Життя за життям

11 лютого 1910 року

Доктора Фелловза розбудила дебела бабега з руками, як у вантажника, забрязкала посудом, відсмикнула завіси, хоча надворі було ще темно. Він не одразу згадав, що лишився ночувати у холодній, як льодівня, гостьовій кімнаті в Лисячому закуті, а грізна жінка, що принесла чай, — це кухарка Тоддів. Доктор Фелловз покопирсався курною бібліотекою пам’яті в пошуках імені, яке ще кілька годин тому легко зринало на язиці.

— Я місіс Ґловер, — сказала та, мовби прочитала його думки.

— Точно. Пікулі у вас незабутні.

Голова мов соломою напхана. Йому раптом стало незатишно від усвідомлення, що під благенькою ковдрою на ньому тільки спіднє. Доктор Фелловз відзначив, що камін у спальні холодний і порожній.

— Потрібна ваша допомога, — сказала місіс Ґловер. — Стався нещасний випадок.

— Нещасний випадок? — повторив доктор Фелловз, як луна. — Із дитиною?

— Фермера затоптав бик.