вартість, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також за молочні продукти, молочну сировину та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.

У разі якщо товарно-матеріальні цінності, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення зазначених у цьому пункті товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарно-матеріальних цінностей в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Кодекс встановлює особливий порядок оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства. Можливість застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ у цій сфері в цілому не суперечить вимогам Директиви Ради 2006/112/ЄС, якою передбачена спільна схема з фіксованою ставкою для фермерів.

Згідно із спеціальним режимом, встановленим цією статтею, сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів первинного виноробства, не підлягає сплаті до бюджету та залишається у розпорядженні такого підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість товарів/послуг, основних фондів, придбаних (споруджених) сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а за наявності залишку такої суми податку — для інших виробничих цілей. Зазначене характеризує сутність спеціального режиму оподаткування ПДВ у нашій країні та його відмінність від спеціальної схеми з фіксованою ставкою в ЄС. Цю відмінність розкриває ст. 299 Директиви, згідно з якою фіксовані компенсаційні процентні норми (фіксовані компенсаційні процентні норми — це процентні норми, що застосовуються для надання фермерам на фіксованій ставці можливості компенсувати нарахований вхідний ПДВ за фіксованою ставкою) не повинні забезпечувати надання фермерам на фіксованій ставці відшкодувань в обсязі, більшому від нарахованого вхідного ПДВ.

Підкреслимо, що відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу спеціальний режим оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства діє до 31 грудня 2017 року.

209.1. Спеціальний режим оподаткування можуть обрати лише юридичні особи, які:

— утворені та провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням на її території;

— відповідають критеріям, встановленим у п. 209.6 ст. 209 розділу V Кодексу.

209.2. Цим пунктом сільськогосподарським підприємствам, що перебувають на спеціальному режимі оподаткування, надано право не сплачувати до бюджету суми ПДВ, нараховані на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів, а залишати у своєму розпорядженні, акумулюючи їх на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків. Такі суми використовуються на відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку — на інші виробничі цілі. Встановлений режим є суттєвою пільгою для сільгосптоваровиробників, ефект від якої перевищує не лише ефект від звільнення платника від сплати податку, в й ефект застосування нульової ставки.

Сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) в порядку, визначеному Національним банком, за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування. Якщо таке свідоцтво анульовано відповідно до пункту 209.12 статті 209 Кодексу, сільськогосподарське підприємство зобов’язане в місячний строк закрити спеціальний рахунок.

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства, а саме використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов’язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 статті 123 Кодексу, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов’язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування (пункт 123.2 статті 123 Кодексу).

На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов’язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

209.3. Оскільки сільськогосподарське підприємство, що застосовує спеціальний режим оподаткування, не перераховує ПДВ до державного бюджету, то воно позбавляється права на бюджетне відшкодування за внутрішніми операціями. А сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, що перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

209.4. Сільськогосподарське підприємство, яке застосовує спеціальний режим оподаткування, у разі вивезення сільськогосподарських товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту має право отримати бюджетне відшкодування ПДВ, сплаченого (нарахованого) постачальником товарів/ послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Склад виробничих факторів визначено у пп. 209.15.1 цієї статті. Отже, при здійсненні операцій експорту застосовується загальний порядок відшкодування ПДВ, визначений статтею 200 цього Кодексу.

209.5. Податковий кредит платника податку, що придбаває сільськогосподарські товари/послуги у сільськогосподарського підприємства, що знаходиться на спеціальному режимі оподаткування, визначається на загальних підставах відповідно до статей 198, 201 цього Кодексу.

209.6. Пунктом визначено критерії сільськогосподарського підприємства, згідно з якими підприємство має право перейти на спеціальний режим оподаткування ПДВ. Сільськогосподарські товари/послуги повинні становити не менше ніж 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених сільськогосподарським підприємством протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних (податкових) періодів. При цьому виробництво сільськогосподарських товарів/послуг може здійснюватися лише на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах. Застосування зазначених критеріїв необхідно для запобігання використанню спеціального режиму оподаткування для уникнення податку підприємствами, що не мають для застосування цього режиму належних підстав.

Для визначення питомої ваги сільськогосподарських товарів/послуг у вартості всіх товарів/послуг, поставлених сільськогосподарським підприємством, вартість сільськогосподарських товарів/послуг повинна включати:

вартість продукції рослинництва і тваринництва та продуктів їх переробки на власних виробничих потужностях;

вартість продукції рибницьких, рибальських та риболовецьких підрозділів, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) і продуктів її переробки на власних виробничих потужностях;

вартість продукції, виробленої із сировини власного виробництва на давальницьких умовах.

