Любомир Гузар. Хочу бути Людиною

Подяки

Я дякую всім, хто допоміг мені зробити цю книжку — порадою, терпінням, участю і просто вчасно приготованим горнятком кави й теплим словом.

Моя особлива подяка пану Мирославові Мариновичу — за ідеї, які він підказав мені, коли я ще навіть не уявляла, якою має бути ця книжка і з чого починати.

Голові Департаменту інформації УГКЦ отцю Ігору Яцеву — за допомогу в роботі над цією книжкою, звісно, але найперше за те, що «втягнув» мене в тісну співпрацію з Блаженнішим Любомиром.

Отцю Миколі Семенишину, секретареві Блаженнішого, за надійне плече, на яке завжди можна було спертися. Його здатність вирішувати будь-які проблеми — від логістики до налагодження скайпу — порівнянна хіба що з його скромністю.

Видавництву — за те, що подали ідею, несподівану для мене, бо ніколи раніше не працювала в біографічному жанрі, а також за терпіння й позитивне мислення, бо я таки мала рацію — цей жанр не дуже хотів мені підкорятися.

Пані Марії Рипан за домогу в роботі з фотоархівом, але найперше — за відданість своїй родині та готовність щедро ділитися своїми знаннями.

Загалом, «подяки», які автор розміщує в кінці книжки — це матеріал окремої книжки, яку автор міг би написати, а замість цього намагається переказати все в коротенькій післямові. Але не в моєму випадку. Уся ця книжка — моя цілковита вдячність Блаженнішому Любомирові Гузару. Герою цієї книжки. Моєму герою.