Примечания
1
Ian Kershaw, Hitler 1889–1936: Hubris (New York: W. W. Norton & Company, 2000), xxvi.
2
Aristotle Kallis, “Fascism, ‘Charisma’ and ‘Charismatisation’: Weber’s Model of ‘Charismatic
Domination’ and Interwar European Fascism,” Totalitarian Movements and Political Religions, Vol. 7, No. 1 (2006): 25.
3
Kallis, Fascism, ‘Charisma’ and ‘Charismatisation’, 25–26.
4
Albert Bergesen, “Die rituelle Ordnung,” в Ritualtheorien. Ein einführendes Handbuch, eds.
Andrea Belliger and David J.Krieger (Opladen: Westdeutscher Verlag, 1998), 50–51.
5
Про прославляння вождя після смерті див.: Sergio Luzzatto, The Body of II Duce: Mussolini 's
Corpse an the Fortunes of Italy (New York: Metropolitan Books, 2005).
6
Heidi Hein-Kircher, “Führerkult und Führermythos. Theoretische Reflexionen zur Einführung,”
в Der Führer im Europa des 20. Jahrhunderts, ed. Benno Ennker and Heidi Hein-Kircher (Marburg: Verlag Herder-Institut, 2010), 3.
7
Emilio Gentile, “Mussolini as the Prototypical Charismatic Dictator,” Charisma and Fascism in
Interwar Europę, ed. Roger Eatwell, Stein Ugevlik Larsen, and Antonio Costa Pinto (London: Routledge 2007), 125.
8
Цит. за: Ian Kershaw, The ‘Hitler Myth'. Image and Reality in the Third Reich (Oxford: Claren
don Press, 1987), 27.
9
Kurt Sontheimer, Antidemokratisches Denken in der Weimarer Republik (Munich: Nymphenburg
er Verlagshandlung, 1962), 273, цит. за: Ian Kershaw, The ‘Hitler Myth', 19.
10
Gentile, Mussolini as the Prototypical Charismatic Dictator, 113.
11
Kallis, Fascism, ‘Charisma’ and ‘Charismatisation’, 29.
12
Kershaw, The ‘HitlerMyth’, 19.
13
Roger Eatwell, “Concept and Theory of Charismatic Leadership,” в Charisma and Fascism, ed.
Eatwell, 13.
14
Gentile, Mussolini as the Prototypical Charismatic Dictator, 114, 117, 119, 127.
15
Масарик не був ні фашистом, ні авторитарним диктатором, але його харизма лягла в основу
культу, що допоміг легітимізувати існування Чехословаччини. Див. Andrea Orzoff, “The Husbandman: Tomäs Masaryk’s Leader Cult in Interwar Czechoslovakia,” Austrian History Yearbook 39 (2008), 121-37.
16
Про культ Пілсудського див.: Heidi Hein, Der Piłsudski-Kult und seine Bedeutung für den pol
nischen Staat 1926–1939 (Marburg: Verlag Herder Institut, 2002).
17
Про культи особи в Європі й харизматичних лідерів див.: Roger Eatwell, Stein Ugevlik Lars-
en, and Antonio Costa Pinto, ed., Charisma and Fascism in Interwar Europę (London: Rout-ledge 2007); Benno Ennker and Heidi Hein-Kircher, Der Führer im Europa des 20. Jahrhunderts (Marburg: Verlag Herder-Institut, 2010); Bernd J. Fischer, ed., Balkan Strongmen. Dictators and Authoritarian Rulers of South Eastern Europę (West Lafayette: Purdue UP 2007).
18
Christopher Flood, Political Myth: A Theoretical Introduction (New York: Garland Publishing.
Inc., 1996), 164; Yves Bizeul, “Theorien der politischen Mythen und Rituale,” в Politische Mythen und Rituale in Deutschland, Frankreich und Polen, ed. Yves Bizeul (Berlin: Duncker & Humboldt, 2000), 18.
19
Clifford Geertz, The Interpretation of Cultures (New York: Basis Books, 1973), 218-20; Bizeul,
Theorien der politischen Mythen, 16–17.
20
Anton Grabner-Haider, Ideologie und Religion. Interaktion und Sinnsysteme in der modernen
Gesellschaft (Vienna: Herder, 1981), 23–31; Flood, Political Myth, 26. З цього питання також див.: Hubert Schleichert, Wie man mit Fundamentalisten diskutiert, ohne den Verstand zu verlieren. Ajyl 3 emo Anleitung zum subversiven Denken (Munich: C.H. Beck, 1997).
21
Geertz, Interpretation of Cultures, 219. Цит. у пер. O.B. Барсукова, А.А. Борзунова, Г.М. Да-
шевського, Е.М. Лазарева, В.Г. Ніколаєва за виданням К. Гірца, «Інтерпретація культур», М.: РОССПЕН, 2004.
22
Тепу Eagleton, Ideology. An Introduction (New York: Verso, 1991), 43–44.
23
John A. Armstrong, Ukrainian Nationalism (New York: Columbia University Press, 1963), 280.
24
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 20.
25
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 20; Carlton Joseph Huntley Hayes, The Historical Evolution
of Modern Nationalism (New York: The Macmillan Company, 1950), 167.
26
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 20.
27
Ibid, 22.
28
John Armstrong, “Collaborationism in World War II: The Integral Nationalist Variant in Eastern
Europę,” The Journal of Modern History, Vol. 40, No. 3 (1968): 400.
29
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 20. Про Шарля Moppaca та інтегральний націоналізм
див. Steve Bastow, “Integral Nationalism,” в World Fascism: A Historical Encyclopedia, ed. Cyprian P. Blamires (Santa Barbara, CA: ABC–CLIO, 2006), 1:338.
30
Constantin Iordachi, “Comparative Fascist Studies. An Introduction,” в Comparative Fascist
Studies. New Perspectives, ed. Constantin Iordachi (London: Routledge 2009), 1.
31
Iordachi, Comparative Fascist Studies, 16; Kevin Passmore, Fascism. A Very Short Introduction
(Oxford: Oxford University Press, 2002), 10; Amd Bauerkämper, Die "radikale Rechte" in Großbritanien (Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1991), 13–15, 143; Roger Eatwell, “Introduction: New Styles of Dictatorship and Leadership in Interwar Europę,” в Charisma and Fascism, ed. Eatwell, xxi.
32
Samuel Huston Goodfellow, “Fascism as a Transnational Movement: The Case of Inter-War Al-
sace,” Contemporary European History Vol. 22, No. 1 (2013): 93; Philip Morgan, Fascism in Europę, 1919–1945 (London: Routledge, 2003), 168.
33
Stanley G. Payne, “Fascism and Communism,” Totalitarian Movements and Political Religions
Vol. 1, No. 3 (2000): 115; Stanley G. Payne, “Soviet anti-fascism: Theory and practice, 192145,” Totalitarian Movements and Political Religions Vol. 4, No. 2 (2003): 1-62; Leonid Fuks, Entstehung der kommunistischen Faschismustheorie. Die Auseinandersetzung der Komintern mit Faschismus und Nationalsozialismus 1921–1935 (Stuttgart: Deutsche Verlags Anstalt, 1984).
34
Fuks, Entstehung der kommunistischen Faschismustheorie, 109-11.
35
Fuks, Entstehung der kommunistischen Faschismustheorie, 137; Payne, Soviet anti-fascism, 10,
15.
36
Georgi Dimitroff. The United Front Against War and Fascism: Report to the Seventh World Con-
gress of the Communist International 1935 (New York: Gama, 1974), 7.
37
Stanley G. Payne, A History of Fascism 1914–1915 (London: University College London, 1995),
123-25.
38
Iordachi, Comparative Fascist Studies, 7–8; Daniel Ursprung, “Faschismus in Ostmittel- und Sd-
dosteuropa: Theorien, Ansätze, Fragestellungen,” in Der Einfluss von Faschismus und Nationalsozialismus auf Minderheiten in Ostmittel- und Sudosteuropa, ed. Mariana Hausleitner and Harald Roth (Munich; IKGS-Verlag, 2006), 12–13; Payne, A History of Fascism, 128.
39
Hanna Arendt, The Origins of Totalitarianism (New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1951);
Zbigniew Brzeziński and Carl Joachim Friedrich, Totalitarian Dictatorship and Autocracy (Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1956). Див. також Fuks, Entstehung der kommunistischen Faschismustheorie, 12; Iordachi, Comparative Fascist Studies, 29–32.
40
Emst Nolte, Der Faschismus in seiner Epoche (Munich: Piper, 1963); Eugen Weber, Action
Franęaise: Royalism and Reaction in Twentieth Century France (Stanford, Calif.: Stanford University Press, 1962); Varieties of Fascism. Doctrines of Revolution in the Twentieth Century (Princeton, NJ: Van Nostrand, 1964). Перший випуск Journal of Comparative History був присвячений фашизму. Див. Journal of Comparative History Vol. 1, No. 1 (1966).
41
Про міждержавні фашистські рухи і режими див.: Amd Bauerkämper, “Transnational Fas
cism: Cross-Border Relations between Regimes and Movements in Europę, 1922–1939,” East Central Europę 37 (2010): 215-16, 236.
42
Про дебати і критику нового консенсусу і теорії фашизму Гріффіна див.: Roger Griffin, Wer
ner Loh, and Andreas Umland, ed., Fascism Past and Present, West and East. An International Debate on Concepts and Cases in the Comparative Study of the Extreme Right (ibidem-Verlag: Stuttgart, 2006).
43
Robert Paxton, “The Five Stages of Fascism,” The Journal of Modern History Vol. 70, No. 1.
(1998): 11–12. Про різницю між фашистським рухом і фашистським режимом див.: Aristotle А. Kallis, “The ‘Regime-Model’ of Fascism,” in Comparative Fascist Studies, ed. Iordachi, 217. Деякі інші дослідники фашизму, такі як Вольфганг Віпперман, дотримувалися думки, що надранній фашистський режим з’явився в Другій імперії Луї-Наполеона між 1849 і 1852 роками. Таку інтерпретацію запропонували Август Тальгеймер і Отто Бауер. Див. Раупе, А History of Fascism, 125-26. Про Вольфганга Віппермана див. Wolfgang Wippermann, Faschismus: Eine Weltgeschichte vom 19. Jahrhundert bis heute (Darmstadt: Primus, 2009), 16–21.
44
Roger Griffin, The Nature of Fascism (London: Printer, 1991), 26. Пізніше Гріффін розширив
своє визначення, назвавши фашизм «революційною формою націоналізму, що по суті протистоїть натиску “декадансу” й спрямований на мобілізацію всіх “здорових” соціальних і політичних сил з метою національного відродження, — проект, який включає в себе регенерацію (палінгенезис) як політичної, соціально-етичної культур, що лежать в його основі». Див.: Roger Griffin, “General Introduction,” in Fascism. Critical Concept in Political Science, ed. Roger Griffin and Matthew Feldman (London: Routledge, 2004), 1:6.
45
Roger Griffin, “General Introduction,” in International Fascism: Theories, Cases, and the New
Consensus, ed. Roger Griffin (Oxford: Oxford University Press, 1998), 2.
46
Emst Nolte, Die Krise des liberalen Systems und die faschistischen Bewegungen (Munich: Piper,
1968), 385.
47
Roger Eatwell, “The Nature of ‘Generic Fascism’. The ‘fascist minimum’ and the ‘fascist ma
trix,”’ in Comparative Fascist Studies, ed. Iordachi, 137.
48
Гріффін пізніше доповнив свою концепцію фашизму запереченнями й негативними цінно
стями. Див. Iordachi, Comparative Fascist Studies, 118-24.
49
Payne, A History of Fascism, 14.
50
Ibid, 5, 14–15.
51
Ian Kershaw, “Hitler and the Uniqueness of Nazism,” in Comparative Fascist Studies, ed.
Iordachi, 241.
52
George L. Mosse, The Fascist Revolution. Toward a General Theory of Fascism (New York: H.
Fertig, 1999), x-xi.
53
Michael Mann, Fascists (Cambridge: Cambridge University Press, 2004), 2–4.
54
Kershaw, Hitler 1889–1936: Hubris, 466.
55
Roger Griffin, “Revolution front the Right: Fascism” in Revolutions and the Revolutionary Tradi
tion in the West 1560–1991, ed. David Parker (Routledge, London, 2000), 196.
56
Passmore, Fascism. A Very Short Introduction, 11–12,25,30–31.
57
Zeev Sternhell, “Fascism,” in Comparative Fascist Studies, ed. Iordachi, 57.
58
Ian Kershaw, Hitler 1936-45: Nemesis (London: The Penguin Press, 200), 69–72, 75–77; Payne,
A History, 245-52; Volker Koop, In Hitlers Hand. Sonder- und Ehrenhäftlinge der SS (Köln: Böhlau, 2010), 95-109.
59
Armin Heinen, Die Legion "Erzengel Michael" in Rumänien Soziale Bewegung und politische
Organisation. Ein Beitrag zum Problem des internationalen Faschismus (Munich: Oldenbourg, 1986), 461, 522; Koop, In Hitlers Hand, 190-96.
60
Оскільки багато істориків повоєнного часу вивчали насамперед теми, пов’язані з націо
нал-соціалізмом і своєрідністю націонал-соціалістичного режиму, у німецьких наукових колах дослідження фашизму були маргінолізовані. Така одномірність призвела і до маргіналізації досліджень Голокосту. Полеміку між Роджером Гріффіном та іншими вченими, які критикують його концепцію фашизму, див.: Griffin, et al., Fascism Past and Present, and especially Klaus Holz, and Jan Weyand, “‘Wiedergeburt’ — ein nationalistisches Geschichtsbild”; Bärbel Meurer, “Emst Nolte oder May Weber: Braucht die Wissenschaft einen (Gott-)Vater?”, Stanley G. Payne, “Commentary of Roger Griffin’s ‘Fascism’s new faces,” Griffin, Fascism Past and Present, 125, 151, 177. Про українських істориків і фашизм див. частини 9 і 10.
61
Про націоналізм загалом див. Benedickt Anderson, Imagined Communities: Reflections on the
Origin and Spread of Nationalism (London: Verso, 1983); Eric J. Hobsbawm, Nations and Nationalism since 1780: Programme, Myth, Reality (Cambridge: Cambridge University Press, 1992); Emest Gellner, Nations and Nationalism (Oxford: Blackwell, 1983).
62
Mosse, Fascist Revolution, xi-xii; Sternhell, “fascism,” 575.
63
Про застосування термінів “радикальні праві,” “крайні праві,” і “ультраправі,” див.: Uwe
Backes, ‘“Rechtsextremismus’ — Konzeption und Kontroversen,” in Rechtsextreme Ideologien in Geschichte und Gegenwart, ed. Uwe Backes (Köln: Böhlau, 2003), 23–25, 30.
64
Emilio Gentile, “The Sacralisation of Politics: Definitions, Interpretations and Reflections on the
Question of Secular Religion and Totalitarianism,” Totalitarian Movements and Political Reli-gfotM Vol.l.No.l (2000), 21–22.
65
Gentile, The Sacralisation of Politics, 23.
66
Ibid, 23, 36–37.
67
Ibid, 38.
68
Про сакралізацію держави див. Emilio Gentile, “Fascism as Political Religion,” Journal of
Contemporary History Vol. 25, No. 2–3 (1990): 248.
69
Geertz, Interpretation of Cultures, 3-30. Про винайдення традиції див. Eric Hobsbawm and
Terence Ranger, The Inventing of Tradition (Cambridge: Cambridge University Press, 1992).
70
Про дихотомію героїзації-демонізації в тоталітарних рухах і режимах див.: Peter Lambert
and Robert Mallett, “Introduction: The Heroisation-Demonisation Phenomenon in Mass Dicta-torships,” Totalitarian Movements and Political Religions Vol. 8, No. 3–4, (2007), 453-63. Про те саме в українському контексті див.: David Marples, Heroes and Villains. Creating National History in Contemporary Ukraine (Budapest: Central European University Press, 2007).
71
Про радянську ідеологію і пропаганду в Радянському Союзі див. Katrin Boeckh, Stalinismus
in der Ukraine: Die Rekonstruktion des sowjetischen Systems nach dem Zweiten Weltkrieg (Wiesbaden: Harrassowitz, 2007); Terry Martin, The Affirmative Action Empire. Nations and Nationalism in the Soviet Union, 1923–1939 (London.’Comell University Press, 2001); William Jay Rish, The Ukrainian West: Culture and the Fate of Empire in Soviet Lviv (Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 2011); Alexander Statiev, The Soviet Counterinsurgency in western borderlands (Cambridge: Cambridge University Press, 2010); Amir Weiner, Making Sense of War. The Second World War and the Fate of the Bolshevik Revolution (New Jersey: Princeton University Press, 2001); Serhy Yekelchyk, Stalin's Empire of Memory: Russian-Ukrainian Relations in the Soviet Historical Imagination (Toronto: University of Toronto Press, 2004). Про радянських партизанів в Україні див. Aleksandr Gogun, Partyzanci Stalina na Ukrainie: Nieznane działania 1941–1944 (Warsaw: Bellona, 2010).
72
Про концепції пам’яті див. Jeffrey К. Olick, The Politics of Regret. On Collective Memory and
Historical Responsibility (New York: Routledge, 2007), 17–35; Aleida Assmann, Der lange Schatten der Vergangenheit. Erinnerungskultur und Geschichtspolitik (Bonn: C.H.Beck, 2007), 21–37.
73
Про заперечення Голокосту див. Deborah Lipstadt, Denying the Holocaust. The Growing As-
sault on Truth and Memory (New York: Free Press, 1993); Michael Shermer and Alex Grob-man, Denying history: who says the Holocaust neverhappened and why do they say it? (Berkeley: University of California Press, 2000); Michael Shafir, “Between Denial and ‘Comparative Trivialization.’ Holocaust Negationism in Post-Communist East Central Europę,” Analysis of Current Trends in Antisemitism 19 (2002): 1-83.
74
Про «безмовні архіви» див. Moritz Csäky, Ideologie der Operette und Wiener Moderne. Ein
kulturhistorischer Essay (Vienna: Böhlau, 1998), 228; Jacques Le Goff, Geschichte und Gedächtnis (Frankfurt: Campus Verlag, 1992), 228. Про етнізацію історії та пам’яті див.
Gerlach, Extremely Violent Societies, 255-65; Jeffrey Burds, “Ethnicity, Memory and Violence: Reflections on Special Problems in Soviet & East European Archives,” Comma International Journal of Archives No. 3–4 (2002): 69.
75
Friedrich Nietzsche, “Beyond Good and Evil. Prelude to a Philosophy of Futurę,” in Cambridge
Texts in the History of Philosophy, ed. Rolf-Peter Horstmann and Judith Norman (Cambridge: University Press, 2002), 59. In the German original: “‘Das hab ich getan’, sagt mein Gedächtnis. Das kann ich nicht getan haben — sagt mein Stolz und bleibt unerbittlich. Endlich gibt das Gedächtnis nach.”
76
Christian Gerlach, Extremely Violent Societies, Mass Violence in the Twentieth-Century World
(Cambridge: Cambridge University Press, 2010), 2–3, 5–6; Alexander Korb, “Understanding Üstasa violence,” Journal of Genocide Research Vol. 12, No. 1–2 (2010): 1-14.
77
Laura Jockusch, Collect and Record! Jewish Holocaust Documentation in Early Postwar Europę (Oxford: Oxford University Press, 2012), 196–201. Про Вульфа також див. Nicolaus Berg, Der Holocaust und die westdeutschen Historiker. Etforschung und Erinnerung (Göttingen: Wallstein, 2003), 337-63.
78
Jockusch, Collect and Record! 196–201. Про дискусії між Фрідлендером і Бросцатом також див. Saul Friedländer, Nachdenken über den Holocaust (Munich С. H. Beck, 2007), 78-124.
79
Saul Friedländer, The Years of Extermination. Nazi Germany and the Jews 1933–1939 (New
York: Harper Collins, 1997), 2.
80
Jan Tomasz Gross, Neighbors. The Destruction of the Jewish Community in Jedwabne, Poland
(Princeton: Princeton University Press, 2001).
81
Christopher Browning, Remembering Survival. Inside a Nazi Labor Camp (New York: Norton,
2010), 1-12; Omer Bartov, “Eastem Europę as the Site of Genocide,” The Journal of Modern History Vol. 80, No. 3 (2008): 562, 572.
82
Про методологію використання показань тих, хто вижив, і протоколів радянських допитів
див. Vladimir Solonari, “Patterns of Violence. The Local Population and the Mass Murder of Jews in Bessarabia and Northern Bukovina, July August 1941,” Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History Vol. 8, No. 4 (2007): 753-55; Jan Grabowski, Hun for the Jews. Be-trayal and Murder in German-Occupied (Bloomington: Indiana University Press, 2013), 11–15; Grzegorz Rossoliński-Liebe, “Der Verlauf und die Täter des Lemberger Pogroms vom Sommer 1941. Zum aktuellen Stand der Forschung,” Jahrbuch für Antisemitismusforschung 22 (2013): 210-11; Alexander Prusin, ‘“Fascist Criminals to the Gallows!’: The Holocaust and Soviet War Crimes Trials, December 1945-February 1946,” Holocaust and Genocide Studies Vol. 17, No. 1 (2003): 1-30; Tanja Penter, “Collaboration on Trial: New Source Material on Soviet Postwar Trials against Collaborators,” Slavic Review Vol. 64, No. 4 (2005): 782-90. Першу монографію про Другу світову війну в Україні, в якій використано свідчення людей, які вижили, написала Франциска Брудер, див. Franziska Bruder, “Den ukrainischen Staat erkämpfen oder sterben!” Die Organisation Ukrainischer Nationalisten (OUN) 1929–1948 (Berlin: Metropol Verlag, 2007). У ранніх публікаціях історики не використовували показань свідків, які вижили, а Грунтувались переважно на німецьких і радянських документах. Див., наприклад, Armstrong, Ukrainian Nationalism; Dieter Pohl, Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941–1944. Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens (Munich: Oldenbourg, 1997); Frank Grelka, Die ukrainische Nationalbewegung unter deutscher Besatzungsherrschaft 1918 und 1941/42 (Wiesbaden: Harrassowitz, 2005).
83
Пор. ОУН в світлі постанов Великих Зборів (Б.м.: Закордонні частини Організації Україн
ських Націоналістів, 1955), 44–45 з оригінальною публікацією 1941 року “Постанови ІІ-го Великого Збору Організації Українських Націоналістів,” ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 926, 199.
84
“Про внесення виправлень до фільму ‘Вбивця відомий,”’ ЦДАГО, ф. 1, оп. 25, спр. 869, 32,
опубліковано в Любов Крупник, “Формування світоглядних установок про Другу світову війну засобами радянського кіно (матеріали ЦДАГО України, 1973 р.),” Молода Нація. Альманах, Т. 41, № 4 (2006): 116-17.
85
Див. B.F. Sabrin, Alliance for Murder. The Nazi-Ukrainian Nationalist Partnership in Genocide
(New York: Sarpedon, 1991), 172. Про Шептицького див. Julian J. Bussgang, “Metropolitan Sheptytsky: A Reassessment,” Polin. Studies in Polish Jewry 21 (2009): 401, 404; Джуліан Буссганг, Митрополит Шептицький: Ще один погляд на життя й діяльність (Львів: Друкарські куншти, 2009), 18, 19. Я вдячний Марко Цариннику за це зауваження. Мене також збила з пантелику фотографія, опублікована в Alliance for Murder. Див. Grzegorz Rossoliński-Liebe, “The ‘Ukrainian National Revolution’ of Summer 1941,” Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History. Vol. 12, No.l (2011): 98.
86
Микола Климишин, В поході до волі (Детройт: Українська книгарня, 1987), 1:333.
87
Євген Стахів, Крізь тюрми, підпілля й кордони (Київ, Рада, 1995), 100.
88
Про “Українську національну революцію” див. частину 4, а також Rossoliński-Liebe,
“Ukrainian National Revolution,” 83-114.
89
Про історію CŻKH та інших установ, яким у ранній післявоєнний період вдалося зібрати
свідчення людей, які вижили, див. Jockusch, Collect and Record! 5–7, 36–37, 89–98.
90
Див. параграф “Геноцид. Масове насильство. Складність під час вивчення Голокосту” у
Вступі до цієї книги.
91
Володимир Сергійчук, Степан Бандера у документах радянських органів державної без
пеки (1939–1959), Т. 1–3 (Київ, Віпол, 2009). Важко оцінити, наскільки вибірковою була редактура в книгах, виданих Сергійчуком, як і в виданнях Академії наук України.
92
Christoph Mick, Kriegserfahrungen in einer multiethnischen Stadt: Lemberg 1914–1947
(Wiesbaden: Harrassowitz, 2010); Максим Гон, Із кривдою на самоті. Українсько-єврейські взаємини на західноукраїнських землях у складі Польщі (1935–1939) (Рівне: Волинські обереги, 2005), Timothy Snyder, The Reconstruction of Nations: Poland, Ukraine, Lithuania, Belarus, 1569–1999 (New Haven: Yale University Press, 2003), Sketches from a Secret War. A Polish Artist's Mission to Liberale Soviet Ukraine (New Haven: Yale University Press, 2005); Potocki Robert, Polityka państwa wobec zagadnienia ukraińskiego w latach 1930–1939 (Lublin: Instytut Europy Środkowo Wschodniej, 2003); Jerzy Tomaszewski, Ojczyzna nie tylko Polaków. Mniejszości narodowe w Polsce w latach 1918–1939 (Warsaw: Młodzieżowa Agencja Wydawnicza, 1985).
93
Frank Golczewski, Deutsche und Ukrainer 1914–1939 (Paderborn: Ferdinand Schöningh, 2010).
94
John-Paul Himka, Socialism in Galicia: The Emergence of Polish Social Democracy and
Ukrainian Radicalis (1860–1890) (Cambridge: HURI, 1983), “Serfdom in Galicia,” Journal of Ukrainian Studies Vol. 9, No. 2 (1984): 3-28, Galician Villagers and the Ukrainian National Movement in the Nineteenth Century (Basingstoke: Macmillan, 1998); Ярослав Грицак, Парис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. (Київ: Генеза, 2000).
95
Natalia Yakovenko, “Choice of Name versus Choice of Path: The Names of Ukrainian Territories from the Late Sixteenth to the Late Seventeenth Century,” in A Laboratory of Transnational History: Ukraine and Recent Ukrainian Historiography, ed. Georgiy Kasianov and Philipp Ther (Budapest: Central European University Press, 2009), 117-48; Andreas Kappeier, “From an Ethnonational to a Multiethnic to a Transnational Ukrainian History,” in A Laboratory of Transnational History, ed. Kasianov, 51–80; Mark von Hagen, “Revisiting the Histories of Ukraine,” in A Laboratory of Transnational History, ed. Kasianov, 25–50.
96
Богдан Боцюрків, Українська Греко-Католицька Церква і Радянська держава (1939–1950)
(Львів: Вид-во Українського католицького університету, 2005).
97
Antony Polonsky, The Jews in Poland and Russia, 1350–2008, Vol. 1–3 (Oxford: The Littman
Library of Jewish Civilization, 2010-12).
98
Armstrong, Ukrainian Nationalism: Roman Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonal
istów: Geneza, struktura, program, ideologia (Lublin: Wydawnictwo uniwersytetu Marie Cu-rie-Skłodowskiej, 2003); Bruder, “Den ukrainischen Staat”.
99
Marco Carynnyk, “Foes of our rebirth: Ukrainian nationalist discussions about Jews, 1929
1947,” Nationalities Papers Vol. 39, No. 3 (2011): 315-52.
100
Alexander Motyl, The Turn to the Right: The Ideological Origins and Development of Ukrainian
Nationalism, 1919–1929 (New York: East European Monographs Boulder, 1980); Tomasz Stryjek, Ukraińska idea narodowa okresu międzywojennego: Analizy wybranych koncepcji (Wroclaw: FUNNA, 2000).
101
Grzegorz Motyka, Tak było w Bieszczadach: Walki polsko-ukraińskie 1943–1948 (Warsaw: Ofi
cyna Wydawnicza Volumen, 1999), Ukraińska partyzantka 1942–1960. Działalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i Ukraińskiej Powstańczej Armii (Warsaw: Rytm, 2006).
102
Alexander V. Prusin, “Revolution and Ethnie Cleansing in Western Ukraine: The OUN-UPA As-
sault against Polish Settlements in Volhynia and Eastern Galicia, 1943–1944,” in Ethnie Cleansing in Twentieth-Century Europę, ed. Steven Bela Värdy, T. Hunt Tooley (New York: Boulder: Social Science Monographs, 2003), 517-35; Gabriel N. Finder and Alexander V. Prusin, “Collaboration in Eastern Galicia: The Ukrainian Police and the Holocaust,” East European Jewish Affairs Vol. 34, No. 2 (2004): 95-118.
103
Jeffrey Burds, “AGENTURA: Soviet Informants’ Networks and the Ukrainian Underground in
Galicia, 1944–1948,” East European Politics and Societies Vol. 11, No. 1 (1996): 89-130; “The early Cold War in Soviet West Ukraine, 1944–1948,” The Carl Beck Papers in Russian & East European Studies, Number 1505. Pittsburg: The Center for Russian and East European Studies, 2001; “Gender and Policing in Soviet West Ukraine, 1944–1948,” Cahiers du Monde russe, Vol. 42, No. 2–4 (2001), 279–320.
104
Statiev, Soviet Counterinsurgency; Boeckh, Stalinismus in der Ukraine.
105
Karel Berkhoff, Harvest of Despair. Life and Death in Ukraine under Nazi Rule (Cambridge:
Belknap Press of Harvard University, 2004).
106
Dieter Pohl, Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941–1944. Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens (Munich: Oldenbourg, 1997). Аналогічну точку зору див. також у Grelka, Die ukrainische Nationalbewegung.
107
Thomas Sandkühler, “Endlösung" in Galizien. Der Judenmord in Ostpolen und die Rettungsini
tiativen von Berthold Beitz 1941–1944 (Bonn: Diert, 1996).
108
Dieter Pohl, “Ukrainische Hilfskräfte beim Mord an den Juden,” in Die Täter der Shoah. Fanatische Nationalisten oder normale Deutsche? ed. Gerhard Paul (Göttingen: WallsteinVerlag, 2002), 205-34; Frank Golczewski, “Shades of Grey: Refiections on Jewish-Ukrainian and German-Ukrainian Relations in Galicia,” in The Shoah in Ukraine. History, Testimony, Memorialization, ed. Ray Brandon and Wendy Lower (Bloomington: Indiana University Press, 2008), 114–155; Frank Golczewski, “Die Ukraine im Zweiten Weltkrieg,” in Geschichte der Ukraine, ed. Frank Golczewski (Vandenhoeck & Ruprecht: Göttingen, 1993), 241-60; Frank Golczewski, “Die Kollaboration in der Ukraine,” in Kooperation und Verbrechen. Formen der “Kollaboration ” im östlichen Europa 1939–1945, ed Christoph Dieckmann, Babette Quinkert, and Tatjana Tönsmeyer (Göttingen: Wallstein, 2003), 151-82.
109
Shmuel Spector, The Holocaust ofVolhynian Jews 1941–1944 (Jerusalem: Achva Press, 1990).
110
John-Paul Himka, “The Lviv Pogrom of 1941: The Germans, Ukrainian Nationalists, and the
Camival Crowd,” Canadian Slavonic Papers Vol. LIII, No. 2–4 (2011): 209 43; Christoph Mick, “Incompatible Experiences: Poles, Ukrainians and Jews in Lviv under Soviet and German Occupation, 1939—44,” Journal of Contemporary History Vol. 46, No. 2 (2011): 336-63; Hans Heer, “Einübung in den Holocaust: Lemberg Juni/Juli 1941,” Zeitschrift für Geschichtswissenschaft Vol. 49, No. 5 (2001): 409-27; Rossoliński-Liebe, Der Verlauf und die Täter, 207-43.
111
Philip Friedman, “Ukrainian-Jewish Relations during the Nazi Occupation,” in Roads to Extinc-tion (New York: Jewish Publication Society, 1980), вперше опублікована в YIVO Annual of Jewish Social Science Vol. 12 (1958–1959), 259-63; Eliyahu Yones, Smoke in the Sand: The Jews ofLvov in the War Years 1939–1944 (Jerusalem: Gefen Publishing House, 2004).
112
Aharon Weiss, “Jewish-Ukrainian Relations in Western Ukraine During the Holocaust,” in
Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective, ed. Peter J. Potichnyj and Howard Aster (Edmonton: CIUS, 2010), 409-20.
113
Witold Mędykowski, W cieniu gigantów. Pogromy 1941 r. w byłej sowieckiej strefie okupacyjnej
(Warsaw: Instytut Studiów Politycznych Polskiej Akademi Nauk, 2012).
114
Omer Bartov, “Wartime Lies and Other Testimonies: Jewish-Christian Relations in Buczacz,
1939–1944,” East European Politics and Societies Vol. 26, No. 3 (2011): 486–511; Wendy Lower, “Pogroms, mob violence and genocide in western Ukraine, summer 1941: varied histories, explanations and comparisons,” Journal of Genocide Research Vol. 13, No. 3 (2011): 114-55; Timothy Snyder, “The Life and Death of Western Volhynian Jewry, 1921–1945,” in Shoah in Ukraine, ed. Brandon, 77-113, Kai Struve, “Rites of Violence? The Pogroms of Summer 1941,” Polin. Studies in Polish Jewry 24 (2012): 257-74.
115
John-Paul Himka, “A Central European Diaspora under the Shadow of World War II: The Gali-
cian Ukrainians in North America,” Austrian History Yearbook 37 (2006): 17–31; Grzegorz Rossoliński-Liebe, “Celebrating Fascism and War Criminality in Edmonton. The Political Myth and Cult of Stepan Bandera in Multicultural Canada,” Kakanien Revisited, 12 (2010): 1-16; Grzegorz Rossoliński-Liebe, “Erinnerungslücke Holocaust. Die ukrainische Diaspora und der Genozid an den Juden,” Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte Vol. 62, No. 3 (2014): 397–430; Per Anders Rudling, “Multiculturalism, Memory, and Ritualization: Ukrainian Nationalist Monuments in Edmonton, Alberta,” Nationalities Papers 39, 5 (2011): 733-68; Per Anders Rudling, “The OUN, the UPA and the Holocaust: A Study in the Manufacturing of Historical Myths,” The Carl Beck Papers in Russian & East European Studies, Number 2107 (Pittsburg: The Center for Russian and East European Studies, 2011).
116
Diana Dumitru, “An Analysis of Soviet Postwar Investigation and Trial Documents and Their
Relevance for Holocaust Studies,” in The Holocaust in the East. Local Perpetrators and Soviet Responses, ed. Michael David-Fox, Peter Holquist, and Alexander M. Martin (Pittsburg: University of Pittsburg Press, 2014), 142-57; Penter, Collaboration on Trial, 782-90; Prusin, ‘Fascist criminals to the gallows!’, 1-30; Solonari, Patterns of Violence, 749-87.
117
Tank Cyril Amar, “A Disturbed Silence: Discourse on the Holocaust in the Soviet West as an An
ti-Site of Memory,” in The Holocaust in the East, ed. David-Fox, 158-84.
118
Per Anders Rudling, “The Return of the Ukrainian Far Right. The Case of VO Svoboda,” in
Analysing Fascist Discourse. European Fascism in Talk and Text, ed. Ruth Wodak and John E. Richardson (New York: Routledge, 2013), 228-55; Per Anders Rudling, “Anti-Semitism and the Extreme Right in Contemporary Ukraine,” in Mapping the Extreme Right in Contemporary Europę. From Local to Transnational, ed. Andrea Mammone, Emmanuel Godin, and Brian Jenkins (London: Routledge, 2012), 189–205; Антон Шеховцов, Андреас Умланд, “Праворадикальна партійна політика в пострадянській Україні і загадка електоральної маргі-нальності українських ультранаціоналістів 1994–2009 рр.,” Ab Ітрегіо 2 (2010): 219–247; Anton Shekhovtsov, “The Creeping Resurgence of the Ukrainian Radical Right? The Case of the Freedom Party,” Europe-Asia Studies Vol. 63, No. 2 (2011): 203-8.
119
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 5H-91', Rossoliński-Liebe, ‘“Ukrainian National Revolu
tion,’” 83-114; Anton Shekhovtsov, “By Cross and Sword: ‘Clerical Fascism’ in Interwar Western Ukraine,” Totalitarian Movements and Political Religions Vol. 8, No. 2. (2007): 271-85; Олександр Зайцев, ред., Націоналізм і релігія. Греко-католицька церква та український націоналістичний рух в Галичині (1920-1930-ті роки) (Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2011); Олександр Зайцев, Український інтегральний націоналізм (1920–1930 роки). Нариси інтелектуальної історії (Київ: Критика, 2013).
120
Дві дуже важливі збірки документів для цього дослідження: Іван Патриляк, Військова ді
яльність ОУН(б) у 1940–1942 роках (Київ, Інститут історії України) і Володимир Сергій-чук, Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939–1959), Вип. 1–3 (Київ: Віпол, 2009).
121
Патриляк, Військова діяльність ОУН(б), 326. Про Сергійчука див. Grzegorz Rossoliński-
Liebe, “Der polnisch-ukrainische Historikerdiskurs über den polnisch-ukrainischen Konflikt 1943–1947,” Jahrbücher für Geschichte Osteuropas 57 (2009): 65–66. Також див. Grzegorz Rossoliński-Liebe, “Debating, Obfuscating and Disciplining the Holocaust: Post-Soviet Histor-ical Discourses on the OUN-UPA and other Nationalist Movements,” East European Jewish Affairs Vol. 42, No. 3 (2012): 218.
122
Найважливіші публікації Петра Мірчука про Бандеру: Степан Бандера: Символ револю
ційної безкомпромісності (Нью-Йорк: Організація Оборони Чотирьох Свобід України, 1961); Нарис історії ОУН: 1920–1939 (Київ: Українська Видавнича Спілка, 2007). Публікації Посівнича про Бандеру, див.: Микола Посівнич, ред. Степан Бандера: Документи і матеріали (1920–1930 рр.) (Львів: Афіша, 2006); Микола Посівнич, Степан Бандера — життя, присвячене свободі (Toronto: Litopys UPA, 2008); Микола Посівнич, Життя і діяльність Степана Бандери: Документи і матеріали (Тернопіль: Астон, 2008); Микола Посівнич, Варшавський акт обвинувачення Степана Бандери та товаришів (Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2005); Микола Посівнич та Богдан Гордасевич, ред., Степан Бандера: 1909-1959-2009: Збірник статей (Львів: Тріада Плюс, 2010).
123
Rudolf А. Mark, Galizien unter österreichischer Herrschaft: Verwaltung-Kirche-Bevölkerung (Marburg: Herder Institut, 1994), 70, 80. Габсбурзька статистика базувалась на релігійній ідентичності. У Галичині поляки зазвичай називали себе католиками, а українці — греко-католиками.
124
1867–1918 рр. імперія Габсбургів або австро-угорська монархія була розділена на дві частини: Цислейтанію (зі столицею у Відні) і Транслейтанію (зі столицею у Будапешті). Галичина і Буковина належали до складу Цислейтанії, а Закарпаття — до Транслейтанії. Українці становили близько 40 % населення Буковини. Іншими етнічними групами в Буковині були румуни (34 %), євреї (13 %) і німці (8 %). Див. Kerstin Jobst, “Die ukrainische Nationalbewegung bis 1917,” in Geschichte der Ukraine, ed. Frank Golczewski (Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1993), 171.
125
Про політичний і культурний поділ України в XIX ст. див.: Wolfdieter Bihl, “Aufgegangen
in Großreichen: Die Ukraine als österreichische und russische Provinz,” in Geschichte der Ukraine, ed. Golczewski, 126-57, и John-Paul Himka, Socialism in Galicia: The Emergence of Polish Social Democracy and Ukrainian Radicalism (1860–1890) (Cambridge: Harvard Ukrainian Research Institute, 1983), 47, 50, 52.
126
Про вплив західноєвропейської і східноєвропейської культур та поділ України на Західну
і Східну в домодерні часи див. Ihor Shevchenko, Ukraine between East and West: Essays on Cultural History to the Early Eighteen Century (Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 1996). Про культурну неоднорідність України див.: Hagen, Revisiting the Histories of Ukraine; Kappeier, From an Ethnonational to a Multiethnic.
127
Natalia Yakovenko, “Choice of Name versus Choice of Path: The Nantes of Ukrainian Territories
from the Late Sixteenth to the Late Seventeenth Century,” in A Laboratory of Transnational History, ed. Kasianov, 117-41.
128
Stanislau von Smolka, Die Reussische Welt: Historisch-Politische Studien. Vergangenheit und
Gegenwart (Vienna: Zentral-Verlagsbüro des obersten polnischen Nationalkomitees: 1916), 13. В оригіналі фраза звучить як “Ukraine, ein ruthenisches Gebiet.” Див. Smolka, Die Reussische Welt, 6.
129
Jobst, Die Ukrainische Nationalbewegung bis 1917, 161, 168; Грицак, Нарис історії України,
70-71.
130
Yaroslav Hrytsak and Victor Susak, “Constructing a National City: Case of Eviv,” in Compos-
ing Urban History and the Constitution of Civic Identities, ed. John Czaplicka, Blair A. Ruble, and Lauren Crabtree (Washington: Johns Hopkins University Press, 2003), 142-43; Peter Fäßler, Thomas Held, and Dirk Sawitzki, ed., Lemberg-Lwow-Eviv. Eine Stadt im Schnittpunkt europäischer Kulturen (Köln: Böhlau, 1995), 183.
131
Bihl, Aufgegangen in Großreichen, 151.
132
Himka, Socialism in Galicia, 40–41. Про русофілів Галичини див.: Anna Veronika Wendland,
Die Russophilen in Galizien: Ukrainische Konservative zwischen Österreich und Russland, 1848–1915 (Vienna: Verlag der österreichischen Akademie der Wissenschaften, 2001).
133
Ярослав Грицак, Нарис історії України, 81–82.
134
John-Paul Himka, Galician Villagers and the Ukrainian National Movement in the Nineteenth
Century (Basingstoke: Macmillan, 1998), 10–16.
135
Про пам’ять про кріпацтво у Східній Галичині та його вплив на колективну свідомість і
пам’ять в Україні див. John-Paul Himka, “Serfdom in Galicia,” Journal of Ukrainian Studies Vol. 9, No. 2 (1984): 26–28.
136
Боцюрків, Українська Греко-Католицька. Церква, 4–6.
137
John-Paul Himka, “Priest and Peasants: The Greek Catholic Church and the Ukrainian National
Movement in Austria, 1867–1900,” in The Greek Catholic Church and Ukrainian Society in Austrian Galicia, ed. John-Paul Himka (Cambridge and Massachusetts: Harvard University Ukrainian Studies Fund, 1986), 1–5, 9, 12–14.
138
John-Paul Himka, “The Galician Triangle: Poles, Ukrainians, and Jews under Austrian Rule,”
Cross Current: A Yearbook of Central European Culture 12 (1993): 143; Himka, Socialism in Galicia, 50.
139
Bihl, Aufgegangen in Großreichen, 146. (Цит. за щомісячним історичним часописом «Киевская старина», Київ, листопад 1897, де вказано, що оригінал листа В.П. Кочубея до М.Г. Рєпніна написано французькою мовою. — прим. видавця).
140
3 листа Гоголя до його давньої подруги Олександри Смирнової-Россет, 24 грудня 1844 року, у Н.В. Гоголь Собрание сочинений (Москва: Русская книга, 1994), 10:276, цит. за Andrew Wilson, The Ukrainians: Unexpected Nation (New Haven: Yale University Press, 2009), 88. (Цит. за виданням Гіппіус В.В. «Гоголь. Воспоминания. Письма. Дневники», М.: Ди-рект-Медиа, 2014. - прим. видавця).
141
Serhii Plokhy, Unmaking Imperial Russia: Mykhailo Hrushewskyi and the Writing of Ukrainian
History (Toronto: University of Toronto Press, 2005), 92–95; Timothy Snyder, The Reconstruction of Nations: Poland, Ukraine, Lithuania, Belarus, 1569–1999 (New Haven: Yale University Press, 2003), 128-29; Kappeier, From an Ethnonational to a Multiethnic, 57.
142
Михайло Грушевський, Історія України-Русі (Київ: Перша спілка, 1913), 1:64–65. Англій
ський переклад див. Mykhailo Hnishevs’kyi, History of Ukraine-Rus’. From prehistory to the eleventh Century, ed. Andrzej Poppe and Frank Sysyn, trans. Marta Skorupsky (Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 1997), 1:46–47.
143
Грушевський, Історія України-Русі, 1:177; Hrushevs’kyi, History of Ukraine-Rus’, 1:134.
144
Грушевський, Історія України-Русі, 1:307, 310; Hrushevs’kyi, History of Ukraine-Rus’, 1:
234, 236.
145
Про вивчення Бандерою праць Міхновського див.: Мірчук, Степан Бандера, 14.
146
Друга заповідь “Десяти заповідей УНП” говорить: “Усі люди твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди — це вороги нашого народу, поки вони панують над нами та визискують нас”. Див. Роман Коваль, “Герой, що не зміг врятувати Батьківщину,” в Самостійна Україна, ред. Роман Коваль (Київ: Діокор, 2003), 9. Про взаємозв’язки між расизмом і націоналізмом див.: George L. Mosse, “Racism and Nationalism,” in The Fascist Revolution. Toward a General Theory of Fascism, ed. George L. Mosse (NewYork: Howard Fertig, 2000), 55–68.
147
Коваль, Герой, що не зміг, 9: “Не бери собі дружину з чужинців, бо твої діти будуть тобі
ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм силу і відвагу, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш”.
148
Микола Міхновський, “Самостійна Україна” в Самостійна Україна, ред. Роман Коваль, 43.
149
Там само, 43.
150
Rudolf А. Mark, “Die gescheiterten Staatsversuche,” in Geschichte der Ukraine, ed. Golczewski,
177-79; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 240,264, 270-71.
151
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 279-81, 346; Mark, Die gescheiterten Staatsversuche, 178
88; Timothy Snyder, The Red Prince: The Fall of the Dynasty and the Rise of Modem Europę (London: The Bodley Head, 2008), 99-120.
152
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 362-63, 383-84.
153
Ibid, 383-90, 466.
154
Ibid, 344, 347, 366-69.
155
Цит. за Margaret MacMillan, Peacemakers: Six Months That Changed the World (London: John
Murray, 2003), 236.
156
Грицак, Нарис історії України, 111-59; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 414-21.
157
Antony Polonsky, The Jews in Poland and Russia, 1350–1880, (Oxford: The Littman Library
of Jewish Civilization, 2010), 1:137; Antony Polonsky, The Jews in Poland and Russia, 19142008, (Oxford: The Littman Library of Jewish Civilization, 2010), 3:32–43.
158
Jarosław Hrycak, Historia Ukrainy 1772–1999: Narodziny nowoczesnego narodu (Lublin: Agencja “Wschód,”2000), 173, 188; Із 31 чи 32 мільйонів жителів Української РСР 26 мільйонів були українцями. Див. Володимир Косик, Україна і Німеччина у Другій світовій війні (Львів: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1993), 36. (Відповідно до перепису населення: 1926 р. українцями в УРСР себе назвали 23 218 860 осіб, а всього у СРСР -31 194 976 осіб; 1921 р. русинами у Польщі назвали себе 3 898 428 осіб; 1930 р. рутена-ми/українцями у Королевстві Румунії назвали себе 582 815 осіб; 1920 р. національність, яку в перепису Чехословацької республіки позначили як ruskä (velkoruskä, ukrajinskä, karpatoruskä), визнали за собою 461 849 осіб, а за переписом 1930 р. ruska а maloruskä (ukrajinskä) — 549 169 осіб — прим. вид.).
159
Грицак, Нарис історії України, 166-86; Yekelchyk, Stalins Empire of Memory, 13–18. Про
кількість жертв Голодомору, див. John-Paul Himka, “How Many Perished in the Famine and Why Does It Matter?” in BRAMA, 2 February 2008, URL: http://www.brama.com/news/ press/2008/02/080202himka_famine.html.
160
Грицак, Нарис історії України, 189-90, 193-94.
161
Szymon Rudnicki, “Anti-Jewish Legislation in Interwar Poland,” in Antisemitism and its Oppo
nents in Modern Poland, ed. Robert Biobaum (Ithaca: Comell University Press, 2005), 148-88; Motyka, Tak było w Bieszczadach, 36–41; Tomaszewski, Ojczyzna nie tylko Polaków, 181-82.
162
Mirosław Szumiło, Ukraińska Reprezentacja Parlamentarna w Sejmie i Senacie RP (1928–1939)
(Warsaw: Neriton, 2007), 21–51, 193–240.
163
Włodzimierz Borodziej, Geschichte Polens im 20. Jahrhundert (Munich: С. Н. Beck, 2010),
124-76; Rafał Pankowski, The Populist Radical Right in Poland. The Patriots (New York: Routledge, 2010), 15–21.
164
Tomaszewski, Ojczyzna nie tylko Polaków, 194-98.
165
“Zarys historyczny Ukrainy, organizacje i działacze,” AAN, MSZ, 9377, 1.
166
Tomaszewski, Ojczyzna nie tylko Polaków, 12–14, 52–53.
167
Cornelia Schenke, Nationalstaat und Nationale Frage: Polen und die Ukrainer 1921–1939 (Hamburg: Dölling und Galitz Verlag, 2004), 226-30; Andrzej Chojnowski, Koncepcje polityki narodowościowej rządów polskich w latach 1921–1939 (Wrocław: Ossolineum, 1979), 18–19.
168
Paweł Korzec, “Polen und der Minderheitenvertrag (1918–1934),” Jahrbücher für Geschichte
Ost-europas Vol. 22, No. 4 (1975), 523, 540-41; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 396.
169
“Tryumfalne powitanie Ministra Becka,” Gazeta Lwowska, 2 October 1934, 1.
170
Timothy Snyder, Sketches from a Secret War. A Polish Artist’s Mission to Liberate Soviet Ukraine
(New Haven: Yale University Press, 2005), 67, 136-37, 142-44, 166-67, 190; Schenke, Nationalstaat und nationale Frage, 243-44, 460; Borodziej, Geschichte Polens, 158.
171
Mick, Kriegserfahrungen, 301-3; Grzegorz Mazur, Życie polityczne polskiego Lwowa 1918
1939 (Cracow: Księgarnia Akademicka, 2007), 149.
172
Mazur, Życie polityczne, 119-20, 148.
173
Ibid, 140-41, 144-46, 151.
174
Цит. за Микола Посівнич, “Молодість Степана Бандери,” в Степан Бандера, ред. Посів
нич, 2006, 15.
175
Shimon Redlich, Together and Apart in Brzezany. Poles, Jews and Ukrainians 1919–1945 (Bloomington: Indiana University Press, 2002), 56. Про інший напад на польського вчите-
ля див. Jan Rogowski, Lwów pod znakiem swastyki. Pamiętnik z lat 1941–1942, ZNiO, syg. 16710/11, 15–16.
176
Про знищення портретів див. “Raport dzienny Nr. 272 z dn. 24 października 1934 r.,” ДАЛО
ф. 121, on. 2, cnp. 134, 66. Про знищення польського прапора див. Redlich, Together and Apart, 69. Про поховання України див. Redlich, Together and Apart, 57. Про наступні напади на вчителів див. “Komunikat Nr. 7 о działalności Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów w latach 1932–1933 i 1934. Część III. Działalność O.U.N. w 1934 r„” AAN, MSZ, syg. 5316, 108.
177
Tomaszewski, Ojczyzna nie tylko Polaków, 64–66; Motyka, Tak było w Bieszczadach, 36–37;
Janina Stobniak- Smogorzewska, Kresowe osadnictwo wojskowe 1920–1945 (Warsaw: Oficyna Wydawnicza RYTM, 2003), 58, 101, 217-19. (“Із червня 1919 року і до кінця 1935 року на території Волинського, Львівського, Станіславівського й Тернопільського воєводств було створено близько 41 тис. осадницьких господарств, із них — 3 569 господарств військових колоністів на Волині. Загальна кількість землі, що підлягала парцеляції для створення державних, приватних, військових та самостійних господарств у чотирьох вищеназваних воєводствах, за цей час становила 629 934,4 га”. Див про це в Виздрик Віталій, Польське військове осадництво на західноукраїнських землях у 20-30-х роках XX ст. в Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, (№ 21, 2013): 48–52.; "Осадники (колонисты), лесники (сотрудники корпуса лесной стражи) и польские военнопленные расселялись в Архангельской (40 тыс. чел.), Иркутской (11 тыс. чел.), Свердловской (13 600 чел.), Молотовской (9142 чел.), Вологодской (16 тыс. чел.), Алтайском крае (6 тыс. чел.) и других традиционных для спецпереселенцев областях Русского Севера, Урала и Сибири. К январю 1941 года в 20 областях и краях страны находилось 137 351 чел. спецпереселенцев этого польского потока. Более 70 тысяч беженцев-поляков на учет спецпоселения не ставились, но условия их жизни были также очень тяжелыми”. Див про це в Бердинских Виктор Спецпоселенцы. Политическая ссылка народов Советской России. Москва, НЛО, ред. С.Иванов, 2005, стор. 635. - прим. видавця).
178
Tomaszewski, Ojczyzna nie tylko Polaków, 62–63, 71–72. Доходи українців з вищою освітою
були значно нижчі, ніж доходи польських службовців, які працювали у державних установах і складали в них більшість. У той час, коли українець у сільськогосподарській компанії заробляв 50–60 злотих, учитель у державній середній школі заробляв 500 злотих. Пор. Богдан Чайковський, “Фама”: Рекламна фірма Романа Шухевича (Львів: Мс, 2005), 36.
179
Christoph Mick, “Kto bronił Lwowa w listopadzie 1918r.? Pamięć o zmarłych, znaczenie wojny
i tożsamość narodowa wieloetnicznego miasta,” in Tematy polsko-ukraińskie, ed. Robert Traba (Olsztyn: Wspólnota Kulturowa Borussia, 2001), 65–71.
180
Курган Люблінської унії у Львові — це штучний пагорб, який звели на вершині гори Висо
кий замок, розміщеній у межах міста. Курган створили у 1869–1890 рр. поляки Львова на ознаменування 300-річчя Люблінської унії й надалі він мав символічно важливе значення.
181
Mazur, Życie polityczne, 123; Мірчук, Нарис історії ОУН, 51.
182
Mick, Kriegserfahrungen, 413. На 17 вересня 1939 року тільки в концтаборі Березі-Картузь-
кій нараховувалось 4500 українських в’язнів. Пор. Ireneusz Polit, Miejsce odosobnienia w Berezie Kartuskiej (Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek, 2003), 120.
183
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 954.
184
Ibid, 932.
185
Mazur, Życie polityczne, 139.
186
3 1935 року Мудрий був лідером УНДО. Паньківський був членом УНДО, до Першої сві
тової війни навіть служив в Імперській раді Австрії як представник консервативно-демократичної Української національно-демократичної партії (УНДП), див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 1010-11; Szumiło, Ukraińska Reprezentacja, 17.
