Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.

Стаття 212. Платники податку

212.1. Платниками податку є:

212.1.1. Особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

212.1.2. Особа — суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

212.1.3. Фізична особа — резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства.

212.1.4. Особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку.

212.1.5. Особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно до пункту 213.3 статті 213 цього Кодексу.

212.1.6. Особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог.

212.1.7. Особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, 0 евро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких умов.

212.1.8. Особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов.

212.2. Замовники, за дорученням яких виробляються підакцизні товари (продукція) з давальницької сировини, сплачують податок виробнику.

212.3. Реєстрація осіб як платників податку.

212.3.1. Реєстрація в органах державної податкової служби як платника податку суб’єкта господарювання, що здійснює діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції) та/або імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб’єкту відповідної ліцензії.

Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов’язані надати органу державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб — підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п’ятиденний строк з дня здійснення таких дій.

212.3.2. Інші платники підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку органами державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб — підприємців, не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому розпочато господарську діяльність.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI)

У коментованій статті визначено перелік осіб, які підпадають під статус платника акцизного податку та порядок їх реєстрації в органах державної податкової служби України. Платники акцизного податку, як непрямого податку на споживання окремих видів товарів (продукції) (визначених ст. 215 Кодексу як підакцизні), що включається до ціни таких товарів (продукції), є специфічною категорією, яка використовується для визначення сукупності суб’єктів господарювання та фізичних осіб та на яких положеннями Кодексу покладено обов’язок безпосередньої сплати акцизного податку до бюджету (акцизний податок є непрямим, а тому його особливістю є неспівпадіння в одній особі формального та реального платників податку).

212.1. Платників акцизного податку Кодексом розділено на види. По-перше, до їх складу віднесено осіб (юридичних та фізичних), що виробляють, у тому числі з давальницької сировини (в розумінні пп. 14.1.41 Кодексу), підакцизні товари (продукцію) на митній території України.

Відповідно до положень статті 2 Закону України від 19.12.1995 р. № 481-95/ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» виробництво спирту етилового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового може здійснюватися лише на державних підприємствах, а біоетанолу — на підприємствах усіх форм власності за наявності у них ліцензій. Виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб’єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії. Необхідною умовою для виробників спирту коньячного і плодового (незалежно від форми власності), крім отримання відповідної ліцензії, є наявність повного технологічного циклу виробництва коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією, а також забезпечення спеціальною тарою для витримки спиртів та кваліфікованими фахівцями[228].

До таких платників віднесено також і осіб, які виробляють на митній території України підакцизні товари на давальницьких умовах. Відповідно до Закону України від 15.09.1995 р. № 327/95-ВР «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» готова продукція, що вироблена із давальницької сировини ввезеної іноземним замовником, може реалізуватися на митній території України лише через зареєстроване ним в Україні постійне представництво, яке оформляє ввізну вантажну митну декларацію на готову продукцію (без фактичного її ввезення на митну територію України) і сплачує ввізне мито, інші податки та збори, передбачені законодавством для аналогічних імпортних товарів[229].

Законодавством України заборонено виробництво на давальницьких умовах спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Дане обмеження не застосовується при виробництві спирту етилового, коньячного і плодового з давальницької сировини нерезидентами за умови повного вивезення готової продукції за межі митної території України[230].

По-друге, до платників податку віднесено осіб-суб’єктів господарювання (в розумінні ст. 55 Господарського кодексу України), які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

По-третє, платниками акцизного податку визначено фізичних осіб (резидентів чи нерезидентів), які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, які кількісно перевищують величину, визначену митним законодавством України. Зокрема, ст. 253 Митного кодексу України встановлені обсяги та умови ввезення алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митну територію України без акцизного податку, встановленого на імпорт, у кількостях з розрахунку на одну особу[231].

По-четверте, до платників податку віднесено осіб, які здійснюють операції з конфіскованими, безхазяйними підакцизними товарами, такими, які за правом успадкування чи на інших підставах переходять у власність держави. Виходячи з даної норми, до платників податку віднесено осіб, які здійснюють реалізацію вказаних підакцизних товарів (продукції) на підставі рішень судових органів або інших уповноважених державних органів. Умови реалізації такої підакцизної продукції визначені Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, який затверджений Постановою КМУ від 25.08.1998 р. № 1340.

По-пяте, в Кодексі зафіксована норма щодо включення до сукупності платників акцизного податку осіб, які реалізують або передають іншим особам для подальшого використання підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України без сплати акцизного податку на умовах, визначених п. 213.3 ст. 213 Кодексу.

По-шосте, платниками податку визнаються особи, на яких покладено виконання вимог щодо звільнення від оподаткування в частині дотримання таких вимог: митних режимів; цільового використання підакцизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів, на які встановлено нульову ставку податку; звільнених від оподаткування, або які не підлягають оподаткуванню акцизним податком, за умови порушення відповідних норм. Виходячи з норм, визначених пп. 212.1.6-212.1.8 даної статті Кодексу, до платників податку відносяться особи за умови:

— порушення вимог митних режимів, визначених митним законодавством України, з використання підакцизних товарів (продукції) (якщо такі режими передбачали звільнення від сплати акцизного податку (див. п. 213.3 Коментарю до ст. 213 Кодексу);

— допущення нецільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр стовідсоткового спирту або 0 євро за 1 000 кг нафтопродуктів;

— порушення виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), що реалізуються (передаються) для виробництва підакцизних товарів та не підлягають або звільнені від оподаткування;

— здійснення реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного відповідно до п. 213.3 ст. 213 Кодексу.

212.2. Замовники, за дорученням яких виробляються підакцизні товари (продукція) з давальницької сировини, сплачують акцизний податок виробнику. Таким чином, безпосередньо обов’язок сплати податку до бюджету покладено на виробника підакцизної продукції (у виробництві якої використовувалася давальницька сировина) у термін, визначений п. 222.1 ст. 222 Кодексу. Власник готової продукції, виготовленої на давальницьких умовах, сплачує податок виробнику (переробнику) не пізніше дня відвантаження готової продукції його замовнику або, за його дорученням, іншій особі.

212.3. Даною нормою запроваджено нову систему реєстрації платників акцизного податку (на відміну від попередньої практики). Передбачено обов’язок інформування органами ліцензування виробництва підакцизних товарів (продукції) та/або імпорту алкогольних напоїв і тютюнових виробів органів державної податкової служби за місцем реєстрації суб’єкта господарювання як платника податків. На підставі вказаних даних передбачена реєстрація такого суб’єкта господарювання, як платника акцизного податку.

Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого Постановою КМУ від 14.11.2000 р. № 1698, до таких органів ліцензування належать: у частині ліцензування виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів — Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України, в частині ліцензування імпорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів — Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Органом ліцензування виробництва транспортних засобів визначено Міністерство промислової політики України[232].

Нормою п. 212.3.2 закріплено обов’язок інших суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з підакцизними товарами, за виключенням зазначених вище, щодо реєстрації як платників акцизного податку в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб — підприємців, не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць (див. п. 223.2 Коментарю до ст. 223 Кодексу), в якому розпочато господарську діяльність.

Під місцезнаходженням юридичної особи розуміється фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління й обліку[233].

При виконанні вимог, визначених коментованою нормою, слід враховувати положення пп. 14.1.24 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та наказу ДПА України від 22.12.2010 р. № 979[234] (щодо специфіки обліку великих платників податків).

Стаття 213. Об’єкти оподаткування

213.1. Об’єктами оподаткування є операції з:

213.1.1. реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

213.1.2. реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам;

213.1.3. ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України; 213.1.4. реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;

213.1.5. реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством, відповідно до пункту 213.3 статті 213 цього Кодексу;

213.1.6. обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат з урахуванням пункту 214.6 статті 214 цього Кодексу.

213.2. Операції з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню:

213.2.1. вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України.

Товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією, у тому числі, якщо відвантаження відбулося у звітному періоді, а вивезення (експортування) — у наступному звітному періоді і на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць наявна така митна декларація;

213.2.2. ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів (продукції), у яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на митній території країни імпортера, для їх повернення експортеру.

Такі підакцизні товари (продукція) ввозяться їх продавцем (експортером) без подальшої реалізації на митній території України.

213.3. Операції з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування:

213.3.1. реалізації легкових автомобілів для інвалідів, у тому числі дітей-інвалідів, оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, коштів фондів загальнообов’язкового державного страхування, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога та для потреб підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи), оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

213.3.2. ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, призначених для офіційного (службового) користування дипломатичними представництвами іноземних держав, консульськими установами іноземних держав та для особистого використання членами дипломатичних представництв іноземних держав, консульських установ іноземних держав виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави.

У разі реалізації на митній території України підакцизних товарів (продукції), що були ввезені із звільненням від оподаткування відповідно до норм цього підпункту, податок сплачується особами, що реалізують або передають у володіння, користування чи розпорядження такі підакцизні товари (продукцію), не пізніше дати такої реалізації одночасно із сплатою податку на додану вартість за ставками, що діяли на момент подання митної декларації при ввезенні підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;

213.3.3. ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, якщо при цьому згідно із законодавством України не справляється податок на додану вартість у зв’язку з розміщенням товарів (продукції') у митних режимах: транзиту, митного складу, знищення або руйнування, відмови на користь держави, магазину безмитної торгівлі, тимчасового ввезення, переробки на митній території України. У разі порушення умов митних режимів, що передбачають повне або часткове звільнення від оподаткування, особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов’язана обчислити та сплатити суму податкового зобов’язання. У разі коли в зазначених випадках митним законодавством України передбачається вимога щодо здійснення заходів гарантування, така вимога встановлюється і для цілей акцизного податку. Податок справляється, якщо в подальшому щодо таких товарів (продукції) виникають зобов’язання зі сплати податку на додану вартість;

213.3.4. безоплатної передачі для знищення підакцизних товарів (продукції), конфіскованих за рішенням суду та таких, що перейшли у власність держави внаслідок відмови власника, якщо вони не підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку;

213.3.5. реалізації підакцизних товарів (продукції), крім нафтопродуктів, вироблених на митній території України, що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції);

213.3.6. ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції), за умови пред'явлення органу державної митної служби ліцензії на право виробництва (крім виробництва нафтопродуктів);

213.3.7. ввезення фізичними особами на митну територію України підакцизних товарів (продукції) в обсягах, що не перевищують норм безмитного ввезення, встановлених законом;

213.3.8. реалізації безпосередньо вітчизняними виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів магазинам безмитної торгівлі. Підставою для звільнення від сплати податку продукції, яка призначена для реалізації магазинами безмитної торгівлі, є належно оформлена митна декларація, що оформляється під час відвантаження продукції від такого виробника;

213.3.9. ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції) (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів) як міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або як гуманітарної допомоги, наданої згідно з нормами Закону України «Про гуманітарну допомогу»;

213.3.10. ввезення акредитованими державними випробувальними лабораторіями та/або суб’єктами господарювання, які мають ліцензії на виробництво тютюнових виробів, еталонних (моніторингових) чи тестових зразків тютюнових виробів (не призначених для продажу вроздріб) для проведення досліджень чи випробувань (калібрування лабораторного обладнання, проведення дегустацій, вивчення фізико-хімічних показників, дизайну);

213.3.11. реалізації скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах для потреб населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI)

У коментованій статті систематизовано підходи до визначення об’єкта оподаткування акцизним податком. Для цілей оподаткування акцизним податком об’єктом оподаткування визначені безпосередньо здійснювані операції з підакцизними товарами (виключний перелік таких товарів визначено ст. 215 Кодексу). До об’єктів оподаткування, в т. ч. віднесено і операції з реалізації конфіскованих підакцизних товарів, реалізації ввезених підакцизних товарів у пільговому режимі без сплати акцизного податку (у разі порушення відповідних норм), а також втрачених підакцизних товарів з вини платника податків.

Порівняно з попередньою практикою перелік пільг зі сплати акцизного податку доповнено новими позиціями: ввезення підакцизних товарів як технічної або гуманітарної допомоги (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів), операцій із ввезення еталонних чи тестових (моніторингових) зразків тютюнових виробів.

213.1. Нормою закріплюється перелік операцій, які, відповідно до положень Кодексу, визначаються об’єктом оподаткування акцизним податком.

По-перше, об’єктом оподаткування визначаються операції з реалізації вироблених в Україні товарів. У загальному розумінні, відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, під реалізацією підакцизних товарів (продукції) розуміють будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини.

По-друге, до об’єктів оподаткування акцизним податком віднесено операції з реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки (за виключенням використання такої продукції для подальшого виробництва підакцизної продукції), здійснення внесків до статутного капіталу, а також працівникам підприємства-виробника підакцизних товарів (продукції).

По-третє, оподатковується ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції). Сплата податку здійснюється під час митного оформлення таких товарів, за винятком алкогольних напоїв та тютюнових виробів (див. коментар до ст. 227 Кодексу).

По-четверте, акцизним податком оподатковується реалізація конфіскованих та інших товарів, які перейшли у власність держави. Загальний порядок обліку, зберігання, оцінки і розпорядження конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, затвердженого Постановою КМУ від 25.08.1998 р. № 1340[235]. У даній частині потрібно також керуватися вимогами положень Закону України від 14.01.2000 р. № 1393-ХIV «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», а також Порядком утилізації або знищення неякісних чи небезпечних алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМУ від 19.04.2004 р. № 508 (див. п. 228.6 та п. 228.7 Коментарю до ст. 228 Кодексу).

По-п’яте, до об’єктів оподаткування віднесено операції з реалізації або передачі підакцизних товарів (продукції), що були звільнені від сплати податку, у разі порушення умов звільнення.

По-шосте, об’єктом оподаткування визначено обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції) понад встановлені нормативи (див. п. 214.6 з врахуванням п. 214.7 Коментарю до ст. 214 Кодексу).

213.2. Відповідно до загального правила, що застосовується у більшості країн світу до оподаткування підакцизних товарів (продукції) у країні споживання такої продукції, не підлягають оподаткуванню акцизним податком операції з реалізації підакцизних товарів (продукції) на експорт. Слід зазначити, що право на таке звільнення мають лише виробники такої продукції, а також її власники, якщо продукція була виготовлена з давальницької сировини.

Акцизний податок не нараховується за умови документального підтвердження здійснення експортної операції, а саме — оригіналом п’ятого аркуша («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, виданого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції. Відповідно норма застосовується і у разі, коли відвантаження відбулося у звітному періоді, а вивезення (експортування) — у наступному звітному періоді, а на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць наявна така митна декларація.

За умови відсутності подальшої реалізації на митній території України без сплати акцизного податку, експортером ввозяться раніше експортовані підакцизні товари (продукція), що мають недоліки, які перешкоджають їх реалізувати на митній території країни імпортера.

213.3. Кодексом передбачено звільнення від сплати акцизного податку цілого ряду операцій з підакцизними товарами (продукцією).

По-перше, податок не сплачується у разі придбання за кошти державного та місцевого бюджетів легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів (у т. ч. для дітей-інвалідів) та легкових автомобілів спеціального призначення для МОЗ та МЧС України.

По-друге, збережено звільнення від сплати податку ввезення підакцизних товарів (продукції), які призначені для офіційного використання дипломатичними та консульськими службами іноземних держав, а також особистого використання їх працівниками. За умови реалізації вказаних товарів (продукції) на митній території України податок сплачується за ставками, що діяли на момент митного оформлення таких товарів не пізніше дати такої реалізації одночасно із сплатою податку на додану вартість.

По-третє, підставою для звільнення від сплати податку Кодексом визначено розміщення ввезених підакцизних товарів у митний режим: транзиту, митного складу, магазину безмитної торгівлі, тимчасового ввезення, переробки на митній території України. Такі операції можуть бути віднесені до об’єкта оподаткування у разі недотримання вимог зазначених митних режимів.

Під транзитом розуміють митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України[236].

Під тимчасовим ввезенням визначають митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов’язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування[237]. Порядок визначення акцизного податку у разі тимчасового ввезення на митну територію України та переміщення через митну територію України транзитом підакцизних товарів подано в коментарі до ст. 219 Кодексу.

Під митним складом розуміють митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України[238].

Відповідно до положень Постанови КМУ від 12.12.2002 р. № 1867 не можуть бути розміщені в режимі митний склад: спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби, а також транзитні підакцизні товари.

Під магазином безмитної торгівлі визначають митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання[239]. Умови реалізації підакцизних товарів у режимі магазину безмитної торгівлі визначено главою 37 Митного кодексу України.

Переробка на митній території України є митним режимом, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту. Обмеження щодо здійснення операцій з виробництва підакцизних товарів на давальницьких умовах подано в п. 212.1 Коментарю до ст. 212 Кодексу.

По-четверте, звільняються від оподаткування операції щодо знищення підакцизних товарів (продукції) відповідно до Порядку утилізації або знищення неякісних чи небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який затверджений постановою КМУ від 19.04.2004 р. № 508.

По-п’яте, звільняється від оподаткування реалізація вироблених підакцизних товарів (продукції), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів або ввезення виробником підакцизних товарів (за умови пред’явлення ліцензії на право виробництва).

По-шосте, звільнено від оподаткування ввезення підакцизних товарів фізичними особами в межах норм, визначених митним законодавством для безмитного ввезення (ст. 250 Митного кодексу України та ст. 8 Закону України від 13.09.2001 № 2681 «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»).

По-сьоме, звільнено від оподаткування податком операції з реалізації підакцизних товарів (виготовлених вітчизняними виробниками) магазинам безмитної торгівлі. Підставою для звільнення від сплати податку продукції, призначеної для реалізації магазинам безмитної торгівлі, є реалізація такої продукції за прямим договором та належно оформленою вантажною митною декларацією (оформляється під час відвантаження продукції від такого виробника).

Крім того, законодавцем звільнено від оподаткування акцизним податком операції з товарами (продукцією) як міжнародної технічної допомоги (за виключенням алкогольних напоїв та тютюнових виробів), а також операції щодо ввезення на митну територію України акредитованими державними випробувальними лабораторіями та/або суб’єктами господарювання еталонних (моніторингових) чи тестових зразків тютюнових виробів для проведення відповідних досліджень чи випробувань.

Реалізація скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах для потреб населення за звільнення від оподаткування акцизним податком регулюється відповідною постановою Кабінету Міністрів України. Так, продаж скрапленого газу для потреб населення здійснюється його виробниками на спеціалізованих аукціонах, які проводяться на умовах, визначених Положенням про організацію та проведення аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля, затвердженим постановою КМУ від 04.04.2000 р. № 599[240].

Стаття 214. База оподаткування

214.1. У разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є:

214.1.1. вартість реалізованого товару (продукції), виробленого на митній території України, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку;

214.1.2. вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку.

214.2. При визначенні бази оподаткування перерахунок іноземної валюти на національну валюту здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на дату подання до митного органу митної декларації до митного оформлення.

214.3. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначається відповідно до Митного кодексу України.

214.4. У разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з вироблених на митній території України або ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об’єму, кількості товару (продукції), об’єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

214.5. У разі обчислення податку із застосуванням одночасно адвалорних та специфічних ставок податку базою оподаткування є база, визначена відповідно до пунктів 214.1 та 214.4 цієї статті.

214.6. У разі наявності наднормативних втрат спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, допущених з вини виробника під час виробництва підакцизних товарів (продукції), базою оподаткування є вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів (продукції).

Норми втрат і виходу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв затверджуються центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

214.7. При псуванні, знищенні, втраті підакцизних товарів (продукції), крім випадків, передбачених у пункті 216.3 статті 216 цього Кодексу, базою оподаткування є вартість та обсяги втрачених товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат згідно з пунктом 214.6 статті 214 цього Кодексу.

До прийняття Кодексу порядок визначення бази оподаткування з акцизного збору регулювався Декретом КМУ «Про акцизний збір» та законами про ставки акцизного збору. База оподаткування за ставками акцизного збору у процентах до обороту реалізації товару (продукції) — адвалорними, визначалася як вартість товарів, обчислена з обсягів реалізованої (імпортованої) продукції за максимальними роздрібними цінами (без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного збору), за ставками у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції) — специфічними, виходячи з кількісних показників реалізованого товару (продукції).

Відповідно до ст. 23 Кодексу базою оподаткування є фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання. Коментованою статтею безпосередньо регламентується порядок визначення бази оподаткування акцизним податком, а також особливості визначення бази оподаткування з підакцизних товарів у разі застосування адвалорних та специфічних ставок акцизного податку одночасно.

214.1. Нормою закріплено порядок визначення бази оподаткування при застосуванні адвалорних ставок податку. Як при виробництві на митній території України, так і при імпорті підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є вартість реалізованого (ввезеного) такого товару, визначена за встановленими виробником (імпортером) максимальними роздрібними цінами без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку. База оподаткування визначається окремо за кожним видом підакцизних товарів. При проведенні обчислення сум податкового зобов’язання з максимальної роздрібної ціни податок на додану вартість виключається.

214.2. При визначенні бази оподаткування з імпортованих підакцизних товарів, на які ставки встановлено в євро, перерахунок іноземної валюти на національну валюту здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземної валюти (євро), встановленим Національним банком України, що діє на дату подання до органу державної митної служби митної декларації для митного оформлення.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), в обов’язковому порядку сплачують акцизний податок при ввезенні на митну територію України під час подання митної декларації (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що підлягають маркуванню).

214.3. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України[241]. Митна вартість відображається у вантажній митній декларації, що оформлюється при ввезенні підакцизних товарів (продукції) на митну територію України.

214.4. Базою оподаткування у разі обчислення акцизного податку за специфічними ставками у твердих сумах з одиниці товару (продукції) з вироблених на митній території України, імпортованих на митну територію України підакцизних товарів (продукції) є їх кількісна величина, визначена в одиницях виміру ваги, об’єму, об’єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

214.5. Для оподаткування акцизним податком Кодексом (див. п. 215.2 Коментарю до ст. 215 Кодексу) встановлено ставки в твердих сумах з одиниці товару (продукції) — гривнях та євро — специфічні, а також у процентах до обороту реалізації (ввезення) товару (продукції) — адвалорні.