209.7. Пунктом визначено групи товарів, що вважаються сільськогосподарськими, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, за умови, що такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку — суб’єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку — їх виробником.

При обчисленні частки у розмірі не менше ніж 75 % вартості всіх товарів/ послуг враховуються лише сільськогосподарські товари, що вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються безпосередньо суб’єктом спеціального режиму оподаткування. Якщо такі товари/послуги придбаваються в інших осіб, вони не включаються до складу сільськогосподарських при обчисленні зазначеної частки (75 %).

Не поширюється спеціальний режим оподаткування на постачання сільськогосподарським підприємством, що перебуває на спеціальному режимі оподаткування, інших товарів, що не відповідають визначенню за цією статтею, як сільськогосподарських товарів. За такими операціями постачання нарахування та сплата податку до бюджету здійснюється на загальних підставах.

209.8. Спеціальний режим оподаткування не поширюється на виробників підакцизних товарів (лікеро-горілчані вироби, коньяк, бренді). Однак спеціальний режим оподаткування можуть застосовувати підприємства первинного виноробства, що поставляють виноматеріали для підприємств вторинного виноробства. Підприємства первинного виноробства здійснюють переробку винограду, виробництво виноматеріалів, сусла або соку консервованого, концентрату виноградного соку, займаються витримкою виноматеріалів, а також утилізацією відходів виноробства.

209.9. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань у сільськогосподарського підприємства. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у сільськогосподарського підприємства — продавця товарів/послуг.

209.10. Для переходу на спеціальний режим оподаткування сільськогосподарське підприємство повинно отримати свідоцтво про реєстрацію як суб’єкта спеціального режиму оподаткування. У свідоцтві про реєстрацію суб’єкта спеціального режиму оподаткування повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

209.11. У разі якщо протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних (податкових) періодів сукупне постачання несільськогосподарських товарів/послуг перевищує 25 відсотків вартості всіх товарів/послуг сільськогосподарського підприємства (тобто підприємство не відповідає критерію, встановленому п. 200.6), то:

— на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення;

— орган ДПС виключає таке підприємство з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування.

В умовах дії обставин непереборної сили суб’єкти спеціального режиму оподаткування можуть продовжити застосування спеціального режиму протягом певного терміну за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим або обласних рад. Ця норма не застосовується у випадках, якщо ризики втрати товарів були належно застраховані або у такого платника достатньо коштів на самостійне покриття збитків.

209.12. Цим пунктом визначено підстави для анулювання свідоцтва суб’єкта спеціального режиму оподаткування, у т. ч. за заявою сільськогосподарського підприємства про зняття його з реєстрації як суб’єкта спеціального режиму оподаткування. У випадках, передбачених п. 209.12, сільськогосподарське підприємство зобов’язане повернути органу ДПС свідоцтво про його реєстрацію як суб’єкта спеціального режиму оподаткування.

209.13. Сільськогосподарське підприємство, що обрало спеціальний режим оподаткування, подає податкову декларацію у строки та в порядку, встановлені для всіх платників податку.

У разі якщо суб’єкт спеціального режиму оподаткування здійснює діяльність у сфері сільського господарства, окремо лісового господарства, окремо рибальства чи одночасно здійснює всі види діяльності у сфері сільського, лісового господарства, рибальства, то подається одна податкова декларація з ПДВ (скорочена), а у спеціальних полях робиться відмітка за тим видом діяльності, який є основним для платника. При цьому до такої податкової декларації включаються обсяги постачання за всією сільськогосподарською діяльністю, до якої застосовується спеціальний режим. Звичайно, складається єдиний реєстр отриманих і виданих податкових накладних.

Якщо сільськогосподарське підприємство, що обрало спеціальний режим оподаткування, одночасно здійснює господарську діяльність, на яку не поширюється дія спеціального режиму, цей платник податку за результатами такої діяльності подає до контролюючого органу декларацію, за якою розрахунки з бюджетом проводяться на загальних підставах.

209.14. Операції з постачання сільськогосподарської продукції оподатковуються за основною ставкою ПДВ. Операції з вивозу сільськогосподарської продукції за межі митної території України оподатковуються суб’єктом спеціального режиму за нульовою ставкою.

Відповідно до п. 10 підрозділу 2 розділу XX Кодексу «Перехідні положення» установлено, за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року — 17 відсотків.

209.15. У цьому пункті подано визначення основних термінів, що застосовуються для цілей ст. 209. Податковий кредит формується за рахунок виробничих факторів, перелік яких подано у пп. 209.15.1.