187
Стахів, Крізь тюрми, 55–56.
188
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 891–905, 932-33, 940.
189
Ibid, 547-57.
190
“Nasza walka, jej cele drogi i metody,” липень 1931, ЦДІАЛ ф. 205, on. 46, cnp. 1033, 13.
191
Про ворогів України див. “Хто нам ворог?” Сурма, серпень-вересень 1928, 1–2. Про УНДО
та її стосунки з ОУН, а також про стосунки Шептицького з ОУН, див. Szumiło, Ukraińska Reprezentacja, 30, 32–33, 43, 104, 177, 184-85. Про співпрацю між ОУН і УНДО див. Andrzej A. Zięba, Lobbing dla Ukrainy w Europie międzywojennej. Ukraińskie Biuro Prasowe w Londynie oraz jego konkurenci polityczni (do roku 1932) (Cracow: Księgarnia Akademicka, 2010), 359-61.
192
Про концепцію перманентної революції див. “Перманентна революція,” Сурма, 37, № 10
(1930): 4–7. Про концепцію національної революції див. Микола Сціборський, “Передпо-силка національної революції», Розбудова націїі, 54–55, № 7–8 (1932): 161-69.
193
Про концепцію перманентної революції, революційні плани, орієнтації на польських повстанців XIX століття й еклектичний стиль ОУН див. у «Перманентна революція», Сурма, 37, № 10 (1930): 4–7. Про фашистські, антисемітські і расистські компоненти ідеології ОУН, а також про природну й автентичну якість нації див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 571–603; Брудер, “Den ukrainischen Staat”, 39–47; Carynnyk, Foes of our rebirth.
194
Осип Бойдуник, “Як дійшло до створення Організації Українських Націоналістів,” в Свген
Коновалець та його доба, за редакцією Юрія Бойка (Мюнхен: Цицерон, 1974), 359.
195
Władysław Żeleński, Akt oskarżenia przeciwko Stefanowi Banderze, Mikołajowi Łebedowi, Darji
Hnatkiwskiej, Jarosławowi Karpyncowi, Mikołajowi Klymyszynowi, Bohdanowi Pidhajnemu, Iwanowi Malucy, Jakóbowi Czornijowi, Eugenjuszowi Kaczmarskiemu, Romanowi Myhalowi, Katerzynie Zaryckiej, oraz Jarosławowi Rakowi, Warsaw, 2 October 1935 (видано як брошура), 83.
196
Про інформаторів в ОУН див. “Proces о zamordowanie ministra Pierackiego. Zeznania komisarza Dugiełło,” Gazeta Polska, 4 December 1935, 7. Одним із найважливіших інформаторів в ОУН був Ярослав Барановський. Див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 566.
197
Данило Шумук, За східним обрієм (Париж, Смолоскип, 1974), 12–24.
198
Р. Лісовий, Розлам в ОУН: Критичні нариси з нагоди двадцятиріччя заснування ОУН (Б.м.:
Видавництво Україна, 1949), 38–40; Golczewski, Die Kollaboration in der Ukraine, 162.
199
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 561.
200
Про життя членів УВО в Берліні, див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 448, 745-46.
201
Климишин, В поході, 1:22.
202
Мірчук, Нарис історії ОУН, 49–50; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 456; Богдан Каза-
нівський, Шляхом легенди: Спомини (Лондон: Українська видавнича спілка, 1975), 15–20.
203
Допит Ярослава Макарушки, 25 лютого 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 76, 145-46.
204
Про інтеграцію в ОУН дітей з восьмирічного віку див. “Proces о zamordowanie ś. р. ministra
Br. Pierackiego,” Gazeta Polska, 20 November 1935, 6.
205
Мірчук, Нарис історії ОУН, 85–86; Golzewski, Deutsche und Ukrainer, 550-61, 564-68, 677.
206
Зиновій Книш, Дух, що тіло рве до бою (Вінніпег: О.Д.У., 1951), 193-94.
207
Про Лігу українських фашистів див. Олександр Панченко, Микола Лебідь: життя, діяль
ність, державно-правові погляди (Кобеляки: Кобеляки, 2001), 15. Про привітання див. Святослав Липовецький, Організація Українських Націоналістів (бандерівці): фрагменти діяльності та боротьби (Київ: Українська видавнича спілка, 2010), 14.
208
Допит Ярослава Макарушки, 25 лютого 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 145-46.
209
Мірчук, Степан Бандера, 14, 18; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 560.
210
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 564-65.
211
Лісовий, Розлам в ОУН, 38–40; Golczewski, Deutsch e und Ukrainer, 567-68; Żeleński, Akt
oskarżenia, 96-100.
212
Andrij Mel’nyk, “An Seine Excellenz Reichsaussenminister von Ribbentrop,” 2 May 1939, R
104430/1-2, PAAA. Див. також Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 934.
213
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 943-44.
214
“Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ, syg. 5316, 76.
215
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 567-6%; Євген Врецьона, “Мої зустрічі з полковником,”
в Євген Коновалець, ред. Бойко, 476.
216
Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 301-11, 314, 326-28, 332-37.
217
Про замахи й акти вбивства див. ”Wyrok,” ЦДІАЛ, ф. 205, спр. 3125, 33–35; Żeleński, Akt
oskarżenia, 54–56; Snyder, Sketches from a Secret War, 157; Alexander J. Motyl, “Ukrainian Nationalist Political Violence in Inter-War Poland, 1921–1939,” East European Quarterly Vol. XIX, No. 1 (1985): 50, 55; Мірчук, Нарис історії ОУН, 28, 32; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 441, 444-45. Про вбивства польських та українських політиків і політичних діячів див. “Ukraińska Organizacja Wojskowa. Warszawa 30.11.1934,” AAN, MSZ, syg. 9377, 30–31. Про вбивство Івана Бабія див. “Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ, syg. 5316, 95–97; “Proces o zamordowanie ś. p. ministra Br. Pierackiego,” Gazeta Polska, 20 November 1935, 6. Детальніше про замах на Генрика Юзевського див.: Степан Шухевич, Моє життя: Спогади (Лондон: Українська видавнича спілка, 1991), 460-61. Про вбивство члена ОУН Марії Ковалюк і студента юридичного факультету Володимира Мельника див. Кость Пань-ківський, Роки німецької окупації (Нью-Йорк: Життя і мислі, 1965), 141. Про вбивство
Бачинського див. Допит Романа Мигаля, 21 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 274-75, 283-84, 287-88.
218
Potocki, Polityka państwa, 68–95; Motyka, Ukraińska partyzantka, 56–57; Golczewski, Deutsche
und Ukrainer, 435, 561-63; Zięba, Lobbing dla Ukrainy, 368-86, 638.
219
Motyl, Ukrainian Nationalist Political Violence, 50. Про Мірчука див. частину 9.
220
Максим Гон, Із кривдою на самоті: Українсько-єврейські взаємини на західноукраїнських
землях у складі Польщі (1935–1939), 154.
221
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 434-35.
222
“Sprawozdanie z przejawów ruchu nielegalnego /UWO-OUN/ w Malopolsce Wschodniej i na
Wołyniu za rok 1937,” 9 June 1938, CAW, MSW, Wydział Bezpieczeństwa, Referat Ukraiński, VIII.72.1., цитується за: Snyder, The Life and Death, 83–84.
223
Про фінанси УВО й ОУН див. “Proces о zamordowanie… Fundusze organizacji,” Gazeta Polska, Warsaw, 13 December 1935, 6; Żeleński, Akt oskarżenia, 58, 61–63; Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 272-77. Про співпрацю з Литвою див. “Dokumenty dotyczące działalności OUN i UWO wśród ludności ukraińskiej w USA i Kanadzie, oraz pomocy udzielanej przez Rząd litewski terrorystom ukraińskim,” AAN, MSZ, syg. 5317, 8-21; “Społeczeństwo ukraińskie wobec mordesrstwa ministra Pierackiego,” AAN, MSZ, syg. 5317, 48–49; Władysław Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego (Paris: Instytut Literacki, 1973), 36–39. Про співпрацю з Чехословаччиною див. “Społeczeństwo ukraińskie wobec mordesrstwa ministra Pierackiego,” AAN, MSZ, syg. 5317, 51–52; Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 39. Про співпрацю з Німеччиною (абвером) і джерела фінансування ОУН див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 438-54, 610, 623-28, 632, 661-67, 694-96, 700, 740-44, 767-70. Про УАВВ і УНФ див. Orest T. Martynovych, “Sympathy for the Devil: The Attitüde of Ukrainian War Veterans in Canada to Nazi Germany and the Jews, 1933–1939,” в Reimaging Ukrainian Canadians: History, Politics, and Identity, ed. Rhonda L. Hinther and Jim Mochoruk (Toronto: University of Toronto Press, 2010), 181. Про співпрацю з британською розвідкою див. повідомлення від невідомого шпигуна з Італії, 5.11.1936, РГВА ф. 308, оп. З, д. 379, 82; Kim Philby, Му Silent War (St. Albans: Panther, 1973), 145.
224
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 688-90, 740-44, 752-54, 763, 767-70, 772-73; Polit, Miejsce odosobnienia, 17; “Min. Goebbels w grodzie podwawelskim,” Illustrowany Kurier Codzienny, 17 June 1934, 1.
225
Про візит Лебедя до Павелича і про табір усташів в Італії див. Допит Івана Малюци, 15
грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 164. Про парамілітарний тренувальний табір ОУН і усташів на Сицилії див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 580-81, 741. Про зустріч у Берліні див. Lucyna Kulińska, Działalność terrorystyczna i sabotażowa nacjonalistycznych organizacji ukra-ińskich w Polsce w latach 1922–1939 (Cracow: Księgarnia Akademicka, 2009), 149.
226
Олександр Зайцев, “Дефіляда в Москві та Варшаві: ‘Воєнна доктрина українських націо
налістів’ Михайла Колодзінського”, Україна Модерна, 6 жовтня 2012, URL: http://www. uamodema.com/event/186.
227
Олександр Зайцев, “Війна як продовження політики. Посівнич Микола. Воєнно-політична
діяльність ОУН у 1929–1939 роках. Львів, 2010, Україна Модерна, 18 (2010): 235-45.
228
Зиновій Книш, Перед походом на схід. Спогади і матеріяли до діяння Організації україн
ських націоналістів в 1939–1941 роках (Торонто: Sribna surma, 1959), 63.
229
Про співпрацю між ОУН і усташами див. Допит Івана Малюци, 15 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 162; “Proces о zamordowanie… Kontakt z terorytsami chorwackimi,” Gazeta Polska, 4 December 1935, 6. Паралельні звіти про два судові процеси див. “Процес хорватських революціонерів,” Діло, 20 листопада 1935, 1, і “Загальні враження нашого кореспондента,” Діло, 20 листопада 1935, 7. Про вбивство короля Олександра І і Луї Барту див. Amd Bauerkämper, Der Faschismus in Europa 1918–1945 (Stuttgart: Reclam, 2006), 160; Payne, A History of Fascism, 406.
230
Про брата Бандери та інших українських студентів, що проживали у Римі див. повідомлен
ня невідомого шпигуна з Італії, 20.1.1936, РГВА ф. 308, оп. З, д. 379, 2, 7; “Załącznik do pisma Nr. P. III. 85 l-b/55/36 do Ambasady R.P. w Rzymie,” AAN, MSZ, Ambasada w Rzymie, 131-33; Степан Бандера, “Мої життєписні дані,” в Перспективи української революції, ред. Василь Іванишин (Дрогобич: Відродження, 1999), 11. Про Олександра і про Сицилію див. Василь Яшан, “Полковник Михайло Колодзінський,”_в Городенщина. Історично-мемуарний збірник, за редакцією Михайла Марунчака (Нью-Йорк: Наукове товариство імені Шевченка, 1978), 636-38.
231
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 520-41, 728-58, 777-84, 787, 791.
232
“Як балакати з чужинцями про Україну?” Український вісник 11,3 (1938), 4–5, цитується за
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 783.
233
Martynowych, Sympathy for the Devil, 177-78, 181, 199.
234
Karol Grünberg and Bolesław Sprengel, Trudne sąsiedztwo. Stosunki polsko-ukraińskie w X–XX
wieku (Warsaw: Książka i Wiedza, 2005), 355, 392-93.
235
Дмитро Донцов, “Наші цілі,” Літературно-науковий вісник, 1, 1 (1922): 4, цитується за
Motyl, The Turn to the Right, 70.
236
Михайло Сосновський, Дмитро Донцов: Політичний портрет (Нью-Йорк: Trident Interna
tional, 1974), 167-68, 236-39, 375-80; Motyl, Tum to the Right, 78. Про Ленкавського і про Декалог ОУН див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 597.
237
Про поняття аморальності в Донцова див. Дмитро Донцов, Націоналізм (Львів: Нове Жит
тя, 1926), 194–200. Про ідеологію Донцова загалом див. Motyl, The Tum to the Right, 6185; Stryjek, Ukraińska idea narodowa, 110-90.
238
Донцов, Націоналізм, 11.
239
Motyl, The Turn to the Right, 76.
240
Донцов, Націоналізм, 28, 33.
241
Тарас Курило, Джон-Пол Химка, “Як ОУН ставилася до євреїв? Роздуми над книжкою Во
лодимира В’ятровича,” Україна Модерна, Вип. 13, № 2 (2008): 264. Див. також Stryjek, Ukraińska idea narodowa, 118-19, 132, 139-40, 143-51; Motyl, The Turn to the Right, 68, 7185.
242
Shekhovtsov, By Cross and Sword, 274. Частина 1 книги Муссоліні The Doctrine of Fascism
була написана Джованні Джентіле.
243
Михайло Островерха, Муссоліні. Людина і чин (Львів: Книгозбірня Вістника, 1934); Рос
тислав Ендик, Адольф Гітлер (Львів: Книгозбірня Вістника, 1934). 1937 року бібліотека Вістника опублікувала біографію Франсіско Франко. Див. R. Kerch, Франко — вождь іспанців (Львів: Книгозбірня Вістника, 1934). Див. також Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 582-84.
244
Лев Ребет, Світла і тіні ОУН (Мюнхен: Український самостійник, 1964), 47.
245
Володимир Левинський, Ідеолог фашизму (Львів: 1934), 28. Див. також Carynnyk, Foes of
our rebirth, 318.
246
Ігор Вірлий, Наші часи (Львів: Накладом В. Кунанца, 1935), 16–17, цит. за Гон, Із кривдою,
119.
247
А. В. Кентій, Нарис історії Організації українських націоналістів (1929–1941) (Київ: Ін
ститут Історії України, 1998), 30.
248
Відповідальність Петлюри, мабуть, має обмежений характер за численні погроми, що вчи
нили війська, якими він командував. Див. Henry Abramson, A Prayer for the Government: Ukrainians and Jews in Revolutionary Times, 1917–1920 (Cambridge: Harvard University Press, 1999), 134-39.
249
Дмитро Донцов, “Симон Петлюра”, в Літературно-науковий вісник Т. 7–8, № 5, (1926),
326-28, цит. за Carynnyk, Foes of our rebirth, 319.
250
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 504. Про постанови див. “Постанови П-го Великого Збору Організації Українських Націоналістів,” ЦДАГО ф. 1, оп. 23, спр. 926, 192-93.
251
“Komunikat informacyjny Nr. 19 о działalności O.U.N.-U.W.O. za czas od 3 do 13.VI. 1936r.,”
AAN, MSZ, syg. 5318, 265; Гон, Із кривдою, 103.
252
Володимир Марганець, Жидівська проблема в Україні (Лондон, 1938), 2, 8, 10, 11, 13–15.
253
Гон, Із кривдою, 152.
254
Там само. 102, 152.
255
Там само. 97, 157. УНДО стверджувало це в публікації в Свобода, 18 жовтня 1936, 12.
256
Carynnyk, Foes of our rebirth, 321-22.
257
Mykola Stsibors’kyi, Natsiokratiia (Paris, 1935), 56, 72–73, 82, 105, 107, 109, 114, 116.
258
“Нарис проекту основних законів конституції Української держави,” ЦДАВО, ф. 3833, оп.
1, спр. 7, 2, 2в, 7, 7в.
259
Мірчук, Нарис історії ОУН, 447-53; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 943-44. Про судові
процеси див. частину 3.
260
Snyder, The Red Prince, 194–201. Про Паліїва див. Олег Купчинський, ред., Дмитро Паліїв.
Життя і діяльність (Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2007).
261
Letter of the Society of Fascist Studies (Tovarystvo fashyzmoznavstva) to Dmytro Dontsov, De-
cember 1935, Dmitro Dontsov Archives, BN, Mf 82672, 412.
262
Коваль, Герой, що не зміг, 9.
263
Олег Шаблій, “Передмова,” в Степан Рудницький, Чому ми хочемо самостійної України, ред. Л.М. Гарбарчук (Львів: Світ, 1994), 8.
264
Stepan Rudnyts’kyi, Ukraine. The Land and Its People. An Introduction to Its Geography (New
York: Ukrainian Alliance of America, 1918), 12.
265
Rudnyts’kyi, Ukraine. The Land and Its People, 161-62.
266
Ibid, 162.
267
Рудницький, Чому ми хочемо, ред. Гарбарчук, 39.
268
Степан Рудницький, “До основ українського націоналізму,” в Чому ми хочемо, ред. Гар
барчук, 299. Про вплив ідей Рудницького на ідеологію ОУН та політику геноциду УПА див.: Per Anders Rudling, Eugenics and racial anthropology in the Ukrainian radical nationalist tradition, in: Science in Context 32 (2019): 67–91; Grzegorz Rossoliński-Liebe, Racism and Modem Antisemitism in Habsburg and Russian Ukraine. A Short OverView, in: Raul Cärstocea und Eva Koväcs, eds., Modern Antisemitisms in the Peripheries. Europę and its Colonies, 1880–1945, (Vienna: New Academic Press, 2019), 133–159.
269
Микола Суховерський, Мої спогади (Київ: Смолоскип, 1997), 50.
270
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 544; Christopher Gilley, A simple question of ‘pragma-tism ’?: Sovietophilism in the West Ukrainian emigration in the 1920s (Koszalin: Koszalin Institute of Comparative European Studies, 2006), 4.
271
Мірчук, Нарис історії ОУН, 344.
272
Див. обкладинку газети Гомін України в Мірчук, Нарис історії ОУН, 365.
273
Див. “Боротьба хорватів за свободу,” Сурма 75–76, № 1–2 (1934): 7–9.
274
Shekhovtsov, By Cross and Sword, 276-79; Паньківський, Роки німецької окупації, 140.
275
Shekhovtsov, By Cross and Sword, 279.
276
Митрополит Андрій Шептицький, “Слово до Української молоді,” Львів, 1932, в Твори мо
рально-пасторальні (Рим: Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи, 1978), 104-8.
277
“Proces о zamordowanie… Pytania adwk. Horbowyja,” Gazeta Polska, 13 December 1935, 6.
278
Shekhovtsov, By Cross and Sword, 280.
279
Микола Конрад, Націоналізм і католицизм (Львів: Мета, 1934), 45.
280
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 598; Паньківський, Роки німецької окупації, 142.
281
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 598.
282
Міхновський, Самостійна Україна, 43.
283
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 598-99; Мірчук, Нарис історії ОУН, 106-9.
284
“Марш боєвиків,” Сурма 28–29, 1–2 (1930): 1. Про культ політики війни і смерті див. “Вій
на, воєнний стан і єдиний провід,” Сурма 47, № 8 (1931): 1–2; “Не вбивайте бойового духа Нації,” Сурма 74, № 12 (1933): 1–4.
285
Про поняття героїв і мучеників див. Laleh Khalili, Heroes and Martyrs of Palestine: The Poli
tics of National Commemoration (Cambridge: Cambridge University Press, 2007).
286
Шухевич, Моє життя, 322-26; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 438-40.
287
Про вшанування героїчної самопожертви Басараб, див., наприклад: “Пам’яті Ольги Баса-
рабової,” Сурма 17–18, № 2–3 (1929): 7; “У шосту річницю,” Сурма 30, № 3 (1930): 1; “В сьому річницю,” Сурма 42, № 3 (1931): 1–2.
288
12 лютого 1933 року у церковній панахиді за Ольгою Басараб, що відбулася у соборі Св. Юра у Львові, взяли участь близько 2,000 осіб, див. “Рапорты следственного отдела о деятельности политических партий и организаций, а также об уголовных преступлениях за 1933 г.,” ДАЛО ф. 121, оп. 3, спр. 844, 68.
289
“Боевики!” (некролог) и “Городок Ягелонський,” Сурма 62, № 12 (1932): 1–8; Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 40; Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 28689; Мірчук, Нарис історії ОУН, 232-35.
290
“Рапорты следственного отдела о деятельности политических партий и организаций, а также об уголовных преступлениях за 1933 г.,” 8, 11, 13, 47, 74–75, Tl, 97; Остап Грицай, “Два хлопці гинуть за Україну,” Розбудова нації 60–61, № 1–2 (1933): 1–3; “Із Української Голготи,” Сурма 67, № 5, 1933: 1; Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 289. Про погрози ОУН на адресу греко-католицьких священників див. Żeleński, Akt oskarżenia, 53.
291
“Рапорты следственного отдела…," 100.
292
Петро Арсенич і Тарас Федорів, Родина Бандерів. До 90-річчя від дня народження та 40-річчя трагічної смерті провідника ОУН Степана Бандери (1909–1959) (Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1998), 5, 7, 10–11, 18–20. Точно не відомо, коли і за яких обставин помер Богдан. Найпевніше, він був убитий між 1941 і 1944 роками.
293
Арсенич, Родина Бандерів, 7; Бандера, Мої життєписні дані, 2.
294
Бандера, Мої життєписні дані, 1–2.
295
Бандера, Мої життєписні дані, 3. Про ОВКУВ и СУНМ див. Мірчук, Нарис історії ОУН,
49-50; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 552-53; “Proces o zamordowanie… Plast i tuch,” Gazeta Polska, 17 December 1935, 6. Про Охримовича в Червона калина див. Посівнич, Степан Бандера — життя, присвячене свободі, П. Про Бандеру в СУНМ див. Мірчук, Степан Бандера, 16. Про «Пласт» див. Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 133. Про вступ Бандери в УВО див. Paul Stepan Pirie, “Unraveling the Banner: A Biograph-ical Study of Stepan Bandera,” MAthesis, University of Alberta, 1993, 23; Бандера, Мої життєписні дані, 5–6.
296
Климишин, В поход і, 1:108.
297
Бандера, Мої життєписні дані, 5.
298
Бандера, Мої життєписні дані, 4; Допит Степана Бандери, 27 вересня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371,
оп. 1, спр. 8, од. 76, 164.
299
Про навчання Бандери в сільськогосподарській академії в Дублянах див. Юрій Токарський, Дубляни: історія аграрних студій 1856–1946 (Львів: Інститут Українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996), 312.
300
Допит Степана Бандери, 27 вересня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 34.
301
Допит Степана Бандери, 26 вересня 1934 і 10 січня 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од.
76, 33–34, 36, 48.
302
Бандера, Мої життєписні дані, 5.
303
Арсенич, Родина Бандерів, 7.
304
Арсенич, Родина Бандерів, 7–8; Посівнич, Провідник ОУН, 18–19; Żeleński, Akt oskarżenia,
81-82; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 565.
305
Про встромляння голок під нігті див. Іван Кульчицький, “Замолоду готувався до найваж
чих випробувань,’” в Степан Бандера, ред. Посівнич, 2006, 52–53. Про самокатування, свідком якого був його сусід по кімнаті в Дублянах, див. Роман Рудницький, “Так гартувався Він,” The Way to Victory, 7 January 1960, 3. Але Григор Мельник, інший сусід Бандери по кімнаті в Дублянах, не згадує в своїх мемуарах про самокатування Бандери. Див. Григор Мельник, “Степан Бандера. Причинки до характеристики особи,” в Спомини та роздуми, ред. Володимир Макар (Торонто-Київ: Афіша, 2001), 3:122-24.
306
Мельник, Степан Бандера, 117-19; Климишин, В поході, 1:112-13.
307
Климишин, В поході, 1:112.
308
Володимир Днів, “Зустріч з полк. Євгеном Коновальцем на тлі настроїв доби,” в Євген Ко
новалець, ред. Бойко, 453.
309
Мельник, Степан Бандера, 120.
310
Про фізіогноміку і проблеми з колінами див. Степан Мудрик-Мечник, Спогад про Степа
на Бандеру (Львів: Галицька видавнича спілка, 1999), 27; Посівнич, Провідник ОУН, 13. Про те, що Бандера був шульгою, див. “Chief of Base, Munich to Chief, Sr., 12 November 1959,” NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, 2, 2v. Про зуби див. Bogdan Cybulski, “Stepan Bandera w więzieniach II Rzeczypospolitej i próby uwolnienia go przez OUN,” Acta Universitatis Wratislaviensis 1033 (1989): 78. Про зріст Бандери див. “Record of Bandera’s post-mortem examination, 16 October 1959,” Bayerisches Hauptstaatsarchiv (BayH-StA), Landeskriminalamt 272. Про зріст, зуби й очі див. “Довідка про утримання Степана Бандери в Станіславівській тюрмі, 22–28.12.1928,” вЖиття і діяльність, ред. Посівнич, 2011, 264. Про прізвисько «баба» і про те, що у Бандери були широкі стегна, мені розповіла Ірена Козак в інтерв’ю, яке я взяв 16 лютого 2008 в Мюнхені. Про прогулянку Львовом у жіночому вбранні, див. Рудницький, “Так гартувався Він,” The Way to Victory, 7 January 1960, 3.
311
Мельник, Степан Бандера, 128.
312
Ребет, Світла і тіні ОУН, 59.
313
Мельник, Степан Бандера, 126.
314
Див. частину 3.
315
Допит Богдана Підгайного, 27 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 77, 63–64;
“Proces о zamordowanie… Grzegorza Maciejko,” Gazeta Polska, 31 December 1935, 8.
316
“Лист Лева Шанковського до Орача [Ярослава Стецька] від 2.11.1959р.,” цит. за Посівнич,
Провідник ОУН, 18.
317
Петро Шкарб’юк, Виноградник Господній. Історія життя о. д-ра Иосифа Кладочного (Львів: Інститут Українознавства ім. І. Крип’якевича, 1995), 69, цит. за Посівнич, Провідник ОУН, 40.
318
Мельник, Степан Бандера, 133.
319
Допит Степана Бандери, 27 вересня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 36; Янів, “Зустріч з полк. Євгеном Коновальцем,” 459, 461; Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 247-49; Бандера, Мої життєписні дані, 6; Мірчук, Степан Бандера, 22; Żeleński, Akt oskarżenia, 81, 97; Мірчук, Нарис історії ОУН, 248-49.
320
Żeleński, Akt oskarżenia, 81–82.
321
Допит Ярослава Макарушки, 21 січня 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 142.
322
Żeleński, Akt oskarżenia, 32; Допит Богдана Підгайного, 27 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп.
1, спр. 8, од. 77, 60.
323
Допит Ярослава Макарушки, 21 січня 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 141-42;
Мірчук, Нарис історії ОУН, 252; Żeleński, Akt oskarżenia, 80.
324
Допит Богдана Підгайного, 27 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 77, 60.
325
“Розправа за… Прокуратор про ролю Бандери,” Діло, 2 січня 1936, 3.
326
Відповідно до опитування, яке провів Бандера, 75 % опитаних членів ОУН були готові
вчинити акт убивства. Див. Żeleński, Akt oskarżenia, 84. Про роль Бандери в організації Крайовою екзекутивою терактів і вбивств див. Proces о zamordowanie… Ustrój O.U.N.,” Gazeta Polska, 4 December 1935, 6. Про обов’язки і відповідальність Бандери перед керівництвом у вигнанні див. “Sprawozdanie stenograficzne procesu Bandery,” ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 75, 96.
327
“Wyrok,” ЦДІАЛ, ф. 205, спр. 3125, 60; Допит Богдана Підгайного, 29 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 77, 76.
328
Допит Богдана Підгайного, 28 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 77, 69–70;
Żeleński, Akt oskarżenia, 2, 83–91.
329
Допит Богдана Підгайного, 28 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 77, 72; Żeleński, Akt oskarżenia, 89.
330
Допит Богдана Підгайного, 28 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 77, 72. Про
Бачинського див. Допит Романа Мигаля, 21 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 274-75, 283-84, 287-88.
331
“Sprawozdanie stenograficzne,” 26 June 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 75, 175-76.
332
“Proces. Maluca potępia działalność O.U.N.,” Gazeta Polska, 4 December 1935, 6; “Несподіва
ний виступ Малюци. Тринадцятий день розправи,” Novyi chas, 5 December 1935, 4.
333
Żeleński, Akt oskarżenia, 96-100. Див. також “Proces о zamordowanie ś. p. ministra Br. Pierackiego,” Gazeta Polska, 20 November 1935, 8; “Хто дав наказ виконати атентат?” Діло, 18 січня 1936, 3–4; “Przedsiębiorstwo ludzkiej rzeźni. Dno Ohydy,” Gazeta Polska, 3 January 1936, 7.
334
Про архіви Сеника, див. частину 3.
335
Про роль Бандери в інших убивствах див. “Sprawozdanie stenograficzne procesu Bandery,”
ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 75, 171-72, 175.
336
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 565.
337
Цит. за Мірчук, Нарис історії ОУН, 250.
338
Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 243; Мірчук, Степан Бандера, 21–22.
339
“Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ syg. 5316, 65.
340
Мірчук, Нарис історії ОУН, 251.
341
“Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ syg. 5316, 77.
342
Про знесення і відновлення могильних курганів див. “Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ, syg.
5316, 63–71; Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 237-39. Про знесення могил польських солдатів і поліцейських див. Redlich, Together and Apart, 57.
343
Мірчук, Степан Бандера, 22.
344
“Геть з ляцькими монополіями!” Сурма 67, No. 5 (1933): 5; Бандера, Мої життєписні дані,
6-7; Мірчук, Нарис історії ОУН, 257-58; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 633-34. Про обіцянки не пити і не курити див. “Raport dzienny Nr. 43 z dn. 16.11.1933 r.,” ДАЛО ф. 121, оп. З, спр., 75.
345
Мірчук, Нарис історії ОУН, 254-56; “Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ, syg. 5316, 56; Żeleński,
Akt oskarżenia, 54–55; “Розправа за…, 3.
346
Мірчук, Степан Бандера, 21.
347
Там само, 12.
348
Żeleński, Akt oskarżenia, 83.
349
Ibid, 83.
350
Żeleński, Akt oskarżenia, 84; Володимир Макар, “Постріл в обороні мільйонів,” в Спомини
та роздуми, ред. Володимир Макар (Торонто-Київ: Афіша, 2001), 2:258-59.
351
Мірчук, Нарис історії ОУН, 258. Про Володимиру див. Pirie, Unraveling the Banner, 21.
Про зустріч з Коновальцем див. Посівнич, Провідник ОУН, 24.
352
Посівнич, Провідник ОУН, 26.
353
Мірчук, Степан Бандера, 7.
354
“Лист Лева Шанковського до Орача [Ярослава Стецька] вид 2.11.1959р.,” цит. за Посівнич,
Провідник ОУН, 18.
355
Pirie, Unraveling the Banner, 16–17; Бандера, Мої життєписні дані, 3.
356
Pirie, Unraveling the Banner, 20.
357
Степан Бандера, “Проти фальшування визвольних позицій,” у Перспективи української революції, ред. Іванишин, 323-24.
358
“Sprawozdanie stenograficzne procesu Bandery,” 5 червня 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8,
од. 75, 97.
359
Ibid, 97.
360
Бандера, Мої життєписні дані, 2; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 383-84.
361
“Sprawozdanie stenograficzne procesu Bandery,” 5 червня 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8,
од. 75, 97.
362
Мельник, Степан Бандера, 119; Szumiło, Ukraińska Reprezentacja, 28–29, 44, 49.
363
Про те, що читати Донцова українських школярів закликала ОВКУГ- організація, у діяль
ності якої Бандера брав активну участь у двадцятих роках, див. Мірчук, Нарис історії ОУН, 49.
364
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 599.
365
Марганець, Жидівська проблема в Україні. Про расовий антисемітизм Марганця див. стор.
80 і далі.
366
“Постанови ІІ-го Великого Збору Організації Українських Націоналістів,” ЦДАГО ф. 1, оп.
23, спр. 926, 180–208. «Резолюцію про євреїв як про підпору Радянського Союзу» див. на сторінках 192-93. Про ставлення Донцова до Росії, євреїв, його розуміння антисемітизму й використання цих ідей ОУН 1941 року, у період “Української національної революції”, див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 503-4.
367
Про ставлення ОУН до євреїв у міжвоєнний період див. Bruder, "Den Ukrainischen Staat,
99-101; Carynnyk, Foes of our rebirth, 315-25. Про антисемітизм і український націоналізм у повоєнний період див. Rossoliński-Liebe, Erinnerungslücke Holocaust, 397–430 і також частини 9 і 10.
368
Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 200-2.
369
Мірчук, Степан Бандера, 16–18.
370
Юрій Милянич, “Жиди, сіонізм і Україна, ” Розбудова нації 20–21, № 8–9 (1929): 271, 276.
371
О. Мицюк, “Фашизм (Дискусійна стаття),” Розбудова нації 20–21, № 8–9 (1929): 262–270;
22-23, № 10–11 (1929): 328-37.
372
Євген Онацький, “Листи з Італії І. Дещо про фашизм,” Розбудова нації! (1928): 95.
373
Євген Онацький, “Фашизм і ми (3 приводу статті проф. Мицюка),” Розбудова нації 12
(1929): 397.
374
Там само, 397.
375
Там само, 399.
376
Там само, 399–400.
377
Там само, 401.
378
Там само, 401.
379
Євген Онацький, У вічному місті. Записки українського журналіста рік 1930 (Буенос-Ай
рес: Видавництво Миколи Денисюка, 1954), 43–44.
380
Онацький, “Листи з Італії І. Дещо про фашизм,” 96.
381
Онацький, “Фашизм і ми,” 387, 401.
382
Martynowych, Sympathy for the Devil, 191.
383
Iaroslav Orshan, Doba natsionalizmu (Paris, 1938), 29.
384
Stsibors’kyi, Natsiokratiia, 50–51.
385
Мірчук, Степан Бандера, 14, 18.
386
“Постанови П-го Великого Збору Організації Українських націоналістів,” ЦДАГО ф. 1, оп.
23, спр. 926, 182.
387
Про Рудницького і расизм в українському національному дискурсі див. стар. 84 і далі. Про
усташів див. Goran Miljan, “Fascist Thought in Twentieth Century Europę. Case Study of Ante Pavelic.” MA thesis, Central European University, 2009, 37–38.
388
Про фашистські ритуали під час судових процесів див. частину 3.
389
Див. частину 3.
390
Leon Trotsky, The Permanent Revolution, and Results and Prospects (New York, Merit Publish-
ers, 1969).
391
“Роля бойового інстинкту у визвольних змаганнях,” Сурма 69, № 7 (1933): 1.
392
“Proces о zamordowanie… Plast і Łuch,” Gazeta Polska, 17 December 1935, 6.
393
Детальну характеристику поняття “національна революція” див., наприклад, Микола Сці-
борський, “Передпосилка національної революції,” Розбудова нації 54–55, № 7–8 (1932): 161-69. Про поняття “перманентна революція” див. “Перманентна революція,” Сурма 37, № 10 (1930): 4–7. Про Троцького див. Leon Trotsky, The Permanent Revolution, and Results and Prospects (New York, Merit Publishers, 1969).
394
Про “Українську національну революцію” влітку 1941 року див. частину 4 і Rossoliński-Li
ebe, “‘Ukrainian National Revolution,’” 83-114.
395
Про ставлення Бандери до революції у повоєнний період див. далі частину 7, і Степан Бан
дера, “До засад нашої визвольної політики,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 51–52. Про розуміння Бандерою ролі мас див. Степан Бандера, “Значення широких мас та їх охоплення,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 14.
396
Pirie, Unraveling the Banner, 16–18, 21.
397
Янів, “Зустріч з полк. Євгеном Коновальцем,” 430.
398
Про всюдисущого Пілсудського в повсякденному житті II Речі Посполитої див. Janis Augs-
berger, “Ein anti- analythisches Bedürfnis: Bruno Schulz im Grenzbereich zwischen Poetik und Politik,” in Politische Mythen im 19. und 20. Jahrhundert in Mittel- und Osteuropa, ed. Heidi Hein-Kircher and Hans Hahn (Marburg: Herder Institut, 2006), 26–29. Про культ Пілсудського в II Речі Посполитій див. Hein, Der Pilsudski-Kult. Про виставку під назвою Marszałek Józef Piłsudski we Lwowie, організовану у Львові 1935 року, див. “Wystawa Marszałel Piłsudski we Lwowie,” AAN, MSZ, syg. 8679, 1–5.
399
Про те, що Бандера читав щоденники польських і німецьких політиків, див. Мудрик-Меч-
ник, Спогад про Степана Бандеру, 27. Інші оунівці читали і захоплювались Пілсудським див. Polit, Miejsce odosobnienia, 121.
400
Żeleński, Akt oskarżenia, 5, 9; Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 4–7, 63; “Zamordowanie ministra spraw wewnętrznych Bronisława Pierackiego. Przebieg zamachu,” Gazeta Polska, 16 June 1934, 2; “Polska w żałobie. Skrytobójstwo na ul. Foksal,” Ilustrowany Express Poranny, 18 June 1934, 1; “Min. Goebbels w grodzie podwawelskim,” Ilustrowany Kury er Codzienny, 17 June 1934, 1.
401
Про втечу Мацейка і подальший період його життя див. Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 21–22, 100–101; Żeleński, Akt oskarżenia, 10–12, 21–22, 36–38.
402
“Proces Grzegorz Maciejko,” Gazeta Polska, 31 December 1935, 8.
403
Polit, Miejsce odosobnienia, 26.
404
“Proces,” Gazeta Polska, 18 December 1935, 6.
405
Maria Dąbrowska, Dzienniki 1933–1945 (Warsaw: Czytelnik, 1988), 50–51.
406
Бюлетень КЕ ОУН на ЗУЗ, 4–7 (1934), цит. за “Wyrok,” ЦДІАЛ, ф. 205, спр. 3125, 12–13.
Див. також Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 23, i “Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ, syg. 5316, 89.
407
Про поїздку Перацького в південно-східну Польщу між 3 і 9 червнем 1934 року див. “Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ, syg. 5316, 88; Żeleński, Akt oskarżenia, 102. Перацький i справді міг бути відповідальним за акцію пацифікації 1930 року, але не в такому вигляді, як це формулювала ОУН, оскільки Перацький діяв за наказом Пілсудського. Разом з Перацьким у підготовці і здійсненні цієї акції брало участь багато інших людей. Див. Bruder, Den ukrainischen Staat, 102; Chojnowski, Koncepcje polityki, 158.
408
“Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ, syg. 5316, 83.
409
Про арешт Карпинця 14 червня 1934 року в Кракові див. “Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ,
syg. 5316, 84. Про арешти членів ОУН див. “Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ, syg. 5316, 80-
87; “Po zamordowaniu ministra spraw wewnętrznych Bronisława Pierackiego,” Gazeta Polska, 17 June 1934, 8; Polit, Miejsce odosobnienia, 115. Про обшук в лабораторії 17 червня, див. Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 7. В обвинувальному висновку Желенський вказав, що тільки 20 червня поліцейські технічні експерти змогли довести, що вибуховий пристрій виготовили в лабораторії Карпинця. Див. Żeleński, Akt oskarżenia, 38.
410
“Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ, syg. 5316, 40, 84.
411
Про спостереження за ОУН та проникнення до її лав агентів польської влади див. Żeleński,
Zabójstwo ministra Pierackiego, 11. Про перенесення дня замаху див. Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 23–24; Żeleński, Akt oskarżenia, 38. Про арешти 14 червня у Львові і Кракові див. Żeleński, Akt oskarżenia, 9-10, 65. Про виявлення лабораторії в ніч на 13–14 червня див. “Zbrodnia nie ujdzie bezkarnie. Wywiad u p. Ministra Sprawiedliwości,” Gazeta Polska, 10 July 1934, 1.
412
“Zbrodnia nie ujdzie bezkarnie. Wywiad u p. Ministra Sprawiedliwości,” Gazeta Polska, 10 July 1934, 1.
413
Gazeta Polska, 16 June 1934, 1.
414
Ibid, 1.
415
“Zamordowanie ministra spraw wewnętrznych Bronisława Pierackiego,” Gazeta Polska, 16 June
1934, 2. Про траурні церемонії в Кракові див. Ilustrowany Kuryer Codzienny, 19 June 1934, 1. Про траурні церемонії у Львові див. “Manifestacja żałobna we Lwowie,” Ilustrowany Kuryer Codzienny, 19 June 1934, 2.
416
Gazeta Polska, 17 June 1934, 1. Про надання Перацькому звання бригадного генерала див.
“Po zamordowaniu ministra spaw wewn wewnętrznych Bronisława Pierackiego,” Gazeta Polska, 17 June 1934, 2.
417
“Po zamordowaniu ministra spaw wewnętrznych Bronisława Pierackiego,” Gazeta Polska, 17 June 1934, 2, 4. Про спеціальне траурне зібрання Ради міністрів див. також “Żałobne posiedzenie Rady Ministrów,” Ilustrowany Kuryer Codzienny, 18 June 1934, 2; Ilustrowany Express Poranny, 18 June 1934, 1.
418
“Po zamordowaniu ministra spaw wewnętrznych Bronisława Pierackiego,” Gazeta Polska, 17
June 1934, 2, 4; “Manifestacja żałobna na pl. Józefa Piłsudskiego,” Gazeta Polska, 18 June 1934, 1.
419
“Żołnierska śmierć,” Gazeta Polska, 17 June 1934, 3.
420
Перацький був поранений під час битви в Ясткові, в один з днів між 31 липня і 3 верес
ня 1915 року. Про інструменталізацію цього факту див. “Szlusuj,” Gazeta Polska, 18 June 1934, 1.
421
“Po zamordowaniu ministra spaw wewnętrznych Bronisława Pierackiego. Stolica w hołdzie,”
Gazeta Polska, 17 June 1934,4, 8.
422
Ibid, 8.
423
“Ul. Pierackiego w Chrzanowie,” Gazeta Polska, 19 June 1934, 4; “Ulica B. Pierackiego w Kowlu,” Gazeta Polska, 21 June 1934, 2.
424
Табір було засновано 17 червня 1934 року відповідно до указу Ігнація Мосцицького, пре
зидента II Речі Посполитої. Див. Polit, Miejsce odosobnienia, 31. Про санкції Пілсудського на створення табору див. Polit, Miejsce odosobnienia, 37. Про правила, які регулюють позбавлення волі, див. Polit, Miejsce odosobnienia, 40. Українці становили більшість ув’язнених табору в Березі-Картузькій. На 17 вересня 1939 року в таборі Береза-Картузька перебувало 7000 ув’язнених, з яких 4500 були українцями. Див. Polit, Miejsce odosobnienia, 120. Про відмову від договору див. Korzec, Polen und der Minderheitenvertrag, 523, 540-41.
425
“Obozy izolacyjne,” Gazeta Polska, 18 June 1934, 1; “Nowy okres w polskiej polityce wewnętrznej,” Ilustrowany Kuryer Codzienny, 21 czerwca 1934, 1–2.
426
“Kondolencje reprezentacji ukraińskiej,” Gazeta Polska, 18 June 1934, 2.
427
“Wielka manifestacja we Lwowie,” Gazeta Polska, 18 June 1934, 2.
428
Ilustrowany Kuryer Codzienny, 17 czerwca 1934, 1.
429
“Żołnierz i mąż stanu. Przemówienie pana premiera L. Kozłowskiego,” Gazeta Polska, 19 June
1934, 1.
430
“Po zamordowaniu ministra spaw wewnętrznych Bronisława Pierackiego. Ceremoniał pogrze
bowy,” Gazeta Polska, 17 June 1934, 2; “Na dworcu głowym,” Gazeta Polska, 19 June 1934, 2; “W drodze do Nowego Sącza,” Gazeta Polska, 19 June 1934,4.
431
“Szloch zahartowanych żołnierzy,” Ilustrowany Express Poranny, 21 June 1934, 1.
432
“Pogrzeb ś. p. ministra Broniława Pierackiego w Nowym Sączu,” Gazeta Polska, 20 June 1934,
1. Про перевезення труни з тілом Перацького на поїзді див. Ilustrowany Kuryer Codzienny, 21 June 1934, 3.
433
“Radjofonja Polska ku czci ś. p. Bronisława Pierackiego,” Gazeta Polska, 25 June 1934, 5.
434
“W szkołach o ś. p. min. Pierackim,” Gazeta Polska, 5 July 1934, 2.
435
Gazeta Lwowska, 19 June 1934, 1.
436
Bronisław Pieracki: general brygady, minister spaw wewnętrznych, poseł na Sejm, mąż stanu,
człowiek (Warsaw. Instytut Propagandy Państwowo-Twórczej, 1934).
437
Bronisław Pieracki, 9, 97.
438
Ibid, 27-109.
439
“Після вбивства мін. Перацького,” Діло, 17 червня 1934, 8; “Після вбивства мін. Пераць
кого,” Діло, 18 червня 1934, 6; “Після вбивства мін. Перацького,” Діло, 20 червня 1934, 3; “Варшавський замах,” Діло, 21 червня 1934, 1, 4; “Варшавські настрої по крівавім атента-Д,” Діло, 24 червня 1934, 2.
440
“Після вбивства мін. Перацького,” Діло, 20 червня 1934, 3; “Ревізії та арештовання серед
українців у Кракові,” Діло, 17 червня 1934, 1; “Масові арештовання у Львові,” Діло, 20 червня 1934, 4; “Масові арештовання у Галичині,” Діло, 21 червня 1934, 1.
441
“Великий політичний процес у Тернополі,” Діло, 20 червня 1934, 4.
442
“Присуд у тернопільському процесі,” Діло, 22 червня 1934, 3. Про суд у Станіславові див.
“Великий політичний процес у Станіславові,” Діло, 22 липня 1934, 4. Про ще один судовий процес у справі про заплановане вбивство куратора освіти Гадомського див. “ Новий політичний процес у Львові. Заплановане вбивство куратора Гадомського,” Діло, 22 червня 1934, 6. Про вбивство Івана Бабія див. “Директор Іван Бабій застрілений,” Діло, 27 липня 1934, 1.
443
“Перед великим процесом О.У.Н. в Станіславові,” “За приналежність до О.У.Н.” і “Полі
тичний процес у Тернополі,” Новий час, 16 червня 1934, 1, 2.
444
Див. два випуски Новий час 17 і 18 червня 1934.
445
“Після замаху,” Новий час, 20 червня 1934, 1.
446
“Zbrodnia nie ujdzie…” Gazeta Polska, 10 July 1934, 1.
447
Зиновій Книш, Варшавський процес ОУН: На підложжі польсько-українських видносин тієї доби (Торонто: Срібна Сурма, 1986), 285-87.
448
Книш, Варшавський процес, 287.
449
“Wyrok,” ЦДІАЛ, ф. 205, спр. 3125, 61.; Żeleński, Akt oskarżenia, 55.
450
“Жахливий атентат,” Новий час, 27 липня 1934, 1. Інші статті див. у випусках Новий час
від 29 і 30 червня 1934.
451
“Директор Іван Бабій застрілений” і “Трагедія директора,” Діло, 27 липня 1934, 1; “Після
трагічної смерті дир. Івана Бабія,” Діло, 28 липня 1934, 3–4. Бабія вбив член ОУН Михайло Цар. Замах готували Малюца, Підгайний, Качмарський, Мигаль та інші. Бандера віддав наказ про вбивство ще до свого арешту 14 червня. Див. Żeleński, Akt oskarżenia, 90–91.
452
“Після трагічної смерті дир. Івана Бабія,” Діло, 28 липня 1934,4.
453
“Голос Митрополита,” Діло, 5 серпня 1934, 3.
454
Цит. за John-Paul Himka, “Christianity and Radical Nationalism: Metropolitan Andrei Shep-tytsky and the Bandera Movement,” in State Secularism and Live Religion in Soviet Russia and Ukraine, ed. Catherine Wanner (New York: Oxford University Press, 2012), 97.
455
“Program uroczystości ku czci ś. p. min. Bronisława Pierackiego w Nowym Sączu,” Gazeta Polska, 18 October 1935, 2.
456
Żeleński, Akt oskarżenia, 2–4. Варшавський процес був єдиним, що всебічно розглядав тіль
ки вбивство Перацького, після нього був ще один великий процес у Львові (з 25 травня по 27 червня 1936 року). На Львівському процесі розглядали низку інших злочинів, учинених як оунівцями, засудженими у Варшаві, так й іншими. Справи деяких членів ОУН, арештованих улітку 1934 року, що не потрапили на Варшавський чи Львівський процеси, розглядали в місцевих судах.
457
Допит Степана Бандери, 16 червня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 76, 35.
458
Допит Степана Бандери, 12 листопада 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 76, 38.
459
Допит Степана Бандери, 10 січня 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 76, 39, 41. Про те,
що Бандера наказав поховати тіло Бачинського, див. Допит Богдана Підгайного, 28 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 77, 67.
460
Допит Степана Бандери, 10 січня 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 76, 46–48.
461
ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 76, 33–54.
462
ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 76, 37, цит. за Життя і діяльність, ред. Посівнич, 2011,
281-82. Коли я працював 2008 року в ЦДІАЛ, справа з допитом Бандери не містила листа
№ 37. Я виявив це після того, як прочитав публікацію Посівнича від 2011 року, в якій цей документ передруковано.
463
Климишин, В поході, 1.
464
ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 77, 179. Про Стецька і Яніва див. Допит Ярослава Стець
ка, 18 лютого 1935 і 1 серпня 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 77, 163-66; Допит Володимира Яніва, 7 лютого 1935 і 28 липня 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 77, 202-5.
465
Допит Євгена Качмарського, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 77-119; Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 69–70. Іван Малюца був арештований 10 серпня 1934 року, Роман Мигаль — 24 вересня 1934 року, а Богдан Підгайний — 14 червня 1934 року.
466
Допит Романа Мигаля, 21 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 277, 279;
Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 18–20; Żeleński, Akt oskarżenia, 2, 87–92.
467
Допит Романа Мигаля, 31 грудня 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 287-88; Допит
Романа Сеньківа, 3 січня 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 77, 129; “Proces Zeznania zabójcy Baczyńskiego. Pytania Myhala,” Gazeta Polska, 12 December 1935,4.
468
Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 18–20; Żeleński, Akt oskarżenia, 2, 87–92.
469
Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 25–27.
470
Польська розвідка отримала від чехословацької розвідки 418 шт. справжніх і 2055 шт. фо
токопій документів. Див. “Wyrok,” ЦДІАЛ, ф. 205, спр. 3125, 14; “Proces о zamordowanie ś. р. ministra Br. Pierackiego,” Gazeta Polska, 20 November 1935, 6; Посівнич, Варшавський акт, 168-69.
471
Климишин, В поході, 1:123-25.
472
Акт обвинувального висновку див. Władysław Żeleński, Akt oskarżenia.
473
“Proces,” Gazeta Polska, 19 November 1935, 4. Під час моїх досліджень, я не знайшов двад
цяти чотирьох томів, які, швидше, були загублені під час Другої світової війни. Климишин згадує про “більше ніж сорок п’ять томів», див. Климишин, В поході, 1:123.
474
Żeleński, Akt oskarżenia, 2–3.
475
Ibid, 99; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 697; “Proces o zamordowanie ś. p. ministra Br.
Pierackiego,” Gazeta Polska, 20 November 1935, 8.
476
Шухевич, Моєжиття, 511-12; “Proces Bandera,” Gazeta Polska, 3 January 1936, 6.
477
Шухевич, Моєжиття, 515.
478
“Wielkie rewelacje o mordach min. Pierackiego. Pierwszy dzień procesu w Warszawie,” Express Poranny, 20 November 1935, 1; “Wodzowie i Bojownicy O.U.N. na żołdzie Litwy. Niesłychane rewelacje w procesie warszawskim,” Express Poranny, 21 November 1935, 1; “Rewelacyjne zeznania świadków i podstępna taktyka obroany,” Ilustrowany Kurier Codzienny, 14 December 1935, 13.
479
Ilustrowany Kurier Codzienny, 19 November 1935, 1, 16; 20 November 1935, 3, 4.
480
Обвинувальний висновок був опублікований в українській пресі як “Акт обвинувачення,”
див. в Діло, 19 листопада 1935, 3-11; 20 листопада 1935, 3–6; 21 листопада 1935, 3–7. Репортер Діло висловлював невдоволення тим, що він був скутий цензурою більшою мірою, ніж польські газети. Див. “Загальні враження нашого кореспондента,” Діло, 20 листопада 1935, 7.
481
Новий час, 19 November 1935, 1, 20 November 1935, 1.
482
Новий час, 23 November 1935, 1.
483
“Proces о zamordowanie ś. p. ministra Br. Pierackiego,” Gazeta Polska, 19 November 1935,
4; “Proces morderców śp. ministra Pierackiego rozpoczęty,” Ilustrowany Kurier Codzienny, 20 November 1935, 3; “Zamachowcy ukraińscy na ławie oskarżonych,” Kurjer Bydgoski, 20 November 1935, 1.
484
“Proces,” Gazeta Polska, 19 November 1935, 4.
485
“Proces,” Gazeta Polska, 19 November 1935, 4.
486
“Proces,” Gazeta Polska, 19 November 1935, 4; “Розправа за вбивство міністра Перацького,” Діло, 19 листопада 1935,1.
487
“Proces,” Gazeta Polska, 19 November 1935, 4; “Розправа за вбивство міністра Перацького,” Діло, 19 листопада 1935, 1.
488
“Proces,” Gazeta Polska, 19 November 1935, 4; “Розправа за вбивство міністра Перацького,”
Діло, 19 листопада 1935, 1.
489
“Proces,” Gazeta Polska, 19 November 1935, 4–7.
490
“Proces,” Gazeta Polska, 20 November 1935, 6.
491
Ibid, 6–8. Про Пілсудського як “лідера нації,” див. “Po zamordowaniu ministra spaw wewnętrznych Bronisława Pierackiego. Stolica w hołdzie,” Gazeta Polska, 17 June 1934, 8; “Mordy i sabotaże,” Kurjer Lwowski, 20 November 1935, 1.
492
“Proces,” Gazeta Polska, 20 November 1935, 8.
493
“Акт обвинувачення,” Діло, 20 листопада 1935, 7.
494
Там само, 9.
495
“Proces,” Gazeta Polska, 20 November 1935, 6.
496
“Litwa współdziała z mordercami z O.U.N.!” Ilustrowany Kurier Codzienny, 21 November
1935, 3; “Gdy ministrowie rokują z mordercami,” Ilustrowany Kurier Codzienny, 21 November 1935, 1; “Wodzowie i Bojownicy O.U.N. na żołdzie Litwy. Niesłychane rewelacje w procesie warszawskim,” Ilustrowany Express Poranny, 21 November 1935, 1.
