Пригоди барона Мюнхаузена

Сутичка з ведмедем

Варто було зійти з човна, як на мене накинувся велетенський ведмідь.

Це був жахливий звір неймовірних розмірів. Він розірвав би мене за одну мить, але я схопив його за передні лапи і так сильно стиснув їх, що ведмідь заревів від болю. Я знав: якщо відпущу його, він одразу ж розтерзає мене, і тому тримав його лапи три дні й три ночі, доки він не помер від голоду.

Так, він помер від голоду, оскільки ведмеді тамують свій голод тим, що смокчуть власні лапи. А цей ведмідь ніяк не міг посмоктати лапу, і тому загинув голодною смертю. З того часу жоден ведмідь не зважився напасти на мене.