Пригоди барона Мюнхаузена

Незвичайний олень

Втім, траплялися зі мною й більші дива. Ось якось іду лісом і ласую солодкими, соковитими вишнями, які купив по дорозі.

І раптом переді мною олень — неначе з-під землі виріс! Стрункий, гарний, з величезними розлогими рогами!

А у мене, як на зло, жодної кулі немає.

Добре, що залишилося кілька вишень. От я і зарядив рушницю замість кулі вишневою кісточкою. Так-так, не смійтеся, звичайнісінькою вишневою кісточкою.

Пролунав постріл, але олень лише головою помотав. Кісточка потрапила йому в лоба й не завдала жодної шкоди. За мить він уже зник у лісовій гущавині.

Мені залишилося тільки шкодувати, що я випустив настільки чудову здобич.

Через рік я знову полював у тому ж лісі. Зрозуміло, на той час я встиг зовсім забути про історію з вишневою кісточкою.

Наскільки ж великим було моє здивування, коли з гущавини лісу просто на мене вискочив розкішний олень, між рогами якого росла висока крислата вишня! Уявіть собі цю красу: стрункий олень, а на голові в нього струнке дерево! Я одразу ж здогадався, що ця вишня виросла з тієї маленької кісточки, яка минулого року послугувала мені кулею. Цього разу набоїв мені не бракувало. Я прицілився, вистрілив — і мертвий олень впав на землю. Так з одного пострілу я одразу отримав і печеню, і вишневий компот на десерт. Адже деревце було всіяне великими стиглими ягодами.

Скажу вам чесно: ніколи в житті я не куштував таких смачних вишень.