497
“Proces,” Gazeta Polska, 21 November 1935, 6; Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 69.
498
Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 69.
499
“Zdenerwowanie wodza O.U.N.,” Ilustrowany Express Poranny, 22 November 1935, 1; Żeleńs
ki, Zabójstwo ministra Pierackiego, 69.
500
“Proces,” Gazeta Polska, 21 November 1935, 6. Ilustrowany Kurier Codzienny відзначив, що
показання Бандери під час допитів, були неправдиві та ухильні. Див. “Wykręty і kłamliwe zeznania Bandery w śledztwie,” Ilustrowany Kurier Codzienny, 22 November 1935, 13.
501
“Proces,” Gazeta Polska, 21 November 1935, 6.
502
Ibid, 6.
503
Про Карпинця див. “Proces,” Gazeta Polska, 21 November 1935, 7. Про Підгайного див.
“Proces,” Gazeta Polska, 23 November 1935, 4. Про Малюцу див. “Proces,” Gazeta Polska, 23 November 1935, 4. Про Качмарського див. “Proces,” Gazeta Polska, 26 November 1935, 6. У відповідь на перше запитання голови Качмарський не заперечував своєї належності до ОУН і заявив, що “не визнає себе винним.” Як і багато інших підсудних, він відповідав на запитання українською мовою. Про Зарицьку див. “Proces,” Gazeta Polska, 26 November 1935, 6. Про Рака див. “Proces,” Gazeta Polska, 26 November 1935, 6.
504
“Proces,” Gazeta Polska, 23 November 1935, 4.
505
“Prowokacje osk. Bandery,” Kurjer Lwowski, 21 November 1935, 1.
506
“Mowa prokuratora Rudnickiego w procesie o zamordowania ś. p. ministra Pierackiego,” Gazeta
Polska, 28 December 1935, 6.
507
“Oskarżeni prowokacyjnie nie chcą zeznawać po polsku! “Ilustrowany Kurier Codzienny, 22 No
vember 1935, 13.
508
“Розправа за… Мигаль говорить по-польськи,” Діло, 24 листопада 1935, 4.
509
“Osk. Myhal przemawia po polsku i przyznaj e się do winy,” Ilustrowany Kurier Codzienny, 25 November 1935, 13–15.
510
“Proces Oskarżeni,” Gazeta Polska, 31 December 1935, 8.
511
“Самообвинувачення піде. Мигаля,” Новий час, 26 листопада 1935, 2.
512
“Wrażenia rewelacyj Myhala. Oskarżeni Ukraińcy słuchają z zapartym tchem…” Express Ilustrowany, 28 November 1935, 2. Див. також “Proces,” Gazeta Polska, 27 November 1935, 6.
513
“Розправа за… 100 зол. кари на свідка за зізнання по українськи,” Діло, 30 листопада 1935,
3.
514
Про Чорну див. “Proces,” Gazeta Polska, 7 December 1935, 8. Про Шухевича див. “Proces,”
Gazeta Polska, 7 December 1935, 8. Про Пашкевича див. “Proces,” Gazeta Polska, 7 December 1935, 8. Про Мащака див. “Proces,” Gazeta Polska, 7 December 1935, 8. Про Мирона див. “Proces,” Gazeta Polska, 12 December 1935, 4. Про Нидзу див. “Proces,” Gazeta Polska, 12 December 1935, 4.
515
“Proces. Dalsze zeznania świadków,” Gazeta Polska, 6 December 1935, 8; “Розправа за… 300 зол. кари і арештування свідка,” Діло, 7 грудня 1935, 3; “Арештування свідка,” Новий час, 7 грудня 1935, 4. Про те, як Чайковська передумала і дала показання польською, див. “Proces,” Gazeta Polska, 7 December 1935, 8.
516
“Proces. Próba demonstracji na sali s Adowej,” Gazeta Polska, 10 December 1935, 7; “Розправа за… чергова кара 200 зол.,” Діло, 10 грудня 1935, 3.
517
“Proces. Próba demonstracji na sali sądowej,” Gazeta Polska, 10 December 1935, 7; “Розправа
за… 200 зол. кари та один день темниці за зізнання по-українськи,” Діло, 10 грудня 1935, 3; “‘Слава Україні,’” Новий час, 11 грудня 1935, 5. Привітання Слава Україні вперше було використано ЛУН, до складу якого входив СУФ (отже, його могло винайти і СУФ). Див. Липовецький, Організація Українських Націоналістів, 14.
518
“Proces. Jak zachowywał się Bandera w więzieniu,” Gazeta Polska, 30 November 1935, 6; “Роз
права за… Мигаль говорить по польськи,” Діло, 30 листопада 1935, 3.
519
“Proces. Jak zachowywał się Bandera w więzieniu,” Gazeta Polska, 30 November 1935, 6; “два
тижні процесу,” Новий час, 1 грудня 1935,4.
520
“Дванадцятий день. Член Крайової екзекутиви Спольський зізнає…” Новий час, 4 грудня
1935, 3–4; “Proces,” Gazeta Polska, 4 December 1935, 6.
521
“Proces,” Gazeta Polska, 4 December 1935, 7; “Розправа за… Конфронтація начальника в’яз
ниці зі св. Спольським,” Діло, 5 грудня 1935, 3. Ярослав Макарушка, проти якого також було порушено окрему судову справу, заявив на суді у справі про вбивство Перацького про те, що в зимовий час у Львівській в’язниці слідчі змушували оунівців давати свідчення, заливаючи підлогу камери водою. Див. “Proces Zeznania kierownika wywiadu,” Gazeta Polska, 7 December 1935, 8.
522
“Proces. Maluca potępia działalność O.U.N.,” Gazeta Polska, 4 December 1935, 6; “Розправа за
… Мигаль говорить по-польськи,” Діло, 4 грудня 1935, 3–4.
523
“Proces. Maluca potępia działalność O.U.N.,” Gazeta Polska, 4 December 1935, 6; “Несподіва
ний виступ Малюци,” Новий час, 5 грудня 1935, 4.
524
“Proces. Zeznania komisarza Dugiełło,” Gazeta Polska, 4 December 1935, 7.
525
“Proces. To nie jest proces przeciw społeczeństwu ukraińskiemu,” Gazeta Polska, 4 December
1935, 7; “Розправа за… Важлива політична заява прокуратора ,” Діло, 5 грудня 1935, 4.
526
“Розправа за… Вражіння нашого кореспондента,” Діло, 6 грудня 1935, 4.
527
“Proces. Wydalenie z sali Bandery i Karpyńca,” Gazeta Polska, 6 December 1935, 8; “Розправа
за …"Діло, 6 грудня 1935, 3–4.
528
“Proces. Kłamliwe zeznania czlonkow O.U.N.,” Gazeta Polska, 12 December 1935, 4; “Розправа за …” Діло, 12 грудня 1935, 3–4.
529
Желенський також підтвердив, що деяких підсудних, зокрема Бандеру, допитували безу
пинно, впродовж кількох днів. Див. Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 71.
530
“Mowa prokuratora Rudnickiego w procesie o zamordowania ś. p. ministra Pierackiego,” Gazeta
Polska, 28 December 1935, 6.
531
Ibid, 7.
532
“Proces Bandera,” Gazeta Polska, 1 January 1936, 11.
533
“Розправа за… Прокуратор про ролю Бандери,” Діло, 2 січня 1936, 3.
534
“Proces Bandera,” Gazeta Polska, 1 January 1936, 11.
535
Ibid, 11.
536
“Proces,” Gazeta Polska, 3 January 1936, 6.
537
“Proces Pomoc pieniężna Litwy,” Gazeta Polska, 3 January 1936, 6. Детальніше про співпрацю ОУН з литовським урядом див. “Wyrok,” ЦДІАЛ, ф. 205, спр. 3125, 44–50.
538
“Proces Fałszywe paszporty Litewskie,” Gazeta Polska, 3 January 1936, 6.
539
“Proces Przedsiębiorstwo ludzkiej rzeźni. Dno Ohydy,” Gazeta Polska, 3 January 1936, 7.
540
“Proces Wniosek o wyrok skazujący,” Gazeta Polska, 3 January 1936, 7.
541
“Промова автора акту обвинувачення,” Новий час, 2 січня 1936, 3.
542
“Що прокуратор закидає д-рові Горбовому,” Діло, 31 грудня 1935, 4. Горбовий дійсно був
членом ОУН і підлеглим Бандери. Див. Данило ІПумук, За східним обрієм (Париж: Смолоскип, 1974), 429.
543
“Промова автора акту обвинувачення,” Новий час, 2 січня 1936, 3.
544
“Proces Mowa adwokata Horbowego,” Gazeta Polska, 4 January 1936, 6.
545
Ibid, 6.
546
“Proces Usiłowanie podważenia ustawy oskarżenia,” Gazeta Polska, 4 January 1936, 6.
547
“Proces Atak na Maliucę,” Gazeta Polska, 4 January 1936, 6.
548
“Proces Świadkowie w oświetleniu obrony,” Gazeta Polska, 4 January 1936, 6.
549
“Proces O.U.N. nie wykonała zamachu,” Gazeta Polska, 4 January 1936, 6.
550
Ibid, 6.
551
“Proces Adw. Horbowyj wnosi o uniewinnienie swojich klientów,” Gazeta Polska, 4 January
1936, 6.
552
“proces Mowa adwokata Szłapaka,” Gazeta Polska, 4 January 1936, 6.
553
Ibid, 6.
554
Ibid, 6.
555
“proces Niedopuszczalne oświadczenie obrńcy,” Gazeta Polska, 5 January 1936, 6.
556
“Proces Mowa adwokata Pawenckiego,” Gazeta Polska, 5 January 1936, 6.
557
Ibid, 6.
558
“Вражіння нашого кореспондента,” Новий час, 5 січня 1936, 17.
559
“Proces Mowa adwokata Hankiewicza,” Gazeta Polska, 10 January 1936, 6.
560
Ibid, 6.
561
Ibid, 6.
562
Ibid, 6.
563
Ibid, 6.
564
“Proces Mowa oskarżonego Myhala,” Gazeta Polska, 10 January 1936, 6.
565
“Wyrok w procesie o zamordowanie,” Gazeta Polska, 14 January 1936, 1, 6. Текст вироку й обґрунтування судового рішення знаходяться в справі “Wyrok,” ЦДІАЛ, ф. 205, спр. 3125.
566
“Oklyky pidsudnykh,” Новий час, 16 січня 1936, 3.
567
“Wyrok w procesie о zamordowanie,” Gazeta Polska, 14 January 1936, 7.
568
“Wyrok,” ЦДІАЛ, ф. 205, спр. 3125, 113.
569
“Wyrok w procesie o zamordowanie… Bandera duszą spisku,” Gazeta Polska, 14 January 1936,
7.
570
Ibid, 7.
571
“Dusza i myśl zbrodniczego czynu: Stefan Bandera,” Ilustrowany Kuryer Codzienny, 2 January
1936, 16.
572
“Lista zbrodni Bandera,” Dziennik Polski, 1 January 1936, 1.
573
“Po wyroku… Społeczeństwo ruskie powinno odgrodzić się od polityki nienawiści i zbrodni,”
Ilustrowany Kuryer Codzienny, 16 January 1936, 1.
574
“Два присуди смерти,” Новий час, 14 січня 1936, 1.
575
“Наслідки присуду,” Діло, 16 січня 1936, 2.
576
Там само, 2.
577
“Po procesie,” Biuletyn Polsko-Ukraiński, Warsaw 19 January 1936, Vol. 5, No. 3 (142), 1.
578
Mieczysław Pruszyński, “Zagadnienie Ukraińskie w Polsce,” Wiadomości Literackie, 15 Decem
ber 1935, 1.
579
Ibid, 1.
580
Ksawery Pruszyński, “Ludzie i zbrodnia,” Wiadomości Literackie, 15 December 1935, 7.
581
Ibid, 7.
582
“Proces Wywody apelacji oskarżonych,” Gazeta Polska, 28 April 1936, 6.
583
Ibid, 6.
584
“Proces,” Gazeta Polska, 1 May 1936, 4.
585
“Proces Ślub Łebeda z Hnatkiwską,” Gazeta Polska, 30 April 1936, 6.
586
У своїх спогадах Книш не згадує, що вигукуючи “Слава Україні!”, вони продемонстрували
фашистський салют. Див. Климишин, В поході, 1:194.
587
“Sprawozdanie stenograficzne,” 25 May 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 75, 1.
588
“Hitlerowskie powitanie oskarżonych,” Ilustrowany Express Poranny, 27 May 1936, 16. Неінде-
фікований кореспондент Ilustrowany Express написав у статті “Слава!”, а не “Слава Україні!”, який зазвичай використовувала ОУН. Про те, що на Варшавському процесі пролунало саме “Слава Україні!”, а не “Слава!”, див. ‘“Слава Україні,’” Новий час, 11 грудня 1935,5.
589
“Hitlerowskie powitanie oskarżonych,” Ilustrowany Express Poranny, 27 May 1936, 16; “Sprawozdanie stenograficzne,” 25 May 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 75, 1; “Великий політичний процес ОУН у Львові,” Новий час, 26 травня 1936, 2.
590
“Sprawozdanie stenograficzne,” 25 May 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 75, 2–3; “За вбивство дир. І. Бабія,” Діло, 26 травня 1936, 3.
591
Шухевич, Моє життя, 526.
592
“Sprawozdanie stenograficzne,” 27 May 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 75, 18.
593
Ibid, 19.
594
Ibid, 20. У деяких українських газетах цензура видалила згадку про фашистський жест Стецька, наприклад, а Діло. Див. “Великий процес ОУН у Львові,” Діло, 28 травня 1936, 3. Представник уряду на прес-конференції заявив, що газетам заборонено розміщувати інформацію про демонстраційні акти обвинувачених, оскільки вони є антиурядовою пропагандою. Будь-які випуски, що, незважаючи на попередження уряду, сповіщатимуть про антиурядове фашистське вітання, будуть конфісковані. Див. “Прес-конференція у справі Львівського процесу ОУН,” Діло, 29 травня 1936, 4.
595
“Sprawozdanie stenograficzne," 27 May 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, cnp. 8, од. 75, 21.
596
Ibid, 22.
597
Ibid, 25.
598
“Sprawozdanie stenograficzne,” 28 May 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, cnp. 8, од. 75, 26; “Четвертий день процесу ОУН у Львові." Новий час. 29 травня 1936, 8.
599
“Sprawozdanie stenograficzne,” 28 May 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 75, 27.
600
Шухевич, Моє життя, 527-30.
601
Шухевич, Моє життя, 527; ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 75, 31.
602
“Sprawozdanie stenograficzne,” 29 May 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 75, 31; “П’ятий день процесу ОУН у Львові,” Новий час. ЗО травня 1936,4.
603
“Sprawozdanie stenograficzne,” 29 May 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. І, спр. 8, од. 75, 35.
604
“Sprawozdanie stenograficzne,” ЗО May 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 75,44.
605
На Варшавському процесі Підгаиного засудили до довічного позбавлення волі, тому на Львівському процесі він не очікував нічого гіршого, навіть якби зізнався у всіх злочинах ОУН. “Sprawozdanie stenograficzne,” 29 May 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 75, 34–35.
606
“Sprawozdanie stenograficzne.” 5 June 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 75, 91.
607
Ibid, 91.
608
Ibid, 91.
609
Ibid, 91–92.
610
Ibid, 93.
611
Ibid, 93–94.
612
Ibid, 95. Незважаючи на свідчення і Бандери, і Лемика, з яких випливало, шо Бандера готував вбивство радянського консула, і що він особисто віддав наказ про це Лемику, поліцейське розслідування, схоже, цього не доводить. Роман Шухевич, можливо, тією ж мірою брав участь у підготовці замаху, шо і Бандера. На суді Шухевич тримався осторонь від ОУН. У цьому йому допомагали інші підсудні, які давали неправдиві свідчення та перебирали на себе провину за злочинні дії Шухевича. Див. “Sprawozdanie stenograficzne," 24 June 1936, ЦДІАЛ, ф 371, on. 1, спр. 8, од. 75, 179-80, і Шухевич, Моє життя, 527-30.
613
“Sprawozdanie stenograficzne,” 16 June 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 75, 147.
614
“Sprawozdanie stenograficzne,” 5 June 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 75, 94.
615
Ibid, 95.
616
Ibid, 97.
617
Ibid, 98.
618
Ibid, 97.
619
Ibid, 98.
620
“Sprawozdanie stenograficzne," 16 June 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, cnp. 8, од. 75, 145; “Великий процес ОУН у Львові,” Новий час. 18 червня 1936, 3.
621
“Sprawozdanie stenograficzne,” 16 June 1936, ЦДІАЛ. ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 75, 147.
622
Див., наприклад, “Великий процес ОУН у Львові,” Новий час. 18 червня 1936, 3.
623
“Sprawozdanie stenograficzne,” 24 June 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 75, 166.
624
Ibid, 167.
625
Ibid, 167.
626
“Sprawozdanie stenograficzne,” 26 June 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 75,174.
627
Ibid, 174.
628
Ibid, 175.
629
Ibid, 175.
630
Ibid, 175.
631
Ibid, 175.
632
Ibid, 175.
633
Ibid, 175-76.
634
Ibid, 176.
635
Ibid, 176.
636
Ibid, 176-77.
637
“Proces… Grzegorz Maciejko,” Gazeta Polska, 31 December 1935, 8. Про Мацейка i Бандеру
див. також частина 2.
638
“Sprawozdanie stenograficzne,” 24 June 1936, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 75, 185.
639
Ibid, 186.
640
Ibid, 187.
641
“Sprawozdanie stenograficzne,” 26 June 1936,” ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 75, 216.
642
Іван Равлик, “Бандера виводив нас на чисті води,” в Степан Бандера та його родина в
народних піснях, переказах та спогадах, ред. Григорій Дем’ян (Львів: Афіша, 2006), 367.
643
Див., наприклад, “Poselstwo RP w Bukareszcie,” AAN, MSZ 5188, 18.
644
“Taktyka ‘grubych ryb’ OUN,” Lwowski Ilustrowany Express, 30 May 1936, 1858, 5; “Libacja
z funduszów dyspozycyjnych OUN jako zachęta, a potem jako nagroda za zamordowanie Baczyńskiego,” Lwowski Ilustrowany Express, 3 June 1936, 3.
645
Див., наприклад, Шухевич, Моє життя, 529. Оскільки Шухевич та інші свідки, які розпо
віли про цю подію, не називають дати, ця історія може стосуватися першого дня судового процесу, коли Бандера увійшов до зали суду останнім з обвинувачених та підняв праву руку, вигукнувши “Слава Україні!”, на що інші підсудні відповіли таким самим фашистським салютом. Див. “Hitlerowskie powitanie oskarżonych,” Ilustrowany Express Poranny, 27 May 1936, 16.
646
Микола Сціборський, “Клонім голови,” в Степан Бандера, ред. Посівнич, 2006, 133-34.
647
Дем’ян, Степан Бандера та його родина, 37–38, 59–60. Дем’ян, можливо, замінив при
низливе і неполіткоректне, але загальновживане слово “ляхи” на політкоректне “поляки”. Інші версії пісні див. Євген Луньо, “Яворівщина про Степана Бандеру: Провідник ОУН у пісенному фольклорі,” Народознавчі зошити Вип. 25, № 1 (1999): 35–36.
648
Бандера, Мої життєписні дані, 8.
649
Климишин, В поході, 1:114-15.
650
“Proces. Jak zachowywał się Bandera w więzieniu,” Gazeta Polska, 30 November 1935, 6; “Роз
права за… Мигаль говорить по-польськи,” Діло, 30 листопада 1935, 3.
651
Климишин, В поході, 1: 118-19, 121.
652
Cybulski, Stepan Bandera w więzieniach, 73.
653
Климишин, В поході, 1:150, Cybulski, Stepan Bandera w więzieniach, 76.
654
Cybulski, Stepan Bandera w więzieniach, 76
655
Климишин, В поході, 1:153.
656
Там само, 1:154, 156, 158, 170.
657
Там само, 1:161-62.
658
Там само, 1:162-89.
659
Там само, 1:194; Cybulski, Stepan Bandera w więzieniach, 78.
660
Cybulski, Stepan Bandera w więzieniach, 78–79.
661
Климишин, В поході, 1:195-97, 199; “Бандера і чотири товариші у тюрмі Святого Хреста”,
Новий час, 16 січня 1936, 3. Про Григорія Перегіняка й УПА див. стор. 269. Про вбивство Василя Ільківа див. Grzegorz Motyka, Cień Kłyma Sawura. Polsko-ukraiński konflikt pamięci (Gdańsk: Oskar, 2013), 22.
662
Климишин, В поході, 1:197-99.
663
Там само, 1:203-5. Ув’язнені ОУН святкували Святвечір 6 січня, а Різдво — 7 січня 1937
року за Юліанським календарем.
664
Там само, 1:207-13.
665
Cybulski, Stepan Bandera w więzieniach, 74, 79, 81, 83–86; Шухевич, Моє життя, 537-39.
666
Климишин, В поході, 1:219.
667
Ребет, Світла і тіні ОУН, 77–78; Зиновій Книш, Розбрат: Спогади і матеріали до розколу
ОУН у 1940–1941 роках (Торонто: Срібна Сурма, 1960), 48.
668
Ребет, Світла і тіні ОУН, 77; Книш, Розбрат, 58.
669
Книш, Розбрат, 60.
670
Ребет, Світла і тіні ОУН, 77–78; Книш, Розбрат, 68.
671
Книш, Розбрат, 60.
672
Cybulski, Stepan Bandera w więzieniach, 85–93; Бандера, Мої життєписні дані, 8.
673
Термін “Українська національна революція” є пропагандистським терміном, який ОУН(б)
використовувала в 1940–1941 рр. — у період, коли реалізація її планів щодо українських територій була пов’язана з початком конфлікту між нацистами і Радянським Союзом.
З цієї причини в цій книзі цю назву беруть у лапки. Про використання цього терміна ОУН(б) див. “Постанови ІІ-го Великого Збору…,” ЦДАГО ф. 1, оп. 23, спр. 926, 188, 193. Про альтернативну “Українську революцію” див. “Боротьба і діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 17.
674
Бандера, Мої життєписні дані, 14; Hryhorii Prokuda, “Зустріч зі Степаном Бандерою,” в Народознавчі зошити Vol. 25, No. 1 (1999): 84; Посівнич, ОУН, 43. Климишин пише, що двері до камери Бандери відкрили 10 вересня 1939 року. Див. Климишин, В поході, 1:266.
675
Про міліцію в Яворові див. AŻIH 301/1912, Izrael Manber, 2–3; AŻIH 301/1612, Nadel Chaim, 1–2; AŻIH 301/1614, Jakub Sauerbrunn, 1.
676
Про вбивства поляків див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 70, 72; Władysław Siemaszko and
Ewa Siemaszko, Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939–1945 (Warsaw: Wydawnictwo von borowiecky, 2000), 2:1034-37.
677
Motyka, Ukraińska partyzantka, 71; Grzegorz Motyka, “Postawy wobec konfliktu polsko-ukraińskiego w latach 19391953 w zależności od przynależności etnicznej, państwowej i religijnej,” in Tygiel Narodów:. Stosunki społeczne i etniczne na dawnych ziemiach wschodnich Rzeczypospolitej 1939–1953, ed. Krzysztof Jasiewicz (Warsaw: Rytm, 2002), 286-87. Про тріумфальні арки і співи комуністичних пісень радянської армії див. Jan Tomasz Gross, Revolution from Abroad: The Soviet Conquest of Poland’s Western Ukraine and Western Belorussia (Princeton: Princeton University Press, 2002), 20, 39–40, 262.
678
Bruder, "Den Ukrainischen Staat, 140; Gross, Revolution from Abroad, 19–20.
679
AŻIH 301/1912, Izrael Manber, 2–3; AŻIH 301/1612, Nadel Chaim, 1–2; AŻIH 301/1614, Jakub
Sauerbrunn, 1.
680
Бандера, Мої життєписні дані, 9.
681
Паньківський, Роки німецької окупації, 145; Finder, Collaboration in Eastem Galicia, 98.
682
Климишин, В поході, Г.267.
683
Roman Rosdolsky, “The Jewish Orphanage in Cracow,” The Online Publication Series of the
Center for Urban History of East Central Europę, 4, URL: http://www.lvivcenter.org/en/publi-cations/ (дата звернення 26.05.2010): 2–4.
684
Golczewski, Shades of Grey, 126-27.
685
Климишин, В поході, 1:269; Допит Федора Давидюка, 20 червня 1945, ГДА СБУ ф. 65,
спр. 19127, т. 1, 146-51, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:338. 1956 року Бандера свідчив на допиті, що в цей час він використовував прізвище Буркут. Див. “Vemehmungsniederschrift Stefan Popel, 07.02.1956,” StM, Pol. Dir. München 9281, 85.
686
Климишин, В поході, 1:269.
687
“Лист начальніка, 29.08.1951,” ГДА СБУ ф. 2, оп. 98, спр. 12, т. З, 70–71, Степан Бандера,
ред. Сергійчук, 3:130.
688
На допиті Ярослава заявила, що вийшла заміж за Степана 5 червня 1940 року в м. Ся-
нок. Див. Допит Iaroslava Bandera, BayHStA, LKA 272, 4. А Степан Бандера під час слідства заявив, що одружився з нею в Кракові. Див. “Vemehmungsniederschrift Stefan Popel, 07.02.1956,” StM, Pol. Dir. München 9281, 85. Див. також Посівнич, Провідник ОУН, 11. Того ж року брат Степана Василь одружився з Марією Возняк. Див. ГДА СБУ, ф. 63, спр. S-9079, т. 8, 1–3, Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:628.
689
Климишин, В поході, 1:273.
690
Арсенич, Родина Бандерів, 49–50; Дем’ян, Степан Бандера та його родина, 186; Ярослав
Стецько, 30 червня 1941: Проголошення відновлення державності України (Торонто: Ліга Визволення України, 1967), 131-32.
691
Допит Iaroslava Bandera, 17.10.1959, BayHStA, LKA 272, 4, 30. Ярослава Бандера спочатку
заявила, що операція відбулася 1939 р., а потім — що це було1941 р.
692
У документі від 9 квітня 1940 року Мельник згадує, що Бандера був у Берліні в листопаді
1939 року. Див. “Заклик Андрія Мельника до членів ВЗУН і ПУН,” у Володимир Косик, Розкол ОУН (1939–1940): Збірник документів (Львів: Львівський національний університет, 1999), 41.
693
Бандера, Мої життєписні дані, 10–11.
694
Ґжегож Мотика пише, що Бандера змагався з Барановським за симпатію Анни Чемерин-
ської. Див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 78.
695
Motyka, Ukraińska partyzantka, 77–78.
696
Бандера, Мої життєписні дані, 10–11.
697
Лист Бандери до Мельника, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 71, 19.
698
“Рішення наради провідників 10 лютого 1940 року,” в Косик, Розкол ОУН, 30.
699
Motyka, Ukraińska partyzantka, 78.
700
Ibid, 78. Лист Бандери до Мельника див. “Лист Степана Бандери до Андрія Мельника,” в
Косик, Розкол ОУН, 32; “Біла книга ОУН; Про диверсію-бунт Лри-Бандера,” РАА, АСС. 85.191/64,3.
701
В іншому листі Мельник сповіщав Бандеру про своє рішення 7 квітня. Див. “Біла книга
ОУН: Про диверсію-бунт Яри-Бандера,” 6–9; “Комунікат Революційного Проводу,” в Косик, Розкол ОУН, 35, 106.
702
Motyka, Ukraińska partyzantka, 78; Косик, Розкол ОУН, 35, 106.
703
Стецько, 30 червня 1941, 129-30, 255.
704
Лист Бандери до Мельника, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 71, 4. Про дату листа див. Косик,
Розкол ОУН, 55.
705
Там само, 4.
706
Там само, 8, 10–11.
707
Там само, 9.
708
Там само, 9.
709
Там само, 20, 21.
710
Там само, 12–13.
711
Там само, 14–15.
712
Книш, Розбрат, 71.
713
Про ставлення Бандери до Мельника та інших членів керівництва див. Климишин, В похо
ді, 1:277-78.
714
Допит Володимира Порендовського, 15 лютого 1948, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 2, 193.
715
Зиновій Карбович (Ярослав Стецько), “Жидівство і ми,” Новий шлях, 8 травня 1939, 3.
716
Див., наприклад, “Отчет И. Серова Хрущеву о роботе агента ‘Украинца’, 3 декабря 1940,”
ГДА СБУ, ф. 16, оп. 33, спр. 36, 14–33, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:60–61. Про використання слова “бандерівці” в листівці ОУН(м) від 10 вересня 1941 року про вбивство Миколи Сціборського й Омеляна Сеника, див. “Націоналісти!” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 74, 19.
717
Про використання назви мельниківці в документі ОУН(б) восени 1941 року, див., напри
клад, Доповідь Івана Климіва керівництву ОУН, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 45, 2.
718
Див. “Щоденник Повшука Олександра від 17/ІХ. 1939р.,” ЦДАГО ф. 57, оп. 4, спр. 344, 3.
719
“Звіт І. Серова Хрущову про роботу агента ‘Українця’, 3 грудня 1940,” 14–33, в Сергійчук,
Степан Бандера, 1:60–61.
720
Сціборський, “Клонім голови,” в Степан Бандера, ред. Посівнич, 2006, 133-34.
721
“Біла книга ОУН: Про диверсію-бунт Яри-Бандера”, 35. “Білу книгу” опублікували не ра
ніше 11 жовтня 1940 року.
722
Чайковський, "Фама, ” 74.
723
“Чому була потрібна чистка в ОУН” складається з трьох частин: 1. “З ким ідемо, з ким не
підемо ніколи”, 2. “В ім’я правди”, 3. “Другий архів Сеника”. Див. РАА, АСС 85.191/64, 1-32, 1-66, 1-34. Про Ярого див. “Біла книга ОУН,” 88–89. Про Сціборського див. “Чому була потрібна чистка в ОУН,” 3, 17.
724
“Чорна книга бунту: Ярий-Бандера-Горбовий,” РГАСПИ ф. 17, оп. 125, спр. 337, 159-61,
164, 170. Про реакцію ОУН(б) на “Чорну книгу” під час “Української національної революції” див. “Виїмки з організаційних звітів,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 12, 38.
725
Член ОУН(б) Ілля Ткачук свідчив, що Сціборський, Сеник і Барановський — всі були вбиті
ОУН(б). Див. Допит Іллі Ткачука, 23 лютого 1944, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 6, 56. Тарас Бульба-Боровець писав, що “бандерівець Кузій” убив Сеника і Сціборського “на вулиці, стріляючи в спину.” Див. Тарас Бульба-Боровець, Армія без держави: Слава і трагедія українського повстанського руху. Спогади (Київ: Книга роду, 2008), 154.
726
“Постанови ІІ-го Великого Збору…,” ЦДАГО ф. 1, оп. 23, спр. 926, 180–208.
727
Там само, 200.
728
Там само, 200.
729
Там само, 185, 201.
730
Там само, 202.
731
Там само, 182. Виділено в оригіналі.
732
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 85.
733
Коваль, “Герой, що не зміг,” 9.
734
“Постанови ІІ-го Великого Збору…,” ЦДАГО ф. 1, оп. 23, спр. 926, 181-82.
735
Там само, 182.
736
Там само, 183.
737
Там само, 183.
738
Див. наступний параграф “Практичні приготування до ‘Української національної революції’.”
739
Там само, 186.
740
Там само, 188. Виділено в оригіналі.
741
Там само, 189.
742
Сціборський, Націократія, 57–58.
743
“Постанови ІІ-го Великого Збору ЦДАГО ф. 1, оп. 23, спр. 926, 188-89.
744
Там само, 190.
745
Там само, 193.
746
Там само, 193.
747
Там само, 196.
748
Там само, 197.
749
Там само, 190-91.
750
Там само, 192.
751
Там само, 189, 192.
752
Там само, 192.
753
Там само, 199.
754
Там само, 199. Під час проведення “Української національної революції
755
” всіх членів ОУН зобов’язали використовувати лише це привітання. Див. “Інструкція пропаганди ч. 1,” ЦДАВО ф. 4620, оп. З, спр. 379, 34. Привітання “Слава Україні” було вперше запроваджено ЛУН, частиною якої був СУФ. Див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 550.
756
Лист Бандери до Мельника, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 71, 9.
757
ЦДАГО ф. 1, оп. 23, спр. 926, 199.
758
“Постанови П-го Великого Збору…,” ЦДАГО ф. 1, оп. 23, спр. 926, 204. З цим словом було пов’язане і возвеличення Сталіна у Радянському Союзі.
759
Там само, 207.
760
Шумук чув це від Горбового, перебуваючи після війни в ГУЛАГу. Див. ІИумук, За східним обрієм, 429-30.
761
“Український Народе!" “Громадяни!” ЦДАВО ф. 3822, оп. 1, спр. 63, 12–13, 181; “Український Народе!” ЦДАВО ф. 3822, оп. 1, спр. 41, 1–2; “Громадяни!” ЦДАВО ф. 4620, оп. З, спр. 378, 39.
762
Член ОУН Михайло Білан, інтерв’ю з автором, Лондон, 10 липня 2008. Про харизматич-
них фашистських європейських лідерів див. Eatwell, ed., Charisma and Fascism. Про європейських лідерів загалом див. Ennker, ed., Der Führer im Europa.
763
Паньківський, Роки німецької окупації, 178.
764
Борис Левицький, “Національний рух під час Другої світової війни: Інтерв'ю з Б. Левицьким,” Диалог 2 (1979): 15.
765
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 15–89. Одна частина цього документа, під заголовком “Пропагандивні вказівки на передвоєнний час, на час війни і революції та на початкові дні державного будівництва” є в ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 69, 23–47. Про авторів документа див. Стецько, ЗО червня 1941, 50; Carynnyk, Foes of our rebirth, 329.
766
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 15.
767
Там само, 16.
768
Там само, 38–39.
769
“Пропагандивні вказівки,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 69, 27. Детальніше про те, як ОУН(б) планувала контролювати політичну ситуацію в Українській державі, див. “Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 44–45.
770
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни," ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 16.
771
Там само, 17.
772
Там само, 16–17.
773
Там само, 32. Після початку німецько-радянської війни деякі підрозділи ОУН(б) вели спорадичні бої. Див. Внутрішня телеграма ОУН, 31 липня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 7.
774
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 16. Про дуже схожі рекомендації щодо належних взаємин з німцями див. Там само, 32.
775
Там само, 23.
776
Там само, 32, 83.
777
“Постанови ІІ-го Великого Збору. ЦДАГО ф. 1, оп. 23, спр. 926, 192.
778
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 30. Текст присяги див. 41. Про міліцію див. Там само, 60.
779
Там само, 44.
780
“Пропагандивні вказівки,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 69, 26.
781
Там само, 43.
782
Там само, 26.
783
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 30.
784
Там само, 32.
785
Там само, 58.
786
Там само, 60.
787
Там само, 66.
788
Там само, 62, 64. «До НМ належить покликати всіх мужчин від 18–50 року життя, що є здібні носити зброю. Всі інші громадяни покликані до народної міліції є членами-добро-вольцями НМ. Вони можуть займатися звичайною роботою тільки мусять виконувати призначену їм вартову службу під наглядом міліціонерів станиці. Служба ця є для всіх покликаних до НМ обов’язкова і ніхто не зможе від неї ухилитися».
789
Там само, 62; Landesarchiv Nordrhein-Westfalen (LN-W), Bonn, Rep. 350, vol. 5, 16. 1941 року ОУН(б) використовувала жовто-блакитні, а не блакитно-жовті прапори. Див. “Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 83; Роман Волчук, Спомини з передвоєнного Львова та воєнного Відня (Київ: Критика, 2002), 89. У цей час ОУН(м) використовувала блакитно-жовті прапори, див. Тарас Курило, “Сила та слабкість українського націоналізму в Києві під час німецької окупації (1941–1943),” Україна Модерна Вип. 13, № 2 (2008): 117.
790
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 62. Мешканці (з
числа тих, хто вцілів під час Голокосту) невеликих сіл, у яких люди не живуть в умовах анонімності — підтверджують, що керівники міліції були “знаними” місцевими українськими націоналістами. Див., наприклад, AŻIH, 301/3983, Anna Zlatkies, 1.
791
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 64.
792
Там само, 68.
793
Там само, 72.
794
Там само, 62.
795
Там само 69.
796
Там само, 62.
797
“Пропагандивні вказівки,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 69, 23, 25–28. ОУН(б) модифікува
ла, наприклад, “Інтернаціонал”, щоб використовувати його для “національної революції.” Див. там само, 25.
798
Там само, 24.
799
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 80. Українською:
Вбивайте ворогів, що між вами — жидів, і сексотів. Це гасло написали для робітників.
800
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 77–78, 80.
801
Там само, 80.
802
“Пропагандивні вказівки,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 69, 26.
803
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 80.
804
Там само, 80–83.
805
Там само, 82.
806
Там само, 21.
807
Там само, 22. Виділено в оригіналі.
808
Там само, 54.
809
“Пропагандивні вказівки,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 68, 26.
810
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 18.
811
Там само, 19.
812
Там само, 19.
813
Там само, 22.
814
Там само, 22.
815
Там само, 57.
816
Там само, 23. Виділено в оригіналі.
817
Там само, 37.
818
Там само, 38.
819
Там само, 38.
820
Rolf-Dieter Müller, An der Seite der Wehrmacht: Hitlers ausländische Helfer beim “Kreuzzug
gegen den Bolschewismus” 1941–1945 (Berlin: Links, 2007), 194; Alexander Dallin, German Rule in Russia 1941–1945. A Study of Occupation Policies (London: Macmillan, 1957), 115.
821
Andreas Kappeier, “Hans Koch (1894–1959), “in Osteuropäische Geschichte in Wien. 100 Jahre
Forschung und Lehre an der Universität, ed. Amold Suppan, Marija Wakounig, Georg Kästner (Innsbruck: Studien Verlag, 2007), 243; Philipp-Christian Wachs, Der Fall Theodor Oberländer (1909–1998): Ein Lehrstück deutscher Geschichte (Frankfurt: Campus Verlag, 2000), 55–71.
822
Kappeier, Hans Koch, 243; Ray Brandon, “Hans Koch,” in Handbuch der völkischen Wissen
schaften, ed. Ingo Haar and Michael Fahlbusch (Munich: K. G. Saur, 2008), 329-32.
823
Климишин, В поході, 1:293-94.
824
“Свідчення колишнього начальника відділу абвера Берлінского округу полковника Ерві-на Штольце, 29. 05. 1945,” Александр Дюков, Второстепенный враг: ОУН, УПА и решение“ еврейского вопроса” (Москва: Regnum, 2008), 124; “Протокол допиту заарештованого німецького полковника Ервіна Штольце щодо контактів з ОУН,” ГДА СБУ ф. 10876, спр. 372, т. 1, 134, 144-50 в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:320-21. За словами Штольце, значну частину грошей, отриманих від абвера, Бандера поклав на рахунок у швейцарському банку.
825
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 74; Патриляк, Військова діяльність ОУН, 274-88.
826
Наприклад, про зустріч з одним таким українським солдатом, який служив в абвері, прига
дує Климишин. Див. Климишин, В поході, 1:322-23. Про вербування українців для служби в абвері див. Андрій Боляновський, Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939–1945) (Львів: Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2003), 5354.
827
Про Шухевича див. Berkhoff, Harvest ofDespair, 289, 298. Школи таємної поліції були за
сновані в Закопане в грудні 1939 року, академії в Кракові і Рабці-Здруй — у середині 1940 року, у Хелмі — в грудні 1940. Див. Finder, Collaboration in Eastern Galicia, 103. О СБ cm. Stephen Dorril, MI6. Inside the Covert World of Her Majesty 's Secret Intelligence Service (New York: Simon & Schuster, 2002), 226.
828
Motyka, Ukraińska partyzantka, 81; Климишин, В поході, 1:297–301; Допит Антона Боднара,
5-8.03.1945, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, vol. 4, 155.
829
Діяч ОУН(б) Тиміш Семчишин на допиті вказав кількість понад 800 осіб. Див. Допит Тим
оша Семчишина, 28 жовтня 1944 року, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, vol. 1, 145. За оцінками Ґжегожа Мотики, у складі похідних груп налічувалось від 750 до 1200 членів. Див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 93. Роман Ільницький, історик та член ОУН(б), стверджував, що після того як в Україні до них приєдналися члени та прихильники ОУН(б), чисельність похідних груп зросла до 4000 осіб. Див. Roman Ilnytzkyi, Deutschland und die Ukraine 1934–1945. Tatsachen europäischer Politik (Munich: UNI, 1958), 2:143. Василь Щеглюк, який опублікував мемуари члена ОУН(б) Луки Павлишина, писав, що в похідних групах було 9000 осіб. Див. Василь Щеглюк, “… Як роса на сонці": Політичний ро-ман-хроніка, написаний на основі спогадів колишнього діяча ОУН-УПА Л. С. Павлишина (Львів: Фенікс, 1992), 50.
830
Motyka, Ukraińska partyzantka, 81–82.
831
“Загальний огляд,” не раніше серпня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 45, 1–2.
832
Там само, 1.
833
Патриляк, Військова діяльність ОУН, 181.
834
Допит Симона Турчановича, 21 жовтня 1944, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 1, 84
835
ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 45, 2.
836
Там само, 2.
837
Богдан Казанівський, Шляхом легенди, 118.
838
Щеглюк, "… Як роса на сонці, ” 48.
839
Там само, 47.
840
Mick, Kriegserfahrungen, 437; Gross, Revolution from Abroad, 71; Timothy Snyder, Blood-lands. Europę between Hitler and Stalin (New York: Basic Books, 2010), 128.
841
Gross, Revolution from Abroad, 63, 127.
842
Mick, “Incompatible Experiences”, 341. Про Львівський університет див. Jan Draus, Uniw
ersytet Jana Kazimierza we Lwowie 1918–1946. Portret Kresowej uczelni (Cracow: Księgarnia Akademicka, 2007), 75–88. Про міську раду Львова див. Yones, Smoke in the Sand, 48.
843
Mick, “Incompatible Experiences,” 341.
844
Gross, Revolution from Abroad, xiv; Mick, Kriegserfahrungen, 441, 444. Детальніше про кіль
кість депортованих осіб на підставі документів НКВС див. URL: http://www.sciesielski. republika.pl/sov-dep/polacy/liczdep.html (дата звернення 7.09.2010).
845
Свідчення Leo Fedoruk, Omelian Matla, Nadia Koraltowycz, Bogdan Kazaniwskyj, Bundesarchiv-Militararchiv Freiburg (BA-MA), RW 2/148, 331-34, 342-45, 353-54, 355-60.
846
Snyder, Bloodlands, 21-118.
847
Berkhoff, Harvest of Despair, 14.
848
Johann Druschbach, професор з Києва, який працював з НКВС, почув це число на борту літака, 28 червня, на якому разом з тринадцятьма радянськими високопосадовцями втікав зі Львова до Києва. Див. Допит Johann Druschbach, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 72. Німецька влада нарахувала 3000 тіл, а незабаром після цього — 3500. Див. Hans Heer, “Einübung in den Holocaust: Lemberg Juni/Juli 1941,” Zeitschrift für Geschichtswissenschaft Vol. 49, No. 5 (2001): 410.
849
Gross, Revolution from Abroad, xiv, 170-76, 178-86.
850
Johann Druschbach, якого у травні 1941 року направив Хрущов з Києва у Львів, де він зу
пинявся у “палаці” начальника НКВС, засвідчив про це в межах розслідування у справі Оберлендера. Див. LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 71.
851
Motyka, Ukraińska partyzantka, 85–86; Русначенко, Народ збурений, 209-10.
852
Арсенич, Родина Бандеріе, 11–12, 18, 65–66; “Специальное сообщение,” ГДА СБУ, ф. 16,
оп. 33, спр. 36, 14–33, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1: 63. У Києві НКВС розстріляв не менше 473 людини. Див. Berkhoff, Harvest of Despair, 16. Про агента НКВС “Українця” див. “Специальное сообщение,” ГДА СБУ, ф. 16, оп. 33, спр. 36, 14–33, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:58–64.
853
“Der Chef der Sicherheitspolizei und des SD, Schnellbrief, Berlin, den 21. Juni 1941,” PAAA,
R 104151, 455483-455487. Див. також “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 11, 03.07.1941,” BAB R58/214, 59.
854
Стецько, 30 червня 1941, 158. Бандера перебував недалеко від колишнього німецько-радянського кордону. В короткій біографічній довідці, написаної для ЦРУ 1952 року Лебедь написав, що у цей час Бандера перебував на Холмщині. Див. Mykola Lebed, Biographie Data, 18 May 1952, RG 263, ZZ-18, Box#80, NN3-263-02-008, Mykola Lebed Name File, vol. 1,42.
855
Carynnyk, Foes of our rebirth, 332.
856
25 червня 1941 року діячі ОУН(б) спробували здійснити повстання, яке придушила радян
ська армія. Див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 10, 02.07.1941,” BAB R58/214, 53; Investigation record of Emanuel Brand, 27 June 1960, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 3, 129.
857
“Пропагандивні вказівки,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 69, 26.
858
Микола Сидор-Чарторийський, Від Сяну по Крим (спомини учасника III похідної групи Пів
день (Нью-Йорк: Говерла, 1951), 145.
859
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 32, 58.
860
Ярослав Стецько — Степану Бандері, No. 13, 25 червня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр.
12, 10. Про антисемітизм лідера ОУН(б) Ярослава Стецька див. Berkhoff, Organization of Ukrainian Nationalists, 149-84; Martynovych, “Sympathy for the Devil,” 189. Про діяльність української міліції див. Pohl, Nationalsozialistische, 46.
861
BA, R 70 Sowjetunion/32, 391, in Peter Longerich and Dieter Pohl ed., Die Ermordung der
europäischen Juden. Eine Umfassende Dokumentation des Holocausts (Munich: Piper, 1989), 118-19. Див. також Tomasz Szarota, U progu Zagłady: Zajścia antyżydowskie i pogromy w okupowanej Europie: Warszawa, Paryż, Amsterdam, Antwerpia, Kowno (Warsaw: Wydawnictwo Sic! 2000), 210-14.
862
Sandkühler, “Endlösung” in Galizien, 116.
863
Як випливає з німецьких документів, ОУН(б) направила до Києва групу з 30 осіб із завдан
ням проголосити там державу ОУН(б) й оголосити про неї по радіо. Див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 20, 12.07.1941,” BAB R 58/214, 131.
864
Про Словаччину див. Yeshayahu Jelinek, The Parish Republic: Hlinka 's Slovak People ’s Party,
1939- J945 (New York: Columbia University Press, 1976), 30, 46, 48. Про Хорватію див. Sabrina P. Ramet, “The NDH — An Introduction,” Totalitarian Movement and Political Religions, Vol. 7, No. 4 (2006): 399–406; Stanley G. Payne, “The NDH State in Comparative Perspective,” in Totalitarian Movement and Political Religions, Vol. 7, No. 4 (2006), 410-15.
865
Volodymyr Stakhiv, “Seiner Exzellenz dem Herrn Deutschen Reichskanzler. Denkschrift der Or
ganisation Ukrainischer Nationalisten zur Lösung der Ukrainischen Frage,” Bundesarchiv Koblenz (BAK), R 43 II /1500, 76.
866
Паньківський, Роки німецької окупації, 13.
867
Mick, Kriegserfahrungen, 499. 1931 року у Львові проживало 198 000 носіїв польської мови
(63,5 %), а також 75 300 (24,1 %) носіїв ідишу та івриту і 35 100 носіїв української мови (11,3 %). Фактична кількість євреїв та українців була вища, ніж носіїв ідишу, івриту та української мови, тому що багато євреїв та українців говорили польською. Ґжеґож Мазур, порівнявши різні дані, дійшов висновку, що в міжвоєнний період у Льові проживало: 5052 % поляків, 30–34 % євреїв і 12–16 % українців. Див. Mazur, Życie polityczne, 23.
868
Бранденбурзький 800-й полк належав до складу абвера, який був частиною вермахту.
869
Казанівський, Шляхом легенди, 209.
870
Допит Friedrich Wilhelm Heinz, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 190.
871
Див. “Звіт ч. 5,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 12, 13; ЦДАГО ф. 57, оп. 4, спр. 341, 3; Kurt
Lewin, Przeżyłem Saga Świętego Jura w roku 1946 (Warsaw: Zeszyty Literackie, 2006), 61; Lucyna Kulińska and Adam Roliński, Kwestia ukraińska i eksterminacja ludności polskiej w Malopolsce Wschodniej w świetle dokumentów Polskiego Państwa Podziemnego 1943–1944 (Cracow: Księgarnia Akademicka, 2004), 207.
872
“Aufzeichnungen des Vortragenden Legationsrats Großkopf,” in Akten zur deutschen Auswärti
gen Politik 1918–1945, Serie D, Band XIII, ed. Walter Bußmann (Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1970), 167.
873
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 79–80.
874
“Комунікат,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 6, 2.
875
“Der Chef der Sicherheitspolizei und des SD, Schnellbrief, Berlin, den 21. Juni 1941,” PAAA, R
104151,455487.
876
Mykola Lebed, Biographie Data, 18 May 1952, RG 263, ZZ-18, Box#80, NN3-263-02-008,
Mykola Lebed Name File, vol. 1, 42.
877
“Акт проголошення української держави, 30.06.1941,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 5, 3.
878
Там само, 3.
879
Slavko Vukceviö, Zlocini па jugoslovenskimprostorima и prvom і drugom svetskom ratu: Zloćini Nezavisne Drzave Hrvatske, 1941-45, vol 1. (Beigrade: Vojnoistorijski institut, 1993), document 3 (the declaration). Дякую Перу Рудлінгу і Томіславу Дулічу за це посилання.
880
Протокол церемонії проголошення на 30 червня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 4, 6, 7.
881
“Aufzeichnungen des Vortragenden Legationsrats Großkopf,” in Akten zur deutschen Auswärtigen Politik 1918–1945, 167-68. Див. також “Rücksprache mit Prof. Dr. Koch am 10.07.1941,” BA Berlin-Lichterfelde, R 6 /150, 4–5; Кость Паньківський, Від держави до комітету (Нью-Йорк і Торонто: Життя і Мислі, 1957), 30–32.
882
Мирослав Кальба, У лавах дружинників (Денвер: Видання дружин українських націоналіс
тів, 1982), 9-10; Information leaflet No. 1, 1 July 1941, BAB, NS 26/1198, 1.
883
“Niederschrift über die Rücksprache mit den Mitgliedern des ukrainischen Nationalkomitees und
Stepan Bandera vom 3. Juli 1941,” BAB, NS 26/1198, 1, 2, 12. Про Ярослава Старуха див. “Протокол допроса обвиняемого Василия Охримовича Остаповича, 06.01.1953,” ГДА СБУ ф. 5, спр. 445, vol. 5,12–16, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:388-89.
884
“Niederschrift über die Rücksprache mit den Mitgliedern des ukrainischen Nationalkomitees und
Stepan Bandera vom 3. Juli 1941,” BAB, NS 26/1198, 1–3. Пастирський лист Шептицького див. “Пастирський лист митрополита Шептицького з нагоди відновлення Української держави,” в Українське державотворення. Акт 30 червня 1941. Збірник документів і матеріалів, ред. Орест Дзюбан (Львів, Київ: Піраміда, 2001), 126.
885
Допит Ivan Hryn’okh, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 23; Hansjakob Stehle, “Sheptyts’kyi
and the German Regime,” in Morality and Reality: The Life and Times of Andrei Sheptyts ’kyi, ed. Paul Robert Magocsi (Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta, 1989), 127.
886
У період проведення революції у Львові було не менше 1200 членів ОУН(б), які могли
перебувати в лавах міліції. Див. “Загальний огляд,” написаний не раніше серпня 1941,
ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 45, 1. Свідок Альфред Монастер відзначав, що у Львові українські міліціонери “виростали як гриби”. Див. AŻIH, 302/58, Alfred Monaster, 2.
887
Про Равлика див. Стецько, 30 червня 1941, 181-82. Про вербування див. Дмитро Гонта,
“Друкарство Західної України під час окупації”, Конкурс на спогади, Осередок Український культурно-навчальний центр, Вінніпег, 13–14. Про другу похідну групу ОУН(б), яка перебувала у Львові з 30 червня по 11–12 липня, див. Bruder, “Den Ukrainischen Staat, 149.
888
Казанівський, Шляхом легенди, 212-14.
889
Показання Омеляна Матли і Богдана Казанівського; ВА-МА, RW 2/148, 342-44, 355-60.
890
Казанівський, Шляхом легенди, 179.
891
Там само, 212-13.
892
“Події на західно-українських. Інтерв’ю з доц[ентом] д[окто]ром Г.І. Байєром, Краків
5.7.1941, ” в Українське державотворення, ред. Дзюбан, 153; Паньківський, Роки німецької окупації, 401.
893
Стецько, 30 червня 1941, 256.
894
“Події на західно-українських,” в Українське державотворення, ред. Дзюбан, 153; Пань
ківський, Роки німецької окупації, 403. Див. також Rossoliński-Liebe, Der Verlauf und die Täter, 223.
895
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 62; Ivan Hymka
(John-Paul Hirnka), “Достовірність свідчення: реляція Рузі Вагнер про Львівський погром влітку 1941, "Голокост і сучасність 2, 4 (2008): 63–64.
896
Про міліціонерів, що носили жовто-блакитні пов’язки та які били і вбивали євреїв, див.
Eliyahu Yones, Die Straße nach Lemberg: Zwangsarbeit und Widerstand in Ostgalizien 19411944, ed. Susanne Heim (Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 1999), 18–19; AŻIH, 301/4654, Henryk Szyper, 6; AŻIH, 301/1809, Janisław Korczyński, 1; AZIH, 301/1864, Salomon Goldman, 1; AŻIH 229/22, Maurycy Allerhand, 1; AŻIH 301/3774, Salomon Hirschberg, 1; AŻIH, 301/1181, Lilith Stern, 2–3; Свідчення Джоанн X. в Bogdan Musiał, «Konterrevolutionäre Elemente sind zu erschießen«: Brutalisierung des deutsch-sowjetischen Krieges im Sommer 1941 (Berlin: Propyläen, 2000), 176; Moritz Grünbart, “Das Blutbad von Lemberg. Ein Erlebnisbericht von Moritz Grünbart,” Der Spiegel, 11, 1960, 20–21; Допит Moritz Grünbart, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 180-81.
897
Допит Cornelius von Hovora, 29 February 1960, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 215; Допит
Emanuel Brand, 27 June 1960, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 3, 129; “Der Oberstaatsanwalt,” LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 5,16.
898
Повідомлення Миколи Мостовича від 31 вересня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 71.
899
Про умови найму Володимира Панасюка з Волині, який пройшов міліцейську підготовку
в українських націоналістів в Галичині, в Управління Служби Безпеки України в Рівненській області (УСБ в Рівненській області), № 19090, т. З, 3, 3v, 100, 101, або USHMM, RG, 31.018М, гееі 20. Про міліцію див. також Pohl, Nationalsozialistische, 46.
