Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк

Голоси преси

Не шукаючи визнання світу, працює (у Дрогобичі) з бенедиктинською, радісною і сконцентрованою пристрастю дивний мистець, закоханий у легенди давніх століть, заслуханий у гомін минулого; розгрібаючи старі документи, риючись у міському архіві, досліджуючи поблідлий чорнильний слід костельних реєстрів, пан Ляхович у своїх візіях переживає минуле міста.

Пан Ляхович старанно вивчав старі польські служебники, літургійні книги та кодекси і так глибоко вжився у стиль тих творів мистецтва ілюмінації, що прийняв його як свій власний. Пан Ляхович має безпомилковий, декораційний смак майстра. Гармонізація тексту, орнаменту й образу досягається ним інстинктивно, без найменшого зусилля. Видається, ніби мистець цей наштовхнув(ся) в собі на багату жилу винахідництва, перехлюпування якої через вінця йому ледве вдається стримати. Це, поза сумнівом, — незвичайне явище епігонства, або мистецького атавізму, реінкарнація старого ілюмінаційного мистецтва та його повернення у сьогодення.

У наш час нервовості, випадковості й поспіху таке явище є винятковим.

Пан Ляхович повинен здобути собі ім’я у сучасній польській графіці; на своєму полі він, здається, не має конкуренції. Сподіваємося, що наше місто не дозволить собі змарнувати нагоду придбати цю справді монументальну роботу, оповиту історією рідного міста.

Першодрук:

„Przegląd Podkarpacia” 1934, nr 12 [аналіз робіт дрогобицького художника-аматора Фелікса Ляховича].

Перевидання:

Jerzy Ficowski, Okolice…, s. 40; там само, s. 40—41 (Pod patronatem profesora Schulza, czyli Drohobycz Feliksa Lachowicza) див. розгалуженіший коментар; автор серед іншого подає, що текст був передрукований у каталозі виставки праць мистця.