Усе, мій любий, все моє візьми,
Та не побільшають чуття твої.
Вона з моєю радістю й слізьми
Була твоя, як ти й не мав її.
Її ж любов — розставлене сильце —
Сприйняв ти як любов мою тривку.
Та я боюсь — самоомана це,
Це свідчення примхливого смаку.
Хоч обікрав, коханий, старця ти,
Та я простив тобі крадіжку ту.
Любовну кривду важче нам знести,
Ніж ворожнеч відвертих гіркоту.
Ти, в кому зло не видається злим,
Будь катом ліпш, не ворогом моїм.