У затінку земної жінки

Онуки Ф. Ф. Пономаренко:

Володимир, Тетяна, Микола з дружиною —

на виноградниках родини. Санкт-Маргаретен, 1996 рік

— Жанно Валеріївно, ми на місці. Щойно кладовище проїхали.

Жанна несвідомо повернула голову праворуч, туди, де вічні сни дивилися померлі, і замислено всміхнулася. Чомусь здалося, що насправді привіталася… крізь час і відстань.

— Спершу завітаємо до школи, — повідомляв Діденко, звіряючи час на годиннику. — Там уже учні ждуть. І керівник історичного гуртка Наталія Володимирівна. Жанночко, це неймовірна, просто-таки дивовижна жінка. Ви самі переконаєтеся. Завдяки Володимирівні та гуртківцям наша історія до сього­днішнього дня збереглася, а могла ж забутися… Скільки тієї пам’яті людської.