209.16. Важливо знати, що на процес обробки, переробки та/або консервації спеціальний режим оподаткування не поширюється, якщо у такій обробці використовуватиметься сировина, придбана в іншого виробника, а не самостійно вирощена, відгодована, виловлена або зібрана (заготовлена).

209.17. Цей пункт містить вичерпний перелік видів діяльності за кодами КВЕД, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства. Для того щоб платнику ПДВ визначитися, чи поширюється на той або інший вид сільськогосподарської продукції спеціальний режим оподаткування, йому необхідно звернутися до зазначеного переліку видів діяльності. Перелік включає продукцію та послуги, пов’язані з рослинництвом, тваринництвом, змішаного сільського господарства, продукцію і послуги лісового господарства, продукцію та послуги рибництва тощо. Переліком також передбачено такі види діяльності, як обробка, переробка, консервація продукції, вирощеної, відгодованої, виловленої або зібраної (заготовленої) безпосередньо суб’єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання її в інших осіб).

209.18. Сільськогосподарські підприємства, які не обрали спеціального режиму оподаткування та на загальних підставах є платниками ПДВ, суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочні продукти, молочну сировину та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах (такою сумою є різниця між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту), повністю залишають у власному розпорядженні і спрямовують на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.

У разі якщо сільськогосподарським підприємством товарно-матеріальні цінності виготовлені та/або придбані використовуються у господарських операціях, пов’язаних з виготовленням зазначених у цьому пункті товарів (послуг), а частково для інших цілей, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється пропорційно, виходячи з частки використання таких товарно-матеріальних цінностей в операціях, пов’язаних з реалізацією молока, худоби, птиці, вовни, а також молочних продуктів, молочної сировини та м’ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах та відповідно в інших операціях.

Стаття 210. Спеціальний режим оподаткування діяльності щодо виробів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату

210.1. У випадках, визначених цією статтею, операції з постачання виробів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату підлягають оподаткуванню згідно з нормами цієї статті та не підлягають оподаткуванню в загальному порядку, встановленому цим розділом.

210.2. У цій статті терміни вживаються в такому значенні:

культурні цінності — вироби мистецтва, предмети колекціонування або антикваріату — товари, що належать до товарних позицій за кодами 9701–9706 згідно з УКТ ЗЕД;

дилер — платник податку, який придбаває (набуває за іншими цивільно-правовими договорами), у тому числі шляхом ввезення на митну територію України, культурні цінності, незалежно від мети та цілей їх ввезення, з метою їх подальшого перепродажу, незалежно від того, діє така особа від свого імені або від імені іншої особи за винагороду;

маржинальний прибуток (без урахування податку) — це сума, отримана у вигляді різниці між ціною продажу товарів та ціною їх придбання, розрахованих за звичайними цінами.

У разі продажу культурних цінностей на публічних торгах (аукціонах) його організатор прирівнюється з метою оподаткування до дилера відповідно до цього підпункту.

210.3. У разі постачання культурних цінностей застосовується спеціальна схема оподаткування маржинального прибутку, отриманого дилером, відповідно до положень цієї статті.

210.4. Маржинальна схема застосовується до постачання дилером культурних цінностей, якщо такі цінності були поставлені йому однією із зазначених нижче осіб:

а) особою, що не зареєстрована як платник податку;

б) платником податку, якщо операція з постачання ним таких культурних цінностей звільняється від оподаткування або не підлягає оподаткуванню згідно з цим розділом;

в) платником податку, якщо цим платником податку при постачанні культурних цінностей був нарахований податок за маржинальною схемою;

г) авторами культурних цінностей чи їх правонаступниками.

Маржинальна схема може застосовуватися дилером до операцій з постачання на митній території України культурних цінностей, що були ввезені дилером у митному режимі імпорту.

210.5. Базою оподаткування для операцій з постачання дилером культурних цінностей є його маржинальний прибуток (без урахування податку), до якого застосовується ставка, визначена підпунктом «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу.

На операції з постачання на митній території України дилером, який застосовує правила, встановлені цією статтею, податкова накладна не виписується.

210.6. Дилер, який придбаває культурні цінності в осіб, визначених у пункті 210.4 цієї статті, не має права на податковий кредит.

210.7. На операції з вивезення культурних цінностей у митному режимі експорту нульова ставка податку не застосовується.

210.8. Платник податку, що придбаває культурні цінності в дилера, який застосовує маржинальну схему, не має права вимагати податкову накладну та відносити до податкового кредиту суму податку, сплаченого на маржинальний прибуток.

