Як не померти на самоті

Розділ 13. РІШЕННЯ УХВАЛЮЙТЕ, ПАСИВНО НЕ ЧЕКАЙТЕ

Вам доводилося колись самому схрумкати ціле відерце попкорну в кінотеатрі, не усвідомлюючи, скільки ви вже з’їли, доки ваша рука не торкнулася картонного дна? Якщо ви схожі на мене, то, мабуть, так. А кілька невеликих стаканчиків одним махом? Навряд чи. Це тому, що, коли одна порція закінчується — байдуже, якого розміру, — настає точка ухвалення рішення — момент, коли наші автоматичні дії перериваються та ми отримуємо можливість зробити усвідомлений вибір. У наведеному прикладі — «Чи хочу я далі їсти попкорн?».

Біхевіористи Амар Чіма та Діліп Соман продемонстрували силу точки ухвалення рішень за допомогою розумного (і, як на мене, смачного) дослідження. Вони дали кожному учасникові пакет із двадцятьма печивами, які ті могли їсти, виконуючи низку завдань. Печиво розфасовували в три різні способи: усі двадцять одним стовпчиком, розділивши на менші частини білим вощеним чи кольоровим папером.

Самі завдання не мали значення. Насправді дослідників цікавило, чи впливатиме пакування на те, скільки печива з’їдять учасники та як швидко вони це зроблять. З’ясувалося, що учасники, печиво яких було розділене кольоровим папером, з’їли менше печива та витратили на це більше часу. Це тому, що кольоровий вощений папір позначав більш очевидні точки ухвалення рішення, у яких мозок міг пере­йти від несвідомого мислення (або, у пропонованому контексті, жування) до цілеспрямованого вибору. В суцільному стовпчику печива точок ухвалення рішення передбачено не було, а білий папір вдавалося легко проігнорувати. А ось кольоровий папір змушував людей припинити бездумно жувати та замислитися: «Чи варто мені далі їсти печиво?»

Точки ухвалення рішень є в усіх сферах життя, не лише у поїданні печива чи попкорну. У взаєминах, наприклад, повно таких моментів. Багато з них призводить до стресу та неспання ночами. Я ж вважаю точки ухвалення рішення справжнім даром — нагодою зупинитися, перевести подих і поміркувати над тим, що робимо. Загалом переосмислити власне життя та помірковано вирішити, яким буде наступний крок. Це дає змогу ухвалювати кращі, більш виважені рішення.

Але точки ухвалення рішення у стосунках не бувають такими очевидними, як шматочки кольорового паперу, що розділяють печиво. Їх легко не помітити, особливо якщо живеш імпульсивно.

Психологи описують два способи переходу пар на наступний етап взаємин: за рішенням або за інерцією. Ухвалення рішень означає цілеспрямований вибір переходу до наступного етапу стосунків, як-от зробити взаємини закритими чи народити дітей. За інерцією ж ми переходимо до наступного етапу, не надто замислюючись. Така відмінність є суттєвою. На основі аналізу Національного шлюбного проєкту, щорічного звіту про шлюби в Америці, який готують дослідники з Університету Вірджинії, було виявлено, що пари, які зробили свідомий вибір перейти до наступного етапу стосунків, щасливо живуть у більш якісному шлюбі порівняно з тими, хто одружився за інерцією. Ба більше — учені з Університету Луїсвілла та Денверського університету з’ясували, що люди, взаємини яких зазвичай розвиваються за інерцією, почуваються менш відданими своїм партнерам і частіше зав’язують позашлюбні стосунки. Ці висновки дають змогу стверджувати про те, що жити за інерцією, оминаючи точки ухвалення рішень, — це небезпечно для стосунків. Попри наявність у взаєминах багатьох важливих моментів, коли треба ухвалювати рішення, у цьому розділі я допоможу вам із двома з них: визначенням стосунків і спільним проживанням.

Визначення стосунків

Пам’ятаєте мою клієнтку Цзин? Ту, з невпевнених, яка вперше почала з кимось зустрічатися у тридцять один рік. Після кількох коротких романів у дівчини зав’язалися взаємини з хлопцем на ім’я Джеймс. Їй подобалися його друзі. Вони були добрі, гостинні та шалапутні. Але найбільше дівчина раділа тому, як швидко Джеймс познайомив її з ними. Незабаром вона побачилася за бучною недільною вечерею з його сім’єю — мамою, татом, сестрами та племінниками. Цзин відчувала, що її приймають. «Нарешті, — думала вона, — я знайшла ті стосунки, які шукала».

