Чоловіки без жінок та інші оповідання

Сьогодні п’ятниця

Троє римських воїнів у винарні об одинадцятій вечора. Біля стіни стоять бочки. За дерев’яним шинквасом — винар-іудей. Троє римських воїнів уже трохи захмеліли.

Перший воїн: Червоне пробував?

Другий воїн: Ні, не пробував.

Перший воїн: То спробуй.

Другий воїн: Агов, господарю, налийте нам всім червоного.

Винар-іудей: Прошу, панове. Вам сподобається. [Ставить на стіл глечика, що його наповнив із однієї з бочок.] Смачне вино.

Перший воїн: Випийте з нами. [Обертається до третього римського воїна, який схилився на бочку.] Що з тобою?

Третій воїн: Живіт скрутило.

Другий воїн: Не треба було воду пити.

Перший воїн: Випий червоного.

Третій воїн: Не можу я тої кислятини пити. Мені від неї кишки вивертає.

Перший воїн: Ти вже тут задовго сидиш.

Третій воїн: Та я й сам знаю.

Перший воїн: Агов, господарю, дайте цьому панові щось від живота.

Винар-іудей: Вже несу.

[Третій римський воїн ковтає із горняти, в якому щось намішав винар.]

Третій воїн: Гей, чого ти сюди накидав? Верблюжого лайна?

Винар: Випийте все до дна, пане офіцере. Вам зразу поліпшає.

Третій воїн: Так хижо мені ще ніколи не було.

Перший воїн: Пий-пий. Недавно він і мене так на ноги поставив.

Винар: Вас тоді добряче схопило, пане офіцере. Але я знаю, що допомагає від живота.

[Третій римський воїн випиває все до останньої краплі.]

Третій воїн: Ісусе Христе! [Кривиться.]

Другий воїн: А тривога була даремна!

Перший воїн: Ну, не знаю. Він непогано там сьогодні тримався.

Другий воїн: А чому не зійшов з хреста?

Перший воїн: Бо не хотів з нього сходити. Він мав іншу роль.

Другий воїн: Покажи мені хоч когось, хто не хотів би зійти з хреста.

Перший воїн: Ет, ти ні чорта в тому не тямиш. Он господаря спитай. Агов, господарю, він хотів зійти з хреста?

Винар: Мене там не було, панове. Я таким не цікавлюсь.

Другий воїн: Слухай, я таких знаєш скільки бачив — і тут, і в купі інших місць. Покажи мені хоч одного, хто не хоче злізти з хреста, коли вже припече — коли припече, я кажу, — і я разом з ним на той хрест вилізу.

Перший воїн: По-моєму, він там непогано тримався.

Третій воїн: Ага, так нічого.

Другий воїн: Ви, хлопці, мене не розумієте. Я не кажу, добре він тримався чи ні. Я кажу, коли припече, ось що. Коли їх починають прибивати цвяхами, кожен з них поклав би тому кінець, якби міг.

Перший воїн: Ви що, нічого про це не чули?

Винар: Не чув, пане офіцере, мене таке не цікавить.

Перший воїн: Я аж дивувався, коли дивився на нього.

Третій воїн: От чого я не люблю, то це прибивати їх цвяхами. Болить, напевно, страшно.

Другий воїн: Не так страшно, як тоді, коли їх піднімають. [Показує, піднімаючи дві стулені докупи долоні.] Коли тіло починає тягнути їх донизу. Отоді пекло.

Третій воїн: Дехто аж виє від болю.

Перший воїн: Що ти мені говориш? Знаєш, скільки я їх бачив? Тому й кажу, що він сьогодні непогано тримався.

[Другий римський воїн вишкірився до винаря-іудея.]

Другий воїн: Та ти, друзяко, теж за Христом ходив, га?

Перший воїн: Давай, дражнися з нього, дражнися. Ліпше би послухав, що я кажу. Він там непогано сьогодні тримався.

Другий воїн: Вип’ємо ще?

[Винар з очікуванням дивиться на них. Третій римський воїн сидить, похиливши голову. Вигляд у нього кепський.]

Третій воїн: Я більше не хочу.

Другий воїн: Тільки на двох, господарю.

[Винар ставить глечик вина — менший за попередній. Він спирається на дерев’яний шинквас.]

Перший воїн: Бачив його дівку?

Другий воїн: Я ж коло неї стояв.

Перший воїн: Така нічого.

Другий воїн: Я з нею ще до нього був знайомий. [Підморгує винареві.]

Перший воїн: Бачив її колись часто в місті.

Другий воїн: Багато в неї всякого добра було. А він їй щастя не приніс.

Перший воїн: Та й сам він нещасливий. Але сьогодні непогано тримався.

Другий воїн: А куди його ватага поділась?

Перший воїн: Всі порозбігались. Самі жінки з ним лишилися.

Другий воїн: Боягузи ще ті. Як побачили, до чого йде, скоро порозбігалися.

Перший воїн: А жінки лишилися.

Другий воїн: Жінки так.

Перший воїн: Бачив, як я штурхнув його списом?

Другий воїн: Колись тобі влетить за таке.

Перший воїн: То єдине, чим я міг йому помогти. Кажу тобі, він сьогодні непогано тримався.

Винар-іудей: Панове, пробачте, але я вже зачиняю.

Перший воїн: Ми ще по одній вип’ємо.

Другий воїн: Нащо воно треба? Те пійло і так не бере. Пішли.

Перший воїн: Та давайте ще по одненькій.

Третій воїн: [Підводиться з бочки.] Не треба, пішли. Йдемо звідси. Так зле мені ще ніколи не було.

Перший воїн: По одній — і все.

Другий воїн: Не треба, пішли. Ми йдемо. Добраніч, господарю. Запишіть на наш рахунок.

Винар: Добраніч, панове. [Він здається стривоженим.] А може, дасте мені бодай частину, пане офіцере?

Другий воїн: Ще чого, приятелю! Платню в середу дають.

Винар: Ну добре, пане офіцере. На добраніч, панове.

[Троє римських воїнів виходять на вулицю.]

[Надворі.]

Другий воїн: От жидівська пика, як і всі вони.

Перший воїн: Не кажи, цей добрий чолов’яга.

Другий воїн: Та в тебе всі сьогодні добрі.

Третій воїн: Пішли вже до казарми. Мене аж вивертає.

Другий воїн: Ти задовго тут просидів.

Третій воїн: Не задовго. Мене просто верне.

Другий воїн: Бо ти задовго тут просидів. От і все.

ЗАВІСА