Міжнародне єврейство

X. Введення в «єврейські протоколи»

Особи, які охочіше займаються теорією єврейського світового панування, ніж вивченням впливу цього панування на сучасний світ, найчастіше посилаються на ті 24 документа, що відомі за назвою: «Протоколи Сіонських мудреців». Вони звернули на себе увагу всієї Європи і ще недавно викликали бурхливий обмін думок в Англії; у Сполучених Штатах навпаки, ними займалися дуже слабо. Це саме ті документи, дослідження яких було почато рік тому Департаментом Юстиції і які були видані в Лондоні державною друкарнею британського уряду Ейр і Спетиссвуд.

Хто дав цим документам вперше назву «Протоколів Сіонських мудреців», невідомо. Без великого перекручування з них можна було б виключити всякий натяк на їхнє єврейське походження, і все-таки, всі головні пункти програми світового поневолення в такому широкому обсязі, якого ще ніколи не знав світ, залишилися б у всій своїй недоторканності. Тільки відсутність вказівки на їхнє єврейське походження внесло б у протоколи ряд протиріч, що нині в них відсутні. Кінцевою метою, поставленою в протоколах, є руйнування всього укладу державного керівництва сучасного людства, щоб замість нього створити нову світову силу у формі необмеженої правлячої влади. Такий план не міг виникнути в жодному з правлячих класів, що нині мають повноту державної влади. Скоріше його могли створити анархісти. Але останні не прагнуть до створення форми правління у вигляді необмеженої одноособової влади. Мабуть можна собі уявити автора такого плану у вигляді співтовариства французьких революціонерів, типу тих, які жили в часи Французької революції, з добре відомим Герцогом Орлеанским на чолі. Але такі революціонери більше не існують, а тим часом викладена в Протоколах програма знаходиться в стані поточного здійснення і не лише у Франції, але і у всій Європі і, особливо, у Сполучених Штатах.

У тому вигляді, у якому Протоколи стали тепер відомі, — а потрібно думати, що це була їхня первісна форма, — в них не можна знайти протиріч. Вказівка на єврейське авторство є істотною для їх внутрішнього зв'язку, як цілого. Якби вони були підробкою, за яку їх видають єврейські підголоски, то особи, які їх підробили, не преминули б підкреслити їхнє єврейське походження настільки яскраво, щоб їхня антисемітська мета кидалася кожному в очі. А тим часом слово «єврей» зустрічається в них всього двічі. Лише при уважному їхньому вивченні, чого середній читач у такого роду речах не робить, представляється можливим усвідомити собі план встановлення майбутнього світового самодержця і тільки тоді стає ясним, з якого табору це виходить.

У той же час всі ці документи не залишають ні найменшого сумніву в тому, проти кого саме спрямований план. В них не говориться про боротьбу з аристократією, капіталом або урядом, як такими. Навпаки, там даються зовсім визначені вказівки, яким шляхом потрібно створювати аристократію, капітал і уряд. Весь план спрямований проти всіх народів світу, яким дається загальне ім'я «невірних». Часте згадування про «невірний» усуває всякий сумнів про мету, яку мають на увазі документи. Більшість вказівок, що там даються, в частині поширення розкладницьких «волелюбних» думок має на меті заручитися сприянням народних мас, як засобом, довівши їх при тому до такого стану виродження і духовної смути, що перетворило б їх, у позбавлене всякої волі, знаряддя. Рекомендується заохочувати всякого роду визвольні рухи і сіяти всюди розкладницькі навчання в області релігії, економічного, політичного і домашнього життя, щоб розхитати людські суспільства. Розрахунок у тому, щоб, коли наступить час закінчити весь план, народ вже не міг цього помітити і підкорився йому, навіть якщо обман вищевказаних повчань був би виявлений.