— Рівно за чотири місяці після нашого знайомства ми вирушили на вік-енд, — розповіла мені Цзин під час зустрічі. Він був за кермом, вона вказувала, куди їхати. — Коли мій телефон розрядився, я запитала, чи можна мені скористатися навігатором у його телефоні. — Джеймс завагався. — Він сказав щось про те, що телефон має бути в нього на випадок, якщо йому писатиме менеджер.

Цзин відчула, що щось не так. Вона схопила його телефон. Навіть не розблокувавши той, дівчина помітила сповіщення від додатків для знайомств: «У вас склалася пара!» Серце в неї калатало, коли вона прокручувала сповіщення, читаючи імена всіх дів­чат, з якими в нього склалися пари та з якими він спілкувався.

— Що це? — запитала Цзин.

— Вибач, — відповів хлопець. — Але ніхто не говорив, що наші стосунки моногамні.

Це була їхня остання зустріч.

Цзин пояснила мені, що відчула приниження. Їй здавалося, що знайомство з родиною, друзями Джеймса та спільні поїздки означають, що в них традиційні моногамні взаємини. Вона повидаляла додатки для знайомств і сказала мамі, що має хлопця. А ось Джеймс вважав інакше: вони не перебувають у моногамних стосунках, доки безпосередньо цього не обговорили. Розумієте, йдеться про розмову про те, хто ви одне одному, тобто «визначення стосунків», або «що між нами?».

— Я почуваюся такою жалюгідною, — зізналася дівчина.

Цзин не одна така. Тобто проблема з несправдженими очікуваннями виникла не лише тому, що дівчина була майже новачком із побачень. Я повсяк­час бачу, як люди намагаються здогадатися, що відбувається в їхньому особистому житті: вони уникають визначення стосунків, бо їм ніяково чи просто бояться все зіпсувати.

Але визначення стосунків є важливою точкою ухвалення рішення. Це нагода обговорити, де ви перебуваєте та куди прямуєте. Якщо хтось не спри­ймає вас серйозно як потенційного партнера, чи не краще якомога швидше про це довідатися? Для того щоб розуміти ситуацію, вам потрібно зробити для себе правильний вибір, тобто визначити стосунки. Це також вагомо з точки зору сексуального здоров’я: якщо хтось із вас спить із кимось іще, інший має право про це знати.

Не буває ідеального часу для визначення стосунків. Починайте розмову, коли відчуєте, що готові припинити зустрічатися з іншими людьми та вам комфортно називати певну людину своїм хлопцем чи дівчиною. Для кожного цей момент настає по-різному. Якщо ви усвідомлюєте, що часто квапитеся, порадьтесь із кількома друзями щодо того, чи слушний зараз час. (Намагатися надто швидко визначити стосунки — це типово для людей із тривожним типом прив’язаності. Поверніться до розділу 6, щоб пригадати цю тему.)

Обов’язково говоріть особисто. Добре обміркуйте, як почнете розмову. Один із прийомів для складних розмов — почати зі слів про те, як ніяково ви почуваєтеся. Це попереджає людину, що ви відчуваєте власну вразливість, і допомагає отримати більш співчутливу реакцію. Спробуйте вступ на кшталт «Мені ніяково про це говорити, але...» або «Завжди важко про таке запитувати, але...».

Звісно, ви можете просто відкрито запитати: «Ми зустрічаємось?» Якщо це здається вам надто неделікатним, є ще варіант про те, що начебто не можете збагнути, як називати цю людину в присутності інших. Наприклад: «Мої друзі допитуються в мене, хто ми одне одному. Що їм відповідати?» або «Як мені відрекомендувати тебе сьогодні ввечері, коли ми зустрінемося з моїми колегами?»

Чітко поясніть іншій людині, що саме ви волієте з’ясувати. Прагнете чіткості в тому, як вам називати одне одного? Хочете дізнатися, чи моногамні ваші взаємини? Сподіваєтеся виконати найважливіший сучасний романтичний ритуал — видалити додатки для знайомств?

Ви можете отримати не ту відповідь, на яку очікуєте. Пам’ятайте: це розмова, а не перемовини. Поважайте слова іншої людини. Слухайте. Йдеться про те, щоб довідатися, що вона відчуває, а не переконати її дати вам те, що хочете.

Навіть якщо ви не одержите бажаної відповіді, принаймні здобудете додаткову інформацію. За таких ситуацій що більше вам відомо, то краще. Тепер ви самі будете здатні вирішувати, волієте залишитися чи піти.

