Диявол і сеньйорита Прим

***

Того вечора чужоземець, що, як завжди, частував усіх за свій рахунок, разом із грошима простягнув Шанталь цидулку. Дівчина поклала її собі до кишені, вдаючи, що не надає цьому особливого значення, хоча й зауважила, що чужоземець час від часу намагається спіймати її погляд, немов задаючи їй якесь безсловесне запитання. Вони помінялися ролями: тепер вона володіла ситуацією, вона обирала час і місце битви. Саме так завжди чинять досвідчені мисливці, — вони створюють такі умови, коли здобич сама виходить на постріл.

І лише повернувшись додому, причому цього разу з дивним передчуттям, що цієї ночі спатиме вона глибоко й міцно, Шанталь розгорнула цидулку. Чужоземець призначав їй зустріч — на тому ж місці, де вони здибалися вперше. Він додавав, що найліпше було б погомоніти наодинці. Але якщо їй завгодно — то можна й при всіх.

Шанталь не лише відчула погрозу, але й зраділа тому, що вона пролунала. Це значить, він втрачає самовладання, а такого зроду не трапиться з тими, хто по-справжньому небезпечний. Великий миротворець Ахав любив повторювати: «На світі є два види дурнів. Одні кидають розпочату справу, відчувши погрозу. Інші вважають, що погрозами самі зможуть чого-небудь досягнути».

Шанталь порвала цидулку на дрібні шматочки, кинула їх в унітаз і спустила воду, потім прийняла дуже гарячу ванну, а відтак лягла у постіль і посміхнулася. Вона домоглася всього, чого бажала, а бажала вона знову здибатися з чужоземцем для розмови віч-на-віч. Якщо вона хоче знати, як здолати супротивника, слід бездоганно розумітися на тому, що він за один.

Заснула вона майже одразу й спала глибоко, спокійно й міцно. Одну ніч вона провела з Добром, другу — з Добром і Злом, третю — із Злом. Жодне з них так і не підкорило її, проте обоє залишилися жити в душі дівчини й тепер розпочинали боротьбу, щоб з’ясувати, хто дужчий.