900
Допит Johann Druschbach, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 72. Druschbach почув цю цифру
від вищих чинів НКВС, перебуваючи з ними в одному літаку під час перельоту зі Львова до Києва 28 червня 1941 року.
901
“Wahrnehmung über die bolschewistischen Bluttaten in Lemberg vom 7.7.1941,” BA-MA, RH
26/454/6b, 2. В інших документах згадується 4000. Див. “Das Ukrainische Rote Kreuz,
7.7.1941, ” BA-MA, RW 2/148, 373.
902
Mick, Kriegserfahrungen, 469.
903
Depositions of Leo Fedoruk, Omelian Matla, Josefa Soziada, Ludwik Pisarek, Bogdan Kazani-
wskyj, Anna Domin, Edward Chruslicki, Rosalie Sobonkiewicz, Richard Eckl, BA-MA, RW 2/148, 331-34, 342-45, 346-49, 355-66, 367-69.
904
Допит Dr. Georg Saeltzer, BA-MA, RW 2/148, 340; AŻIH, 301/54, Rózia Wagner, 1.
905
“Darstellung der Ereignisse 30.06.1941, 15 Uhr,” BA-MA, RH/24/49/8, 174; Допит Dr. Georg
Saeltzer on 6. July 1941,” BA-MA, RW 2/148, 339; Heer, Einübung in den Holocaust, 410. Про це див. також Sandkuhler, “Endlösung" in Galizien, 303. Зіґмунт Альберт, помічник польського лікаря, не бачив на трупах у Львові слідів тортур. Див. Hryciuk, Polacy we Lwowie 1939–1944. Życie codzienne (Warsaw: Książka i Wiedza, 2000), 190.
906
“Vernehmung von zwei ukrainischen Überläufern, 28. Juni 1941,” BA-MA RH 26/100/36, 111.
907
Допит Erwin Schulz, 1 August 1958, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 4, 124; “Der Oberstaatsan
walt,” LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 5, 44.
908
Про перебіг погрому у Львові див. Hirnka, The Lviv Pogrom of 1941, 209-43; Rossoliński-Li
ebe, Der Verlauf und die Täter, 207-43
909
“Wahrnehmung über die bolschewistischen Bluttaten in Lemberg vom 7.7.1941,” BA-MA, RH
26/454/6b, 1; “Darstellung der Ereignisse 30.06.1941,” BA-MA, RH 24/49/8, 176.
910
“Feldpostbrief Eugen Meyding, 30.06.1941,” LG Fulda 20 283/59, цит. за Heer, “Einübung in
den Holocaust,” 411.
911
Допит Hans Schmidt, 29 June 1960, LN-W, Gerichte Rep. 350, Bd. 2, 209-10.
912
30 червня таємна польова поліція зафіксувала у Львові заяви українців, які запевняли: загиблі ув’язнені були мучениками, що постраждали за Україну, і їхня смерть потребує помсти. Пропозицію розслідувати цей злочин вони сприйняли як образу. Див. “Wahrnehmung über die bolschewistischen Bluttaten in Lemberg vom 7.7.1941,” BA-MA, RH 26/454, 6b.
913
Про кількість євреїв серед вищих чинів радянського НКВС див. Н.В. Петров, К.В. Скор-
кин ред., Кто руководил НКВД 1934–1941 (Москва: Звенья, 1999), 495. На 1 жовтня 1936 року керівна група НКВС складалася з 33 росіян (30 % він загальної кількості), 43 євреїв (39 %), 6 українців (5 %). На 1 вересня 1938 року в ній налічувалося 85 росіян (57 %), 32 євреї (21 %), 10 українців (7 %). На 26 лютого 1941 року — 118 росіян (65 %), 10 євреїв (5 %), 28 українців (15 %). Про євреїв у в’язницях НКВС див. Допит Moritz Grunbart, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 177-78.
914
Lewin, Przeżyłem, 60–61.
915
Stefan Szende, Der letzte Jude aus Polen (Zürich: Europa Verlag, 1945), 179.
916
Тіла вбитих ув’язнених також знайшли в тюрмі № 4 на вулиці Яховича (вул. Академіка
Романа Кучера). Про те, як українські міліціонери з кийками вривались до будинків євреїв, виганяли цілі родини на вулицю, били і знущались з них та звозили євреїв у в’язниці див. Допит Fritz Spod, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 39. Про примусове привезення євреїв до в’язниці Бригідки див. Lewin, Przeżyłem, 57–58. Про примушування євреїв повзати див. Hryciuk, Polacy we Lwowie, 204. Про те, як багатьох євреїв зібрали до в’язниці на вулиці Лонцького, див. Rogowski, “Lwów pod znakiem swastyki,” ZNiO, syg. 16710/11, 56–57. Про українську міліцію, яка силоміць привозила євреїв до в’язниці Бригідки, див. AŻIH, 301/4626, Anna Maria Peiper, 1. Про затримання євреїв на вулицях див. AŻIH, 229/54, Teka Lwowska, Gold, 2; Yones, Die Straße nach Lemberg, 18–19.
917
Про примушування євреїв мити трупи та цілувати руки див. Hryciuk, Polacy we Lwowie,
204.
918
Lewin, Przeżyłem, 58–59.
919
AŻIH, 301/2299, Herman Kac, 1. Кац наводить невірну дату. Він гадав, що це було 20 липня
1941 року, але його розповідь свідчить, що це було 1 липня 1941 року.
920
Lewin, Przeżyłem, 59–62.
921
AŻIH, 301/1794, Stefania Cang-Schutzman, 1–2.
922
AŻIH, 229/54, Teka Lwowska, Gold, 4.
923
AŻIH, 302/58, Alfred Monaster, 13–14.
924
AŻIH, 301/2242, Zygmunt Типе, 1–2. Див. також AŻIH, 301/54, Rózia Wagner, 3.
925
Допит Irena Feinsilber, 29 June 1960, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. З, 157.
926
Допит Hans Schmidt, 29 June 1960, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 211. Див. також Hryciuk,
Polacy we Lwowie, 204-5.
927
Yad Vashem Archives (YVA)-O.33/251, Izydor Ferber, 1–3, in Witold Mędykowski, “Pogromy
1941 roku na terytorium byłej okupacji sowieckiej (Bukowina, wschodnie województwa RP, państwa bałtyckie) w relacjach żydowskich,” in Świat nie pożegnany, ed. Krzysztof Jasiewicz (Warsaw: Instytut Studiów Politycznych, 2004), 783.
928
AŻIH, 302/217, Kazimiera Poraj, 3.
929
Допит Friedrich Brüggemann and Cornelius von Hovora, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 85,
216.
930
AŻIH, 301/3510, Felicja Heller, 1.
«зо YVÄ-0.33/251, Izydor Ferber, 1–3, in Mędykowski, Pogromy 1941, 783.
931
Допит Friedrich Brüggemann, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 85.
932
Допит Hermann Teske, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 4.
933
Jacob Gerstenfeld-Maltiel, My Private War: One Man ’s Struggle to Survive the Soviets and the
Nazis (London: Mitchell, 1993), 54.
934
Heer, Einübung in den Holocaust, 419.
935
Автобіографії відомих членів ОУН, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 57, 16.
936
Допит Friedrich Midellhauve, Ivan Hryn’okh, Otto Rogenbuck, Theodor Oberländer, LN-W,
Gerichte Rep. 350, vol. 2, 14, 22, 77, 223.
937
Про свідчення, у яких ідентифікують Нахтігаль, див. AŻIH, 301/2242, Zygmunt Tune, 1;
Lewin, Przeżyłem, 61.
938
Про вулицю Лонцького див. Допит Абрахама Голдберга, 28 червня 1960, LN-W, Gerichte
Rep. 350, vol. З, 139. Про Бригідки див. Доспит Moppica Райса, 30 червня 1960, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. З, 169; Допит Еліяху Йонеса, 28 червня 1960, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. З, 150.
939
“Abschrift aus dem Bericht der Gruppe GFP 711, Juli 1941,” BA-MA, RW 2/148, 379.
940
Автобіографії відомих членів ОУН, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 57, 17; Bruder, “Den
Ukrainischen Staat, 150. Цим солдатом був Віктор Харьків “Хмара,” див. Патриляк, Військова діяльність ОУН, 361-62.
941
Допит Теодора Оберлендера, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 223.
942
Див., наприклад, Допит Фрідріха Вільгельма Хайнца, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 192.
943
“Der Oberstaatsanwalt,” LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 5, 42; “Der leitende Oberstaatsanwalt,”
LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 14, 181-82. Наказ охороняти в’язниці отримала друга рота Нахтігаля. Див. “Der Oberstaatsanwalt,” LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 5, 39–40.
944
“Der leitende Oberstaatsanwalt,” LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 14, 181-82.
945
Допит Івана Гриньоха, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 23.
946
AŻIH, 301/1737, Wilek Markiewicz, 2.
947
Musial, Konterrevolutionäre Elemente, 177.
948
Alizia Rachel Hadar, The Princess Elnasari (Heinemann: London, 1963), 16.
949
AŻIH, 302/217, Kazimiera Poraj, 6.
950
Фільми, в яких показані жорстокі сцени погрому, — в Deutsche Wochenschau-No. 566/29,
10.07.1941 и USHMM Film Archive, tape 402, RG-60.0441. Висловлюю подяку Джону-Полу Химці за те, що він показав мені ці фільми. Зібрання фотографій міститься у розпорядженні бібліотеки Вінера. Деякі з них опубліковані Химкою в “Достовірність свідчення,” 53–60. Див. також Допит Хорста Хаймера Штернбергера, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 123; Допит Ірени Фейнсілбер, 29 червня 1960, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. З, 158.
951
Про згвалтування див. AŻIH, 302/58, Alfred Monaster, 13–14. Сестра Канг-Шуцман, будучи
на п’ятому місяці вагітності, отримала удар ногою в живіт і втратила дитину. Див. AŻIH, 301/1794, Stefania Cang-Schutzman, 2. Інша жінка, — на шостому місяці вагітності, - померла внаслідок знущань. Див. Допит Ірени Фейнсілбер, 29 червня 1960, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. З, 158.
952
AŻIH, 302/58, Alfred Monaster, 14–15.
953
Про Фелікса Ландау див. Felix Landau’s diary, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 12, 29–30. Та
кож див. Pohl, Nationalsozialistische, 68–69; Heer, Einübung in den Holocaust, 424-25; Sandkühler, "Endlösung’’ in Galizien, 117-18.
954
AŻIH, 302/26, Lejb Wieliczkier, 8-12; 301/1864, Salomon Goldman, 1–5; AŻIH, 301/230, Jakub
Dentel, 2. У своїх письмових свідченнях 1945 року Дентель неправильно витлумачив ці події.
955
Maria Sporrcrand Herbert Steiner, eds., Simon Wiesenthal. Ein unbequemer Zeitgenosse (Vienna:
Orac, 1992), 34; ShoahFoundation, 36104 Simon Wiesenthal, 141.
956
Yones, Die Straße nach Lemberg, 24–25.
957
Hryciuk, Polacy we Lwowie, 205.
958
AŻIH, 301/4654, Henryk Szyper, 12-3; AŻIH, 302/26, Lejb Wieliczkier, 13–21; Yones, Smoke,
81-84; AŻIH, 301/230, Jakub Dentel, 2.
959
Gerstenfeld-Maltiel, My Private War, 54.
960
Yones, Smoke in the Sand, 83.
961
Pohl, Nationalsozialistische, 61; Yones, Smoke in the Sand, 81.
962
Mick, Kriegserfahrungen, 473.
963
AŻIH, 302/58, Alfred Monaster, 9.
964
Szarota, U progu Zagłady, 31–32.
965
Musial, Konterrevolutionäre Elemente, 244.
966
Yones, Die Straße nach Lemberg, 20–21; Lewin, Przeżyłem, 58–61; AŻIH, 301/1737, Markiewicz
Wilek, 2.
967
Yones, Die Straße nach Lemberg, 20–21.
968
Див., наприклад, AŻIH, 301/770, Markus Auschheim, 1. Також свідчення Соломона Гір-
шберга про погром у Тернополі див. AŻIH 301/3774, Salomon Hirschberg, 1.
969
Допит Емануїла Бранда, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. З, 15.
970
Гонта, Друкарство Західної України, 13–14.
971
AŻIH, 301/230, Jakub Dentel, 1.
972
AŻIH, 301/98, Maksymilian Boruchowicz, 3–4.
973
Hadar, The Princess Elnasari, 16.
974
Паньківський, Від держави, 35; Про Юзефа Шрагера див. Yones, Smoke in the Sand, 80,
цит. Jozef Szrager, YVA, 0–3/4013.
975
Євген Наконечний, “Шоа” у Львові (Львів: Піраміда, 2006), 112-13, 115.
976
Rogowski, “Lwów pod znakiem swastyki,” ZNiO, syg. 16710/11, 56.
977
Про польських погромників див. також Mick, Kriegserfahrungen, 470. Про погром 1918 року див. William W. Hagen, “The Moral Economy of Ethnie Violence: The Pogrom in Lwów, November 1918,” Geschichte und Gesellschaft yol- 31, No. 2 (2005): 203-26. Про погроми в північно-східній Польщі 1941 див. Andrzej Żbikowski, “Pogroms in Northeastem Poland — Spontaneous Reaction and German Instigation,” in Shared History — Divided Memory: Jews and Others in Soviet- Occupied Poland, 1939–1941, ed. Elazar Barkan, Elizabeth A. Cole, and Kai Struve (Leipzig: Leipziger Universitätsverlag, 2007), 315-54.
978
Zygmunt Albert, ed., Kaźń profesorów lwowskich lipiec 1941 (Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 1989), 48–52; LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 5, 46–47; Draus, Uniwersytet Jana Kazimierza, 110, 118. Кілька сотень польських студентів також заарештували та утримували у приміщенні командування української міліції та у в’язниці, яка була підконтрольною німецькій владі. Близько сотні з них убили. Див. Hryciuk, Polacy we Lwowie, 193.
979
Волчук, Спомини, 89–90.
980
“Українці! Селяни! Робітники!” Львівська Національна Бібліотека (LNB), 299, 421s, 1, цит. по Carynnyk, Foes of ourrebirth, 341.
981
Деякі плакати містяться в зібраннях документів ЦДАВО. Див. ЦДАВО ф. 3822, оп. 1, спр.
63, 12–13, 112-14. Див. також Eliyahu Jones, Żydzi Lwowscy w okresie okucpacji 1939–1945 (Łódź: Oficyna Bibliofilów, 1999), 46.
982
“Український Народе!” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 1, 181.
983
Гонта, Друкарство Західної України, 14–16.
984
AŻIH, 302/58, Alfred Monaster, 2, 6.
985
Перед тим, як його змусили продемонструвати салют, двоє міліціонерів, які вели допит, —
жорстоко його побили. Див. AŻIH, 229/26, J. Berman, 4.
986
Lewin, Przeżyłem, 64–65.
987
AŻIH, 302/58, Alfred Monaster, 21–22.
988
Szende, Der letzte Jude, 180.
989
Lewin, Przeżyłem, 64–65.
990
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 77–80.
991
Rogowski, “Lwów pod znakiem swastyki,” ZNiO, syg. 16710/11, 10.
992
Волчук, Спомини, 90.
993
AŻIH, 301/4654, Henryk Szyper, 6–7. Про Полянського див. Andrzej Żbikowski ed., Archiwum
Ringelbluma: Relacje z Kresów, (Warsaw: ANTA, 2000), 3:507.
994
Анонімне повідомлення біженця з Варшави про вбивство євреїв у Львові, 8 грудня 1941,
Żbikowski, Archiwum, 3:721.
995
“Der Oberstaatsanwalt,” Staatsanwaltschaft Bonn, Rep 350. vol. 5, 15.
996
Yones, Die Straße nach Lemberg, 18–19.
997
Лист “Фюреру” [sic] фашистської Італії Беніто Муссоліні в Римі, 3 липня 1941, Лист Гене
ралу Франсіско Франко, 3 липня 1941, Лист Поглавнику Незалежної Хорватської держави др. Анте Павеличу, 3 липня 1941, Лист до “Führer und Reichskanzler des Grossdeutschen Reiches Adolf Hitler” [Фюреру і рейхсканцлеру Великої Німецької імперії Адольфу Гітлеру], ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 22, 1–3.
998
ЦДАВО ф. 3833, оп. З, спр. 7, 26. Лист надійшов 27 липня 1941. Див. BAK, R 43 ІІ/1500,
Е292958.ПОЛТ
999
Список представників українського уряду за кордоном, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 10, 4.
1000
Zloćini Nezavisne Drzave Hrvatske, 1941-45 (Beigrade: Vojnoistorijski institut, 1993),
document 4 (the telegram). Я висловлюю подяку Перу Рудлінгу і Томіславу Дулічу за інформацію про лист Кватерника до Гітлера.
1001
“Постанова ч.” 1, підписана Ярославом Стецьком, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 6, 1.
1002
“Склад Українського Державного Правління,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 10, 1–2.
1003
“Ereignismeldungen ETdSSR, Nr. 12, 04.07.1941,” BAB R58/214, 69. Про Раду Сеньйорів див. також “Звіт, 22.7.1941,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 3; Паньківський, Від держави, 41; Допит Михайла Степаняка, ГАРФ ф. R-9478, оп. 1, д. 136, 36–38.
1004
“Присяга Української Ради Сеньйорів у Львові адресована Степанові Бандері, 22.7.1941,” ГДА СБУ, спр. 10876, т. 4, 40–41, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:148-50.
1005
Архівісти назвали документ “Копією протоколу засідання членів так званого Державного правління України».” Див. ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 9, 1-12. Марко Царинник вважає, що це була Рада Сеньйорів. Див. Carynnyk, Foes of our rebirth, 338. Дата документа підтверджує припущення, що це могла бути Рада Сеньйорів.
1006
Див. “Копія протоколу засідання членів так званого Державного правління України», ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 9, 1–4. Дуже схожа заява про те, як чинити з “неукраїнцями” в “Україні,” див. “Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 69, 36.
1007
“Комунікат,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 6, 2.
1008
Петлюра, мабуть, не повною мірою несе відповідальність за численні погроми, що вчинили війська, якими він командував Див. Abramson, A Prayer for, 139.
1009
AŻIH, 301/230, Jakub Dentel, 2.; AŻIH, 301/1864, Salomon Goldman, 5; AŻIH, 301/4654, Henryk Szyper, 14; AŻIH, 301/1584, Izak Weiser, 1; AŻIH, 302/26, Lejb Wieliczkier, 21; AŻIH, 301/4944, Jan Badian, 1–6; AŻIH, 301/1117, Leonard Zimmerman, 1; AŻIH, 301/1801, Henryk Baldinger, 1–4; AŻIH, 301/2278, Lucyna Halbersberg, 1; AŻIH, 301/18, Ryszard Rydner, 1.
1010
Gerstenfeld-Maltiel, My Private War, 60.
1011
“Kriegs-Erinnerungen des General der Infanterie Karl von Roques aus der ersten Zeit des Ostfeldzuges 1941,1. Teil” BA-MA, N 152/10, 10.
1012
Jones, Żydzi Lwowscy, 53. Якоб Герстенфельд-Мальтієль писав, що, згідно з документами Юденрата, до кінця “петлюрівських днів” зникло безвісти від 18 000 до 20 000 євреїв.” Див. Gerstenfeld-Maltiel, Му Private War, 61. Річард Ріднер згадує 15 000 жертв. Див. AŻIH, 301/18, Ryszard Rydner, 1.
1013
Andzej Żbikowski, “Lokalne pogromy Żydów w czerwcu i lipcu 1941 r. na wschodnich rubieżach II Rzeczypospolitej,” Biuletyn Żydowskiego Instytutu Historycznego Vol. 162–163, No. 2–3 (1992): 12–13; Aharon Weiss, “The Holocaust and the Ukrainian Victims,” in A Mosaic of Victims. Non-Jews Persecuted and Murdered by the Nazis, ed. Michael Berenbaum (New York: New York University Press, 1990), 110; Jeffrey Kopstein, Draft paper prepared for the Experts Roundtable on the Second World War in Ukraine, organized by the Ukrainian Jewish Encounter Initiative in partnership with the Konrad-Adenauer-Stiftung, held in Potsdam (Cecilienhof) and Berlin, June 27–30, 2011, 1; Kai Struve, “Rites of Violence? The Pogroms of Summer 1941,” Polin. Studies in Polish Jewry 24 (2012): 268.
1014
Dieter Pohl, “Anti-Jewish Pogroms in Western Ukraine,” in Shared History, ed. Barkan, 306. Про погроми на Волині див. Berkhoff, Harvest of Despair, 56–57; Snyder, The Life and Death, 90–93.
1015
Alexander Kruglov, “Jewish Lösses in Ukraine, 1941–1944,” in Shoah in Ukraine, ed. Brandon, 274.
1016
Shlomo Wolkowicz, Das Grab bei Zloczow: Geschichte meines Überlebens: Galizien 19391945 (Berlin: Wiehern- Verlag, 1996), 41–52; Bemd Boll, “Zloczow, Juli 1941: Die Wehrmacht und der Beginn des Holocaust in Galizien,” Zeitschrift für Geschichtswissenschaft Vol. 50 (2002): 905-14; Марко Царинник, “Золочів мовчить,” Критика Vol. 96, No. 10 (2005): 14–17. Про плакати і листівки ОУН(б) див. “Ereignismeldung UdSSR, 16.07.1941,” BAB R58/214, 195.
1017
Пор. свідчення Басара Цві AŻIH, 301/1038, Basar Zwi, 1. Інший, хто вцілів, Соломон Хір-шберг, називає десять днів. Див. AŻIH, 301/3774, Salomon Hirschberg, 6.
1018
AŻIH, 301/3551, Sara Frydman, 1–2. Соломон Хіршберг також згадує про цю зустріч. Див. AŻIH, 301/3774, Salomon Hirschberg, 1.
1019
AŻIH, 301/3551, Sara Frydman, 2–3.
1020
Ibid, 2.
1021
Лист Францля своїм батькам у Відень, написаний 6 липня 1941 року в Тернополі, БАМА, RW4/442a.
1022
AŻIH, 301/3774, Salomon Hirschberg, 1–2.
1023
Соломон Хіршберг згадує список, див. AŻIH, 301/3774, Salomon Hirschberg, 6. Басар Цві пише, що під час погрому розстріляли 5 тис. людей. Див. AŻIH, 301/1038, Basar Zwi, 1.
1024
Sandkühler, “Endlösung" in Galizien, 120.
1025
Про спалювання євреїв у сараях див. AŻIH, 301/176, Giną Wieser, 2. Про Єдвабне див. Gross, Neighbors.
1026
Про створення міліції в інших населених пунктах місцевими членами ОУН(б) див. Чарто-рийський, Від Сяну по Крим, 48. Фотографія німецького офіцера і двох чоловіків у штатському, що стоять на трибуні, надрукована у Віталій Чередниченко, Націоналізм проти нації (Київ: Політвидав України, 1970), 93. Про дату й обставини цієї події див. “Резолюції,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 15. Фотографію нацистського офіцера й українського націоналіста, який віддає фашистський салют на платформі, див. Sabrin, Alliance for Murder, 168.
1027
“Інструкція пропаганди ч. 1,” ЦДАВО ф. 4620, оп. З, спр. 379, 34.
1028
“Інструкція пропаганди ч. 1,” ЦДАВО ф. 4620, оп. З, спр. 379, 34. Фотографії й опис тріумфальних арок див. Grelka, Die ukrainische Nationalbewegung, 256; Testimony of Jerzy Krasowski, KAW, 11/737, 25; Cherednychenko, Natsionalizm, 93; обкладинка видання Дюков, Второстепенный враг: Testimony of Jerzy Krasowski, KAW, 11/737, 25.
1029
“Волинщина і Рівенщина,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 72.
1030
Чарторийський, Від Сяну по Крим, 42.
1031
Michał Sobków, “Rozdroże narodów. W Koropcu,” Karta. Niezależne Pismo Historyczne 16 (1995): 79–80.
1032
“Ereignismeldungen UdSSR, Berlin, 17.07.1941, Nr. 25,” BAB R58/214, 202.
1033
“ Інструкція пропаганди ч. 1,” ЦДАВО ф. 4620, оп. З, спр. 379, 34.
1034
Допит Павла Андрійовича Лучка, 21 січня 1947, USHMM RG-31.018M, гееі 31, ГДА СБУ ф. 5, спр. 26874, 184, 187.
1035
“Наказ, ч. З, 1.8.1941,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. З, 12.
1036
Степан Мечник, Початок невідомого. Спогади 1945–1954 (Мюнхен: Українське видавництво, 1984), 14.
1037
“учител; Українці!” ЦДАГО ф. 57, оп. 4, спр. 370, 25, цит. за Carynnyk, Foes of our rebirth, 341.
1038
Дзюбан, ред., Українське державотворення, 126.
1039
Lewin, Przeżyłem, 28.
1040
Renata Kessler, ed., The Wartime Diary of Edmund Kessler (Boston: Academic Studies Press, 2010), 34.
1041
“Звіт про роботу в справі організації державної адміністрації на терені Західних областей України,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 4.
1042
“Лист Митр. Андрія Шептицького до п. Полковника Андрія Мельника,” в Рогатинське слово, Рогатин, 26 липня 1941, 3.
1043
Жанна Ковба, ред., Митрополит Андрій Шептицький: Документи і матеріали 1941–1944 (Київ: Дух і Літера, 2003), 38.
1044
“Sprawozdanie Sytuacyjne z Ziem Wschodnich za pierwszy kwartał 1943 r.,” in Ziemie Wschodnie: Raporty Biura Wschodniego Delegatury Rządu na Kraj 1943–1944, ed. Mieczysław Adamczyk, Janusz Gmitruk and Adam Koseski (Warsaw: Muzeum Historii Polskiego Ruchu Ludowego, 2005), 45.
1045
Про Шептицького див. Szymon Redlich, “Moralność i rzeczywistość: Metropolita Andriej Szeptycki i Żydzi w czasach Holokaustu і II wojny światowej,” Zagłada Żydów. Studia i materiały 4(2008): 241-59.
1046
Lewin, Przeżyłem, 27, 118-19.
1047
AŻIH 302/105, Markus Willbach, 22–23; AŻIH 301/1434, Izak Piat and Sabina Charasz, 2–3.
1048
AŻIH 302/105, Markus Willbach, 24.
1049
AŻIH, 301/2145, Matylda Gelemtner, 1.
1050
AŻIH, 301/2146, Ellen Pressler, 1–3.
1051
Sobków, Rozdroże narodów, 78.
1052
“Zvit, ch. 5,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 12, 13. Про Ребета і Старуха в цій групі див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 89.
1053
AŻIH 301/1612, Nadel Chaim, 1–2; AŻIH 301/1613, Rachela Scheer, 1; 301/1614, Jakub Sauerbrunn, 1. AŻIH 301/1912, Izrael Manber, 1–3.
1054
AŻIH 301/1912, Izrael Manber, 2–3; AŻIH 301/1612, Nadel Chaim, 1–2; AŻIH 301/1614, Jakub Sauerbrunn, 1.
1055
AŻIH 301/1616, Jonas Beer, Włodzimierz Hochberg, 1; AŻIH 301/1613, Rachela Scheer, 1. Інші, хто вижив, згадували, що німці підійшли до Яворова 26 червня. AŻIH 301/1912,
Izrael Manber, 4. Деякі євреї, які покинули Яворів, щоб урятуватись від німців, повернулись за кілька днів.
1056
За підрахунком Шмуеля Спектора, з території Волині втекли 12–13 тис. євреїв, а це загалом близько 5 % від їх загальної кількості у цьому регіоні. Див. Spector, The Holocaust of Volhynian Jews, 55. Можливо, ще менша кількість євреїв змогла втекти зі Східної Галичини. Див. Yehuda Bauer, The Death of the Shtetl (New Haven: Yale University Press, 2009), 61.
1057
AŻIH 301/1616, Jonas Beer, Włodzimierz Hochberg, 1; AŻIH 301/1912, Izrael Manber, 4.
1058
“ Звіт, ч. 5,” ЦДАВО ф. 3833, on. 1, спр. 12, 5, 13.
1059
Там само, 13.
1060
Там само, 13.
1061
“Звіт Остапа Дотсмана,” “Друже Верхун,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 12, 14–15; Допит Володимира Логвиновича, 4 липня 1944, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, vol. 1,3.
1062
“Kriegs-Erinnerungen des General der Infanterie Karl von Roques aus der ersten Zeit des Ostfeldzuges 1941,1. Teil,” BA-MA Freiburg, N 152/10, 4–5.
1063
“Tagesmeldung, 2.7.1941,” BA-MA, RH 26/454/6a, 1–2.
1064
Мечник, Початок невідомого, 12–13.
1065
Haim Tal, The Fields of Ukraine: A 17-Year-Old’s Survival ofNazi Occupation; The Story of YosefLaufer (Denver: Dallci Press, 2009), 4.
1066
“Свято проголошення Української держави в Станіславові, 12 і 13 VII1941 г,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 45.
1067
Про міліцію на церемонії див. Там само, 45. Про те, що члени ОУН висловлювали невдоволення дружнім ставленням угорської армії до поляків і євреїв, див. ‘Відносини на Гуцульщині!” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 74. Про запобігання погромів угорською армією див. Pohl, Nationalsozialistische, 65–66; Mędykowski, W cieniu gigantów, 283-86. Про відносно невеликий погром у Станіславові див. AŻIH, 302/135, Julian Feuerman, 2. Про невдовлення ОУН(б) словаками, які не піддавали дискримінації поляків і євреїв, як того вимагала ОУН(б), див. “Від повітового ОУН у Миколаєві,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 12, 23.
1068
“Свято проголошення,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 45.
1069
“Звіт з північно-західних українських земель,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 7v. Подібні факти були зафіксовані і в інших населених пунктах. Див. ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 7. Про аналогічне явище у Любліні див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 20, 12.07.1941,” BAB R58/214,131.
1070
“Акт проголошення Української держави,” Самостійна Україна, 10 липня 1941, 1; “Святочна академія,” Українське слово, 24 липня 1941, 1.
1071
ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 29, 1. Виділено в оригіналі. Текст листа із села Рудники використовували з незначними змінами в листах, наприклад, з таких населених пунктів, як Омельно, Куликовичі, Явлонка, Резний, Тельчі. Див. ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 29, 1, 4–5.
1072
“Заява до Уряду Ярослава Стецька,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр.31, 1.
1073
Резолюція села Яблунівка, 13 липня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 29, 2–3.
1074
Лист із села Ксаверівка, 19 липня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 29, 13.
1075
Лист із Стенятина до Адольфа Гітлера, 19 липня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 31, 36.
1076
Лист із села Ксаверівка до Ярослава Стецька, 18 липня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 29, 9.
1077
ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 29, 13–14. До листа додається список із 80 підписами. Такий самий лист був надісланий Ярославові Стецьку, підписаний 75 людьми. Див. ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 29, 9-12.
1078
“До Високоповажаного Степана Бандери,” “До Голови Уряду Української держави Стецька Ярослава,” “До Фірера Німецького Народу Адольфа Гітлера,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 31, 29–32, 36–37.
1079
“До Фірера Німецького Народу Адольфа Гітлера,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 31, 36. В іншій частині того самого листа ворогів названо “зізвірілими азіатами ”.
1080
Там само, 36.
1081
“До Фірера Німецького Народу Адольфа Гітлера,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 31, 36.
1082
“До Високоповажаного Степана Бандери,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 31, 29.
1083
“Український Народе,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 41, 1–2.
1084
“Загальний огляд,” не раніше серпня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 45, 3. Стверджуючи, що “два рази бачили Вас [Бандеру] під шибеницею, і оба рази Ви були незломні й
вірні ідеї»”, Климів мав на увазі Варшавський та Львівський судові процеси проти ОУН 1935–1936 років.
1085
Там само, 3. Про плакати і листівки, які розповсюджувала ОУН(б) у Києві і південно-східному місті Миколаєві див. РААА, R 105182, 218925-218928.
1086
“До Голови Уряду Української держави Стецька Ярослава,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 31, 31.
1087
“Загальний огляд,” не раніше серпня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 45, 1–2. Див. також документ “Звіт про роботу в справі організації державної адміністрації на терені Західних областей України” в ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 1–4.
1088
Повідомлення про мітинг громадян України в Золочівському районі, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 34, 40.
1089
“Загальний огляд,” не раніше серпня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 45, 2.
1090
Christoph Dieckmann, “Lithuania in Summer 1941. The German Invasion and the Kaunas Pogrom,” in Shared History, ed. Barkan, 370-85; Siegfried Gasparaitis, “‘Verrätern wird nur dann vergeben, wenn sie wirklich beweisen können, daß sie mindestans einen Juden liquidiert haben.’ Die ‘Front Litauischer Aktivisten’ (LAF) und die antisowjetischen Aufstände 1941,” Zeitschrift für Geschichts- Wissenschaft Vol. 49 (2001): 889-90, 897–904.
1091
Про погроми в північно-східній Польщі див. Żbikowski, Pogroms in Northeastem Poland, 315-54; Mędykowski, W cieniu gigantów, 217-29. Про погроми в Литві див. Dieckmann, Lithuania in Summer 1941, 355-85. У Латвії — див. Katrin Reichelt, Lettland unter deutscher Besatzung 1941–1944 (Berlin: Metropol, 2011), 84–94. Про Литву, Латвію та Естонію див. Mędykowski, W cieniu gigantów, 196–213. Про Латвію та Естонію див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 40, 01.08.1941,” BAR58/215, 134. Під час погромів у Білорусі євреїв переважно грабували, але не вбивали. Див. Mędykowski, W cieniu gigantów, 230-40, 336.
1092
Про Бесарабію і Буковину див. Vladimir Solonari, “Pattems of Violence. The Local Population and the Mass Murder of Jews in Bessarabia and Northern Bukovina, July-August 1941,” Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History Vol. 8, No. 4 (2007): 749-87; Simon Geissbühler, Blutiger Juli. Rumäniens Vernichtungskrieg und der vergessene Massenmord an den Juden 1941 (Padebom: Schöningh, 2013).
1093
Про Станіславів див. AŻIH, 302/135, Mędykowski, Pogromy 1941, 793. Про Калуш див. AŻIH, 301/4928, Mundek Kramer, 1. Про Отинію недалеко від Станіславова див. AŻIH, 301/4897, Bodiner, 1–2. Про Теребовлю див. Sabrin, Alliance for Murder, 5. Про Кременець див. Lower, Pogroms, mob violence, 224. Про Тучин див. AŻIH, 301/397, Jakub and Esia Zyl-berger, Hersz and Doba Mełamed, 1. Про Коломию див. Żbikowski, Archiwum, 3: 906-7. Див. також Golczewski, Shades of Grey, 131-32, 137; Andzej Żbikowski, “Anti-Jewish Pogroms in Occupied Territories of Eastem Poland, June-July 1941,” in The Holocaust in the Soviet Union. Studies and Sources on the Destruction of the Jews in the Nazi- Occupied Territories of the USSR, 1941–1945, ed. Lucjan Dobroszycki and Jeffrey S. Gurock (Armonk: M. E. Sharpe, 1993), 17879; Żbikowski, Lokalne Pogromy, 16. Про ОУН і угорську армію див. “Відносини на Гуцуль-щині!” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 74; Pohl, Nationalsozialistische, 65–66. Про ОУН(б) і словаків див. “Вид повітового ОУН в Миколаєві,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 12, 23.
1094
AŻIH, 301/2146, Ellen Pressler, 1–3.
1095
AŻIH, 301/2145, Matylda Gelemtner, 1.
1096
Mędykowski, W cieniu gigantów, 283. У цій частині Східної Галичини утопления євреїв у водах Дністра було поширеним способом погрому, див. Mędykowski, W cieniu gigantów, УП-ТЗ, 175, 176,283-85.
1097
См. AŻIH, 302/61, Uri Lichter, 3.
1098
Цит. за Bartov, Wartime Lies, 493.
1099
Погроми, організовані ОУН(м), сталися на Буковині та Києві. Про Буковину див. Solonari, Pattems of Violence. Про Київ див. Oleksandr Mel’nyk, “Anti-Jewish Violence in Kyiv’s Podil District in September 1941 through the Prism of Soviet Investigative Documents,” Jahrbücher für Geschichte Osteuropas Vol. 61, No. 2 (2013): 223.
1100
Alexander Kruglov, Jewish Lösses in Ukraine, 1941–1944, 274-75.
1101
Reuben Ainsztein, Jewish Resistance in Nazi-Occupied Eastern Europę (London: Paul Elek, 1974), 251.
1102
Див. також Himka, The Lviv Pogrom of 1941, 243; Rossoliński-Liebe, Der Verlauf und die Täter, 242-43.
1103
Friedman, Ukrainian-Jewish Relations, 199–200, footnote 30. Див. також Wendy Lower, Pogroms, mob violence, 222; Sandkühler, "Endlösung" in Galizien, 303.
1104
Стецько, 30 червня 1941, 151, 158; “Niederschrift über die Rücksprache mit Mitgliedern des ukrainischen Nationalkomitees und Stepan Bandera, 3.7.1941,” BAB NS 26/1198, 1–5, 10. Див. також Шумук, За східним обрієм, 431; Mykola Lebed, Biographie Data, 18 May 1952, RG 263, ZZ-18, Box#80, NN3-263-02-008, Mykola Lebed Name File, vol. 1,42.
1105
Про «пасивну правосуб’єктність» і «універсальну юрисдикцію” див. Leora Bilsky, “The Eichmann Trial and the Legacy of Jurisdiction,” in Politics in Dark Times: Encounters with Hannah Arendt, ed. Seyla Benhabib, Roy Thomas Tsao, Peter J. Verovsek (Cambridge: Cambridge University Press, 2010), 202.
1106
Про перехідне судочинство див. Pablo De Greiff, “Theorizing Transnational Justice,” in Transnational Justice, ed. Melissa S. Williams, Rosenmary Nagy, and Jon Elster (New York: New York University Press, 2012), 42–44; Ruti Teitel, Transitional Justice (Oxford: Oxford University Press, 2000), 13.
1107
“Другові Іванові Климіву Легенді, Крайовому Провідникові ОУН на МУЗ, Членові Проводу ОУН,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 44, 4.
1108
ГДА СБУ ф. 65, спр. 19127, т. 1, 146-51, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:336, 33839. Про Олександра див. Допит Федора Давидюка, 13 червня 1941, ГДА СБУ ф. 65, спр. 19127, т. 1, 135-56, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:331.
"
1109
Еллен Пресслер згадує в своїх свідченнях, що один із братів Бандери організовував погроми в околицях Болехова. Див. AŻIH, 301/2146, Ellen Pressler, 1. Про погроми в передмісті Калуша див. AŻIH, 301/4928, Mundek Kramer, 1. Серед організаторів погрому Франциска Брудер упізнала Василя Бандеру. Див. Bruder, Den Ukrainischen Staat, 146. Це міг бути і Василь, і Богдан, і навіть обоє, оскільки на початку липня вони вдвох побували в с. Го-линь у Теодора Давидюка, чоловіка їхньої сестри Володимири, який проживав у с. Го-линь, неподалік від Болехова. Див. ГДА СБУ ф. 65, спр. 19127, т. 1, 146-51, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:336, 338-39. Член ОУН(б) Микола Чарторийський мав зустріч з одним із братів Бандери в Стриї, див. Чарторийський, Від Сяну по Крим, 51.
1110
У Червоній армії під час Другої світової війни служило понад 4,5 мільйона українців, близько 200 тисяч українців воювало у 2 тисячах партизанських загонів. Водночас близько мільйона солдат, багато з яких були українцями, служили в різних німецьких формуваннях. Див. Bohdan Rrawchenko, “Soviet Ukraine under Nazi Occupation, 1941-44,” in Ukraine during World War II: History and its Aftermath, ed. Yury Boshyk (Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta 1986): 30–31; Михайло Коваль, Україна в Другій світовій та Великій Вітчизняній війнах (1939–1945) (Київ: Альтернатива, 1999), 270; Mark R. Elliott, “Soviet Military Collaborators during world War II,” in: Ukraine during World War II, ed. Boshyk, 98. Про українську поліцію і дивізію СС “Галичина” див. цю частину.
1111
Вадим Ерліхман, Потери народонаселения в XX веке: справочник (Москва: Русская панорама, 2004), 33–35. Див. також Ray Brandon and Wendy Lower, “Introduction,” in Shoah in Ukraine, ed. Brandon, 11.
1112
Kruglov, Jewish Lösses in Ukraine, 273, 284; Polonsky, The Jews in Poland and Russia, 3:569. Дані про кількість євреїв в Україні на червень 1940 року див. також Brandon, “Introduc-tion,” 17.
1113
Kruglov, Jewish Lösses in Ukraine, 278-88; Pohl, Nationalsozialistische, 43–44, 139–262, 385;
Spector, Holocaust of Volhynian Jews, 11; Snyder, The Life and Death, 92, 96–97.
1114
Berkhoff, Harvest ofDespair, 51–52; Motyka, Ukraińska partyzantka, 94.
1115
Solonari, Pattems ofViolence, 766-69; Дюков, Второстепенный враг, 77.
1116
“Україна і новий лад в Європі,” Рогатинське слово, Рогатин, 26 липня 1941, 3.
1117
Див. Допит Іллі Ткачука, 23 лютого 1944, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 6, 56. Див. також Motyka, Ukraińska partyzantka, 94.
1118
“Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон,’ 16 липня 1951,” ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:83.
1119
С. Бульба-Боровець, Армія без держави, 154.
1120
“Націоналісти! 10 вересня 1941,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 74, 19.
1121
“Ereignismeldung UdSSR, Nr. 96, 27.09.1941,” BAB R58/217, 357.
1122
“RSHA IVD3a-2893/41g, Schnellbriefl, 13.09.1941,” BStU, MfS НА IX/11, ZR 920 A. 142, 26–27.
1123
“Ereignismeldung UdSSR, Nr. 79, 10.09.1941,” BAB R58/217, 9.
1124
“Ereignismeldung UdSSR Nr. 25, 17.07.1941,” BAB R58/214, 201. Особливо “стара інтелігенція” була проти ОУН(б). Див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 96, 27.09.1941,” BAB R58/217, 357; “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 99, 30.09.1941,” BAB R58/217, 445.
1125
На початку серпня німці повідомили, що активісти ОУН(б) продовжують влаштовувати у Львові маніфестації та свята, демонструючи владу міліції ОУН(б). Див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 44, 06.08.1941,” BAB R58/215, 192. 12 серпня німці повідомили, що на Волині міліція та бургомістри перебувають під сильним впливом ОУН(б). Див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 50, 12.08.1941,” “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 51, 13.08.1941,” BAB R58/215, 261. Повідомлення про діяльність ОУН(б) у Хмельницькому, Бердичеві, Вінниці див. BAB R58/216, 20. 18 серпня повідомлялося, що українська міліція не припиняє ма-родерств і що ОУН(б) організовує збір підписів під колективними листами з проханнями — повернути Бандеру в Україну. Див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 56, 18.08.1941,” BAB R58/216, 76–77. У вересні ОУН(б) зібрала підписи в Старому Угринові та інших місцях. Див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 78, 09.09.1941,” BAB R58/216, 355; “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 79, 10.09.1941,” BAB R58/217, 10.
1126
“Звіт, Житомир 20–27.07.1941,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 14, 47.
1127
“Спомини учасника походу III. південної групи,” ЦДАВО.
1128
Berkhoff, Harvest of Despair, 193.
1129
Berkhoff, Harvest of Despair, 193; Курило, Сила та слабкість, 119.
1130
Чарторийський, Від Сяну по Крим, 113-14.
1131
“Вказівки для праці між робітниками зі СУЗ,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 85, 128.
1132
Євген Стахів, телефонне інтерв’ю з автором, Берлін/Нью-Джерсі, 11 листопада 2008.
1133
Чарторийський, Від Сяну по Крим, 145.
1134
Щеглюк, “… Як роса на сонці,” 52.
1135
“Ereignismeldung UdSSR, Nr. 112, 13.10.1941,” BAR58/218, 158; PAAA, R 105182, 219821.
1136
Бульба-Боровець, Армія без держави, 153.
1137
Motyka, Ukraińska partyzantka, 106; Jared McBride, “Ukrainian Neighbors; The Holocaust in Olevs’k” presented at the workshop, Sixty-Five Years Later: New Research and Conceptualization of the Second World War in Europę, Stanford University, October 2010.
1138
“RSHA IVD3a-2893/41g, Schnellbrief! 13.09.1941,” BStU, MfS НА IX/11, ZR 920 A. 142, 26–27.
1139
Курило, Сила та слабкість, 124.
1140
“Доповідна агента НКВС про діяльність оунівців на окупованій гітлерівцями території України, 22.07.1944,” ГДА СБУ, ф. 65, спр. 9079, т. 2, 288-95, 300-6, 324 в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:190; Statiev, Soviet Counterinsurgency, 106.
1141
Motyka, Ukraińska partyzantka, 129.
1142
Brandon, “Introduction,” 18. Про Розенберга див. Rudolf A. Mark, “The Ukrainians as Seen by Hitler, Rosenberg and Koch,” in Ukraine. The Challenges of World War II, ed. Taras Hunczak and Dmytro Shtohryn (Lanham: University Press of America 2003), 23–36; Armstrong, Ukrainian Nationalism, 104-5, 113, 117; Dallin, German Rule in Russia 1941–1945, 46–58, 84–89.
1143
Реалізація генерального плану “Ost” вплине на 64 % українців, 75 % білорусів і 85 % поляків, див. Czesław Madajczyk, ed., Vom Generalplan Ost zum Generalsiedlungsplan (Munich: Saur, 1994), 61, 64, 66. For the Generalplan Ost in general. Див. також Czesław Madajczyk, “Vom ‘Generalplan Ost’ zum ‘Generalumsiedlungsplan,”’ in Der "Generalplan Ost": Hauptlinien der nationalsozialistischen Planungs- und Vernichtungspolitik, ed. Mechtild Rössler and Sabine Schleiermacher (Berlin: Akademie-Verlag, 1993), VII. Про позицію Гітлера щодо Східної Європи й України див. Madajczyk, Vom Generalplan, 23–25; Henry Picker, Hitlers Tischgespräche: Im Fuhrerhauptquartier 1941-І942 (Bonn: Athenäum Verlag, 1951), 50–51,69, 115-16.
1144
“Niederschrift über die Rücksprache mit Mitgliedern des ukrainischen Nationalkomitees und Stepan Bandera, 3.7.1941,” BAB NS 26/1198, 1–5, 10. Див. також Шумук, За східним обрієм, 431.
1145
“Niederschrift über die Rücksprache mit Mitgliedern des ukrainischen Nationalkomitees und Stepan Bandera, 3.7.1941,” BAB NS 26/1198, 9-12.
1146
23 червня 1941 року член ОУН(б) Стахів надіслав Гітлеру офіційного листа, у якому написав: ОУН вірить, що єврейсько-більшовицький вплив на Європу невдовзі буде зупинено, а “відродження незалежної національної Української держави в дусі Брест-Литовська зміцнить новий міжнародний порядок.” Від імені Бандери Стахів також відправив меморандум “Denkschrift der OUN zur Lösung der ukrainischen Frage”, в якому ОУН висловлювала своє дружнє ставлення до нацистської Німеччини і, посилаючись на історичні та економічні фактори, переконувала нацистів в необхідності політичної співпраці. Див. BAK R 43 ІІ/1500, 61; повний текст меморандуму можна знайти на сторінках 63–77. Член ОУН(б) Ріко Ярий, перебуваючи у цей час Відні, також надіслав телеграму. Він запевнив
Гітлера в лояльності ОУН(б), в її готовності «спільно зі своїми національно свідомими співвітчизниками, які вже роками борються проти московського більшовизму в самій Україні, і пліч-о-пліч зі славним німецьким вермахтом боротися за свободу своєї батьківщини…щоб боротися за свободу України, покінчити з хаосом у Східній Європі…». Див. ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 22, 10.
1147
“Niederschrift über die Rücksprache mit Mitgliedern des ukrainischen Nationalkomitees und Stepan Bandera, 3.7.19,” BAB NS 26/1198, 12–14.
1148
“Ereignismeldung UdSSR Nr. 13, 05.07.1941,” BAB R58/214, 75; “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 15, 07.07.1941,” BAB R58/214, 90; “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 11, 03.07.1941,” BAB R58/214, 59.
1149
“Комунікат Ярослав Стецько,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 6, 2; “Життєпис,” ЦДАВО ф. 3833, оп. З, спр. 7, 9; “Лист Стецька до Бандери,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 20, 5; Bruder, Den Ukrainischen Staat, 135; Розслідування про Альфонса Паулюса, 24 вересня 1945, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 37, 197–214, в Степан Бандера, ред. Сергійчук,1:356; Паньківський, Роки німецької окупації, 146-47.
1150
Стецько, 30 червня 1941, 271; Стахів, Крізь тюрми, 98.
1151
“Мій життєпис,” ЦДАВО ф. 3833, оп. З, спр. 7, 6; Зиновій Карбович, “Жидівство і ми,” Новий шлях, 8 травня 1939, 3. Див. також Berkhoff, Organization of Ukrainian Nationalists, 162.
1152
Стецько, 30 червня 1941, 272-73, 276; Armstrong, Ukrainian Nationalism, 38.
1153
Виписка із довідки «про злочинні зв’язки українських націоналістів з розвідувальними органами буржуазних держав та підривну діяльність проти Радянського Союзу», ЦДАГО ф. 57, оп. 4, спр. 340, 67; “Vemehmungsniederschrift Stefan Popel,” 7 February 1956, StM. Pol. Dir. München 9281, 84.
1154
“RSHA IVD3a-2893/41g, Schnellbrief! 13.09.1941,” BStU, MfS HA IX/11, ZR 920 A. 142, 23–24. ОУН(м) 1944 року заявила, що ОУН(б) знищила загалом 1500 членів ОУН(м). Див. “Доповідна агента НКВС про діяльність оунівців на окупованій гітлерівцями території України, 22.07.1944,” ГДА СБУ, ф. 65, спр. 9079, т. 2, 288-95, 300-6, 324, в Степан Бандера, рея. Сергійчук, 1: 186.
1155
Mykola Lebed, Biographie Data, 18 May 1952, RG 263, ZZ-18, Box#80, NN3-263-02-008, Mykola Lebed Name File, vol. 1, 45.
1156
Про взяття його під варту в приміщенні гестапо на Принц-Альбрехтштрасе див. “Vernehmungsniederschrift Stefan Popel,” 7 February 1956, StM. Pol. Dir. München 9281, 84; Стецько, 30 червня 1941, 319. За словами Луки Павлишина, Бандера також був ув’язненим тюрми Берлін-Моабіт (Zellengefangnis Lehrter Straße 1–5), див. Щеглюк, "… Як роса на сонці,” 54.
1157
Стецько, 30 червня 1941, 160, 319.
1158
“Ereignismeldung UdSSR, 15.07.1941,” BAB R58/214, 173.
1159
Mykola Lebed, Biographie Data, 18 May 1952, RG 263, ZZ-18, Box#80, NN3-263-02-008, Mykola Lebed Name File, vol. 1, 38–39.
1160
“Ereignismeldung UdSSR, 17.07.1941,” BAR58/214, 200.
1161
' “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 38, 30.07.1941,” BAB R58/215, 105.
1162
“Заява,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 63, 8; “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 60, 22.08.1941,” BABR58/216, 132.
1163
9 вересня німці сповістили про “пропаганду незалежності” ОУН(б) на Волині, але також — і про співпрацю між ОУН(б) і вермахтом. Див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 78, 09.09.1941,” BAB R58/216, 354-55. 27 вересня у німецьких донесеннях повідомляється про двозначність дій ОУН(б). Див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 96, 27.09.1941,” BAB R58/217, 357.
1164
“Ereignismeldung UdSSR, Nr. 34, 26.07.1941,” BAB R58/215, 56. 18 серпня у донесеннях німців ідеться, що українські міліціонери й далі мародерствують, виголошують антині-мецькі заяви, водночас не підкоряються німецьким наказам і вимагають, щоб поляки, як і євреї, носили пов’язки. Див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 56, 18.08.1941,” BAB R58/216, 76–77.
1165
“Ereignismeldung UdSSR, Nr. 44, 06.08.1941,” BAR58/215, 191; “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 40, 01.08.1941,” BAB R58/215, 119.
1166
“An Seine Exzellenz den Herrn Deutschen Reichskanzler Adolf Hitler,” 3 August 1941, BAK R 43 11/685, 22–23.
1167
Ibid, 7–8.
1168
Про Шептицького див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 32, 24.07.1941,” BAB R58/215, 19.
1169
Про майора див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 38, 30.07.1941,” BAB R58/215, 104.
1170
“RSHA IVD3a-2893/41g, Schnellbrief! 13.09.1941,” BStU, MfS НА IX/11, ZR 920 A. 142,
22-27; Berkhoff, Harvest ofDespair, 52; Armstrong, Ukrainian Nationalism, 96–97.
1171
“RSHAIVD3a-2893/41g, Schnellbrief! 13.09.1941,” BStU, MfS HAIX/11, ZR 920 A. 142, 26.
1172
ГАРФ Р-9478, on. 1, del. 136, 45–48; Motyka, Ukraińska partyzantka, 100.
1173
“Ereignismeldung UdSSR, Nr. 126, 29.10.1941,” BAB R58/218, 323.
1174
Berkhoff, Harvest ofDespair, 52; Motyka, Ukraińska partyzantka, 110.
1175
Пролом 1941, №. 1, 23–24, цит. за Українське державотворення, ред. Дзюбан, 442-43.
1176
Adam Cyra, “Banderowcy w KL Auschwitz,” Studia nad faszyzmem i zbrodniami hitlerowskimi 30 (2008): 388–402; Bruder, Den Ukrainischen Staat, 137. Franziska Bruder, ‘“Der Gerechtigkeit dienen.’ Die ukrainischen Nationalisten als Zeugen im Auschwitz-Prozess,” in Im Labyrinth der Schuld. Täter — Opfer — Ankläger, ed. Irmtrud Wojak and Susanne Meinl (Frankfurt: Campus Verlag, 2003), 138-54; V-K., A.-T., Чому світ мовчить (Київ, 1946), 39; Про арешт діячів ОУН(б) в жовтні в Миколаєві див. “Ereignismeldung UdSSR, 18.10.1941,” BAB R58/218, 213; Pohl, Nationalsozialistische, 325.