Специфічні ставки застосовуються для спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пива і встановлені в національній грошовій одиниці — гривні, а також для нафтопродуктів і транспортних засобів та кузовів до них, які встановлені в іноземній грошовій одиниці — євро.

Адвалорні ставки у процентах до обороту реалізації (ввезення) товару (продукції), визначеного за максимальними роздрібними цінами, без податку на додану вартість, встановлено тільки для тютюнових виробів.

Для підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставки податку одночасно у відсотках до обороту з реалізації та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції), сума податку визначається одночасно за обома ставками окремо за кожним видом товару, на який встановлено максимальну роздрібну ціну.

214.6. Нормою закріплено положення щодо включення до бази оподаткування акцизним податком наднормативних втрат спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, які допущені з вини виробника. У такому випадку база оподаткування визначається як вартість (кількість) товарів (продукції), які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів. Вказані норми затверджуються центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України (відповідно до положень постанови КМУ від 07.08.2001 р. № 940 — Департаментом контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України[242]).

У діючому законодавстві норми втрат спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв затверджено наказом Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів від 13.03.2000 р. № 25.

214.7. Нормою законодавець визначає, що при псуванні, знищенні, втраті підакцизних товарів (продукції) до бази оподаткування акцизним податком включається вартість та обсяги таких товарів (продукції). Дана норма застосовується, за винятком випадків, коли:

а) платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим;

б) підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов’язаної з природним результатом. Ця норма застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів, які затверджуються центральними органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України. Зокрема, нормативні витрати нафтопродуктів, які відбуваються під час транспортування, зберігання та відпуску, визначаються відповідно до положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155.

Стаття 215. Підакцизні товари та ставки податку

215.1. До підакцизних товарів належать:

спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

нафтопродукти, скраплений газ;

автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

215.2. Ставки податку та перелік товарів, з яких справляється податок:

215.2.1. ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України;

215.2.2. ставки податку встановлюються відповідно до визначень розділу І цього Кодексу:

адвалорні,

специфічні,

адвалорні та специфічні одночасно;

215.2.3. ставки акцизного податку на бензин моторний за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2710 11 51 00, 2710 11 59 00, що містить тетраетилсвинець, збільшуються в 1,5 раза.

215.3. Податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками:

215.3.1. спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво:

215.3.2. тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну:

215.3.3. мінімальне акцизне податкове зобов’язання зі сплати акцизного податку на тютюнові вироби:

215.3.4. нафтопродукти, скраплений газ:

(з 01.01.2012 р. до підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 будуть внесені зміни, передбачені підпунктом 96 пункту 1 розділу I Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI)

215.3.5. автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів, зазначених у товарній позиції згідно з УКТ ЗЕД 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі:

215.3.6. кузови для автомобілів, зазначених у товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД:

215.3.7. мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним мотором, з колясками або без них:

215.3.8. причепи та напівпричепи для тимчасового проживання у кемпінгах, типу причіпних будиночків:

Коментованою статтею закріплено перелік підакцизних товарів (продукції) та ставки податку: специфічні — в гривнях та євро, адвалорні — у відсотках. Кодексом збережено фактично діючий (до прийняття Кодексу) перелік підакцизних товарів. Однак додатково до такого переліку додано скраплений газ, що в цілому відповідає європейській практиці та кореспондує з вимогами Директиви Ради 2003/96/ЄС від 27.10.2003 р. (щодо реструктуризації системи ЄС щодо оподаткування енергопродуктів та електроенергії).

215.1. Підакцизні товари (продукція) — товари за товарними позиціями, категоріями та підкатегоріями згідно з кодуванням товарів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності — УКТ ЗЕД, відповідно до Закону України від 05.04.2001 р. № 2371-III «Про Митний тариф України», на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку. До таких товарів (продукції) віднесено:

— спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

— тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

— нафтопродукти, скраплений газ;

— автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Перелік товарів (продукції), з яких справляється податок, докладно представлений у коментарі до п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

215.2. Відповідно до норм ст. 25 Кодексу ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Законодавець визначає, що ставки акцизного податку є єдиними на усій території України. Це пов’язано з принципами загальності оподаткування та рівності усіх платників перед законом.

Для оподаткування акцизним податком окремих видів підакцизних товарів (продукції) застосовуються: адвалорні (у процентах до обороту реалізації товару (продукції), специфічні (у твердих сумах з одиниці товару (продукції) та адвалорні й специфічні ставки одночасно. Одночасно за ставками у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції) і у процентах до обороту реалізації товару (продукції) оподатковуються тютюнові вироби.

Специфічні ставки податку, встановлені в національній валюті, підлягають щорічній індексації в порядку, визначеному розділом XIX «Прикінцеві положення» даного Кодексу. Так, до завдань Кабінету Міністрів України віднесено щорічне (до 1 червня) внесення до Верховної Ради України проекту закону про внесення змін до Кодексу щодо індексації ставок акцизного податку, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів інфляції.

Для стимулювання виробництва неетильованих бензинів і зменшення обсягів використання бензинів, що містять тетраетилсвинець, законодавцем збережений підвищуючий коефіцієнт 1,5, який застосовується до ставок податку з бензинів моторних за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2710 11 51 59 00, що містять тетраетилсвинець.

215.3. Нормами Кодексу встановлено розміри ставок акцизного податку за товарними позиціями, категоріями та підкатегоріями кодуванням товарів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

215.3.1. Ставки акцизного збору на спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, одержані шляхом перегонки, спиртні напої будь-якої концентрації встановлено в гривнях, переважно на товарну позицію відповідно до кодування товарів за УКТ ЗЕД, але є випадки, коли ставки встановлено на окремі підкатегорії, наприклад на коньяки України. При цьому щодо товару, де ставку встановлено на товарну позицію, до переліку підакцизних алкогольних напоїв відноситься продукція за всіма категоріями та підкатегоріями цієї позиції згідно з УКТ ЗЕД. На алкогольні напої, що відносяться до виноробної продукції, ставки акцизного збору встановлено переважно в гривнях за 1 л продукції, крім виноробної продукції за кодом 2206, де ставка встановлена в гривнях за 1 літр 100-відсоткового спирту. Однак з останньої позиції окремим рядком виділено підкатегорії сидру і перрі (без додавання спирту), на які встановлено ставку податку за 1 літр продукції.

Щодо коньяку (спиртові дистиляти за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00), то Кодексом у пункті 1 підрозділу 5 «Особливості застосування ставок акцизного податку та екологічного податку» розділу XX «Перехідні положення» відтерміновано підвищення ставок податку до рівня ставок на інші спиртові дистиляти для такої продукції до 2013 року.

215.3.2. Тютюнові вироби, на які встановлено ставки акцизного податку, віднесено до підакцизних. Також до підакцизних товарів відноситься і тютюнова сировина за кодом 2401, на яку встановлено нульову ставку акцизного податку.

На тютюнові вироби встановлено ставки податку двох видів: у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції) та у процентах до обороту реалізації товару (продукції), за якими оподаткування акцизним податком здійснюється одночасно.

До підакцизних тютюнових виробів, що оподатковуються акцизним податком, відносяться такі (за кодами УКТ ЗЕД):

2401 — тютюнова сировина, тютюнові відходи;

2402 10 00 00 — сигари, включаючи сигари з відрізаними кінцями, та сигарили (тонкі сигари), з вмістом тютюну;

2402 20 90 10 — сигарети без фільтра, цигарки;

2402 20 90 20 — сигарети з фільтром;

2403 (крім 2403 99 10 00, 2403 10) — тютюн та замінники тютюну промислового виробництва; тютюн «гомогенізований» або «відновлений»; тютюнові екстракти та есенції;

2403 10 — тютюн для паління з вмістом або без вмісту замінників у будь-якій пропорції;

2403 99 10 00 — жувальний і нюхальний тютюн.

215.3.3. З метою недопущення заниження рівня оподаткування на сигарети без фільтру та з фільтром встановлено мінімальне акцизне податкове зобов’язання на 1 000 сигарет (окремо для сигарет з фільтром і сигарет без фільтра, цигарок), яке повинне бути не менше встановленої суми у гривнях.

215.3.4. Ставки на нафтопродукти встановлені в євро на окремі підкатегорії кодування товарів за УКТ ЗЕД на одиницю виміру (1 000 кілограмів). Основні групи нафтопродуктів, що оподатковуються податком:

— легкі дистиляти, до яких відносяться бензини спеціальні, бензини моторні авіаційні, інші спеціальні бензини тощо;

— середні дистиляти, до яких відносяться бензини для специфічних процесів переробки та для хімічних перетворень у процесах, газ, бензини моторні всіх видів для двигунів внутрішнього згоряння, у т. ч. і сумішеві з вмістом високооктанової кисневмісної добавки;

— скраплений газ (пропан, СПБТ — суміш пропану та бутану технічного), який оподатковується також за ставками в євро за 1 000 кг продукції;

— важкі дистиляти (дизельне пальне), розмір ставок податку на які встановлено диференційовано. Ставки встановлено залежно від вмісту сірки в їх складі: чим більший її вміст у дизельному паливі, тим вища ставка податку. Облік окремих видів дизельного пального, залежно від вмісту сірки, встановлено окремими Правилами, які затверджені постановою КМУ від 21.03.2007 р. № 545[243].

З 1 січня 2012 року буде розширено перелік підакцизних товарів за рахунок двох товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД — 2711 14 00 00 (етилен, пропілен, бутилен і бутадієн) та 2711 19 00 00 (інші скраплені (зріджені) гази). Уточнено визначення групи підакцизних товарів, які відносяться до нафтопродуктів. З 1 січня 2012 року підакцизними вважатимуться нафтопродукти з фізико-хімічними показниками, що визначені у ГСТУ 320.00149943.010-98 «Паливо пічне побутове» (коди товару згідно з УКТ ЗЕД 2710 16 61 00, 2710 19 63 00, 2710 19 65 00 та 2710 19 69 00).

Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» з 1 січня 2012 року збільшуються ставки акцизного податку щодо цілого ряду видів нафтопродуктів, чим вирівнюються умови оподаткування акцизним податком всередині товарних груп.

215.3.5. Ставки на транспортні засоби встановлено на окремі підкатегорії або позиції товарів за УКТ ЗЕД в євро за 1 куб. см об’єму циліндрів двигуна. Розміри ставок на нові автомобілі встановлено нижчі, ніж ставки на автомобілі, що були у вжитку.

215.3.6. Окремо встановлені ставки податку на кузови для автомобілів, зазначених у товарній позиції УКТ ЗЕД 8703 — автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені основним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі. Ставки податку встановлені в євро за 1 штуку.

215.3.7. Ставки податку на мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним мотором, з колясками або без них встановлені в євро за 1 куб. см об’єму циліндрів двигуна.

215.3.8. Ставки податку на причепи та напівпричепи для тимчасового проживання у кемпінгах (типу причіпних будиночків) за кодом УКТ ЗЕД 8716 10 99 00 встановлені в євро за 1 штуку.

Стаття 216. Дата виникнення податкових зобов’язань

216.1. Датою виникнення податкових зобов’язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.

216.2. Датою виникнення податкового зобов’язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. У цьому пункті втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого платник податку не може встановити.

216.3. Податкове зобов’язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо:

а) платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим;

б) підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов’язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

216.4. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов’язання митним органом у визначених законодавством випадках.

216.5. При передачі підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, датою виникнення податкових зобов’язань є дата їх відвантаження виробником замовнику або за його дорученням іншій особі.

216.6. При використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов’язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції).

Стаття, що коментується, регламентує порядок визначення дати виникнення податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку, який узгоджено з вимогами Директиви Ради 2008/118/ЄС від 16.12.2008 про загальний режим акцизних зборів (даною Директивою також скасовано Директиву Ради 92/12/ЄЕС). Дата виникнення податкових зобов’язань прямо пов’язана з моментом виникнення податкового обов’язку (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), який виникає за наслідками того податкового періоду, в якому мала місце відповідна подія.

216.1. Датою виникнення податкових зобов’язань зі сплати акцизного податку щодо підакцизних товарів, вироблених на митній території України, визначено дату реалізації таких товарів (продукції), за винятком випадків відтермінування сплати податку за податковим векселем на строк 90 або 180 днів (див. коментар до статей 225 та 229 Кодексу).

216.2. Датою виникнення податкового зобов’язання щодо зіпсованого, знищеного або втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. Законодавець визначає, що втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого (якої) платник податку не може встановити.

216.3. Вартість або обсяг втраченого підакцизного товару (продукції) не підлягає включенню до бази оподаткування, а відповідно щодо таких товарів (продукції) не виникає податкового зобов’язання у разі, якщо такі втрати викликані об’єктивними (природні втрати) або форс-мажорними обставинами.

Відомості про події, пов’язані з пожежами, аваріями, повенями та іншими форс-мажорними ситуаціями, мають бути підтвердженні відповідними державними органами, а саме: органами МНС України, ДАІ МВС України, службами Гідрометцентру та іншими органами в межах відповідної компетенції. Обсяги втрат підакцизних товарів (сировини, продукції), які знаходились на зберіганні у складах або перевозилися, документуються при проведенні відповідної інвентаризації, результати якої фіксуються відповідними актами, які є документами первинного бухгалтерського обліку. Визначення втрат здійснюється із використанням Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69.

Втрати спирту при виробництві лікеро-горілчаної продукції — це виробничі втрати з моменту отримання спирту зі спиртосховища (складу) у виробництво до передачі готової продукції на склад, з урахуванням спиртовмісних залишків у виробництві та пробах, взятих на аналіз у лабораторію. Норми втрат є гранично допустимими й застосовуються тільки у разі фактичної нестачі спирту або лікеро-горілчаної продукції при транспортуванні, зберіганні та виробництві. Щодо порядку визначення втрат інших підакцизних товарів (продукції) див. додатково п. 214.7 Коментарю до ст. 214 Кодексу.

216.4. Нормою визначено, що датою виникнення податкового зобов’язання при імпорті підакцизних товарів (продукції) є дата подання митному органу вантажно-митної декларації для відповідного митного оформлення. Крім того, у разі встановлення порушень митних режимів, згідно з якими при митному оформленні податок не сплачувався, датою виникнення податкового зобов’язання є дата встановлення такого порушення. При цьому сума податку розраховується за ставками податку, які діяли на момент митного оформлення підакцизних товарів (продукції) у такому митному режимі без сплати податку.

216.5. Датою виникнення податкового зобов’язання при виробництві підакцизних товарів (продукції) з давальницької сировини є дата відвантаження такої продукції замовнику або, за його дорученням, — іншій особі. Особливості сплати податку за операціями з підакцизними товарами (продукцією), що виготовлені з давальницької сировини, подано в пунктах 212.1, 212.2 та 222.1 даного Коментарю.

216.6. Датою виникнення податкових зобов’язань з підакцизними товарами (продукцією), які були використані для власних виробничих потреб, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулася передача зазначених товарів у використання у виробничому процесі. Виключенням з цієї норми є випадки, коли підакцизні товари (сировина, продукція) використовуються, як сировина для виробництва підакцизних товарів і відповідно до положень ст. 213 Кодексу не оподатковується (крім нафтопродуктів) (див. п. 213.3 Коментарю до ст. 213 Кодексу).

Стаття 217. Порядок обчислення податку з товарів, вироблених на митній території України

217.1. Суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов’язань.

217.2. Суми податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, визначаються виробником (переробником), виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату відвантаження готової продукції її замовнику або за його дорученням іншій особі.

217.3. Податок з товарів (продукції), на які встановлені ставки податку в іноземній валюті, сплачується у національній валюті і розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу.

217.4. Забороняється сплата сум податку шляхом взаємних заліків, зустрічних зобов’язань, векселями та в інших формах, що не передбачають сплати сум такого податку коштами.

217.5. У разі повного або часткового повернення покупцем підакцизних товарів (продукції), вироблених (виготовлених) на митній території України, продавцю для усунення недоліків товару (продукції) або його знищення (переробки) у зв’язку з неможливістю усунення таких недоліків, платник податку — продавець проводить коригування податкових зобов’язань зі сплати акцизного податку у звітному періоді, у якому відбулося таке повернення.

Сума коригування обчислюється платником податку із застосуванням максимальних роздрібних цін, ставок акцизного податку з урахуванням мінімального податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку, які діяли на дату виникнення податкового зобов’язання щодо таких товарів (продукції).

Сума коригування зазначається в декларації з акцизного податку за звітний період, у якому відбулось таке повернення.

У разі подальшої реалізації цих товарів (продукції) зобов’язання з акцизного податку обчислюються у загальному порядку.

Коментованою статтею регламентується порядок визначення суми акцизного податку з товарів (продукції), які вироблені на митній території України. Крім того, закріплено норму безумовної сплати сум податку до бюджету лише грошовими коштами.

217.1. Сума акцизного податку визначається платником самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції), ставок податку, що діють на момент реалізації такої продукції (з урахуванням законодавчо наданих пільг та відстрочення податкового зобов’язання за податковим векселем).

217.2. Особливістю визначення суми податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, є застосування ставок податку, що діють на дату відвантаження готової продукції її замовнику, або, за його дорученням, — іншій особі. Суми акцизного податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, повинні бути включені виробником такої продукції в податковому періоді, на який припадає дата її відвантаження.

Виробництво з давальницької сировини, згідно з нормами Кодексу та виходячи з норм від 19.12.1995 р. № 481-95/ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», можливе лише для виноматеріалів з винограду та підакцизних нафтопродуктів.

Відповідно до положень ст. 14 вказаного Закону сплата сум акцизного податку замовником підакцизної продукції виробнику, а також перерахування таких сум виробником до бюджету здійснюється виключно у грошовій формі[244].

217.3. Розрахунок акцизного податку з підакцизних товарів (нафтопродукти, легкові автомобілі та кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли), на які ставки податку встановлені в євро (див. п. 215.3 Коментарю до ст. 215 Кодексу), здійснюється з використанням офіційного курсу гривні до євро, який встановлений Національним банком України на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація таких товарів. У цілях визначення суми податку такий курс залишається незмінним протягом календарного кварталу.

217.4. Норма щодо заборони сплати акцизного податку шляхом взаємних заліків, зустрічних зобов’язань, векселями та в інших формах, що не передбачають сплати сум такого податку коштами, поширена на всі види підакцизних товарів (продукції). Дана норма стосовно сплати акцизу зі спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлена статтями 14 та 15 Закону України від 19.12.1995 р. № 481-95/ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», якими визначено, що при реалізації спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у межах бартерних (товарообмінних) операцій або інших операцій, що не передбачають їх оплати в грошовій формі, у тому числі векселями чи іншими видами боргових зобов’язань, покупець (отримувач) підакцизної продукції зобов’язаний здійснити оплату суми акцизного податку, включеного до ціни продукції, а також податку на додану вартість, нарахованого на таку ціну, виключно у грошовій формі. У такому ж порядку здійснюється оплата вартості виготовлення (переробки, обробки) підакцизної продукції на давальницьких умовах. Із запровадженням цієї норми Кодексу такий порядок сплати розповсюджується на всі види підакцизних товарів.

Крім того, положеннями ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481-95/ВР передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі вартості відвантаженої продукції, у випадку сплати сум акцизного податку та податку на додану вартість — в інших формах, які не передбачають сплату таких платежів коштами[245].

217.5. Положеннями даної норми законодавцем закріплено право платників акцизного податку на коригування податкових зобов’язань у випадку повного (часткового) повернення раніше реалізованих ним товарів для усунення недоліків товару або його знищення (переробки) у зв’язку з неможливістю усунення таких недоліків. У разі подальшої реалізації цих товарів (продукції) податкове зобов’язання з акцизного податку обчислюється у загальному порядку, тобто виходячи із ставок та умов, що встановлені на дату такої реалізації.

У разі якщо положення даної норми відноситься до підакцизних товарів (продукції), що підлягає маркуванню марками акцизного податку (алкогольні напої та тютюнові вироби) коригування податкових зобов’язань проводиться з врахуванням норм Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1251 в частині дотримання порядку повернення вказаних марок їх продавцю.

Сума коригування податку визначається, виходячи з максимальних роздрібних цін, ставок акцизного податку з урахуванням мінімального податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку, які діяли на дату виникнення податкового зобов’язання з повернених товарів (продукції), та зазначається в декларації з акцизного податку за звітний період, у якому відбулось таке повернення.

Стаття 218. Порядок обчислення податку з товарів, які ввозяться на митну територію України

218.1. Суми податку з товарів (продукції), які ввозяться на митну територію України, що підлягають сплаті, визначаються платниками податку самостійно, виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку.

218.2. Податок із підакцизних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, обчислюється у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату подання митному органу митної декларації до митного оформлення.

218.3. Суми податку, що підлягають сплаті, у разі порушення умов розміщення підакцизних товарів у митних режимах: магазину безмитної торгівлі, переробки на митній території України, визначаються, виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діяли на момент подання митної декларації при розміщенні у відповідний режим.

218.4. У разі повного або часткового повернення імпортером підакцизних товарів (продукції), ввезених на митну територію України, продавцю у зв’язку з непридатністю їх для реалізації на митній території України, платник податків — імпортер проводить коригування податкових зобов’язань зі сплати акцизного податку у звітному періоді, у якому відбулось повернення невикористаних та пошкоджених марок, або органу державної податкової служби, який видав марки, надані відповідні документи, що підтверджують втрату марок.

Сума коригування обчислюється платником податку із застосуванням максимальних роздрібних цін, ставок акцизного податку з урахуванням мінімального податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку, які діяли на дату виникнення податкового зобов’язання щодо таких товарів (продукції).

Сума коригування зазначається в декларації з акцизного податку за відповідний звітний період. При цьому сума акцизного податку за бажанням імпортера повертається йому на поточний рахунок у банку або зараховується при придбанні наступних партій марок акцизного податку.

Статтею врегламентовано загальний порядок обчислення акцизного податку з товарів (продукції), які ввозяться на митну територію України, а також передбачено застосування нової норми щодо повернення сум сплаченого податку (у разі вивезення за межі митної території України раніше імпортованих підакцизних товарів (продукції) як таких, що не придатні для реалізації на митній території України).

