Прокляття дому

Садівник

Коли на березі озера починають будувати перші літні будинки, значну частину яких вкривають очеретом, садівник береться, як тільки озеро затягає кригою, допомагати різати очерет на дахи будинків. Він і в цій справі виявляє надзвичайну вправність, замерзлі стебла ламаються в його руках, немов вони зі скла, дощечку, призначену для розсування стебел, він застосовує настільки вміло, що покрівельник не йме віри, що він ніколи ще не допомагав збирати очерет. Садівник завзято ламає зібрані стебла через ліве коліно, зовсім не втомлюючись при цьому, короткі цурпалки і залишки трави відпадають самі собою, а чисті в'язки він складає збоку.

Садівник маломовний, а щодо подій у селі він взагалі мовчить, байдуже, чи йдеться про потопельника, чи про самовільне пересунення дрібномаєтним селянином межового каменя, або ж про те, як Шмелінґ відправив американця Льюїса у дванадцятому раунді в нокаут. Слухай, ото наш Шмелінґ молодець, звертається з висоти драбини покрівельник до садівника, що подає йому в'язки очерету. Як наш Шмелінґ того чоколядового супербоксера поклав, то було щось із чимось, а ти шо, радіа не слухаєш. Садівник заперечливо хитає головою. Дім, на даху якого саме сидить покрівельник, — це дім Шмелінґа. Я і в Тораків уже якось крив дах, — сказав покрівельник на самому початку співпраці з садівником, можливо, хотів вразити відомого своєю мовчазністю садівника і схилити його до розмови, та садівник, здається, взагалі не знав, хто такий Торак, у всякому разі він тільки кивнув і промовчав.

Декого з мешканців села садівник відштовхує саме мовчазністю, вони кажуть, що він бездушний, кажуть, що в нього риб'ячий погляд, підозрюють, що його високе чоло свідчить про напади божевілля. А інші навпаки — вважають, що садівник розмовляє з людьми тільки про найнеобхідніше, а коли думає, що за ним ніхто не спостерігає — у саду або на полі, — то вони, мовляв, виразно бачили, як безперестанку ворушилися його губи, поки він розпушував землю, копав, прополював чи обтинав або підливав рослини — йому, мабуть, більше подобається розмовляти з зелепухами. Він нікого не запрошує до своєї хатини, а коли туди, за його відсутності, зазирають через вікно діти, то бачать лише стіл, стілець, ліжко і накинені на гачок лахи. Отож дім мовчить так само, як і його власник, і, як і у випадку будь-якого мовчання, це може означати і те, що дім криє якусь таємницю, але одночасно і те, що дім — просто порожній.

Коли очеретяний дах на будинку, що його зводить на ґрунтах Клари Вуррах для себе і своєї дружини берлінський архітектор, уже практично готовий, а покрівельник і садівник саме сідають перепочити, перш ніж покласти у дах останні в'язки очерету, до них приєднується майбутній господар дому і береться випитувати місцевих, чи не знайдеться десь в околиці хтось, хто зумів би допомогти у перетворенні лісу на сад. На що, цілком прогнозовано, покрівельник радить садівника, котрий сидить поруч. Той за своїм звичаєм мовчить, а тоді, коротко кивнувши архітекторові, дає згоду.

Садовий архітектор — кузен власника дому, він живе на сусідньому курорті і щоденно приїжджає сюди обговорити з господарем дому і садівником наступні плани і проконтролювати хід робіт. На передній верхній ділянці між домом і озером слід буде викорчувати сосновий ліс і насипати шар родючого ґрунту, щоб добре прийнявся дерен. Лівий коротший край лугу, перед самим домом, треба буде обсадити хвойними кущами та чорною бузиною, а з боку тераси його відділятиме клумба з трояндами.

Більшу частину лугу, праворуч від дороги, що веде вниз до води, позначать по краю дерев'яним парканом, за яким починатиметься залишена без додаткових насаджень сусідня ділянка, з боку схилу там ростиме крислатий дуб і група ялинкових чагарників, з боку будинку на кремнієвому бордюрі, що обрамлюватиме ділянку, насадять кущі форзиції, бузку і декілька рододендронів. Враження природного каскаду посилюватимуть декілька новопосаджених дерев, так на краю лівої галявини ростиме червоний глід, на краю правої галявини — японська вишня, горіх і блакитна ялина — вони ростимуть відповідно на переходах до кущів і тих більших дерев, що вже ростуть на задньому плані.

Схил, що веде до озера, попри сосни, молоді дубки і зарості ліщини, що ростуть тут самі собою, треба буде густо засадити новими кущами, щоб запобігти осуванню схилу.

