Рожеві крила

я почуваюся мінотавриком

у лабіринті чужої невдачі –

ловлячи шапкою зоряні яблука –

лишаючи другу смачні та гарячі.

я почуваю себе під наркозом –

мене оперують сльози-стажери –

витягують з мене морозяну прозу

і розливють собі у фужери.

я покохав не квітарку – а квітку –

молюся не Богу – а срібній іконі –

і тільки до мене щоночі у шибку

злітають наїстися віршами коні.

небопідкурюють змучені фабрики –

вранці з цигаркою заспаний я

знов почуваюся мінотавриком –

що вдієш – у кожного доля своя…