1177
За даними Мірчука, Олександр був громадянином Італії. Перебуваючи в Римі з 1933 року, він одружився з родичкою Галеаццо Чіано — зятя Беніто Муссоліні та італійського міністра іноземних справ. Про обставини смерті Василя й Олександра інші оунівці сповістили в УЦК (Краків). УЦК зв’язався з дружиною Олександра, а та, своєю чергою, з Галеаццо Чіано, який потім звернувся до Гіммлера. Адміністрація Аушвіцу отримала наказ розпочати розслідування цього інциденту. Відомо, що смерть Подкольського припадає якраз на цей період. Дружину Олександра сповістили, що її чоловік помер від діареї. Див., Petro Mirchuk, In the German Mills of Death 1941–1945 (New York: Vantage Press, 1976), 43–45, 5052. Мірчук говорив про те саме під час Другого Аушвіцького процесу 1964 року, див. Bruder, Der Gerechtigkeit dienen, 146. Зі слів Дем’яна, дружину Олександра звали Марія, див. Дем’ян, Степан Бандера та його родина, 491.
1178
Bruder, Der Gerechtigkeit dienen, 142.
1179
“Протокол допроса задержанного Давидюка Федора Ивановича, 20.07.1945,” ГДА СБУ ф. 65, спр. 19127, т. 1, 14651, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:340; Арсенич, Родина Бандерів, 59–60.
1180
Heinen, Die Legion “Erzengel Michael" in Rumänien, 428-33, 447-53, 460-63, 518-21; Martin Broszat, “Die Eiserne Garde und das Dritte Reich. Zum Problem des Faschismus in Ostmitteleuropa,” Politische Studien 9 (1958): 628; Payne, A History of Fascism, 396; Koop, In Hitlers Hand, 190-6. О Геббельсе см. 1 January 1943, Die Tagebücher von Joseph Goebbels, ed. Elke Fröhlich, Part II (Munich: K.G. Saur, 1993), 7:29–30.
1181
“Комунікат, 04.08.1941,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 6, 3.
1182
“Stepan Bandera an Reichsminister Alfred Rosenberg. Berlin, den 14. August 1941,” in Bußmann, Akten zur deutschen, 261-62.
1183
Меморандум Бандери Альфреду Розенбергу, Берлін, 9 грудня 1941, в ОУН в 1941 році: Документи частина 1, ред. Станіслав Кульчицький (Київ: Інститут історії України НАН України, 2006), 564.
1184
Стахів, Крізь тюрми, 99-100.
1185
“Ereignismeldung UdSSR, Nr. 39, 31.07.1941,” R58/215, 114; Mick, Kriegsetfahrungen, 494. Українізація Львівського університету та інших навчальних закладів почалася під час радянської окупації Західної України з вересня 1939 року. Mick, Kriegserfahrungen, 432-39; Golczewski, Shades ofGrey, 134-35.
1186
Berkhoff, Harvest of Despair, 114-63, 187.
1187
Golczewski, Shades of Grey, 134.
1188
Berkhoff, Harvest ofDespair, 45, 165.
1189
Цит. за Berkhoff, Harvest ofDespair, 47.
1190
Berkhoff, Harvest ofDespair, 35.
1191
Golczewski, Die Kollaboration in der Ukraine, 160.
1192
Jan T. Gross, Polish Society under German Occupation: The Generalgouvernement, 1939–1944 (Princeton: Princeton University Press, 1979), 186.
1193
Кубійович — Франко, 7 липня 1941, в Wasyl Veryha, The Correspondence of the Ukrainian Central Committee in Cracow and Lviv with the German Authorities, 1939–1944 (Edmonton: CIUS, 2000), 1:317-18.
1194
Кубійович — Франко, 29 серпня 1941, цит. за Golczewski, Shades of Grey, 133-34. Документ також фігурує в Veryha, Correspondence, 342.
1195
Tatjana Tönsmeyer, “Kollaboration als handlungsleitendes Motiv? Die slowakische Elite und das NS-Regime,” in Kooperation und Verbrechen, ed. Dieckmann, 51.
1196
Наприклад, у Дрогобичі українці змушували євреїв виселятися зі своїх квартир і говорили, що вони “не хочуть жити разом з ними.” У єврейських квартирах українці відключали електрику і газ. Дрогобицький УЦК арієзував власність єврейських ремісників. Див. “Betr. Judenangelegenheiten,” ДАЛО, ф. R-1928, оп. 1, спр. 4, USHMM RG 1995.А. 1086, гееі 31.
1197
Див. Б[огдан] О[садчук], “Кривая пропаганда України: Вінниця в європейській пресі,” Краківські вісті, 7 серпня 1943.
1198
Про Рудницького див. Іван Лисяк [П.Г.], “Над відкритими могилами у Вінниці,” Краківські вісті, 13 липня 1943, 1–2.
1199
“Україна в жидівських лабетах,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 74.
1200
Hans Frank, Das Diensttagebuch des deutschen Generalgouverneurs in Polen 1939–1945 (Stuttgart: Deutsch Vergals-Anstalt, 1975), 864.
1201
“An den Reichsfuhrer, 05.2.1945” BAB Berlin NS 19/544, 89.
1202
Щодо питання про присягу див. “An den Reichsführer, 05.2.1945” BAB Berlin NS 19/544, 87–89. Промова Гіммлера див. Heinrich Himmler, “Rede des Reichsffihrers-SS am 16.5.44 vor dem Führerkorps der 14.Galizischen SS-Freiw. Division,” “Інформативна служба, VI, Постій, дня 17.05.44,” ЦДАВО, ф. 4620, оп. З, спр. 378, 1–9. Про вишкіл новобранців у Дахау див. Василь Верига, Під крилами визвольних дум: Спомини підхорунжого дивізії ‘Галичина ’ (Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2007), 26–27. Про навчання в націонал-соці-алістичному дусі (Weltanschauung) див. Michael James Melnyk, То Battle: The Formation and History of the 14th Galician Waffen-SS Division (Solihull: Helion, 2002), 57. Про есесівські татуювання групи крові див. Melnyk, То Battle, 57. З інших питань див. Golczewski, Die Kollaboration in der Ukraine, 178-79; Golczewski, Shades of Grey, 136; Himka, A Central European Diaspora, 24; Howard Margolian, Unauthorized Entry: The Truth about Nazi War Criminals in Canada, 1946–1956 (Toronto: University of Toronto Press, 2000), 133-34.
1203
Про Шептицького див. Yones, Smoke in the Sand, 94–95. Про публічну демонстрацію українських і фашистських привітань див. Верига, Під крилами визвольних дум, 26–27. Про Кубійовича див. Mick, Kriegserfahrungen, 509-10. Про колабораціонізм в УПА під час різанини в Гуті Пеняцькій та ін. питаннях, які пов’язані з цими подіями, див. “Витяг з агентурної справи НКВС УРСР ‘Звірі' про події в Гуті Пеняцькій, ” Поляки та українці між двома тоталітарними системами 1942–1945, ред. Сергій Богунов (Warsaw: Instytut Pamięci Narodowej, 2005), 4:976-80; Motyka, Ukraińska partyzantka, 181; Margolian, Unauthorized Entry, 133-34; Tönsmeyer, Kollaboration, 25.
1204
Golczewski, Die Kollaboration in der Ukraine, 172; Kulińska, Kwestia ukraińska, 210; Finder, Collaboration in Eastem Galicia, 104-5.
1205
Finder, Collaboration in Eastem Galicia, 105; Допит Володимира Порендовського, 15 лютого 1948, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 2, 197; Mick, Kriegserfahrungen, 483; Про Володимира Пітулея див. Казанівський, Шляхом легенди, 263-66.
1206
“Інструкції,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 46, 1; “Selected Records of Former Soviet Archives of the Communist Party ofUkraine, 1919–1937, 1941–1962 and 1965,” USHMM RG 31.026M, reel 7, 37. Про зв’язок між ОУН і поліцією див. Шумук, За східним обрієм, 12. Про партизана УПА, який до вступу в УПА був поліцейським, допомагав німцям конвоювати євреїв до місць масових страт. Див. Допит Володимира Логвиновича, 4 липня 1944, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 1, 3.
1207
“Meldungen aus den besetzen Ostgebieten, Nr. 4, 22.07.1942,” BAB R58/697, 63.
1208
“Sprawozdanie Sytuacyjne z Ziem Wschodnich za pierwszy kwartał 1943 r.,” Adamczyk, Ziemie Wschodnie, 22.
1209
“Meldungen aus den besetzen Ostgebieten, Nr. 14, 31.06.1942,” BAB Berlin R58/698, 83; “Meldungen aus den besetzen Ostgebieten, Nr. 33, 11.12.1942,” BAB Berlin R58/698, 147, 154.
1210
Yones, Die Straße nach Lemberg, 85–86.
1211
Finder, Collaboration in Eastem Galicia, 105-6.
1212
Timothy Snyder, “The Causes of Ukrainian-Polish Ethnic Cleansing 1943,” Past and Present 179 (2003): 210.
1213
Yones, Die Straße nach Lemberg, 32–36.
1214
Ibid, 36–37. У березні 1942 року представники німецької адміністрації висловлювали невдоволення, що у Львівському гетто українські міліціонери часто без будь-якої причини жорстоко ставились до євреїв. Див. “Lviv Oblast” ф. 12, оп. 1, д. 112, USHMM RG Асе 1995 А 1086, 43.
1215
Про роль українських органів влади під час Голокосту в Кам’янець-Подільському на Поділлі див. Markus Eikel and Valentina Sivaieva, “City Mayors, Raion Chiefs and Village Eiders in Ukraine, 1941-4: How Local Administrators Cooperated with the German Occupation Authorities,” Contemporary European History Vol. 23, No. 3 (2014): 405-28.
1216
AŻIH, 301/5737, Guz Rena, 3–4.
1217
“Voruntersuchung gegen Bogdan Staschynskij, 22.05.1962,” ВАК В 362/10137, 282.
1218
Pohl, Nationalsozialistische, 372-73; Snyder, The Life and Death, 94–97.
1219
Про скаргу див. Pohl, Nationalsozialistische, 218. Про акцію депортації в серпні 1942 року див. Pohl, Nationalsozialistische, 216-18. Про ситуацію на Волині див. Spector, The Holocaust of Volhynian Jews, \12-?Tl. Про українську поліцію загалом див. Finder, Collaboration in Eastern Galicia, 100-12; Golczewski, Die Kollaboration in der Ukraine, 17374; Pohl, Nationalsozialistische, 277-78, 289-91, 311-12.
1220
Про проведення українською поліцією масових розстрілів євреїв див. AŻIH, 301/1510, Fefer Bajla, 2. Розстріли також проводили українські допоміжні підрозділи айнзацгрупи С. Див. Dieter Pohl, “The Murder of Ukraine’s Jews under German Military Administration and in the Reich Commissariat Ukraine,” Shoah in Ukraine, ed. Brandon, 55. Див. також Pohl, Nationalsozialistische, 278.
1221
NCD IP (Nazi Crimes Department, Israeli Police), pei-ayin 01273, цит. за Spector, The Holocaust of Volhynian Jews, 74–75.
1222
“Ereignismeldung UdSSR, Nr. 88, 17.09.1941,” BAB R58/217, 164.
1223
Допит Iakov Ostrovs’kyi, 7 липня 1944, USHMM, RG-31-018M, reel 29, 87.
1224
Testimony of Stanislaw Błażejewski, KAW, 11/36, 10.
1225
Цит. за Bartov, Wartime Lies and Other Testimonies, 493.
1226
Pohl, Ukrainische Hilfskräfte, 208, 215–216.
1227
Motyka, Ukraińska partyzantka, 108-9.
1228
“Неповний текст постанов ІІ-ої Конференції,” ЦДАГО ф. 57, оп. 4, спр. 346, 14.
1229
“Meldungen aus den besetzen Ostgebieten, Nr. 17, 20.08.1942,” BAB R58/223, 19.
1230
“Ereignismeldung UdSSR Nr. 191, 10.08.1942,” BAB R58/221, 288.
1231
Ibid, 315-16.
1232
“Ereignismeldung UdSSR Nr. 22, 25.09.1942,” BAB R58/222, 103.
1233
Про арешти див. “Meldungen aus den besetzen Ostgebieten, Nr. 30, 20.11.1942,” BAB R58/223, 50–51, 57–60. Гестапо арештувало загалом 210 членів ОУН(б), які мешкали в Німеччині.
1234
“Присяга! б.д.,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 37, 5ab; “Meldungen aus den besetzen Ostgebieten, Nr. 4, 22.05,1942,” BAB R58/697, 63–64.
1235
“Інструкція в справі святкування 30 червня,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 85, 2; “Meldungen aus den besetzen Ostgebieten, Nr. 15, 7.08.1942,” BAB R58/698, 110-11.
1236
Бюлетень, № 6–7, червень-липень 1942: 1, РГАСПИ ф. 17, оп. 125, д. 337, 27.
1237
“Ereignismeldung UdSSR Nr. 191, 10.08.1942,” BA R58/221, 305; “Meldungen aus den besetzen Ostgebieten, Nr. 4, 22.05.1942,” BAB R58/697, 64.
1238
Motyka, Ukraińska partyzantka, 112-14, 118, 120-21; Бульба-Боровець, Армія без держави, 250-67.
1239
Grzegorz Motyka, “Polski policjant na Wołyniu,” Karta 24 (1998): 126; Motyka, Ukraińska partyzantka, 194; Snyder, Causes of Ukrainian-Polish, 211-12; Finder, Collaboration in Eastem Galicia, 108.
1240
Snyder, Bloodlands, 250-51.
1241
Motyka, Ukraińska partyzantka, 115. За словами Михайла Степаняка, ОУН(б) в листопаді 1942 року видала наказ про те, що українці з Шуми 201 не повинні продовжувати своїх контрактів з німцями. Див. ГАРФ Р-9478, оп. 1, д. 136, 105.
1242
“Kontakty UPA s vermakhtom, 21.08.1944,” KAW, M/H/30/2, 152.
1243
Качановський вивчив біографії 118 керівників ОУН і УПА. Див. Ivan Katchanovski, “Terrorists or National Heroes,” Paper presented at the Annual Conference of the Canadian Political Science Association, Concordia University, Montreal, Canada, 1–3 June 2010. Досліджені Качановським біографії див. Петро Содоль, Українська повстанська армія, 194349. Довідник (Нью-Йорк: Пролог, 1994), 63-136.
1244
Шумук, За східним обрієм, 15, 20, 24, 34.
1245
Motyka, Ukraińska partyzantka, 424.
1246
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 126.
1247
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 84, 107.
1248
Шумук, За східним обрієм, 26.
1249
По жінок у націоналістичному русі див. Burds, Gender and Policing, 289-90.
1250
учасник цієї конференції Степаняк на допиті заявив, що “антинімецькі декларації ніколи не було реалізовано”. Див. “Протоколы допроса члена центрального провода ОУН Степа-няка М.Д., 20.08.1944,” ГАРФ Р-9478, оп. 1, д. 136, 107.
1251
ОУН в світлі постанов, 76–77, 81–82, 89; Motyka, Ukraińska partyzantka, 116-17.
1252
Допит Михайла Степаняка, 25 серпня 1944, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 1, 40–44; Motyka, Ukraińska partyzantka, 116-17.
1253
Допит Михайла Степаняка, 25 серпня 1944, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 1, 57.
1254
ОУН в світлі постанов, 91.
1255
Там само, 107.
1256
Там само, 114.
1257
Там само, 91–92.
1258
Motyka, Ukraińska partyzantka, 126-27; Dorril, MI6, 229.
1259
ОУНв світлі постанов, 112, 115, 118.
1260
Motyka, Ukraińska partyzantka, 622; Dorril, MI6, 230-31. Про Швецію см. “Протоколы допроса члена центрального провода ОУН Степаняка М.Д., 30.08.1944,” ГАРФ Р-9478, оп. 1, del. 136, 135.
1261
Motyka, Ukraińska partyzantka, 130-35.
1262
Допит Михайла Степаняка, 25 серпня 1944, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 1, 56; Motyka, Ukraińska partyzantka, 116.
1263
Про знищення поляків у січні і лютому 1943 року див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 194, 311-12, і Statiev, Soviet Counterinsurgency, 85.
1264
“Relacja mjr. T. Klimowskiego,” Studium Polski Podziemnej (SPP), collection 13, vol. 61, цит. за Motyka, Ukraińska partyzantka, 307.
1265
Motyka, Ukraińska partyzantka, 309.
1266
Порівняємо, наприклад, наказ Миколи Лебедя від 9 квітня 1943 року до керівництва УПА, див. в Петро Балей, Фронда Степана Бандери в ОУН 1940 року (Київ: Текна, 1996), 141. Про цей наказ див. також Snyder, Causes of Ukrainian-Polish, 202.
1267
“Надзвичайне зарядження, 06.04.1944,” KAW, М/ІІ/30/2, 3.
1268
Motyka, Ukraińska partyzantka, 310, 365.
1269
Snyder, Causes of Ukrainian-Polish, 227-28.
1270
Motyka, Ukraińska partyzantka, 380.
1271
Допит Михайла Степаняка, 25 серпня 1944, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 1, 56. Див. також Motyka, Ukraińska partyzantka, 366.
1272
Допит Олександра Луцького, 19–20 липня 1945, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 1, 336.
1273
Балей, Фронда Степана Бандери, 141. Див. також Snyder, Causes of Ukrainian-Polish, 202; Бульба-Боровець, Армія без держави, 250-66.
1274
Motyka, Ukraińska partyzantka, 367, 379, 408.
1275
Ibid, 308.
1276
Ibid, 310, 315, 332, 334, 336. Клим Савур (Клячківський), головний адепт і пропагандист “чистки”, обіцяв українцям землю польських селян. Див. “Розпорядження, 15.7.1943,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 48, 1.
1277
Motyka, Ukraińska partyzantka, 381.
1278
Див., наприклад, свідчення Катаржини Ограбек, KAW, 11/2541/4. Інші свідчення про поляків, убитих УПА, див. у зібранні Siemaszko, Ludobójstwo dokonane. Велике зібрання свідчень поляків, які вціліли під час «чистки» УПА, зберігається в архівах Karta Institute у Варшаві.
1279
Motyka, Ukraińska partyzantka, 346-47. Іноді сусіди загиблих “поляків” запитували, чому вбили саме цих людей, бо ніхто не вважав їх поляками. Див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 347.
1280
Це сталося з Амброзієм Врешчинським (Ambroży Wreszczynski) 3 серпня 1943 року в селі Зелений Дуб (Zielony Dąb). Див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 341.
1281
“Організація Українських Націоналістів. Нація як спеціес. Родина в системі організованого українського націоналізму,” ГДА СБУ, ф., 13, спр. 376, т. 6, 6v. Брошура недатована, видана не раніше 1943 року. Висловлюю подяку Перу Андерсу Рудлінгу за інформацію про це джерело.
1282
Там само, 6v. Автор брошури відсилає до Степан Рудницький, До основ українського націоналізму (Vienna, 1923).
1283
Motyka, Ukraińska partyzantka, 323; Siemaszko, Ludobójstwo dokonane, 1:621.
1284
Про вбивства, скоєні підрозділом УПА під керівництвом Перегіняка, див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 190. Про те, що Бандера в тюремній камері викладав Перегіняку історію та іделогію, див. Климишин, В поході, 199. Климишин, який також перебував у тій самій тюремній камері, описав Перегіняка як дуже обдарованого учня.
1285
Motyka, Ukraińska partyzantka, 328-29, 331, 334, 337-40.
1286
Ewa Siemaszko, “Ludobójcze akcje OUN-UPA w lipcu 1943 roku na Wołyniu,” in Antypolska akcja OUN-UPA 1943–1944: Fakty i interpretacje, ed. Grzegorz Motyka and Dariusz Libionka (Warsaw: Instytut Pamięci Narodowej, 2002), 67.
1287
Допит I.H. Васюка, 9 січня 1945, ЦДАГО, ф. 1, оп. 70, спр. 237, 2, 3, цит. за Statiev, Soviet Counterinsurgency, 86.
1288
Про наказ УПА вбивати українців див. “Документ, № 44: Довідка УШПР про посилення вишколу кадрів УПА, активізацію діяльності загонів українських повстанців проти партизанів і поляків,” в Літопис УПА, т. 4, ред. П. Сохан (Київ: Афіша, 2002), 126. Документ знаходиться в ЦДАГО, ф. 1, оп. 22, спр. 75, 94–95.
1289
Kulińska, Kwestia ukraińska, 10, 16, 20.
1290
Свідоцтва Janina Kwiatkowska, KAW, 11/1352, 8.
1291
Ryszard Torzecki, Polacy i Ukraińcy: Sprawa ukraińska w czasie 11 wojny światowej na terenie IIRzeczypospolitej (Warsaw: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1993), 32.
1292
Stefan Meyer, Zwischen Ideologie und Pragmatismus: Die Legitimationsstrategien der Polnischen Arbeiterpartei 1944–1948 (Berlin: Wissenschaftlicher Verlag, 2008), 59.
1293
Snyder, Causes of Ukrainian-Polish, 221; Adamczyk, Ziemie Wschodnie, 139-40.
1294
Motyka, Ukraińska partyzantka, 405.
1295
Ibid, 317, 327, 350, 399–400. Motyka, Polski policjant, 127, 138; Snyder, Causes of Ukrainian-Polish, 223.
1296
Grzegorz Motyka, “Polska reakcja na działania UPA — skala i przebieg akcji odwetowych,” in Antypolska akcja, ed. Motyka, 81–85; Motyka, Ukraińska partyzantka, 578; Motyka, Tak było w Bieszczadach, 238-45, 252-56; Петро Логічний, Павлокома, 1441–1945: Історія села (Торонто: Фундація Павлокома, 2001).
1297
Кількість поляків, вбитих українцями у цей період, нараховується: 50–60 тис. (Волинь), 20–25 тис. (Східна Галичина) та 6–8 тис. (території суч. Польщі). Кількість українців, вбитих поляками нараховується: 2–3 тис. (Волинь), 1–5 тис. (Сх. Галичина),8-12 тис. (територія суч. Польщі). Див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 410-12. На Волині УПА також знищила близько 350 чехів. Див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 284.
1298
Berkhoff, Harvest of Despair, 292; Żur, Mój wołyński epos, 58.
1299
“List pasterski metropolity Szeptyckiego do duchowieństwa i wiernych,” Adamczyk, Ziemie Wschodnie, 102, 104.
1300
Андрій Шептицький^ Письма-послания митрополита Андрея Шептицкого, ЧСВВ з часів німецькой окупації (Йорктон: Голос Спасителя, 1969), 419-20, 422-23.
1301
Józef Wólczański, “Korespondencja arcybiskupa Bolesława Twardowskiego z arcybiskupem Andrzejem Szeptyckim w latach 1943–1944,” Przegląd Wschodni 2, 6 (1992–1993): 482.
1302
Wólczański, Korespondencja, 482.
1303
Wólczański, Korespondencja, 479. Див. також Himka, Christianity and Radical Nationalism, 109.
1304
Про вбивство євреїв одночасно з убивством поляків див. AŻIH, 301/2896, Tabacznik (переклад з ідішу); AŻIH, 301/74, Rozenblat М. (переклад з ідішу); Про те, як захищалися євреї Ханакова, див. AŻIH, 301/808, Edmund Adler, 2–3. Див. також зібрання свідчень у Siemaszko, Ludobójstwo dokonane, 1:91–92, 189, 191,216,277.
1305
Про назву “бандерівці” див. наступний параграф.
1306
“Витяги з протоколу допиту Федора Вознюка від 23 травня 1944 р,” Bohunov, Poliaky ta Ukraintsi, 894. Про переклад назви див. пос. 1203.
1307
Siemaszko, Ludobójstwo dokonane, 1:872. Ukr. “Вирізали ми жидів, виріжемо і ляхів, і старого, і малого до єдиного; Поляків виріжем, Україну збудуєм.”
1308
Bruder, “Den Ukrainischen Staat, 168.
1309
AŻIH, 301/843, Mania Leider, 3–4.
1310
Siemaszko, Ludobójstwo dokonane, 1:270.
1311
Ibid, 1:91–92.
1312
Ibid, 1:367.
1313
AŻIH, 301/808, Edmund Adler, 2–3.
1314
Siemaszko, Ludobójstwo dokonane, 1:60.
1315
За словами Шмуеля Спектора, в кінці 1943 року на території Волині було 1700–1900 євре-їв-партизан. Див. Spector, The Holocaust of Volhynian Jews, 323.
1316
AŻIH, 301/589, Szlojme Katz, 1–2. Про інших євреїв у партизанських загонах див. AŻIH, 301/1488, Józef Sapożnik, 1; AŻIH, 301/926, Samuel Melchior, 1–3.
1317
Yones, Die Straße nach Lemberg, 128.
1318
AŻIH, 301/1222, Izraela and Barbara Lissak, 6–7; AŻIH, 301/2193, Ignacy Goldwasser, 9-13; AŻIH, 301/808, Edmund Adler, 2; AŻIH, 301/1136, Lipa Stricker, 4; AŻIH, 301/3359, Edzia Szpeicher, 5; AŻIH, 301/6012, Leon Hejnysz, 2–4; AZIH, 301/198, Leon Knebel, 5; AŻIH, 301/879, Kin Mojżesz, 2–4; Pohl, Nationalsozialistische Judenverfolgung, 377.
1319
AŻIH, 301/1222, Izraela and Barbara Lissak, 6–7.
1320
AŻIH, 301/2193, Ignacy Goldwasser, 9-13.
1321
AŻIH, 301/1136, Lipa Stricker, 4.
1322
AŻIH, 301/3359, Edzia Szpeicher, 5.
1323
AŻIH, 301/879, Kin Mojżesz, 2–4.
1324
AŻIH, 301/679, Leon Knebel, 5.
1325
AŻIH, 301/1510, Fefer Bajla, 2–3; AŻIH, 301/397, Jakub and Esia Zylberger, Hersz and Doba Mełamed, 12–14; Siemaszko, Ludobójstwo dokonane, 1:405; Bruder, Den Ukrainischen Staat, 219; Bartov, Wartime Lies and Other Testimonies, 496-97.
1326
AŻIH, 301/74, Rozenblat M. (переклад з ідишу).
1327
Friedman, Ukrainian-Jewish Relations, 188-89. Статтю вперше опубліковано в YIVO Annual of Jewish Social Science 12 (1958–1959), 259-63. З цього питання див. також Spector, Holocaust of Volhynian Jews, 270-72.
1328
Yones, Die Straße nach Lemberg, 111-12.
1329
Про один такий випадок див. Redlich, Together and Apart, 127-28. Про чотири інші див. Володимир В’ятрович, Ставлення ОУН до євреїв: формулювання позиції на тлі катастрофи (Львів: Видавництво MC, 2006), 78–81. Українські історики і ветерани ОУН-УПА часто пишутьь, що УПА рятувала євреїв. Це припущення, однак, не підтверджується свідченнями євреїв, які вижили, та іншими документами.
1330
AŻIH, 301/1011, Lea Goldberg.
1331
“Документ, № 44: Довідка УШПР про посилення вишколу кадрів УПА, активізацію діяльності загонів українських повстанців проти партизанів і поляків” в Літопис УПА, том 4, під. ред. П.Сохань (Київ;Афіша,2002)126; Statiev, Soviet Counterinsurgency, 85.
1332
ЦДАГО, ф. 57, оп. 4, д. 351, 52, цит. за Weiner, Making Sense of War, 264.
1333
Допит Володимира Соловйова ЦДАГО, ф. 57, оп. 4, д. 351, 10, цит. за Weiner, Making Sense ofWar, 263.
1334
AŻIH, 301/3337, Hilary Koenigsberg, 14.
1335
Edzia Spielberg-Flitman, Shoah Foundation videotaped testimony, 14 March 1995, Skokie, Illinois, transcribed by Joshua Tobias, цит. за Bartov, Wartime Lies and Other Testimonies, 496.
1336
Mojżesz Szpigiel, USHMM, reel 37 301/3492, Łódź, 10 March 1948, цит. за Bartov, Wartime Lies and Other Testimonies, 496-97.
1337
Golczewski, Die Kollaboration in der Ukraine, 177.
1338
“Протокол допроса обвиняемого Охримовича Василия Остаповича, 27.12.1952,” ГДА СБУ ф. 5, спр. 445, т. 4, 27178, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:368-69.
1339
Допит Антона Боднара, 5–8 березня 1945, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 4, 188.
1340
Staatsanwaltschaft Dortmund, 45 Js 24/62, “Reste von Gutachten und Dokumenten aus dem Bestand des Pz. AOK4,” цит. за Golczewski, Shades of Grey, 143.
1341
Pohl, Nationalsozialistische, 376.
1342
Цит. за Statiev, Soviet Counterinsurgency, 85.
1343
Motyka, Ukraińska partyzantka, 296.
1344
Spector, The Holocaust of Volhynian Jews, 199–200, 256, 357-58.
1345
Siemaszko, Ludobójstwo dokonane, 2:1079-80.
1346
Pohl, Nationalsozialistische, 385.
1347
За двома іншими реалістичними оцінками, можлива і значно більша кількість. По-перше, якщо ми припустимо, що 10 % (82 тис. людей) від загальної кількості волинських і східно-галицьких євреїв (820 тис. людей) намагались вижити в лісі або в сільській місцевості, а 13500-18500 з них вдалося вижити, як з’ясували Спектор і Поль, це означатиме, що 63500-68500 були вбиті чи померли з інших причин. По-друге, якщо ми припустимо, що у Східній Галичині 14 % (80 тисяч людей) від загальної кількості євреїв, які мешкали у цьому регіоні до червня 1941 року, не вижили під час перебування в схронах (Спектор припустив це для Волині), — це свідчить про те, що період Голокосту у Східній Галичині і Волині разом узятих не пережило 115 тисяч людей. Оскільки нацистська політика винищення євреїв на Волині і в Східній Галичині відрізнялася для кожної області, перше число здається вірогіднішим.
1348
3 цього питання див. у цій частині параграфи “Українська поліція і ОУН(б)” та “Масове насилля УПА і «демократизація»”.
1349
Про довготривалі цілі українського національного руху див. John-Paul Himka, “The Reception of the Holocaust in Postcommunist Ukraine,” in Bringing the Dark Past to Light: The Reception of the Holocaust in Postcommunist Europę, ed. John-Paul Himka and Joanna Beata Michlic (Lincoln: University of Nebraska Press, 2013), 630.
1350
Spector, The Holocaust of Volhynian Jews 1941–1944, 241.
1351
“Наказ 4. 2/43, Обласним, окружним і повітовим провідникам до виконання,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 43, 9 (публікація англ. див. Carynnyk, Foes of our rebirth, 345); Bruder, “Den Ukrainischen Staat, 222; Motyka, Ukraińska partyzantka, 290; Русначенко, Народ збурений, 136.
1352
Motyka, Ukraińska partyzantka, 295-96.
1353
Юрій Киричук, Український національний рух 40–50 років XX століття: ідеологія та практика (Львів: Добра справа, 2003), 145.
1354
“Щоденник Повшука Олександра від 17/ІХ. 1939 г.,” ЦДАГО ф. 57, оп. 4, спр. 344, 28, 38–41, 51–54. Див. також John-Paul Himka, “Refleksje żołnierza Ukraińskiej Powstańczej Armii. Pamiętnik Ołeksandra Powszuka (1943–1944),” in Prawda historyczna a prawda polityczna w badaniach naukowych, ed. Bogusław Paź (Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 2011), 182-89.
1355
Про політику II Речі Посполитої стосовно меншин див. Tomaszewski, Ojczyzna nie tylko Polaków, 194-98; Włódźimierz Mędrzecki, “Polityka narodowościowa II Rzeczypospolitej a antypolska akcja UPA w latach 1943–1944,” in Antypolska akcja OUN-UPA, ed. Motyka, 14–18. Про політику польського уряду у вигнанні див. Ihor Iliushyn, “Kwestia ukarińska w planach polskiego rządu emigracyjnego i podziemia w latach drugiej wojny światowej,” in Antypolska akcja OUN-UPA, ed. Motyka, 118-20.
1356
Станом на 10 липня 2014 року званням «праведника народів світу» Яд Вашем відзначив 2472 українці. Див. URL: http://www.yadvashem.org/yv/en/righteous/statistics.asp (дата звернення 10.07.2014). Про поляків, урятованих українцями, див. Romuald Niedzielko ed., Kresowa księga sprawiedliwych 1939–1945. O Ukraińcach ratujących Polaków poddanych eksterminacji przez OUN i UPA IfNarsaw: Instytut Pamięci Narodowej, 2007).
1357
Про контакти між ОУН(б), УПА і Бандерою див. Допит Михайла Польового, 13 січня 1946, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 4, 235. Про переконання Бандери див. частину 3. Бандера промовив ці слова під час Львівського процесу (26 червня 1935 року), коли пояснював цілі ОУН.
1358
AŻIH, 301/4971: Moses Brüh, 7.
1359
AŻIH, 301/397, Jakub and Esia Zylberger, Hersz and Doba Mełamed, 1, 10, 12–14.
1360
Про бандерівців, які вбивали євреїв і поляків, див., наприклад, AŻIH, 301/1222, Izraela and Barbara Lissak, 6–9; AŻIH, 301/2193, Ignacy Goldwasser, 10–12; AŻIH, 301/3359, Szpeicher Edzia, 5; AŻIH, 301/4680, Marek Lessing, 12–14; AŻIH, 301/6012, Leon Hejnysz, 2–4 (свідчення записано 1964 року); AŻIH, 301/1510, Feier Bajla, 2; AŻIH, 301/2888, Grinzajd Mina (переклад з ідишу); AŻIH, 301/3337, Hilary Koenigsberg, 12, 14–15. Кьонігсберг говорить про “банди бандерівців”; AŻIH, 301/305, Jakub Grinsberg, 2; AŻIH, 301/808, Edmund Adler, 2–3; AŻIH, 301/198, Rafał Szleger, 5; AŻIH, 301/198, Leon Knebel, 5; AŻIH, 301/879, Kin Mojżesz, 2–4; AŻIH, 301/803, Munio Inslicht, 2; AŻIH, 301/589, Szlojme Katz, 1.
1361
AŻIH, 301/1205, Iza Lauer, 8–9.
1362
AŻIH, 301/1046, Lazar Bromberg, 2–3.
1363
Пор. зібрання документів AK за 1942–1944 роки: Kulińska, Kwestia ukraińska, 19–20, 28, 30–31, 35, 54, 186, 192-93, 202, 206, 209, 232-33. У документах AK також згадуються й інші розмовні назви: “банда” або “українська банда” (ukraińska banda), коли вони стосувались груп українців, які вчиняли набіги на сусідні села. Див. 87 105, 107, 135, 146. Інші назви — “банди УПА”, “українські бандити” (bandyci ukraińscy) — також використовувались. Див. 145, 150.
1364
AŻIH, 301/589, Szlojme Katz, 1–2. Кац свідчив, що у Житомирській області в травні 1943 року він вступив до радянського партизанського загону і вбив шістьох бандерівців і дванадцять німців; AŻIH, 301/1488, Józef Sapożnik, 2.
1365
“Selected Records of Former Soviet Archives of the Communist Party of Ukraine, 1919–1937, 1941–1962 and 1965,” USHMM RG 31.026M, reel 7, 6; “Докладная записка о деятельности украинских националистов, 5 декабря 1942,” ЦДАГО ф. 1, оп. 22, спр. 75, 6; ЦДАГО ф. 1, оп. 22, спр. 75, 5–6, 75–78. Про використання 1940 р. назви див. Повідомлення И. Серова Хрущову о работе ‘Украинца’, 3 грудня 1940, ГДА СБУ, ф. 16, оп. 33, спр. 36, 14–33, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:60–61.
1366
ГАРФ Р-9478, оп. 1, д. 132,469.
1367
Листівка зі зверненням до солдат Червоної армії, РГАСПИ ф. 17, оп. 125, д. 338, 9.
1368
У німецьких військових документах термін “бандерівська група” (Bandera-Gruppe) з’являється вже 2 липня 1941, див. “Ereignismeldung UdSSR, Nr. 10, 02.06.1941,” BAB R58/214, 53. Німці також часто використовували ім’я «Бандера» як прикметник, див. Ereignismeldung UdSSR, 15.07.1941,” BAB R58/214, 171; “Ereignismeldung UdSSR Nr. 25, 17.07.1941,” BAB R58/214, 201–202. Про «рух Бандери» (Bandera-Bewegung) див. “Ereignismeldung UdSSR Nr. 191, 10.08.1942,” BAB R58/221, 288. 1943 року німці були трохи збиті з пантелику структурою ОУН(б) в Україні і вважали війська Бульби-Боровця «бандерівцями» (Bandera-Bande), див. “Meldungen aus den besetzten Ostgebieten, Nr. 46, 19.03.1943,” BAB R58/224,42.
1369
“До членів проводу Організації Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери,” ЦДАГО ф. 57, оп. 4, спр. 338, 432.
1370
“Несколько слов о националистах,” ПДА ГО ф. 1, оп. 22, спр. 61, 49.
1371
“Наші Провідники: Симон Петлюра, Євген Коновалець, Степан Бандера,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 36, 30–31.
1372
“Матеріали на святкування свята української державності день 30 червня,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 85, 4.
1373
Motyka, Ukraińska partyzantka, 189-91, 201, 207. Про проблему колабораціонізму та спротиву УПА див. Franziska Bruder, “Kollaboration oder Widerstand? Die ukrainischen Nationalisten während des Zweiten Weltkrieges,” Zeitschrift für Geschichtswissenschaft Vol. 54 (2006): 20–44. Про боротьбу з радянськими партизанами див. Gogun, Partyzanci Stalina па Ukrainie, 128-52.
1374
Motyka, Ukraińska partyzantka, 220.
1375
Ibid, 224-25.
1376
Ibid, 229-37.
1377
“OUN an Herm Otto Wächter, Lemberg den 28.9.1943,” Archives of Horst A. von Wächter, 2. Висловлюю подяку Джону-Полу Химці за інформацію про це джерело.
1378
Ibid, 128.
1379
За Сімпсоном, операцію зі співпраці з ОУН-УПА 1944 року нацисти назвали Sonnenblume (соняшник). Див. Christopher Simpson, Blowback: America's Recruitment of Nazis and Its Effects on the Cold War (London: Weidenfeld & Nicolson, 1988), 162.
1380
На перемовинах з німцями у травні 1943 року Бульба-Боровець просив, імовірно, на прохання ОУН(б), про звільнення українських політв’язнів. Див. ‘Meldungen aus den besetzten Ostgebieten, Nr. 55, 21.05.1943,” BAB R58/224, 187.
1381
“Совершенно секретно, специальное сообщение, 09.04.1945,” ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 372, 245-47, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:279; Motyka, Ukraińska partyzantka, 231-34; “Translation of a collaboration proposal,” BA- MA RH2/2544, 3; UPA’s contacts with Wehrmacht, 21.04.1944, KAW, M/II/30/2, 152-53.
1382
Sonderhäftlinge i Ehrenhäftlinge — це важливі політичні ув’язнені, які заслужили особливого ставлення. Деякі з них, наприклад Курт Шушніг, жили зі своїми сім’ями в односімей-них будинках; інші, наприклад Бандера, були ув’язнені в одиночних камерах. Див. Коор, In Hitlers Hand, 7-12.
1383
Стецько, 30 червня 1941, 320.
1384
Степан Бандера, “Перше інтерв’ю провідника ОУН Степана Бандери з чужинними журналістами,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 636.
1385
“Vemehmungsniederschrift Stefan Popel,” 7 February 1956, StM. Pol. Dir. München 9281, 84. У в’язниці на Принц-Альберт-Штрассе у грудні 1941 року Бандеру відвідав Євген Стахів, див. Стахів, Крізь тюрми, 99.
1386
Картка ув’язненого Степана Бандери, Архів ФСБ (Москва) №-19092/Том 100, 233. Бандера підтвердив в інтерв’ю 1950 року цю дату. Див. Степан Бандера, “Перше інтерв’ю провідника ОУН Степана Бандери з чужинними журналістами,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 636. Див. також: Допит Василя Дячук-Чижевського, що відбувся ймовірно 1946 р., ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 6, 21.
1387
“Vemehmungsprotokoll, Berlin 22. August 1946,” Архів ФСБ, № 19092, т. 25, AGMS, JSU 1, vol. 25, 38.
1388
Heinen, Die Legion "Erzengel Michael ” in Rumänien, 461, 522.
1389
Koop, In Hitlers Hand, 7-15, 95-109, 178–207; Tomasz Szarota, Stefan Rowecki "GROT" (Warsaw: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1985), 245-46.
1390
“Vemehmungsprotokoll, Berlin 22. August 1946,” Архів ФСБ, № 19092, т. 25, AGMS, JSU 1, vol. 25, 38.
1391
[Ім’я не розголошується], інтерв’ю з автором, Мюнхен, 17 лютого 2008; “Протокол допроса задержанного Давыдюка Федора Ивановича, 13.06.1945,” ГДА СБУ ф. 65, спр. 19127, т. 1, 135-56, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:327-28.
1392
Бульба-Боровець, Армія без держави, 277; Андрій Мельник, “Пам’яті впавших за волю і велику Україну,” в Організація Українських Націоналістів 1929–1954 (Париж, 1955), 31.
1393
Допит Михайла Польового, 13.01.1946, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 4, 235; Допит Василя Дячук-Чижевського, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 6, 3. Див. також Ярослава Стецько-Музи-ка, “3 ідеями Степана Бандери,” в Життя і діяльність, ред. Посівнич, 2008, 184.
1394
“Meldungen aus den besetzten Ostgebieten, Nr. 10, 03.07.1942,” BAB R58/698, 7.
1395
ЦДАГО ф. 1, оп. 22, спр. 61, 49.
1396
Допит Олександра Луцького, 19 і 20 липня 1945, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 1, 333; [Ім’я не розголошується], інтерв’ю з автором, Мюнхен, 17 лютого 2008; Допит Василя Дячук-Чижевського, імовірно 1946р., ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 6, 4.
1397
“Совершенно секретно, специальное сообщение,” 9 апреля 1945, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 372, 245-47, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:279.
1398
Heinen, Die Legion "Erzengel Michael" in Rumänien, 461-63; Broszat, Die Eiserne Garde und das Dritte Reich, 636; “Eiserne Garde,” in Enzyklopädie des Holocaust. Die Verfolgung und Ermordung der europäischen Juden, ed. Israel Gutman (Munich: Piper, 1993), 1: 404; Payne, А History of Fascism, 396.
1399
“Besprechung mit Bandera,” BAB NS/19, 1513, 1–3.
1400
Бульба-Боровець, Армія без держави, 300.
1401
“Informationsdienst Ost, 21.03.1945,” BAB, R6/597, 21–22; Golczewski, Die Ukraine im Zweiten Weltkrieg, 259-60; Bruder, "Den Ukrainischen Staat, 228-29.
1402
Допит Siegfried Müller, 15 вересня 1946, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 39, 125–138, у Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:528-29; ЦДАГО ф. 57, оп. 4, спр. 340, 68; Допит Василя Дячук-Чижевського, імовірно 1946, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 6, 4, 22; Допит Олександра Луцького, 19 і 20 липня 1945, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 1, 333-34; Motyka, Ukraińska partyzantka, 429.
1403
[Ім’я не розголошується], інтерв’ю з автором, Мюнхен, 17 лютого 2008.
1404
“Vemehmungsniederschrift Stefan Popel, 07.02.1956,” StM, Pol. Dir. München 9281, 84–85.
1405
Pavlo Shandruk, Arms of Valor (New York: Robert Speller & Sons Publishers, 1959), 230. Шандрук не написав дату зустрічі, на якій Бандера виступав за “повну підтримку до кінця, якою б вона не була.” Ця заява могла прозвучати і до того, як Бандера поїхав з Берліна до Відня, тобто наприкінці січня чи на початку лютого 1945 року.
1406
Стахів, Крізь тюрми, 196; Допит Siegfried Mdller, 15 вересня 1946, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 39, 12538, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:532-33.
1407
“Спецсообщение о формировании так называемого Украинского Национального комитета, 27.04.1945,” ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 39, 257-59, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:281-82. Бандера і Стецько повідомили ЦРУ, що вони не підтримують УНК. Див. Richard Breitman and Norman J. W. Goda, Hitlers Shadow: Nazi War Criminals, U.S. Intelligence, and the Cold War (Washington: National Archives, 2010), 76.
1408
“Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон’, 16.07.1951,” ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:77–79; “Протокол допроса обвиняемого Охримовича Василия Остаповича, 21.10.1952,” ГДА СБУ ф. 5, спр. 445, т. 1, 216-25, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:270-71; Допит Василя Дячук-Чижевського, імовірно, 1946, SBU ф. 13, спр. 372, т. 6, 4. Про Бандеру у Відні див. також: Галина Горда-севич, Степан Бандера: людина і міф (Львів: Піраміда, 2001), 106-7.
1409
Motyka, Ukraińska partyzantka, 429-30.
1410
Redlich, Together and Apart, 142.
1411
За словами Мотики, Радянський Союз загрозу Третьої світової війни сприйняв серйозно і готувався до неї. Див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 503. Західні спецслужби також вважали війну проти Радянського Союзу неминучою, особливо 1948 року. Див. Harry Rositzke, The CIA 's Secret Operations: Espionage, Counterespionage and Covert Action (Boulder: Westview Press, 1988), 1. Про ОУН-УПА і Третю світову війну див. Burds, AGENTURA, 99.
1412
Boeckh, Stalinismus, 371-91; Grzegorz Motyka, “Konflikt polsko-ukraiński w latach 19431948: Aktualny stan badań,” Warszawskie Zeszyty Historyczne 8–9 (1999): 323-25; Motyka, Tak było w Bieszczadach, 405-13; Bruder, Den Ukrainischen Staat, 234.
1413
Про Волинь див. Spector, Holocaust ofVolhynian Jews, 11. Про Східну Галичину див. Pohl, Nationalsozialistische, 4344, 385. У червні 1941 року у Львові проживало 160 000 євреїв. У жовтні 1944 року в цьому місті зареєстрували всього 1689 євреїв. Див. також Kruglov, Jewish Lösses in Ukraine, 284. Див. також стор. 277, 242 і далі.
1414
Boeckh, Stalinismus, 498.
1415
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 263.
1416
Ibid, 265-66; Boeckh, Stalinismus, 500.
1417
Володимир Расович, “3 хрестом чи з ножем?” Вільна Україна, 8 квітня 1945, 5–6. Галан опублікував статтю під псевдонімом Володимир Расович. Див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 420.
1418
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 266-67; Boeckh, Stalinismus, 508; Боцюрків, Українська Греко-Католицька Церква, 100.
1419
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 267.
1420
Боцюрків, Українська Греко-Католицька Церква, 120.
1421
Boeckh, Stalinismus, 516.
1422
Боцюрків, Українська Греко-Католицька Церква, 145-46, 161, 168-70.
1423
Там само, 179-81.
1424
Боцюрків, Українська Греко-Католицька Церква, 143-47, 155-56.
1425
Boeckh, Stalinismus, 293.
1426
Motyka, Ukraińska partyzantka, 504-5.
1427
Boeckh, Stalinismus, 296–303, 309-11.
1428
Motyka, Ukraińska partyzantka, 424, 428.
1429
Ibid, 416. Статієв наводить цифру 750,000. Усього до Червоної армії мобілізували 3,184,726 українців. Див. Statiev, Soviet Counterinsurgency, 78.
1430
Motyka, Ukraińska partyzantka, 418.
1431
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 211, 215, 218, 220; Motyka, Ukraińska partyzantka, 424.
1432
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 222-24, 227.
1433
ДАЛО, ф. З, on.l, d. 70 цит. за Burds, AGENTURA, 101.
1434
ДАЛО, ф. З, on.l, d. 70 цит. за Burds, AGENTURA, 101.
1435
Рапорт районного командира Львівської обл., датований березнем 1947 р. ДАЛО, ф. З, оп. 2, d. 121, 108-13, цит. за Burds, AGENTURA, 102.
1436
Burds, AGENTURA, 101.
1437
Motyka, Ukraińska partyzantka, 478.
1438
Stanisław Ciesielski, Grzegorz Hryciuk and Aleksander Srebrakowski, Masowe deportacje ludności w Związku radzieckim (Toruń: Adam Marszałek, 2003), 281, 291; Motyka, Ukraińska partyzantka, 479.
1439
1946 року із Західної України депортували 6 350 осіб, 1948 року — 817, 1951 року — 18 523, а 1952 року — 3 229 осіб. Див. Ciesielski, Masowe deportacje, 291, 294; Motyka, Ukraińska partyzantka, 533-37.
1440
Ciesielski, Masowe deportacje, 291, 294; Motyka, Ukraińska partyzantka, 536-37, 649.
1441
Boeckh, Stalinismus, 349.
1442
Ciesielski, Masowe deportacje, 291, 294; Motyka, Ukraińska partyzantka, 536-37, 649; Boeckh, Stalinismus, 349.
1443
ЦДАГО ф. 1, оп. 23, спр. 4963, 34, цит. за Motyka, Ukraińska partyzantka, 537.
1444
Serhyi Kudelia, “Choosing Violence in Irregulär Wars: The Case of Anti-Soviet Insurgency in Western Ukraine,” East European Politics and Societies and Cultures, 26 November 2012: 1415.
1445
Motyka, Ukraińska partyzantka, 542.
1446
Kudelia, Choosing Violence in Irregulär Wars, 23–25.
1447
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 131.
1448
Про структуру і функціонування НКВС і НКДБ в радянській Україні див. Boeckh, Stalinismus, 182-97.
1449
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 283. Статієв цитує “Докладную записку о нарушениях советской законности в органах НКВД-НКГБ”, написану Тимофієм Строкачем 2 червня 1945, ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 2410, 102, 103. Див. також Burds, Gender and Policing, 317.
1450
“Сообщение” Лобуренко, заступник міністра внутрішніх справ України, призначене Коротченко, 31 березня 1946, ДАЛО п. 3. оп. 1, спр. 424, цит. за Statiev, Soviet Counterinsurgency, 283.
1451
Motyka, Ukraińska partyzantka, 484-88, 528-29. В СРСР “фізичні методи примусу” вважалися законними, хоча у деяких випадках за використання “середньовічного методу” службовців карали. Так, у Тернополі в березні 1945 року двох осіб засудили до десяти років за нанесення опіків під час допиту (припалювання жіночої ноги). Втім, принаймні до кінця сталінської епохи, застосування тортур вважалося звичним методом допиту. Див. Statiev, Soviet Counterinsurgency, 247-48.
1452
Motyka, Ukraińska partyzantka, 499; Bruder, "Den Ukrainischen Staat, 231; Statiev, Soviet Counterinsurgency, 205.
1453
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 251.
1454
Русначенко, Народ збурений, 254; Statiev, Soviet Counterinsurgency, 250
1455
Motyka, Ukraińska partyzantka, 480-81.
1456
Redlich, Together and Apart, 142.
1457
Janina Kwiatkowska, KAW, II/1352, 7.
1458
Motyka, Ukraińska partyzantka, 480.
1459
ЦДАГО ф. 57, on. 4, cnp. 37, 266-67.
1460
Bruder, "Den Ukrainischen Staat, 232; Motyka, Ukraińska partyzantka, 435, 475.
1461
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 202.
1462
Про погрози ОУН убити сім’ю партизана УПА, який здався в полон, див. Допит Василя Пчелянського, 9 серпня 1944, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, vol. 4, 88.
1463
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 205.
1464
Ibid, 203-5.
1465
2 листопада 1942 року Президія Верховної Ради СРСР створила комісію. Її повна назва; Надзвичайна державна комісія із встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників і завданих ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам і установам СРСР. (Чрезвычайная государственная комиссия по установлению и расследованию злодеяний немецко-фашистских захватчиков и их сообщников и причиненного ими ущерба гражданам, колхозам, общественным организациям, государственным предприятиям и учреждениям СССР). Про Надзвичайну комісію див. Marina Sorokina, “People and Procedures. Toward a History of the Investigation of Nazi Crimes in the USSR,” in The Holocaust in the East. Local Perpetrators and Soviet Responses, ed. Michael David-Fox, Peter Holquist, and Alexander M. Martin (Pittsburg; University of Pittsburg Press, 2014), 118-41.
1466
Іван-Павло [Джон-Пол] Химка, ‘“Скажите, много людей вы расстреляли’ ‘Нет, не много — человек 25–30,”’ Україна Модерна, 4 липня 2012, URL: http://www.uamodema.com/md/173.
1467
ßur(jS) AGENTURA, 94; Statiev, Soviet Counterinsurgency, 231.
1468
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 105.
1469
рдд СБУ, cnp. 372, vol. 51, 195-98, цит. за Kudelia, Choosing Violence in Irregulär Wars, 18.
1470
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 89; Burds, Early Cold War, 22.
1471
ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, vol. 4, 176-78; Motyka, Ukraińska partyzantka, 436.
1472
Burds, “AGENTURA,” 102.
1473
Motyka, Ukraińska partyzantka, 433.
1474
Русначенко, Народ збурений, 319; Statiev, Soviet Counterinsurgency, 129.
1475
Motyka, Ukraińska partyzantka, 435.
1476
Ibid, 538, 542.
1477
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 129.
1478
Ibid, 127.
1479
Motyka, Ukraińska partyzantka, 546.
1480
ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1741, 48, цит. за Burds, AGENTURA, 109.
1481
Motyka, Ukraińska partyzantka, 510.
1482
Ibid, 517.
1483
Ibid, 518.
1484
Ibid, 523-24.
1485
Ibid, 440-50, 489-99.
1486
ГАРФ, 9478, on. 1. t. 126, 226-28, цит. за Motyka, Ukraińska partyzantka, 472. Подібні інструкції див. Burds, AGENTURA, 104-5.
1487
Burds, AGENTURA, 106.
1488
Motyka, Ukraińska partyzantka, 517.
1489
Ibid, 549.
1490
3 документів НКВС випливає, що Марзенко з ними не спіпрацював. Див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 472. ОУН-УПА була особливо жорстока до поляків, яких підозрювали в співпраці з радянською владою. Радянський Союз поляки часто сприймали як силу, яка могла б їх захистити від терору ОУН-УПА, тому вони були готові допомогати радянській владі. Див. Burds, AGENTURA, 117-19.
1491
Motyka, Ukraińska partyzantka, 473.
1492
Ibid, 473.
1493
ГАРФ ф. 9478, on. 1, d. 131, 293.
1494
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 130-31.
1495
Motyka, Ukraińska partyzantka, 518.
1496
Ibid, 519-20. ОУН-УПА роззброїла винищувальні батальйони у багатьох інших місцях. Див. Ibid, 520.
1497
Ibid, 549.
1498
ГАРФ, ф. R-9478, оп.1, d. 381, 60, цит. за Burds, AGENTURA, 107.
1499
Motyka, Ukraińska partyzantka, 472-73.
1500
Ibid, 549.
1501
Ibid, 573.
1502
“Тереновим провідникам, командирам відділів УПА, усім членам ОУН і повстанцям до відома,” 1 May 1947, Potichnyj Collection, box 80, vol. 3, f. 6, цит. за Kudelia, Choosing Violence in Irregulär Wars, 8.
1503
Burds, Early Cold War, 37; Statiev, Soviet Counterinsurgency, 234.
1504
ДАЛО, n. 3, on. 2, d. 456, 190, цит. за Burds, AGENTURA, 126-27; Bruder, “Den Ukrainischen Staat, 232; Motyka, Ukraińska partyzantka, 532.
