Сонети

Суди мене, що був скупий у всьому,

Твоїм щедротам загубивши лік,

Що занедбав стежки до твого дому,

З яким душею зв’язаний навік.

Що на любов тобі належним правом

З чужими я ділитися посмів,

Своїм вітрилам дозволяв лукавим

Нести мене до інших берегів,

Бичуй мене, кляни мою сваволю,

Моїх учинків непрощенний гріх,

Карай мене судом очей своїх,

Лише презирством не причинюй болю!

Суди мене, злочинного, стократ,

Твоя любов — мій добрий адвокат.