У протоколах не говориться: «ми, євреї, бажаємо зробити те і те». Фраза завжди будується так: «невірних треба змусити думати те і те, і те і те, чи робити так і так, так і так». За винятком двох-трьох місць в останніх протоколах, для позначення расового розходження ми незмінно зустрічаємося лише з висловом «невірний». Так наприклад, у першому протоколі ми читаємо: «Дорогоцінні якості народу — чесність і щиросердість — у політику повинні шануватися пороками, тому що вони ведуть до погибелі вірніше і безперечніше, ніж найлютіший ворог. Ці якості є відмітними ознаками політики невірних; ми не будемо керуватися ними». Далі написано: «На руїнах спадкоємної аристократії невірних ми спорудимо аристократію наших утворених класів і вище всього поставимо аристократію грошей. У основу цієї нової аристократії ми покладемо багатство, яким ми володіємо, і науку, що буде направлятися нашими мудрецями». Нарешті, сказано: «Ми змусимо збільшувати робочу плату, що, проте, буде даремно для робітників, тому що в той же самий час ми збільшимо ціну на необхідні предмети продовольства, під приводом падіння землеробства і скотарства. Так само, ми штучним шляхом глибоко підірвемо джерела виробництва товарів, за допомогою вселяння робітникам анархічних ідей і привчимо їх до вживання спиртних напоїв».

Такі думки могли б бути підробкою, якби вони були написані за останні десять років. Але вони були надруковані, принаймні, 14 років тому, що видно з копії, що знаходиться в Британському музеї з 1906 року; у Росії ці протоколи були в обігу вже кілька років перед тим.

Далі ми читаємо: «З метою сховати дійсний стан речей від невірних, щоб це не стало їм відомо завчасно, ми замаскуємо наші плани, нібито намагаючись поліпшити стан робітничого класу, і будемо проповідувати нові великі економічні принципи; цим шляхом на ґрунті наших економічних теорій виросте напружені розбіжності».

Ці витримки ясно знайомлять нас із стилем Протоколів, коли вони говорять про дві сторони, що вони мають на увазі. «Ми» — це автори, а «невірні» — ті, про кого йде мова. Це ясно можна бачити у 14 протоколі: «В цій різниці мислення і способу міркування між невірними і нами лежить печатка нашої обраності, як обраного народу, як вищих людських істот, що ясно відрізняються від невірних, котрі володіють лише інстинктивним і тваринним духом. Вони здатні спостерігати, але не здатні передбачати, вони нічого не винаходять (крім хіба матеріальних речей). З цього ясно видно, що сама природа обрала нас для того, щоб панувати над світом і керувати ним». Таким був з давніх часів спосіб євреїв поділяти людство: у їхніх очах воно складалося тільки з євреїв і невірних; кожен, хто не був євреєм, був невірним.

Як користуються в Протоколах словом «єврей», можна бачити з наступного місця розділу 8: «До настання можливості доручити відповідальні посади нашим братам без небезпеки для них, ми будемо заміщати високі посади такими особистостями, характер яких і все їхнє минуле вирили безодні між ними і їх «народом». Цей звичай висувати на перший план «фронт невірних» з метою приховання слідів єврейського панування широко практикується, в даний час, у фінансовому світі. Розміри успіху в цій галузі, з тих пір, як слова ці були написані, показує випадок на конвенті в С.-Франциско, де для кандидатури на президентську посаду було висунуте ім'я Брандеса. Легко можна чекати, що суспільна думка все більше і більше буде звикати з думкою зайняття вищих державних посад євреями, але, власне кажучи, це стало б лише невеликим кроком вперед, порівняно з тим впливом, яким, у даний час, користуються євреї. Немає ні однієї посадової функції американського президентського правління, у якій євреї таємно не приймали б величезної участі і в даний час. Фактичного зайняття президентського крісла зовсім не потрібно для ще більшого посилення влади євреїв; це могло б принести користь хіба тільки в тому відношенні, щоб сприяти виконанню відомих речей, що точно збігаються з планами, викладеними в протоколах.