1505
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 244-45.
1506
Motyka, Ukraińska partyzantka, 512-14.
1507
Ibid, 543.
1508
Ibid, 549.
1509
Ibid, 546-47.
1510
Ibid, 575-76, 608-10, 637, 641, 647-49.
1511
Ibid, 581-89.
1512
Ibid, 592-97.
1513
Ibid, 604-7.
1514
Володимир В’ятрович, Ставлення ОУН до євреїв, 137, 139.
1515
Aleksandr І. Solzhenitsyn, The Gulag Archipelago 1918–1956: An Experiment in Literary Investigation (New York: Harper & Row, 1974–1978), 3: 235. (Цит. за виданням А. Солженицын, Архипелаг ГУЛАГ, 1918–1956: опыт художеств, исслед., Вермонт-Париж: YM-CA-Press, 1989. [Ч] V–VI–VII, стр. 237–238. - прим. видавця).
1516
Solzhenitsyn, Gulag Archipelago, 3:236.
1517
Motyka, Ukraińska partyzantka, 649; Boeckh, Stalinismus, 366-67. У належності до антира-дянського націоналістичного підпілля звинуватили 103 003 арештованих зі 134 000; в інших антирадянських злочинах, зокрема шпигунстві, агітації або тероризмі, - висунули провину 31 434 арештованим. 82 930 (зі 103 003 осіб) та 26 787 (з 31 464 осіб) — ув’язнили чи відправили в ГУЛАГ. Див. Boeckh, Stalinismus, 367
1518
Упродовж 1944–1945 рр. радянські війська вбили 103 313 членів ОУН-УПА й заарештували ПО 785 осіб. Ще 50 058 членів ОУН-УПА вийшли з підпілля, а 13 704 особи дезертирували з Червоної армії та були заарештовані разом з 83 284 західноукраїнцями, які відмовлялись від армійського призову. Див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 502. 1946 року “совета” вбили 10 774 “бандити”, арештували 9 541; 6 120 осіб полишили свої укриття, див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 528.
1519
Penter, Collaboration on Trial, 787.
1520
Згідно з повідомленнями КДБ 1973 року, ОУН-УПА 1944–1953 рр. вбили 30 676 осіб. Серед них було: 8 340 співробітників НКДБ-МДБ, НКВС, червоноармійців і бійців винищувальних батальйонів; 1 454 члени сільських рад; 314 голів колгоспів; 15 355 селян і робітників колгоспів; 676 робітників; 1 931 представник інтелігенції; 50 священників; 860 дітей, літніх людей, домогосподарок та ін. груп населення. Див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 650. З лютого 1944 по грудень 1946 року ОУН-УПА знищила 11 725 осіб. Серед них було 6 250 цивільних осіб (з членами винищувальних батальйонів — 6980 осіб). Див. Burds, AGENTURA, 109.
1521
1 53 000 людей було вбито, 134 000 заарештовано, 203 000 депортовано. Див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 657. Бек вважає, що загальна кількість сягає 500000 осіб. Див. Boeckh, Stalinismus, 366.
1522
RG 263, ZZ-18, Box#80, NN3-263-02-008, Mykola Lebed Name File, vol. 1, 50–51; Motyka, Ukraińska partyzantka, 622; Dorril, MI6, 230-31; Statiev, Soviet Counterinsurgency, 106. Контакт між ОУН і британською розвідкою, швидше за все, існував ще до Другої світової війни. Див. Philby, Му Silent War, 145; Dorril, МІ6, 224. Див. також частину 1.
1523
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 89.
1524
Burds, Early Cold War, 22.
1525
Доповідь І. Богородченка Шамбергу (Москва) і Злепку (Київ), ДАЛО, П. З, оп. 1, спр. 212, 165-66, цит. за Burds, Early Cold War, 21.
1526
Цит. за Burds, Early Cold War, 26.
1527
“Рапорт начальнику”, ГДА СБУ спр. 10876, т. 2, 552, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:211.
1528
Цит. за Burds, Early Cold War, 24.
1529
Цит. за Burds, Early Cold War, 25.
1530
Burds, Early Cold War, 27.
1531
Ibid, 34.
1532
Ibid, 36–37.
1533
Ibid, 6. Крістофер Сімпсон називає операцію Bioodstone, але він має на увазі Rollback. Див. Simpson, Blowback: Americas Recruitment, 99-102.
1534
Peter Grose, Operation Rollback: America's Secret War behind the Iron Curtain (Boston: Houghton Mifflin, 2000), 98; Burds, Early Cold War, 6.
1535
Grose, Operation Rollback, 98; Burds, Early Cold War, 6.
1536
Цит. за Burds, Early Cold War, 8.
1537
Evan Thomas, The Very Best Men. Four who dared: The early years of the CIA (New York: Simon & Schuster, 1995), 355-56, note 6.
1538
CIC Special Agent Randolph F. Carroll, European Theater, Region III, 1947, цит. за Burds, Early Cold War, 11.
1539
Vic Satzewich, Ukrainian Diaspora (London: Routledge, 2002), 93–97. До 1950 року 1 850 000 остарбайтерів повернулися в Українську РСР. Див. Boeckh, Stalinismus, 293, 296, 303; Julia Lalande, “Building а Home Abroad” — A Comparative Study of Ukrainian Migration, Immigration Policy and Diaspora Formation in Canada and Germany after the World War II (Dissertation at the University of Hamburg, 2006), 40. 1944 року разом з німцями 120 000 осіб покинули Україну, див. Boeckh, Stalinismus, 293.
1540
Lalande, "Building, 50–55; Мечник, Початок невідомого, 60, 62.
1541
Anna Holian, “Anticommunism in the Streets: Refugee Politics in Cold War Germany,” Journal of Contemporary History Vol. 45, No. 1 (2010): 152.
1542
Lalande, “Building, 62, 65–68, 70, 72, 83–84, 86.
1543
“Докладная записка,” листопад 1951, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, vol. 43, 1-47, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:144-46; Мечник, Початок невідомого, 69–71; Dorril, МІ6, 234.
1544
Breitman, Hitler ’s Shadow, 78.
1545
Anna Holian, Between National Socialism and Soviet Communism. Displaced Persons in Postwar Germany (Ann Arbor: University of Michigan Press, 2011), 45–47, 268.
1546
Lalande, “Building, 139.
1547
За окремими підрахунками їх було від 3 до 4 тисяч, за іншими — 10 тисяч. Див. Holian, Anticommunism, 152. Мечник, Початок невідомого, 145, також нарахував 10 тисяч.
1548
Holian, Anticommunism, 155-56. Ставлення Степінаца до режиму усташів було неоднозначним. З одного боку, він не схвалював терору усташів. З іншого боку, він не засуджував їхніх злочинів (мабуть тому, що був прихильником незалежної Хорватської держави).
Див. Mark Binodich, “Controversies surrounding the Catholic Church in Wartime Croatia, 194145,” Totalitarian Movement and Political Religions Vol. 7, No. 4 (2006): 450, 452. (Ka-закія (Cossackia, англ.) — гіпотетична козацьке державне утворення; згадується у Законі про тиждень поневолених народів (Public Law 86–9 °Captive Nations Week Resolution), який було прийнято Конгресом СІНА 17 липня 1959р.; автор проекту Закону — Лев До-брянський. — Прим, видавця).
1549
Мечник, Початок невідомого, 145.
1550
Holian, Anticommunism, 159; Мечник, Початок невідомого, 146-47.
1551
Мечник, Початок невідомого, 165.
1552
“Admission to Canada, Resolution, 24 May 1948” LAC (Library and Archives Canada), RG 26 (Department of Citizenship and Emigration) vol. 130, цит. за Lalande, ‘‘Building, 148.
1553
Цит. за Simpson, Blowback, 180.
1554
Golczewski, Die Kollaboration in der Ukraine, 179.
1555
Margolian, UnauthorizedEntry, 135.
1556
Lalande, "Building, 149-53; Satzewich, Ukrainian Diaspora, 101.
1557
Dorril, MI6, 240-41; Lalande, "Building, 164-65. За оцінками Марголяна, в Канаду в’їхало близько 2000 воєнних злочинців і колабораціоністів. Див. Margolian, Unauthorized Entry, 3–4.
1558
Dorril, MI6, 241.
1559
80 000 чоловік переїхало до США, 38 000-до Канади, 21000 — до Австралії, по 10 000-до Великої Британії, Франції й Бельгії. Див. Satzewich, Ukrainian Diaspora, 89.
1560
Margolian, Unauthorized Entry, 131-32, 135, 146; Lalande, "Building, 149-53.
1561
“Декларація проводу Організації Українських Націоналістів після закінчення Другої світової війни в Європі,” в ОУН в світлі постанов, 122.
1562
Стахів, Крізь тюрми, 196-98.
1563
Стахів, Крізь тюрми, 203, 216; Motyka, Ukraińska partyzantka, 622.
1564
“Vemehmungsniederschrift Stefan Popel,” 7 February 1956, StM, Pol. Dir. München 9281, 85.
1565
ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 6, 4, 8.
1566
“Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон,’” 16 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:92; Мечник, Початок невідомого, 57.
1567
Шушко, Завдання виконав, 133; Член ОУН Андрій Куцан, інтерв’ю з автором, Мюнхен, 14 лютого 2008.
1568
“Vemehmungsniederschrift Stefan Popel,” 7 February 1956, StM, Pol. Dir. München 9281, 8586; Допит Iaroslava Bandera, BayHStA, Landeskriminalamt 272, 4; Данило Чайковський, Московські вбивці Бандери перед судом (Мюнхен: Цицерон, 1965), 8. 1978 року Зьокінг увійшов до складу Штарнберга.
1569
“Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон,’” 16 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:94; Bruder, "Den Ukrainischen Staat, 248. Бандера, Стецько та інші особи із 34 ОУН, часто мешкали за адресами, за якими не мали реєстрації, див. Ярослава Стецько-Музика, 3 ідеями Степана Бандери, 179.
1570
“Vemehmungsniederschrift Stefan Popel,” 7 February 1956, StM, Pol. Dir. München 9281, 86; Чайковський, Московські вбивці, 8. За словами Василя Шушка, Бандера винаймав цей будинок як мінімум до 1954 року, див. Sushko, Zavdannia vykonav, 144.
1571
“Vemehmungsniederschrift Stefan Popel,” 7 February 1956, StM, Pol. Dir. München 9281, 86.
1572
Стецько-Музика, 3 ідеями Степана Бандери, 179; “Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон,’” 16 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:90; Sushko, Zavdannia vykonav, 145.
1573
Допит Iaroslava Bandera, BayHStA, Landeskriminalamt 272, 4.
1574
“Слово Наталки Бандери,” в Чайковський, Московські вбивці, 306. Наталя Бандера також заявила, что сім’я Бандери жила в Гільдесхаймі, але не уточнила, коли саме.
1575
“Vemehmungsniederschrift Stefan Popel,” 7 February 1956, StM, Pol. Dir. München 9281, 87. Комісія 34 ОУН, створена 1959 року для розслідування смерті Бандери, відзначила, що 1955 року Бандера переїхав на Крайтмайрштрасе, 7. Див. звіт слідчої комісії в архіві музею Степана Бандери в Лондоні (ASBML), 3113, 2.
1576
Див. картку реєстрації Бандери (Ausweis-Certification) в Маутгаузені у експозиції істори-ко-меморіального музею Степана Бандери в Старому Угринові.
1577
Див. Bruder, Den Ukrainischen Staat, 248; Іван Яремко, “Романтик шахів,” Львівська газета, 17 липня 2007, URL: http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/08/17/25619/ (дата звернення 22.08.2010).
1578
Обидва є власністю Історико-меморіального музею Степана Бандеры в Старому Угринові. Про роботу в Українська трибуна, див. Чайковський, Московські вбивці, 7.
1579
Mary Ellen Reese, Organisation Gehlen. Der Kalte Krieg und der Aufbau des deutschen Geheimdienstes (Berlin: Rowohlt, 1992), 92; Burds, Early Cold War, 12. Про захист колишніх нацистів американською розвідкою див. Breitman, Hitler ’s Shadow, 35–66.
1580
Simpson, Blowback', Breitman, Hitler 's Shadow, 73–91.
1581
Simpson, Blowback, 159.
1582
Dorril, M16, 232; “Протокол допроса захваченного парашютиста Матвиейко Мирона Васильевича,” 14–15 липня 1951, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 42, 237-49, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:115, 119-20.
1583
X. Дмитренко, “Нові хазяї українсько-німецьких націоналістів,” Вільна Україна, 19 червня 1946, 7; Чайковський, Московські вбивці, 7; Мстиславець, “Людоїд,” Вільна Україна, 31 липня 1946, 5.
1584
Dorril, МІ6, 231.
1585
“Source Kilkenny,” an attachment to SC Washington to SS Amzon, 20.11.1946, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, lv. Див. також AB-51 to АВ-43, 28.10.1946, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, lv.
1586
John Loftus, The Belarus Secret: The Nazi Connection in America (New York: Knopf, 1982), 102-3, цит. за Burds, Early Cold War, 14.
1587
Burds, Early Cold War, 12–13. Сахаров і Філіпович пишуть, що операція із затримання Бандери в американській зоні окупації розпочалась лише у вересні 1946 року, див. V.V. Sacharow, D.N. Filippovych, М. Kubina, “Tschekisten in Deutschland: Organisation, Aufgaben und Aspekte der Tätigkeit der sowjetischen Sicherheitsapparate in der sowjetischen Besatzungszone Deutschland (1945–1949),” in Anatomie der Parteizentrale. Die KPD/SPD auf dem Weg zur Macht, ed. Manfred Wilke (Berlin: Akademie Verlag, 1998), 323-24. Див. також Dorril, M16, 232; “Протокол допроса захваченного парашютиста Матвиейка Мирона Васильевича,” 14–15 липня 1951, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, vol. 42, 237-49, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:119.
1588
Burds, Early Cold War, 13.
1589
Breitman, Hitler’s Shadow, 79.
1590
Burds, Early Cold War, 13.
1591
“Ukrainian Rebei Hides Again. After Brief Talk in Germany,” Christian Science Monitor, 21 April 1950, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, 1. Судячи з другого інтерв’ю, Бандеру охороняв “загін здоровезних озброєних тілоохоронців».” Див. News Review, 13 April 1950, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, 1.
1592
Card Ref. D 82270, July 22, 1947, NARA, RG 319, E 134B, В 757, Mykola Lebed IRR Personal File, Box 757, цит. за Breitman, Hitler’s Shadow, 86.
1593
Микола Лебідь, Українська Повстанська Армія: її генеза, ріст і дії у визвольній боротьбі українського народу за українську самостійну соборну державу (Пресове бюро УГВР, 1946).
1594
Микола Лебедь, УПА. Українська Повстанська Армія (Мюнхен: Сучасність, 1987), 69.
1595
Лебедь, Українська Повстанська Армія, 89. Зображення жертв агресорами було звичайною практикою нацистів під час «остаточного рішення. Див. Snyder, Bioodlands, 214.
1596
Стахів, Крізь тюрми, 217; “Докладная записка,” листопад 1951, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, t. 43, 1-47, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:138-39.
1597
Стахів, Крізь тюрми, 228.
1598
“Протокол допроса обвиняемого Охримовича Василия Остаповича,” 16 грудня 1952, ГДА СБУ ф. 5, спр. 445, т. 4, 102-14, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:353; “Протокол допроса обвиняемого Охримовича Василия Остаповича,” 21 жовтня 1952, ГДА СБУ ф. 5, спр. 445, т. 1, 216–225, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:270-71.
1599
Стахів, Крізь тюрми, 220-23; Motyka, Ukraiska partyzantka, 622-24; Мечник, Початок невідомого, 205.
1600
Dorril, МІ6, 233, 238-39; переказати гроші допоміг єпископ Іван Бучко. Див. “Агентурное донесение,” 29 листопада 1949, ГДА СБУ ф. 2, оп. 37, спр. 65, 226–237, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 2:342; “Протокол допроса захваченного парашютиста Матвиейко Мирона Васильевича,” 12 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 16–26, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:40.
1601
“Інформація про дію і організаційні справи АВН,” в Інформаційний бюлетень, № 1 (1948): 4–6.
1602
Holian, Anticommunism, 145-48. Про Фердінанда Дурчанського, див. Jelinek, The Parish Republic, 19, 20, 28, 35–37, 43–44; James Mace Ward, Priest, Politician, Collaborator. Jozef Tiso and the Making of Fascist Slovakia (Ithaca: Comell University Press, 2013), 164, 265. Про колишніх нацистів, наступників усташів і румунських легіонерів див. Rudling, Return of the Ukrainian Far Right, 230.
1603
Стахів, Крізь тюрми, 228. Про націоналізм і антисемітизм в ЗПУГВР див. Ilnytzkyi, Deutschland und die Ukraine, 2:144. Роман Ільницький у своїй дисертації цитував антисемітські документи ОУН(б) 1941 року, не супроводжуючи їх необхідним коментарем^Він навіть залишив без коментарів гасла на кшталт “борись з євреями і комуністами”. Його науковим керівником був колишній офіцер абвера Ганс Кох.
1604
Андрій Ребет, інтерв’ю з автором, Мюнхен, 22 лютого 2008; “Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон,’” 16 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:82–83; Стахів, Крізь тюрми, 229.
1605
Стахів, Крізь тюрми, 229.
1606
Про можливу стрілянину див. Burds, Early Cold War, 16. Про можливі погрози див. “Інформація начальніка,” ГДА СБУ ф. З, оп. 37, спр. 65, 109, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:609-10. Про наказ Бандери ліквідувати Лебедя див. “Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон,’” 16 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:71.
1607
Документ про ОУН в Баварії, написаний інспектором Адріаном Фухсом 13 September 1960, StM, Staatsanwaltschaften 34887, vol. 1, 59; “Schlussbericht der Untersuchung zu vier vermissten ukrainischen Personen,” StM, Staatsanwaltschaften 34887, vol. 2, 52; Bruder, "Den Ukrainischen Staat, 249.
1608
Dorril, M16, 234-45. Зі слів Дорріла, акція називалась “Огайо”. Виконували її Лебедь, Стецько, Ленкавський, Гриньох і Бандера. Див. Dorril, МІ6, 234-45; Simpson, Blowback, 151.
1609
“Bundeskriminalamt, Besprechungsbericht,”27 April 1962, ВАК, В 362/1080, 255.
1610
Motyka, Ukraińska partyzantka, 624.
1611
Злочинці кілька разів вдарили Гулая ножем, але він залишився живим. Див. “Ukrainische Attentäter vor Gericht,” “Mordanschlag auf den Kosakengeneral,” “Drei gegen den Kosaken,” StM, Staatsanwaltschaften 34887, vol. 2.
1612
'“Schlussbericht der Untersuchung zu vier vermissten ukrainischen Personen,” StM, Staatsanwaltschaften 34887, vol. 2, 45–52.
1613
Bruder, Den Ukrainischen Staat, 249.
1614
“Voruntersuchung gegen Bogdan Staschynskij,” 22 May 1962, ВАК, В 362/10137, 272.
1615
Inquiry 74WLO-2S-83, “Re: Acts of aggression against the Soviet Union in Canada” — inquiry from the RCMP Liaison Office, Washington D.C. to CLA, Washington, DC, December 9, 1974. NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File.
1616
“Politische Banden werden aktiv. Faschistische Emigranten im Untergrundkampf,” Süddeutsche Zeitung, 14 November 1950, StM. Pol. Dir. München 9281,1.
1617
K.-7-B 195/50, München 27 January 1950, Stadt Archiv München, Pol. Oir. 843.
1618
“Заява головного командування Української Повстанської Армії,” 25 вересня 1947, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 44, 189-90, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:601-4.
1619
“Святочний наказ,” 14 жовтня 1947, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 44, 188-89, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:606-9.
1620
“Выписка из протокола допроса Дишканта” 30 листопада 1947 ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 43, 322-34, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:622-25.
1621
“Специальное сообщение,” 23 квітня 1948, ГДА СБУ ф. 2, оп. 37, спр. 65, 176–177, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 2:41–44; “Комунікат,” 10 лютого 1948, ГДА СБУ ф. 2, оп. 37, спр. 65, 179-81, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 2:44–47; “Выписка из протокола обвиняемого Хамуляка Т.В.,” ГДА СБУ ф. 65, спр. S-9079, т. 6, 27–29, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 2:54; Шушко, Завдання виконав, 170.
1622
Стахів, Крізь тюрми, 246-51; Киричук, Український національний рух, 357; “Протокол допроса,” 24–27 листопада 1948, ГДА СБУ спр. 10876, т. 1, 38–42, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 2:77; “Лист Степана Бандери,” весна 1951, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, t. 41, 389423, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 2:582, 595; Мечник, Початок невідомого, 125-28.
1623
Стахів, Крізь тюрми, 248; Мудрик-Мечник, Спогад про Степана Бандеру, 14; Допит Івана Кашуби, Мюнхен, 12 листопада 1959, Stepan Bandera Museum in London (ASBML), 3094, 4.
1624
“Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон,’” 16 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:96.
1625
Motyka, Ukraińska partyzantka, 628, 630.
1626
“Отношение провода ОУН,” 6 лютого 1951, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 41, 179-84, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 2:426.
1627
Motyka, Ukraińska partyzantka, 611, 625-26.
1628
“Handbuch der Emigration. Teil: Ukrainer,” 1 July 1953, ВАК, В 206/1080, 14; Мечник, Початок невідомого, 206.
1629
“Заява Степана Бандери в зв’язку з відставкою з поста голови проводу ЗЧОУН.” 22 серпня 1952, ГДА СБУ ф. 13, спр. 379, 179-83, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:188; “Stepan Bandera Resigns His Post…” 30 September 1952 NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, 1.
1630
Motyka, Ukraińska partyzantka, 631-32; Мечник, Початок невідомого, 210; Стахів, Крізь тюрми, 262. Про Лебедя див. Breitman and Goda, Hitler 's Shadow, 88–90.
1631
A14-493, Notes from the foreign language press, 21.04.1954, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, 1.
1632
“Betreff: Druckerei Cicero,” 16 February 1954, StM, Pol. Dir. München 9281.
1633
“Vemehmungsschrift Bohdan Pidhainyj,” 14 January 1956, StM, Pol. Dir. München 9281, 5-11.
1634
“Vorfdhrungsnote Stefan Popel,” 20 January 1956, StM, Pol. Dir. München 9281, 48; “Vemehmungsniederschrift Stefan Popel,” 8 February 1956, StM, Pol. Dir. München 9281, 61.
1635
Влітку 1967 року мюнхенська поліція в процесі роботи надіслала запит до лондонської поліції про особу Куровця. З’ясувалося, що він так і не повернувся до Лондона, а зі свідчень емігрантів, його застрелили в Мюнхені у червні 1956 року. Див. КА П-147/68, 14.02.1968, StM. Pol. Dir. München 9281, 48.
1636
Старший інспектор кримінальної поліції Мюнхена Адріан Фухс не зміг з’ясувати, хто саме увірвався в приміщення, і не відкидав можливості того, що 34 ОУН інсценували це пограбування. Див. “Strafanzeige,” 8 March 1957, StM, Pol. Dir. München 9281.
1637
“Anzeige Tgb. Nr. 1020/57 v. 8.3.57, 09.03.1957; 1 a Js 640/57,” 11 April 1957, StM, Pol. Dir. München 9281.
1638
“Von: Der Oberstaatsanwalt dem Landgericht München I (Schönberger) An: HermGeneralstaatsanwalt bei dem Oberlandsgericht, Herrn Generalstaatsanwalt Dr. Hechtei persönlich in München, München 31. Juli 1958,” StM, Staatsanwaltschaften 34887, vol. 3, 1. В іншому документі згадується, що 34 ОУН отримали посилку 20 серпня. Див. “Instruktion Nr. 6.,” StM, Staatsanwaltschaften 34887, vol. 2, 71–72.
1639
“Handakten zu der Strafsache gegen Bandera Stepan wegen Mord,” StM, Staatsanwaltschaften 34887, vol. 3, 1, 3–4.
1640
“Letter to police in Munich,” 2 June 1958, StM, Staatsanwaltschaften 34887, vol. 3.
1641
“Schreiben Aktenzeichen: 1 a Js 254o/58; Tgb. Nr. 35/38 VS-Vertr.,” 1 December 1958, StM, Staats-anwaltschaften 34887, vol. 3, 12–13.
1642
Burds, Early Cold War, 14.
1643
“Handbuch der Emigration. Teil IV: Ukrainer,” 1 July 1953, ВАК, В 206/1080, 43, 46, 49; Чай-ковський, Московські вбивці, 8.
1644
Балей, Фронда Степана Бандери, 14–15; “Доповідна,” листопад 1951, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 43, 147, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:148-49.
1645
Breitman, Hitlers Shadow, 81; EGMA-19914, Chief of Base, Munich to Chief SR, 29.03.1956, NARA, RG 263, E ZZ- 18, Stepan Bandera Name File, lv; Attachment В to EGMA-19914, Subject: Stefan Bandera’s Anti-American Activities, 29.03.1956, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, lv.
1646
Breitman, Hitler’s Shadow, 82.
1647
Ibid, 81.
1648
“Протокол допроса захваченного парашютиста Пидгирного Евгения Ивановича,” 10 червня1951, ГДА СБУ ф. 7, оп. 76, спр. 1, т. 2, 1-16, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:21–24, 27–28, 31, 37–38; “Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон,’” 16 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:98.
1649
Motyka, Ukraińska partyzantka, 628-31.
1650
Philby, My Silent War, 145; Motyka, Ukraińska partyzantka, 627-32; Motyka, Tak było w Bieszczadach, 467-76; Стахів, Крізь тюрми, 261; Richard J. Aldrich, The Hidden Hand. Britain, America and the Cold War Secret Intelligence (Woodstock: Overlook Press, 2002), 170-71. Детальніше про агента “Зенон” і мережу, створену УБ, див. Igor Halagida, Prowokacja “Zenona”: Geneza, przebieg i skutki operacji MBP o kryptomimie “CI "przeciwko banderowskiej frakcji OUN i wywiadowi brytyjskiemu, 1950–1954 (Warsaw: EFEKT, 2005). Свідчення про проникнення 1955 року див. KGB’s Operation “Kannen” Against Ukrainian Groups: 1, 5, 07 June 1955, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, lv. Про ухиляння від радарів і стрибків з парашутом див. Dorril, МІ6, 242-43; Simpson, Blowback, 173. Про кур’єрів Британської секретної розвідувальної служби (SIS) див. “Протокол допроса захваченного парашютиста Матвиейко Мирона Васильевича,” 12 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 16–26, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:44. Більшість українських агентів МІ-6 і ЦРУ, скинутих з парашутом, перехопили органи радянської влади. За словами Михайла Климчука, члена ОУН-УПА та колишнього солдата дивізії СС, який мешкав у Великій Британії після війни, тільки трьом українцям (серед тих, кого перекинули з парашутом), вдалося повернутися з Радянської України — інтерв’ю з автором, Лондон, 14 травня 2008 року. Про інфільтрацію в ЗПУГВР див. “Anklageschrift gegen Bogdan Staschynskij,” 24 March 1962, ВАК, В 362/10137, 190b.
1651
Breitman, Hitler 's Shadow, 82–83.
1652
“Стенограмма: Протокол допроса Матвиейко Мирона Васильевича,” 9 грудня 1952, ГДА СБУ ф. 6, спр. 56232, 173-79, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:339; “Протокол допроса Матвиейко Мирона Васильевича,” 10 грудня 1952, ГДА СБУ ф. 6, спр. 56232, 180-87, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:341; ASBML, 3094, 4–5.
1653
Шушко, Завдання виконав, 144, 146, 167.
1654
Breitman, Hitlers Shadow, 83; Dorril, MI6, 247.
1655
Про 1955 рік див. E-36, Natalie C. Grant to Jacob D. Beam, 29 April 1956, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, 1. Член ОУН(б) Зенон Матла встановив контакт із французькою розвідкою 1946 року. Див. “Протокол допроса захваченного парашютиста Матвиейко Мирона Васильевича,” 14–15 липня 1951, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 42, 237249, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:126. Про Лебедя і французьку розвідку 1946 див. також Snyder, The Red Prince, 233-34.
1656
“Протокол допроса захваченного парашютиста Матвиейко Мирона Васильевича,” 14–15 липня 1951, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 42, 237-49, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:127-28.
1657
Breitman, Hitler 's Shadow, 83.
1658
Ibid, 84.
1659
Ibid, 84.
1660
Шушко, Завдання виконав, 165.
1661
“Протокол допроса захваченного парашютиста Матвиейко Мирона Васильевича,” 14–15 липня 1951, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 42, 237-49, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:128-29.
1662
Шушко, Завдання виконав, 165.
1663
Sprava Myroslava Styranky, 30.12.1955, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, lv. Про поїздку Стецька в Іспанію і на Тайвань див. Slava Stetzko, “A.B.N. Ideas assert themselves: The 20th Anniversary of the Anti-Bolshevik Bloc of Nations (A.B.N.), 19431963,” Ukrainian Review, 3 (1963): 9.
1664
Munich to Director, MUCO 033, 5 September 1956, NARA, RG 263, E ZZ-19, В 11, Aerodynamic: Operations, 14, lv; Breitman, Hitlers Shadow, 83–84. Про зв’язок Бандери з фон Менде див. також “Vorfuhrungsnote Stefan Popel,” 20 January 1956, StM, Pol. Dir. München 9281, 47. Про зв’язок фон Менде з американською розвідкою див. Ian Johnson, А Mosque in Munich: Nazis, the CIA, and the Muslim Brotherhood in the West (Boston: Houghton Mifflin Harcourt, 2010), 53–57. Про справу мюнхенської поліції проти Бандери див. “Vorfuhrungsnote Stefan Popel,” 20 January 1956, StM, Pol. Dir. München 9281, 45–48; “Vemehmungsniederschrift Stefan Popel,” 7 February 1956, StM, Pol. Dir. München 9281, 8190. Про фон Менде та українських націоналістів під час Другої світової війни див. John-Paul Himka, “Introduction,” Engels and the ‘Nonhistoric' Peoples: The National Question in the Revolution of 1848, Roman Rosdolsky, ed. John-Paul Himka (Glasgow: Critique Books, 1986), 2–3.
1665
EGMA-18250, Chief of Base Munich to Chief, SR, 15.01.1956, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, lv. Дорріл стверджує, що 1950 року Бандера таємно відвідав Вашингтон, щоб зав’язати тісні стосунки з американською розвідкою. Див. Dorril, МІ6,
244. Фотографію Бандери в Канаді див. Мудрик-Мечник, Спогад про Степана Бандеру, 18.
1666
“Отношение провода ОУН,” 6 лютого 1951, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 41, 179-84, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 2:418-19.
1667
Сосновський, Дмитро Донцов, 198-99, 379-80.
1668
“Subject: Stefan Bandera,” 19.01.1956, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, lv.
1669
EGMA-18250, Chief of Base Munich to Chief, SR, 15.01.1956 and Action SR6, from Munich to Director, 30.12.1955, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, lv.
1670
Степан Бандера, “Промова на п’яту зустріч українців ЗСА та Канади 1954 року,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 617-22.
1671
“Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон,’” 16 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:85–86.
1672
Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:83–84, 86, 87. За словами Матвієйка, попередник Га-рабача, Микола Климишин, також був причетний до шахрайства, і через це він й поїхав у США.
1673
Attachment D to Egma 48874, 7.01.1960, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, 2v.; Справа: Іван Кашуба про останні момента в життю Бандера, 04.01.1960; NARA, RG 263, Е ZZ-18, Stepan Bandera Name File, lv. Цей роман був помилково пов’язаний з причинами загибелі Бандери.
1674
“Vemehmungsniederschrift Stefan Popel,” 7 February 1956, StM, Pol. Dir. München 9281, 90.
1675
“Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон,’” 16 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:71–72.
1676
“Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон,’” 16 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:72, 86.
1677
Там само, 87; Мудрик-Мечник, Спогад про Степана Бандеру, 14; Ірена Козак, інтерв’ю з автором, Мюнхен, 16 лютого 2008.
1678
“Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон,’” 16 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:81–82.
1679
Стецько-Музика, З ідеями Степана Бандери, 179.
1680
“Протокол допроса парашютиста по кличке ‘Мирон’,” 16 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 27–72, в Сергійчук, Степан Бандера, 3: 85–86.
1681
Фотографії приватного життя Бандери після Другої світової війни див. Життя і діяльність, ред. Посівнич, 2008, 157, 181, 191; Шушко, Zavdannia vykonav, 1.
1682
Стецько-Музика, 3 ідеями Степана Бандери, 179-80, 185-86.
1683
Допит Iaroslava Bandera, 17 October 1959, BayHStA, Landeskriminalamt 272, 32–33.
1684
Допит Dmytro Myskiv, 19 October 1959, BayHStA, Landeskriminalamt 272, 36.
1685
Шушко, Zavdannia vykonav, 137-38, 169, 170-71.
1686
Андрій Куцан, інтерв’ю з автором, Мюнхен, 14 лютого 2008.
1687
Арсенич, Родина Бандерів, 65–68, 72. Про фінансову допомогу див. Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:101. Про Оксану Бандеру в Україні 1989 і далі див. стор.340.
1688
Статті Бандери з’являлися в різних українських націоналістичних газетах. їх зібрали й перевидали 1978 року в Степан Бандера, Перспективи української революції, ред. Степан Ленкавський (Мюнхен: Вид. Організації Українських націоналістів, 1978). Книгу перевидали 1993 року у видавництві «Відродження». Див. Степан Бандера, Перспективи української революції, ред. Іванишин.
1689
“Лист Степана Бандери,” 18 листопада 1945, ГДА СБУ спр. 10876, т. 1, 154-63, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:383.
1690
S. Siryi, “Значення широких мас та їх охоплення,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 15.
1691
Там само, 45.
1692
С. Сірий, “Плановість революційної боротьби в краю,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 59.
1693
Степан Бандера, “Перспективи української національно-визвольної революції,” в Перспективи, ред. Іванишин, 509.
1694
С. Сірий, “До засад нашої визвольної політики,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 52.
1695
Там само, 53.
1696
Степан Бандера, “Слово до Українських Націоналістів-Революціонерів за кордоном”, в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 88. Оригінальне видання — брошура 1948 року, див. Степан Бандера, Слово до Українських Націоналістів-Революціонерів за кордоном (1948), 17.
1697
Бандера, Слово до Українських, 88.
1698
Там само, 94.
1699
Там само, 126.
1700
Степан Бандера, “Українська національна революція, не тільки протирежимний резистанс” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 151-52, 159-60. Стаття була вперше опублікована в Український самостійник, 1950, No. 4, 5, 7, 8, 10–13, and 15.
1701
Степан Бандера, “Проти ідейного роззброювання визвольної боротьби,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 244.
1702
Там само, 248-49.
1703
Бандера, Українська національна революція, 140.
1704
Там само, 130.
1705
Там само, 131.
1706
Там само, 143.
1707
Степан Бандера, “Незмінна стратегія Москви,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 393. Перша публікація Шлях перемоги, 18 листопада 1956.
1708
Степан Бандера, “3 невичерпного джерела,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 413. Перша публікація Шлях перемоги, 7 січня 1957.
1709
Степан Бандера, “Проти фальшування,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 323-24.
1710
Степан Бандера, “Хоч які великі жертви — боротьба конечна,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 357. Перша публікація Шлях перемоги, № 2–3, 1956; Бандера, З невичерпного джерела, 410.
1711
Степан Бандера, “Перше інтерв’ю провідника ОУН Степана Бандери з чужинними журналістами” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 637. 1951 року Сталін справді злякався війни із Західною Європою і наказав східноєвропейським сателітам нарощувати свої збройні сили. Див. Snyder, Bloodlands, 362.
1712
“Лист Степана Бандери,” весна 1951, ГДА СБУ ф. 13, спр. 372, т. 41, 389–423, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 2:568.
1713
“Протокол допроса захваченного парашютиста Матвиейко Мирона Васильевича,” 12 липня 1951, ГДА СБУ ф. 6, оп. 37, спр. 56232, 16–26, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:42.
1714
Бандера, Перспективи української революції, 512.
1715
Там само, 515.
1716
Див. Степан Бандера, “На півметі,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 604-9. Перша публікація Шлях перемоги, 3 травня 1959. Про українських націоналістів і про роль ядерної зброї в боротьбі з Радянським Союзом див. Rossoliński-Liebe, Erinnerungslücke Holocaust, 409, 415-16.
1717
Степан Бандера, “Третя світова війна і визвольна боротьба,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 226-27. Перша публікація Сурма, № 22–24, 1950.
1718
Степан Бандера, “Інтерв’ю німецькій радіостанції в Кельні зі Степаном Бандерою,” в Перспективи української революції, ред. Іванишин, 616. Перша публікація Шлях перемоги, № 43–44, 1954.
1719
Бандера, Інтерв’ю німецькій радіостанції, 612.
1720
Там само, 612.
1721
Документи НКВС-КДБ, які стосувалися вбивства Бандери і замаху на нього, досі засекречені. У відповідь на мій запит, надісланий до архіву ФСБ у Москві електронним листом (від 18 липня 2006 року) мене сповістили, що в архіві немає ніяких документів, які пов’язані з убивством Бандери.
1722
Стахів, Крізь тюрми, 217-18; Шумук, За східним обрієм, 429-33; Допит Горбового в Польщі 9 серпня 1947 року див. ГДА СБУ ф. 6, спр. 70138, т. 1, 179–184, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:596–601.
1723
Snyder, The RedPrince, 242-45.
1724
Чайковський, Московські вбивці, 8.
1725
“Handbuch der Emigration. Teil IV: Ukrainer,” 1 July 1953, ВАК, В 206/1080, 46. Записи слідства КДБ у справі Мороза див. “Протокол допроса задержанного Мороз Т.Т.,” 7 липня 1946, ГДА СБУ ф. 9, спр. 106, т. З, 5–7, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:495–515.
1726
Чайковський, Московські вбивці, 8. АК так само, як і ОУН, зазнала переслідувань від МДБ. Тому Стельмащук напевно не був членом АК, коли працював у МДБ. Див. “Handbuch der Emigration. Teil: Ukrainer,” 1 July 1953, ВАК, В 206/1080, 47.
1727
“Handbuch der Emigration. Teil: Ukrainer,” 1 July 1953, ВАК, В 206/1080, 47. У документі немає інформації, хто саме вбив Стельмащука, але історики ОУН(б) стверджували, що “Стельмащук пропав безвісти із Західної Німеччини.” Див. Чайковський, Московські вбивці, 9.
1728
Чайковський, Московські вбивці, 9; “Vemehmungsniederschrift Stefan Popel,” 7 February 1956, StM. Pol. Dir. München 9281, 86–87.
1729
Чайковський, Московські вбивці, 8–9; KGB ’s Operation “Karmen” Against Ukrainian Groups, 5–6, 07.06.1955, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, lv.
1730
“Vemehmungsniederschrift Stefan Popel,” 7 February 1956, StM. Pol. Dir. München 9281; KGB ’s Operation “Kannen” Against Ukrainian Groups: 3–4, 7 June 1955, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, lv. Українська комісія, створена ЗЧОУН для розслідування смерті Бандери, також вказувала на кілька спроб убивства Бандери; одна була організована Морозом 1946 року, інші — Забським (у 1948 р.), Легудою та Леманом (19511952 рр.). Див. Report of the investigating Commission, ASBML, 3113, 2.
1731
Investigation of Iaroslava Bandera, Melach and Chaja Gämse, Magdalena Winkelmann, 16 October 1959 BayHStA, Landeskriminalamt 272, 2, 4, 8, 9.
1732
“Sicherstellung einer Schußwaffe,” BayHStA, Landeskriminalamt 272, 1, 42.
1733
Допит Iaroslav Bentsal’, 16 October 1959, BayHStA, Landeskriminalamt 272, 13.
1734
Справа: Іван Кашуба про останні момента в життю Бандера, 4 січня 1960; NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, lv.
1735
“Інформації Пані Слави,” 5 November 1959, ASBML, 3100, 3.
1736
“Зізнання пластуна. До справи Людмили Стапенко,” ASBML, 3120, 4; “Зізнання пластуна. Члени проводу ЗЧОУН рівнож реагували на це,” ASBML, 3120, 5; “Зізнання друга Шума,” ASBML, 3142, 1.
1737
Record of Bandera’s dissection, 16 October 1959, BayHStA, Landeskriminalamt 272; Чайковський, Московські вбивці, 26.
1738
Про п’ять членів слідчої комісії ЗЧОУН і про приватних детективів з Бредфорда див. Чайковський, Московські вбивці, 37, 40; Investigation into the Death of Stepan Bandera, 24 June 1960, ASBML, 3158, 1.
1739
Допит Євгенії Мак, 17 October 1959, BayHStA, Landeskriminalamt 272, 23.
1740
Допит Roman Debryckyj and Osyp Ferelycz, 17 October 1959, BayHStA, Landeskriminalamt 272, 19,22.
1741
Document signed by Dr. Berg and Dr. Thoma, 2 December 1959, BayHStA, Landeskriminalamt 272.
1742
Attachment A to Egma 48874, 14.07.1960, NARA, RG 263, E ZZ-18, 4, Stepan Bandera Name File, 2v; Допит Iaroslav Bentsal’, 16 October 1959, BayHStA, Landeskriminalamt 272, 13.
1743
Attachment C to Egma 48874, 4 January 1960, NARA, RG 263, E ZZ-18, 2–3, Stepan Bandera Name File, 2v; From Chief of Base Munich to Chief SR, 2 May 1960, NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, lv; Attachment A to Egma 48874, 14 July 1960, NARA, RG 263, E ZZ-18, 15–16, Stepan Bandera Name File, 2v.
1744
1. Бречак, “Смерть на боннській псарні, "Радянська Україна, 21 жовтня 1959, 4; Б. Александров, “Несчастный случай или убийство?” Комсомольская правда, 22 октября 1959, 3.
1745
Stephan Liebholz to Gösta von Uexküll, 12 May 1960, BayHStA, Landeskriminalamt 272, 4; Допит Gösta von Uexküll, 9 November 1961, ВАК, В 362/10142, 349; “Ermittlungsbericht,” 19 October 1961, ВАК, В 362/10142, 253-56.
1746
12 жовтня 1959 року Миськів виїхав до Риму і повернувся до Мюнхена 16 жовтня. Див. “Anklageschrift gegen Bogdan Staschynskij,” 24 March 1962, ВАК, В 362/10137, 198b-199; Чайковський, Московські вбивці, 53; “Strafsache gegen Bogdan Staschynskij, 9 StE 4/62,” 19 October 1062, ВАК, В 362/10139, 562b.
1747
Чайковський, Московські вбивці, 45–46, 594-95.
1748
Чайковський, Московські вбивці, 37.
1749
ВАК, В 362/10551, 107.
1750
Допит Bohdan Stashyns’kyi, 6 September 1961, ВАК, В 362/10141, 34–37.
1751
Interrogations of Bohdan Stashyns’kyi, 6 September 1961, 7 September 1961, ВАК, В 362/10141, 38–39, 41–43. Про Михайла Стахура і вбивство Галана див. частину 8, параграф ‘Талан — радянський мученик і доблесний інтелектуал.”
1752
Допит Bohdan Stashyns’kyi, 7 August 1961, BA Koblenz, В 362/10141, 43; Допит Bohdan Stashyns’kyi, 1 September 1961, ВАК, В 362/10136, 4; Karl Anders, Mord auf Befehl: Der Fall Stachynskij (Tübingen: Fritz Schlichtenmayer, 1963), 17–19.
1753
Допит Bohdan Stashyns’kyi, 7 September 1961, ВАК, В 362/10141, 55–56; “Voruntersuchung gegen Bogdan Staschynskij,” 22 May 1962, ВАК, В 362/10137, 274.
1754
Допит Bohdan Stashyns’kyi, 7 September 1961, ВАК, В 362/10141, 59. Пізніше склад пігулки проаналізували західнонімецькі спеціалісти та встановили, що це була не протиотрута, як запевняли Сташинського в КДБ, а, швидше, транквілізатор. Див. “Свідчення професора доктора Мюллера,” в Чайковський, Московські вбивці, 247-48.
1755
“Anklageschrift gegen Bogdan Staschynskij,” 24 March 1962, ВАК, В 362/10137, 194v-5.
1756
Допит Bohdan Stashyns’kyi, 6 December 1961, ВАК, В 362/10143, 408-12; Документи від 4 та 6 грудня 1961 року про підготовку вибуху біля могили Коновальця, ВАК, В 362/10136, 116-17. Коновалець був убитий 23, а не 25 травня 1938 року.
1757
“Anklageschrift gegen Bogdan Staschynskij,” 24 March 1962, ВАК, В 362/10137, 195v-7v.
1758
Ibid, 198-8v.
1759
Psychiatrie opinion, Aktenzeichen BVU 7/61, 9 BJs 561/61, 5 March 1962, ВАК, В 362/10137, 209, 214; Допит Inge Pohl, 11 September 1961, ВАК, В 362/10141, 64.
1760
Допит Inge Pohl, 11 September 1961, ВАК, В 362/10141, 64.
1761
Ibid, 68–70; Psychiatrie opinion, Aktenzeichen BVU 7/61, 9 BJs 561/61, 05.03.1962, ВАК, В 362/10137,220.
1762
Допит Inge Pohl, 11 September 1961, ВАК, В 362/10141, 68–76.
1763
У берлінській лікарні Богдан дізнався, що дитина померла не від пневмонії, а захлинулася їжею, яку зригнула. Причиною стала неуважність няні. Див. “Voruntersuchung gegen Bogdan Staschinskij,” 24 January 1962, ВАК, В 362/10143, 558; Допит Inge Pohl, 11 September 1961, ВАК, В 362/10141, 76–78.
1764
Допит Inge Pohl, 11 September 1961, ВАК, В 362/10141, 78–80. Під час судового розгляду Інґе описувала свою втечу дещо інакше. Див. Чайковський, Московські вбивці, 238-39.
1765
“Bericht, GVS 160-7/71,” BStU, AK 2832/76, vol. 11, 122-24.
1766
“Stenografische Niederschrift,” 2, BStU, MfS ZAIG 10591, vol. 1.
1767
“Stenografische Niederschrift,” 3–4, BStU, MfS ZAIG 10591.
1768
BStU, AK 13460/86, vol. 3, 238-52.
1769
“Anklageschrift gegen Bogdan Staschynskij,” 24 March 1962, ВАК, В 362/10137, 198v-9; Чайковський, Московські вбивці, 53; “Strafsache gegen Bogdan Staschynskij, 9 StE 4/62,” 19 October 1962, ВАК, В 362/10139, 562v; Document of the Munich Police considering Lippolz’s letters to Gösta von Uexküll, 14 June 1960, Munich, BayHStA, Landeskriminalamt 272. Про Мисківа див. Opinion of Kriminal Oberamtmann Schmitt, 14 June 1960 Munich, BayHStA, Landeskriminalamt 272.
1770
Чайковський, Московські вбивці, 55–56; “Bart ab,” Der Spiegel, 29 November 1961, 32–34.
1771
BStU, MfS ZAIG 9677, vol. l;BStU, MfS HA IX/11, AK 2832/76, vol. 1.
1772
Про батальйон Нахтігаль див. стор. 190 і далі.
1773
Wachs, Der Fall, 206.
1774
Про розстріл польських професорів див. частину 4.
1775
Про пропаганду див. Wachs, Der Fall, 207-8. Про те, що службовці Нахтігаль знищували євреїв, див. ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 57, 17; Bruder, Den Ukrainischen Staat, 150.
1776
LN-W: Gerichte Rep. 350, vol. 1, 6–8.
1777
LN-W: Gerichte Rep. 350, vol. 5, 42; LN-W: Gerichte Rep. 350, vol. 14, 181-82. Див. також частину 4. Про ВНН див. Wachs, Der Fall, 212-13.
1778
Wachs, Der Fall, 219.
1779
Ibid, 226.
1780
Ibid, 267, 276.
1781
Радянська Україна 21 жовтня 1959, 4; Комсомольская правда, 22 жовтня 1959, 3. Таку саму карикатуру надрукували і кілька інших газет, наприклад, Neues Deutschland on 19 October 1959. Див. Wachs, Der Fall, 223.
1782
Протокол судового засідання див. Чайковський, Московські вбивці, 120–271.
1783
“Промова д-ра Міра,” в Чайковський, Московські вбивці, 297-303.
1784
“Слово Пані Дарії Ребет,” в Чайковський, Московські вбивці, 303-4.
1785
“Слово Наталки Бандери,” в Чайковський, Московські вбивці, 305-7.
1786
“Промова Чарльза Дж. Керстена,” в Чайковський, Московські вбивці, 311.
1787
«“Промова д-ра Ярослава Падоха,” в Чайковський, Московські вбивці, 316.
1788
“Промова оборонця Сташинського адвоката д-ра Зайделя,” в Чайковський, Московські вбивці, 323.
1789
“усне обґрунтування вироку,” Чайковський, Московські вбивці, 338, 340.
1790
Там само, 329, 334, 339.
1791
Letter from Dr. Helmuth Seydel to Generalbundesanwalt, 14 October 1964, ВАК, В 362/10557, 5; Letter from Inge Pohl, 29 November 1964, ВАК, В 362/10557, 65–66.
1792
Letter from Dr. Recken to Peter Stähle, 6 February 1969, ВАК, В 362/10140, 979.
1793
ВАК, В 362/10557, 5; ВАК, В 362/10557, 65–66.
1794
Цит. за William Taubman, Khrushchev: The Man and His Era (London: Free Press, 2005), 598. Див. також Aleksandr Fursenko and Timothy Naftali, 'One Hell of a Gamble': Khrushchev, Castro, Kennedy and the Cuban Missile Crisis 1958–1964 (London: John Murray, 1998), 334, 401. (Цит. у пер. H. Холмогорової за виданням У. Таубман, «Хрущев», М.: Молодая гвардия, 2008. - прим. видавця).
1795
Про ідеологічний аспект убивства Бандери див. частину 9.
1796
Чайковський, Московські вбивці, 341.
1797
“Специальное сообщение,” ГДА СБУ, ф. 16, оп. 33, спр. 36, 14–33, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 1:58–75.
1798
Олександр Корнійчук, “Смерть зрадникам України!” За радянську Україну, 31 липня 1941. На цю статтю оунівці звернули увагу в серпні 1941 року. Див. ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 42, 19.
1799
Див., наприклад, “Звернення до населення окупованих районів України,” Радянська Україна, 5 червня 1943, 1–2.
1800
Про листівку див. РГАСПИ ф. 17, оп. 125, д. 145, 13. Листівка про Хрущова на стор. 14.
1801
Никита Хрущев, Освобождение украинских земель от немецких захватчиков и очередные задачи восстановления народного хозяйства Советской Украины (Москва: Правда, 1944).
1802
Хрущев, Освобождение украинских земель, 6.
1803
Там само, 20–21.
1804
Про проблему ставлення до Голокосту в Радянському Союзі див. Weiner, Making Sense of War, 209-16, Johan Dietsch, Making Sense of Suffering: Holocaust and Holodomor in Ukrainian Historical Culture (Lund: Lund University, 2006), 101.
1805
Хрущев, Освобождение украинских земель, 6.
1806
Там само, 10.
1807
це також назва другої частини виступу. Див. Хрущев, Освобождение украинских земель, 15.
1808
Там само, 15.
1809
Там само, 16. У записі, в основу якого покладено промову Хрущова чи навіть, можливо, він є стенограмою цієї промови, ім’я «Бандера» і назва «бандерівці» трапляються частіше, ніж в опублікованій версії промови. Див. РГАСПИ ф. 17, оп. 125, del. 336, 2-31.
1810
Хрущев, Освобождение украинских земель, 16.
1811
Там само, 16. Хрущов інформував Сталіна про “українсько-німецких націоналістів” у листі від 15 листопада 1944 року. Див. “Товарищу Сталину, І. V.,” ЦДАГО ф. 1, оп. 23, спр. 1060, 1–5.
1812
3 цього питання див. також параграф “Конфлікт між ОУН-УПА і радянською владою” в частині 6.
1813
Motyka, Ukraińska partyzantka, 481.
1814
Statiev, Soviet Counterinsurgency, 250.
1815
Ibid, 480.
1816
Про публічні страти у селах через повішання див. Weiner, Making Sense of War, 177. Про страти через повішання у містах та інших населених пунктах див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 480-81; Redlich, Together and Apart, 142; “Testimony of Janina Kwiatkowska,” KAW, 11/1352, 7.
1817
“До учасників так званих ‘УПА’та ‘УНР’, 12 лютого 1944, Kiev,” (листівка підписана від імені Хрущов), ЦДАГО ф. 57, оп. 4, спр. 37, 267.
1818
Там само, 267. До 1950 року було оголошено принаймні ще шість амністій для партизанів УПА. Див. Bruder, Den Ukrainischen Staat, 232; Motyka, Ukraińska partyzantka, 435, 475.
1819
“Сорокамільйонний український вільний народ не дозволить, щоб якась мізерна купка бандитів перешкоджала йому мирно працювати,” Радянська Україна, 20 липня 1944, 3.
1820
“Остаточно добити рештки українсько-німецьких націоналістів,” Вільна Україна, 24 липня 1945, 1.
1821
Остап Вишня, “Наша земля! Радянська земля!” Вільна Україна, 6 лютого 1945, 5. Подібний випадок див. Михайло Ганькович, “Чому я порвав з бандерівцями,” Вільна Україна, 15 травня 1945, 7.
1822
“До всіх обдурених, що перебували у лісах і схронах — наш заклик,” Вільна Україна, 18 лютого 1945, 4.
1823
Є.Ч. Грушко, “їх жде розплата,” Радянська Україна, 20 липня 1944, 3.
1824
Цит. за Anatol Goldberg, Ilya Ehrenburg: Writing, Politics and the Art of Survival (London: Weidenfeld and Nicolson, 1984), 197.
1825
Статтю про радянський патріотизм в Україні див. Микола Тихонов, “Патріотизм українського народу,” Радянська Україна, 12 грудня 1944, 2, або С. Колеснікова, “Ленін і Сталін про радянський патріотизм,” Радянська Україна, 18 лютого 1945.
1826
Див., наприклад, “Повідомлення надзвичайної Державної Комісії про руйнування, грабежі та злочинства німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників у місті Рівне та Рівненській області,” Радянська Україна, 9 травня 1944, 3; “Повідомлення надзвичайної Державної Комісії про злодіяння німців на території Львівської області,” Вільна Україна, 29 грудня 1944, 2–4; “Помста і смерть фашистським загарбникам! Повідомлення надзвичайної Державної Комісії про злодіяння німців на території Львівської області — грізний обвинувальний акт фашистським злочинцям,” Вільна Україна, 5 січня 1945, 3. Про Надзвичайну державну Комісію див. Sorokina, People and Proceedures.
1827
“Посилити ідейно-політичну роботу в західних областях,” Радянська Україна, 29 жовтня
1944, 1.
