Сонети

В той час лихий (нехай він нас мине),

Коли усі мої відкриєш вади,

І зиск, і втрати зваживши, мене

Позбавиш ти останньої відради,

В той час лихий, коли, ідучи мимо,

Ти збайдужа кивнеш на мій привіт,

Як не мені, а вже комусь цвістиме

Твоєї вроди молодої цвіт,

В той час лихий свої зміцню я сили

Визнанням вад і власної вини,

Щоб ґрунтом зрад твоїх вони служили

І проти мене свідчили вони.

Покинути мене ти маєш право, —

Чуттям твоїм я не знайду підстави.