218.1. Сума акцизного податку визначається платником самостійно, виходячи з обсягів ввезених підакцизних товарів (продукції) та ставок податку, що діють на момент ввезення такої продукції на митну територію України. Суб’єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), в обов’язковому порядку їх декларують і сплачують податок при ввезенні на митну територію України (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що підлягають маркуванню марками акцизного податку).

Розрахунок податку з імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які підлягають маркуванню, здійснюється за ставками, які діють на час придбання марок акцизного податку. Сума податку підлягає корегуванню при зміні на дату подання митної декларації ставки податку або максимальних роздрібних цін (на тютюнові вироби), якщо вони відрізняються від тих, що діяли на час придбання марок акцизного податку. Відповідальність за правильність розрахунку суми податку несе безпосередньо імпортер таких підакцизних товарів (продукції).

218.2. Розрахунок податку з підакцизних товарів, на які встановлено ставки податку в євро, здійснюється з використанням офіційного курсу гривні до іноземної валюти (євро), встановленого Національним банком України, що діє на дату подання органу державної митної служби митної декларації до митного оформлення.

218.3. У разі встановлення фактів порушення умов розміщення підакцизних товарів у митних режимах: магазину безмитної торгівлі, переробки на митній території України (див. п. 213.3 Коментарю до ст. 213 Кодексу), для розрахунку суми податку використовуються ставки, що діяли на момент подання митної декларації при розміщенні у відповідний режим. Під магазинами безмитної торгівлі розуміються підприємства роздрібної торгівлі, які знаходяться у митному режимі «магазин безмитної торгівлі» та здійснюють свою діяльність відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1089 «Про затвердження Порядку відкриття і ліквідації магазинів безмитної торгівлі та Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі».

Вартість та обсяги алкогольних напоїв і тютюнових виробів, які призначені для реалізації магазинами безмитної торгівлі, не оподатковуються акцизним податком у разі відвантаження їх безпосередньо українськими виробниками цієї продукції. Алкогольні напої та тютюнові вироби повинні поставлятися для реалізації магазинами безмитної торгівлі безпосередньо виробниками цієї продукції за прямими договорами, укладеними між цими виробниками і власниками магазинів безмитної торгівлі. Митне оформлення алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що спрямовуються до магазинів безмитної торгівлі, здійснюється у момент відвантаження такої продукції від виробника.

218.4. Нормою передбачено відшкодування сум акцизного податку імпортеру у разі, якщо він повертає підакцизні товари (продукцію), раніше ввезені на митну територію України, у зв’язку з непридатністю їх для реалізації.

Сума податку на обсяги повернутої продукції визначається за ставками та у порядку, який діяв на дату виникнення податкового зобов’язання і відображається у декларації з акцизного податку за звітний період, у якому відбулось повернення невикористаних та пошкоджених марок органу державної податкової служби, який видав ці марки. Крім того, у декларації відображається відшкодування сум акцизного податку у разі, коли органу державної податкової служби, який видав ці марки надано відповідні документи, що підтверджують втрату марок.

Стаття 219. Порядок обчислення податку в разі тимчасового ввезення на митну територію України та переміщення через митну територію України транзитом підакцизних товарів

219.1. Ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції), що переміщуються через митну територію України транзитом, проводиться без сплати податку за умови здійснення заходів щодо гарантування доставки товарів (продукції) у порядку, визначеному митним законодавством.

219.2. Підакцизні товари (продукція), які тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені для показу чи демонстрації під час проведення виставок, конкурсів, нарад, семінарів та ярмарків, спеціальних виставкових заходів, якщо вони залишаються у власності нерезидентів та їх використання на території України не має комерційного характеру, пропускаються через митний кордон України без сплати податку під зобов’язання, узяте перед органом державної митної служби, про вивезення таких товарів (продукції) у тому самому стані, в якому вони ввозилися, крім змін внаслідок фактичного природного зношення, на строк тимчасового ввезення за умови надання гарантій (грошової застави) органу державної митної служби.

Коментованою статтею визначено механізм звільнення від сплати акцизного податку з підакцизних товарів (продукції), які переміщуються через митну територію України транзитом, а також умови звільнення від сплати податку у разі тимчасового ввезення підакцизних товарів на митну територію України, використання яких не має комерційного характеру.

219.1. Умовою звільнення транзиту підакцизних товарів (продукції) через митну територію України є здійснення заходів щодо гарантування доставки таких товарів (продукції) у порядку, визначеному митним законодавством. Відповідно до ст. 185 Митного кодексу України транзит є одним з видів митного режиму. Умови переміщення товарів у митному режимі транзиту визначені гл. 33 Митного кодексу України.

Даний режим може бути вибраний декларантом самостійно відповідно до мети переміщення підакцизних товарів (продукції) та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення. Відповідно до вказаного митного режиму підакцизні товари (продукція) переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів (продукції) на митній території України[246].

Граничними термінами транзиту підакцизних товарів митною територією України визначені такі:

— автомобільним транспортом (з моменту ввезення на територію України) — 5 діб у разі прямого транзиту і 10 діб — у разі комбінованого перевезення;

— залізничним транспортом (з моменту ввезення на територію України) — 21 доба — у разі прямого транзиту і 28 діб — у разі переадресування[247].

219.2. Нормою закріплено звільнення від сплати податку підакцизних товарів (продукції), що тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені для показу чи демонстрації під час проведення виставок, конкурсів, нарад, семінарів та ярмарків, спеціальних виставкових заходів. Умовою такого звільнення є те, що вказані товари (продукція) не змінюють власника на митній території України (залишаються у власності нерезидентів у розумінні пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), а їх використання не має комерційного характеру. Крім того, їх пропуск через митний кордон України здійснюється під відповідне зобов’язання, узяте перед органом державної митної служби, за умови надання гарантій (грошової застави) органу державної митної служби. Фінансові гарантії надаються до або в момент фактичного перетину митного кордону товарами під час ввезення їх в Україну.

Фінансові гарантії у вигляді грошової застави нерезидентами вносяться на депозитні рахунки митних органів в уповноважених банках в іноземній валюті I групи класифікатора валют Національного банку України або в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату надання фінансової гарантії як безготівково, так і готівкою. Розмір гарантії не може перевищувати визначену законодавством суму податків та зборів, що підлягала б сплаті під час митного оформлення таких товарів у разі їх ввезення на митну територію України для вільного використання. У разі порушення зобов’язання про зворотне вивезення за межі митної території України, за винятком обставин непереборної сили, надані гарантії застосовуються для забезпечення стягнення несплачених податків[248].

Стаття 220. Особливості обчислення податку за адвалорними ставками

220.1. Встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари (продукцію) здійснюється виробником або імпортером товарів (продукції) шляхом декларування таких цін.

220.2. Декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) (далі — декларація), встановлені виробником або імпортером товарів (продукції), подається відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи у формі, визначеній такими органами.

220.3. У декларації повинні міститися відомості про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на всі підакцизні товари (продукцію), що виробляються ним в Україні, або на всі підакцизні товари (продукцію), що імпортуються ним в Україну, і дата, з якої встановлюються максимальні роздрібні ціни.

220.4. Декларація повинна бути подана виробником або імпортером підакцизних товарів (продукції) відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи не пізніше ніж за п’ять календарних днів до дати встановлення максимальних роздрібних цін.

220.5. Декларація не приймається у разі:

подання пізніше ніж за п’ять календарних днів до дати встановлення у ній максимальних роздрібних цін;

невідповідності її форми тій, що визначена центральним органом державної податкової служби та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

220.6. Декларація подається у двох примірниках уповноваженою особою виробника або імпортера підакцизних товарів (продукції), один з яких повертається у день її подання виробнику або імпортеру із зазначенням дати прийняття та реєстраційного номера прийнятої декларації та засвідчений печаткою центрального органу державної податкової служби або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

220.7. Установлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на перелічені у декларації товари (продукцію) запроваджуються з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому декларацію подано відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи, і діють до їх зміни у порядку, встановленому цим Кодексом.

220.8. У разі потреби у зміні будь-яких відомостей, що містяться у декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), поданій їх виробником або імпортером відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи, виробник або імпортер повинен подати таким органам нову декларацію.

220.9. Зміна будь-яких відомостей, що містяться у декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), поданій їх виробником або імпортером відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи, може здійснюватися не частіше одного разу на місяць.

220.10. У суб’єкта господарювання, що здійснює роздрібну торгівлю підакцизними товарами (крім роздрібної торгівлі тютюновими виробами), на які встановлено адвалорні ставки податку, у місці торгівлі такими товарами повинні бути розміщені на видному місці засвідчені виробником або імпортером копії чинних декларацій, поданих їх виробником або імпортером відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи.

220.11. Встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) повинні наноситися на споживчу упаковку таких товарів разом з датою їх виробництва.

Коментованою статтею визначені особливості застосування адвалорних ставок акцизного податку. Одним з основних елементів оподаткування акцизним податком за адвалорними ставками є декларування максимальних роздрібних цін на підакцизні товари (продукцію), виходячи з яких визначається оподатковуваний оборот. Редакція даного Кодексу передбачає застосування максимальних роздрібних цін для оподаткування за адвалорними ставками й інших підакцизних товарів (крім тютюнових виробів) у разі, якщо такі будуть встановлені.

220.1. Обов’язок встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари (продукцію) покладено на виробників та імпортерів такої продукції шляхом декларування. Виходячи з таких максимальних роздрібних цін, визначається база оподаткування акцизним податком за адвалорними ставками (див. п. 214.1 Коментарю до ст. 214 Кодексу). Адвалорною є ставка податку, розмір якої встановлюється у відсотках у відношенні до одиниці вартості тютюнових виробів (п. 28.2 ст. 28 Кодексу).

220.2. Декларація про максимальні роздрібні ціни на вироблені в Україні підакцизні товари (продукцію) подається до центрального органу державної податкової служби України, а декларація про максимальні роздрібні ціни на імпортовані в Україну підакцизні товари (продукцію) — до центрального органу державної митної служби України. Форма декларації та порядок її заповнення затверджуються спільним нормативно-правовим актом ДМС та ДПС України (форма декларації про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари та порядок її заповнення визначена спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України від 24.12.2010 р. № 1535/ 1037[249]). (Згідно з Указом Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 та розпорядженням Кабінету Міністрів України 07.09.2011 р. від № 836-р Державну податкову адміністрацію України реорганізовано в Державну податкову службу України. Далі по тексту Коментарю — Державна податкова служба України (ДПСУ).

220.3. Обов’язковими реквізитами декларації про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) визначені: дані про встановлені такі ціни на всі види підакцизних товарів (продукції), що виробляються або, відповідно, імпортуються, а також дата початку їх дії.

Крім того, в декларації зазначаються основні реєстраційні дані виробника або імпортера (повна назва, ідентифікаційний код, дані місця знаходження) та безпосередньо характеристика товару (продукції) (код та опис товару за УКТ ЗЕД, власна назва з додатковими характеристиками).

220.4. П’ятиденний термін до дати набрання чинності встановлених максимальних роздрібних цін законодавцем визначено як граничний термін подання декларації про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) до центрального органу податкової або митної служби України.

220.5. Нормою закріплено виключні підстави відмови у прийнятті Декларації про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, а саме: порушення граничного терміну подання та/або невідповідності її форми затвердженій.

220.6. Декларація про встановлені максимальні ціни на підакцизні товари подається у двох примірниках уповноваженою особою виробника або імпортера підакцизних товарів (продукції). Один із примірників повертається виробнику або імпортеру (засвідчений печаткою центрального органу державної податкової служби або центрального органу державної митної служби) із зазначенням дати прийняття та реєстраційного номера.

220.7. Виходячи з контексту ст. 223 Кодексу (в частині визначення базового податкового періоду зі сплати акцизного податку), датою запровадження максимальних цін є перший день календарного місяця, що настає за днем місяця, у якому декларацію про встановлені максимальні ціни на підакцизні товари подано до відповідного центрального органу державної податкової служби або центрального органу державної митної служби України.

220.8–9. Дія максимальних цін на підакцизні товари протягом кількості податкових періодів законодавцем не обмежується. Такі ціни можуть бути змінені виключно шляхом подання виробником або імпортером підакцизних товарів (продукції) нової декларації про встановлені максимальні ціни. Періодичність подання таких декларацій не може бути більш ніж один раз на календарний місяць.

220.10. Законодавцем встановлена вимога щодо розміщення на видному місці копій чинних декларацій про встановлені максимальні ціни на підакцизні товари та/або продукцію (на які встановлено адвалорні ставки податку) у місці торгівлі такими товарами та/або продукцією. Вказані копії повинні бути відповідним чином засвідчені виробником або імпортером підакцизних товарів (продукції). Однак, виходячи з того, що адвалорні ставки чинним Кодексом застосовуються лише при оподаткуванні тютюнових виробів, дана норма не несе змістового навантаження і може бути використана лише в подальшому у разі внесення змін у частині застосування змішаної системи оподаткування податком інших груп підакцизних товарів (продукції).

220.11. Встановлені максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) наносяться на споживчу упаковку таких товарів разом з датою їх виробництва. Нанесення максимальних роздрібних цін на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів (разом із датою їх виготовлення) для тютюнових виробів є умовою здійснення реалізації такої продукції на митній території України. Максимальна роздрібна ціна наноситься визначеним виробником способом та у визначеному виробником місці. Виключенням слугують лише тютюнові вироби, які призначені для експорту[250].

Стаття 221. Особливості обчислення податку з тютюнових виробів

221.1. Обчислення сум податку з тютюнових виробів здійснюється одночасно за адвалорними та специфічними ставками.

221.2. При визначенні податкового зобов’язання на сигарети одного найменування сума акцизного податку, обчислена одночасно за встановленими адвалорною та специфічною ставками акцизного податку, не повинна бути меншою встановленого мінімального акцизного податкового зобов’язання.

221.3. За наявності у місці торгівлі тютюновими виробами таких виробів одного найменування, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких зазначені різні максимальні роздрібні ціни, продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими ніж ті, що зазначені на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках.

221.4. Контроль за дотриманням суб’єктами господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів, здійснюють органи державної податкової служби.

Статтею, що коментується, визначено особливості розрахунку суми акцизного податку з тютюнових виробів, де одночасно застосовується два види ставок та мінімальне акцизне податкове зобов’язання, а також порядок контролю за дотриманням максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби.

221.1. Відповідно до положень пп. 215.3.2 п. 215.3 статті 215 обчислення суми акцизного податку з тютюнових виробів здійснюється одночасно із застосуванням специфічних і адвалорних ставок (див. п. 215.3.2 Коментарю до статті 215 Кодексу). Сума податку з тютюнових виробів обчислюється окремо за кожним видом товару, на який встановлено максимальну роздрібну ціну. Крім того, для визначення суми податку застосовується мінімальне акцизне податкове зобов’язання.

221.2. Сума акцизного податку визначається для кожної власної назви сигарет, на яку встановлена максимальна роздрібна ціна, окремо за адвалорною та специфічною ставкою. Після цього зазначені суми додаються та порівнюються із мінімальним податковим зобов’язанням. Сума двох складових акцизного податку не повинна бути меншою від розміру мінімального акцизного податкового зобов’язання, розмір якого встановлено пп. 215.3.3 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

221.3. За наявності в продажу тютюнових виробів одного найменування з різними розмірами максимальних роздрібних цін їх реалізація повинна здійснюватися за ціною, не вищою максимальної роздрібної ціни, яка нанесена на пачку (коробку та сувенірну коробку).

221.4. Контроль за дотриманням максимальних роздрібних цін на митній території України покладено на органи державної податкової служби України. У разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених імпортерами таких тютюнових виробів та нанесених на пачку, до суб’єктів торгівлі передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу з розрахунку 100 відсотків вартості наявних у такого суб’єкта господарювання тютюнових виробів[251]. Перевірки дотримання максимальних цін на тютюнові вироби в роздрібній торгівлі здійснюються органами державної податкової служби України в порядку, визначеному для фактичних перевірок (див. коментар до ст. 80 Кодексу). Порядок проведення таких перевірок, а також оформлення їх результатів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Вона може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з обставин, які визначені п. 80.2 ст. 80 Кодексу.

Стаття 222. Порядок і строки сплати податку

222.1. Строки сплати податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України

222.1.1. Суми податку перераховуються до бюджету виробниками підакцизних товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

222.1.2. Суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.

222.1.3. Підприємства, які виробляють вина виноградні з додаванням спирту та міцні, вермути, інші зброджені напої з додаванням спирту, суміші із зброджених напоїв з додаванням спирту, суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями з додаванням спирту, сплачують податок при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану із ставок податку на готову продукцію, вироблену з виноматеріалів чи сусла, при виробництві яких використовується спирт етиловий.

222.1.4. Власник готової продукції, виробленої з давальницької сировини, сплачує податок виробнику (переробнику) не пізніше дати відвантаження готової продукції такому власнику або за його дорученням іншій особі.

222.1.5. Умовою відвантаження виробником готової продукції, виробленої з давальницької сировини, його замовнику або за його дорученням іншій особі є документальне підтвердження банківської установи про перерахування відповідної суми податку на поточний рахунок виробника.

222.2. Сплата податку в разі ввезення підакцизних товарів на митну територію України

222.2.1. Податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

222.2.2. У разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Коментована стаття визначає загальний порядок і терміни сплати акцизного податку, а також вказує на особливості визначення термінів сплати податку за окремими видами підакцизних товарів (продукції). Зокрема, встановлені спеціальні норми, якими регулюється визначення сум сплати податку з алкогольних напоїв, що виробляються з використанням спирту етилового, та особливості сплати податку з товарів, вироблених з давальницької сировини, а також імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

222.1. Акцизний податок з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, сплачується до бюджету в строки, визначені статтею 222 цього Кодексу. Центральний податковий орган визначає порядок нарахування сум акцизного податку, виходячи з норм цього Кодексу, враховуючи вид підакцизних товарів, встановлені ставки та порядок оподаткування.

Згідно з нормою п. 222.1.1 суми акцизного податку перераховуються до бюджету виробниками підакцизних товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період. Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Кодексу податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансованих внесків), протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Таким чином, граничним терміном сплати податку є 30 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду.

Суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку. Підприємствами-виробниками такої продукції (за винятком виноматеріалів) до отримання спирту етилового неденатурованого з акцизного складу видається податковий вексель, авальований банком на суму податку, розраховану за ставками для готової продукції з граничним терміном погашення 90 календарних днів. Погашення такого векселя здійснюється протягом зазначеного періоду, частково при придбанні марок акцизного податку (див. п. 226.12 Коментарю до ст. 226 Кодексу). Виноматеріали є сировиною для виробництва готової алкогольної продукції. Тому для виробників виноматеріалів встановлена особлива процедура видачі та погашення податкового векселя (див. п. 229.1 Коментарю до ст. 229 Кодексу).

Такий порядок сплати податку встановлено і для підприємств, які виробляють вина, виноградні з доданням спирту, та міцні вермути, інші зброджені напої з доданням спирту, суміші зі зброджених напоїв з доданням спирту, суміші зброджених напоїв із безалкогольними напоями з доданням спирту. Сума податку сплачується при придбанні марок акцизного податку, яка розрахована за ставками на готову продукцію, вироблену з виноматеріалів чи сусла, при виробництві яких використовувався спирт етиловий.

Обов’язок сплати акцизного податку при виробництві підакцизної продукції з давальницької сировини покладено на безпосереднього виробника вказаної продукції. Виробництво такої продукції здійснюється на умовах, визначених окремими законодавчими актами. Згідно із ст. 332 Цивільного кодексу України договір на переробку давальницької сировини належить до цивільно-правових договорів, оскільки містить у собі ознаки договору підряду. Предметом договору на переробку давальницької сировини є надання послуг з обробки, збагачення або переробки давальницької сировини в готову продукцію. Сторонами договору на переробку давальницької сировини є замовник та виконавець. Законодавець до замовників відносить суб’єктів господарювання, які надають давальницьку сировину, а до виконавців — суб’єктів господарювання, які здійснюють переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини (додатково див. п. 212.1 та 212.2 Коментарю до ст. 212 Кодексу).

Виходячи з того, що власник готової продукції, виробленої з давальницької сировини, перераховує податок виробнику (переробнику) такої продукції не пізніше відвантаження йому або за його дорученням іншій особі, податок з такої продукції повинен бути сплачений виробником за результатами звітного періоду, на який припадає дата відвантаження вказаної продукції. Умовою відвантаження для виробника є надходження суми податку на його поточний рахунок, що документально підтверджено відповідним чином банківською установою.

222.2. Сплата податку з імпортованих на митну територію України підакцизних товарів (продукції) здійснюється при їх митному оформленні разом із іншими податками та зборами. Підставою сплати є подання митної декларації. Акцизний податок з імпортованих (ввезених, пересланих) на митну територію України підакцизних товарів сплачується до бюджету платниками до/або в день митного оформлення цих товарів.

Суми акцизного податку, що підлягають сплаті з товарів, які ввозяться на митну територію України, визначаються платниками податку самостійно, виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок акцизного податку. Обчислені суми сплачуються у валюті України за офіційним валютним (обмінним) курсом, що діє на день подання митної декларації.

Спеціальною нормою визначено порядок сплати сум акцизного податку при ввезенні алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митну територію України. Так, сплата податку здійснюється при придбанні марок акцизного податку, крім випадків, коли алкогольні напої ввозяться без маркування марками акцизного податку. Кодексом дозволено митне оформлення без відповідного маркування марками акцизного податку алкогольних напоїв в автомобільних і залізничних цистернах, а також у баках, бачках та інших ємностях місткістю більше 5 літрів, що ввозяться в Україну з метою продажу. Контроль за сплатою податку з таких алкогольних напоїв здійснюється органами державної митної служби.

Окремою нормою передбачено доплату сум акцизного податку, якщо на дату подання митної декларації до митного органу (фіксована дата визначення ставки для сплати акцизного податку) сума податкових зобов’язань з імпортованих алкогольних напоїв та/або тютюнових виробів, які підлягають сплаті до бюджету, перевищує фактичну сплачену суму акцизного податку при придбанні відповідних акцизних марок у їх продавця.

