Пригоди барона Мюнхаузена

Сирний острів

Не моя вина, що зі мною трапляються такі дива, які ще не траплялись ні з ким.

Це тому, що я люблю мандрувати і завжди шукаю пригод, а ви сидите вдома і нічого не бачите, крім чотирьох стін своєї кімнати.

Одного разу, наприклад, я вирушив у далеке плавання на великому голландському кораблі.

Раптом у відкритому океані на нас налетів ураган, який в одну мить зірвав усі вітрила і зламав усі щогли.

Одна щогла впала на компас і розтрощила його на друзки.

Усім відомо, як важко керувати судном без компаса.

Ми збилися зі шляху і не знали, куди пливемо.

Три місяці нас кидало по хвилях океану, а потім віднесло невідомо куди, і ось одного чудового ранку ми помітили незвичайну зміну в усьому. Море із зеленого стало білим. Вітерець доносив якийсь ніжний і ласкавий запах, від якого нам стало дуже приємно і весело.

Незабаром ми помітили пристань, і вже за годину зайшли до просторої глибокої гавані. Замість води за бортом плюскотіло молоко.

Ми поспішно висадилися на берег і стали жадібно пити із молочного моря.

Серед нас був матрос, який не переносив запаху сиру. Коли йому показували сир, його починало нудити.

І ось ледве ми висадилися на берег, йому одразу ж стало недобре.

— Заберіть у мене з-під ніг цей сир! — кричав він. — Я не можу, не хочу ходити по сиру!

Я нагнувся до землі та все зрозумів.

Острів, до якого причалив наш корабель, був зроблений із чудового голландського сиру!

Так-так, не смійтесь, я кажу вам щиру правду: замість глини у нас під ногами був сир.

Чи ж дивно, що жителі цього острова харчувалися майже виключно сиром? Але сиру від цього не ставало менше, оскільки за ніч його виростало рівно стільки, скільки з’їдалося за день.

Увесь острів був покритий виноградниками, але виноград там особливий: стиснеш його в кулаку, й замість соку тече молоко.

Жителі острова — високі, вродливі люди. У кожного з них по три ноги. І завдяки цьому вони можуть спокійно триматися на поверхні молочного моря.

Хліб тут росте печений, одразу в готовому вигляді, тому жителям острова не доводиться ні сіяти, ні орати. Я бачив багато дерев, обвішаних солодкими медовими пряниками.

Під час наших прогулянок по Сирному острову ми знайшли сім річок, де текло молоко, і дві річки зі смачним пивом. Зізнаюся, ці пивні річки мені припали до смаку значно більше за молочні.

Чимало інших чудес ми побачили, коли гуляли островом.

Особливо вразили нас пташині гнізда. Вони були неймовірно великі. Одне орлине гніздо, наприклад, було вище, ніж найбільший будинок. Воно було сплетене із гігантських дубових стовбурів. У ньому ми знайшли п’ять сотень яєць, кожне завбільшки з бочечку.

Ми розбили одне яйце, і з нього вилізло пташеня — разів у двадцять більше, ніж дорослий орел.

Пташеня запищало, і одразу йому на допомогу прилетіла орлиця. Вона схопила нашого капітана, підняла його до найвищої хмари і звідти викинула в море.

На щастя, він був чудовим плавцем, і за кілька годин добрався до Сирного острова вплав.

В одному лісі я був свідком того, як острів’яни повісили на дереві трьох чоловіків догори ногами. Нещасні стогнали і плакали. Я запитав, за що їх так жорстоко карають. Мені відповіли, що це мандрівники, які щойно повернулися з далекої подорожі й тепер нахабно брешуть про свої пригоди.

Я похвалив острів’ян за таку мудру розправу із брехунами, адже сам ненавиджу обман і розповідаю тільки найщирішу правду.

Втім, ви, певно, й самі помітили, що в усіх моїх оповідях немає ані слова брехні. Обман мені огидний, і я щасливий, що всі близькі мені люди завжди вважали мене найбільш правдивою людиною на землі.

Коли ми повернулися на корабель, то негайно підняли якір і відчалили від чудового острова.

Усі дерева, які росли на березі, немовби хтось подав їм знак, двічі низько поклонилися нам і знову випросталися.

Розчулений їхньою незвичайною люб’язністю, я зняв капелюха і послав їм прощальний привіт.

Напрочуд ввічливі дерева, чи не так?