Міжнародне єврейство

XIX. Єврейська пляма на червоній Росії

Щоб довідатися, що думають і чого бажають вожді єврейства в Сполучених Штатах або інших країнах, зовсім не слід прислухатися до їх промов, звернених до неєвреїв, але лише до того, що вони говорять своєму народові. Так, якщо ви хочете знати: — чи вважають себе євреї за людей, призначених для панування над світом і за представників того народу, або раси, що гостро відрізняється від інших народів і рас? Чи дивляться вони на все неєврейське людство, як на законно їм належне робоче поле, що вони можуть експлуатувати, керуючись менш суворими моральними правилами, ніж ті, які вони застосовують до власного народу? Чи знайомі їм основні положення Протоколів і чи втілюють вони їх у житті, — на всі ці питання ґрунтовні відповіді можна знайти тільки в тому, що єврейські вожді говорять євреям, а не в тому, з чим вони звертаються до сторонніх.

Всім відомі єврейські імена, що найчастіше зустрічаються в пресі, ще не являють собою всіх глашатаїв єврейства, але лише обрану групу, представників відділу пропаганди, чия задача виконується або у формі пожертвувань для християнських благодійних установ, або у формі «ліберальних» думок у питаннях релігійних, соціальних і політичних. Однак, у якій би формі ця лицьова сторона не виявлялася, безсумнівно одне, що діяльність єврейських ватажків у власному змісті постійно прикрита видимою личиною таких дій, до яких бажають залучити вдячні погляди неєвреїв.

Висловлювані в даній книзі думки і констатовані в ній факти всі до одного обгунтовані недвозначними доказами і тим, що ми чуємо з вуст самих єврейських вождів. Тому, якщо євреї заперечують висловлені положення, то вони заперечують те, що самі захищають. Таке відношення до справи можна пояснити тільки тим, що на їхню думку, наші дослідження не досягли ще до тієї крапки, що вони намагаються ретельно сховати від світу.

З найбільшою жорстокістю заперечується думка про те, що більшовизм, будь то в Росії, або у Сполучених Штатах, є річ єврейського походження. Таке заперечення представляє собою один з яскравих прикладів зухвалої двомовності. Перед неєвреями єврейський характер більшовизму заперечується. Навпроти, у мовчазних надрах єврейських громад, під прикриттям єврейського жаргону й у схованках єврейської національної преси ми знаходили гордовиті визнання, щоправда, перед лицем лише власного народу, що більшовизм — справа єврейська.

Щоб уникнути обвинувачення в убивствах, моральному здичавінні, розбоях і в голодній смертності, що під шум цинічно звучних гуманітарних фраз у даний час панують у Росії, і у всьому тому неймовірному жаху, що у його цілому, не можна ні описати, ні зрозуміти, єврейська пропаганда хапається за дві соломини. Насамперед говорять, що Керенський, що відкрив дорогу більшовицькому вторгненню, не єврей. Якщо вдуматися, то навряд чи можна знайти більш сильний доказ на користь єврейського характеру більшовизму, як це вічне, гучне, єврейське твердження, що принаймні двоє головних винуватців більшовизму, не були євреями. (Керенський і Ленін. — Примітка перекладача на російську). Заперечувати, серед сотень імен, єврейське походження тільки для двох, звичайно прийом невдалий, а крім цього, відсутність єврейської крові в Керенському є ще справою далеко не доведеною.

«Але от Ленін, — говорять єврейські захисники, — Ленін, глава і мозок всього — Ленін не єврей!» Може бути, але навіщо випускав він не раз свої прокламації єврейською мовою? Навіщо оточив себе євреями? Чому він скасував християнську неділю і ввів єврейську суботу? Пояснення цього, може бути, у тому, що він одружений на єврейці.

Дотепер зато ніхто не сумнівався в національності Троцького: він єврей і кличуть його Лейба Бронштейн. З деякого часу євреї люблять кричати, що Троцкий сам заявив, що він взагалі не належить ні до якого віросповідання. Може бути, це і правда. Але до якої-небудь віри він все-таки повинен належати. Чим інакше пояснити, що християнські церкви перетворювали в стайні, бойні і танцульки, тоді як єврейські синагоги залишалися недоторканими? І чому християнське духівництво повинне було робити вуличні роботи, тоді як рабинів залишали при їхніх посадах недоторканними? Може бути, Троцький і не належить більше ні до якого віросповідання, але все-таки він єврей, і це, безсумнівно, чисто єврейська упертість зтверджувати, що Троцький не єврей, коли всі єврейські авторитети вважають його таким.

