Рожеві крила

втомився бачити в обличчях сковорідки –

що смажать яйця власних почуттів –

а вакуум одержаних листів

мене заплутує у волейбольну сітку.

цей гоголь-моголь фраз – віршів і штампів

на мене одягає плеєр – заганяє в ліс.

вогонь мені дає той неповторний peace

якому заздрить електрична лампа –

мов дамба регулює настрій м’юзік

горить у ватрі все – листи – поеми –

палають власні псевдо – теореми

і стогне дим в нутро моїх ілюзій…