1828
Там само, 1. Цю статтю передруковували інші газети. Див., наприклад, Вільна Україна, З листопада 1944, 2.
1829
Ярослав Галан, “В чорній ямі зради і злочинів,” Радянська Україна, 17 листопада 1944, 2.
1830
Володимир Беляев, “Багаття фашистської інквізиції,” Радянська Україна, 8 грудня 1944, 3.
1831
О. Касименко, “Українсько-німецькі націоналісти — найлютіші вороги українського народу,” Радянська Україна, 10 грудня 1944. Цю статтю передруковували інші газети, як-от, Вільна Україна, 13 грудня 1944, 2–3. Ще один автор, який пов’язував ОУН-УПА з українськими націоналістами часів Першої світової війни, — це П. Лісовий, “Німецькі фашисти — хазяї українських націоналістичних запроданців,” Вільна Україна, 20 лютого 1945, 4.
1832
Василь Осічинський, “Підлі з підлих,” Радянська Україна, 6 лютого 1945, 3.
1833
Ярослав Галан, Люди без батьківщини (Київ: Дніпро, 1967), 94.
1834
“Покінчимо з ворогами польського народу,” Радянська Україна, 7 лютого 1945, 4.
1835
“Польсько-фашистські бандити під маскою демократів,” Радянська Україна, 21 червня
1945. Про співпрацю АК з німцями див. Tadeusz Piotrowski, Poland’s Holocaust: Ethnie Strife, Collaboration with Occupying Forces and Genocide in the Second Republic, 1918–1947 (Jefferson, NC: McFarland, 1998), 88–89. Про націоналізм і антисемітизм в АК див. Frank Golczewski, “Die Heimatarmee und die Juden,” in Die polnische Heimatarmee: Geschichte und Mythos der Armia Krajowa seit dem Zweiten Weltkrieg, ed. Bernhard Chiari (Munich: Oldenbourg Wissenschaftsverlag, 2003), 635-76, especially 664.
1836
Wippermann, Faschismus: Eine Weltgeschichte, 9.
1837
Див. Amar, A DisturbedSilence, 158-84.
1838
Радянська Україна, 16 березня 1945; Вільна Україна, 20 березня 1945.
1839
Іван Мех, “Хлібом та коштами ми б’єм ворога,” Вільна Україна, 12 листопада 1944, 3.
1840
Іван Турок, “Знищимо бандитів бандерівців,” Вільна Україна, 12 листопада 1944, 3.
1841
М.Г. Трегуба, “Повністю знищити фашистських блюдолизів — українсько-німецьких націоналістів,” Вільна Україна, 2 грудня 1944, 3.
1842
Ольга Соболь, “Вирвати з корінням бандерівську нечисть!” Вільна Україна, 3 грудня 1944, 3.
1843
Ярослав Галан, “Чому немає імення,” Вільна Україна, 19 листопада 1944.
1844
Д.З. Мануїльський, “Українсько-німецькі націоналісти на службі у фашистської Німеччини,” Вільна Україна, 13 січня 1945, 4.
1845
Snyder, Bloodlands, 115.
1846
Раупе, A History of Fascism 1914–1915, 124.
1847
Мануїльський, “Українсько-німецькі націоналісти,” 5. Про куркулів як головну опору “німецько-українських націоналістів” у радянській ідеології див. також Павло Животенко, “Каїнове плем’я,” Вільна Україна, 14 вересня 1946, 3.
1848
“Повертайтеся до мирної праці, знищуйте продажних агентів Гітлера — бандерівців!” Вільна Україна, 2 лютого 1945, 4.
1849
В. Колісник, ‘“Під чужими прапорами,” Вільна Україна, 30 серпня 1947, 6.
1850
Павло Животенко, “Куркулі — люті вороги трудового селянства,” Вільна Україна, 19 жовтня 1947,3.
1851
Мануїльський, “Українсько-німецькі націоналісти,” Вільна Україна, 13 січня 1945, 5.
1852
Там само, 5. Слова Мануїльського про святий меч згодом процитували (схоже до того, як цитують слова поета) іншим учасникам антиоунівського дискурсу. Див., наприклад, Володимир Конвісар, “Слово про тих, що підняли меч священний,” Вільна Україна, 24 березня 1945, 6.
1853
Там само, 5–6.
1854
Іван Грушецький, “До кінця знищимо наймитів Гітлера — банду українсько-німецьких націоналістів,” Вільна Україна, 16 січня 1945, 3.
1855
“Лист до задуреного,” Вільна Україна, 10 лютого 1945, 5.
1856
Там само, 5.
1857
Володимир Расович, “3 хрестом чи з ножем?”, Вільна Україна, 8 квітня 1945, 5–6. Про псевдонім Галана див. Motyka, Ukraińska partyzantka, 420.
1858
Див. Кость Гуслистий, “3 історії боротьби українського народу проти церковної унії,” Вільна Україна, 7 липня 1945, 4–5.
1859
Володимир Конвісар, “Провідники до прірви,” Вільна Україна, 13 квітня 1945, 6.
1860
Осип Мстиславець, “Людоїд Донцов та інші…” Вільна Україна, 19 червня 1946, 5.
1861
Андрій Мельник, “Нехай схаменуться, поки не пізно,” Вільна Україна, 23 травня 1945, 5.
1862
марія Пончин, “Допоможемо викрити ворогів,” Вільна Україна, 23 травня 1945, 5.
1863
Михайло Гірчук, “Бандерівці в усьому допомагали німцям,” Вільна Україна, 23 травня 1945, 5.
1864
Мар’ян Хмарний, “Вітаємо звернення Радянського уряду,” Вільна Україна, 23 травня 1945, 5.
1865
Грицько Коваль, “Допоможемо викривати бандитів,” Вільна Україна, 25 травня 1945, 3.
1866
Дмитро Станько, “Виходьте з лісів!” Вільна Україна, 25 травня 1945, 3.
1867
Олександра Пастушна, “Ми, жінки — велика сила!” Вільна Україна, 1 червня 1945, 3.
1868
А.М. Агалакова, “Я стала трактористкою,” Вільна Україна, 1 червня 1945, 3.
1869
1. П. Сента, “За розквіт нашого радянського життя,” Вільна Україна, 1 червня 1945, 4.
1870
Олена Микитенко, “Старанно підготуватися і провести жнива,” Вільна Україна, 2 червня 1945,4.
1871
Див., наприклад, “В день всенародного торжества — Свята Перемоги наше спасибі рідному Сталіну!” Вільна Україна, 9 травня 1945, 3; “Narod slavyt’ vozhdia,” Вільна Україна, 28 липня 1945, 1; Ф. Полкунов, “Товариш Сталін — великий вождь радянського народу,” Вільна Україна, 12 жовтня 1947, 2.
1872
Див., наприклад, “100-тисячний мітинг у Львові,” Вільна Україна, 4 травня 1945, 6.
1873
Вільна Україна, 24 липня 1945, 5.
1874
Вільна Україна, 31 липня 1945, 1.
1875
Вільна Україна, 27 липня 1945, 1.
1876
Статті про Нюрнберзький процес і Бандеру див. “До суворої і справедливої кари кличе невинна кров,” Вільна Україна, 22 лютого 1946, 4; Петро Карманський, “Покладемо кінець!” Вільна Україна, 22 лютого 1946, 4; В.М. Паньків, “Зрадників на суд народу!” Вільна Україна, 6 березня 1946, 5.
1877
Див. частину 6, параграф “Операція Rollback.”
1878
Snyder, Bloodlands, 115.
1879
Радянська Україна, 24 січня 1948, 4.
1880
Про антисемітизм у Радянському Союзі див. Snyder, Bloodlands, 339-77.
1881
Кто такие бандеровцы и за что они борются (ОУН под руководством Степана Бандеры, 1948); Хто такі бандерівці і за що вони борються (Київ, Львів: ОУН, 1950).
1882
Хто такі бандерівці, 5–6.
1883
Там само, 27.
1884
Там само, 4.
1885
Там само, 5.
1886
Там само, 9.
1887
Там само, 11.
1888
Там само, 11.
1889
Там само, 16.
1890
Там само, 18, 21.
1891
Там само, 22, 23.
1892
Там само, 25.
1893
Маша Міщенко, “Суперечливий герой Бандера: писав зухвалі листа Гітлеру і збиткувався з Ганді,” unian.ua, 2 січня 2013, цит. за URL: http://maxpark.com/community/ukraine/ content/1742683.
1894
П.С. Гончарук, 3 історії колективізації сільського господарства західних областей Українська РСР (Київ: Наукова думка, 1976). Видання можна знайти в кількох бібліотеках України та інших країн. Інші книги 34 ОУН, які опублікували під радянськими обкладинками: постанови П ’ятого Великого Збору ОУН у книзі Матеріали XXVз 'їзду Комуністичної партії України (Київ: Політвидав України, 1976), а також збірку статей Ярослави Стецько, Євгена Орловського, Олега Дніпровського та інших — у книзі Переяслав-Хмель-ницький і його історичні пам'ятки (Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1972).
1895
Motyka, Ukraińska partyzantka, 560; Юрій Мельничук, Ярослав Галан: Літературно-критичний нарис (Київ: Радянський письменник, 1951), 14–15; Віталій Масловський, Зброя Ярослава Галана (Львів: Каменяр, 1982), 8-15.
1896
Найважливіші публікації Галана: “3 хрестом чи з ножем?”, (під псевдонімом Володимир Расович), Вільна Україна, 8 квітня 1945, 5; Люди без батьківщини (Київ: Державне видавництво художньої літератури, 1952); На службі у Сатани (Київ: Державне видавництво художньої літератури, 1952); Лицарі насильства і зради (Київ: Радянський письменник, 1973).
1897
Motyka, Ukraińska partyzantka, 562.
1898
Ibid, 562.
1899
“Допит Богдана Сташинського,” 6 and 7 September 1961, BA Koblenz В 362/10141, 38–39, 41–43; Motyka, Ukraińska partyzantka, 564-66. Про ім’я Лукашевича див. “Судовий процес у справі учасника оунівської банди Стахура — вбивці письменника Ярослава Галана,” Ленінська молодь, 18 жовтня 1951, 1.
1900
Ленінська молодь, 18 жовтня 1951, 1–2; Львовская правда, 16 жовтня 1951, 3–4; Вільна Україна, 16 жовтня 1959, 3; Вільна Україна, 17 жовтня 1959, 3.
1901
“Судовий процес у справі учасника оунівської банди Стахура — вбивці письменника Ярослава Галана,” Ленінська молодь, 18 жовтня 1951, 1–2; “Судебный процесе по делу участника оуновской банды Стахура — убийцы писателя Ярослава Галана,” Львовская правда, 16 жовтая 1951, 3.
1902
Біографії Галана і присвячені йому історико-літературні публікації: Юрій Мельничук, Ярослав Галан: Літературно-критичний нарис (Київ: Радянський письменник, 1951); Анатолий Елкин, Ярослав Галан (Москва: Советский писатель, 1955); Григорій Кулінчук, Ярослав Галан (Київ: Дніпро, 1965); Владимир Беляев, Анатолий Елкин, Ярослав Галан (Москва: Молодая гвардия, 1971); Ярослав Галану фотографіях (Lviv: Kameniar, 1977); Л.А. Дашківська, Ярослав Галан і театр (Київ: Наукова думка, 1978); Віталій Масловський, Зброя Ярослава Галана (Львів: Каменяр, 1982).
1903
Б. Василевич, Ноет Ярослава Галана (Львів: Каменяр, 1967).
1904
Леонид Луков (режисер), Об этом забыть нельзя, Киностудия им. Горького, 1954.
1905
Валерий Исаков (режисер), До последней минуты, Одеська кіностудія, 1973.
1906
Grzegorz Rossoliński-Liebe, “Der Raum der Stadt Lemberg in den Schichten seiner politischen Denkmäler” Kakanien Revisited, 20 December 2009: 7.
1907
Яків Петельник, Юрій Скрипченко, Літературно-меморіальний музей Ярослава Галана (Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1996), 3-36. Див. також Д. Сапіга, Літературно-меморіальний музей Ярослава Галана (Львів: Каменяр, 1975), 5-15.
1908
Петельник, Літературно-меморіальний музей, 36. 1975 року в путівнику музею йшлося, що праці Галана перевидавалися сімдесят разів тиражем у два з половиною мільйона екземплярів. Див. Сапіга, Літературно-меморіальний музей, 15.
1909
Павло Житенко, “Смерть і вічне прокляття бандитам!” Вільна Україна, 16 червня 1946, 6.
1910
David Marples, Heroes and Villains. Creating National History in Contemporary Ukraine (Budapest: Central European University Press, 2007), 155, 158; Rossoliński-Liebe, Der Raum der Stadt, 7.
1911
30 грудня 1952 року Міністерство культури Української РСР заборонило спорудження пам’ятників без узгодження з владою. Див. К. Крепкій, заввідділу пропаганди в обкомі КПУ — М.К. Лазуренко, секретарю обкому КПУ, березень 1957, ДАЛО, ф. З, оп. 6. спр. 97, 40.
1912
ДАЛО, ф. З, оп. 6, спр. 97, 39–40.
1913
ДАЛО, ф. З, оп. 10, спр. 111, 22.
1914
Я розглядав тільки райони Львівської області. Пам’ятники в честь Червоної армії, не занесено до цього переліку, cf. ДАЛО, ф. З, оп. 10. спр. 111, 7-82. Статистичні дані, які стосуються відповідних пам’ятників в інших областях Західної України, можуть відрізнятися від цих.
1915
ДАЛО, ф. З, оп. 10, спр. 111, 7, 8, 9, 24, 25, 45.
1916
Там само, 9, 13–14, 16–17, 18, 20, 36, 46, 49, 52, 56, 57. На меморіальній дошці пам’ятника в Пустомитах “українські націоналісти” не згадуються, але секретар КПУ в Пустомитів-ському районі заявив, що пам’ятник — присвячений жертвам “німецьких фашистів і українських націоналістів.
1917
Там само, 57–59, 63, 65, 66, 69, 82.
1918
Повний список пам’ятників у Львівській області див. ДАЛО, ф. З, оп. 10, спр. 111, 7-82.
1919
Книгу у співавторстві див. Владимир Беляев, Михаил Рудницкий, Под чужими знамёнами (Москва; Красное знамя, 1954).
1920
Див., наприклад: Євген Шеремет, Українці за фахом (Київ: Товариство “Україна,” 1980), 4; Клим Дмитрук, Без Батьківщини (Kiev: Київ: Дніпро, 1984), 1Ö1.
1921
Дмитрук, Без Батьківщини, 126.
1922
Владимир Беляев, Формула яда (Москва: Советский писатель, 1972), 42. Сам документ див. стор.181 і вище ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 15–89. Чорні списки див. ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 58.
1923
Дмитрук, Без Батьківщини, 48; Беляев, Под чужими знаменами, 39–40; Владимир Беляев, Я обвиняю! (Москва: Издательство политической литературы, 1978), 57; Dieter Schenk, Der Lemberger Professorenmord und der Holocaust in Ostgalizien (Bonn: Dietz, 2007), 255; Wachs, Der Fall, 207-8.
1924
Про Трощинського див., наприклад, В.П. Трощинський, Найманці фашизму: (Українські буржуазні націоналісти на службі гітлерівців у міжвоєнний період 1921–1939 рр.) (Київ: Наукова думка, 1981). Про Чередниченко див., наприклад, Віталій Чередниченко, Націоналізм проти нації (Київ: Політвидав України, 1970), і Анатомія зради. Український буржуазний націоналізм — знаряддя антирадянської політики імперіалізму (Київ: Політвидав України, 1978). Слова Нордена цитуються як джерела див. Чередниченко, Націоналізм проти нації, 94.
1925
Дмитрук, Без Батьківщини, 52, 83, 99, 104; Беляев, Под чужими знамёнами, 4L
1926
Р. Shafeta, People and Cains: Essays, Articles, Pamphlets (Kiev: Politvidav Ukraini Publishers, 1982), 79–80.
1927
Дмитрук, Без Батьківщини, 63–65. Про ототожнення нацизму та сіонізму в радянському дискурсі див. Dietsch, Making sense, 109.
1928
Per Anders Rudling, “Anti-Semitism and the Extreme Right in Contemporary Ukraine,” Mapping the Extreme Right in Contemporary Europę. From Local to Transnational, ed. Andrea Mammone, Emmanuel Godin, and Brian Jenkins (London: Routledge, 2012), 191-92; Snyder, Bloodlands, 348-49.
1929
В. Сичевський (режисер), Народ звинувачує, Укркінохроніка,1959.
1930
А. Федорів (режисер), Відколи пам’ятає історія, Укркінохроніка, 1969.
1931
Л. Удовенко (режисер), Вбивця відомий, Київнаукфільм, 1972.
1932
Ф. Карпинский (режисер), С маршрута не вернулись, Укркінохроніка 1975.
1933
Є. Татарець (режисер), Войовничі атеїсти, Укркінохроніка 1985.
1934
Про публікації ОУН-УПА в Чехословаччині див. Michał ŚmigeT, Banderovci па Slovensku 1945–1947. Niektóre aspekty pósobenia jednotiek Ukrajinskej povstaleckej armady na ńzemi krajiny (Bańska Bystrica: Katedra historie Fakulty humanitnych vied Univerzity Mateja Bela, 2008), 9-43.
1935
Grzegorz Motyka, “Obraz Ukraińca w literaturze Polski Ludowej,” in Problemy Ukraińców w Polsce po wysiedleńczej akcji “Wisła" 1947 roku, ed. Włodzimierz Mokry (Cracow: Szwajpolt Fioł, 1997), 216.
1936
Jan Gerhard, Łuny w Bieszczadach (Warsaw: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1959). Справжнє ім’я див. Grzegorz Motyka, ‘“Łuny w Bieszczadach’ Jana Gerharda a prawda historyczna,” Problemy Ukraińców, ed. Mokry, 161.
1937
Ewa Patelska and Czesław Patelski, Ogniomistrz Kaleń, Zespół Filmowy Studio, 1961.
1938
Ogniomistrz Kaleń. Інші популярні романи — Henryk Cybulski, Czerwone noce (Warsaw: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1969), i Tadeusz Kruk, Karabin i menażka (Warsaw: Czytelnik, 1964).
1939
Шумук, За східним обрієм, 441.
1940
Юрій Мельничук, “Бандерівських головорізів покарано,” в Слуги жовтого диявола, ред. Юрій Мельничук (Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1957), 36–37.
1941
Юрій Мельничук, “Під чужим порогом,” в Продай-дуиіі, ред. Юрій Мельничук (Львів: Каменяр, 1967), 164-71. Про звинувачення див. LN-W: Gerichte Rep. 350, vol. 1, 6–9, і частину 7.
1942
Шлях перемоги, 18 жовтня 1959, 1.
1943
“Борець, Провідник і Символ,” “У глибокому смутку…,” Гомін України, 24 жовтня 1959, 1,6.
1944
Дмитро Степовик, Скульптор Михайло Черешньовський: Життя і творчість (Київ: Видавництво імені Олеги Теліги, 2000), 89.
1945
“Cтепан Бандера, ” Українська думка, 22 жовтня 1959, 1–2.
1946
Про гордість бути бандерівцями див. “Перед маєстатом смерті св. п. Степана Бандери,” Українська думка, 19 жовтня 1959, 3. Про невдоволення, яке виникає з приводу згадки Бандери та ОУН-УПА у контексті військових злочинів, зокрема, про наголошення на радянських, польських та німецьких злодіяннях проти українців, див. “Ганебний вчинок поляка,” Українська думка, 5 листопада 1959, 1.
1947
“Степан Бандера і його очорнювачі,” Українська думка, 12 листопада 1959, 1; “Ганебний вчинок поляка,” Українська думка, 5 листопада 1959, 1.
1948
Список населених пунктів, у яких 1959 року відбулися комеморації Бандери: Амберг, Амстердам, Бостон, Брентфорд, Буенос-Айрес, Буффало, Калгарі, Чатем, Чикаго, Клівленд, Куритиба, Денвер, Детройт, Дюссельдорф, Едінбург, Едмонтон, Флін-Флон, Франкфурт, Гамільтон, Інсбрук, Джерсі-Сіті, Клагенфурт, Ландсгут, Лайтбридж, Льєж, Лондон, Манчестер, Монс, Монреаль, Мюнхен, Нью-Йорк, Ноттінгем, Оснабрюк, Оттава, Париж, Філадельфія, Піттсбург, Порт-Артур, Порт-Вільям, Регенсбург, Регіна, Сан-Паулу, Саскатун, Садбері, Торонто, Ванкувер, Відень, Веллінгтон, Вінніпег.
1949
“Поминальні Богослужіння в церквах Торонто,” Гомін України, 24 жовтня 1959, 6; “У пошану провідникові,” Гомін України, Торонто, 31 жовтня 1959, 7; Гомін України, 7 листопада 1959, 3; Гомін України, 14 листопада 1959, 5–6; Чайковський, Московські вбивці, 512-30.
1950
Чайковський, Московські вбивці, 504-12.
1951
“Свято УПА під знаком смерті сл. п. С. Бандери;” Гомін України, 24 жовтня 1959, 7.
1952
“Жалобна академія в пам’ять Степана Бандери, 13.12.1959,” ASBML, 1638.
1953
“Остання дорога Провідника Бандери,” Гомін України, 31 жовтня 1959, 1. Див. також фотографії в Гомін України, 31 жовтня 1959, 1; Свобода, 31 жовтня 1959, 1; Українська думка, 29 жовтня 1959, 1.
1954
“Слово Ярослава Стецька над відкритою могилою сл. п. Степана Бандери,” Українська думка, 22 жовтня 1959, 1–2; “Слово Ярослава Стецька над могилою С. Бандери,” Шлях перемоги, 25 жовтня 1959, 1.
1955
“У поклоні Провідникові,” Гомін України, 7 листопада 1959, 3.
1956
Там само, 3.
1957
“У поклоні Провідникові,” Гомін України, 14 листопада 1959, 5.
1958
Там само, 6.
1959
Ольга Лубська, “Степанові Бандери,” Шлях перемоги, 1 листопада 1959, 1.
1960
Леонід Полтава, “На смерть Степана Бандери,” Гомін України. Література і мистецтво, 7 листопада 1959, 2.
1961
Чайковський, Московські вбивці, 570-81.
1962
“Прага зрадила убивців,” Гомін України. Література і мистецтво, 7 листопада 1959, 2.
1963
Див., наприклад, Гомін України, 14 листопада 1959, 1. Газети, які контролювали 34ОУН, також публікували фотографії інших лідерів ОУН-УПА. Фотографію погруддя Романа Шухевича див., наприклад, Гомін України, 5 березня 1960, 1.
1964
Дмитро Донцов, “Ім’я-символ,” Гомін України, 14 листопада 1959, 2.
1965
“Помер Анте Павелич,” Гомін України, 23 січня 1960, 7.
1966
Там само, 7.
1967
Stanislava Kolkovä, “Das Bild von Jozef Tiso als ‘Führer mit christlichem Antlitz’ und ‘Symbol der slowakischen Unabhängigkeit in Vergangenheit und Gegenwart — Versuch einer Annährung,” in Der Führer im Europa, ed. Ennker, 271.
1968
“Вечір споминів про Степана Бандеру в Калгарах,” Гомін України, 5 березня 1960, 2.
1969
“ Див., наприклад, “Розмова з гістьми з-за океану,” Гомін України, 2 грудня 1963, 3.
1970
„g зелені Свята на могилах Героїв,” Шлях перемоги, 11 травня 1960, 1.
1971
“Звернення Проводу Закордонних Частин ОУН,” Гомін України, 15 жовтня 1960, 1.
1972
“Єдина реальна визвольна концепція,” “Його діло не вмерло ніколи,” “Невгнутому борцеві,” Гомін України, 15 жовтня 1960, 2.
1973
“Свято УПА і річниця смерті сл. п. С. Бандери,” Гомін України, 22 жовтня 1960, 1, 5.
1974
“Монтреаль в поклоні сл. п. С. провідникові Ст. Бандері,” Гомін України, 22 жовтня 1960, 5; “У першу річницю смерті сл. п. провідника С. Бандери,” Гомін України, 29 жовтня 1960, 2; “У річницю смерті сл. п. С. Бандери,” Гомін України, 5 листопада 1960, 7; “У річницю смерті сл. п. С. Бандери,” Гомін України, 5 листопада 1960, 7; “У поклоні Провідникові,” Гомін України, 16 січня 1961, 6; “У першу річницю смерті С. Бандери,” Гомін України, 28 жовтня 1960, 7; “Десятиріччя сумівської діяльності в Клівленді,” Шлях перемоги, 22 січня 1960, 3.
1975
“Нове видання марок Підпільної Пошти України,” Шлях перемоги, 15 жовтня 1961, 2.
1976
“У другі роковини смерті Провідника,” Шлях перемоги, 5 листопада 1961, 5; Шлях перемоги, 12 листопада 1961, 5; Шлях перемоги, 19 листопада 1961, 5; “День УПА і роковини смерті Ст. Бандери,” Гомін України, 28 жовтня 1961, 6; “В поклоні сл. пам. Степанові Бандері,” Шлях перемоги, 10 грудня 1961, 5.
1977
“У другі роковини смерті Провідника,” Шлях перемоги, 12 листопада 1961, 5.
1978
“Bart ab,” Der Spiegel, 29 November 1961, No. 49, 32–34; “Заява проводу 34 ОУН перед представниками чужинецької преси,” Шлях перемоги, 26 листопада 1961, 1.
1979
“Вбивник Бандери викритий!” Шлях перемоги, 26 листопада 1961, 1, 4; “Вбивники в уряді СРСР,” Шлях перемоги, 3 грудня 1961, 1.
1980
“На суд московських злочинців!” Шлях перемоги, 3 грудня 1961, 1.
1981
Шлях перемоги, 26 листопада 1961, 1.
1982
“Черговою жертвою московського терору мав бути Ярослав Стецько,” Шлях перемоги, З грудня 1961, 1; Петро Кізко, “Замало помсти,” Шлях перемоги, 3 грудня 1961, 3.
1983
Сімдесят шість демонстрацій відбулися в Європі, п’ятдесят — у Канаді і США, три — в Аргентині і Бразилії, три — в Австралії. Див. Чайковський, Московські вбивці, 71–72, 596-98. Див. також “Натавровуємо московських злочинців!” Шлях перемоги, 17 грудня 1961, 3–4; Шлях перемоги, 24 грудня 1961, 3; Шлях перемоги, 7 січня 1962; Шлях перемоги, 21 січня 1962, 3;ASBML, 1636.
1984
Чайковський, Московські вбивці, 596.
1985
Там само, 70–71; “Спалили більшовицький прапор,” Шлях перемоги, 17 грудня 1961, 1.
1986
“На Фонд визвольної боротьби ім. Степана Бандери,” Гомін України, 7 листопада 1959, 5; Гомін України, 5 березня 1960, 5; Гомін України, 2 квітня 1960, 6.
1987
Чайковський, Московські вбивці, 76–77, 601-3.
1988
Stepan Lenkavs’kyi, Murdered by Moscow: Petlura, Konovalets, Bandera, three leaders of the Ukrainian National Liberation Movement, Assassinated at the Orders of Stalin and Khrushchov (London: Ukrainian Publishers, 1962); Petlura, Konowalez, Bandera: Von Moskau ermordet (Munich: Ukrainischer Verlag, 1962); Russischer Kolonialismus in der Ukraine: Berichte und Dokumente (Munich: Ukrainischer Verlag, 1962).
1989
Про Ленкавського див. частини 1 і 4.
1990
“Український Народний Дім ім. Степана Бандери у Вілья-Аделіна,” Шлях перемоги, 22 липня 1962, 5.
1991
Rossoliński-Liebe, Celebrating Fascism, 12. Про табір «Веселка» див. “Табір Веселка,” Гомін України, 17 вересня 1980, 11.
1992
“Дещо про М. Черешньовського,” Шлях перемоги, 2 вересня 1962, 3; Степовик, Скульптор Михайло Черешньовський, 147-48; “Національна маніфестація в Елленвіллі,” Шлях
перемоги, 5 серпня 1962, 1. Tania Sawa-Priatka: А Short History of the Ukrainian American Youth Association’s “Oselia'’ on the Occasion oflts 50th Anniversary, URL: http://www.cym. org/us/ellenville/Oselia50_UWarticle.asp (дата звернення 30.05.2011), вперше опубліковано в America, 21 May 2005.
1993
“Національна маніфестація в Елленвіллі,” 1.
1994
“Вшанували пам’ять Провідника,” Шлях перемоги, 4 листопада 1962, 5; “В третю річницю смерті сл. п. Ст. Бандери,” Шлях перемоги, 11 листопада 1962, 3; Шлях перемоги, 18 листопада 1962, 3; “Ні на крок не відступимо,” Шлях перемоги, 18 листопада 1962, 5; “У поклоні лицарям,” Шлях перемоги, 2 грудня 1962, 5; ASBML, 1629.
1995
Див., наприклад, “Так вбила Москва полк. Коновальця,” Шлях перемоги, 12 жовтня 1962, 3; “3 наказу ЦК партії та уряду в Москві Сташинський замордував Провідника ОУН, сл. п. Степана Бандера,” Шлях перемоги, 14 жовтня 1962, 1, 4; “Великі люди велика стратегія,” Шлях перемоги, 14 жовтня 1962, 2.
1996
“Хрущова на міжнародний суд!” Шлях перемоги, 28 жовтня 1962, 4.
1997
Т. Зарицький, “На початку була зрада,” Шлях перемоги, 4 листопада 1962, 4. Таку саму характеристику див. Ст. Шумський, “Новітній московський яничар,” Шлях перемоги, 18 листопада 1962, 2; Petro Kizko, “Чи тільки помічник,” Шлях перемоги, 25 листопада 1962, 2.
1998
“Die Sache Banderas wird siegen,” ASBML, 2106, 2; “Bandera ist die Ukraine,” ASBML, 2113, 1. Артур Фурман, Кров і вугілля (Мюнхен: Українське видавництво, 1961); Артур Фурман, Під прапором Бандери (Лондон: Українське видавництво, 1964).
1999
А. Фурман “Протест в Карлсруе — це зброя,” Шлях перемоги, 4 листопада 1962, 4.
2000
“Протимосковські демонстрації,” Гомін України, 31 жовтня 1964, 2; “Вашінгтон під знаком Бандери,” Гомін України, 7 листопада 1964, 4, 8. Про траурні зібрання див. “У 5-річ-чя смерті Степана Бандери,” Гомін України, 31 жовтня 1964, 3, 5; “3 українського життя в світі,” Гомін України, 31 жовтня 1964, 6; “У 5-річчя смерті Степана Бандери,” Гомін України, 7 листопада 1964, 3, 7.
2001
“у 5.річчя смерті Степана Бандери,” Гомін України, 7 листопада 1964, 3.
2002
“Memorial Service in Honour of Comeliu Codreanu,” ABN Correspondence Vol. XVIII, No. 1 (1967): 37.
2003
Стецько, 30 червня 1941, 9-11, 182, 246.
2004
“На пошану провідника ОУН Ст. Бандери,” Гомін України, 25 жовтня 1969, 1.
2005
Там само, 1, 4.
2006
“Вшанування пам’яті Ст. Бандери,” Гомін України, 11 жовтня 1969, 1, 4; “У десяту річницю смерті сл. п. Ст. Бандери,” Гомін України, 11 жовтня 1969, 2, 7; “Святкування в Монреалі,” “Панахида в Торонто,” Гомін України, 25 жовтня 1969, 1; “У десяту річницю смерті С. Бандери,” Гомін України, 15 листопада 1969, 3, 7, 13; “У десяту річницю смерті С. Бандери,” Гомін України, 22 листопада 1969, 9.
2007
“Десяті роковини смерті Бандери,” Ukrainian News, 23 October 1969, 5. Про надання Стецькові звання почесного громадянина Вінніпега див. “Former Prime Minister of Ukraine — Honoraty Citizen of Ukraine,” ABN Correspondence, Vol. VXIII, No. 3 (1967): 31.
2008
Див. іл. Ха 251, фотографія із зібрання в TShLA.
2009
“у Вашингтоні відзначили маніфестацією 10-ліття вбивства Степана Бандери,” Гомін України, 25 жовтня 1969, 1.
2010
“Протибільшовицька демонстрація у Нью-Йорку,” Гомін України, 22 листопада 1969, 1, 4.
2011
Гомін України, 12 жовтня 1974, 1.
2012
“Вістки з Аргентини,” Гомін України, 16 листопада 1974, 7.
2013
ABN Correspondance Vol. XXIV, No. З (1973).
2014
“Великий мислитель націоналізму,” Гомін України, 29 березня 1974, 3.
2015
“Шляхом великого мислителя — революціонера” Гомін України, 30 березня 1983, 1; “Dmytro Dontsov — philosopher, ideologist, political thinker,” Гомін України, 30 березня 1983, 2; “В 10-ту річницу смерті Д. Донцова,” Гомін України, 6 квітня 1983, 11; “Дмитро Донцов — ідеолог визвольної боротьби,” Література і мистецтво. Місячний додаток Гомону України, жовтень 1983, 1–2.
2016
“Святкове відзначення ОУН,” Гомін України, 3 жовтня 1979, 1.
2017
“Степан Бандера — прапор української революції,” Гомін України, 10 жовтня 1979, 1.
2018
Любомир Рихтицький, “Убити символ неможливо,” Гомін України, 10 жовтня 1979, 2.
2019
“Дух Бандери кличе всіх нас,”Гомін України, 10 жовтня 1979, 3.
2020
Див. оголошення в Гомін України, 19 вересня 1979, 1.
2021
“Мюнхен у 20-ліття скритовбивства Степана Бандери,” Гомін України, 31 жовтня 1979,1,
2022
Там само, 1, 4.
2023
Там само, 4. Про оригінальну версію фашистского салюта див. “Постанови П-го Великого Збору…,” ЦДАГО ф. 1, оп. 23, спр. 926, 199.
2024
“Мюнхен у 20-ліття скритовбивства Степана Бандери,” 4.
2025
ABN Correspondence, No. 2 (1980): 19.
2026
Ibid, 7.
2027
Авангард. Журнал української молоді, Вип. 149, № 6 (1979), 335.
2028
Гомін України, 23 липня 1980, 5.
2029
“Комітет українсько-єврейської співпраці в Єрусалимі висловлює співчуття з приводу 20-річчя смерті С. Бандери,” Гомін України, 14 листопада 1979, 1. Про комітет див. Volodymyr Kubiiovych and V. Markus, “Jews,” Encyclopedia of Ukraine, ed. Volodymyr Kubiiovych (Toronto: University of Toronto Press, 1988), 2:390. Про Голокост та єврейсько-українські відносини в часи «холодної війни» див. Rossoliński-Liebe, Erinnerungslücke Holocaust, 415-18.
2030
“Прапор УПА на Капіталі,” Шлях перемоги, 22 серпня 1982, 1. Про прапор і II Великий Збір українських націоналістів див. розділ 4 цієї книги.
2031
Йосип Сліпий, “Послання у 40-річчя народження УПА,” Шлях перемоги, 10 жовтня 1982, 1.
2032
Про Стецька, який називав себе “колишнім прем’єром України,” див. “Captive Nations Week Observed,” Ukrainian Echo, 31 August 1983, 1; “Україна стає предметом світової політики: у 25-ліття тижня поневолених народів і 40-річчя АБН,” Гомін України, 17 серпня 1983, 1. Про Стецька в Білому Домі див. Там само, 1, 3; “Політичний аспект визначення річних: ТПН і АБН,” Гомін України, 24 серпня 1983, 1, 4.
2033
“Пам’ятник воїнам УПА в Клівленд/, " Шлях перемоги, 22 серпня 1982, 1.
2034
Про канадський мультикультуралізм і український націоналізм у Канаді див. Rossoliński-Liebe, Celebrating Fascism, 12, 1415; Rudling, Multiculturalism, 743-45.
2035
“Хай слава про великого командира проходить у віки,” Гомін України, 2 липня 1980, 3.
2036
Альманах Гомону України 1991, 172.
2037
Оригінальний текст див. “Акт проголошення української держави, 30.06.1941,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 5, 3. Сфальсифікований передрук тексту див. ”Text of sovereignty proclamation,” Ukrainian Echo, 25 June 1980, 3.
2038
Про інструменталізацію Голодомору і телесеріал під назвою “Голокост” див. Dietsch, Making Sense, 124-25. Статтю, в якій Голодомор називається “жахливим українським Голокостом” і в якій стверджується, що його жертвами стали сім мільйонів українців, див. “Жахливий український Голокост,” Гомін України, 1 вересня 1982, 9. Термін уперше виник 1988 року. Див. John-Paul Himka: “Review of Johan Dietsch, ‘Making Sense of Suffering’ and Stanyslav Vladyslavovych ‘Kul’chyts’kyi, Holod 1932–1933 rr. v Ukraini iak henotsyd/Golod 1932–1933 gg. v Ukraine kak genotsid’” Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History Vol. 8, No. 3 (Summer 2007): 684.
2039
2 3 жовтня 1983 року в Едмонтоні відкрили монумент пам’яті жертв Голодомору. На церемонії відкриття Петро Саварин заявив про сім мільйонів жертв. Див. Tom Barrett, “Agony of Ukraine recalled,” Edmonton Journal, 24 October 1983, 1; Rudling, Multiculturalism, 751-52.
2040
“Ukraine sińce the ‘New Order’,” “Major instance of Genocide in the 20th Century,” Ukrainian Echo, 1 June 1983, 1, 2.
2041
Roman Serbyn, “The First Man-Made Famine in Soviet Ukraine 1921–1923,” Ukrainian Weekly, 6 November 1988, 5.
2042
Marco Carynnyk, “Blind Eye to Murder: Britain, the United States and the Ukrainian Famine of 1933,” in Famine in Ukraine 1932–1933, eds. Roman Serbyn and Bohdan Krawchenko (Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta, 1986), 135-36. У дев’яності роки Царинник став одним із гідних довіри дослідників антисемітизму ОУН-УПА і критиком націоналістичного викривлення Голодомору. Див. частину 10 цієї книги.
2043
Про Голодомор загалом див. Dietsch, Making Sense; Himka, Review of Johan Dietsch, 68394.
2044
Про Андрія Бандеру див. “Похорон сл. пам. А. Бандери,” Шлях перемоги, 12 серпня 1984, 1,2; “Замість квітів на могилу другові,” Шлях перемоги, 19 серпня 1984, 2; “Святої пам’яті Андрія Бандери,” Шлях перемоги, 9 вересня 1984, 2; “Похорон сл. пам. Андрія Бандери,” Гомін України, 1 серпня 1984, 1; “Присвята сл. п. Андрієві Бандері,” Гомін України, 1 серпня 1984, 2; “In Memoriam of Andriy Bandera,” Ukrainian Echo, 29 August 1984, 3, 6. Про Сліпого див. “У поклоні святому,” Шлях перемоги, 23 вересня 1984, 1; “Завіщання блаженнійшого,” Шлях перемоги, 23 вересня 1984, 1; “Будемо вірні завіщанню Патріарха Шлях перемоги, 7 жовтня 1984, 1; “Святіший Отець Іван-Павло II до українського народу в Канаді,” Шлях перемоги, 14 жовтня 1984, 2; “Св. п. Патріарх УКТС Иосиф І,” Гомін України, 19 вересня 1984, 1–2.
2045
“у 25-річчя з дня смерті Степана Бандери,” Шлях перемоги, 1984.
2046
Ярослав Соколик, “Герої травня,” Гомін України, 13 червня 1984,2.
2047
“Степан Бандера — символ української нації,” Гомін України, 17 жовтня 1984, 1–2. Див. також “Stepan Bandera: the man, the symbol” Ukrainian Echo, 17 October 1984, 4; “25 years later…,” Ukrainian Echo, 17 October 1984, 5.
2048
“Звернення КУК,” Гомін України, 24 жовтня 1984, 2.
2049
“Звернення проводу ОУН у 25-річчя геройської смерті Степана Бандери,” Шлях перемоги, 14 жовтня 1984, 1.
2050
На цій сторінці діячі ОУН зображені разом із членами Європейської Ради Свободи “Конференція Європейської Ради Свободи,” Шлях перемоги, 14 жовтня 1984, 5.
2051
“Степан Бандера — революційний провідник,” Шлях перемоги, 21 жовтня 1984, 1, 6.
2052
“У поклоні Степанові Бандері,” Шлях перемоги, 28 жовтня 1984, 1, 6; “Степан Бандера на тлі епохи,” Шлях перемоги, 4 листопада 1984, 1,2; Володимир Леник, “У поклоні Степанові Бандері,” Українська думка, 8 листопада 1984, 2.
2053
“У пам’ять і про славу,” Українська думка, 15 листопада 1984, 5.
2054
“У поклоні Степанові Бандері,” Гомін України, 5 грудня 1984, 10.
2055
Липовецький, Організація Українських Націоналістів, обкладинка.
2056
“Провідникові,” Шлях перемоги, 24 серпня 1986, 1; “Поклін великому синові України,” Ідея і чин. Орган Крайової Управи Спілки Української молоді в Німеччині, серпень 1984, 1.
2057
“у Тайпеї вшанували сл. пам. Ярослава Стецька,” Шлях перемоги, 24 серпня 1986, 1.
2058
“Степан Бандера — творець нової епохи,” Шлях перемоги, 15 жовтня 1989, 1. Степан Ленкавський, “Політична оцінка процесу проти вбивців сл. пам. Степана Бандера,” Шлях перемоги, 15 жовтня 1989, 1, 6; Ольга Лубська, “Степанові Бандері,” Шлях перемоги, 15 жовтня 1989, 1.
2059
“В поклоні провідникові Степанові Бандері,” Шлях перемоги, 29 жовтня 1989, 1, 2; “Сло-во-відкритгя жалобної Академії Голови Міжкрайового Святкового Комітету Івана Кашуби,” Шлях перемоги, 29 жовтня 1989, 1; “Жалобні урочистості в Мюнхені,” Шлях перемоги, 29 жовтня 1989, 1, 2; “Степан Бандера на тлі сучасної доби,” Шлях перемоги, 29 жовтня 1989, 1, 2.
2060
“Музей,” Шлях перемоги, 12 жовтня 1962, 3.
2061
OUN member Mykhailo Bilan, інтерв’ю з автором, London, 10 July 2008.
2062
Музей Української Визвольної боротьби ім. Степана Бандери, 1979, анонімне видання.
2063
Член ОУН Василь Олеськів, телефонне інтерв’ю з автором, Берлін/Лондон, 27 листопада 2008.
2064
Коли я 2008 року відвідав музей, виявити ззовні хоч якісь його ознаки ніяк не вдавалося. Працівник маленької крамнички неподалік сказав, що за тридцять років, які він пропрацював у цьому місці, він ніколи не чув про те, що у цьому районі є музей.
2065
член ОУН Василь Олеськів, інтерв’ю по телефону.
2066
1982 року випущено бофон Бандери з підписом Ярослава Стецько. Інші випускки припадають на 1964 і 1994 роки. див. Сергій Богунов, ред., Бофони. Грошові документи ОУН та УПА (Київ: Служба Безпеки України, 2008), 164, 166, 171.
2067
Члени ОУН перебували в концтаборі Аушвіц як політичні в’язні. Більшість євреїв, доставлених в Аушвіц, було знищено в концтаборі Аушвіц II Біркенау. Із числа в’язнів Аушвіцу інших національностей знищенню підлягали переважно хворі та непрацездатні. Див. Михайло Марунчак, Українські політичні в ’язні в нацистських концентраційних таборах (Вінніпег: Світова ліга українських політичних в’язнів, 1986), 121-24.
2068
V-К., А.-Т., Чому світ мовчить (Київ, 1946), 4, 27, 35, 36, 39, 41, 46, 48, 51. Про членів ОУН в Аушвіці див. стор. 251 і далі.
2069
“звєрнєння воюючої України. Українська молоде!”
2070
Там само.
2071
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 942.
2072
Мірчук, Степан Бандера, 6–7.
2073
Там само, 26–30.
2074
Там само, 37–38.
2075
Там само, 43. Про тортури, застосовані до українських полонених, див. частину 3.
2076
Там само, 45–47.
2077
Там само, 71.
2078
Там само, 75.
2079
Там само, 76–77.
2080
Там само, 89.
2081
Там само, 77–78. Повний текст прокламації див. “Акт проголошення української держави, 30.06.1941,” ЦДАВО, ф.3833, оп.1, спр. 5, 3. Також див. частину 4 цієї книги.
2082
Мірчук, Степан Бандера, 83.
2083
Там само, 81.
2084
Там само, 82.
2085
Там само, 93. Див. частину 7 цієї книги, параграф “Світогляд Бандери після Другої світової війни.”
2086
Там само, 93.
2087
Там само, 97–98.
2088
Там само, 95–96.
2089
Там само, 99.
2090
Там само, 101. Про те, як ОУН(б) убивала українців у повоєнний період, див. частину 6 цієї книги.
2091
Мірчук, Степан Бандера, 102.
2092
Там само, 103; Бандера, Слово до Українських, 78.
2093
Мірчук, Степан Бандера, 109.
2094
Там само, 110.
2095
Petro Mirchuk, Му Meetings and Discussions in Israel. Are Ukrainians “Traditionally anti-Semites"? (New York: Ukrainian Survivors of the Holocaust, 1982).
2096
Mirchuk, My Meetings, 2–3. Однак Мірчук знав про те, як по-різному складалися у таборі долі євреїв та ув’язнених інших національностей. Він описав це в своїх мемуарах про Аушвіц. Див. Mirchuk, ln the German Mills of Death, 60–61.
2097
Stanislaw Krajewski, “Auschwitz als Herausforderung,” Unbequeme Wahrheiten: Polen und sein Verhältnis zu den Juden, ed. Helga Hirsch (Frankfurt am Main: Suhrkamp, 2008), 120.
2098
Mirchuk, My Meetings, 25–26.
2099
Ibid, 29.
2100
Ibid, 61.
2101
Ibid, 14–15.
2102
Ibid, 149-50.
2103
“Ukrainian students protest in Dachau,” Гомін України, 12 жовтень 1983, 2.
2104
Верига, Під крилами визвольних дум, 26–27. Див. також частину 5 цієї книги.
2105
Стелла Кренцбах, “Живу ще завдяки УПА,” в В рядах УПА: Збірка споминів був. вояків
Української повстанської армії, ред. Петро Мірчук і В. Давиденко (Нью-Йорк: Накладом Т-ва в. Вояків УПА в ЗДА і Канаді, 1957), 342-49. 2009 року біографію Кренцбах переклали англійською мовою й опублікували у блозі Мойсея Фішбейна; URL: http:// mosesfishbein.blogspot.eom/2009/10/memoirs-of-stella-krenzbach-i-am-alive.html. Про
Фішбейна див. стор. 478 і далі.
2106
Кренцбах, Живу ще завдяки УПА, 342, 343, 345-46, 349.
2107
Леонід Полтава, Образ Степана Бандери в літературі і мистецтві (Нью-Йорк: Америка, 1979), 7, 10 ff, 28 ff.
2108
Леонід Полтава, Життя Степана Бандери (Нью-Йорк: МЕТА, 1987).
2109
Крім вже згаданих, Петро Мірчук опублікував ще кілька історичних монографій і велику кількість статей. Найвідоміші: Коли горять ліси (Б. м: Заграва, 1947), Акт відновлення української державності 30 червня 1941 року. Його генеза та політичне і історичне значення (Нью-Йорк: Видання Головної Управи Організації Оборони Чотирьох Свобід України, 1952), Українська Повстанська Армія 1942–1952 (Мюнхен: Цицерон, 1953), За чистоту позиції українського визвольного руху (Мюнхен: Р. Мірчук, 1955), Микола Міхновський: апостол української державності (Філадельфія: Т-во української студіюючої молоді ім. М. Міхновського, 1960), Степан Бандера. Символ революційної безкомпромі-совості (Нью-Йорк: Організація Оборони Чотирьох Свобід України, 1961), In the German mills of death, 1941–1945 (New York: Vantage Press, 1976), Українська державність, 19171920 (Філадельфія, 1967), Нарис історії ОУН (Мюнхен: Українське видавництво, 1968),
Революційний змог за УССД: хто такі ‘бандерівці, ’ ‘мельниківці'двійкарі ’ (Нью-Йорк: Союз українських політв’язнів, 1985).
2110
Володимир Косик видав кілька монографій і велику кількість статей. Сформована з дуже вибірковим підходом збірка документів L’Allemagne national-socialiste et І‘Ukraine (Paris: Publications de l’Est europeen, 1986) було видано німецькою, англійською й українською мовами.
2111
Див. частини 1, 4, і 5 цієї книги.
2112
Микола Климишин видав два томи історичних мемуарів, див. В поході до волі, т. 1–2 (Детройт: Українська Книгарня, 1987).
2113
Stepan Lenkavs’kyi, Petlura, Konowalez, Bandera von Moskau ermordet (Munich, Ukrainischer Verlag, 1962).
2114
Про публікації й інтерв’ю Бандери див. в частині 7 цієї книги.
2115
Про праці та світосприйняття Яніва див. у цій частині.
2116
1946 року Лебедь опублікував монографію, в якій вибілював ОУН і УПА. Див. Українська Повстанська Армія: її генеза, ріст і дії у визвольній боротьбі українського народу за українську самостійну соборну державу (Б.м.: Пресове бюро УГВР, 1946).
2117
Ільницький опублікував два томи про Німеччину й Україну у контексті подій Другої світової: Deutschland und die Ukraine 19341945. Tatsachen europäischer Politik. Vol. 1–2 (Munich: UNI, 1958).
2118
Про Тараса Гунчака, його брата, сестру й батька, зокрема, й про їхню участь в ОУН див.: Тарас Гунчак, Мої спогади — стежки життя (Київ: Дніпро, 2005), 16, 22, 30.
2119
Потічний був молодим солдатом в УПА. 1947 р. у складі загону УПА він перебрався з України до Мюнхена. Див. Peter J. Potichnyj, MyJourney (Toronto: Litopys UPA, 2008), 8393.
2120
Про Веригу, який був у складі дивізії СС “Галичина”, див. Василь Верига, Під крилами визвольних дум.
2121
Про службу Горбача в дивізії СС “Галичина” див. Melnyk, То Battle, 335-36.
2122
Про службу Дражньовського в дивізії СС “Галичина” див. Андрій Боляновський, Дивізія «Галичина»: історія (Львів: А. Боляновський, 2000), 386.
2123
У своїх спогадах Петро Саварін пишається тим, що є ветераном дивізії СС “Галичина”. Див. Петро Саварін, 3 собою взяли Україну. Від Тернополя до Альберти (Київ: КВІЦ, 2007), 252-53, 275, 336.
2124
У Мюнхенському університеті: Гриньох (1909–1994) був доцентом (1974–1977), дійсним професором (1978–1990) і почесним професором (1991–1994), а Горбач (1915–1997) був доцентом (1965–1967), дійсним професором (1971–1990) і почесним професором (1991–1997). Див. Mykola Shafoval, ed., Universitas Libera Ucrainensis 1921–2006 (Munich: Verlag Steinmeier, 2006), 122.
2125
Shafoval, Universitas, 80–94, 101-3.
2126
Valerii Mokienko, “Das sprachwissenschaftliche Werk Oleksa Horbatschs,” Die Ukraine in Vergangenheit und Gegenwart. Aufsätze zu Geschichte, Sprache und Literatur. Greifswalder Ukrainische Hefte, ed. Alexander Kratochvil, Vol. 1, No. 1 (Greifswald: Emst-Moritz-Amdt-Universitat Greifswald, Lehrstuhl für Ukrainistik, 2004), 12.
2127
Rossoliński-Liebe, Celebrating Fascism, 5–7.
2128
Див. частину 6, стор. 322.
2129
Про передрук див. Курило, Химка, Як ОУН ставилася до євреїв? 260. Для розуміння того, які документи є оригінальними, див. Ksenya Kiebuzinski, “Institute Receives Lebed Papers,” January 2004, URL: http://www.huri.harvard.edu/na/lebedpapers.html (дата звернення 30.07.2011). Про В’ятровича див. Rossoliński-Liebe, Debating, Obfuscating and Disciplining the Holocaust, 207-8, 213-14; Rudling, The OUN, the UPA and the Holocaust, 28–31.
2130
Климишин, В поході, 1:333.
2131
Стахів, Крізь тюрми, 100.
2132
Стахів, Крізь тюрми.
2133
Володимир Янів, Шухевич — Чупринка. Людина і символ. Доповідь на жалібній академії 19листопада 1950р. у Мюнхені (Мюнхен: Молоде життя, 1950), 4, 8.
2134
Дмитро Штогрин, “Володимир Янів — поет,” в Володимир Янів, Поезія, ред. Дмитро Сапіга (Львів: Каменяр, 2009), 9, 78.
2135
Про Кубійовича див. частини 4 і 5.
2136
Див. вище частину 5.
2137
Иван Лысяк-Рудницкий, Между историей и политикой (Москва: Летний Сад, 2007), 530. Див. також лист Івана Лисяка-Рудницького Іванові Кедрін-Рудницькому, 26 квітня 1974, ASSS, Ivan Kedryn-Rudnyts’kyi Archives, 4, 23. Висловлюю подяку Маріюшу Радославу Саві за те, що він звернув мою увагу на цей документ.
2138
Лист Івана Лисяка-Рудницького Іванові Кедрін-Рудницькому, 26 квітня 1974,23–24.
2139
Wolfgang Schlott, Pilsudski-Kult: Die Wiedergeburt einer charismatischen Persönlichkeit in der Solidarność-Ara (1980 bis 1989) (Bremen: Forschungsstelle Osteuropa, 2003), 17–30.
2140
David Marples, “Ukraine Düring World War II: Resistance Movements and Reannexation,” The Ukrainian Weekly, New Jersey, Vol. LIII, No. 41, 13 October 1985, 7, 13. Девід Марплз у приватній розмові розказав мені, що так чи інакше, “не пам’ятає, що в той час у нього були сильні емоції стосовно УПА” і що він написав цю статтю для Радіо Свобода, де він працював аналітичним оглядачем з українських питань. Він порадив мені “зважити на те, що [в той час] практично жодних архівних матеріалів у відкритому доступі не було.”
2141
John-Paul Himka, “The Opposition in Ukraine,” Labour Focus on Eastern Europę Vol. 5, No. 3–4 (1982): 36–37. Висловлюю подяку Джону-Полу Химці за інформацію про цю статтю.
2142
John-Paul Himka, “World Wars,” Encyclopedia of Ukraine, ed. Volodymyr Kubiiovych (Toronto: University of Toronto Press, 1993), 5:724-28.
2143
Див. далі частину 10.
2144
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 329-33. Про Армстронга див. Rossoliński-Liebe, ‘Ukrainian National Revolution,’ 87.
