У затінку земної жінки

Сестри Анна, Франциска та Роза з бургомістрами

Санкт-Маргаретена на фоні герба містечка. 1970 рік

— Франциско… Не-невже ти? Справді ти? — чуду­вався, не вірячи власним очам, ошелешений австрієць. Віллєр Вельфлін з народження проживав у Санкт-Маргаретені, на одній вулиці з родиною Цайтлерів. У дитинстві частував Франциску барвистими льодяниками, які майстерно варила його матінка. Умів насвистувати жартівливі мелодії. Потай бігав із хлопцями грати в схованки в каменоломні. І лише під час святкових служб у костелі забував, що заїкається.

— Тре-треба ж отак зу-зустрітися! Святе про-провидіння. Да-дарма тітка Барбара по-побивалась, що ти в отій Україні загинеш… Ви-видно, як до-доля, так ще й ціле се-село врятувала…