Пригоди барона Мюнхаузена

Кораблі, які проковтнула риба

У нас не було компаса, і тому ми довго блукали незнайомими морями. Судно оточували страшні акули, кити та інші морські чудовиська. Нарешті ми наштовхнулися на рибу, яка виявилася настільки великою, що, стоячи біля її голови, не можна було побачити її хвоста. Коли риба захотіла пити, вона роззявила пащу, і вода рікою потекла в її горлянку, наше судно піднімалося на високих хвилях. Решту часу в животі було сухо.

Дочекавшись, коли вода спаде, ми з капітаном зійшли з корабля прогулятися. Тут ми зустріли моряків з усього світу: шведів, англійців, португальців… У череві рибини їх було десять тисяч. Багато з них жили тут уже кілька років. Я запропонував зібратися разом і обговорити план звільнення із цієї задушливої в’язниці.

Мене обрали головою, але якраз тоді, коли я оголосив збори відкритими, проклятуща рибина почала знову пити, і ми всі розбіглися по своїх суднах.

Наступного дня ми знову зібралися, і я вніс таку пропозицію: зв’язати дві найвищі щогли і, щойно риба відкриє рота, поставити їх сторчма, щоб вона не могла зціпити щелепи. Тоді вона так і лишиться із роззявленою пащекою, тож ми вільно випливемо назовні.

Моя пропозиція була схвалена одностайно.

Двісті найкремезніших матросів поставили в роті чудовиська дві найвищі щогли, і воно не змогло закрити пащу.

Кораблі весело випливли із черева у відкрите море. Виявилося, що в животі потвори було сімдесят п’ять суден. Можете собі уявити, якої величини був тулуб рибини!

Щогли ми, звісно ж, так і залишили в роззявленій пащеці риби, щоб вона більше нікого не могла проковтнути.

Звільнившись із полону, ми захотіли дізнатися, де перебуваємо. Виявилося, що в Каспійському морі. Це дуже здивувало нас усіх, адже Каспійське море закрите: воно не з’єднується з жодним іншим морем.

Але триногий учений із Сирного острова, якого я взяв із собою, пояснив мені, що рибина потрапила до Каспійського моря через якийсь підземний канал.

Ми попрямували до берега, і я повідомив своїм супутникам, що сходжу на сушу і більше ніколи й нікуди не поїду. З мене цілком стане і тих пригод, які я пережив у останні роки, а тепер я хочу відпочити. Мої мандри добряче втомили мене, і я вирішив далі вести спокійне життя.