Нас можуть дорікнути в тому, що ми занадто часто повторюємо те, що всім відомо. Однак, і по цей час є велике число осіб, що не знають, що таке більшовизм, а тому ми повинні, навіть під страхом докору в повторенні, багато разів підкреслити найважливіші пункти. Крім того, наша мета не тільки в тому, щоб роз'яснити те, що відбувається в Росії, але й щоб застерегти людей від того, що відбувається в Сполучених Штатах.

Більшовицький уряд, у тому виді, яким він був пізнім літом 1920 року, і по повідомленнях, отриманих нашою владою з Росії контрабандним шляхом, являв собою повне панування єврейства. Цей стан з тих пір досить мало змінився. Щоб показати співвідношення, ми дамо кілька прикладів. Не випливає при цьому думати, що члени уряду, що не є євреями, є росіяни. Тільки саме незначне число росіян, у даний час, мають голос у справах своєї країни. Так звана «диктатура пролетаріату», у якій пролетаріат не має ніякого голосу, є російська лише остільки, оскільки вона утворена в Росії. Вона не може вважатися російською у власному змісті, тому що вийшла не з російського народу і не для нього існує. Більшовизм є міжнародна програма Протоколів, що повинна бути здійснена в кожній країні меншістю, російське дійство є лише генеральною репетицією.

Цифри ці повчальні. Єврейська участь ніде не нижче 76%. (За дивною випадковістю, найменший відсоток євреїв доводиться на військовий комісаріат). Що ж стосується різних комісій, що не мають справи безпосередньо з народом, то в різних комісіях з оборони і пропаганди євреї буквально займають ледве не всі місця. Згадаєте, що говориться в Протоколах про панування над пресою, згадаєте слова барона Монтефіоре про це, і подивіться на урядових журналістів. Ця компанія складається з 41 члена і всі євреї. Тільки єврейському перу довірена більшовицька пропаганда. Далі йдуть уповноважені радянського Червоного Хреста, що є нічим іншим, як червоними агентами у всіх вищевказаних містах, — всі вони суцільно євреї.

Комісаріат соціального забезпечення, місце соціальної допомоги, від якого залежить життя і смерть сотень тисяч, складається з 6 членів — всі євреї.

З 53 членів комісаріату освіти 11 показані неєвреями. Чого вартують ці неєвреї, можна догадатися.

Яка ж доля російських дітей? «Їх, — говорять шляхетні єврейські вихователі, — ми будемо навчати усьому. Ми викинемо з їхньої голови сміття. Вони будуть вчити правду про все». Що під цим розуміється, перо відмовляється писати. Коли Угорщина звільнилася від червоного більшовизму Бела Куна (теж єврея), були серед жертв народного гніву і безневинні євреї, так що євреї, мабуть праві, коли вони називають час, що наступив після катастрофи їхньої спроби ввести російську трагедію й в Угорщину, «білим терором». Однак, маються незаперечні докази того, що ніщо так не сприяло вибухові білого терору, як розпач і сказ батьків, чиїм дітям, за час короткого панування євреїв-більшовиків, насильно прищеплювали всякий бруд і мерзенність.

Такого роду розповіді американські євреї слухають дуже неохоче. Ця їхня відраза могла б їм бути поставлена в похвалу, якби вони одночасно не ставали на захист тих, хто робив ці злочини. Проте, давно відомо всім, що цнотливість християнської жіночої молоді в очах єврейських юнаків і чоловіків не цінується так високо, як цнотливість єврейських дівчат. Але принаймні, було б приємно довідатися, що всі євреї безумовно засуджують ту розпусту, що мала місце в Росії й Угорщині під ім'ям «виховання». Але тому що головний вплив, який тепер морально розкладає неєврейське юнацтво в Америці, виходить від самих же євреїв, і поверх того, Протоколи однією з бойових цілей ставлять «зниження морального рівня юнацтва невірних», то немає нічого дивного в тому, що євреї на цей факт нічим іншим не вміють заперечити, як тільки лайками і голими запереченнями. Тим часом, головне обвинувачення наше проти євреїв полягає не в економічних методах комунізму і не в обмані і невтримному введенні в оману народу. Ні! Воно полягає в прищеплюванні чисто тваринної моралі, що всюди пробивається назовні: саме тут проходить чітка поділяюча лінія між неєврейським і єврейським розумінням моральності. Ми не будемо говорити тут про страшну жорстокість, що йде з цією тваринною мораллю рука в руку: ми обмежимося єдино тим, що повторимо пояснення, що дає цьому єврейська преса: «Можливо, що євреї в Росії несвідомо мстять за свої вікові страждання!».