2145
Меморіальний комітет факультету політології Університету Вісконсин-Медісон охарактеризував свого колегу Армстронга, який помер 23 лютого 2010 року, як “запеклого супротивника радянського режиму”. Армстронг “не підтримував ліберальних студентів і кампусні протести в 1960-1970-х рр.”, а також побудував “бомбосховище… в своєму будинку”, яке він “повністю укомплектував і з гордістю демонстрував своїм частим гостям за вечерею”, до того ж навчав своїх трьох дочок “стрільбі”. Див. John Witte, David Tarr, Crawford Young, Memorial resolution for Professor Emeritus John Armstrong — 1/18/2011, URL: http://www.polisci.wisc.edu/news/default.aspx?id=71 (дата звернення 13.04.2013).
2146
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 19–23; Armstrong, Collaborationism in World War II, 400. Про використання терміну “фашизм” під час «холодної війни» див. Griffin, Nature of Fascism, 3–4; Wippermann, Faschismus, 9.
2147
Мірчук, Нарис історії ОУН, 93–94.
2148
Motyl, Turn to the Right, 163-69.
2149
Про фашистські рухи в у умовах відсутності держави див. Ursprung, Faschismus in Ostmittel- und Südosteuropa, 22. Важливим винятком серед українських істориків був Іван Лисяк-Рудницький.
2150
Николай Романченко, “Пламя,” Львовская правда, 16 лютого 1988, 3. Див. також Marples, Heroes and Villains, 81. Судячи зі статті, райрада Турківського району ще 1966 року назвала одну вулицю на честь Ульянова.
2151
Marples, Heroes and Villains, 81–82.
2152
В. Заречный, О. Ластовец, “Бандеровщина,” Правда України, 9 серпня 1989, 3; 10 серпня 1989, 4; 11 серпня 1989, 3; 12 серпня 1989, 3; 13 серпня 1989, 3; 15 серпня 1989, 3; 17 серпня 1989, 3; 18 серпня 1989, 3; 19 серпня 1989, 3.
2153
А. Горбань, “Кровавые следы бандеровцев,” Правда України, 11 жовтня 1989, 4.
2154
Віталій Масловський, “Бандера: Прапор чи банда,” Радянська Україна, 14 жовтня 1990, 3; 16 жовтня 1990, 3; 18 жовтня 1990, 3.(Пор. з висловом О.Мандельштама: «…в победе в 17 году сыграло роль удачное имя — большевики- талантливо найденное слово… В этом слове для народного слуха — положительный звук: сам-болыпой, большой человек, большак, то есть столбовая дорога», Мандельштам Н.Я., «Книга третья», Paris: YM-CA-Press, 1987. - прим. видавця).
2155
Віталій Масловський, “Бандера: Прапор чи банда,” Радянська Україна, 14 жовтня 1990, 3.
2156
Там само, 3.
2157
Там само, 3.
2158
В. Довгань, “Кем был Бандера,” Правда України, 13 грудня 1990, 4.
2159
В. Довгань, “Кем был Бандера,” Правда України, 13 грудня 1990, 4; 14 грудня 1990, 4; 16 грудня 1990, 4; 19 грудня 1990, 4; 21 грудня 1990, 4; 23 грудня 1990, 4; 25 грудня 1990.
2160
“Мы обвиняем национализм!” Правда України, 11 квітня 1990, 1.
2161
Віталій Масловський, “Бандера: Прапор чи банда,” Радянська Україна, 14 жовтня 1990,3.
2162
“О попытках политической реабилитации ОУН-УПА,” Правда України, 19 грудня 1990,1,3.
2163
Степан Лесів, Історико-меморіальний музей Степана Бандери в Старому Угринові, інтерв’ю з автором, Старий Угринів, 18 травня 2008; “Нищення пам’ятників започаткували за СРСР,” BBC News: Україна, 12 січня 2011, URL: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ ukraine/2011/01/110112_stepan_Iesiv_bandera_ek.shtml.
2164
Степан Лесів, інтерв’ю з автором, 18 травня 2008; “Відкриття першого в Україні пам’ятника сл. пам. Провідникові Степанові Бандері,” Шлях перемоги, 25 листопада 1990, 1; “Врочисте вшанування Степана Бандери в Україні: Відкриття музею і пам’ятника,” Шлях перемоги, 28 жовтня 1990, 1.
2165
“Врочисте вшанування Степана Бандери в Україні: Відкриття музею і пам’ятника,” Шлях перемоги, 28 жовтня 1990, 1; “Vrochyste vshanuvannia Stepana Bandery v Ukra’ini,” Визвольний шлях 514, № 1, (січня 1991): 11617.
2166
Rossoliński-Liebe, Der Raum der Stadt, 13; Walter Moßmann, Didi Danquart (film directors), Menschen und Strassen. Lemberg — geöffnete Stadt (1993, film company SWF and arte); “Прощай, ‘вождь’”, За вільну Україну, 15 жовтня 1990, 3; “Здемонтували Леніна у Львові,” Визвольний шлях Vol. 514, № 1 (січня 1991): 83–84.
2167
“Виступ І. Кандиби на мітингу в честь С. Бандери,” Визвольний шлях 514, № 1, (січня 1991): 117.
2168
Степан Лесів, інтерв’ю з автором, 18 травня 2008; “Акти вандалізму у Старому Угринові та в Харкові,” Шлях перемоги, 28 липня 1991, 2; “Нищення пам’ятників започаткували за СРСР,” 12 січня 2011; Іван Крайній, “Пам’ятник Бандері підривало головне розвідувальне управління,” Визвольний шлях Vol. 567, № 6, (червня 1995): 664-65.
2169
Статуя Шевченка була перероблена зі статуї Леніна; Степан Лесів, інтерв’ю з автором, 18 травня 2008.
2170
Визвольний шлях, Т. 534, № 10 (жовтня 1992): 1154; “Крупинки вцілілої історії, "Вісник історико-меморіального музею Степана Бандери 1 (2006): 22.
2171
Максим Скорик, “‘Караюсь, мучусь, але не каюсь…” Високий замок, 2 квітня 1992, 2.
2172
Wilson, The Ukrainians, 180-81; Myron Jarosewich, “Slava Stetsko Visits Washington,” Ukrainian Weekly, 17 August 1997, 2; Шеховцов, Праворадикальная партийная политика, 11–12.
2173
Липовецький, Організація Українських Націоналістів, 75, 84.
2174
Про Романова — голову Multicultural Arts Victoria Inc., див. URL: http://www. multiculturalarts.com.au/events2011/givingvoice.shtml (дата звернення 26.09.2011). Про мультикультуралізм і радикальний націоналізм української діаспори див. Rossoliński-Liebe, Celebrating Fascism, 1-16; Rudling, Multiculturalism, 733-68.
2175
Липовецький, Організація Українських Націоналістів, 87.
2176
Rudling, “Anti-Semitism and the Extreme Right,” 194. Див. також Shekhovtsov, The Creeping Resurgence, 209, 212-13; Paul Kubicek, “What Happened to the Nationalists in Ukraine?” Nationalism & Ethnic Politics, 5, 1 (1999): 31–32.
2177
Shekhovtsov, “The Creeping Resurgence,” 213-17; Rudling, Return of the Ukrainian Far Right, 239. Про Дві революції Стецько див. 3. Карбович [Ярослав Стецько], “Дві революції: З приводу геройської смерті ген. Тараса Чупринки,” Сурма, 27 квітня 1951, 6–8. Про радикальних правих в ранній пострадянській Україні див. Taras Kuzio, “Radical Nationalist Parties and Movements in Contemporary Ukraine before and after Independence: The Right and Its Politics, 1989–1994,” Nationalities Papers, Vol. 25, No. 2 (1997): 211-36.
2178
Shekhovtsov, The Creeping Resurgence, 216.
2179
Про те, що Україна окупована демократами, див. Kuzio, Radical Nationalist Parties, 21516; Андрій Парубій, інтерв’ю з автором, Львів, 12 травня 2006. Про Бандерофобію див. Феномен Бандерофобии в русском сознании (Київ: Українська Видавнича Спілка, 2007).
2180
Jeffrey Burds, “Ukraine: The meaning of persecution. An American scholar reflects on the impact of the Ukrainian Jewish experience on international asylum law in the post-Soviet era,” Transitions online, 2 May 2006, URL: http://www.sovhistory.neu.edu/Burds-Transitions.pdf (дата звернення 6.11.2012), 1,3.
2181
Ibid, 3–4.
2182
Див., наприклад, John-Paul Himka, “Krakivski visti and the Jews, 1943: A Contribution to the History of Ukrainian-Jewish Relations during the Second World War,” Journal of Ukrainian Studies Vol. 21, No. 1–2 (1996): 81–95. 2007 року Химка довірив Дітеру Полу написати статтю про Голокост в Україні для інтернет-версії “Енциклопедії України”, ініціатором, співзасновником і редактором якої був Кубійович.
2183
John А. Armstrong, “Heroes and Human: Reminiscences Conceming Ukrainian National Leaders During 1941–1944,” The Ukrainian Quarterly, Vol. LI, No. 2–3 (1995): 213.
2184
Про конференцію див. Микола Шатилов, “Вперше і назавжди. Історична конференція українських націоналістів у Києві”, у Визвольний шлях, вип. 530, № 5, (травень 1992): 546-48. На початку дев’яностих років у журналі ОУН були опубліковані статті, серед яких і стаття історика Ярослава Грицака, чия книга “Очерк украинской истории”, вперше опублікована 1996 року, а потім перевидана кілька разів, ії широко використовують в українських університетах і школах. Грицак уже був кандидатом історичних наук, коли його стаття з’явилась у Визвольний шлях. Див. Ярослав Грицак, “Український націоналізм: минуле, сучасне, майбутнє,” Визвольний шлях Т. 530, № 6 (червень 1992): 672-73. Грицак, Нарис історії України.
2185
Липовецький, Організація Українських Націоналістів, 84.
2186
Див. URL: http://cdvr.org.ua/; Курило, Химка, Як ОУН ставилася до євреїв? 252.
2187
“Інформаційна довідка про ЦДВР,” URL: http://upa.in.ua/book/?page_id=7. (дата звернення 27.09.2011).
2188
Петро Гой, “Біля джерел бандерознавства,» Збірка газетних і журнальних матеріалів про вбивство Степана Бандери, ред. Петро Гой (Нью-Йорк, 1999), 1:1.
2189
Про Лебедя див. Микола Лебідь, УПА. Українська Повстанська Армія: її генеза, ріст і дії у визвольній боротьбі українського народу за українську самостійну соборну державу (Дрогобич: Відродження, 1993).
2190
Петро Полтава, Хто такі бандерівці та за що еоні борються, ред. Ярослав Радевич-Ві-нницький (Дрогобич: Відродження, 1995), 62; Степан Бандера, Перспективи української революції, ред. Іванишин; Степан Бандера, Перспективи української революції (Київ: Інститут Національного Державознавства, 1999).
2191
Свою дисертацію, присвячену Дмитру Донцову, Сергій Квіт захистив в Українському вільному університеті (Мюнхен). Див. Per Anders Rudling, “Warfare or War Criminality,” Ab Imperio 1 (2012): 359, note 18; “Сергій Квіт — сотник ВГСПО ‘Тризуб ім. С. Бандери,” Бандерівець, № 2, 1998, URL: http://old.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/ gazeta/1998-02 (дата звернення 2.12.2012).
2192
Про Лукьяненка див. Per Anders Rudling, “Organized Anti-Semitism in Contemporary Ukraine: Structure, Influence and Ideology,” Canadian Slavonic Papers, Vol. 48, No. 1–2 (2006): 90–91; Rudling, Anti-Semitism and the Extreme Right, 196.
2193
Петро Дужий, Степан Бандера — символ нації: ескізний нарис про життя і діяльність провідника ОУН (Львів: Галицька Видавнича спілка, 1996), 1:7, 257.
2194
Дужий, Степан Бандера, 1:124-25, 140.
2195
Дужий, Степан Бандера, 1–2.
2196
Галина Гордасевич, Степан Бандера: людина і міф (Київ: Бібліотека українця, 1999); Галина Гордасевич, Степан Бандера: людина і міф Львів: Сподом, 2000); Галина Гордасевич, Степан Бандера: людина і міф (Львів: Піраміда, 2001).
2197
Галина Гордасевич, Степан Бандера: людина і міф (Львів: Піраміда, 2001), 9.
2198
Там само, 7–8.
2199
Там само, 154.
2200
Там само, 98-101.
2201
Євген Перепічка, Феномен Степана Бандери (Львів: Сподом, 2006).
2202
Там само, 674, 677.
2203
Наприклад, Там само, 339.
2204
Там само,5.
2205
Там само,12–13, 676.
2206
Див. Там само, 191–208, 271-96.
2207
Там само, 354.
2208
Ігор Цар, За що ми любимо Бандеру (Львів, 2000), 3.
2209
Багатьох статей авторства націоналістичних пострадянських істориків так і не рецензували фахівці. Оскільки багато з цих істориків не читають англійською або іншими мовами, крім української, російської і польської, на їхній підхід до історії вплинула ізоляція від міжнародних дискусій. (1997 р. за дорученням Президента України було створено урядову комісію з вивчення діяльності ОУН і УПА, а 2005 р. накладом 500 примірників видано фаховий висновок (обсягом 495 сторінок) робочої групи цієї комісії, у фінальній частині якого, зокрема, констатувалося, що «ОУН у різних її іпостасях належала до тієї частини політичного спектру українського суспільства, яка абсолютною цінністю й метою свого існування вважала українську націю та українську державність… ОУН ідеологічно, принаймні на початка х свого існування, належала до праворадикальних рухів, орієнтованих
на творення держав з тоталітарним політичним ладом». Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Фаховий висновок робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА (Київ: Наукова думка, 2005) 453^154; — прим. видаця).
2210
Микола Посівнич, Степан Бандера — життя, присвячене свободі; Микола Посівнич, ред., Степан Бандера: документи і матеріали (1920–1930 рр.) (Львів: Афіша, 2006); Микола Посівнич, ред., Життя і діяльність Степана Бандери: документи і матеріали (Тернопіль: Астон, 2008); Микола Посівнич ред., Життя і діяльність Степана Бандери: документи і матеріали (Тернопіль: Астон, 2011); Микола Посівнич, Варшавський акт звинувачення Степани Бандери та товаришів (Львів: Центр дослідження визвольного руху, 2005). У 2010 Посівнич став редактором ще однієї праці про Бандеру, див. Микола Посівнич, Богдан Гордасевич, ред., Степан Бандера: 1909-1959-2009: Збірник статей (Львів: Тріада Плюс, 2010).
2211
Посівнич, Молодість Степана Бандери, 2006, 5-35; Микола Посівнич, Молодість Степана Бандери, 2008, 9-39. Про Косика див. Rudling, Warfare or War Criminality, 358, note 7. Критичний огляд того, як Посівнич описує ОУН, див. Zaitsev, Війна як продовження політики, 235-45.
2212
Перевидані документи див. Посівнич, ред., Степан Бандера; Посівнич, ред., Життя і діяльність, 2008; Посівнич, ред., Життя і діяльність, 2011. Листи Бандери до Мельника у вересні 1941 року див. Посівнич, ред., Життя і діяльність, 2008, 261-97. Документи містяться в ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 71, 1-22. Про Сціборського див. частини 4 і 5, і Микола Сціборський, “Клонім голови,” в Степан Бандера, ред. Посівнич, 2006, 133-34.
2213
Деякі книги Посівнича були опубліковані за участю заснованого ОУН ЦДВР, інші видав “Літопис УПА” (емігрантське видавництво ОУН). Наприклад, Варшавський акт Посівнича вийшов друком за участі ЦДВР, а Степан Бандера — життя, присвячене свободі — ''Літопис УПА ”.
2214
Посівнич, Степан Бандера — життя, присвячене свободі, 32.
2215
Там само, 38. Див. також Посівнич, Провідник ОУН, 31. Схоже упущення див. в Оіепа Petrenko, “Makellose Heldinnen des Tenors. Die Organisation der Ukrainischen Nationalisten im Spannungsfeld zwischen Heroisierung und Diffamierung,” Terrorismus und Geschlecht. Politische Gewalt in Europa seit dem 19. Jahrhundert, ed. Christine Hikel and Sylvia Schraut (Frankfurt, Main: Campus-Verlag, 2012), 200-1.
2216
Посівнич, Степан Бандера — життя, присвячене свободі, 57–60.
2217
Rudling, The OUN, the UPA and the Holocaust, 27, 30, 64, note 270.
2218
Про нагородження Шухевича див. URL: http://www.president.gov.ua/documents/6808.html (дата звернення 27.09.2011). Про рішення стосовно Ярослава Стецька і Слави Стецько див. URL: http://www.president.gov.ua/documents/6145.html (дата звернення 27.09.2007). Про присвоєння звання Степанові Бандері див. URL: https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi?nreg=46/2010. Про клопотання перед Ющенко див. “Інститут національної пам’яті звернувся до Ющенка, аби він присвоїв Роману Шухевичу звання Героя України,” Зік. Сила Інформації, 2 липня 2, 2007.
2219
Володимир В’ятрович, Ставлення ОУН до євреїв.
2220
Курило, Химка, Як ОУН ставилася до євреїв? 265.
2221
Це була стаття Kareł С. Berkhoff and Marco Carynnyk’s “The Organization of Ukrainian Nationalists and Its Attitüde toward Germans and Jews: Iaroslav Stets’ko’s 1941 Zhyttiepys,” Harvard Ukrainian Studies 23, 3/4 (1999): 149-84. Див. В’ятрович, Ставлення ОУН до євреїв, 9. Пізніше він подібним чином відкинув книгу Мотики. Див. В’ятрович, Ставлення ОУН до євреїв, 76.
2222
В’ятрович, Ставлення ОУН до євреїв, 11, 43. Про Гунчака див. с. 450.
2223
В’ятрович, Ставлення ОУН до євреїв, 16–17. Статтю Ярослава Грицака див. Ярослав Грицак, “Українці в антиєврейських акціях у роки Другої світової війни,” в Страсті за націоналізмом. Історичні есеї, ред. Ярослав Грицак (Київ: Критика, 2004), 166.
2224
В’ятрович, Ставлення ОУН до євреїв, 62. Документ і контекст заяви Ленкавського див. на с. 218.
2225
В’ятрович, Ставлення ОУН до євреїв, 59–61.
2226
Там само, 69, 71.
2227
Там само, 76–80. Про Кренцбах і Мірчука див. частину 9. Про В’ятровича див. також Rossoliński-Liebe, Debating, Obfuscating and Disciplining the Holocaust, 207-8.
2228
Moses Fishbein, “The Jewish Card in Russian Special Operations Against Ukraine” (paper delivered at the 26th Conference on Ukrainian Subjects at the University of Illinois at Urbana-Champaign, 24–27 June, 2009), 24.06.2009, URL: http://khpg.org/en/index. php?id=1245844840.
2229
Олександр Гогун, “Евреи в русском освободительном движении”, Корни, Ха. 26 (кві-тень-червень 2006): 180-88, URL: http://oun-upa.national.org.ua/lib/gogun/pub08.html. Гогун посилався на матеріали Кирилла Александрова, Офицерский корпус армии генерал-лейтенанта А.А.Власова 1944–1945 гг. (Санкт-Петербург: Русско-балтийский информационный центр БЛИЦ, 2001).
2230
Александр Гогун, Александр Вовк, “Евреи в борьбе за независимую Украину” Корни, Ха 25 (січень-березень 2005): 133-41, URL: http://oun-upa.national.org.ua/lib/gogun/pub07.html.
2231
Кирилл Александров, “Бандера: постскриптум «москальського» историка” в Страсті за Бандерою за редакцією Таріка Сиріла Амара, Ігоря Балинського та Ярослава Грицака (Київ: Грані-Т, 2010), 75, 77, 84–85, 88; У зв’язку з Гогуном див. також Гогун, Вовк, "Евреи в борьбе Alexander Gogun, “Stepan Bandera — ein Freiheitskämpfer?” URL: http://gedenkbibliothek.de/download/Dr_Alexander_Gogun_Stepan_Bandera_
ein_Freiheitskaempfer_vom_13_10_2009.pdf. Див. також Rossoliński-Liebe, Debating, Obfuscating and Disciplining the Holocaust, 209-14.
2232
“Украинский нацист: учиться у ХАМАСа терроризму и ненависти к Израилю!” Jewish News, 6 June 2011, URL: http://jn.com.ua/disasters/mikhalchishin_606.html (дата звернення
15.11.2011).
2233
Юрій Михальчипіин, Ватра. Версія 1.0 (Львів: Євросвіт, 2010). Див. також Rudling, Retum of the Ukrainian F ar Right, 241.
2234
“Наша Ватра. Ватра: націонал-революційний часопис”, URL: http://www.vatra.cc/nasha-vatrai
2235
Див., наприклад, Taras Wosnjak, “Der Neonazismus und Swoboda,” 27 Oktober 2011, URL: http://ukraine-nachrichten.de/neonazismus-swoboda_3361.
2236
ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 34.
2237
Петро Гоць, Музей Степана Бандери в Дублянах (Львів: Край, 2005), 1.
2238
Богдан Головин, “Серце, сповнене любові, чинить людям лиш добро,” в 3 любов ’ю до людей. З вірою в Україну, ред. Михайло Зубенець (Львів: ЛНАУ, 2008), 87, 95–96.
2239
Петро Гоць, “Володимир Снітинський духовий батько музею Степана Бандери у Дублянах,” в 3 любов’ю до людей, ред. Зубенець, 194-95. Про поему див.: Петро Гоць “Степан Бандера у Дублянах,” в У Степана — уродини (Львів, 2003), 9.
2240
Гоць, Володимир Снітинський, 196.
2241
Петро Гоць, У Степана — уродини: Поезії про Степана Бандеру (Львів, 2003).
2242
Гоць, Володимир Снітинський, 197; Петро Гоць, Повернення у бронзі, брошура (Дубляни, 2001); Володимир Снітинський, директор ЛНАУ, інтерв’ю з автором, Дубляни, 2 червня 2008; Гоць, Музей Степана Бандери, 19.
2243
Петро Гоць, “Пам’ятник Степанові Бандері у Дублянах,” в 3 любов ’ю до людей, ред. Зубенець, 221-24; Гоць, Повернення у бронзі.
2244
“Відкриття пам’ятника Степанові Бандері у Дублянах,” Вісті. Газета Львівського Державного Аграрного університету, Дубляни, Вип. 32, № 5 жовтня (2002), 2.
2245
Там само, 2.
2246
Гоць, Пам’ятник Степанові Бандері, 226.
2247
Вісті. Газета Львівського Державного Аграрного університету, Дубляни, Вип. 32, № 5 жовтня (2002), 1, 2, 8.
2248
Володимир Снітинський, інтерв’ю з автором, 2 червня 2008.
2249
Я відвідав цей музей тричі. На двох екскурсіях за гіда був Петро Гоць (2004 і 2006), а на третій — Оксана Горда (16 травня 2008).
2250
Оригінал документа див. “Акт проголошення української держави,” 30 червня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 5, 3.
2251
Я відвідав цей музей тричі. На двох екскурсіях за гіда був Петро Гоць (2004 і 2006), а на третій — Оксана Горда (16 травня 2008). Усі три екскурсії нічим особливим не відрізнялися.
2252
Гоць, Музей Степана Бандери в Дублянах, 11, 18; Бандера, Мої життєписні дані, 5.
2253
Микола Горда, інтерв’ю з автором, Львів, 16 травня 2008.
2254
Там само.
2255
“3 літопису життя музею,” Вісті Музею Степана Бандери в Дублянах, грудня 2007, 1.
2256
Оксана Горда, інтерв’ю з автором, Дубляни, 14 травня 2008.
2257
URL: http://lnau.lviv.ua/.
2258
Ще один музей, з експозицією якого я не зміг ознайомитися, відкрився на початку 2008 року у колишньому приміщенні Стрийської гімназії. Бандера навчався у ній у двадцяті роки; нині це школа № 7. Цей музей називається віртуальним музеєм Степана Бандери. Див. URL: http://school7.ho.ua/virtual_museum.html (дата звернення 16.09.2011).
2259
Михайло Балабанський, Музей-садиба Степана Бандери в селі Воля-Задеревацька (Воля Задеревацька, 2000), 91.
2260
Михайло Балабанський, інтерв’ю з автором, Воля Задеревацька, 9 травня 2008.
2261
Я відвідав цей музей 2004 р. і 2008 р.
2262
Степан Лесів, інтерв’ю з автором, 18 травня 2008. See below the subsection “The First Bandera Monument in Ukraine.”
2263
Про пам’ятники Бандері див. виставку в музеї Бандери в Дублянах. Про Дрогобич див. Omer Bartov, Erased. Vanishing Traces of Jewish Galicia in Present-Day Ukraine (Princeton: Princeton University Press, 2007), 208. Про Івано-Франківськ див. “В Івано-Франківську в урочистій обстановці відкрили пам’ятник провідникові ОУН Степану Бандері,” 2 січня 2009, URL: http://vidgolos.com/623-v-ivano-frankivsku-v-urochistijj-obstanovci.html (дата звернення 17.10.2011).
2264
«в ужгороді відмовляються ставити пам’ятник Бандері”, 10 квітня 2009, URL: https:// www.unian.ua/society/210292-v-ujgorodi-vidmovlyayutsya-staviti-pamyatnik-banderi.html.
2265
Див. Гандзюкр. Стежками Української повстанської армії: туристичний путівник (Івано-Франківськ: Місто НВ, 2007). Про пам’ятники УПА в Польщі див. Józef Matusz, “Nielegalnie czczą pamięć UPA,” Rzeczpospolita, 18 October 2008, URL: https://www.rp.pl/ artykul/206382-Nielegalnie-czcza-pamiec-UPA.html.
2266
Є певна невідповідність між текстом німецькою мовою, де використано слово “Freiheit” (свобода), та українською його версією, у якому використовується слово “самостійність”’.
2267
“На Личаківському кладовищі поховають останки жертв комуністичних репресій,” 23 жовтня 2006, URL: https://ua.korrespondent.net/ukraine/277943-na-lichakivskomu-kladovishchi-pohovayut-ostanki-zhertv-komunistichnih-represij.
2268
“Земляки Бандери за перепоховання Бандери в рідному селі,” 27 січня 2008, URL: http://h. ua/story/80500/ (дата обращения 17.10.2011).
2269
Grzegorz Rossoliński, “Bandera und Nikifor — zwei Modernen in einer Stadt. Die ‘nationalbürgerliche’ und die ‘weltbürgerliche’ Moderne in Lemberg,” ed. Lutz Henke, Grzegorz Rossoliński, and Philipp Ther, Eine neue Gesellschaft in einer alten Stadt (Wroclaw: ATUT, 2007), 116. Парубій сказав в інтерв’ю, що закладний камінь привезли в основу пам’ятника ще 1991 року. Газета Львівська газета писала, що це було тільки 1993 року. Див. Лідія Мельник, “Монументальні пристрасті,” Львівська газета, 25 березня 2004, 5.
2270
Rossoliński, Bandera und Nikifor, 115.
2271
Ibid, 117-18.
2272
Rossoliński, Bandera und Nikifor, 118; Лідія Мельник, “Монументальні пристрасті,” 5.
2273
Rossoliński, Bandera und Nikifor, 119.
2274
Документальний фільм про церемонію відкриття, показаний львівським телебаченням 13 жовтня 2007; Цар, За що ми любимо Бандеру.
2275
Документальний фільм про церемонію відкриття.
2276
Там само.
2277
Там само.
2278
Там само.
2279
Там само. В Україні, як і в інших східноєвропейських країнах, у день весілля молодята фотографуються в найгарніших або найвизначніших місцях міста.
2280
Там само.
2281
Там само.
2282
Там само.
2283
Там само.
2284
“Село Угринів 1 січня 1999 року,” Визвольний шлях. Вип. 611, № 2 (лютого 1999): 158.
2285
“Ідеї і чин Степана Бандери — наш дороговказ,” За вільну Україну, 12 січня 1999, 2.
2286
Про Львів див. “2008 рік на Львівщині оголошено роком Степана Бандери,” 19 грудня 2007, URL: http://novynar.com.ua/politics/16140 (дата звернення 17.10.2011). Про Тернопіль див. “У Тернополі оголошено Рік Степана Бандери,” 11 січня 2008, URL: http://www. unian.net/ukr/news/news230319.html (дата звернення 14.11.2011). Про Івано-Франківськ
див. “2008 рік на Прикарпатті буде Роком Степана Бандери,” 28 грудня 2007, URL: http:// www.newsru.ua/ukraine/28dec2007/god.html (дата звернення 14.11.2011).
2287
За Постанову № 3364, яка регламентувала комеморації Бандери на державному рівні проголосували 236 депутатів Верховної Ради України (для прийняття рішення достатньо 226 голосів). Див. “В Україні на державному рівні відзначатимуть 100-річчя з дня народження Бандери,” 25 грудня 2008, URL: http://novynar.com.ua/politics/49008 (дата звернення
28.10.2011).
2288
“Земляки Бандери за перепоховання Бандери в рідному селі,” 27 січня 2008; “В Івано-Франківську в урочистій обстановці відкрили пам’ятник Провідникові ОУН Степану Бандері,” 2 січня 2009; Віктор Ющенко, “Вітання Президента України учасникам урочистої академії з нагоди 100-річчя від дня народження Степана Бандери,” 22 грудня 2008, Ігор Юхновський, “2009 рік — рік Степана Бандери,” в Степан Бандери. Збірник матеріалів і документів, за редакцією Владислава Верстюка (Київ: Український інститут національної пам’яті, 2009), 6–7.
2289
“уКр0П0Шта видала до 100-річчя Степана Бандери пам’ятний конверт,” 30 грудня 2008,
URL: https://www.unian.ua/society/176758-ukrposhta-vidala-do-100-richchya-stepana-
banderi-pamyatniy-konvert.html.
2290
“Нова книга-комікс про національно-визвольні змагання!” вересень 2009, URL: http:// www.cym.org/UA/news/comic-book_Bandera (дата звернення 15.10.2011); “Відновлення Пам’ятників Героям на Оселі КУ СУМ в Елленвілі,” 4 жовтня 2009, URL: http://www.cym. org/US/download/Pamyatnyky_Project.pdf (дата звернення 15.10.2011).
2291
“Перший урок у школах Львова рекомендують присвятити Степану Бандері,” 28 серпня 2008, URL: https://zaxid.net/pershiy_urok_u_shkolah_lvova_rekomenduyutjprisvyatiti stepanu_banderi_nl 059868.
2292
“31 грудня у школах Тернополя пройде урок, присвячений Бандері,” 28 грудня 2009,
URL: https://www.unian.ua/society/307034-31 — grudnya-u-shkolah-temopolya-proyde-urok-
prisvyacheniy-banderi.html.
2293
“Відновлено родинний дім пластуна, провідника ОУН Степана Бандери,” 30 грудня 2008, URL: http://www.plast.org.ua/news?newsid=2985 (дата звернення 17.10.2011).
2294
..у луЦЬКу заплановані заходи до 100-річчя Степана Бандери,” 21 грудня 2008, URL: https://www.unian.ua/politics/173940-u-lutsku-zaplanovani-zahodi-do-1 OO-richchya-stepana-banderi.html; ‘“Хай живе Бандера і його держава…’,” 28 грудня 2008, URL: https://www. unian.ua/society/176189-hay-jive-bandera-i-yogo-derjava.html.
2295
“В Івано-Франківську в урочистій обстановці відкрили пам’ятник провідникові ОУН Степану Бандері,” 2 січня 2009; “Меморіальну дошку Василю Бандері відкрили в Івано-Франківську,” 14 жовтня 2009, URL: https://www.unian.ua/society/153485-memorialnu-doshku-vasilyu-banderi-vidkrili-v-ivano-frankivsku.html.
2296
“у Тернополі відкрили пам’ятник Бандері,” 26 грудня 2008, URL: http://novynar.com.ua/ politics/49173 (дата звернення 17.10.2011).
2297
“Земляки Бандери за перепоховання Бандери в рідному селі,” 27 січня 2008.
2298
“Нашим спільним завданням залишається поширення правди про УПА та проведення просвітницьких заходів на пошану Провідника ОУН — Степана Бандери,” 9 січня 2009, URL: http://www.oda.cv.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=4365&Itemid=63 (дата звернення 27.10.2011).
2299
“Суд не дозволив харківський владі заборонити вшанування Бандери,” 1 січня 2009, URL: http://donetsk-ua.livejoumal.com/46059.html.
2300
“Покровські мітинги,” 15 жовтня 2008, URL: http://novynar.com.ua/gallery/ politics/402?img=l (дата звернення 17.10.2009).
2301
“Марш без гасел про ковбасу, або до 67-річчя УПА,” 15 жовтня 2009, URL: http://www. unian.net/ ukr/news/news-341359.html (дата звернення 17.10.2011).
2302
““‘Мітинг Братства ОУН-УПА,” 25 травня 2009, URL: http://novynar.com.ua/gallery/ politics/442?img=0 (дата звернення 15.10.2011).
2303
“Марш у Києві з нагоди 100-річчя Степана Бандери,” 2 січня 2009, URL: http.7/kbulkin. wordpress.eom/2009/01/02/march-kyiv-stepan-bandera-100-anniversary/; “‘Свобода’ вшанувала 100-річчя з Дня Народження Степана Бандери по всій Україні,” 1–2 січня 2009, URL: http://www.tyahnybok.info/diyalnist/novyny/005767/ (дата звернення 28.10.2011); “1 січня у Києві, Харкові, Запоріжжі відбудуться смолоскипні походи на честь Степана Бандери,” 31 грудня 2008, URL: https://www.ar25.org/node/15980; “Урочиста академія з нагоди 100-річчя від дня народження Степана Бандери,” 21 грудня 2008, URL: http://www. Temopil’.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/005661/ (дата звернення 28.10.2011).
2304
Про виступ Стівена Бандери на церемонії відкриття пам’ятника Бандері в Дрогобичі 14 жовтня 2001 року див. “Стівен Бандера молодим постав у Дрогобицькому сквері,” За вільну Україну, 16 жовтня 1999, 2. Про те, як Стівен Бандера відкриває інші пам’ятники своєму дідові, див. в експозиції музею Степана Бандери в Старому Угринові.
2305
“з нагоди відзначення 100-річчя від Дня народження та проведення в Тернопільській області року Степана Бандери, 26 грудня відбулося урочисте відкриття пам’ятника провідникові ОУН-УПА,” 3 січня 2009, URL: http://www.tneu.edu.ua/ua-i-article-i-id-i-550-i-nSID-i-public_organizations-i-index.html (дата звернення 15.10.2011); “Як відзначатимуть 100-річчя Степана Бандери,” 16 грудня 2008, URL: http://www.unian.net/ukr/ news/news-290326.html (дата звернення 15.10.2011); “На Івано-Франківщині пройшло віче до 100-річчя від народження Бандери,” 2 січня 2009, URL: https://www.unian.ua/ society/177092-na-ivano-frankivschini-proyshlo-viche-do-100-richchya-vid-narodjennya-banderi.html.
2306
“Мюнхен. У 50-річчя підступного вбивства Провідника ОУН, Степана Бандери, 17го жовтня 2009,” URL: http://www.cym.org/archives/Munich2009.asp (дата звернення
17.10.2011); Мюнхен, 17 жовтня 2009 року, відправа до 50-річчя вбивства Провідника, 21 жовтня 2009, URL: http://oko.if.ua/2009/10/21/3747/ (дата звернення 17.10.2011).
2307
Там само.
2308
Rossoliński-Liebe, Celebrating Fascism, 12.
2309
Ibid, 12.
2310
Ibid, 12.
2311
Про присвоєння звання Степану Бандері див. URL: http://zakonl.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=46/2010. Церемонію див. “Stepan Bandera Hero of Ukraine Степан Бандера — Герой України,” URL: http://www.youtube.com/watch?v=Wy7eTLy2_I0.
2312
“Yanukovych Promised Medvedev to Take Away Rank of Hero of Ukraine from Bandera and Shukhevych,” 9 March 2010, URL: http://risu.org.ua/en/index/all_news/state/34810/; “Court Strips Bandera of Hero of Ukraine title,” The Ukrainian Weekly, 23 January 2011, 1.
2313
Redlich, Together and Apart, 157-59.
2314
Газета Бандерівець: Інформаційний бюлетень Всеукраїнскької організації “Тризуб" ім. Степана Бандери з’явилася 2000-го.
2315
“Бандерштат. Фестиваль українського духу,” URL: http://bandershtat.org.ua/pro-festyval/ ideya/ (дата звернення 14.10.2011); “На Волині відбудеться фестиваль ‘Бандерш-тат-2008’”, 2 серпня 2008, URL: https://www.unian.net/society/134741-na-volyini-sostoitsya-festival-bandershtat-2008.html; “Бандерштат-2011» зібрав у Луцьку депутатів, вояків ОУН-УПА і молодь’”, 16 серпня 2011, URL: http://censor.net.ua/photo_news/178578/ bandershtat2011 _sobral_v_lutske_deputatov_voyakov_ounupa_i_molodej_fotoreportaj.
2316
Свідчення про життя партизан УПА в схронах див. Ana Boguslavskaja and Oled Schilowski (film directors), Die Bandera-Bande. Guerilla-Kämpfer im 2. Weltkrieg. Discovery Channel 2009.
2317
http://www.kryjivka.com.ua/ (дата звернення 14.10.2011); Криївка. Меню, 10. Про Клячків-ського див. частину 5 цієї книги. Я ознайомився з пабом (побував у пабі) 2008 року.
2318
Юрій Назарук, інтерв’ю автору, 15 травня 2008, Львів.
2319
“у Чернівцях на честь Бандери заснували байкерський клуб Бандерас,” 26 травня 2008, URL: http://novynar.com.ua/politics/28003 (дата звернення 14.10.2011); “Байкерський клуб «Бандерас» створений до 100-річчя провідника ОУН,” 26 травня 2008, URL: https://www. unian.ua/common/118850-baykerskiy-klub-banderas-stvoreniy-do-100-richchya-providnika-oun.html.
2320
Василь Кожелянко, Дефіляда в Москві (Львів: Кальварія, 2000), 12.
2321
Оксана Забужко, Музей покинутих секретів (Київ: Факт, 2010); Museum der Vergessenen Geheimnisse, translated by Alexander Rrathochvil (Graz: Droschl, 2010).
2322
Rudling, The OUN, the UPA and the Holocaust, 33.
2323
“Українсько-польський скандал на імені Степана Бандери,” 11 серпня 2009, URL: https:// www.radiosvoboda.org/a/1797625.html; Marcin Wojciechowski, “Ukraińska Swoboda jeszcze napsuje nam krwi,” 20 sierpnia 2009, URL: http://wyborcza.p1/l,86758,694356l,Ukraińska_ Swoboda_jeszcze_napsuje_nam_krwi.html.
2324
“Великі українці,” URL: http://greatukrainians.com.ua/ (дата звернення 14.10.2011); Василь Расевич, “Велика маніпуляція,” zaxid.net, 17 травня 2008, URL: https://zaxid.net/velika_ manipulyatsiya_n 1054002.
2325
Вахтанг Кіпіані (режисер), Степан Бандера, 2009, URL: http://greatukrainians.com.ua/council/ (дата звернення 15.10.2011). Проте, як Бандера катував сам себе, див. частина 2 цієї книги.
2326
Кіпіані, Степан Бандера, 2009.
2327
Юрій Луканов (режисер), Три любові Степана Бандери. ТІА Вікна, 1998. URL: http:// OUN- UPA.org.ua/video/ (дата звернення 28.10.2011).
2328
Див. Сергій Сотніченко, Тарас Ткаченко та Олена Ножечкіна (режисери), Ціна свободи, Кінотур, 2008.
2329
Олесь Янчук (режисер), Голод-33, Кіностудія ім. Довженка, 1991; Олесь Янчук (режисер), Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені, Олесь-фільм 1995; Олесь Янчук (режисер), Нескорені, Олесь-фільм 2000; Олесь Янчук (режисер), Залізна сотня, Олесь-фільм 2004.
2330
Andrij Portnov, “Pluralität der Erinnerung: Denkmäler und Geschichtspolitik in der Ukraine,” Osteuropa Vol. 58, No. 6 (2008): 200.
2331
Portnov, Pluralität der Erinnerung, 208.
2332
“В Крыму состоялось открытие памятника жертвам ОУН-УПА,” 14 жовтня 2007, URL: http://old.kpunews.com/krim_topicll_1494.htm (дата звернення 11.10.2011).
2333
“Симоненко открыл в Симферополе памятник жертвам ОУН-УПА,” 14 вересня 2007,
URL: http://korrespondent.net/ukraine/events/207397-simonenko-otkryl-v-simferopole-
pamyatnik-zhertvam-OUN-UPA.
2334
Там само.
2335
“На Луганщині відкрили пам’ятний знак ‘жертвам ОУН-УПА, загиблим на Львівщині’,” 26 червня 2008, URL: http://ua.korrespondent.net/ukraine/504706-na-luganshchini-vidkrili-pamyatnij-znak-zhertvam-OUN-UPA-zagiblim-na-lvivshchini.
2336
Там само.
2337
Там само.
2338
“В Луганске открыли памятник жертвам, погибшим от рук воинов ОУН-УПА,” 8 травня 2010, URL: http://lugansk.comments.ua/news/2010/05/08/204843.html (дата звернення
11.10.2011).
2339
“New Stalin statuę fuels tension in Ukraine,” 5 May 2010, URL: https://in.reuters.com/ article/idINIndia-48257020100505; “Ukrainian Communists unveil monument to Stalin amid nationalist protest,” 5 May 2010, URL: https://www.foxnews.com/world/ukrainian-communists-unveil-monument-to-stalin-amid-nationalist-protest; “Stalin statuę blown up in Ukraine,” 2 January 2011, URL: http://www.freerepublic.com/focus/f-news/2650328/posts.
2340
Aleksander Korman, Stosunek UPA do Polaków na ziemiach południowo-wschodnich II Rzeczypospolitej (Wroclaw: Nortom, 2002), 5, 101-13. Про інструменталізацію геноциду див. Anton Weiss-Wendt, “Hostage of Politics: Raphael Lemkin on “Soviet Genocide,” Journal of Genocide Research Vol. 7, No. 4 (2005): 551-59.
2341
“7^^ ‘Ukraińca’ dr Grzegorza Motyki. Czy G. Motyka jest wykonawcą ściśle tajnej instrukcji — uchwały z dn. 22 czerwca 1990r. Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów?”, 25 March 2011, URL: http://www.kresykedzierzynkozle.home.pl/page90.php, (дата звернення 15.11.2011).
2342
Aleksander Korman, Ludobójstwo UPA na ludności polskiej. Dokumentacja fotograficzna (Wrocław: Nortom, 2003). З теми фотографій див. Ada Rutkowska, Dariusz Stola, “Fałszywy opis, prawdziwe zbrodnie,” Rzeczpospolita. Plus Minus 19–20 May 2007, 15. URL: http://www. civitas.edu.pl/pub/media0nas/2007/rzeczpospolita_2007_05_19_falszywy_opis_prawdziwe_ zbrodnie_pdf2[1 j.pdf.
2343
Korman, Ludobójstwo, 73.
2344
Mariusz Godos, “Kontrowersyjna rzeźba,” 15 October 2008, URL: http://www.zycie.pl/ informacje.php?region=Przemy%B61&m=1035&page=l (дата звернення 13.10.2011).
2345
“Aleja ofiar ludobójstwa OUN-UPA,” 3 October 2009, URL: http://forum.gazeta.pl/forum /w,48782,101066063,101066063,_8222_Aleja_ofiar_ludobojstwa_OUN_UPA_822 l_.html.
2346
Korman, Ludobójstwo, 43,47.
2347
Edward Prus, Stepan Bandera (1909–1959): Symbol zbrodni i okrucieństwa (Wrocław: Wydawnictwo Nortom, 2004).
2348
Edward Prus, Herosi spod znaku tryzuba: Konowalec — Bandera — Szuchewycz (Warsaw: Instytut Wydawniczy Związków Zawodowych, 1985), Z dziejów współpracy nacjonalistów ukraińskich z niemcami w okresie II wojny ‘światowej i okupacji (Katowice: Akademia Ekonomiczna im. Karola Adamieckiego, 1985), Atamania UPA: Tragedia kresów (Warsaw: Instytut Wydawniczy Związków Zawodowych, 1988), Patriarcha galicyjski (Warsaw: Instytut Wydawniczy Związków Zawodowych, 1989).
2349
Про радянські статті і Нордена див. Edward Prus, Holocaust po banderowsku. Czy Żydzi byli w UPA? (Wrocław: Wydawnictwo Nortom, 1995), 37; Prus, Stepan Bandera, 212.
2350
У своїй біографії Бандери Прус писав, приміром, що той був арештований 14 липня 1934 року на польсько-чехословацькому кордоні, а не в Українському Академічному домі у Львові, а після Другої світової Бандера використовув ім’я Стефан Попіель” — замість “Стефан Попіль. ” Див. Prus, Stepan Bandera, 93, 313.
2351
Prus, Stepan Bandera, 17.
2352
Ibid, 9.
2353
Ibid, 122, 186,212.
2354
Prus, Holocaust po banderowsku, 130; Prus, Stepan Bandera, 186.
2355
Володимир В’ятрович, “Бандера: старі та нові міфи”, zakhid.net, 8 січня 2009, URL: https:// zaxid.net/bandera_stari_ta_novi_mifi ПІ068824; Ґжегож Россолінські-Лібе, “Образ Степана Бандери в польській національній свідомості,” zakhid.net, 22 січня 2009, URL: https:// zaxid.net/obraz_stepana_banderi_v_polskiy_natsionalniy_svidomosti_nl069869.
2356
David Marples, “Hero of Ukraine linked to the murder of 4000 Jews,” Edmonton Journal, 7 February 2010.
2357
Timothy Snyder, “A Fascist Hero in Democratic Kiev,” 24 February 2010, The New York Review of Books, URL: https://www.nybooks.com/daily/2010/02/24/a-fascist-hero-in-democratic-kiev/.
2358
Timothy Snyder, “Declaring People to be Heroes is a Soviet Idea,” 15 March 2010, URL: http:// www.ukrainianstudies.uottawa.ca/pdf/UKL442.pdf (дата звернення 1.11.2011); “Професор Снайдер: проголошення героями — радянська ідея,” 3 березня 2010, BBC News: Україна, URL: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2010/03/100303_snyder_ie_it.shtml.
2359
Там само. Критика Снайдером ОУН і УПА не узгоджується з його значно більш апологетичним ставленням до польської історії. Див. Rossoliński-Liebe, Debating, Obfuscating and Disciplining the Holocaust, 222-24.
2360
John-Paul Himka, “Should Ukrainian Studies Defend the Heritage of OUN-UPA?”, 10 February 2010, URL: http://www.ukrainianstudies.uottawa.ca/pdf/UKL441.pdf (дата звернення
1.11.2011).
2361
Ibid.
2362
“European Parliament resolution of 25 February 2010 on the Situation in Ukraine,” URL: http:// www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?type=TA&reference=P7-TA-2010-0035&language= EN&ring=B7-2010-0120.
2363
Див., наприклад, Грицак, Українці в антиєврейських акціях; В’ятрович, Ставлення ОУН, 16–17.
2364
Ярослав Грицак, “Ще раз про Ющенка, ще раз про Бандеру,” Zaxid.net, 27 січня 2010, URL: https.7/zaxid.net/shhe_raz_pro_yushhenka_shhe_raz_pro_banderu_nl 094617.
2365
Ярослав Грицак, “Клопоти з пам’яттю,” Zaxid.net, 8 березня 2010, URL: https://zaxid.net/ klopoti_z_pamyattyu_nl 097756.
2366
Alexander Motyl, “Ukraine, Europę, and Bandera,” Cicero Foundation Great Debate Paper, No. 10/05, March, 2010, 6–9, URL: http://www.cicerofoundation.org/lectures/Alexander_J Motyl UKRAINE EUROPE_AND BANDERA.pdf.
2367
Alexander Motyl, “Ukraine, Europę, and Bandera,” 12.
2368
Ibid, 13. Див. також Пер Андерс Рудлінг, “Ющенків фашист: культ Бандери в Україні та Канаді,” в Страсті за Бандерою за редакцією Таріка Сиріла Амара, Ігоря Балинського та Ярослава Грицака (Київ: Грані-Т, 2010), 274-75.
2369
Mykola Riabchuk, “Bandera’s Controversy and Ukraine’s Futurę,” Russkii vopros No. 1, 2010, URL: http://www.russkiivopros.com/?pag=one&id=315&kat=9&csl=46#_ednl3.
2370
Андрій Портнов, “Контекстуалізація Степана Бандери,” Критика, 3–4 (2010), 14. Див. також Grzegorz Rossoliński-Liebe and Per Anders Rudling, “Review of Krytyka. Hefte 3–4; 7–8; 9-10. Kiev 2010,” H-Soz-u-Kult, 15 June 2011, URL: http://hsozkult.geschichte.hu-berlin.de/ rezensionen/2011-2-212 (дата звернення 1.11.2011). Після дискусій Портнов, схоже, змінив своє ставлення до Бандери, ОУН і пострадянську апологетичну пам’ять про масове насилля. Див., наприклад, Андрій Портнов, “Історія для домашнього вжитку,” Ab Ітрегіо З (2012): 309-38.
2371
Анатолій Русначенко, “Символ і його критики,” Критика, 9-10 (2010), 7. Див. також Rossoliński-Liebe, Review of Krytyka.
2372
Віталій Пономарьов, “Дегероїзація Опору,” Критика, 7–8 (2010), 22. Див. також Rossoliński-Liebe, Review of Krytyka.
2373
Ніклас Бернсанд, “Безневинність пам’яті,” Критика, 7–8 (2010), 22. Див. також Rossoliński-Liebe, Review of Krytyka.
2374
Marco Levytsky, “Ukrainian Nationalists Played No Part in Massacre of 4,000 Jews,” Edmonton Journal, 9 February 2010; Marco Levytsky, “‘Strong Evidence’ by Per Anders Rudling and ‘Dubious Documents’ by John-Paul Himka,” (unpublished letter to the Edmonton Journal), The Ukraine List #442, 15 March 2010, URL: http://www.ukrainianstudies.uottawa.ca/pdf/UKL442. pdf (дата звернення 3.11.2011).
2375
Stepan Bandera, “Family Name Cleared,” Edmonton Journal, 9 February 2010. Бандері чи іншим лідерам східно- й центральноєвропейських націоналістичних, антисемітських і фашистських рухів, які були причетні до Голокосту та інших злочинів проти людяності, Нюрнберзький міжнародний військовий трибунал звинувачень не висунув.
2376
За даними сайту ЦДВР, Іван Патриляк, один із провідних українських істориків, коротко підсумував дебати: “Бандера виконав місію національного прапора і символом прапора залишається досі. Для таких знакових постатей як Бандера логічно було б зробити Парк Слави національних героїв, з пам’ятниками і меморіалами.” Див. “Для таких знакових постатей, як Бандера, слід зробити Парк Слави національних героїв, — історик,” URL: http://cdvr.org.ua/content/для-таких-знакових-постатей-як-бапдера-слід-зробити-парк-сла-ви-національних-героїв-історик (дата звернення 16.07.2012).
2377
Pankowski, The Populist Radical Right in Poland, 27.
2378
Ibid, 21–31.
2379
William Totok, “Antonescu-Kult und die Rehabilitierung der Kriegsverbrecher,” Plolocaust an der Peripherie. Judenpolitik und Judenmord in Rumänien und Transnistrien 1940–1941, ed. Wolfgang Benz and Brigitte Mihok (Berlin: Metropol, 2009), 197–212.
2380
Constantin Iordachi, Charisma, Politics and Violence: The Legion of the “Archangel Michael" in Inter-war Romania (Trondheim: Program on East European Cultures and Societies, Norwegian University of Science and Technology, 2004), 148-51; Shafir, Between Denial and ‘Comparative Trivialization, 11–13; “Eiserne Garde,” in Enzyklopädie des Holocaust, 1: 404.
2381
Ward, Priest, Politician, Collaborator, 268, 274.
2382
Gila Fatran, “Holocaust and Collaboration in Slovakia in the postwar discourse,” in Collaboration with the Nazis. Public discourse after the Holocaust, ed. Roni Stäuber (New York: Routledge, 2011), 197; Nina Paulovicovä, “The ‘Unmasterable Past’? Slovaks and the Holocaust: The Reception of the Holocaust in Post-communist Slovakia,” in Bringing the Dark Past to Light: The Reception of the Holocaust in Postcommunist Europę, ed. John-Paul Himka and Joanna Beata Michlic (Lincoln: University ofNebraska Press, 2013), 561.
2383
Ward, Priest, Politician, Collaborator, 271.
2384
Pauloviäovä, ‘Unmasterable Past’? 561; Ward, Priest, Politician, Collaborator, 278-79.
2385
Pauloviäovä, ‘Unmasterable Past’? 561.
2386
Ward, Priest, Politician, Collaborator, 283.
2387
Ljiljana Radonie, Krieg um die Erinnerung. Kroatische Vergangenheitspolitik zwischen Revisionismus und europäischen Standards (Frankfurt am Main: Campus-Verlag, 2010), 158, 202, 212, 232, 256, 315, 377; Vjeran Pavlakovic, “Flirting with Fascism: The Ustaśa Legacy and Croatian Politics in the 1990s,” The Shared History and The Second World War and National Question in ex-Yugoslavia, Conference in Seville, Spain, January /February 2008, URL: http://www.centerforhistory.net/images/stories/pdf/flirting_with tascism.pdf (дата звернення 22.12.2012).
2388
“Акт проголошення української держави, 30.06.1941,” ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 5, 3.
2389
“Мій життєпис,” ЦДАВО, ф. 3833, оп. З, спр. 7, 6.
2390
Там само, 6.
2391
Christopher Browning, Ordinary men. Reserve Police Battalion 101 and the Final Solution in Poland (New York: Harper Collins, 1992); Harald Welzer and Michaela Christ, Täter. Wie aus ganz normalen Menschen Massenmörder werden (Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 2007).
2392
Hannah Arendt, Eichmann in Jerusalem. A Report on the Banality of Evil (New York: Penguin, 1994), 268-69; Leora Bilsky, Transformative Justice. Israeli Identity on Trial (Ann Arbor: University of Michigan Press, 2004), 131-32; Teitel, Transitional Justice.
2393
Paxton, The Five Stages of Fascism, 3, 11–12.
2394
Paxton, The Five Stages of Fascism, 22.
2395
Дмитро Донцов, “Вступне слово,” в Стецько, 30 червня 1941, 9-10.
2396
Bernhard Giesen, “The Trauma of Perpetrators: The Holocaust and the Traumatic Reference of German National Identity,” Cultural trauma and collective identity, ed. Jeffrey Alexander (Berkeley, Calif.: University of California Press, 2004), 114.
ТЕЛЕГРАМКанал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками
Книжный Вестник
Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)
Поиск книг
Свежие любовные романы в удобных форматах
Любовные романы
Детективы и триллеры, все новинки
Детективы
Фантастика и фэнтези, все новинки
Фантастика
Отборные классические книги
Классика
ВКОНТАКТЕБиблиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории
Любовные романы
Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров
Фантастика
Самые популярные книги в формате фб2
Топ фб2
книги