До озера можна буде підійти доріжкою, викладеною плитами з ламаного каменя, вона вестиме вниз зі схилу викладеними вісьмома маршами по вісім сходинок. Ділянка при самій воді, заросла вільхами, — тіниста й вогка, тому садовий архітектор, порадившись із господарем дому, доручає садівникові зрубати деякі дерева і висушити ділянку. Щоби все ж використовувати цю не надто затишну місцину якось доцільно, господар дому вирішує поставити там споруджену за його ескізом майстерню і дровітню. З часом буде видно, в якому місці найліпше поставити місток в озеро.

Так кожна з обох галявин творитиме завдяки природному обрамленню свого роду сцену, каже садовий архітектор до кузена, власника дому, а садівник вивертає тачку удобреної землі на місце майбутньої клумби з трояндами. Власник дому каже: У принципі, все завжди залежить від того, куди спрямувати погляд. І від чергування, — докидає садовий архітектор: світло й тінь, вільна поверхня й густе насадження, погляд згори і погляд догори. Садівник рівномірно розподіляє на клумбі землю тильним боком лопати. Між вертикаллю й горизонталлю має бути розумний баланс, — каже власник дому. Абсолютно погоджуюся, — киває садовий архітектор, — саме тому важко вигадати щось краще за ці східчасті тераси, які провадять до води, цим тут розпорядилася сама природа. Садівник везе порожню тачку геть. Обоє чоловіків стоять на терасі й дивляться звідти униз на озеро, що мерехтливо поблискує в просвітах між червонястими стовбурами сосен. Садівник привозить наступну наповнену землею тачку і вивертає землю на клумбу. Мистецтво — це приручення дикого стану і поєднання його з природою, — каже власник дому. Абсолютно погоджуюся, — киває його кузен. Садівник рівномірно розподіляє лопатою землю на клумбі. Скористатися красою, незалежно від того, де її надибаєш, — каже власник дому. Абсолютно погоджуюся. Садівник везе повз обох чоловіків, що мовчки стоять на терасі, порожню тачку геть.

Тож садівник зрізає кілька сосен, розпилює їх і складає поліна в дровітні, викорчовує коріння і насипає на бранденбурзький пісок товстий шар родючого ґрунту, садівник відмірює доріжку між малою і великою галявиною в один бік і в інший, вісім маршів по вісім сходинок, поламаний пісковик, місцевий камінь, він насіює траву, насаджує троянди, садить кущі, що ними позначатимуться краї малої і великої галявин, садить кущі на схилі, садить червоний терен, волоський горіх, японську вишню і блакитну ялину. Копаючи, він наштовхується, минувши тонкий шар гумусу, на пласт місцевого каменя, його треба розсікти лопатою, а вже під цим шаром залягає верства піску, крізь який просочуються ґрунтові води, а під піском лежить врешті-решт блакитна глина, характерна для цієї місцевості. Колись озеро вкривало і це узвишшя, що його люди називають Пастушою горою, а тисячі років тому Пастуша гора була не чим іншим, як мілиною, подібно до того, як сьогодні нижче рівня моря стоять Огіркова гора або Чорний Ріг, Кеперлінґ, Гоффте, Бульценберґ, Гола гора, а також Міндахова гора. У піщаному шарі, на який садівник натрапляє, засипаючи отвори землею, під місцевим каменем усе ще звиваються хвилі піску, в яких увічнилися вітри, що колись давно шугали понад водою. Садівник вибирає ямки для рослин на глибині 80 сантиметрів і наповнює їх підживленою землею, щоб добре розросталися кущі, чагарі, японська вишня, червоний терен, блакитна ялина та волоський горіх. Понад берегом садівник зрізає п'ять вільх, викорчовує кореневище, плете косички з зеленого ялинового хмизу і встромляє їх у вибурувані отвори, аби осушити чорний ґрунт. Улітку садівник підливає троянди, кущі й молоді деревцятка двічі на день, перший раз — удосвіта, а вдруге — з настанням сутінків, він поливає голу землю на обох галявинах доти, поки там не виростає густа трава.

Восени садівник обтинає всі кущі на кремнієвому бордюрі, а форзицію і бузок він обтинає наступної весни, відразу після цвітіння. Він виполює бур'яни біля троянд, він обтинає троянди, він бере у селян гній з-під худоби і удобрює перегноєм червоний глід, горіхове дерево і японську вишню, удобрює форзиції, бузок і рододендрони, влітку він підливає троянди і кущі двічі на день, перший раз — удосвіта, а вдруге — з настанням сутінків, на кожній галявині він встановлює поливалку, що по півгодини двічі на день розхитується навсібіч, перший раз — удосвіта, а вдруге — з настанням сутінків. Кожні два-три тижні садівник косить траву. Восени він відрізає довгою пилкою сухі гіллячки з великих дерев, викурює кротів, восени він згрібає з галявин листя і спалює його, наприкінці осені він висушує усі водогони в домі і закручує основний кран, узимку він напалює дім перед приїздом архітектора та його дружини і, поки вони в домі, знову вмикає воду.