Нас запитують: «Чим можна довести, що все це правда?» Докази отримані сенатом Сполучених Штатів і надруковані в доповіді Відділення Судочинства. Ми на ньому довго зупинятися не будемо, тому що ми охочіше наводимо єврейські свідчення, ніж неєврейські. Все-таки деякі факти з нього ми наведемо, тому що вони є офіційним доказом.

Ось один із свідків, доктор А. Саймонс (Simons), духовна особа, що перебувала в Петербурзі за дорученням однієї американської церковної громади, в той час, коли вибухнув більшовицький терор. Приводимо витримки з його показів: «Сотні агітаторів, що прибули сюди з низів східного кварталу Нью-Йорку, знаходилися у свиті Троцкого-Бронштейна… Багато хто з нас були вражені перевагою євреїв, що кидається в очі, у всьому русі і дуже незабаром з'ясувалася, що більш половини агітаторів у так званому більшовицькому русі були євреї»…

Сенатор Нельсон, який вів допит, запитує: «Євреї»?

Доктор Саймонс: «Так, це були євреї, євреї, що відпали. Я нічого не хочу сказати проти самого єврейства. Я ніколи не відчував симпатії до антисемітичного руху, ніколи ним не займався і займатися не буду… але я твердо переконаний, що вся ця справа єврейська і що одну з основ її треба шукати в східному кварталі Нью-Йорку».

Сенатор Нельсон: «Хіба Троцький в те літо приїхав з Нью-Йорка?».

Доктор Саймонс: «Так».

Далі доктор Саймонс показав: «У грудні 1918 року… під головуванням особи, відомої під ім'ям Зиновьева-Апфельбаума… з 388 членів було тільки 16 дійсних росіян, за винятком, може бути, одного негра з Америки, що видавав себе за професора Гордона… 265 чоловік з цього північного комуністичного уряду, що засідає в стародавньому Смольному Інституті, вийшли з низів східного кварталу Нью-Йорка… Я хочу ще відзначити, що коли більшовики захопили владу, негайно весь Петербург був затоплений хмарою прокламацій і плакатів єврейською мовою. Ясно було видно, що ця мова повинна зробитися однією з головних мов у Росії; корінні росіяни, звичайно, не дуже прихильно відносилися до цього».

Вільям Гунтингтон (Huntington), комерційний агент при посольстві Сполучених Штатів у Петербурзі, свідчить: «Вожді руху, по моєму, на дві третини складаються з євреїв… більшовики-інтернаціоналісти і євреї зовсім байдуже відносяться до дійсно російських національних інтересів».

Вільям В. Уэлч (Welch), чиновник національного міського банку, що був у Росії, показав: «У Росії всім відомо, що три чверті більшовицьких вождів євреї… Були між ними деякі, не багато, корінних росіян: під корінними росіянами я розумію дійсних росіян, а не євреїв».

Роджерс Е. Сіммонс (Simmons), торговельний експерт торговельного департаменту Сполучених Штатів, показав те ж саме. Те ж показав і високопоставлений анонімний свідок, ім'я якого, з дозволу комісії Сенату, не було занесено в протокол.

Британська Біла Книга «Росія», № 1, з питання про єврейський характер більшовизму говорить: «Зведення повідомлень про російський більшовизм, передане Парламентові Його Величності в квітні 1919 року, містить у собі безліч подібних доказів з різних джерел, всі від очевидців».

У досить поважному журналі «Азія», лютий-березень 1920 року, мається стаття, в якій, серед інших важливих повідомлень, ми читаємо: «У всіх більшовицьких установах начальством є євреї. Помічник комісара з початкової освіти Грюнберг ледь говорить російською мовою. Євреї скрізь діють успішно і досягають своєї мети. Вони вміють домогтися повного собі підпорядкування і тримати в ньому людей. Але вони зарозумілі і презирливі, і це збуджує народ проти них… В даний час серед євреїв спостерігається велика релігійна наснага, вони вірять, що наближається час панування обраного народу на землі. Вони тісно сплели в одне ціле іудаїзм і світову революцію. Вони бачать у поширенні революції виконання слів писання: «Якщо я і покладу кінець всім народам, між якими я тебе розсіяв, Ізраїль, то тобі кінця не покладу».

Сама єврейська думка про більшовизм сильно завагалася. Спочатку євреї його вітали захоплено. У первісний час нового режиму нічого не ховалося в змісті участі в ньому єврейства. Влаштовувалися публічні збора, співбесіди, друкувалися окремі статті, в яких можна було знайти безліч відповідаючих правді цінних зведень. У той час ще не намагалися ховати імен.