Стаття 223. Складення та подання декларації з акцизного податку

223.1. Базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.

223.2. Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, та імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду органу державної податкової служби за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Стаття, що коментується, визначає тривалість базового податкового періоду для акцизного податку, а також граничні терміни сплати податку для вітчизняних виробників підакцизних товарів (продукції) та імпортерів алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

223.1. Для сплати акцизного податку, як базовий податковий період, законодавцем визначено календарний місяць. Сума податкових зобов’язань зі сплати податку з вироблених на митній території України підакцизних товарів (продукції) розраховується, виходячи з обсягів такої реалізації за календарний місяць (з урахуванням особливостей оподаткування алкогольних напоїв, які визначені ст. 225 Кодексу).

223.2. Платники податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, та імпортери алкогольних напоїв і тютюнових виробів самостійно обчислюють суму податкового зобов’язання. Дані відображаються у декларації акцизного податку. Форма та порядок заповнення такої декларації затверджуються центральним органом державної податкової служби (наказ ДПА України від 24.12.2010 р. № 1030). Відповідно до положень п. 46.5 статті 46 Кодексу форма декларації має бути погоджена з Міністерством фінансів України.

До декларації додається також і розшифровка оборотів, які не підлягають оподаткуванню. Крім того, практика подання розрахунків специфічного акцизу передбачає надання органам податкової служби окремих розрахунків виробниками тютюнових виробів та суб’єктами господарювання, які отримували спирт етиловий неденатурований, призначений для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів).

Декларування податкових зобов’язань у розділах А, Б, В та Г декларації акцизного податку передбачено залежно від виду підакцизних товарів. Таке декларування здійснюється на підставі відповідних розрахунків залежно від виду встановлених ставок, розшифровок, переліків податкових векселів (додатки 1–8 до декларації акцизного податку), які подаються разом із нею та про що робиться відповідна відмітка (ознака подачі, кількість примірників, кількість сторінок). Виходячи з цього, до декларації акцизного податку додаються лише ті розділи, розрахунки та розшифровки, відповідно до яких платник акцизного податку визначає податкові зобов’язання зі сплати податку[252].

Граничний термін подання декларації визначений із врахуванням положень пп. 49.18.1 п. 49.18 статті 49 Кодексу для податкового періоду в один календарний місяць. Таким чином, декларація повинна бути подана до органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків не пізніше 20 числа календарного місяця, наступного за звітним. У разі коли останній день строку подання декларації припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку подання вважається операційний (банківський) день, що настає за вказаними днями (п. 49.20 ст. 49 Кодексу).

Виходячи з положень п. 212.1 ст. 212 Кодексу та коментованої норми, обов’язок подання декларації акцизного податку покладається в т ч. і на осіб, які реалізували або передали у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного п. 213.3 ст. 213 Кодексу; порушили вимоги митних режимів, визначених митним законодавством України, з використання підакцизних товарів (продукції) (якщо такі режими передбачали звільнення від сплати акцизного податку (див. п. 213.3 Коментарю до ст. 213 Кодексу); допустили нецільове використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр стовідсоткового спирту або 0 євро за 1 000 кг нафтопродуктів; недотримались умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), що реалізуються (передаються) для виробництва підакцизних товарів та не підлягають або звільнені від оподаткування (див. п. 212.1 Коментарю до ст. 212 Кодексу).

Стаття 224. Контроль за сплатою податку

224.1. Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати до бюджету податку з підакцизних товарів (продукції), що виробляються на території України, здійснюється органами державної податкової служби.

224.2. Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати до бюджету податку з підакцизних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, під час митного оформлення здійснюється митними органами, крім випадків ввезення маркованої підакцизної продукції, контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету якої покладається на органи державної податкової служби.

Коментована стаття уточнює розподіл повноважень між органами державної податкової та митної служб у частині здійснення контролю за сплатою акцизного податку до бюджету.

224.1. Контроль за сплатою акцизного податку з підакцизних товарів (продукції), що виробляються на території України, в межах повноважень, визначених ст. 20 Кодексу, покладено на органи державної податкової служби України. Органи державної податкової служби України за місцем реєстрації платників акцизного податку (див. п. 212.1 Коментарю до ст. 212 Кодексу) організовують роботу щодо правильності та своєчасності подання такими платниками декларацій акцизного податку та інших документів, пов’язаних з обчисленням сум податку, ведуть облік та складають звіти про надходження акцизного податку до відповідного бюджету, здійснюють реєстрацію платників податку, які отримали відповідну ліцензію (див. п. 212.3 Коментарю до ст. 212 Кодексу), у т. ч. імпортерів, та видають їм відповідні посвідчення, здійснюють інші заходи в частині контролю за правильністю нарахування і сплати акцизного податку до бюджету.

224.2. До переліку контролюючих органів віднесено органи митної служби (пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Кодексу). Органи державної митної служби здійснюють контроль у межах повноважень, визначених Митним кодексом України щодо сплати податку при митному оформленні ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України. Крім того, на органи державної митної служби України покладено контроль за дотриманням суб’єктами господарювання митних режимів щодо підакцизних товарів (продукції).

Контроль за правильністю обчислення та своєчасністю сплати акцизного податку з імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виходячи з особливостей оподаткування таких операцій та реалізації даних товарів на митній території України (див. коментар до ст. 227 Кодексу), здійснюється органами державної податкової служби при реалізації марок акцизного податку.

Стаття 225. Особливості оподаткування алкогольних напоїв

225.1. Суб’єкт господарювання зобов’язаний сплатити податок або подати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої (крім виноматеріалів), податковий вексель, який є забезпеченням виконання зобов’язання такого платника у строк до 90 календарних днів, починаючи з дня видачі податкового векселя, сплатити суму податку, розраховану за ставками для цієї продукції.

225.2. Під час отримання спирту етилового неденатурованого підприємство-векселедавець за участю представника державної податкової служби на акцизному складі складає акт про фактично отриману кількість спирту та розрахунок акцизного податку виходячи з фактично отриманої кількості спирту. Цей акт є коригуванням вже сплаченої суми податку або наданого податкового векселя із зазначенням остаточної суми податку, яка підлягає сплаті.

225.3. Скоригована сума податку в податковому векселі сплачується частково у разі придбання марок акцизного податку в період дії такого векселя.

225.4. Податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми податку в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк.

225.5. Сума податку, на яку погашається вексель, визначається виходячи з фактично отриманої кількості спирту (згідно з актом) та ставок податку на готову продукцію, зменшується на суму податку, розраховану виходячи з фактично втраченої кількості спирту етилового при транспортуванні та зберіганні, у процесі виробництва готової продукції в межах норм, затверджених у встановленому порядку, а також фактично повернутого невиправного браку. Розрахунок суми зменшення податку проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

225.6. У разі експорту (вивезення) підакцизних товарів (продукції) за межі митної території України сума податку для погашення податкового векселя визначається з урахуванням обсягів відвантаженої на експорт продукції згідно з належно оформленою митною декларацією.

225.7. У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель не погашається у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього векселя, з опротестованим векселем. Банк-аваліст зобов’язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим векселем, переказати суму, зазначену в цьому векселі, векселедержателю. Забороняється часткове погашення податкового векселя після закінчення строку, на який він виданий.

225.8. У разі якщо податковий вексель, строк сплати за яким настав, не погашений, наступний вексель не може бути виданий таким суб’єктом.

225.9. Виноматеріали, що реалізуються підприємствам вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, не оподатковуються. В інших випадках реалізація виноматеріалів оподатковується за ставками податку на виноробну продукцію, встановленими підпунктом 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Коментованою статтею визначені особливості оподаткування акцизним податком алкогольних напоїв, а саме порядок використання податкових векселів виробниками підакцизних товарів. Статтею визначено порядок їх видачі та погашення, а також підстави для проведення коригувань суми податку.

225.1. Оподаткування виробництва та реалізації алкогольних напоїв в Україні має свої особливості, які пов’язані з використанням податкових векселів. Під таким векселем визначають простий вексель, авальований банком, що видається векселедавцем до отримання з акцизного складу спирту етилового і є забезпеченням виконання ним зобов’язання сплатити суму акцизного податку у визначений строк. Таким чином, законодавцем надана можливість суб’єктам підприємницької діяльності отримувати спирт етиловий за умови видачі податкового векселя з відстрочкою сплати податку, розрахованого на готову продукцію, на термін до 90 календарних днів. Податкові векселі є гарантією сплати суми податку при отриманні спирту для виробництва підакцизної продукції. Статтею визначається механізм випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються суб’єктами підприємницької діяльності до отримання з акцизного складу спиртозаводу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), та які є забезпеченням виконання зобов’язання таких суб’єктів сплатити суму податку, розраховану за ставками для цієї продукції у строк, що не перевищує 90 календарних днів від дати видачі зазначених векселів.

У податковому векселі сума акцизного податку визначається за ставками для готової продукції, які діють на дату складення такого векселя. Оформлення податкового векселя здійснюється за зразком, визначеним центральним органом державної податкової служби України, лише на вексельному бланку, придбаному в установі банку.

При отриманні спирту етилового за нульовою ставкою для виготовлення виноматеріалів податкові векселі, що видані підприємствами первинного виноробства, вважаються погашеними за умови документального підтвердження цільового використання спирту для виготовлення виноматеріалів відповідно до вимог, визначених ст. 229.1 (див. п. 229.1.8 Коментарю до п. 229.1 ст. 229 Кодексу).

Враховуючи норми пп. 213.3.5 п. 213.3 ст. 213 Кодексу, операції з реалізації спирту етилового неденатурованого спиртозаводами для переробки на алкогольні напої звільнені від сплати податку. Податкове зобов’язання зі сплати податку виникає безпосередньо у виробника таких алкогольних напоїв, а податковий вексель, виданий при отриманні спирту етилового, є гарантією його сплати.

225.2. Отримання спирту зі спиртозаводу здійснюється у присутності представника державної податкової служби (в порядку визначеному ст. 230 Кодексу, а також Закону України від 19.12.1995 р. № 481-95/ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), з оформленням акта про фактично отриману кількість спирту (форма акта[253] затверджена Постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1260). Виходячи з отриманої кількості спирту, що відображена в такому акті, здійснюється корегування розрахунку суми податку на суму втраченого спирту при транспортуванні в межах встановлених норм.

225.3. Нормою визначені особливості погашення податкового векселя при придбанні акцизних марок. Необхідною умовою отримання марок акцизного податку законодавцем визначено документ про сплату акцизного податку (див. п. 226.12 Коментарю до ст. 226 Кодексу). Таким чином, погашення податкового векселя може здійснюватися частково в період його дії на суми, які сплачуються виробниками алкогольних напоїв при придбанні марок акцизного податку.

225.4. Податковий вексель погашається шляхом сплати до бюджету сум податку, що розраховуються за ставками податку з готової продукції. Вексель вважається погашеним у разі сплати у визначений строк повної суми податку, зазначеної у такому векселі.

225.5. Сума податку, на яку погашається вексель, визначається з урахуванням сум коригувань. Такі суми визначаються відповідно до акта про фактично отриману кількість спирту з урахуванням втрат спирту в процесі транспортування.

Крім того, сума податку, відображена у векселі, зменшується на суму податку, розраховану, виходячи з фактичних втрат спирту етилового при зберіганні спирту, виробництві готової продукції в межах норм, закріплених в Інструкції, яка затверджена наказом Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів 13.03.2000 р. № 25[254], а також фактично поверненого невиправного браку. Таким невиправним браком визначають забруднені напої, що утворюються у процесі виробництва горілки та лікеро-горілчаних виробів, і водно-спиртова рідина, що є спиртовим конденсатом, отриманим при регенерації водяною парою відпрацьованого активованого вугілля після пропуску через нього відповідної кількості горілки, а також при випарюванні спирту з відпрацьованої сировини, фільтркартону.

Порядок розрахунку суми зменшення акцизного податку на суму податку, розраховану, виходячи з фактично втраченої кількості спирту етилового при транспортуванні, зберіганні та у процесі виробництва готової продукції, а також з фактично повернутого невиправного браку, затверджено Постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1260. Розрахунок суми зменшення акцизного податку на суму податку проводиться згідно з додатком 2 до вказаного Порядку. Такий розрахунок подається для зменшення суми податку у податковому векселі (при наданні векселя до отримання спирту етилового неденатурованого з акцизного складу) або разом із декларацією акцизного податку (у разі сплати акцизного податку до отримання спирту етилового неденатурованого з акцизного складу).

225.6. Визначення суми акцизного податку для погашення податкового векселя проводиться з урахуванням зменшення на суму податку із спирту, що був використаний для виготовлення обсягів продукції, відвантаженої на експорт, за умови його підтвердження належно оформленою вантажною митною декларацією.

Підтвердженням здійснення операцій з експорту алкогольних напоїв є належним чином оформлена вантажна митна декларація, на якій митним органом здійснюється напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, що засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Загальний порядок оформлення вантажних митних декларацій відображений у відповідному положенні, яке затверджене Постановою КМУ від 09.06.1997 р. № 574[255].

225.7. Нормою закріплено порядок опротестування векселя, який не погашено у встановлений строк, а також заборону часткового погашення податкового векселя після закінчення строку, на який він виданий. Так, орган податкової служби за місцем реєстрації суб’єкта господарювання (векселедавця) здійснює протест такого векселя у неплатежі, згідно із законодавством, та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку-аваліста з опротестованим векселем. Своєчасне опротестування векселя у разі відмови у сплаті є умовою початку відповідальності банку-аваліста. Вчинення протестів по податкових векселях здійснюється нотаріусами відповідно до вимог пп. 295–301 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5.

Під банком-авалістом розуміють банк, який взяв на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем (органом податкової служби за місцем реєстрації платника акцизного податку). Таке зобов’язання оформлюється шляхом проставлення гарантійного напису банку на кожному з двох примірників податкового векселя.

Банк-аваліст зобов’язаний не пізніше одного операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем, переказати суму векселедержателю, вказану у цьому векселі.

225.8. Прямою нормою Кодексу заборонено отримання спирту під податковий вексель у разі, коли попередній вексель даного суб’єкта господарювання, за яким настав строк сплати, не погашений повністю.

225.9. Виноматеріали, що є сировиною для підприємств вторинного виноробства, не оподатковуються. Відповідно до ДСТ України 2163-93 «Виноробство. Терміни та визначення» виноматеріали визначаються як зброджене повністю або частково виноградне сусло, призначене для приготування вина чи коньячного спирту. Виноматеріал використовується для приготування вин різних типів, а також міцних напоїв.

Така норма є загальною для операцій з реалізації підакцизних товарів (крім нафтопродуктів), якщо вони використовуються виробниками як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції) (див. п. 213.3 Коментарю до ст. 213 Кодексу). В інших випадках реалізація виноматеріалів оподатковується за ставками податку на виноробну продукцію, встановленими відповідно до пп. 215.3.1 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Стаття 226. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів

226.1. У разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов’язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

226.2. Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

226.3. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

226.4. Марки акцизного податку для вироблених в Україні алкогольних напоїв і тютюнових виробів відрізняються від марок для ввезених на митну територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів дизайном та кольором.

226.5. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

226.6. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об’ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об’ємних одиниць не здійснюється.

226.7. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

226.8. Кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки.

Виробники та імпортери тютюнових виробів ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (ТІ — «тютюн імпортний», ТВ — «тютюн вітчизняний») у кількісному виразі.

226.9. Вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

226.10. Не підлягають маркуванню:

алкогольні напої і тютюнові вироби, які постачаються для реалізації магазинам безмитної торгівлі безпосередньо вітчизняними виробниками такої продукції за прямими договорами, укладеними між вітчизняними виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів і власниками магазинів безмитної торгівлі. При цьому переміщення алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що спрямовуються виробниками до магазинів безмитної торгівлі, здійснюється під митним контролем із застосуванням заходів гарантування доставки;

алкогольні напої і тютюнові вироби, які ввозяться в Україну і розміщуються у митному режимі магазину безмитної торгівлі;

еталонні (моніторингові) чи тестові зразки тютюнових виробів, які не призначені для продажу вроздріб і ввозяться на митну територію України акредитованими державними випробувальними лабораторіями та/або суб’єктами господарювання, які мають ліцензії на право виробництва відповідної продукції, для проведення досліджень чи випробувань (калібрування лабораторного обладнання, проведення дегустацій, вивчення фізико-хімічних показників, дизайну).

226.11. Ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

226.12. Продаж марок акцизного податку вітчизняним виробникам алкогольних напоїв і тютюнових виробів провадиться на підставі:

довідок про сплату суми податку, яка розрахована за ставками на готову продукцію (для алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований);

заявки-розрахунку кількості марок акцизного податку (далі — заявка-розрахунок);

звіту про використання марок, придбаних у попередньому місяці, за затвердженою центральним органом податкової служби формою у двох примірниках, один з яких залишається у продавця марок, другий (з відміткою продавця) — у виробника;

платіжного документа на перерахування плати за марки з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення.

Форми довідок та заявки-розрахунку затверджуються центральним органом державної податкової служби.

226.13. Кількість марок акцизного податку, яку можуть отримати виробники алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, визначається відповідно до сплаченої суми податку. Виробники тютюнових виробів та алкогольних напоїв, для виробництва яких не використовується спирт етиловий неденатурований, визначають потребу в марках акцизного податку з урахуванням планових щомісячних обсягів реалізації продукції.

226.14. Для одержання марок акцизного податку імпортер повинен подати продавцю таких марок заявку-розрахунок у трьох примірниках за встановленою продавцем марок формою, платіжні документи, що підтверджують внесення плати за марки та сплату податку до відповідного бюджету. Один примірник заявки-розрахунку залишається у продавця марок акцизного податку, другий — з відміткою продавця марок про сплату податку повертається імпортеру для передачі митному органу, третій — з відміткою продавця марок залишається у покупця (імпортера).

Органу державної податкової служби забороняється вимагати від імпортерів додаткові документи для видачі марок акцизного податку, якщо вони не передбачені цією статтею.

226.15. Продаж (передача) придбаних марок акцизного податку покупцем марок іншим особам забороняється, крім випадків, передбачених у пункті 227.4 статті 227 цього Кодексу.

226.16. Марки акцизного податку, не використані для маркування товарів через їх пошкодження, приймаються від покупців марок для утилізації з відшкодуванням фактично сплачених сум податку відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного податку, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Плата за марки поверненню не підлягає.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI)

Статтею, що коментується, регламентується порядок виготовлення, зберігання та продажу марок акцизного податку, а також їх використання для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

226.1. Підтвердженням сплати акцизного податку з алкогольних напоїв і тютюнових виробів, які вироблені на митній території України та імпортуються, є наявність марок акцизного податку встановленого зразка. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється у спосіб, який забезпечує розрив таких марок при відкупорюванні (розкриванні) товару, а також з урахуванням положень п. 226.6 даної статті (див. п. 226.6 Коментарю до ст. 226 Кодексу).

226.2. Крім підтвердження сплати акцизного податку, акцизна марка є свідченням легальності ввезення алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також законності реалізації такої продукції на митній території України.

Під маркою акцизного податку визначено спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Однією з умов для митного оформлення імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів є наявність на пляшці (упаковці), пачці (упаковці) марок акцизного податку встановленого зразка.

226.3. Виготовлення, зберігання та продаж марок акцизного податку здійснюється відповідно до окремого Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, яке затверджується Кабінетом Міністрів України[256]. Таким нормативно-правовим документом безпосередньо визначено з врахуванням положень даного Кодексу порядок виробництва та зберігання марок акцизного податку, умови їх продажу виробникам та імпортерам алкогольних напоїв та тютюнових виробів, порядок маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також процедура повернення невикористаних або пошкоджених марок акцизного податку їх продавцю (див. п. 226.12 Коментарю до даної статті Кодексу).

226.4. Законодавцем збережено практику використання акцизних марок різного дизайну та кольору для маркування окремо алкогольних напоїв та тютюнових виробів вітчизняного виробництва та таких, які імпортовані на митну територію України.

Для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів вітчизняного походження використовуються акцизні марки зеленого кольору, а для імпортного походження — фіолетового кольору.

226.5. Зразки марок акцизного податку, які використовуються для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затверджуються Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог, визначених положеннями пп. 226.6-226.8 даної статті Кодексу. Зразки марок розробляються Міністерством фінансів України разом з ДПС, СБУ МВС та Міністерством юстиції України. Марки виготовляються блоками, що упаковуються у пачки. Формат блоків, кількість марок у блоці та кількість блоків у пачці змінюються за погодженням із Державною податковою службою України, а їх поставка від виробника здійснюється у примірниках або в блоках. Марки акцизного податку встановленого зразка виготовляються на замовлення Державної податкової служби України державним спеціалізованим підприємством Міністерства фінансів України[257].

226.6. Закріплено норму щодо обов’язкового маркування алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об’ємних одиниць. Таким чином, законодавцем дозволено не маркувати марками акцизного податку алкогольні напої (у визначенні пп. 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 Кодексу) з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об’ємних одиниць.

226.7. Обов’язковими реквізитами марки акцизного податку для маркування алкогольних напоїв визначені такі: номер марки, місяць та рік її випуску (два двозначні числа як рік і місяць, розділених скісними лініями), сума сплаченого податку. Сума податку обраховується, виходячи з діючих ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. На марках акцизного податку також здійснюється напис, що складається з початкових літер слів «алкоголь імпортний» («алкоголь вітчизняний») — «АІ» («АВ»).

226.8. На марках акцизного податку для маркування тютюнових виробів здійснюється напис про квартал і рік їх виготовлення (два двозначні числа як рік і квартал, розділених скісними лініями). Згідно з Положенням на марках акцизного податку також здійснюється напис, що складається з початкових літер слів «тютюн імпортний» («тютюн вітчизняний») — «ТІ» («ТВ»).

Облік марок акцизного податку здійснюється за їх видами у кількісному виразі.

