Узимку садівник звозить відкладені ще в минулі роки поліна нагору в будинок і палить ними піч для власниці дому та її племінниці.
Він обрізає яблуні і груші. Навесні допомагає власниці дому знести вниз скрині, в які вона поскладала все цінне, щоб порятувати від росіян. Коли вона збирається виплисти човном на середину озера і там на мілині Голої гори поставити скрині у воду, він приносить весла і шарніри до весел. Коли з'являються росіяни, вони розміщують у саду зо дві сотні коней, близько 70 — на малій галявині перед самим домом, а десь 130 — на великій галявині, праворуч від дороги, що веде вниз до озера. Коні б'ють копитами землю, що саме починає відходити від морозів, і до кінця дня земля перетворюється на болото. Коні обскубують усе, що тільки можна знайти довкола їстівного: молоді листочки і квіти форзиції, пагони ялинкових зарослів та бруньки ліщини й бузку. Росіяни конфісковують увесь запас меду. На той час колорадський жук саме доповз до Радянського Союзу, рухаючись назустріч просуванню червоноармійців, і саме береться виїсти дочиста поля картоплі, що залишилися після німців.