Потім наступив час, коли жах охопив все людство перед тим, що робилося в Росії, і на одну мить мовчання запанувало в іудейському стані. Потім час від часу стали з'являтися спростування, змінювані потоком прославлянь. Останній напрямок продовжує ще триматися всередині самого єврейства, але зі сторони, зверненої до неєвреїв, справа представляється в сумному для євреїв виді і йдуть розмови про «переслідування євреїв». Ми особисто готові до того, що в один прекрасний день більшовизму дадуть назву — «гоніння на євреїв».

У «Американському Євреї», від 10 вересня 1920 року, з'явилася стаття, у якій у сучасному занепокоєнні і хвилюванні світу не тільки визнається і підрозумівається участь євреїв, але воно і виправдується, причому це виправдання, дивним чином, ставиться в зв'язок з Нагірною проповіддю. Автор статті говорить, що «євреї створили організований капіталізм, разом з його діючим знаряддям, банківською системою». Серед численних єврейських спроб заперечувати цей економічний факт таке визнання робить сприятливе враження.

«Одним з явищ, — говориться в цій статті, — виробляюче сильне враження навіть у наш, повний вражень час, є повстання євреїв проти капіталістичного ладу, що винайшов єврейський же розум і створили єврейські ж руки». Але якщо це так, то чому «єврейський організований капіталізм» разом із своїм «діючим знаряддям — банковою системою» підтримує це повстання?

Далі стаття говорить: «Це дійство (російський переворот), призначене до того, щоб бути відзначеним в Історії, як видатна подія світової війни, було в значній мірі справою єврейської думки, єврейського невдоволення і єврейської волі до створення нового ладу. Швидкий вихід російської революції з руйнівного періоду і вступ її у творчий, є ясним вираженням творчого характеру духу єврейської незадоволеності». (Насамперед потрібно ще довести, що творчий період дійсно наступив).

Але з особливою увагою ми читаємо далі наступні рядки: «Те, що такими могутніми засобами створено в Росії єврейським ідеалізмом і єврейським невдоволенням, ті ж історичні властивості, властивому єврейському розумові і серцю, прагнуть створити тепер і в інших країнах». Запитується: що створив у Росії «єврейський ідеалізм?» Якими «могутніми засобами?» Чому «єврейський ідеалізм» і «єврейське невдоволення», що існує завжди, працюють разом? Коли прочитаєш Протоколи, то все це стає ясним. Єврейський ідеалізм — ніщо інше, як руйнування неєврейських держав і суспільств, і створення єдиної єврейської держави і суспільства. Хіба не так було в Росії? Воістину, виконані «могутніми засобами» діяння розгорнулися в Росії: убивства, розбій, злодійство і дозвіл народу вмирати з голоду! Автор статті в «American Hebrew» очевидно вибовкав більш того, що він хотів: він називає цей внутрішній зв'язок між ідеалізмом і невдоволенням «історичними властивостями єврейського духу». — Але це ще не все: в силу расових спадкоємних властивостей, що створили в Росії червоний терор і які діють там і донині, на думку автора, та ж доля повинна осягнути й інші країни. Це, проте, нам було відоме вже раніше. Вся різниця тільки в тому, що коли це говорять неєвреї, то їх засипають самими дикими лайками. Тепер те ж саме говорить єврейський автор у єврейському керівному журналі. Одночасно у виправдання він додає: «цілком природно… що невдоволення так само й в інших країнах виражається в крайності прагнень і в надмірному числі намічених цілей». Яке невдоволення? Звичайно, єврейське. Чим викликалося це невдоволення? Усякою формою правління, що не була єврейською. У чому полягає для Америки межа прагнень і намічених цілей? Викликати більшовицьку революцію і в Сполучених Штатах теж. Але хіба тут дійсно «надмірне число» поставлених цілей? Ні, цілі були нечисленні, але вони були ясні і певні; помилка вийшла в одному, вони вибрали для цього невідповідну країну.

У даний час у нас на вулицях Нью-Йорку можна бачити, як російські більшовики ведуть ганебну торгівлю золотими портсигарами, що вони вкрали в російських родин, фамільними коштовностями, заручними і дарованими обручками, що вони награбували в російських жінок. Більшовизм дотепер ще ніде не пішов далі того, щоб зробитися ідеалом всіх лихварів, заставників і грабіжників. Але, ми сподіваємося, йому доведеться довго чекати, поки Америка почне приймати накази, написані єврейською, або поки американські жінки повинні будуть уступити свої дорогоцінні прикраси «обраному племені».

Незважаючи на зв'язок між американським єврейством, російським більшовизмом і Протоколами, єврейські журналісти все-таки настільки міднолобі, що дозволяють собі писати, що тільки божевільні можуть знаходити цей зв'язок. Ні, тільки сліпі можуть його не бачити!