Та дівчина

ДО

Згодом у її спогадах виринатимуть лише двері. «Вони були відчинені, — повторювала вона поліції, — я мала б зрозуміти: щось не так».

Вона пригадувала кожнісінький крок свого повернення з бару. Пам’ятала хрускіт ріні під ногами в Старому дворику, як пройшла крізь Червеллську арку й, попри заборону, попростувала темрявою Фелловзького саду, легко ступаючи по вологому від роси газону. В Оксфорді таблички «По траві не ходити» були ні до чого. Викладачі застерегли собі право на газони ще понад двісті років тому, а студенти жодних нагадувань не потребували.

Далі вона минула будинок голови коледжу й пішла доріжкою, яка огинала Новий дворик (насправді йому майже чотириста років, однак він на сотню років молодший від Старого).

Потім були сьомі сходи. Чотири марші потертих кам’яних східців — і вона піднялася нагору. Вони з Ейпріл жили ліворуч від сходового майданчика, навпроти доктора Маєрса.

Його двері були замкнені, як і завжди. Однак другі двері — їхні — були прочинені. Такий її останній спогад. Вона мала б зрозуміти: щось не так.

Проте нічого не запідозрила.

Про подальші події дізналася з розповідей інших. Про те, як кричала. І як Г’ю біг за нею, перестрибуючи по дві сходинки. А вже на світлинах, котрі їй показали згодом, побачила непритомну Ейпріл: вона розпростерлася на килимку біля каміна мало не в театральній позі.

Сама ж вона нічого не пам’ятала. Її мозок заблокував ті події, вимкнувся, наче стався збій в оперативній пам’яті — файл пошкоджено. І жодні наполегливі допити поліціянтів не відновили спогадів про ту мить.

Лише іноді посеред ночі вона, прокинувшись, чітко бачила перед очима картинку. То була не така зерниста поляроїдна знимка з ретельно проставленими номерками й різким прожекторним світлом, що їх тоді зробив поліційний фотограф. На цій картинці світло тьмяне, а щоки Ейпріл ще жевріють останнім подихом життя. Вона бачить, як біжить через спільну вітальню, шпортається об килимок і падає навколішки поряд із тілом, а потім чує крики.

Вона ніяк не збагне, що ж бачить: справжній спогад чи нічний кошмар. А може, це сон переплівся з реальністю.

Хай якою є правда, та Ейпріл більше немає.