Літургія (грец. служіння, спільна справа) — богослужіння з приношенням Святих Дарів.
Редемптористи (від лат. redemptor — відкупитель) — конгрегація (Згромадження Найсвятішого Відкупителя), заснована для проповідницьких місій і духовного служіння серед низів суспільства.
Новіціат (від лат. noviciatus, novitiatus — новий, недосвідчений) — у католицькій церкві період послуху, тобто випробування вступників до чернечого ордену.
Емерит (грец. «наглядач» і лат. emeritus— заслужений, старий) — католицький або протестантський єпископ, який через похилий вік звільнений від виконання щоденних обов’язків. Він більше не виконує адміністративне керування, проте зберігає право на звершення таїнств.
Ліценціат (лат. licenciatus — «має право») — науковий ступінь, який дає право викладати певні курси на університетському рівні.
Парохія (грец.) — те саме, що й парафія; нижча церковно-адміністративна організація у християнських церквах, що об’єднує вірян, яких обслуговують служителі одного храму.
Екуменізм (грец. буквально означає «заселений світ») — ідеологія та рух за співпрацю та взаєморозуміння між християнами різних конфесій.
Дієцезія (лат. dioecesis — управління) — церковна адміністративно-територіальна одиниця під керівництвом єпископа в католицькій церкві. Аналог єпархії у православній церкві.
Курія (лат. сuria) — у Ватикані це сукупність центральних установ для управління католицькою церквою.
Студити — монахи східної церкви, які живуть за правилом святого Теодора — ігумена монастиря, заснованого в V столітті патрицієм Студіос у Константинополі.
Бенедиктинці — найстарший чернечий орден Римо-католицької церкви, заснований святим Бенедиктом Нурсійським близько 529 р. у Монте-Кассіно (Італія). Їхній девіз: «Молись і працюй».
Секулярний — світський, нерелігійний.
Хіротонія (від. гр. «рука» и «покладаю»; рукоположення, висвячення) — християнський обряд, під час якого відбувається таїнство поставлення у священнослужителі.
Конклав (від лат. con claudere — замикати разом) — збори, на яких кардинали-виборці, кожен із яких теоретично має шанси бути обраним, обирають папу римського.
Клір (грец. жереб) — узагальнена назва священнослужителів у християнській церкві, на відміну від мирян.
Коад’ютор — у католицькій церкві титулярний єпископ, що призначається у певну єпархію для допомоги єпархіальному єпископові у здійсненні його єпископських функцій і має право успадкування єпископського престолу, коли той він стане вакантним.
Екзарх (грец.) — у церковній православній і східнокатолицькій ієрархії титул глави церковного округу.
Голівар, або голівор (від англійського holy war — «священна війна») — сленгове позначення гарячих суперечок серед прихильників конкуруючих ідеологій.
Vice versa (лат.) — навпаки, протилежним чином.
Компрачикос (від ісп. сomprachicos — скупщик дітей) — термін, яким Віктор Гюго в романі «Людина, яка сміється» охрестив злочинне угруповання торгівців дітьми, що складалося в основному з контрабандистів, бродяг та жебраків. Часто компрачикоси спотворювали викрадених дітей.
Гаванська декларація — документ, прийнятий за підсумками зустрічі папи римського Франциска та патріарха московського Кирила, яка відбулася 12 лютого 2016 року на Кубі. Крім богословських і екуменічних заяв, документ містить низку політичних, зокрема, тих, що стосуються війни в Україні.
Прозелітизм (грец. новоприбулий) — прагнення завербувати якомога більше прихильників (прозелітів) якого-небудь учення.
1-й Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Мстислав (Скрипник) у 1990—1993 роках.
Філіокве (лат. filioque — «і Сина») — додаток до латинського перекладу Символу Віри, прийнятий Західною Церквою в ХІ ст. про сходження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, а й від Сина Божого.
Баламандські угоди (1993) — спільна заява (не документ) представників католицької та православної церков, що серед іншого визнавали існування східних католицьких церков.
Win-win — це стратегія, при якій немає переможених, кожен із учасників у виграші. Скерована на взаємний виграш завдяки розумінню інтересів сторін.