Пригоди барона Мюнхаузена

Я спіймав кабана

Іншого разу мені трапився в лісі дикий кабан. Із ним впоратися було набагато важче. У мене навіть рушниці з собою не було.

Я кинувся навтьоки, але він помчав за мною, мов скажений, і неодмінно проколов би мене своїми іклами, якби я не сховався за перший-ліпший дуб.

Кабан із розгону налетів на дуб, й ікла звіра так глибоко встромилися в стовбур дерева, що він не міг їх звідти витягнути.

— Ага, голубчику, піймався! — сказав я і вийшов із-за дуба. — Зажди-но! Тепер ти від мене не втечеш!

І я взяв каменюку та заходився ще глибше забивати в дерево гострі ікла, щоб кабан не зміг звільнитися. А потім зв’язав його міцною мотузкою й, повантаживши на воза, урочисто повіз додому.

Ото дивувалися інші мисливці! Вони й уявити собі не могли, що такого лютого звіра можна спіймати живцем, не потративши жодного набою!