Чоловіки без жінок та інші оповідання

Банальна історія

Він їв апельсин, повільно випльовуючи зернята. Надворі сніг переходив у дощ. Електрична пічка в кімнаті немовби й не гріла, і він, підвівшись з-за письмового стола, сів просто на неї. Як добре! Нарешті — так і жити можна.

Він сягнув рукою по другий апельсин. Десь далеко в Парижі Маскар відправив Денні Фраша у нокаут уже в другому раунді. Далеко в Месопотамії випав двадцять один фут снігу. На другому краю світу, в Австралії, англійські гравці в крикет відточували удари по ворітцях. Ось де Романтика.

Покровителі мистецтв і красного письменства відкрили для себе журнал «Форум», прочитав він. Наставник, філософ і приятель меншості, яка уміє думати. Оповідання, що здобули премії, — чи напишуть їхні автори завтрашні бестселери?

Вам сподобаються ці по-домашньому теплі американські оповідки — замальовки зі справжнього життя на ранчо, у багатолюдних кварталах і на затишних віллах — з бадьорими нотками гумору.

Треба прочитати, подумав він.

Він читав далі. Діти наших дітей — що з ними буде? Хто з них виросте? Треба знайти нові шляхи, як нам усім поміститися під сонцем. Доведеться воювати — чи вистачить мирних методів?

А може, ми всі будемо змушені перебратися до Канади?

Наші найщиріші переконання — чи розвіє їх Наука? Наша цивілізація — чи не поступається вона древньому укладу…

А тим часом у далеких вологих джунглях Юкатану стукали сокири збирачів каучуку. Хто нам потрібен: богатирі чи культурні люди? Згадайте Джойса. Згадайте президента Куліджа. На яку зорю мають орієнтуватися наші студенти? Є Джек Бріттон. І є доктор Генрі ван Дайк. Як їх обох примирити? Згадайте молодого Стриблінґа.

А як же наші доньки, які мусять власноруч вимірювати Глибини вод? Ненсі Готорн вимушена самотужки вимірювали Життєве море. Сміливо й розважливо постає вона перед клопотами, що чекають на кожну вісімнадцятилітню дівчину.

Прекрасна брошура.

Тобі, дівчино, вісімнадцять років? Подумай про Жанну д’Арк. Подумай про Бернарда Шоу. Подумай про Бетсі Росс.

Подумай про все це 1925 року. Чи була в історії пуританства бодай одна легковажна сторінка? Чи приховувала Покахонтас у собі інший бік? Чи мала вона четвертий вимір?

А сучасне малярство… і поезія… і Мистецтво? Так і Ні. Подумай про Пікассо.

Чи мають волоцюги кодекс поведінки? Відправ свої думки у веселі пригоди.

Романтика всюди. Дописувачі «Форуму» влучно висловлюються, вони кмітливі і мають почуття гумору. Але водночас не вихваляються своїм розумом і ніколи не переливають з пустого в порожнє.

Живіть повноцінним інтелектуальним життям, захоплюючись новими ідеями й упиваючись романтикою незвичайного. Він відклав брошуру.

А тим часом у заштореній кімнаті в будинку у Тріані Мануель Ґарсіа Маера розпластався на ліжку з трубками в обох легенях, захлинаючись від пневмонії. Усі газети в Андалузії випустили спеціальні додатки, присвячені його смерті, якої чекали вже кілька днів. Дорослі чоловіки й хлопчаки купували кольорові портрети у повен зріст на згадку про нього і, дивлячись на літографії, забували його образ у власних спогадах. Матадори зітхнули з полегшенням, коли він умер, бо він завжди виробляв на арені те, що їм лиш інколи вдавалося. Вони всі йшли під дощем за його домовиною — сто сорок сім матадорів провели покійного на кладовище, де його поховали поруч із Хоселіто. Після похорону всі до одного заховалися від дощу в кав’ярнях, і багато кольорових портретів Маери було продано чоловікам, які поскручували їх і заховали в кишенях.