Саме так сталося із Цзин. За кілька місяців після катастрофи з Джеймсом вона познайомилася де з ким іще, а саме з другом своєї подруги на ім’я Кел. Вона не бажала повторення того, що сталося з Джеймсом, тож за кілька тижнів після того, як почала зустрічатися з Келом, завела розмову про визначення стосунків.

Кел відповів, що йому складно забути свою колиш­ню, тож він не готовий зараз давати якісь обіцянки. Хлопець хотів і надалі зустрічатись із Цзин, але не дозрів до чітких домовленостей чи моногамних взаємин. Цзин вирішила, що її таке влаштовує: дівчині було комфортно далі зустрічатися з Келом без офіційності в стосунках.

— Насправді я цим задоволена, — пояснила вона мені. — Я зрозуміла, що не маю потреби, щоб Кел просто зараз брав на себе якісь зобов’язання. Основ­не, що між нами все зрозуміло.

Пам’ятайте: те, як ви вестимете розмову про визначення стосунків, вплине на ваші майбутні взаємини незалежно від того, чи вирішите ви їх зробити офіційними саме тепер. Якщо ви вибираєте стосунки та з’ясовуєте, що це вибирає й інша людина, то відчуєте радість і полегшення. Але що, як ви не отримаєте відповіді, якої прагнете? Обов’язково подякуйте за розмову, навіть якщо будете розчаровані новинами.

Дослухайтеся до слів партнера з розумінням і цікавістю, покажіть йому, що він може вільно розповідати вам, що в нього на думці, навіть якщо це не те, що ви волієте почути.

ВПРАВА: підготуйтеся до визначення стосунків

Сядьте із записником і дайте відповіді на запитання, які допоможуть вам підготуватися до розмови.

1. Із чого ви хочете почати розмову?

2. Яка мета цієї розмови?

3. Як ви зреагуєте, якщо інша людина ухилятиметься від теми чи виявиться не готовою до визначення стосунків?

Ознайомтесь із бланком для планування серйозних розмов у додатках, щоб отримати більше інформації про підготовку до цього обговорення.

Спільне проживання

Однією з найважливіших точок ухвалення рішення у стосунках є вибір пари для одруження. (Знаєте, вся ця історія про обручку, коліно та пост в Інстаграмі.) Але у багатьох сучасних пар спершу настає момент, коли вони вирішують жити разом.

Населення США з 1960 року зросло на 80 від­сотків, тоді як кількість неодружених пар, які проживають разом до шлюбу, збільшилася на 1500 від­сот­ків (із приблизно 450 тисяч 1960 року до 7,5 мільйона сьогодні), і 50—60 відсотків пар зараз живуть разом до одруження.

Утiм, багато людей ставляться до цього рішення не так серйозно, як мали би. Вони вважають, що оселитися разом — це чудовий спосіб перевірити стосунки. Дослідницький центр П’ю провів опитування репрезентативної групи випадково дібраних дорослих американців з усієї країни, під час якого дві третини респондентів у віці від вісімнадцяти до двадцяти дев’яти років погодилися з тим, що пари, які оселяються разом іще до одруження, частіше живуть у вдалому шлюбі. Однак дослідження спільного проживання до шлюбу розкриває іншу картину: подружні пари, що мешкали разом до весілля, зазвичай виявляються менш задоволеними та частіше розлучаються порівняно з тими, хто так не робив. Ця закономірність відома як ефект співмешкання.

Після вивчення ефекту співмешкання науковці з’ясували, що лише певний тип пар живе разом до одруження. Учені припустили, що такі пари легковажніше сприймають шлюб, тож більш відкриті для розлучення. Одначе з огляду на те, що дедалі більше людей вирішує мешкати разом до шлюбу, значно складніше сказати, що цей шлях обирає саме певний тип пар.

У дослідників з’явилася нова теорія: тепер вони звинувачують власне спільне проживання.

Розглянемо дві гіпотетичні пари: Ітан і Джеймі та Адам і Емілі. Ітан і Джеймі з’їжджаються, бо в Джеймі спливає час договору оренди. Адам із Емілі обговорюють варіант проживання разом, але погоджуються, що ще не готові.

Взаємини в обох парах із плином часу стають гіршими. Адам із Емілі розривають стосунки, а Ітан із Джеймі — ні: у них тепер спільний собака, каучукове дерево та килим «Вест Елм» із крамниці вживаних речей. Процес поділу майна, пошуку нових осель і складання графіка догляду за собакою дороговартісний і морочливий. Натомість вони зрештою одружуються, а потім за кілька років розлучаються. Чого нас вчить історія про Ітана та Джеймі? По-перше, спільне проживання може призвести до шлюбу (та подальшого розлучення), якого б не було, якби пара не з’їхалася. По-друге, ніколи не купуйте килимів у крамниці вживаних речей.

