…фуку -фуку…
очі котяться – б’ються крупами –
голос рветься лататтям зеленим –
губи лопають сонними рупорами –
покотьолами ми зажевріємо.
в землю вслюнимося виноградом
і коали залізуть в артерії –
проковтнемо глобус безпам’ятства
він залишиться сливою в горлі…
не танцюємо – самі танець ми –
шпари з серця виягують гори.