226.9. Для уточнення порядку здійснення контролю за маркуванням алкогольних напоїв та тютюнових виробів (див. коментар до ст. 228 Кодексу) законодавцем наводиться виключний перелік підстав для віднесення таких товарів (продукції) до немаркованих.

По-перше, до таких, що вважаються немаркованими, віднесено алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку. У разі встановлення фактів підроблення акцизних марок (крім фінансової відповідальності) наступає відповідальність, передбачена ст. 216 Кримінального кодексу України. Підробленими в найбільш широкому розумінні вважаються марки акцизного податку, які за своїми характеристиками (якість паперу, колір, дизайн, способи захисту тощо) повністю або частково не відповідають встановленим зразкам, тобто зразкам, затвердженим окремим Положенням Кабінету Міністрів України (див. п. 226.3 Коментарю до цієї статті Коденксу).

По-друге, до немаркованих віднесено алкогольні напої та тютюнові вироби, що марковані акцизними марками з порушеннями Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також марковані марками акцизного податку, які придбавалися іншим суб’єктом господарювання, ніж той, який вказаний на етикетці або упаковці алкогольних напоїв та тютюнових виробів, як виробник або імпортер такої продукції.

По-третє, немаркованими визнаються алкогольні напої, марковані марками акцизного податку, на яких зазначена сума податку не відповідає сумі податку, що повинна бути сплачена з продукції з вказаними фізичними показниками (місткість тари та міцність продукції), виходячи зі ставок податку, які діяли на дату розливу такої продукції. Дата розливу продукції повинна бути зазначена на видимій стороні етикетки (контретикетки, корка, пляшки (іншого посуду)[258].

Виходячи зі змісту норми, а також керуючись положеннями п. 216.4 ст. 216, пп. 222.1.2 п. 222.1 та 222.2.2 п. 222.2 ст. 222 Кодексу вказана норма може бути застосована лише до алкогольних напоїв вітчизняного виробництва.

Порядок вилучення з обігу немаркованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також відповідальність за порушення порядку маркування та реалізації такої продукції передбачено цим Кодексом та законодавством України (див. п. 228.9 Коментарю до ст. 228 Кодексу).

226.10. Не підлягають маркуванню марками акцизного податку алкогольні напої та тютюнові вироби у разі здійснення з ними операцій, які звільнені від оподаткування акцизним податком. Законодавцем уточнено, що не підлягають маркуванню алкогольні напої та тютюнові вироби, що реалізуються магазинам безмитної торгівлі, якщо їх поставка здійснена за прямими договорами безпосередньо з вітчизняними виробниками такої продукції. У такому випадку митне оформлення алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється у момент відвантаження такої продукції від виробника, а їх переміщення до магазинів безмитної торгівлі здійснюється під митним контролем із застосуванням заходів гарантування доставки.

Законодавцем урівняно в цій частині вітчизняних і іноземних виробників шляхом запровадження норми щодо відсутності маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які ввозяться в Україну і розміщуються у режимі магазин безмитної торгівлі.

Також не підлягають маркуванню тютюнові вироби, які ввозяться на митну територію України як еталонні (моніторингові) чи тестові зразки для проведення відповідних досліджень чи випробувань. Ввезення таких тютюнових виробів дозволено виключно акредитованим державним випробувальним лабораторіям або суб’єктам господарювання, які мають ліцензії на право виробництва тютюнових виробів.

Відповідно до норм п. 227.1 ст. 227 Кодексу не підлягають маркуванню також і алкогольні напої, які ввозяться в Україну з метою продажу або обміну на митній території України, в автомобільних і залізничних цистернах, а також у баках, бачках та інших ємностях місткістю більше 5 літрів.

226.11. Даною нормою забороняється здійснення будь-яких операцій з немаркованими алкогольними напоями та тютюновими виробами на митній території України, якщо такі операції підлягають оподаткуванню акцизним податком (за виключенням випадків, визначених п. 226.10 Коментарю до ст. 226 Кодексу). Наявність марки акцизного податку на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є обов’язковою умовою ввезення на митну територію України цієї продукції для реалізації їх споживачам.

226.12. Продаж акцизних марок здійснюється відповідними уповноваженими структурними підрозділами державної податкової служби України (регіональними управліннями Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України в АР Крим, областях, м. Київ та м. Севастополь) за місцем реєстрації суб’єкта господарювання, який здійснює виробництво та/або імпортує алкогольні напої та/або тютюнові вироби.

Продаж марок акцизного податку вітчизняним виробникам алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводиться на підставі відповідної заявки-розрахунку кількості марок акцизного податку; звіту про використання марок, придбаних у попередньому місяці; платіжного документа, що підтверджує внесення плати за такі марки акцизного податку.

Виробники алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, додатково подають довідку про сплату акцизного податку.

Форми довідок, заявки-розрахунку та звіту про використані в попередньому періоді марки акцизного податку затверджуються ДПС України (наказ ДПА України від 24.12.2010 р. № 1021). Форма довідок про сплату акцизного податку, яка повинна подаватися продавцю марок податковою інспекцією, затверджується відповідним наказом центрального органу державної податкової служби України.

226.13. Розрахункова кількість марок акцизного податку для алкогольних напоїв, у виробництві яких використовується спирт етиловий неденатурований, визначається, виходячи зі сплаченої суми податку. Загальна кількість таких марок визначається із урахуванням міцності таких напоїв та об’єму тари. В інших випадках потреба у марках акцизного податку для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначається, виходячи з планових щомісячних обсягів реалізації такої продукції.

Замовлення акцизних марок у їх продавця здійснюється на підставі попередніх заявок-розрахунків про потребу в таких марках. Заявка-розрахунок на виготовлення та придбання марок акцизного податку подається виробником (імпортером) щомісячно до 1 числа місяця для забезпечення потреби в марках акцизного податку через 2 місяці. Форма такої заявки затверджена наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1021[259].

226.14. Отримання акцизних марок для маркування ввезених алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється на підставі відповідної заявки-розрахунку (подається у трьох примірниках, один із яких у подальшому передається з відповідною відміткою продавця до органу державної митної служби в порядку, визначеному п. 227.1 (див. п. 227.1 Коментарю до ст. 227 Кодексу), а також платіжних документів, що підтверджують сплату акцизного податку на відповідну зазначену в заявці-розрахунку суму та внесення плати за марки акцизного податку.

226.15. Заборонено продаж (передачу) марок акцизного податку їх покупцем іншим суб’єктам господарювання за винятком випадків, коли такі марки передаються іноземним виробникам для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів у процесі виробництва та для подальшого ввезення такої продукції на митну територію України. У разі використання для маркування алкогольних напоїв та/або тютюнових виробів марок акцизного податку іншим суб’єктом господарювання, ніж покупець, такі алкогольні напої та/або тютюнові вироби будуть вважатися немаркованими (див. п. 226.9 Коментарю до ст. 226 Кодексу).

226.16. Нормою передбачено відшкодування сум сплаченого податку у разі повернення невикористаних марок акцизного податку через їх пошкодження або за бажанням покупця марок може бути зарахована в рахунок майбутніх платежів із розрахунку кількості фактично повернених марок. Порядок повернення марок акцизного податку та їх утилізації визначено Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Так, оформлені належним чином пошкоджені марки разом із реєстром марок повертаються їх продавцю. Продавець складає акт про знищення пошкоджених марок. Перший примірник акта разом із заявою платника про повернення сплаченої суми акцизного податку або про зарахування її в рахунок майбутніх платежів залишається у продавця марок.

У разі неможливості вирівнювання пошкоджених автоматом із наклеювання марок і наклеювання їх на окремому аркуші паперу на підприємстві-виробнику утворюється комісія, яка складає акт про списання таких марок за відповідною процедурою. Вказаний порядок знищення марок акцизного податку поширюється і на партії неякісної продукції, що повертається підприємству-виробнику[260].

Стаття 227. Ввезення на митну територію України імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів

227.1. Суб’єкти господарювання — юридичні та фізичні особи, які уклали з іноземними виробниками контракт (договір) про постачання в Україну алкогольних напоїв і тютюнових виробів, мають право ввозити на митну територію України імпортні алкогольні напої і тютюнові вироби, якщо:

а) ввезення їх на митну територію України здійснюється виключно через визначені Кабінетом Міністрів України пункти пропуску через державний кордон, які зазначені покупцями марок (імпортерами) у заявці-розрахунку;

б) маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється в установленому порядку марками акцизного податку встановленого зразка;

в) алкогольні напої в автомобільних і залізничних цистернах, а також у баках, бачках та інших ємностях місткістю більш як 5 літрів ввозяться в Україну з метою продажу або обміну на митній території України та не підлягають маркуванню. У такому разі податок сплачується до або під час митного оформлення. Контроль за його сплатою здійснюється митними органами;

г) покупець марок (імпортер) подав митному органу митну декларацію, копію декларації про максимальні роздрібні ціни (для тютюнових виробів) та примірник заявки-розрахунку з відміткою продавця марок акцизного податку про сплату сум податку до відповідного бюджету в повному обсязі.

227.2. У разі ввезення покупцем марок (імпортером) на територію України за контрактом (договором) про постачання алкогольних напоїв і тютюнових виробів кількома партіями у такому контракті (договорі) центральним органом державної податкової служби робляться відмітки про кількість виданих марок акцизного податку із зазначенням дати їх видачі.

227.3. Строк одержання марок акцизного податку для кожного контракту визначається покупцями марок (імпортерами) за погодженням із продавцем марок залежно від обсягу товарів, що ввозяться, але становить не більше п’яти робочих днів від дати подання документів для одержання марок акцизного податку, зазначених у пункті 226.14 статті 226 цього Кодексу.

227.4. Придбані марки акцизного податку передаються покупцями марок (імпортерами) іноземним виробникам для маркування імпортованих алкогольних напоїв і тютюнових виробів у процесі їх виробництва.

227.5. Транзитні перевезення алкогольних напоїв і тютюнових виробів через митну територію України здійснюються з додержанням вимог, установлених пунктом 219.1 статті 219 цього Кодексу.

227.6. У разі порушення порядку маркування ввезених алкогольних напоїв і тютюнових виробів та/або неповної сплати податку товар не допускається до митного оформлення і ввезення його на митну територію України забороняється.

Коментованою статтею визначено порядок контролю за ввезенням на митну територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, особливості отримання марок акцизного податку для маркування такої продукції та сплатою податку в окремих випадках.

227.1. Положеннями даної норми встановлені обов’язкові вимоги для імпортерів алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Зокрема, суб’єкти господарювання — юридичні та фізичні особи — можуть ввозити алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України лише за наявності відповідного контракту (договору) з іноземним виробником такої продукції.

Імпорт спирту етилового та спиртових дистилятів може здійснюватися за наявності ліцензій лише державними підприємствами (організаціями), спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України. Імпорт спирту коньячного може здійснюватися за наявності ліцензій суб’єктами господарювання, які забезпечені дубовою тарою для витримки коньячного спирту, кваліфікованими фахівцями та власними виробничими потужностями з виробництва коньячного спирту і коньяку. Імпорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів можуть здійснювати суб’єкти господарювання усіх форм власності лише за наявності відповідних ліцензій[261].

Ввезення алкогольних напоїв та тютюнових виробів може здійснюватися виключно через визначені Кабінетом Міністрів України спеціальні пункти пропуску через державний кордон, при чому такі пункти повинні бути безпосередньо вказані у заявці-розрахунку на придбання марок акцизного податку для маркування вказаної імпортованої продукції.

Умовою для митного оформлення імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів є наявність на пляшці (упаковці), пачці (упаковці) марок акцизного податку встановленого зразка, а також подання органам митного контролю примірника заявки-розрахунку на одержання марок з відміткою продавця марок про повну сплату сум податку і засвідченої імпортером копії декларації про встановлені ним чинні максимальні роздрібні ціни (для тютюнових виробів).

Законодавцем дозволено митне оформлення без відповідного маркування марками акцизного податку алкогольних напоїв в автомобільних і залізничних цистернах, а також у баках, бачках та інших ємностях місткістю більше 5 літрів, що ввозяться в Україну з метою продажу або обміну. Контроль за сплатою податку з таких алкогольних напоїв здійснюється органами державної митної служби (див. п. 224.2 Коментарю до ст. 224 Кодексу). Вказана норма відповідає попередній практиці, а саме ст. 9 Закону України від 15.09.1995 р. № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби».

227.2. У разі ввезення імпортером на територію України за контрактом алкогольних напоїв та тютюнових виробів кількома партіями органом державної податкової служби у контракті на поставку робиться відмітка про кількість виданих марок акцизного податку і зазначається дата їх видачі. Така відмітка робиться уповноваженим органом державної податкової служби (продавцем марок) на оригіналі зовнішньоекономічного контракту[262].

227.3. Виходячи з аналізу даної норми, останнім терміном отримання марок акцизного податку імпортером у продавця таких марок (уповноваженого органу державної податкової служби) є 5 робочий день з дати подання документів для отримання таких марок (див. п. 226.14 Коментарю до ст. 226 Кодексу). Термін отримання марок визначається імпортерами (покупцями марок) за погодженням із відповідним уповноваженим органом державної податкової служби (див. п. 226.12 Коментарю до ст. 226 Кодексу) залежно від обсягу (наявності відповідних марок).

227.4. Для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів безпосередньо у процесі виробництва марки акцизного податку передаються іноземним виробникам такої продукції. Це є винятковий випадок, коли даним Кодексом покупцям марок акцизного податку дозволена передача таких марок іншим суб’єктам господарювання. Винятком із такого правила є можливість передачі або продажу марок разом із відповідними правами і зобов’язаннями щодо підакцизних товарів за умови їх реєстрації у продавця марок.

227.5. Перевезення алкогольних напоїв і тютюнових виробів без відповідного маркування марками акцизного податку дозволено у разі дотримання умов митного режиму «транзит» (див. п. 219.1 Коментарю до п. 219.1 ст. 219 Кодексу). Транзит алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється відповідними автомобільними, залізничними, водними та повітряними шляхами сполучення, що пролягають через пункти пропуску через державний кордон України, визначені Кабінетом Міністрів України, з урахуванням принципу свободи транзиту та вимог міжнародних договорів України[263].

227.6. Порушення порядку маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у т ч. й через невідповідність сплаченої суми акцизного податку, є однією з підстав недопущення до митного оформлення такої продукції. Загальний порядок митного оформлення алкогольних напоїв та тютюнових виробів викладено в Положенні про порядок контролю за ввезенням на митну територію України окремих видів товарів, яке затверджено наказом ДМС України від 28.02.2003 р. № 129.

Стаття 228. Контроль за надходженням податку з алкогольних напоїв і тютюнових виробів

228.1. Контроль за сплатою податку на митній території України з алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюють органи державної податкової служби.

228.2. Контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють органи державної податкової служби, а під час ввезення таких товарів на митну територію України — митні органи.

228.3. У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи, зазначені у пункті 228.2 цієї статті, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

228.4. Виконання постанови суду про вилучення в дохід держави (конфіскацію) алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється відповідно до закону.

228.5. Вилучені в дохід держави (конфісковані) підакцизні товари (крім спирту етилового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів) у разі їх реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку обкладаються акцизним податком та іншими податками відповідно до законів України.

228.6. Вилучені в дохід держави (конфісковані) спирт етиловий та алкогольні напої підлягають знищенню або промисловій переробці у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

228.7. Вилучені в дохід держави (конфісковані) тютюнові вироби підлягають знищенню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

228.8. У разі виявлення нестачі марок акцизного податку в їх покупця (у зв’язку з їх розкраданням, знищенням, маркуванням алкогольних напоїв і тютюнових виробів, призначених для продажу на експорт, тощо) виробники такої продукції несуть повну майнову відповідальність у розмірі розрахункової суми податку, яка повинна бути сплачена до бюджету в разі реалізації підакцизних товарів, для маркування яких придбавалися марки акцизного податку. Зазначені суми нараховуються за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.

228.9. Відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Статтею, що коментується, визначено порядок контролю за надходженнями акцизного податку з алкогольних напоїв та тютюнових виробів як вітчизняного виробництва, так і імпортованих на митну територію України. Окремими положеннями надано як загальні засади контролю за порядком маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, так і порядок застосування відповідальності за виявлені порушення та її види.

228.1. Контроль за сплатою акцизного податку з алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митній території України здійснюється за допомогою марок акцизного податку. Органи державної податкової служби України на місцях організовують роботу щодо виготовлення марок акцизного податку, їх зберігання і продажу, контролюють своєчасність подання платниками розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням акцизного податку з алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ведуть облік і складають звіти про надходження акцизного податку до бюджету, здійснюють реєстрацію платників акцизного податку на підставі даних, отриманих від органів ліцензування виробництва та імпорту алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

228.2. На органи державної податкової служби, відповідно до положень ст. 20 Кодексу, покладено контроль за наявності марок акцизного податку на алкогольних напоях та тютюнових виробах. Наявність на цих товарах марок акцизного податку є підтвердженням сплати акцизного податку, легальності виробництва, ввезення та реалізації на митній території України. Контроль за наявності марок акцизного податку при ввезенні алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також відповідної сплати сум акцизного податку здійснюється органами державної митної служби при митному оформленні таких товарів (продукції).

228.3. У разі виявлення фактів порушення порядку ввезення, зберігання, транспортування, реалізації або торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності марок акцизного збору органи державної податкової та митної служб здійснюють вилучення таких товарів з вільного обігу. Вилучення товарів у дохід держави здійснюється на підставі судової постанови.

228.4. Виконання постанови суду про вилучення у дохід держави (конфіскацію) алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється, відповідно до законодавства України, органами державної виконавчої служби.

228.5. Відповідно до положень пп. 213.1.4 п. 213.1 ст. 213 Кодексу одним з об’єктів оподаткування акцизним податком є операції з реалізації вилучених або конфіскованих підакцизних товарів (крім спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів) (див. п. 213.1 Коментарю до ст. 213 Кодексу). Такі товари (продукція) оподаткуються акцизним податком та іншими податками в порядку, передбаченому цим Кодексом. Процедури вилучення такої продукції та подальшої її реалізації закріплені

Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, який затверджений Постановою КМУ від 25.08.1998 р. № 1340.

228.6. Вилучені в дохід держави спирт етиловий та алкогольні напої підлягають промисловій переробці або утилізації. Загальні засади промислової переробки вилучених спирту етилового та алкогольних напоїв регламентовано положеннями Закону України від 14.01.2000 р. № 1393-ХІV «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», а порядок утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затверджено Постановою КМУ від 19.04.2004 р. № 508 (далі по Коментарю статті — Порядок).

228.7. Утилізація вилучених (конфіскованих) у дохід держави тютюнових виробів здійснюється відповідно до зазначеного Порядку. Рішення про утилізацію або знищення продукції приймається комісіями з питань утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Київ та Севастополь.

Утилізація або знищення продукції здійснюється підприємствами, які пройшли атестацію на виконання цих робіт, відповідно до вимог законодавства, та визначені на конкурсних засадах. Проведення конкурсу для визначення підприємств, які проводять утилізацію або знищення продукції, а також ведення реєстру таких підприємств здійснює Держспоживстандарт України[264].

228.8. У разі встановлення факту нестачі марок (розкрадання, знищення, реалізації на експорт продукції з використанням вітчизняних марок тощо) у їх покупця, такий виробник алкогольних напоїв та тютюнових виробів несе повну матеріальну відповідальність у розмірі вартості марок та розрахункової суми акцизного податку, яку виробник повинен сплатити до бюджету за умови реалізації продукції, для якої купувалися марки. Зазначені суми нараховуються за формою, встановленою центральним органом ДПС. Вказана сума має нараховуватися та зазначатися у податковій звітності з акцизного податку. У виробника алкогольних напоїв та/або тютюнових виробів виникає обов’язок надання органу державної податкової служби за місцем реєстрації у визначені ст. 222 Кодексу строки (див. п. 221 Коментарю до вказаної статті) податкову звітність з акцизного податку з декларуванням у ній суми податку, яка повинна бути сплачена до бюджету в разі реалізації підакцизних товарів, для маркування яких придбавалися марки акцизного податку, за податковий період, в якому виявлено нестачу таких марок. Розрахунок суми податку з обсягів алкогольних напоїв та/або тютюнових виробів, для маркування яких придбавалися марки акцизного податку, які були отримані та втрачені платником податку, здійснюється за ставками, що діяли в базовому податковому періоді, за який подається податкова звітність.

При розрахунку розміру збитків від нестачі марок акцизного податку застосовується Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116. При з’ясуванні факту того, що при придбанні марок акцизного податку підприємством-виробником не сплачувався акцизний податок, органом державної податкової служби направляється такому суб’єктові господарювання податкове повідомлення-рішення у порядку, визначеному п. 58.1 ст. 58 Кодексу.

228.9. За порушення порядку маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несплату або несвоєчасну сплату акцизного податку, порядку виробництва та імпорту такої продукції виробники, імпортери, оптові та роздрібні продавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів притягуються до відповідальності відповідно до положень даного Кодексу, Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України від 19.12.1995 № 481-95/ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Зокрема, ч. 2 ст. 17 даного Закону передбачено, що у разі встановлення факту зберігання, транспортування і реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку до такого порушника застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу з розрахунку 100 відсотків вартості товару, але не менше 1 700 гривень.

Стаття 229. Особливості оподаткування деяких підакцизних товарів залежно від напряму його використання

229.1. Особливості оподаткування спирту етилового

229.1.1. Податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту із:

а) спирту етилового, який використовується підприємствами первинного та змішаного виноробства для виробництва виноградних та плодово-ягідних виноматеріалів і сусла;

б) спирту етилового, який використовується для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів;

в) спирту етилового денатурованого (спирту технічного), який реалізується суб’єктам господарювання з метою його використання як сировини для виробництва продуктів органічного синтезу, які не містять у своєму складі більш як 0,1 відсотка залишкового етанолу;

г) біоетанолу, що використовується підприємствами для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу;

ґ) біоетанолу, який використовується для виробництва біопалива.