Ще одна особливість, що привертає увагу читача, полягає в тому, що в цих документах зовсім відсутній тон умовляння. Вони зовсім не служать цілям пропаганди і не намагаються збудити честолюбство або енергію тих, до кого вони звертаються. Вони холодні, як статті закону, і їхній зміст строго фактичний, подібно статистичним таблицям. Немає в них заклику: «уставай, піднімайся, робочий народ», немає й істеричних вигуків: «геть невірних». Якщо ці Протоколи дійсно були складені євреями в довірчому порядку або якщо вони дійсно містять у собі основні положення єврейської світової програми, то у всякому разі, призначені вони були не для агітаторів, але лише для присвячених, вищих ступенів, і при тому добре підготовлених і випробуваних. Захисники єврейства іноді порушували питання: «Якби така єврейська світова програма існувала, то чи можливо припустити, що євреї викладуть її письмово й опублікують?» Очевидно, ці Протоколи в дійсності викладалися тільки усно тими, хто їх доповідав. Потрібно думати, судячи з форми, у якій вони стали відомі, що це скоріше лише записи чутого, зроблені одним із слухачів. Одні викладені докладно, інші коротко. Відтоді, як вони стали відомі, не раз висловлювалася думка, що вони являють собою конспекти, що були роздані, цілком ймовірно, у Франції або у Швейцарії особам, зацікавленим у єврейських справах. Спроба приписати їм російське походження спростовується граматичними ознаками, викладеними в них поглядами і характером відгуків на сучасні події.

З усього складу Протоколів можна вивести висновок, що спочатку вони були як би лекціями, бо з них випливає, що їхня ціль не переконати в необхідності прийняти відому програму, а лише поінформувати про неї, як про таку, яку вже почали проводити в життя. У ній відсутній заклик дружно зімкнутися і зібратися із силами, так само як і запрошення висловити про неї свою думку, власне кажучи. Навпаки, у Протоколах ясно сказано, що всякий обмін думок і всяких роз'яснень небажані. «У той час, як ми проповідуємо невірним волю, ми самі будемо тримати наш народ і наших уповноважених у цілковитій покорі». «Проект майбутнього державного керівництва повинен бути плодом творчості єдиного розуму… Тому ми повинні бути знайомі з планом дії, але суперечки про нього неприпустимі, якщо ми не хочемо зруйнувати його єдності… Таким чином, натхненний твір нашого вождя не повинен бути відомий не тільки народним масам, що зруйнували б його єдність, але навіть невеликому числу людей».

Якщо ми розглянемо голий зміст Протоколів, то стане ясним, що обкреслена в цих записах лекцій програма, в той час, коли ці лекції читалися, не була чимось новим; ніщо не вказує на недавнє її походження. Її тон — скоріше тон релігійного заповіту, який передавався особливо довіреним і присвяченим особам з покоління в покоління. В ній не можна знайти відображення сучасного напряму думок або живої наснаги; тільки спокійна впевненість давно відомих фактів і давньої, перевіреної досвідом політики панує в ній. Проте, у самих Протоколах, щонайменше в двох місцях, міститься вказівка на їхній вік. У першому протоколі ми читаємо: «Вже за давніх часів ми були першими, котрі кинули в маси гасла: “Воля, Братерство і Рівність”. З тих пір виборці, ныби папуги, повторювали їх безчисельну кількість разів; люди з всіх боків стікалися до цієї принади і цим знищили благополуччя людства і щиру свободу особи… Ті, що рахувались розумними і розважливими в середовищі невірних не зрозуміли всієї двозначності цих слів, не зрозуміли їхнього внутрішнього протиріччя, не побачили, що в природі немає рівності…».

Другий натяк на час складання Протоколів знаходиться в 13 Протоколі: «Рішення політичних питань не дане нікому, крім тих, хто встановили нашу політику і ведуть її вже протягом багатьох сторіч». Досить можливо, що це місце має на увазі таємний єврейський Синедріон, що існував всередині відомої єврейської касти з покоління в покоління. Потрібно тут знову нагадати: ні автори Протоколів, ні згадані там вожді не можуть належати до теперішнього правлячого класу, тому що вся їхня програма прямо ворожа інтересам такого класу. Так само, вони не можуть належати і до якої-небудь національно-аристократичної групи, подібної до німецького юнкерства, тому що методи, запропоновані в програмі, позбавили б цю групу всякого впливу. Вони можуть належати тільки народу, що, не маючи сам державної влади у власному змісті, нічого втратити не може, а виграти може все, і який зберіг себе в повній недоторканності серед загального світового розпаду. Цим ознакам задовольняє тільки один народ.

