У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший

І сад родив у нього рясно,　

І не один водився друг,　

І жнив діждав — та сили згасли —

І відлетів козацький дух.　

О, скільки літ той дух гасили

Тюремні мури там і тут,　

А Бог живив джерельні сили,

Живив його писемний труд!　

Ще тільки засвіти свободи

Над краєм рідним зайнялись,　

Ще не розбіглися заброди,　

Що з нього кров пили колись,　

А він пішов у землю-неньку,　

Щоб слухать трави степові,　

Щоб розказати Симоненку

Про все, про що мовчать живі.　

Вночі прислухаюся часом

І вчую попри далечінь,　

Як над могилою в Черкасах

Копитом б'є самотній кінь.