Прокляття дому

Садівник

Навесні він садить біля дому з боку дороги квіти, засаджує клумбу, на побажання власника дому, маками, півоніями та жовтим лісовим зіллям, у центрі красується кущ бруґмансії. Для обрамлення клумби він просто втикає навколо квітів декілька гілочок букшпану, вони пускають корінці і приживаються. Улітку він встановлює на обох галявинах поливалки, що двічі на день по півгодини розхитуються навсібіч, перший раз — удосвіта, а другий — з настанням сутінків, а сам поливає клумбу, троянди і кущі. Він обтинає сухий цвіт, підрівнює букшпан. Восени він уперше збирає врожай волоських горіхів, від вилущування горіхів зі ще м'яких шкаралупок його долоні стають темно-коричневі, восени він визбирує сухі гілки, що відламалися під час штормового вітру від дуба чи від котроїсь із сосен і впали додолу, він розпилює їх, розколює на поліна, а поліна складає в дровітню.

У 1936 році колорадський жук саме перейшов Рейн і подався далі у східному напрямку, у 1937 році — доповз до Ельби, а в 1938 — окупував територію навколо Берліна. Не втрачаючи терплячості, садівник щоразу береться збирати жуків з листя бруґмансії, вона — єдиний представник родини пасльонових у саду, і жуки накидаються на неї у незліченній кількості. Садівник чавить відкладені яйця шкідників і навіть намагається знайти і знищити в землі личинок жуків, обкопуючи землю навколо куща. Цього літа, трапляється, піщана доріжка цілими днями геть чорна від жуків. Якщо на початку навали жуків листя на кущі з розкішними червоними квітами було погризене лише на краях і лише подекуди подірявлене, то під кінець літа від куща залишився лише скелет, декілька ребер на листочках і голі пагони самого куща, квіти ж давно поопадали. З розпорядження власника дому садівник викопує залишки куща бругмансії, а на його місце висаджує кипарисовик, що відтепер творитиме новий центр квіткової клумби.