229.1.2. До отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (спирту технічного), біоетанолу, що використовуються для виробництва окремих видів продукції та на які підпунктом 229.1.1 цієї статті встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, видається податковий вексель на суму податку, нарахованого на обсяг спирту, що отримується виходячи із ставки, визначеної у пункті 215.3 статті 215 цього Кодексу.

229.1.3. Строк, на який видається податковий вексель підприємствами-виробниками для виробництва окремих видів продукції, не може перевищувати 90 календарних днів, а підприємствами первинного виноробства та виробниками лікарських засобів — 180 календарних днів.

229.1.4. Видача податкового векселя здійснюється до моменту отримання спирту етилового з акцизного складу.

229.1.5. Податковий вексель може бути виданий:

а) підприємством первинного виноробства, яке є виробником виноградних, плодово-ягідних та інших виноматеріалів і сусла;

б) виробником лікарських засобів;

в) виробником продуктів органічного синтезу;

г) нафтопереробними заводами (чи іншими суб’єктами господарювання), які використовують біоетанол для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу;

ґ) виробниками біопалива.

229.1.6. Обов’язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам незалежно від їх відносин з векселедавцем.

229.1.7. За користування податковим векселем не нараховуються відсотки або інші види плати, передбачені законодавством для інших видів векселів.

229.1.8. Податковий вексель вважається погашеним у разі документального підтвердження факту цільового використання спирту етилового для виробництва продукції, визначеної в підпункті 229.1.1 цієї статті.

229.1.9. У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель не погашається в установлений строк, векселедержатель здійснює протест такого податкового векселя у неплатежі згідно із законодавством та протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього податкового векселя, з опротестованим податковим векселем. Банк-аваліст зобов’язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати суму, зазначену в податковому векселі, векселедержателю.

229.1.10. Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового, який використовується суб’єктами господарювання для виробництва окремих видів продукції, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

229.1.11. Переліки виробників біоетанолу та спирту етилового денатурованого (спирту технічного) для потреб підприємств, що виробляють продукти органічного синтезу, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

229.1.12. Відвантаження спирту етилового денатурованого (спирту технічного) для потреб підприємств, що виробляють продукти органічного синтезу, проводиться в межах квот, установлених Кабінетом Міністрів України.

229.1.13. Відвантаження спирту етилового для виробництва лікарських засобів проводиться в межах квот, установлених Кабінетом Міністрів України. Перелік лікарських засобів, для виробництва яких використовується спирт етиловий, затверджується Кабінетом Міністрів України.

229.1.14. На підприємствах, де використовують спирт за нульовою ставкою, встановлюються податкові пости, порядок роботи яких визначається центральним органом державної податкової служби.

229.1.15. Під час виробництва біоетанолу на спиртових заводах забороняється:

а) виробництво та зберігання спирту етилового на підприємствах з виробництва біоетанолу;

б) зберігання біоетанолу на складах виробника без денатурації його бензином (1-10 відсотків);

в) зберігання на складах виробника спирту етилового.

229.1.16. Підприємствам, які є одночасно виробниками біоетанолу та біопалива на його основі, авальований вексель (банківська розписка) не оформляється.

229.1.17. У разі нецільового використання суб’єктами господарювання спирту етилового та біоетанолу, що отримані як сировина для виробництва продукції, зазначеної в пункті 229.1.1 цієї статті, з таких суб’єктів справляється штраф у розмірі, який обчислюється виходячи з обсягів використаних не за призначенням спирту етилового та біоетанолу та ставки акцизного податку, передбаченої пунктом 215.3 статті 215 цього Кодексу, збільшеної в 1,5 рази.

Положеннями коментованої статті визначено особливості оподаткування спирту етилового та окремих груп нафтопродуктів залежно від напряму використання.

Для нафтопродуктів, вироблених в Україні, що використовуються як сировина для нафтохімічної та хімічної (з 01.01.2012 року) промисловості та нафтопродуктів, ввезених в Україну, що використовуються як сировина для нафтохімічної та хімічної (з 01.01.2012 року) промисловості, передбачено застосування особливої, а саме вексельної форми здійснення сплати акцизного податку.

У п. 229.1 ст. 229 Кодексу кодифіковані норми цілого ряду законодавчих та нормативних актів, окремі з яких (відповідно до прикінцевих положень Кодексу) втратили чинність з набранням чинності даного Кодексу. Це стосується законів України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» та «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої».

229.1.1. Акцизний податок за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту застосовується до операцій з реалізації:

а) спирту етилового, який використовується для виробництва виноградних та плодово-ягідних матеріалів і сусла підприємствами первинного та змішаного виноробства;

б) спирту етилового, який використовується у виробництві лікарських засобів, крім виробництва бальзамів та елексирів. Перелік лікарських засобів, для виробництва яких використовується спирт з оподаткуванням акцизним податком за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, затверджується Кабінетом Міністрів України. Відвантаження спирту етилового для вказаних потреб проводиться у межах квот, затверджених Кабінетом Міністрів України[265];

в) спирту етилового денатурованого (спирту технічного), який у подальшому використовується суб’єктами господарювання як сировина для виробництва продуктів органічного синтезу, при чому кінцева продукція не може містити у своєму складі більше ніж 0,1 відсотка залишкового етанолу;

г) біоетанолу (у розумінні пп. 14.1.14 п. 14 ст. 14 Кодексу), що використовується як сировина для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу.

Такі бензини отримуються шляхом змішування палива, одержаного з нафтової сировини з біоетанолом та добавками на основі біоетанолу, біодизелю або з іншими біокомпонентами, вміст яких відповідає вимогам нормативних документів на паливо моторне сумішеве. Добавки на основі біоетанолу є біокомпонентами моторного палива та отримуються шляхом синтезу із застосуванням біоетанолу або змішуванням біоетанолу з органічними сполуками та паливом, одержаними з вуглеводневої сировини, в яких вміст біоетанолу відповідає вимогам нормативних документів та які належать до біопалива;

д) біоетанолу, який використовується для виробництва біопалива. У даному пункті під біоетанолом розуміється спирт етиловий зневоджений, виготовлений з біомаси або зі спирту етилового сирцю для використання як біопалива.

Біоетанол і добавки на основі біоетанолу виготовляються підприємствами, що отримали відповідну ліцензію. Заборонено виробництво та зберігання спирту етилового на підприємствах з виробництва біоетанолу[266].

229.1.2. Умовою отримання з акцизного складу продукції (див. п. 230.1 Коментарю до ст. 230 Кодексу), зазначеної в п. 1, є надання суб’єктами господарювання — отримувачами такої продукції податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), який є забезпеченням виконання зобов’язання на суму податку, нарахованого на обсяг спирту, що отримується за ставкою, визначеною у п. 215.3.1 ст. 215 Кодексу. Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (технічного) та біоетанолу, які використовуються суб’єктами господарювання для виробництва окремих видів продукції, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1257.

229.1.3. Граничним терміном, на який може бути видано податковий вексель, визначено не більше 90 календарних днів для підприємств-виробників, що отримують продукцію, визначену в п. 229.1.1 Коментарю до п. 229.1 ст. 229 Кодексу, крім підприємств первинного виноробства та виробників лікарських засобів. Для останніх граничним терміном видачі податкового векселя визначено 180 календарних днів.

229.1.4. Податковий вексель виписується до моменту отримання спирту етилового з акцизного складу. Податковий вексель складається у двох примірниках, перший з яких заповнюється на вексельному бланку, придбаному векселедавцем у банку, другий — на ксерокопії вексельного бланка, що має однаковий з першим примірником номер. Такий вексель повинен бути авальований банком. Оформлення податкового векселя здійснюється лише на вексельному бланку за зразком, визначеним центральним органом державної податкової служби України.

Кожний примірник податкового векселя заповнюється окремо шляхом внесення тотожних записів. Перший примірник податкового векселя залишається у векселедержателя, а другий з відміткою векселедержателя про взяття на облік повертається векселедавцю для пред’явлення представнику органу державної податкової служби на акцизному складі під час отримання спирту етилового[267].

229.1.5. Податкові векселі визначені в пп. 229.1.4 на умовах, зазначених у пп. 229.1.2 та 229.1.3 п. 229.1 ст. 229 Кодексу, можуть бути видані виключно підприємствами-виробниками продукції, для виробництва якої отримується спирт етиловий за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, а саме:

а) підприємствами первинного виноробства, що є виробниками виноградних, плодово-ягідних та інших виноматеріалів і сусла. Такими виробниками можуть бути будь-які суб’єкти господарювання (юридичні та фізичні особи) за наявності у них відповідної ліцензії;

б) виробниками лікарських засобів. До виробників лікарських засобів віднесено суб’єктів господарювання, які здійснюють хоча б один із етапів виробництва лікарських засобів (згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України) та мають ліцензію на виробництво лікарських засобів, видану Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України (відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від від 14.11.2000 р. № 1698[268];

в) виробниками продуктів органічного синтезу. Перелік підприємств-виробників продуктів органічного синтезу затверджується окремою постановою Кабінету Міністрів України (в 2011 році, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 р. № 156, до таких підприємств віднесено ДІЇ «Довжоцький спиртовий завод», ДІЇ «Уладівський спиртовий завод» та Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості[269]);

г) нафтопереробними заводами (чи іншими суб’єктами господарювання), які використовують біоетанол для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу;

д) виробниками біопалива.

229.1.6. Прямою нормою законодавцем заборонено передавати обовя’зок погашення податкового векселя векселедавцем (див. п. 229.1.5 Коментарю до п. 229.1 ст. 229 Кодексу) іншим суб’єктам господарювання.

229.1.7. Нормою залишено практику ненарахування відсотків або іншої плати за податковими векселями.

229.1.8. Податковий вексель вважається погашеним у разі документального підтвердження факту цільового використання спирту етилового, отриманого за пільговою ставкою податку, для подальшого виготовлення продукції. Контроль за цільовим використанням такого спирту етилового покладено на органи державної податкової служби, в т. ч. і через їх представників на податкових постах, що встановлюються на підприємствах, на яких використовується спирт етиловий за нульовою ставкою податку (див. коментар до ст. 230 Кодексу). Механізм його здійснення закріплено цілим рядом нормативних актів. Так, порядок здійснення контролю за цільовим використанням спирту етилового, що використовується для виготовлення зазначених видів продукції, затверджено відповідними наказами центрального органу державної податкової служби України.

На підприємствах, де використовують спирт за нульовою ставкою, встановлюються податкові пости. Порядок їх роботи та повноваження працівників органів податкової служби визначені статтями 20 та 230 Кодексу. Порядок роботи податкових постів визначається центральним органом державної податкової служби. На відміну від попередньої практики, коли діяв цілий ряд наказів ДНА України, якими окремо було затверджено порядок роботи податкових постів, установлених на підприємствах суб’єктів підприємницької діяльності, що використовують спирт етиловий для виробництва лікарських засобів та порядок роботи представників органу державної податкової служби на податкових постах на підприємствах, що виробляють продукти органічного синтезу, з 2011 року порядок роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах регулюється єдиним нормативним документом — наказом ДПА України від 11.01.2011 р. № 14.

229.1.9. Нормою закріплено порядок опротестування податкового векселя, виданого відповідно до вимог п. 229.1 ст. 229 Кодексу, який не погашено у встановлений строк. Орган податкової служби за місцем реєстрації суб’єкта господарювання (векселедавця) здійснює протест такого векселя у неплатежі. Вчинення протестів за податковими векселями здійснюється нотаріусами. Векселедержатель протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку-аваліста з опротестованим векселем. Банк-аваліст зобов’язаний не пізніше одного операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем, переказати суму векселедержателю, вказану у цьому векселі.

229.1.10. Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (технічного) та біоетанолу, які використовуються суб’єктами господарювання для виробництва окремих видів продукції, затверджується окремою постановою Кабінету Міністрів України. З 2011 року такий перелік затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1257[270].

229.1.11. До функцій Кабінету Міністрів України віднесено визначення і затвердження переліків виробників біоетанолу та спирту етилового денатурованого (спирту технічного) для потреб підприємств, що виробляють продукти органічного синтезу.

У 2011 році до переліку виробників спирту етилового денатурованого (спирту технічного) для потреб підприємств, що виробляють продукти органічного синтезу, було віднесено Довжоцький та Уладівський спиртові заводи, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості[271].

229.1.12. Встановлення квот щодо обсягів відвантаження спирту етилового денатурованого (спирту технічного) підприємствам органічного синтезу здійснюється Кабінетом Міністрів України. Величина квот щодо обсягів відвантаження спирту етилового денатурованого (спирту технічного) підприємствам органічного синтезу на 2011 рік була затверджена Постановою КМУ від 23.02.2011 р. № 156 «Про затвердження переліку виробників спирту етилового денатурованого (спирту технічного) та щорічних квот на відвантаження такого спирту для потреб підприємств, що виробляють продукти органічного синтезу».

229.1.13. Квотування обсягів відвантаження спирту етилового закріплено і для виробників лікарських засобів. Функцію встановлення таких квот (як і затвердження переліку лікарських засобів, для виробництва яких використовується спирт етиловий) законодавцем покладено на Кабінет Міністрів України.

Щорічні квоти відвантаження суб’єктам підприємницької діяльності спирту етилового, що використовується для виробництва лікарських засобів (у т ч. компонентів крові та виготовлених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів і еліксирів, за нульовою ставкою податку, затверджується відповідною постановою Кабінету Міністрів України. Квоти на відвантаження в 2011 році суб’єктам підприємницької діяльності спирту етилового, що використовується для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові та виготовлених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів і еліксирів, за ставкою акцизного податку в розмірі 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту етилового затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.2011 р. № 19.

229.1.14. На підприємствах, де використовують спирт за нульовою ставкою, встановлюються податкові пости. Порядок їх роботи та повноваження працівників органів податкової служби визначені статтями 20 та 230 Кодексу. Порядок роботи податкових постів визначається центральним органом державної податкової служби, зокрема наказом ДПА України від 11.01.2011 р. № 14 «Про порядок роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах».

229.1.15. Нормою закріплюються обмеження щодо виробництва біоетанолу на спиртзаводах. Так, не може здійснюватися одночасно одним виробником виробництво спирту етилового та біоетанолу, їх одночасне зберігання на складах виробника, а також зберігання біоетанолу на складі без його дентатурації бензином (1-10 відсотків).

229.1.16. Авальований податковий вексель не видається у разі, коли один суб’єкт господарювання є одночасно виробником біоетанолу та біопалива.

229.1.17. Даною нормою залишено практику застосування фінансової відповідальності у вигляді штрафу у разі встановлення фактів нецільового використання суб’єктами господарювання спирту етилового та біоетанолу, що отримані як сировина для виробництва окремих видів продукції (див. п. 229.1.1 Коментарю до п. 229.1 ст. 229 Кодексу). Розмір штрафу визначається шляхом збільшення на коефіцієнт 1,5 суми податку, яка повинна бути сплаченою з об’єму спирту (використаного за нецільовим призначенням) за ставками для такого спирту на дату його отримання.

229.2. Особливості оподаткування нафтопродуктів, вироблених в Україні, що використовуються в якості сировини для нафтохімічної промисловості.

229.2.1. Легкі дистиляти (код 2710 11 11 00 згідно з УКТ ЗЕД) та важкі дистиляти (код 2710 19 31 30 згідно з УКТ ЗЕД) можуть бути реалізованими у якості сировини для виробництва етилену за нульовою ставкою акцизного податку.

229.2.2. У разі використання цих нафтопродуктів у якості сировини для виробництва етилену за нульовою ставкою акцизного податку органами державної податкової служби здійснюється контроль за їх цільовим використанням.

229.2.3. До отримання легких дистилятів (код 2710 11 11 00 згідно з УКТ ЗЕД) та важких дистилятів (код 2710 19 31 30 згідно з УКТ ЗЕД), які використовуються суб’єктами господарювання в якості сировини для виробництва етилену, виробниками видається податковий вексель на суму акцизного податку, нарахованого на обсяг нафтопродуктів, що отримуються виходячи із ставки, яка визначається як різниця між ставкою акцизного податку, що передбачена пунктом 215.3 статті 215 цього розділу, та ставкою 0 евро за 1000 кг.

229.2.4. Податковий вексель може бути виданий лише суб’єктом господарювання — виробником етилену.

229.2.5. Строк, на який видається податковий вексель, не може перевищувати 90 календарних днів.

229.2.6. Обов’язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам незалежно від їх взаємовідносин з векселедавцем.

229.2.7. За користування податковим векселем не нараховуються відсотки або інші види плати, передбачені законодавством для інших видів векселів.

229.2.8. Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця.

229.2.9. На підприємствах, що використовують легкі та важкі дистиляти в якості сировини у виробництві етилену, встановлюються податкові пости. На податковому посту представники органу державної податкової служби за місцем його розташування здійснюють постійний безпосередній контроль за цільовим використанням нафтопродуктів в якості сировини для виробництва етилену.

229.2.10. Податковий вексель вважається погашеним у разі документального підтвердження факту цільового використання легких та важких дистилятів виключно як сировини у виробництві етилену.

229.2.11. Для погашення податкового векселя векселедержателю подається довідка векселедавця про цільове використання легких та важких дистилятів як сировини у виробництві етилену, погоджена представником податкового посту, встановленого на підприємстві.

229.2.12. У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель не погашається в установлений строк, векселедержатель здійснює протест такого податкового векселя у неплатежі згідно із законодавством та протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього податкового векселя, з опротестованим податковим векселем. Банк-аваліст зобов’язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати суму, яка зазначена у податковому векселі, векселедержателю.

229.2.13. Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються до отримання легких та важких дистилятів для використання у якості сировини для виробництва етилену, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

229.2.14. Перелік підприємств, що отримують легкі та важкі дистиляти для використання у якості сировини для виробництва етилену, затверджується Кабінетом Міністрів України.

229.2.15. Відвантаження легких та важких дистилятів, що використовуються в якості сировини для виробництва етилену, проводиться в межах квот, встановлених Кабінетом Міністрів України.

229.2.16. У разі нецільового використання суб’єктами господарювання легких та важких дистилятів, що отримані в якості сировини для виробництва етилену, з таких суб’єктів справляється штраф у розмірі, який обчислюється виходячи з обсягів використаних не за призначенням легких та важких дистилятів та ставки акцизного податку, передбаченої пунктом 215.3 статті 215 цього Кодексу, збільшеної в 1,5 рази.

Даним пунктом ст. 229 Кодексу, що коментується, визначено особливості оподаткування нафтопродуктів (вироблених в Україні), що використовуються як сировина в нафтохімічній промисловості, а також порядок використання податкових векселів при отриманні таких нафтопродуктів виробниками за пільговими ставками акцизного податку. Вказані норми є новими у практиці акцизного оподаткування нафтопродуктів.

229.2.1. Нормою закріплено можливість реалізації легких (код 2710 11 11 00 згідно з УКТ ЗЕД та важких (код 2710 19 31 30 згідно з УКТ ЗЕД) дистилятів сировини для виробництва етилену за нульовою ставкою акцизного податку.

229.2.2. Контроль за цільовим використанням легких та важких дистилянтів для специфічних процесів переробки (отриманих виробниками за нульовою ставкою акцизного податку) здійснюється органами державної податкової служби шляхом створення на відповідних підприємствах-виробниках податкових постів (див. п. 229.2.9-11 Коментарю до даного пункту ст. 229 Кодексу).

229.2.3. Умовою отримання легких та важких дистилятів за ставкою 0 євро за 1 000 кг (сировини для виробництва етилену) є надання суб’єктами господарювання, отримувачами такої продукції, податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), який є забезпеченням виконання зобов’язання на суму податку, нарахованого на обсяг нафтопродуктів, що отримується за ставкою, визначеною у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу. Векселедавцем є суб’єкт господарювання — виробник етилену, який одержує з нафтопереробного підприємства нафтопродукти для їх використання як сировини для виробництва етилену. Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця.

Податковий вексель виписується до моменту отримання легких та важких дистилятів за ставкою 0 євро за 1 000 кг. Такий вексель повинен бути відповідним чином авальований банком. Оформлення податкового векселя здійснюється лише на затвердженому вексельному бланку. Податковий вексель у випадку отримання легких та важких дистилятів з нафтопереробного підприємства виписується у двох примірниках, перший з яких заповнюється на вексельному бланку, придбаному векселедавцем у банку, а другий — на ксерокопії вексельного бланка, що має однаковий з першим примірником номер. Записи в кожному з примірників повинні бути тотожними.

Перший примірник податкового векселя залишається у векселедержателя, другий з відміткою векселедержателя про взяття на облік повертається векселедавцю[272].

229.2.4–5. Граничним терміном, на який може бути видано податковий вексель, визначено 90 календарних днів для підприємств-виробників етилену, що отримують продукцію за ставкою 0 гривень за 1 000 кг. Такий вексель може бути виданий виключно виробником етилену, для виробництва якого використовуються легкі та важкі дистиляти (отримані за нульовою ставкою акцизного податку).

229.2.6–7. Прямими нормами законодавцем заборонено передавати обов’язок погашення податкового векселя векселедавцем (див. п. 229.2.45 Коментарю до п. 229.2 ст. 229 Кодексу) іншим суб’єктам господарювання. Крім того, залишено практику ненарахування відсотків або іншої плати за такими податковими векселями.

229.2.8. Векселедержателем визначається орган державної податкової служби за місцем реєстрації підприємства-виробника етилена, який отримує легкі та важкі дистиляти для специфічних процесів переробки за нульовою ставкою акцизного податку.

229.2.9-11. На підприємствах-виробниках етилену, які використовують як сировину легкі та важкі дистиляти, створюються податкові пости. Представники органу державної податкової служби на такому посту здійснюють безпосередній контроль за цільовим використанням нафтопродуктів, які були отримані як сировина для виробництва етилену.

Порядок роботи податкових постів визначається центральним органом державної податкової служби. Безпосередньо режим роботи податкових постів визначається органом державної податкової служби за місцезнаходженням підприємства, що використовує нафтопродукти у виробництві етилену. Контроль за цільовим використанням нафтопродуктів як сировини для виробництва етилену здійснюється представниками податкової служби на таких податкових постах. Склад представників органу податкової служби на податкових постах підприємств — виробників етилену затверджується відповідним наказом.

