Жінка у вікні

77

Ранок я проводжу в ліжку. Десь перед полуднем, посоловіла зі сну, я усвідомлюю, що пальці самі набирають повідомлення для доктора Філдінґа: «Не сьогодні».

За п’ять хвилин він телефонує мені, залишає голосове повідомлення. Я не слухаю його.

Час пополудні процокує повз мене; до 3-ї дня мій шлунок стискає спазм. Я протягую своє тіло вниз і видобуваю побитий томат із холодильника.

Коли я кусаю його, зі мною намагається заговорити Ед. Тоді Олівія. Я відвертаюся від них, м’якоть стікає мені по підборідді.

Я годую кота. Ковтаю пігулку темазепаму. Тоді другу. Тоді третю. Вкладаюся спати. Усе, що я хочу, — це спати.