Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)

Тигр з Аракатаки

Аракатака, що в банановій зоні Санта-Марти, не часто має нагоду з’явитися друкованими літерами: і не тому, що в лінотипах можуть скінчитися «а», а через те, що відколи минув зелений банановий шторм, це звичайний і тихий населений пункт. Цими днями його назва знову з’явилася в газетах, пов’язавши її п’ять повторюваних і вібруючих голосних із двома складами тигра, який, можливо, є одним із трьох трагічних тигрів з відомої скоромовки, який зараз вплутався в саму скоромовку Аракатаки.

Попри те, що є достовірною (а вона, без сумніву, такою є), новина про тигра в Аракатаці такою не здається. В Аракатаці немає тигрів, і в того, хто це сказав, є чимало причин це знати. Місцеві тигри згинули багато років тому, їх продали, аби виготовити килими в різних місцях земної кулі, коли Аракатака була космополітичним містечком, де ніхто не злазив із коня, аби підняти купюру у п’ять песо. Згодом, коли бананова лихоманка закінчилася і китайці, росіяни, англійці та емігранти з цілого світу поїхали деінде, від колишньої розкоші не лишилося і сліду, та не лишилося також тигрів. В Аракатаці не лишилося нічого.

Утім, було би добре, якби розповідь про тигра була правдивою, щоб лінотипи знову п’ять разів наполягали на одній і тій самій букві і хтось знову згадав про Аракатаку (землю Радраґаса, як сказав професійний жартівник), а хтось подумав про неї, як рано чи пізно думають про всі муніципалітети Колумбії, навіть ті, що не мають назв, які так нелегко забути.

Треба згадати про Аракатаку до того, як її з’їсть тигр.

1 лютого 1955 року,

«Ель Еспектадор», Богота