Під час спільного проживання складніше бути чесними із самими собою щодо якості стосунків, бо їхній розрив виявляється значно дорожчим. Знову ж таки, ми стикаємось із упередженням статусу-кво, бажанням залишати все так, як воно є. Розлучаючись із тим, із ким живете, ви змінюєте не тільки статус стосунків, а й помешкання та повсякденне життя. Через це подолати упередження статусу-кво видається ще складнішим. Якщо ви оселилися разом, а справи йдуть не дуже добре, ви, найімовірніше, підтримуватимете стосунки, на відміну від тих пар, де кожен мав власний простір.

Оскільки спільне проживання підвищує ймовірність одруження, поставтеся до цієї миті як до важливого етапу — і точки ухвалення рішення, чим вона, власне, є. Сорок два відсотки пар, які ухвалили рішення почати спільне життя, опинились у щасливому шлюбі порівняно із 28 відсотками тих, хто оселився разом за інерцією. (Якщо ці цифри здаються вам низькими, то такою є сумна реальність тривалого задоволення шлюбом для більшості пар. Але знаходяться способи подолати цю тенденцію. Я розповім про них більше в останньому розділі.)

Практичні аспекти життя, як-от бажання заощадити гроші, видаються достатньою підставою завести розмову про співмешкання. Але простежте, щоб ваше обговорення стосувалося не тільки матеріальних питань, наприклад розподілу орендної плати та відповідальності за інтер’єр.

Суперечку про те, чий диван залишити чи в якому районі жити, не варто вважати плануванням спільного майбутнього. Нехай цей момент буде усвідомленим. Переконайтеся, що ви з партнером згодні щодо того, де ваші стосунки зараз і до чого ви рухаєтесь у майбутньому. Рішення ухвалюйте, пасивно не чекайте.

Іноді оселитися разом означає щось одне для однієї людини та щось зовсім інше для іншої. Але без обговорення пара може й не знати про таку розбіжність аж до тієї миті, коли буде надто пізно, бо вже підписано договір оренди.

Прія та Кетрін затіяли цю розмову, і вона склалася несподівано.

— Ми вперше за рік взаємин порушили цю тему, — розповів мені Прія. — Кетрін дізналася про чудове помешкання неподалік мого офісу й хотіла, щоб ми його взяли. Вона почувалася готовою.

— Ми кохали одне одного, та оселя була ідеальною, і ми не ставали молодшими, — додала Кетрін.

Під час цієї розмови з’ясувалося, що в них зовсім різні погляди. Для Кетрін спільне проживання було логічним наступним етапом їхніх стосунків, але не чіткою ознакою того, що вони одружаться. Для Прії переїзд означав крок до одруження.

— Як на мене, якщо я оселяюся разом із тобою, то планую з тобою одружитися, — резюмував він. — Можливо, до цього й не дійде, але намір такий. — Прія хвилювався, що коли вони з Кетрін оселяться разом, то можуть далі зоставатися разом за інерцією. Прія був переконаний, що рішення жити разом тісно пов’язане зі шлюбом. — Я сказав Кетрін: «Я поважаю твою думку, мені просто потрібно трохи більше часу, доки я відчую, що настала слушна мить».

Для певних пар рішення не з’їжджатися може означати завершення стосунків. Але не для Прії та Кетрін. Вони й далі зустрічалися, а за кілька місяців повернулися до цієї теми.

— Цього разу все було зовсім інакше. Ми обоє відчували, що можемо сказати: «Так, це крок до шлюбу», — розповів Прія.

Вони оселилися разом і заручилися наступного року. Їхнє весілля було бучним родинним святом із великим натовпом давніх друзів, маленьких двоюрідних братів і сестер, а ще сварливих тіток і дядьків.

— Тепер ми так ухвалюємо кожне рішення, — зізнався мені Прія. — Який сенс квапитися, якщо ви рухаєтеся не в одному напрямку?

Крім розмови про те, що для вас означає співмешкання, я раджу обговорити будь-які страхи чи вагання щодо цієї суттєвої зміни. Ваша розмова дасть змогу уточнити не лише це питання. Я працювала з клієнткою на ім’я Лора, що планувала з’їхатися зі своїм хлопцем. Він був теплим і люблячим. Із ним вона — людина, тривожна від природи, — почувалася задоволеною та спокійною. У жінки це були перші тривалі взаємини впродовж останніх шести років, і вона боялася, що все зіпсується, почни вони надто швидко жити разом. Лора відкрилася мені, що зазвичай є «генеральним директором взаємин». Їй подобається все контролювати. Але тут хвилювалася, що спільне проживання посилить цю тенденцію, тож вона почне компостувати своєму хлопцеві мізки. Жiнка бачила, як таке сталося у стосунках її батьків, і гадала, що саме це відштовхнуло її тата від мами.

