Українська байка

Надоїло самовладно Львові панувати,

Довелося volens-nolens[4] конституц’ю дати.

Радість у звірячім царстві: — От тепер нам гарно!

Бо хоч будуть брати й драти, то парламентарно! —

От розписано вибори. Ну, се кождий знає,

Як то при таких виборах у звірів буває.

Вівці, що найбільшу в краю представляли масу,

Вибрали Вовків послами, що прибігли «з лясу»,

А лиш трьох зі свого роду. Посумніли Вівці:

— От, бач, штука! Конституц’я із Вовками в спілці! —

От зійшлись посли звірячі на соймове віче, —

Лис Микита був маршалком, Носоріг був віце,

А від Льва Медвідь-Заліський мав верховну владу.

Лис Микита, вклонившися, отворив нараду:

— Чесне собраніє!

Дуже я рад,

Що, де не гляну я, —

Згода та лад.

Мов на прагнущії

Діти краси

Впали цілющії

Краплі роси,

Так і в суспільстві

В нашій земли

Сімена спільності

Й згоди зійшли.

Вороги знатнії

Предовгий час

Сіяли братнії

Розлади в нас,

Звали розличнії

Мари грізні,

Систематичнії

Плели брехні,

Щоб молодечую

Згоду зірвать,

Масу овечую

Підбунтувать,

Щоб плем’я Вовчеє

Слабло само,

Всіх в якнайдовшеє

Впрягти ярмо.

Та міць Господняя

Розбила їх,

Підлість безодняя

Сповзла, мов сніг.

В щирім довірії

Вівці к братам

В обійми сірії

Вверглись Вовкам.

Раді традиції

Давні держать,

В Вовчій опіці і

Жить, і вмирать.

Раді повинності

Давні нести

Без супротивності

Й хитрої мсти.

В гарячий літній день у полонині

Рядами Овечки лежали,

В глибоких думах жвачку жвали,

Пастух дрімав у холодку в ялині,

— Мій Боже, — в небо знявши зір, —

Розпочала Овеча мати, —

Як ми помрем, отсе б я рада знати,

Що буде з наших шкір?

— А що би мало бути? — Цап відрік. —

Наквасить на кожух,

На кучму та на смух,

А то й на рукавиці чоловік.

— Ну, мов, що хочеш, — відрекла Вівця, —

А се нечесне діло —

По смерті зневажати грішне тіло,

В котрім також була жива душа.

І що вони гадають: як Вівця,

То вже лиш пашу знає,

А ідеальних поривів не має,

Думками не летить повиш даху хлівця.

Дурні! Чи ж не зробив їх приклад наш

Тим, чим вони чваняться нині?

Якби не слухали ми Псів, не йшли в салаш,

Чи слухали б і Пси їх в полонині?