Сонети

Ми вдаємось до гострої приправи,

Щоб гіркотою розпалити смак,

Аби збудить нудоту, п’ємо трави

І від недуг лікуємося так.

Твоїх розко́шів я любовних повен,

Задумав теж зажити гіркоти;

Собі вигі́дних прагнучи умовин,

Отак, без видимих причин, злягти.

Від вигадок любовних і лукавих —

Від лікувань того, чого нема,

Хворобам я уліг, що уникав їх.

І ліки п’ю уже не жартома.

Та зрозумів я: в ліках тих трутизна

Болящому, що вроду твою визнав.