Прийом нафтопродуктів як сировини підприємством — виробником етилену здійснюється за участі представника органу державної податкової служби на податковому посту такого підприємства[273].

Підставою для погашення податкового векселя (див. п. 229.2.3 Коментарю до п. 229.2 ст. 229 Кодексу) є довідка векселедавця про цільове використання легких та важких дистилятів, які були отримані за таким векселем. Така довідка погоджується представником органу державної податкової служби на податковому пості.

229.2.12. Нормою закріплено порядок опротестування податкового векселя, виданого відповідно до вимог п. 229.2 ст. 229 Кодексу, який не погашено у встановлений строк. Орган податкової служби за місцем реєстрації суб’єкта господарювання (векселедавця) здійснює протест такого векселя у неплатежі. Вчинення протестів за податковими векселями здійснюється нотаріусами. Векселедержатель протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку-аваліста з опротестованим векселем. Банк-аваліст зобов’язаний не пізніше одного операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем, переказати суму векселедержателю, вказану у цьому векселі.

229.2.13. Функції з розроблення та відповідного затвердження порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються при отриманні легких та важких дистилятів з нульовою ставкою податку для подальшого виробництва етилену, законодавцем покладені на Кабінет Міністрів України, зокрема, порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання легких та важких дистилятів для використання як сировини для виробництва етилену, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1215.

229.2.14–15. До функцій Кабінету Міністрів України віднесено визначення і затвердження переліків підприємств, що отримують легкі та важкі дистиляти для використання як сировини для виробництва етилену, а також встановлення щорічних відвантажень таких нафтопродуктів як сировини для подальшого виробництва етилену підприємствам згідно з вказаним переліком. На 2011 рік такий перелік та відповідні квоти затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2012 р. № 133 «Про отримання, ввезення на митну територію України легких та важких дистилятів для використання як сировини для виробництва етилену у 2011 році».

229.2.16. Якщо векселедавець не підтверджує цільове використання легких та важких дистилятів, то відповідно до пп. 212.1.7 п. 212.1 ст. 212 Кодексу він стає платником акцизного податку з обсягу продукції, використаної не за призначенням, що тягне за собою фінансову відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого визначається шляхом збільшення суми податку, яка повинна бути сплаченою на коефіцієнт 1,5.

229.3. Особливості оподаткування нафтопродуктів, ввезених в Україну, що використовуються в якості сировини для нафтохімічної промисловості

229.3.1. Легкі дистиляти (код 2710 11 11 00 згідно з УКТ ЗЕД) та важкі дистиляти (код 2710 19 31 30 згідно з УКТ ЗЕД) можуть ввозитися в Україну в якості сировини для виробництва етилену без сплати акцизного податку.

229.3.2. У разі використання цих нафтопродуктів у якості сировини для виробництва етилену без сплати акцизного податку органами державної податкової служби здійснюється контроль за їх цільовим використанням.

229.3.3. Для ввезення на митну територію України легких дистилятів (код 2710 11 11 00 згідно з УКТ ЗЕД) та важких дистилятів (код 2710 19 31 30 згідно з УКТ ЗЕД) з метою використання їх в якості сировини у виробництві етилену виробник етилену оформлює податковий вексель у трьох примірниках. Один примірник подається органу державної податкової служби за місцезнаходженням виробника, другий — органу державної митної служби, яким здійснюється митне оформлення зазначених товарів, третій залишається платнику податку.

229.3.4. Податковий вексель видається на суму акцизного податку, що справляється при ввезенні товарів відповідно до законодавства.

229.3.5. Податковий вексель може бути виданий лише суб’єктом господарювання — виробником етилену.

229.3.6. Строк, на який видається авальований податковий вексель, не може перевищувати 90 календарних днів з дати оформлення митної декларації.

229.3.7. Підставою для митного оформлення легких дистилятів (код 2710 11 11 00 згідно з УКТ ЗЕД) та важких дистилятів (код 2710 19 31 30 згідно з УКТ ЗЕД), що ввозяться на митну територію України з метою використання у виробництві етилену, є подання виробником етилену органу державної митної служби другого примірника податкового векселя, авальованого банком та взятого на облік органом державної податкової служби за місцезнаходженням виробника.

229.3.8. Обов’язки з погашення податкового векселя не можуть передаватись іншим особам незалежно від їх взаємовідносин з векселедавцем.

229.3.9. За користування податковим векселем не нараховуються відсотки або інші види плати, передбачені законодавством для інших видів векселів.

229.3.10. Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця.

229.3.11. На підприємствах, що використовують легкі та важкі дистиляти в якості сировини у виробництві етилену, встановлюються податкові пости. На податковому посту представники органу державної податкової служби за місцем його розташування здійснюють постійний безпосередній контроль за цільовим використанням нафтопродуктів в якості сировини для виробництва етилену.

229.3.12. Податковий вексель без сплати суми акцизного податку коштами вважається погашеним у разі документального підтвердження факту цільового використання легких та важких дистилятів виключно як сировини у виробництві етилену.

229.3.13. Для погашення податкового векселя векселедержателю подається довідка векселедавця про цільове використання легких та важких дистилятів як сировини у виробництві етилену, погоджена представником податкового посту, встановленого на підприємстві. Копія довідки про цільове використання подається органу державної митної служби.

229.3.14. У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель не погашається в установлений строк, векселедержатель здійснює протест такого податкового векселя у неплатежі згідно із законодавством та протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього податкового векселя, з опротестованим податковим векселем. Банк-аваліст зобов’язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати суму, зазначену у податковому векселі, векселедержателю.

229.3.15. Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються до ввезення легких та важких дистилятів для використання у якості сировини для виробництва етилену, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

229.3.16. Перелік підприємств, що здійснюють ввезення легких та важких дистилятів для використання у якості сировини для виробництва етилену, затверджується Кабінетом Міністрів України.

229.3.17. Ввезення легких та важких дистилятів, що використовуються в якості сировини для виробництва етилену, здійснюється в межах квот, встановлених Кабінетом Міністрів України.

229.3.18. У разі нецільового використання суб’єктами господарювання легких та важких дистилятів, що ввезені в якості сировини для виробництва етилену, з таких суб’єктів справляється штраф у розмірі, який обчислюється виходячи з обсягів використаних не за призначенням легких та важких дистилятів та ставки акцизного податку, передбаченої пунктом 215.3 статті 215 цього Кодексу, збільшеної в 1,5 рази.

Коментованим пунктом ст. 229 Кодексу визначено особливості оподаткування нафтопродуктів, що ввозяться на митну територію України як сировина в нафтохімічній промисловості, а також порядок використання податкових векселів при імпортуванні таких нафтопродуктів виробниками без сплати акцизного податку. Вказані норми є новими у практиці акцизного оподаткування імпорту нафтопродуктів.

229.3.1. Нормою закріплено можливість ввезення на митну територію України легких (код 2710 11 11 00 згідно з УКТ ЗЕД) та важких (код 2710 19 31 30 згідно з УКТ ЗЕД) дистилятів як сировини для виробництва етилену без сплати акцизного податку.

229.3.2. Контроль за цільовим використанням легких та важких дистилятів для специфічних процесів переробки (імпортованих виробниками етилену без сплати акцизного податку) здійснюється органами державної податкової служби шляхом створення на відповідних підприємствах-виробниках податкових постів (див. п. 229.3.11–13 Коментарю до п. 229.3 ст. 229 Кодексу).

229.3.3–4. Умовою ввезення легких та важких дистилянтів без сплати акцизного податку (як сировини для виробництва етилену) є надання суб’єктами господарювання, отримувачами такої продукції, податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), який є забезпеченням виконання зобов’язання на суму податку, нарахованого на обсяг нафтопродуктів, що імпортуються за ставкою, визначеною у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу (діюча на момент митного оформлення). Податковий вексель виписується до моменту отримання легких та важких дистилятів.

Податковий вексель у випадку імпорту легких та важких дистилятів виписується у трьох примірниках, перший з яких заповнюється на вексельному бланку, придбаному векселедавцем в банку, а два інших — на ксерокопіях вексельного бланка, що мають однаковий з першим примірником номер. Такий вексель повинен бути відповідним чином авальований банком. Один з яких подається до органу державної податкової служби за місцезнаходженням виробника, другий — до органу державної митної служби, яким здійснюється митне оформлення зазначених товарів, третій залишається платнику податку. Записи в кожному з примірників повинні бути тотожними.

229.3.5–6. Граничним терміном, на який може бути видано податковий вексель, визначено 90 календарних днів з дня митного оформлення імпорту нафтопродуктів. Такий вексель може бути виданий виключно виробником етилену, для виробництва якого використовуються легкі та важкі дистиляти (отримані без сплати акцизного податку). Такий виробник визначається векселедавцем за податковим векселем.

229.3.7. Податковий вексель, оформлений згідно з вимогами даної статті (див. п. 229.3.3–4 Коментарю до п. 229.3 ст. 229.3 Кодексу), є підставою для митного оформлення імпорту нафтопродуктів, визначених у пп. 229.3.1 п. 229.3 ст. 229 Кодексу.

229.3.8–9. Законодавцем прямими нормами заборонено векселедавцю передавати обов’язок погашення податкового векселя (див. п. 229.3.5–6 Коментарю до п. 229.3 ст. 229 Кодексу) іншим суб’єктам господарювання. Крім того, залишено практику ненарахування відсотків або іншої плати за податковими векселями.

229.3.10. Векселедержателем визначається орган державної податкової служби за місцем реєстрації підприємства-виробника етилену, який імпортує легкі та важкі дистиляти для специфічних процесів переробки без сплати акцизного податку.

229.3.11–13. На підприємствах-виробниках етилену, які використовують як сировину імпортовані легкі та важкі дистиляти, створюються податкові пости. Представники органу державної податкової служби на такому посту здійснюють безпосередній контроль за цільовим використанням нафтопродуктів, які були отримані, сировини для виробництва етилену.

Порядок роботи податкових постів визначається центральним органом державної податкової служби. Зокрема, порядок роботи податкових постів, установлених на підприємствах суб’єктів господарювання, що використовують ввезені на митну територію України легкі та важкі дистиляти без сплати акцизного податку для виробництва етилену, затверджено наказом ДПА України від 19.01.2011 р. № 33.

Прийом імпортованих на митну територію України нафтопродуктів для виробництва етилену підприємством-виробником етилену здійснюється за участі представника органу державної податкової служби на податковому посту такого підприємства.

Підставою для погашення податкового векселя (див. п. 229.3.3–4 Коментарю до п. 229.3 ст. 229 Кодексу) є довідка векселедавця про цільове використання легких та важких дистилятів, які були отримані за таким векселем. Така довідка погоджується представником органу державної податкової служби на податковому пості.

229.3.14. Див. пп. 229.2.12 Коментарю до п. 229.2 ст. 229 Кодексу.

229.3.15. Функції з розроблення та відповідного затвердження порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються при ввезенні на митну територію України легких та важких дистилятів для подальшого виробництва етилену, законодавцем покладені на Кабінет Міністрів України. Так, порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до ввезення легких та важких дистилятів на митну територію України легких та важких дистилятів для використання як сировини для виробництва етилену без сплати акцизного податку, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1215.

229.3.16–17. До функцій Кабінету Міністрів України віднесено визначення і затвердження переліків підприємств, що ввозять на митну територію України легкі та важкі дистиляти для використання як сировини для виробництва етилену, а також встановлення щорічних квот на ввезення нафтопродуктів для подальшого виробництва етилену підприємствами згідно із затвердженим переліком. На 2011 рік такий перелік та відповідні квоти затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2012 р. № 133 «Про отримання, ввезення на митну територію України легких та важких дистилятів для використання як сировини для виробництва етилену у 2011 році».

229.3.18. Нормою передбачено застосування фінансової відповідальності у вигляді штрафу у разі встановлення фактів нецільового використання суб’єктами господарювання легких та важких дистилятів, що ввозяться на митну територію України, як сировини для виробництва етилену. Розмір штрафу визначається шляхом збільшення на коефіцієнт 1,5 суми податку, яка повинна бути сплаченою з ваги таких нафтопродуктів (використаних за нецільовим призначенням) за ставками на дату їх митного оформлення.

(з 01.01.2012 р. статтю 229 буде доповнено пунктами 229.4 та 229.5, передбаченими підпунктом 98 пункту 1 розділу I Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI)

229.4. Особливості оподаткування нафтопродуктів, вироблених в Україні, що використовуються в якості сировини для хімічної промисловості

229.4.1. Нафтопродукти (коди 2710 11 11 00, 2710 11 15 00, 2710 11 21 00, 2710 19 11 00, 2710 19 15 00, 2710 19 25 00, 2710 19 29 00 згідно з УКТ ЗЕД) можуть бути реалізованими у якості сировини для виробництва у хімічній промисловості за нульовою ставкою акцизного податку.

229.4.2. У разі використання цих нафтопродуктів у якості сировини для виробництва у хімічній промисловості за нульовою ставкою акцизного податку органами державної податкової служби здійснюється контроль за їх цільовим використанням.

229.4.3. До отримання нафтопродуктів, які використовуються суб’єктами господарювання в якості сировини для виробництва у хімічній промисловості, виробниками видається податковий вексель на суму акцизного податку, нарахованого на обсяг нафтопродуктів, що отримуються виходячи із ставки, яка визначається як різниця між ставкою акцизного податку, що передбачена пунктом 215.3 статті 215 цього розділу, та ставкою 0 евро за 1000 кг.

229.4.4. Податковий вексель може бути виданий лише суб’єктом господарювання — виробником, що використовує ці нафтопродукти у якості сировини у хімічній промисловості.

229.4.5. Строк, на який видається податковий вексель, не може перевищувати 90 календарних днів.

229.4.6. Обов’язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам незалежно від їх взаємовідносин з векселедавцем.

229.4.7. За користування податковим векселем не нараховуються відсотки або інші види плати, передбачені законодавством для інших видів векселів.

229.4.8. Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця.

229.4.9. На підприємствах, що використовують нафтопродукти в якості сировини для виробництва у хімічній промисловості, встановлюються податкові пости. На податковому посту представники органу державної податкової служби за місцем його розташування здійснюють постійний безпосередній контроль за цільовим використанням нафтопродуктів в якості сировини для хімічної промисловості.

229.4.10. Податковий вексель вважається погашеним у разі документального підтвердження факту цільового використання нафтопродуктів виключно як сировини для виробництва у хімічній промисловості.

229.4.11. Для погашення податкового векселя векселедержателю подається довідка векселедавця про цільове використання нафтопродуктів як сировини для виробництва у хімічній промисловості, погоджена представником податкового поста, встановленого на підприємстві.

229.4.12. У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель не погашається в установлений строк, векселедержатель здійснює протест такого податкового векселя у неплатежі згідно із законодавством та протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього податкового векселя, з опротестованим податковим векселем. Банк-аваліст зобов’язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати суму, яка зазначена у податковому векселі, векселедержателю.

229.4.13. Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються до отримання нафтопродуктів для використання у якості сировини для виробництва у хімічній промисловості, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

229.4.14. Перелік підприємств, що отримують нафтопродукти для використання у якості сировини для виробництва у хімічній промисловості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

229.4.15. Відвантаження нафтопродуктів, що використовуються в якості сировини для виробництва у хімічній промисловості, проводиться в межах квот, встановлених Кабінетом Міністрів України.

229.4.16. У разі нецільового використання суб’єктами господарювання нафтопродуктів, що отримані в якості сировини для виробництва у хімічній промисловості, з таких суб’єктів справляється штраф у розмірі, який обчислюється виходячи з обсягів використаних не за призначенням нафтопродуктів та ставки акцизного податку, передбаченої пунктом 215.3 статті 215 цього Кодексу, збільшеної в 1,5 рази.

Пунктом 229.4. ст. 229 Кодексу, що коментується, визначено особливості оподаткування нафтопродуктів (вироблених в Україні), що використовуються як сировина в хімічній промисловості, а також порядок застосування податкових векселів при отриманні таких нафтопродуктів виробниками за нульовою ставкою акцизного податку. Вказані норми є новими у практиці акцизного оподаткування нафтопродуктів і запроваджуються з 01.01.2012 року.

229.4.1. Нормою закріплено можливість реалізації нафтопродуктів (код 2710 11 11 00, 2710 11 15 00, 2710 11 21 00, 2710 19 11 00, 2710 19 15 00, 2710 19 25 00 та 2710 19 29 00 згідно з УКТ ЗЕД) як сировини для виробництва у хімічній промисловості за нульовою ставкою акцизного податку.

229.4.2. Контроль за цільовим використанням вказаних нафтопродуктів здійснюється органами державної податкової служби шляхом створення на відповідних підприємствах-виробниках податкових постів (див. п. 229.4.911 Коментарю до даного пункту ст. 229 Кодексу).

229.4.3. Умовою отримання нафтопродуктів за ставкою 0 євро за 1000 кг (сировини для хімічної промисловості) є надання суб’єктами господарювання — отримувачами такої продукції податкового векселя авальованого банком (податкової розписки), який є забезпеченням виконання зобов’язання на суму податку, нарахованого на обсяг нафтопродуктів, що отримується за ставкою, визначеною у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу. Векселедавцем є суб’єкт господарювання — виробник, який одержує нафтопродукти для їх використання як сировину для хімічної промисловості. Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця.

Податковий вексель виписується до моменту отримання нафтопродуктів за ставкою 0 євро за 1 000 кг. Такий вексель повинен бути відповідним чином авальований банком. Оформлення податкового векселя здійснюється лише на затвердженому вексельному бланку.

229.4.4–5. Граничним терміном, на який може бути видано податковий вексель, визначено 90 календарних днів. Такий вексель може бути виданий виключно виробником продукції хімічної промисловості, для виробництва якої використовуються нафтопродукти, отримані за нульовою ставкою акцизного податку (див. п. 229.4.1 Коментарю до п. 229.4 ст. 229 Кодексу).

229.4.6–7. Прямими нормами законодавцем заборонено передавати обов’язок погашення податкового векселя векселедавцем (див. п. 229.4.45 Коментарю до п. 229.4 ст. 229 Кодексу) іншим суб’єктам господарювання. Крім того, залишено практику ненарахування відсотків або іншої плати за такими податковими векселями.

229.4.8. Векселедержателем визначається орган державної податкової служби за місцем реєстрації підприємства хімічної промисловості, який отримує нафтопродукти за нульовою ставкою акцизного податку.

229.4.9-11. На підприємствах, які використовують як сировину нафтопродукти у хімічній промисловості, створюються податкові пости. Представники органу державної податкової служби на таких постах здійснюють безпосередній контроль за цільовим використанням вказаних нафтопродуктів.

Порядок роботи податкових постів визначається центральним органом державної податкової служби. Безпосередньо режим роботи податкових постів визначається органом державної податкової служби за місцезнаходженням підприємства, що використовує нафтопродукти у виробництві етилену. Контроль за цільовим використанням нафтопродуктів здійснюється представниками податкової служби на таких податкових постах. Склад представників органу податкової служби на податкових постах підприємств хімічної промисловості затверджується відповідним наказом органу державної податкової служби України.

Підставою для погашення податкового векселя (див. п. 229.4.3 Коментарю до даного пункту ст. 229 Кодексу) є довідка векселедавця про цільове використання нафтопродуктів, які були отримані за таким векселем. Вказана довідка погоджується представником органу державної податкової служби на податковому пості.

229.4.12. Нормою закріплено порядок опротестування податкового векселя, виданого відповідно до вимог п. 229.4 ст. 229 Кодексу, який не погашено у встановлений строк. Орган податкової служби за місцем реєстрації суб’єкта господарювання (векселедавця) здійснює протест такого векселя у неплатежі. Вчинення протестів за податковими векселями здійснюється нотаріусами. Векселедержатель протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку-аваліста з опротестованим векселем. Банк-аваліст зобов’язаний не пізніше одного операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем, переказати суму векселедержателю, вказану у цьому векселі.

229.4.13–15. Функції з розроблення та відповідного затвердження порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються при отриманні нафтопродуктів для використання як сировини для виробництва у хімічній промисловості, законодавцем покладені на Кабінет Міністрів України.

До функцій Кабінету Міністрів України також віднесено визначення і затвердження переліків підприємств, що отримують нафтопродукти для використання як сировини в хімічній промисловості, а також встановлення щорічних відвантажень таких нафтопродуктів за визначеним переліком.

229.4.16. Нормою передбачено застосування фінансової відповідальності у вигляді штрафу у разі встановлення фактів нецільового використання нафтопродуктів (див. п. 229.4.1 Коментарю до даного пункту ст. 229 Кодексу). Розмір штрафу визначається шляхом збільшення на коефіцієнт 1,5 суми податку, яка повинна бути сплаченою з ваги таких нафтопродуктів (використаних за нецільовим призначенням) за ставками на дату їх отримання.

229.5. Особливості оподаткування нафтопродуктів, ввезених в Україну, що використовуються в якості сировини для хімічної промисловості

229.5.1. Нафтопродукти (коди 2710 11 11 00, 2710 11 15 00, 2710 11 21 00, 2710 19 11 00, 2710 19 15 00, 2710 19 25 00, 2710 19 29 00 згідно з УКТ ЗЕД) можуть ввозитися в Україну в якості сировини для виробництва у хімічній промисловості без сплати акцизного податку.

229.5.2. У разі використання цих нафтопродуктів у якості сировини для виробництва у хімічній промисловості без сплати акцизного податку органами державної податкової служби здійснюється контроль за їх цільовим використанням.

229.5.3. Для ввезення на митну територію України нафтопродуктів (коди 2710 11 11 00, 2710 11 15 00, 2710 11 21 00, 2710 19 11 00, 2710 19 15 00, 2710 19 25 00, 2710 19 29 00 згідно з УКТ ЗЕД) з метою використання їх в якості сировини у хімічній промисловості виробник оформлює податковий вексель у трьох примірниках. Один примірник подається органу державної податкової служби за місцезнаходженням виробника, другий — органу державної митної служби, яким здійснюється митне оформлення зазначених товарів, третій залишається платнику податку.

229.5.4. Податковий вексель видається на суму акцизного податку, що справляється при ввезенні товарів відповідно до законодавства.

