Пригоди барона Мюнхаузена

Іскри з очей

Я частенько ходив на полювання і тепер із задоволенням пригадую ті веселі часи, коли зі мною мало не щодня траплялося стільки дивовижних історій.

Одна пригода була дуже потішна.

Річ у тім, що вікна моєї спальні виходили на великий ставок, де водилося чимало різної дичини.

Якось вранці я підійшов до вікна і помітив на плесі диких качок.

Я миттю схопив рушницю й кинувся сторчголов із дому.

Але, поквапом збігаючи сходами, я вдарився лобом об двері — так сильно, що з очей у мене посипались іскри.

Та це мене не спинило.

Я побіг далі. Ось нарешті й ставок. Прицілююсь у найжирнішу качку, хочу вистрілити і з жахом помічаю, що в рушниці немає кременя! А без кременя не постріляєш…

Бігти додому за кременем?

Таж качки можуть полетіти!

Я сумно опустив рушницю, подумки проклинаючи свою долю, і раптом мені сяйнула блискуча думка.

Щосили я стусонув себе кулаком по правому оці. З ока, звісно, так і сипонули іскри, і порох вмить спалахнув.

Так! Порох зайнявся, рушниця вистрілила, і я вбив одним пострілом десять пречудових качок.

Тому раджу вам щоразу, як тільки надумаєте запалити вогонь, так само добувати іскри для нього зі свого правого ока.