— Мій хлопець працює віддалено, а я корпоративна юристка, — пояснила Лора. — Він надзвичайно здібний, але не завжди робить те, що обіцяє, або принаймні не тоді, коли я цього потребую. Знаю, що це звучить жахливо, але просто боюся, що зрештою візьмуся йому без упину писати нагадування погуляти із собаками чи зайти по продукти.

Я підготувала Лору до розмови з її хлопцем. Дала їй поради щодо того, як розпочати бесіду (тактовно), розподілити домашні обов’язки (порівну) й обговорювати, чи змінилося щось у їхніх поглядах на спільне життя (часто).

І Лора так учинила, хоч їй було ніяково і вона ризикувала почути не ту відповідь, на яку сподівалася. Одного вечора за гамбургерами Лора описала своєму хлопцеві, як почувається, коли їй доводиться нагадувати йому про спільні обов’язки. Вона пояснила, що боїться перетворитися на постійного критика. Він уважно вислухав, а потім виклав, що йому страшно, що викличе її невдоволення тим, що платить меншу частку орендної плати. Вони допізна спілкувалися про те, куди насправді спрямовані їхні взаємини.

У найближчі вихідні пара разом сіла та розробила систему управління домашніми справами. Завела спільний Ґуґл-Календар, щоб додавати туди нагадування та плани. У такий спосіб Лора могла додавати нагадування в календар, не вважаючи, що компостує своєму партнерові мозок. І вона пообіцяла ніколи не докоряти йому через оплату житла. Зараз вони мирно живуть разом. Лора уточняє, що їхні собаки предостатньо гуляють.

ВПРАВА: дійдіть згоди, перш ніж підписати договір оренди

Перш ніж з’їжджатися, виділіть вихідні на те, щоб відповісти на такі запитання:

1. Чому ми оселяємося разом?

2. Що для тебе означає жити разом?

3. Як ти вважаєш, якими будуть ці стосунки в майбутньому?

4. Чи думаємо ми про шлюб? Якщо так, то коли, на твою думку, одружимося?

5. Чого пов’язаного зі співмешканням ти боїшся?

Куди ми підемо далі?

Після того як ви опинитеся в точці ухвалення рішення, як-от визначення стосунків, спільне проживання чи інші етапи взаємин, можете запитувати себе, чи варто далі розвивати їх. Можете прокидатися посеред ночі й запитувати себе: «Чи та це людина, що мені потрібна?» Якщо це запитання непокоїть вас, у наступних кількох розділах ідеться про те, як знайти на нього відповідь. Розділи допоможуть вам вирішити, чи хочете ви завершити стосунки, співчутливо обговорити розрив стосунків і зцілити розбите серце.

Якщо ви вирішите, що не хочете розлучатися, перед вами постане ще одне серйозне питання, яке може змінити все ваше життя: «Чи варто нам одружитися?» У розділі 17 я запропоную вам конкретні вправи, що дадуть змогу зробити обґрунтований вибір, і поясню, чому це вкрай важливо — виконати домашнє завдання, перш ніж одягти обручку.

Ключові висновки

1. Точка ухвалення рішення — це момент, коли ви вирішуєте, робити вам далі те, що ви робите, чи обрати інший шлях. Вона перемикає мозок із несвідомого мислення на цілеспрямоване ухвалення рішень. У взаєминах повно точок ухвалення рішення. Вони дають змогу зробити паузу, глибоко зітхнути та поміркувати.

2. Психологи описують два способи переходу пар до наступного етапу стосунків: за рішенням чи за інерцією. Ухвалювати рішення означає робити осмислений вибір щодо переходу до наступної стадії взаємин. За інерцією ж пари переходять до наступного етапу, не надто замислюючись над цим. Ті, хто ухвалює рішення, зазвичай опиняються у більш здорових стосунках.

3. Коли ви починаєте з кимось зустрічатися, не намагайтесь самі здогадатися, чи є між вами взаємини. Вам потрібно визначити стосунки, щоб переконатися, що ви однаково тлумачите те, де знаходитесь і куди прямуєте.

4. Якщо ви почнете жити разом, то, най­імовірніше, одружитеся за інерцією, тому важливо серйозно підійти до цього кроку й обговорити, що це означає для вашого майбутнього.