Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк

У пустелях Канади

Автор не знає всіх письменницьких прийомів і трюків, він уміє зав’язати і повести інтригу, вміє бути неперевершеним у діалогах, не позбавлених дешевого esprit, знає навіть, як формуються характери й обличчя, але вже після кількох сторінок немає сумніву, що це лише обрахунки, літературні волапюки[15], речі з десятої руки. Матеріал, зібраний автором, не має автономного життя, він препарований ще перед його використанням, посолений «до смаку», відомий з інших книжок.

Дія відбувається на далекій Півночі, в пустелях Канади. В невеличкому рибальському поселенні, далеко від садиб білих людей, впродовж п’яти років мешкає француз Ленґран, агент американської фірми із закупівлі в тубільців хутра і шкіри. Іншим білим у цьому ескімоському поселенні є Спенлоу, сержант канадійської поліції, котрий на цих теренах є представником закону і суверенності Англії. З різних таємничих алюзій довідуємося, що Ленґран має за плечима минуле, за яке прагне спокутувати своїм пустельницьким життям, хоча його значні статки дозволяли б йому розкішно жити в будь-якому американському місті. Автор постійно лякає нас цим таємничим злочином, поки врешті не з’ясовується, що йшлося про двадцятирічної давнини підробку батькового чекового підпису. Посеред нудьги цього пустельницького життя, яка вбивається алкоголем і вічними взаємними кепкуваннями обох приятелів, раптом з’являється новий прибулець, також француз, Мерсьєр з молодою вродливою дружиною. Зачаровані її вродою, Ленґран і Спенлоу соромляться виказати один одному свої почуття, приховують їх також від Раґнар, аби не порушити спокою її душі. Змагаються у прислуговуванні та делікатному піклуванні, якими оточують жінку, котра не має необхідної опори в чоловікові, слабкій і мрійливій істоті. Це спільне почуття і взаємні ревнощі ще більше зближують їх. Розмови про Раґнар стають єдиною формою, в якій ця любов знаходить свій вихід. Це непоганий елемент, і взагалі вся діалектика цього суперництва, що коливається між жертвою й відмовою та прагненням заволодіти жінкою, зображена дуже цікаво. Однак конфлікт не був ані вичерпаний, ані достатньо поглиблений.

Мерсьєр вирушає у пошуках золота до ще глибшої пустелі. Ленґран і Спенлоу, хоча й переконані, що ця подорож мусить закінчитися поразкою, долучаються до неї, аби мати змогу спостерігати за Раґнар, піклуватися нею на відстані, а принагідно розпочати між собою боротьбу за «спадщину» Мерсьєра. Подорож була невдалою. Після різних пригод настає сумне повернення цієї четвірки зимовою пустелею, під час якого Мерсьєр помирає. Тепер Спенлоу пропонує змагання, в якому той, кому не вистачить сил, сам відсторониться. Ленґран перший слабшає у цьому змаганні, але Раґнар рятує його, а Спенлоу, який це бачить, без слова віддаляється і гине в пустелі. Раґнар і Ленґран врятувалися й побралися.

Якщо хтось уміє відмовитися від високих літературних цінностей, то просто із зацікавленням може прочитати цю книгу. Переклад правильний.

Першодрук:

„Wiadomości Literackie” 1937, nr 26 [аналіз роману французького автора, лауреата Ґонкурівської премії (1928), Моріса Константена-Вейєра (1881—1964) за назвою «Посмішка під час шторму» (польський переклад «Uśmiech wśród zamieci»), перекладеного Зоф’єю Маліняк, опублікованого видавництвом „Płomień” (Варшава, 1935)].

Перевидання:

Bruno Schulz 1892—1942…, s. 158—159.