Прокляття дому

Садівник

Узимку на вихідні, коли вони приїжджають покататися на ковзанах, орендарі бачать подекуди сліди садівника в снігу, вони ведуть від вітальні і провадять то в один бік, то в інший, перетинають обидві галявини, виходять повз палісадник з брами, проте, як видно зі слідів, жодним зі шляхів садівник не ходив більше одного разу. Коли вони зустрічають самого садівника, а це трапляється вкрай рідко, вони запитують у нього, чи не потрібно йому чогось привезти наступного разу — свіжого хліба з пекарні в селі, яєць, макаронів, овочів чи напоїв. А садівник кожного разу тільки дякує, хитає заперечливо головою і йде собі, зі згаслою сигарою в роті. У селі говорять, що орендарі після падіння Берлінської стіни контрабандою продали якомусь західному німцеві справжню майсенську порцеляну. У селі говорять, що садівник уже довший час харчується тільки снігом.

Коли власниця дому приїжджає з Берліна, щоб звільнити дім від речей для інвестора, садівника немає. У нього в кімнаті, як і завжди, стоять стіл, стілець і ліжко, на гачках висить одяг, у кутку стоять гумові чоботи, тільки самого садівника немає. Орендарі не можуть відповісти на запитання, куди він подівся, вони, мовляв, також уже довший час ніде його не бачили, останнім часом йому все важче було ходити, особливо спускатися зі схилу вниз. Чи не трапилося з ним чогось? Ні, відповідають орендарі, такого вони не думають. Спільно з власницею дому та її приятелем із села вони обшукують усю земельну ділянку ще раз уздовж і впоперек, шукають навіть понад берегом. Очевидним є принаймні те, що в домі його немає.

Відтоді ніхто й ніде садівника не бачив, так що врешті через два місяці власниця дому та її батько, на настійні наполягання інвестора, таки дають згоду відділити вогку кімнату садівника від основного дому перегородкою, щоб урешті припинити розповсюдження грибка, який кинувся на стінах його кімнати.