Таємне Товариство Ботанів, або Екстрим на горі Підстава

Замість епілогу

Ну що ж, якщо зараз ви читаєте цю історію, то вже, мабуть, здогадалися, що переговори з синьомордами пройшли успішно. Усі наші вимоги хижі прибульці виконали, хоча ті думки, які я читав в їхніх головах, тут наводити не буду. Вам не варто знати, що вони б зробили зі мною та з рештою «недосконалих людських істот», які перебували на вершечку гори Підстава, якби могли до нас допастися.

Вас, певно, цікавить, як усі, хто так необачно кинувся у вир пригод і мало не перетворився на біоматеріал для синьомордівських експериментів, потрапили додому. У цьому нам допоміг дальнобійник Бак. Після того, як операція «Антижаб-3» була успішно завершена, бабуся особисто запросила його стати членом ТТБ і розповіла про те, що насправді відбулося на вершечку гори з дивною назвою Підстава. Отож Бак домовився зі своїми колегами-водіями, і вони порозвозили всіх дівчат і хлопців по домівках. Історія, яку бабуся заклала в їхню пам’ять, стерши ті жахіття, які їм довелось побачити в таборі «Екстремал», усіх задовольнила. Щоправда, батьки трохи посварили своїх неслухняних діток за те, що вони без дозволу поїхали на пікнік з друзями, але невдовзі все забулося.

З усіма членами Таємного Товариства Ботанів я постійно спілкуюся на ФБ. Справді, Фейсбук – це чудова штука. Особливо, коли знаєш, що жоден синьоморд не напише до тебе в приват і не заманить у пастку. А ще ми домовилися 13 червня наступного року зібратися на вершечку гори Підстава і провести змагання з екстремальних видів спорту. Не знаю, чи щось з того вийде, але спробуємо. Адже ми так і не встигли як слід познайомитись.

Ось, наприклад, мені не відомо, чому Фродо-Голум проковтнув перстень своєї вчительки? Звідки Саламандра знала, що Тютіна парасолька – це небезпечна зброя, яку будь-що треба передати в надійні руки? Я так і не розпитав у Ромчика Гуньки на прізвисько Мамай про прийоми, за допомогою яких він перетворив мене на безвладного нерухомого манекена й одним ударом вирубав Тютю. До речі, при обміні заручниками, синьоморди не схотіли забирати колишнього начальника табору «Екстремал» із собою. Тепер він допомагає бабусі Солі по господарству. А щоб не лякати сусідів виглядом чужопланетного прибульця, монстру доводиться щоранку надягати прикрашений тату та пірсингом камуфляж.

Отримавши від синьомордів карти з точними координатами всіх законсервованих об’єктів, які прибульці розташували серед старовинних мегалітів, ми встановили над ними постійний контроль. Пані Соломія Джура, геніальна вчена й винахідниця, почала проводити дослідження над залишеними у капсулах представниками ворожої цивілізації. Можливо, колись їй пощастить перепрограмувати хижацькі синьомордівські інстинкти. Але це вже зовсім інша історія.

І останнє. Адже вам страшенно хочеться дізнатися, чому принцеса Лея (в минулому свинка Пеппа) ніколи не знімала своїх червоних окулярів? Я теж знемагав від цікавості, тому перше, що зробив, коли ми спустилися з гори додолу, запитав у неї про це. І що ж ви думаєте? Це фантастичне дівчисько гордо випросталося, струснуло своїми кумедними хвостика-ми і сказало:

– Я завжди хотіла стати вродливою, стрункою й упевненою в собі. А ще мріяла, щоб зі мною почав дружити найкращий хлопчик. І ось тепер, коли все це здійснилося, я можу це зробити.

Вона рішуче зняла окуляри з червоними скельцями, і я побачив її величезні сині-сині очі. Чесно, я таких ніколи не зустрічав.

– От бачиш, це зветься – сила контрасту! – вона відкинула червоні окуляри кудись у зарості ожини, усміхнулась і пішла назустріч вірному Фродо, який терпляче чекав на свою принцесу, простягаючи їй цілу жменю стиглих суниць.

КІНЕЦЬ