Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)

Літературщина

Досі є ті, хто протестує проти кровожерності тих мелодраматичних запаморочливих драм, в яких є більше крові, ніж героїв на один квадратний кілометр, і читачі чи глядачі яких мусять вважати, аби самим не стати жертвами трагедії. Утім реальне життя подекуди є кровожернішим.

Ось маємо подію, яка сталася в місті Сан-Рафаель, що в Антіокії: будь-який літературний критик засудив би її за перебільшення і несхожість із життям. По-перше, йдеться про випадок ворожнечі між двома родинами — прийом, який, здається, є літературно дискредитованим, бо мало хто готовий визнати за ситуацією таку ж достовірність, яку вона мала два сторіччя тому. Проте кривава мелодрама в Сан-Рафаелі розігралася через ворожнечу між родинами, а тим, кому ця ситуація здається неправдоподібною, не залишається нічого іншого, як тільки засудити життя за його бідну уяву і його надмірне захоплення пережитками.

Як і треба було сподіватись, стався злочин. Але не простий злочин, а вражаюче вбивство, в якому вбивця спочатку вистрілив у жертву з рушниці. А далі була Троя для літератури: розрядивши зброю в тіло жертви, убивця накинувся на труп з мачете і, врешті-решт, у надмірі люті, яка дає підстави певним чином думати про татарське походження деяких колумбійців, відрізав йому язик, не спинившись подумати, що він з ним робитиме, бо й справді нічого не зробив.

Ця новина удостоїлася лише двох колонок на сторінці окружних новин — через нинішню зміну ваги журналістики. Просто ще одна кривава подія. З тією відмінністю, що в наш час у ній нема нічого надзвичайного, бо як новина вона є занадто звичною, а як роман — занадто кровожерною.

Варто було б порадити реальному життю бути трохи стриманішим.

23 червня 1954 року,

«Ель Еспектадор», Богота