Із усього духу Протоколів ясно видно, що особа, яка їх створила, сама не прагнула до почестей. Документи ці відрізняються відсутністю всякого особистого честолюбства. Всі плани, цілі і чекання зливаються в одній меті: майбутність Ізраїлю; і ця майбутність, очевидно, може бути досягнута тільки одним способом: ретельним викорінюванням відомих керівних ідей, властивим неєвреям. Протоколи говорять про те, що було зроблено раніш, про те, що робилося під час їхнього запису, і про те, що ще залишається зробити. По повноті розробки окремих подробиць, по планомірності дій і по глибині розуміння найпотаємніших джерел людської діяльності, нічого подібного до цієї пори не було відоме. Протоколи воістину жахливі своїм майстерним розумінням таємниць життя; жахлива і повна свідомість власної переваги, заснованої на цьому знанні, яким вони перейняті. Вони воістину були б гідні вироку, висловленого недавно євреями, що вони є витвором натхненного безумця, якби те, що міститься в них на словах, для всіх не відображалося б у зручній для читання формі на сторінках самого нашого життя, у прагненнях і справах сучасності.

Критика за адресою неєвреїв, що міститься в Протоколах, справедлива. Жодного положення про властивості неєврейського духу і про легкість, з якою він піддається чужому впливові, заперечувати не доводиться. Самі тонкі неєврейські мислителі дали нав'язати собі віру в ті ж причини прогресу, що були навіяні рядовим умам шляхом найлютішої і найлукавої пропаганди.

Правда, то там, то тут з'являлися мислителі, що зтверджували, що так звана наука не завжди є щирою наукою і що так звані економічні закони, що сповідуються як консерваторами, так і радикалами, зовсім не закони, а штучні вигадництва. Траплялося, що більш тонкий спостерігач зтверджував, що марнотратність і розбещеність зовсім не випливають із внутрішньої потреби народів, а були їм планомірно підсунуті і методично заохочувалися. Були і такі, які доводили, що велика частина того, що називається «суспільною думкою», є нічим іншим, як тільки підкупною махінацією, що не має нічого загального з щирим суспільним духовним настроєм.

Але якщо в такий спосіб то отут, то там і вдавалося знайти дороговказну нитку, то масам це залишалося невідомим, і розплутати до кінця весь клубок і підійти до першоджерела все-таки ніколи не вдавалося, у силу відсутності у прозрівших витримки у дослідженні і спільній роботі. Головна причина того, що протягом одного або двох десятиліть Протоколи склали враження на багатьох, що стояли у керма правління державних людей усього світу, полягає в тому, що в них міститься пояснення, де джерело оман і яких цілям вони служать. Протоколи є дороговказною ниткою в сучасному лабіринті. Давно пора, щоб народи були про це інформовані.

Чи будемо ми дивитися на Протоколи, як на акти, що мають доказову силу проти єврейства, чи ні, у всякому разі в них міститься повчальний матеріал про те, як маси, подібно череді баранів, кидаються то в одну, то в іншу сторону, під впливом навіювань, для них незрозумілих, і якими засобами це досягається. Можна майже з впевненістю сказати, що коли основні положення Протоколів стануть відомі широким колам населення і будуть зрозумілі народам, критика неєврейського духу, що міститься в них і в даний час повинна важатися правильною, втратить свою вірність.

У наступній главі ми розглянемо докладно ці документи і відповімо на питання, що випливають з їхнього змісту. Але перед цим мимоволі напрошується питання: чи можна припускати, що програма Протоколів буде доведена до успішного завершення?

Програма вже знаходиться на шляху успішного завершення. У багатьох головних своїх рисах вона вже перетворилася в дійсність. Але це не повинне вселяти ні занепокоєння, ні страху, тому що живим знаряддям проти неї, як у частинах вже завершених, так і в незавершених, є широка гласність. Народи повинні знати. Методи викладеного в Протоколах плану зводяться до того, щоб підтримувати в народах хвилювання, сіяти в них тривогу і будити пристрасті. Протиотрута полягає в освіті народів. Освіта ж виганяє упередження. Досягти цього корисно як для євреїв, так і для неєвреїв. Єврейські письменники часто зловживають тим, що представляють справу так, начебто забобони маються лише з однієї сторони. Протоколи повинні тепер знайти саме широке поширення серед самого єврейського народу, щоб він сам міг вжити заходів проти таких явищ, що змушують інші народи відноситися до нього з підозрою.