229.5.5. Податковий вексель може бути виданий лише суб’єктом господарювання — виробником, що використовує ці нафтопродукти у якості сировини у хімічній промисловості.

229.5.6. Строк, на який видається авальований податковий вексель, не може перевищувати 90 календарних днів з дати оформлення митної декларації.

229.5.7. Підставою для митного оформлення нафтопродуктів (коди 2710 11 11 00, 2710 11 15 00, 2710 11 21 00, 2710 19 11 00, 2710 19 15 00, 2710 19 25 00, 2710 19 29 00 згідно з УКТ ЗЕД), що ввозяться на митну територію України з метою використання у хімічній промисловості, є подання виробником органу державної митної служби другого примірника податкового векселя, авальованого банком та взятого на облік органом державної податкової служби за місцезнаходженням виробника.

229.5.8. Обов’язки з погашення податкового векселя не можуть передаватись іншим особам незалежно від їх взаємовідносин з векселедавцем.

229.5.9. За користування податковим векселем не нараховуються відсотки або інші види плати, передбачені законодавством для інших видів векселів.

229.5.10. Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця.

229.5.11. На підприємствах, що використовують нафтопродукти в якості сировини для виробництва у хімічній промисловості, встановлюються податкові пости. На податковому посту представники органу державної податкової служби за місцем його розташування здійснюють постійний безпосередній контроль за цільовим використанням нафтопродуктів в якості сировини для хімічної промисловості.

229.5.12. Податковий вексель без сплати суми акцизного податку коштами вважається погашеним у разі документального підтвердження факту цільового використання нафтопродуктів виключно як сировини для виробництва у хімічній промисловості.

229.5.13. Для погашення податкового векселя векселедержателю подається довідка векселедавця про цільове використання нафтопродуктів як сировини для виробництва у хімічній промисловості, погоджена представником податкового поста, встановленого на підприємстві. Копія довідки про цільове використання подається органу державної митної служби.

229.5.14. У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель не погашається в установлений строк, векселедержатель здійснює протест такого податкового векселя у неплатежі згідно із законодавством та протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього податкового векселя, з опротестованим податковим векселем. Банк-аваліст зобов’язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати суму, зазначену у податковому векселі, векселедержателю.

229.5.15. Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються до ввезення нафтопродуктів для використання у якості сировини для виробництва у хімічній промисловості, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

229.5.16. Перелік підприємств, що здійснюють ввезення нафтопродуктів для використання у якості сировини для виробництва у хімічній промисловості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

229.5.17. Ввезення нафтопродуктів, що використовуються в якості сировини для виробництва у хімічній промисловості, здійснюється в межах квот, встановлених Кабінетом Міністрів України.

229.5.18. У разі нецільового використання суб’єктами господарювання нафтопродуктів, що ввезені в якості сировини для виробництва у хімічній промисловості, з таких суб’єктів справляється штраф у розмірі, який обчислюється виходячи з обсягів використаних не за призначенням нафтопродуктів та ставки акцизного податку, передбаченої пунктом 215.3 статті 215 цього Кодексу, збільшеної в 1,5 рази.

Пунктом 229.5 ст. 229 Кодексу визначено особливості оподаткування нафтопродуктів, що ввозяться на митну територію України для подальшого використання як сировини у хімічній промисловості без сплати акцизного податку. Вказані норми є новими у практиці акцизного оподаткування і запроваджуються з 01.01.2012 року.

229.5.1. Нормою закріплено можливість ввезення на митну територію України нафтопродуктів (код 2710 11 11 00, 2710 11 15 00, 2710 11 21 00, 2710 19 11 00, 2710 19 15 00, 2710 19 25 00 та 2710 19 29 00 згідно з УКТ ЗЕД) як сировини для виробництва у хімічній промисловості без сплати акцизного податку.

229.5.2. Контроль за цільовим використанням нафтопродуктів ввезених на митну територію України без сплати акцизного податку здійснюється органами державної податкової служби шляхом створення на відповідних підприємствах-виробниках податкових постів (див. п. 229.5.11–13 Коментарю до даного пункту ст. 229 Кодексу).

229.5.3–4. Умовою ввезення нафтопродуктів без сплати акцизного податку (як сировини для хімічної промисловості) є надання суб’єктами господарювання, отримувачами такої продукції, податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), який є забезпеченням виконання зобов’язання на суму податку, нарахованого на обсяг нафтопродуктів, що імпортуються за ставкою, визначеною у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу (діюча на момент митного оформлення). Податковий вексель виписується до моменту отримання нафтопродуктів.

Податковий вексель у випадку імпорту нафтопродуктів виписується у трьох примірниках, перший з яких заповнюється на вексельному бланку, придбаному векселедавцем у банку, а два інших — на ксерокопіях вексельного бланка, що мають однаковий з першим примірником номер. Такий вексель повинен бути відповідним чином авальований банком. Один з примірників подається до органу державної податкової служби за місцезнаходженням виробника, другий — до органу державної митної служби, яким здійснюється митне оформлення нафтопродуктів, третій залишається платнику податку. Записи в кожному з примірників повинні бути тотожними.

229.5.5–6. Граничним терміном, на який може бути видано податковий вексель, визначено 90 календарних днів з дня митного оформлення імпорту нафтопродуктів. Такий вексель може бути виданий виключно виробником продукції хімічної промисловості. Такий виробник визначається векселадавцем за податковим векселем.

229.5.7. Податковий вексель, оформлений згідно з вимогами даного пункту статті 229 (див. п. 229.5.3–4 Коментарю до п. 229.5 ст. 229 Кодексу), є підставою для митного оформлення імпорту нафтопродуктів, визначених у пп. 229.5.1 п. 229.5 ст. 229 Кодексу.

229.5.8–9. Законодавцем прямими нормами заборонено векселедавцю передавати обов’язок погашення податкового векселя (див. п. 229.5.5–6 Коментарю до даного пункту ст. 229 Кодексу) іншим суб’єктам господарювання. Крім того, залишено практику ненарахування відсотків або іншої плати за податковими векселями.

229.5.10. Векселедержателем визначається орган державної податкової служби за місцем реєстрації підприємства хімічної промисловості, який імпортує нафтопродукти, визначені у пп. 229.5.1 п. 229.5 ст. 229 Кодексу.

229.5.11–13. На підприємствах, які використовують як сировину імпортовані нафтопродукти у хімічному виробництві, створюються податкові пости. Представники органу державної податкової служби на таких постах здійснюють безпосередній контроль за цільовим використанням вказаних нафтопродуктів.

Порядок роботи податкових постів визначається центральним органом державної податкової служби. Прийом імпортованих на митну територію України нафтопродуктів для використання їх як сировини у хімічній промисловості здійснюється за участі представника органу державної податкової служби на податковому посту такого підприємства.

Підставою для погашення податкового векселя (див. п. 229.5.3–4 Коментарю до п. 229.5 ст. 229 Кодексу) є довідка векселедавця про цільове використання нафтопродуктів. Така довідка погоджується представником органу державної податкової служби на податковому пості.

229.5.14. Див. пп. 229.4.12 Коментарю до п. 229.4 ст. 229 Кодексу.

229.5.15–17. Функції з розроблення та відповідного затвердження порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються при ввезенні на митну територію України нафтопродуктів для використання як сировини у хімічній промисловості, законодавцем покладено на Кабінет Міністрів України.

До функцій Кабінету Міністрів України віднесено також визначення і затвердження переліків підприємств, що ввозять на митну територію України зазначені нафтопродукти, а також встановлення щорічних квот на ввезення нафтопродуктів для подальшого використання у хімічній промисловості згідно із затвердженим переліком.

229.5.18. Якщо векселедавець не підтверджує цільове використання нафтопродуктів, то відповідно до пп. 212.1.7 п. 212.1 ст. 212 Кодексу він стає платником акцизного податку з обсягу продукції, використаної не за призначенням, що тягне за собою фінансову відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого визначається шляхом збільшення суми податку, яка повинна бути сплаченою на коефіцієнт 1,5.

Стаття 230. Акцизні склади

230.1. Акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.

230.2. На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби за місцем розташування акцизного складу.

230.3. Орган державної податкової служби за місцем розташування акцизного складу призначає свого постійного представника (представників) на такому складі.

230.4. Копія наказу про призначення представника (представників) органу державної податкової служби надсилається у день прийняття такого рішення розпоряднику акцизного складу.

230.5. Представник (представники) органу державної податкової служби здійснює (здійснюють) постійний безпосередній контроль за дотриманням установленого порядку відпуску спирту етилового та сплати податку з нього.

230.6. Розпорядок роботи представників органу державної податкової служби повинен відповідати режиму роботи акцизного складу, встановленому його розпорядником.

230.7. Посадові особи органу державної податкової служби, які призначаються представниками державної податкової служби на акцизному складі, повинні пройти спеціальне навчання або інструктаж щодо специфіки контролю за виробництвом та обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також методики користування вимірювальними приладами.

230.8. Порядок проведення спеціального навчання або інструктажу затверджується центральним органом державної податкової служби.

230.9. У наказах про призначення керівник органу державної податкової служби визначає режим роботи представника державної податкової служби з урахуванням режиму роботи акцизного складу, порядок контролю за роботою представника державної податкової служби, розробляє заходи матеріально-технічного забезпечення представника державної податкової служби, транспортного обслуговування, інші умови, необхідні для забезпечення ефективності контролю.

230.10. Копія наказу надсилається розпоряднику акцизного складу, який зобов’язаний видати у триденний строк відповідний наказ, передбачивши створення належних умов для ефективної роботи представника органу державної податкової служби.

230.11. Основним завданням представника органу державної податкової служби на акцизних складах є здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням установленого порядку виробництва, зберігання, відпуску спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів і сплати податку, вжиття заходів для недопущення порушення законодавства України.

230.12. Представник органу державної податкової служби на акцизному складі відповідно до покладених на нього завдань:

а) здійснює контроль за виробництвом, зберіганням, відпуском та обліком спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів за даними бухгалтерського обліку акцизного складу;

б) здійснює контроль за обліком, зберіганням та використанням марок акцизного податку і маркуванням продукції;

в) здійснює контроль за обліком надходження, витрачання сировини, яка використовується для виробництва спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, і кількістю виробленої продукції;

г) здійснює контроль за додержанням установленого порядку обчислення та сплати податку;

ґ) бере участь у проведенні інвентаризації сировини, спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів і марок акцизного податку;

д) надає у разі виявлення порушень установленого законодавством порядку ведення обліку, зберігання і відпуску спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, марок акцизного податку, сировини розпоряднику акцизного складу пропозиції щодо усунення виявлених порушень та контролюють їх виконання;

е) вносить пропозиції щодо вдосконалення системи контролю за обліком, зберіганням, відпуском і транспортуванням горілки та лікеро-горілчаних виробів;

є) присутній у разі опломбування місць можливого доступу до спирту (в тому числі лічильників спирту), спиртосховища, цеху розливу та складу готової продукції після закінчення робочого дня.

230.13. Під час ввезення спирту представник органу державної податкової служби на акцизному складі підприємства, на якому виробляються горілка та лікеро-горілчані вироби:

а) робить відмітку на товарно-транспортній накладній про погодження його ввезення шляхом проставляння штампа «В’їзд дозволено» та особистого підпису, а також запис у журналі реєстрації отримання спирту етилового;

б) надсилає протягом трьох діб довідку про отримання спирту етилового представнику органу державної податкової служби на акцизному складі підприємства, що відпустило спирт, про що робить відмітку в зазначеному журналі.

230.14. У разі виявлення фактів неоприбуткування або неповного оприбуткування спирту етилового органи державної податкової служби вживають відповідних заходів згідно із законом.

230.15. Під час відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів заповнюється товарно-транспортна накладна, в якій представник органу державної податкової служби на акцизному складі робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа «Виїзд дозволено» та особистого підпису, а також запис у журналі реєстрації відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів.

230.16. Усі документи, які є підставою для відпуску горілки та лікеро-горілчаних виробів, обов’язково перевіряються представником органу державної податкової служби на акцизному складі.

230.17. Під час ввезення горілки та лікеро-горілчаних виробів на акцизний склад представник органу державної податкової служби робить відмітку на товарно-транспортній накладній про погодження їх ввезення шляхом проставляння штампа «В’їзд дозволено» і особистого підпису та запис в журналі реєстрації отримання горілки та лікеро-горілчаних виробів.

230.18. Транспортування горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу підприємства, на якому виробляються горілка та лікеро-горілчані вироби, без товарно-транспортних накладних з відміткою представника органу державної податкової служби на акцизному складі забороняється.

230.19. Розпорядник акцизного складу зобов’язаний:

а) надати постійному представнику органу державної податкової служби окреме приміщення, яке відповідає санітарно-гігієнічним нормам, обладнане телефоном, а також вжити заходів для запобігання несанкціонованому втручанню в роботу представника органу державної податкової служби і користуванню службовою та іншою інформацією, що зберігається представником органу державної податкової служби на акцизному складі;

б) встановлювати та підтримувати у належному стані необхідні замки, пломби, лічильники чи інші подібні пристрої, які можуть бути затребувані постійним представником органу державної податкової служби на акцизному складі з метою забезпечення повноти сплати належної суми податку із спирту, горілки та лікеро-горілчаних виробів, що виробляються на акцизному складі;

в) забезпечувати облік наявності та руху сировини, спирту етилового та водно-спиртових розчинів у незавершеному виробництві горілки та лікеро-горілчаних виробів і готової продукції, розміщених на акцизному складі;

г) подавати постійному представнику органу державної податкової служби достовірну інформацію з цього питання, а також відповідні документи первинного, бухгалтерського обліку та звітності для ознайомлення.

Коментована стаття визначає порядок створення та функціонування акцизних складів. Історично поняття акцизного складу в Україні було введено Законом України від 18.11.2004 р. № 2189-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», де під цим поняттям розуміли приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий. До цього, відповідно до положень Постанови КМУ від 11.01.1997 р. № 9[274], на підприємствах-виробниках спирту та лікеро-горілчаних виробів діяли контрольні пости державних податкових інспекцій.

Кодексом визначається порядок роботи акцизного складу як приміщення на обмеженій території, де виробляються, обробляються, змішуються, розливаються, пакуються, зберігаються, отримуються чи видаються підакцизні товари, та основні положення щодо дій розпорядника акцизного складу (суб’єкта господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту, горілки та лікеро-горілчаних виробів). У цій статті, відповідно до покладених завдань, визначаються дії постійного представника органу державної податкової служби на акцизному складі під час здійснення постійного контролю. Крім того, у статті визначаються права й обов’язки розпорядника акцизного складу та постійного представника органу державної податкової служби (до прийняття Кодексу порядок роботи акцизного складу визначався наказами ДНА України). До положення даної статті Кодексу основним чином імплементовані норми Закону України від 19.12.1995 р. № 481-95/ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», наказів ДПА України від 24.03.2004 № 160 «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного збору» та від 14.05.2005 № 178 «Про посилення державного контролю за цільовим використанням спирту підприємствами, що виробляють горілку та лікеро-горілчані вироби, повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного збору».

230.1. Метою створення акцизних складів є підвищення ефективності як контрольних заходів, спрямованих на запобігання та боротьбу з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, так і в цілому адміністрування акцизного податку.

Під акцизним складом визначається спеціально обладнані приміщення на обмеженій території, розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників органу державної податкової служби розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

230.2. Виходячи з визначення поняття акцизного складу, представники органу податкової служби за місцем розташування таких акцизних складів постійно діють на підприємствах-виробниках спирту, горілки та лікеро-горілчаних виробів. Порядок роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах регулюється також наказом ДНА України від 11.01.2011 р. № 14.

Формування необхідної чисельності працівників податкової служби та їх розподіл за відповідними акцизними складами, як правило, здійснюється регіональним органом державної податкової служби.

230.3. Окремими наказами відповідного органу податкової служби (див. п. 230.2 Коментарю до ст. 230 Кодексу) призначається конкретний його представник (представники) на акцизному складі, який (які) здійснює (здійснюють) постійний безпосередній контроль за дотриманням встановленого порядку відпуску спирту, горілки, лікеро-горілчаних виробів та сплати акцизного податку.

230.4–5. На представників органу податкової служби покладено безпосередній контроль за відпуском спирту та сплатою податку з нього. Підставою для відвантаження спирту зі спиртозаводу є видача податкового векселя на суму податку, розраховану з фактичного обсягу відвантаженого спирту.

Під час отримання спирту етилового векселедавець-виробник іншої (крім горілки та лікеро-горілчаних виробів) підакцизної продукції складає за участі представника органу державної податкової служби на акцизному складі спиртозаводу акт про фактично отриману кількість спирту етилового та проводить розрахунок акцизного податку, виходячи з фактично отриманої кількості спирту.

На підприємствах-виробниках горілки та лікеро-горілчаних виробів контроль здійснюється шляхом складання відповідних актів про фактично отриману кількість спирту.

230.6. Нормою закріплено вимогу щодо відповідності розпорядку роботи представників органу державної податкової служби режиму роботи акцизного складу, що встановлений його розпорядником.

230.7–8. Представники органу державної податкової служби на акцизних складах повинні проходити спеціальне навчання або інструктаж щодо особливостей роботи підприємств-розпорядників акцизних складів (виробників спирту, горілки та лікеро-горілчаних виробів), а також специфіки здійснення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та реалізацією спирту, горілки та лікеро-горілчаних виробів. Представники органу державної податкової служби повинні керуватися положеннями даного Кодексу, Закону України від 19.12.1995 року № 481-95/ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини в даній сфері.

Порядок проведення такого навчання або інструктажу та його періодичність визначається центральним органом Державної податкової служби України.

230.9-10. Наказом органу державної податкової служби за місцем знаходження акцизного складу визначається режим роботи представників податкової служби на такому складі, порядок контролю за їх роботою, заходи матеріально-технічного забезпечення функціонування контрольного посту та інші умови, необхідні для забезпечення ефективного контролю.

На підставі такого наказу розпорядник видає у трьохденний термін власний наказ, у якому врегульовуються питання створення належних умов для представників податкової служби.

230.11–12. Нормами визначаються завдання представників податкової служби на акцизному складі, а також їх конкретні повноваження (у межах прав, визначених Кодексом). Основними їх завданнями на акцизному складі є здійснення безпосереднього контролю за дотриманням визначеного порядку виробництва, зберігання та реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також безпосередньо правильності відображення оподатковуваних оборотів у звітності розпорядника акцизного складу та сплати акцизного податку до бюджету.

Для виконання вказаних завдань працівники податкової служби здійснюють контроль за виробництвом та реалізацією спирту його виробниками, контролюють норми втрат, наявність документів при його відвантаженні з акцизного складу. Підставою для відвантаження розпорядником акцизного складу спирту етилового, крім належним чином оформлених податкових векселів (див. коментар до ст. 225 та 229 Кодексу), є наявність й інших документів (зокрема, наряду на відпуск спирту), які передбачені Порядком визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, який затверджений Постановою КМУ від 29.08.2002 р. № 1266.

Дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу (крім відпуску спирту етилового на експорт) видається за умови сплати акцизного збору зі спирту, що повинен бути переданий, грошима або забезпечення його сплати податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою). На відпущений спирт, незалежно від напрямів його використання, постачальником заповнюється товарно-транспортна накладна, а у разі транспортування спирту автомобільним видом транспорту — спеціальна товарно-транспортна накладна встановлених зразків, що є документами суворої звітності[275].

Форма товарно-транспортної накладної та порядок її заповнення і використання затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 28.04.2005 р. № 154[276].

Представник органу податкової служби на акцизному складі бере безпосередню участь у проведенні інвентаризацій у розпорядника такого складу, а також контролює облік, зберігання та використання марок акцизного податку, належне маркування виробленої горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Приймання, зберігання, відпуск, транспортування та облік спирту етилового на акцизних складах здійснюється їх розпорядниками відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.04.2009 р. № 264.

230.13–14. Нормою визначено порядок дій представника (представників) податкової служби на підприємствах-виробниках горілки та лікеро-горілчаних виробів щодо дій при надходженні на акцизний склад спирту етилового.

При отриманні спирту на акцизний склад такого розпорядника робиться відповідна відмітка в товарно-транспортній накладній та журналі реєстрації отримання спирту етилового. Крім того, складається акт про фактичну кількість отриманого спирту етилового. Такий акт (у разі відсутності понаднормових втрат) є підставою для зменшення суми зобов’язання зі сплати акцизного податку та, відповідно, відображається в податковому векселі (див. п. 255.5 Коментарю до ст. 255 Кодексу). У разі встановлення фактів порядку оприбуткування спирту етилового або його нецільового використання до такого розпорядника акцизного складу застосовуються заходи, визначені Кодексом та іншими законодавчими актами.

230.15–17. При відвантаженні горілки та лікеро-горілчаних виробів з акцизного складу робиться відповідна відмітка в товарно-транспортній накладній та журналі реєстрації відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів. Крім того, перевіряються інші супровідні документи на таку партію продукції.

При ввезенні горілки та лікеро-горілчаних виробів на акцизний склад також ставиться відповідна відмітка на товаротранспортній накладній та журналі реєстрації отримання горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Форми журналів реєстрації ввезення та вивезення спирту, горілки та лікеро-горілчаних виробів затверджуються центральним органом державної податкової служби (наказ ДПА України від 11.01.2011 р. № 14 «Про затвердження Порядку роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах»).

230.18. Прямою нормою заборонено транспортування горілки та лікеро-горілчаних виробів без товарно-транспортних накладних з відмітками про дозвіл на виїзд з акцизного складу. За порушення даної норми положеннями Закону України від 02.12.2010 р. № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України» передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу з розрахунку 200 відсотків вартості вивезеної (транспортованої) продукції, але не менше 15 000 гривень.

230.19. Нормою визначено обов’язки розпорядника акцизного складу щодо забезпечення умов для роботи представників податкової служби на акцизному складі в частині технічного забезпечення, надання допуску до складських та виробничих приміщень, інформування про здійснювані господарські операції, а також за вимогою — надання документів первинного, бухгалтерського обліку та звітності для ознайомлення.