…ти лиш плафон для чужих зірок…
понура ніч вже компостує вечір
своїм не по-собачому шершавим язиком.
а я по-черепаховому – в плечі –
ховаю голови віршових гематом.
вона пройшла осінньою ходою –
мов сонце залишила жар в очах –
а я вкриваю сум дубовою корою
і вибачаю тих – кого вже повтрачав.