Смарагдова книга

ПОДЯКА

Так, я знаю — з цим я спізнилася, і добряче спізнилася. Хай там як, але ніколи не пізно це зробити. Так багато тих, хто утримував мене в останні місяці від стрибка з мосту, що я й не здолаю всіх перерахувати. Найбільше я вдячна:　

Хрістіані Дюрінґ, яка виносила цю книгу зі мною і мучилася тими ж болями (і неспанням), що і я. Кращої повитухи для книги годі й шукати. Я дякую їй, що не почувалася самотньою весь цей час.　

Петрі Германнс, моїй скелі посеред бурхливого моря.　

Єві Фьоллер, іншій моїй скелі.　

Даніелі Керн — їй слід було б вручити медаль за поширення гарного настрою.　

Ліні й Меліссі з сайту www.die-edelstein-trilogie.blogspot.com: цей чудовий сайт вони вели з такою чарівністю, дотепністю і стилем, що я б приревнувала, якби це не стосувалося моїх власних книг.　

Леоні, яка завдала собі на плечі чимало моєї роботи.　

Леоні, Лотті, а надто Гайді за творчий пошук нових ідей, зокрема за кляту сцену з балом.　

Гаральду, що перейнявся моїми ілюзіями про кров, яка дико юшить із рани, завданої шпагою, і точно пояснив, де проходить аорта і витікає життя з Ґвендолін.　

Моїй мамі, яка завжди була з нами поряд.　

І, звісно, Френку. За все.　

Кращій за всіх Моні Кремер із книгарні «Кгетег» у Гарені, трьом неперевершено милим дівчатам з «Vorreyer» — Клауді, Сильвії та Діані Форрайєр-Маддельс; Коссі, Камелін, Юліані, Тіні, Рікі, Генріці та всім іншим друзям, чудовим колегам, чарівним книжним блогерам, книгогризам і всім незнайомим людям: ДЯКУЮ! За численні «Не стрибай!» — електронні листи, несподівані повідомлення та обнадійливі слова, листівки й листи — вони завжди надходили слушної миті.　

Я зроду не отримувала так багато подарунків — від саморобних альбомів і філіжанок з гарними побажаннями, натхненних книг, музики, шоколадок, горішків і шампанського до неймовірних малюнків — над кожним пакунком я умлівала від розчулення.　

А шампанське зараз же випивала.　

Насамкінець хотіла б подякувати всім дівчатам (і Нікові), які так довго чекали на «Смарагдову книгу» — ваші захоплення, інтерес, ваше нетерпіння і любов до Ґвендолін і Ґідеона величезні. Те, що так і не дійшло до ляпаса Ґідеонові, хоча я вам обіцяла, я вельми шкодую, — але коли випала нагода, Ґвендолін просто не змогла здолати саму себе, а я не могла її до цього змусити.