Життя за життям

Грудень 1930 року

Урсула знала про Єву все. Знала, що та любить моду, макіяж і плітки. Знала, що та вміє кататися на ковзанах і лижах, любить потанцювати. Тож Урсула розглядала з нею дорогі сукні в «Оберполлінґер», а тоді в кафе пила каву й ласувала тортами чи купувала морозиво в Енґлішер Ґартен, де вони подовгу сиділи й дивилися на дітей на каруселі. Вона ходила на каток із Євою і її сестрою Ґретль. Її запрошували на вечері до Браунів.

— Твоя англійська подружка дуже мила, — сказала Єві фрау Браун. Їм вона сказала, що вдосконалює свою німецьку, перш ніж осісти і стати вчителькою. Єва зітхнула, ця ідея видалася їй безмежно нудною.

Єва любила, щоб її фотографували, тож Урсула робила багато-пребагато світлин своєю «брауні», а тоді вони вечорами вклеювали їх в альбом і захоплювалися Євиними позами.

— Тобі треба зніматися в кіно, — сказала Урсула, і Єві це полестило до смішного.

Урсула начиталася про зірок — голлівудських, британських і німецьких, про найновіші пісні і танці. Вона як старша взяла підлітка-Єву під своє крило, і ту зачарувала нова витончена подруга.

Звісно, Урсула знала і про те, що Єва закохана у «старшого чоловіка» — дивиться на нього овечими очима, тягається за ним містом, сидить, забута, в куточку ресторанів і кафе, доки він провадить нескінченні розмови про політику. Єва почала запрошувати її на ці зустрічі — врешті, Урсула-бо її найкраща подруга. Єва хотіла тільки бути ближчою до Гітлера. Й Урсула хотіла того ж.

А ще Урсула знала про гору і бункер. Власне кажучи, вона зробила цій вертихвістці величезну послугу, втершися їй у довіру.

Так і вийшло, що Гітлерове товариство звикло спершу до Єви, а потім — і до її подружки-англійки. Урсула була мила, вона була дівчина, вона була ніхто. Ніхто вже й не дивувався, коли вона приходила сама й закохано усміхалася майбутньому вождеві. Закоханості він сприймав як належне. Вона ще подумала: приємно, мабуть, анітрішечки не сумніватися в собі.

Господи, яка нудота. За столами в кафе «Гек» чи остерії «Баварія» похвальба не змовкала. Аж не віриться, що за кілька років Гітлер сплюндрує світ.

Того року стояли морози. Уночі Мюнхен припорошило снігом, як різдвяні пироги місіс Ґловер — цукровою пудрою. На Марієнпляц стояла велика різдвяна ялинка, пахло глицею і смаженими каштанами. У святковому вбранні Мюнхен був такий схожий на казку, що Англії і не снилося.

Морозець бадьорив, вона аж витанцьовувала, коли рішуче простувала до кафе, де вип’є чашку гарячого Sckokolacle з густими вершками.

Після осяйного холодного повітря кав’ярня видалася димною і доволі неприємною. Жінки сиділи в шубах — Урсула пожалкувала, що не прихопила Сильвіїну норкову шубку. Мати її ніколи не вдягає, вона просто лежить у шафі, обкладена нафталіном.

Він сидів за столиком у дальньому кінці зали, оточений своїм звичним почтом. Вона подумала, які ж вони всі негарні, і засміялася.

— Ah. Unsere Englische Freundin, — сказав він, побачивши її. — Guten Tag, gnädiges Fräulein.

Злегка змахнувши пальцем, він зігнав зі стільця навпроти свого безвусого посіпаку, і вона сіла. Він, здається, був не в настрої.

Es schneit, — сказала вона.

— Сніжить.

Він визирнув за вікно, ніби навіть не зауважив, яка на вулиці погода. Він їв Palatschinken. Виглядали ласо, але коли до них підскочив офіціант, вона замовила до свого гарячого шоколаду Schwarzwälcler Kirschtorte. Було дуже смачно.

— Entschuldigung, — пробурмотіла вона й потяглася у сумку, щоб витягнути носовичка.

Мереживні кутики, монограма з її ініціалами «УБТ» — Урсула Бересфорд Тодд — подарунок від Пеммі на день народження. Вона ґречно торкнулася вуст, струшуючи крихти, а тоді потяглася вниз — покласти хустинку назад і витягти натомість важкий предмет. Старий батьків службовий револьвер часів Великої війни, «Веблі Марк V». Тримайся, героїне.

— Wacht auf, — тихо сказала Урсула. Слова привернули увагу фюрера, тож вона додала: — Es nahet gen dem Tag.

Вона сто разів повторювала цей рух. Один постріл. Головне у цій справі — швидкість, та все ж була ота мить, ота секунда, коли вона витягла пістолет і націлилася йому в серце, а час, здавалося, завмер.

— Führer, — сказала вона, розбиваючи чар миті. — Für Sie.

Люди за столом почали висмикувати з кобури зброю і цілитися в неї. Один подих. Один постріл.

Урсула натисла на гачок.

Запала темрява.