Золотий ключик, або Пригоди Буратіно

Поліцейські хапають Буратіно і не дають йому сказати жодного слова на своє виправдання

Лисиця Аліса гадала, що Буратіно піде спати, а він все сидів на купі сміття, терпляче витягнувши носа.

Тоді Аліса наказала котові пильнувати Буратіно, а сама побігла в найближчий поліцейський відділок.

Там, у накуреній кімнаті, за столом, заляпаним чорнилом, давав хропака черговий бульдог.

Лисиця найдоброчиннішим голоском сказала йому:

— Пане мужній черговий, чи не могли б ви затримати одного безпритульного злодюжку? Страшна небезпека загрожує всім багатеньким і поважненьким громадянам цього міста.

Черговий бульдог так гарикнув спросоння, що під лисицею з переляку зробилася калюжа.

— Злодюжка! Гав!

Лисиця пояснила, що небезпечного злодюжку — Буратіно — виявлено на пустирі.

Черговий, усе ще гарикаючи, подзвонив. Увірвалися два добермани-пінчери, нишпорки, які ніколи не спали, нікому не вірили і навіть самих себе підозрювали в злочинних намірах. Черговий наказав їм доправити небезпечного злочинця живого чи мертвого до відділка.

Нишпорки відповіли коротко:

— Гав!

І помчали на пустир якимсь особливим, хитрим галопом, викидаючи вбік задні ноги.

Останні сто кроків вони повзли на череві і враз накинулись на Буратіно, схопили його під пахви й потягли до відділка. Буратіно брикався, благав сказати — за віщо? за віщо?

Нишпорки відповідали:

— Там розберуться…

Лисиця й кіт, не гаючи часу, викопали чотири золоті монети. Лисиця так спритно почала ділити гроші, що котові дісталася одна монета, а їй — три. Кіт мовчки вчепився пазурами їй у пику.

Лисиця міцно обхопила його лапами. І вони обоє деякий час качались клубком по пустирю. Котяча й лисяча шерсть летіла клоччям у місячному сяйві. Обдерши одне одному боки, вони поділили монети нарівно і тієї ж ночі зникли з міста.

Тим часом нишпорки привели Буратіно до відділка.

Черговий бульдог виліз з-за столу і сам обшукав його кишені. Не знайшовши нічого, крім грудочки цукру й крихт із мигдалевого тістечка, черговий кровожерливо засопів на Буратіно:

— Ти скоїв три злочини, негіднику: ти — безпритульний, безпаспортний і безробітний. Одвести його за місто і втопити у ставку!

Нишпорки відповіли:

— Гав!

Буратіно намагався розповісти про тата Карло, про свої пригоди. Все марно! Нишпорки схопили його, галопом потягли за місто і з мосту кинули в глибокий брудний ставок, повний жаб, п’явок та личинок водяного жука.

Буратіно бебехнувся у воду — і зелена ряска зімкнулася над ним.