Дилер зобов’язаний вести окремий податковий облік операцій з придбання та постачання культурних цінностей та окремий облік операцій з придбання та постачання інших товарів/послуг, до яких застосовується загальний режим оподаткування.

У ст. 210 Кодексу враховано норми усталеної міжнародної практики оподаткування діяльності з виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату. Встановлені законодавцем норми відповідають стандартам Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість.

У разі постачання культурних цінностей застосовується спеціальна схема оподаткування маржинального прибутку (різниці між ціною продажу товарів та ціною їх придбання, розрахованих за звичайними цінами), отриманого дилером, відповідно до положень цієї статті. Маржинальна схема застосовується до постачання дилером культурних цінностей у митному режимі імпорту, якщо такі цінності були поставлені йому однією із зазначених нижче осіб:

— особою, що не зареєстрована як платник податку;

— платником податку, якщо операція з постачання ним таких культурних цінностей звільняється від оподаткування або не підлягає оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу;

— платником податку, якщо цим платником податку при постачанні культурних цінностей був нарахований податок за маржинальною схемою;

— авторами культурних цінностей чи їх правонаступниками.

Базою оподаткування для операцій з постачання дилером культурних цінностей у митному режимі імпорту є його маржинальний прибуток (без урахування податку), до якого застосовується основна ставка ПДВ. При цьому податкова накладна не виписується, а дилер, який придбаває культурні цінності у зазначених осіб, не має права на податковий кредит.

До операцій з вивезення культурних цінностей у митному режимі експорту нульова ставка ПДВ не застосовується. Платник податку, що придбаває культурні цінності у дилера, який застосовує маржинальну схему, не має права вимагати податкову накладну та відносити до податкового кредиту суму податку, сплаченого на маржинальний прибуток.

Стаття 211. Особливості оподаткування операцій, пов’язаних із виконанням робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему

211.1. На період виконання робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, які виконуються за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі, або за рахунок коштів, які передбачаються в Державному бюджеті України як внесок України до Чорнобильського фонду «Укриття» для виконання міжнародної програми — Плану здійснення заходів на об’єкті «Укриття» відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку щодо діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні та Угоди про грант (проект ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку, Урядом України і Чорнобильською атомною електростанцією:

звільняються від оподаткування операції з імпорту товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання);

оподатковуються за нульовою ставкою операції з постачання товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання), виконання робіт та постачання послуг на митній території України, що здійснюються в рамках міжнародної технічної допомоги. Суми податку, сплачені платником податку — виконавцем робіт, послуг за контрактом, укладеним з особою-нерезидентом, яка уклала контракт з реципієнтом, відшкодовуються з бюджету протягом місяця, що настає після місяця, в якому подається податкова декларація, за умови наявності належним чином оформлених документів та підтвердження їх матеріалами документальної перевірки.

(Абзац третій пункту 211.1 статті 211 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011)

211.2. Зазначені в цій статті пільги не поширюються на операції, що стосуються підакцизних товарів та товарів 1-24 груп УКТ ЗЕД.

211.3. У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів або виконання робіт та постачання послуг платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку, що повинна бути сплачена в момент ввезення на митну територію України таких товарів або виконання робіт та постачання послуг на митній території України, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов’язання, та за період від дати ввезення на митну територію України таких товарів або виконання робіт і постачання послуг до дати збільшення податкових зобов’язань.

Статтею 211 Кодексу встановлено пільговий режим оподаткування обмеженого кола операцій на період виконання робіт із підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему. На період виконання таких робіт, які здійснюються у межах Рамкової угоди між Україною та ЄБРР стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні та Угоди про грант (проект ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між ЄБРР, Урядом України і Чорнобильською атомною електростанцією передбачено таке:

— звільняються від оподаткування операції з імпорту товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання);

— оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ операції з постачання товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання), виконання робіт та постачання послуг на митній території України, що здійснюються у межах міжнародної технічної допомоги. Суми податку, сплачені платником податку — виконавцем робіт, послуг за контрактом, укладеним з особою-нерезидентом, яка уклала контракт з реципієнтом, відшкодовуються з бюджету протягом місяця, що настає після місяця, в якому подається податкова декларація, за умови наявності належним чином оформлених документів та підтвердження їх матеріалами документальної перевірки.

Зазначені податкові пільги не поширюються на операції, що стосуються підакцизних товарів та товарів 1-24 груп УКТ ЗЕД (сільськогосподарські товари).